Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!!




НазваВіншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!!
Сторінка3/6
Дата03.08.2012
Розмір0.93 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6

Н. І. Криницька

та А. В. Оголевець Світлої пам’яті Г.П.Кочур

на вечорі пам’яті Г. П. Кочура




^ Студенти Антон та Максим Нестеренки, Валентина Положишник та Ірина Домненко читають віршовані переклади Г.П.Кочура

Життя-буття

Сповідь студентки першокурсниці

Сьогодні знову спала дві години. Чому? Гризла граніт науки. Який же він, все таки, твердий. Їду в свій улюблений «пед». Усе б нічого, але я ледь не звалилася з сидіння у маршрутці. І чому мені так хочеться спати ?

Ось я і на місці. Заходжу в уже знайомі двері, піднімаюся сходами, на перилах відчуваю майже рідні виямки і горбики. Скажете, що за 2 місяці таке не запам'ятовується? Не правда, якщо кожен ранок триматися обома руками, щоб, не дай, Боже, не звалитися й не заснути. А от я і дійшла до свого розкладу, або не свого. З двох метрів побачити важко, та ще й за чиєюсь «хімією». Дівчата, стрижіться коротко. Ну, скажіть, чому вранці, за 5 хвилин до «пари», всім так кортить подивитися на розклад, уже вивчений «до дірок». З горем по-полам, я побачила номер аудиторії. Тепер треба метеликом летіти на пару, бо вона вже давно почалася.

  • Стук - стук - стук, вибачте, будь ласка.

− Та -а -к !

Мені знайомий цей вираз обличчя. Зараз буде розказувати... Я опускаю очі, щоб показати, що мені соромно і прикро, а насправді, згадую, що я не снідала.

У думки починають лізти сосиски, котлети, цукерки і, навіть, той торт, що я їла його два місяці тому, і де він взявся?.. Я сіла на місце й почала писати лекцію. Минуло 10 хвилин: гарно на лекціях - тільки сидиш і пишеш...Минуло 30 хвилин: чомусь уже тривожить рука, ви б щось розказали, їй Богу! Минула 1 година : коли ж уже закінчиться лекція? Зараз рука взагалі відвалиться. Та досить уже диктувати... Минула 1 година 25 хвилин : у голову лізуть такі слова, яких раніше і не знала, починає сіпатися око, намагаюся вчитися писати лівою рукою. Якщо чесно - не дуже виходить...

Дзвінок!!! Тепер я розумію, за що люблю університет : за оці маленькі перерви, протягом яких я встигаю і поїсти, і списати практичну, і щось вивчити.

Почалася наступна «пара» - практична. І за що мені така морока!? Зайшла викладачка... Не запізнилася... Чому нам так не щастить? Ну, хоча б затрималась на 5 хвилин... Доля до мене все-таки жорстока.

Дивиться в журнал... Зараз буде питати. Дивиться на нас. Мабуть, треба відвернутися до стіни.

Так...Ну...Хух! Не мене!

А наступне питання я знаю, треба піднімати руку. Та подивіться ж ви на мене, я ж тутечки! Спитайте мене, будь ласка, будь ласочка, будь ласунечки... І як це називається ? Чому знову − не я?

Стоп! Щось не те. Треба чимось зайнятися, бо зараз засну. Не придумала нічого кращого, ніж писати у практичному зошиті вірші. Хм, а вийшло нічогенько:

день у мене шкереберть,

туди - круть, а туди - верть.

Хоч за голову берись:

вчись, учись, учись, учись!

Але тут моє натхнення різко зникло: воно й не дивно − дзвінок.

Минуло ще дві «пари». Я стомилася. Немає бажання не те, що говорити, а й слухати. І що це Марина мені розказує? Наївна, думає, що я її чую. Я швидко з усіма попрощалася, і швидко полетіла додому, причому − у прямому сенсі. Це ж треба було так впасти!? Як соромно...Увесь університет бачив. Ну, може, й не весь, а оця − так точно, і той, і..., а той - так собі, нічогенький, цікаво, на якому він курсі? Ой, про що ж це я думаю? Мені додому треба.

Я знову приходжу додому. їм і сідаю за уроки. Це − буду вчити, це − теж, а це ні - не цікаво. Четверта година ранку, мабуть, пора лягати. Солодких снів. Знову цей будильник! Хай йому аби - що.

^ Таня Ворона, У-11


Автостанція

На платформу закотився жовтогарячий колобок-автобус, що вміщував у собі таку кількість людей на, яку він не був розрахований. Він з гордістю випустив пасажирів, які органічно, а хто не дуже, влилися в "мікроклімат" автостанції. Ось дівчина цілеспрямовано крокує далі, ніби й не було в її житті цього маленького автобуса, переповненого людьми. За нею вийшов хлопчина, який, невпевнено озираючись, вирушив у свій нікому невідомий і, мабуть, нецікавий для інших путь. Маленькі бабусі, як намистинки, викотились з автобуса в різнокольорових хус-тинках. Біля мене зупинився малий, ображено закопилив губу, дивлячись на жінку, яка апетитно поїдала свій пиріжок і зовсім не звертала уваги на нього. Мені здалось, що він думав: "Я ж кращий, ніж цей пиріжок, усміхніться мені!". Він подарував їй такий погляд, що я ледве стримувала сміх. Розчарувавшись у своїх намірах зачарувати жінку, впевнено повів маму за руку до тата, який підхопив його на руки й крутив навколо себе. Хлопчик радісно сміявся, підіймаючи настрій іншим. А потім вже з татом, як справжній чоловік, знову вирушив вивчати такий різний і цікавий світ. Спостерігаючи за ними, я не помітила, що стою й посміхаюся, а ще не помітила, що вже приїхав мій автобус...

^ Спостерігала за Кременчуцькою автостанцією Яковенко Аліна.

Поетичне джерельце

О.О.Пономаренко, викладач кафедри англійської філології


LONGING

without your presence
whole world is behind a glass
I am looking at landscape
but I see nothing
just loneliness

I can't find
my place anywhere
I am a hobo among people
passing events
situations

longing for you
hurts me to the pain
there is nothing
just loneliness

^ Марія Жеглова, Ж-21

****

Ми двоє. Ми двоє з тобою –

На острові безлюдному птахи.

Ти чорний, а я – білийю

Ми любов’ю своїм крильцятам

Додаєм снаги.

Ти – вітер, а я – пісок,

Що перламутром

Розсипаний на узбережжі снів…

І я живу одним
Твоїм маршрутом,

Хоч ти мені цього і не велів.

Я – нива, заколисана тобою,

Я наче море у твоїх руках,

Чарую то жагою, то журбою,

А то тремчу на віях

У сльозах.

Зворушена, розбурхана тобою,

Палка й слабка,

Німа й багатослівна

Мені не вижити на острові одній.

Тобою скута, але птаха вільна.


****

Моє щастя, мої квіти,

Мої сльози,

Моя доля і недоля –

Все сплелося.

Закружляло в хуртовині

Самоти.

Я нке хочу, але мушу

Кудись іти.

Моє серце у сталевих

Ґратах.

Моє свято – то уже не свято.

Я палаю у печі багаттям.

Не дивую я уже

Завзяттям.

Моїм принципам усе наперекір

Життєрадісність

Змінилася на гнів.

Як не втратити

У спалаху себе? –

Бо і цей мінор

Напевно, що мине.


****

Яка неповторна ця мить,

Яка історична, яка поетична

Ця мить.

Не вловиш, не вхопиш її –

Промчиться на вершниках,

Дедь доторкнувшись землі.

У кінчиках пальців замре

На струні.

І дикою тугою простір

Струсне край труни.


****

На небі клаптики із хмар

Свою мозаїку складають.

Стають то щільно, то просторо,

Ва то все складене ламають.

Я рада їм. Мабуть, на сніг

Вони якісь сьогодні димні,

І наче вітер трохи стих,

В повітрі холод, вечір зимний.

Та й серце інеєм покрилось,

Як хворе це й сумне гоілля,

Я з місяцем удаль котилась…

А може, це була й не я?

Й це все наснилось, як у казці

З якимсь заплутаним кінцем,

Чи й досі я в фальшивій масці,

Що вже зрослась з моїм лицем?


****

Я в собі – і мені так добре,

Я з собою живу в ладу.

Я тобі посміхаюсь вкотре,

Та я знову до себе йду.

Я собі не вчиню образи,

І себе не примушу чекать,

Й не розсиплю я сльози-стрази,

Коли в мене в душі благодать.

Серце я собі не стривожу,

І себе я не загублю.

Але роботом бути не можу,

Хоч як сильно тебе люблю.

Я в собі – і мені так добре,

Ти не знаєш мій внутрішній світ,

Та руйнуєш його вже вкотре,

Перетворюєш душу в лід.

Я жива, я така, як є –

І недоліки, і позитиви,

Все, що в менке, то все моє:

Сліз і радощів щирі мотиви….


^ Anna Dupak, U-25

Це міміка серця мого.

Це я тоб усміхаюсь.

Торкаючись враз твого,

Я мрію в ноги спускаюсь.

Це гра недоторканих барв,

Де сірі бувають сюжети,

Де в сварках згорають до тла

Чуттєвості мої портрети.

Це щастя в польоті й журбі,

Вдихаючи хмари прозорі.

Там, де метелики в животі:

Тремтливі і трішечки хворі.


Автопереклад:

I am falling under your steps,

I am touching your mind.

You can kill me with just one clap

because now I am colorblind.

I am playing grey amusing roles,

In which the dyeing was burned.

I am trying to cover all the holes,

Using portraits, which were keeping cold.

I am flying so far from the sky,

Breathing deeply through my harm.

There still are butterflies, who can fly,

But they had become insane in your arms.


^ Alyona Shkarupa, U-25

Good-bye

My heart is beating, I am saved.

You’ve left but I’m not in despair.

Though all my dreams are dead and graved

I breathe and I don’t need your care.

I could refuse you, said “enough”.

I’ve done your letters had been burnt.

I’m tired of crying so I laugh,

I know our love can’t be returned.

I have forgotten you had told

And promised I would be your wife.

Good-bye! I’m free, you don’t hold.

I use my chance for novel life.


^ Julia Kramska, U-25

I realize and I can't bear

That our hearts will never meet again

And sweet perfume of evening air

We can't together smell in lane.

While the summer has а1l gone

And we have parted for whole year

I can’t forget this time and sun

And dreams and time to stand and stare.

То stare at your lovely eyes

Which can bе such as shiny knives

And still we hope for the sunrise

Of our hopes and dreams and lives.


^ Tanja Dmytrijstuk, U-25

I went to the garden of love,

And I saw what I never had seen.

There were thousands flowers

But struck only one of them me.

Oh, my loves like a red, red rose,

Oh, my love like a melody,

So, deep in love am I

I will love you still, my dear,

Till I will leave and your hearts beat here.

I love you my sweet,

Don’t cry,Baby,

I promise you will be forever mine!

Oh, my loves like a beautiful red rose.

And I’ll come here again, I suppose.


^ Natalja Panstenko, U-25

Autumn Fires

In the other gardens

And all up the vale

From the autumn bonfires

See the smoke trail!

Pleasant summer over

And all the summer flowers,

The red fires blaze,

The grey smoke towers.

Sing a song of seasons!

Something bright in all!

Flowers in the summer,

Fires in the fall!

^ Раїса Гайченя, Ін-16

So, we'll go no more a roving

So, we'll go no more a roving

So, late into the night,

Thought the heart be still as loving

And the moon be still as bright.

Thought the night was made for loving,

And the day returns too soon,

Yet we'll go no more a roving

By the light of the moon.


Не ходити нам у парі

В опівнічний час,

Хоч і місяць діє чари,

Й серця жар не згас.

Хай для любощів це поле,

Ясні зорі й ночі ці,

Не гуляти вже ніколи

Нам при місяці !


^ Оксана Мільченко,У-25

Осінь

Сади осінні і долини,

Багаттям осені накриті,

А літо... Літечко скінчилось,

І барви трав ніби умиті.

І квіти літні пожурившись,

Свої голівки похилили,

Червоним полум'ям укрившись,

Листочки ніжні опустили.

І сірий дим стелившись всюди,

Топтав яскраві барви літа,

Краса, природа й навіть люди,

Вогню у осені не змінять.


^ Аня Панасейко, У-25

Зів'яло листя, пожовтіло

По всіх долинах і садах

І як вже літо не хотіло -

Не повернеш, лиш в піснях

І сірий дим стоїть усюди

Яскраве закриває сонце

Вже не дерева вдягнені, а люди

Проміння ледве пробивається в віконце

І полум'ям горять, плають
Всі літні квіти, як вогні
Птахи домівки залишають

Щоб повернутись навесні

І чорні ночі вже світліють

І сонце стало вже не те

І дні короткі вже не гріють

Все відмирає – не цвіте.


^ Ольга Костіна, У-11

Як хочеться зробити світ інакшим,

Змінити те, що є, на краще,

Щоб не було конфліктів, сутичок та негараздів.

Щоб в світі панувала радість,

Й ніколи нас не турбувала старість,

Хвороби щоб минулися усі.

Щоб люди те, що мають, цінували,

А на чуже не зазіхали.

Щоб не було ніколи в нас війни,

І в Антарктиді не розтанули льодовики.

Хай кожен день нам буде, наче свято,

А на обличчі посмішка сіяє кожну мить.

І, взагалі, щоб все було, як в казці,

Щоб ми жили, як ті царі!

Можливо, буде так колись,

Коли людина хоч на мить

Замислиться над тим, що робить,

І зрозуміє те, як треба жить,

Замислиться над цим і благородний вчинок зробить!


Полтавська Галушка

С^ УТО ЛЯЛЬКОВА ІСТОРІЯ

Був сірий холодний звичайний ранок. Маленька Дівчинка, яка мешкала у Великому Чудовому Будинку, як і завжди, прямувала до своїх іграшок. Крім ляльок, у Домі було ще чимало різних чудових і корисних речей, але вона ніколи ними не корис-тувалася. Хоча в Дівчинки не виходило довго бавитися однією й тією ж іграшкою, та зовсім відмовитись від них вона не могла, бо тоді почувала б себе дуже самотньою у цьому Домі Розваг. Насправді, саме вона була Хазяйкою цих ляльок, хоч оточуючим часто здавалось, що це вони нею граються. Ні. Просто для неї так цікавіше розважатися, коли їй нав'язують правила гри.

Кожна її пакля* лежала в окремому ящичку і зазвичай не перетиналась з іншими. Якщо ж це траплялось, то невміло граючись, Дівчинка ламала, − а значать втрачала обидві іграшки.

Та у Дівчинки була й Особлива Лялька. Невідомо, навіщо Хазяйці подарували її, бо роль цієї іграшки в іграх ніколи не була визначена ос-таточно. Лялька була завелика для своєї шух-лядки, частина її голови завжди була ззовні, і вона якщо й не бачила, то точно чула про всі інші іграшки своєї Хазяйки. Та Особлива Пакля закривала на це очі. Їй надто сильно подобалось гратися з Маленькою Дівчинкою.

Так не могло тривати вічно. Одного дня Хазяйка влаштувала бал-маскарад, який став поворотним. Награвшись Особливою Паклею, Дівча забуло її сховати, і почало гратися з іншою своєю лялькою. Особлива Пакля це бачила, та все-таки дограла свою роль у Грі до кінця. У нагороду за цей іспит у неї відкрились очі, як у казці про Піноккіо, її дерев'яні шарніри стали колінами та ліктями, а тіло отримало плоть. Невідомо, чи стала Пакля людиною, але іграшкою перестала бути точно. Після цих метаморфоз вона залишила Великий Чудовий Будинок, бо крім Хазяйки там могли бути тільки ляльки. Далеко Пакля не пішла. І донині вона часто проходить повз Дому Розваг, мимоволі заглядаючи у його холодні вікна, де Маленьке Дівча і досі бавиться зі своїми іграшками.

*Пакля – діал. «лялька».

^ Аліна Яковенко, У-41

Сповідь

Темні сірі мури замку

Світ весь скутий в рамку.

Чаклун стоїть переді мною,

Ворожить, не дає спокою.

Душа в полоні спить,

Прокинеться - болить.

Я хочу волі, світла

І, щоб душа моя розквітла.

Ти мені бридкий,

Бридкий, ти розумієш,

Не болить спогад гіркий,

Хоч боляче зробити вмієш.

Я йду від тебе і зрікаюся,

У цих словах не каюся.

Залишив ти на серці слід,

Твоєї це любові плід,

Кривава і глибока борона,

Але зникає вже вона.

Забуду я про тебе й не згадаю,

Я як листок весною оживаю.

Звільнилась я із замку чаклуна,

Хоч осінь навкруги — в душі весна.

Полите кров'ю все було,

Але тепер вже розцвіло,


Сльозами все було залито,

Та їх дощами змито.

Я вільна, прощавай,

Мене ти не повернеш − знай.

^ Літературний переклад


A STAR IN YOUR BLUE EYES

There is a star
In the space-time ocean
Of your blue eyes.
I am a comet what without you
Will sink slowly day by day.

I am almost dead
But my way out is only the hope
Of the Star's light.
Maybe ones upon a time
It will be near me,
And maybe in this moment
We will be as one.

Without your presence
All empty seconds
I fill my dreams.
Here, it is color, motion
And feeling of dazzling beauty.
Flight.
And I am on a trapeze
With arms spread wondering
At the bar's delay.

Б.Науменко (Польща)


^ Переклади вірша “Зірка”

Зірка в океані простору-часу,

Мов твої очі голубі вона,

А я комета в просторі планет,

Що день за днем без тебе догора.


Я майже мертвий, і нема життя,

Лиш порятунком є моя надія.

Без зірки світла лину в забуття,

Без неї я сумую і хворію.


Колись, можливо, прилетить той час,

Коли вона залишиться зі мною,

Колись, можливо, буде той момент,

Коли єдиним станим ми з тобою.


Без тебе всі миттєвості пусті,

І мрії всі наповнені тобою,

І цей яскравий і величний рух,

Заповнений сліпучою красою.

Політ твій – й знов я на вершині,

Захоплено протягуючи руки,

Щоб зупинити цю останню мить,

І не побачити гіркої час розлуки!

^ Переклад: Білокінь Аліна , Ін-25

Художній переклад: Шаповал Марина, У-13


Ось зірка

У просторі безмежному

Синіх очей твоїх

Я- комета, що без тебе повільно падає

Я майже мертвий.

Та є у мене вихід – надія одна

В сяйві зірок.

Можливо ,зі мною буде хтось

На певний час,

І , можливо, в цей момент

Ми будемо як ціле.

Без тебе

Всі порожні мрії

Тут колір, рух

Та відчуття дивовижної краси.

Політ…

І я на трапеції з піднятими руками,

Та лише перешкода заважає…

^ Віолета Ханіна , Ін-25


Як зірка

в безмежній блакиті твоїх очей

я комета яка повільно падає униз.

Я майже мертва,

але сподіваюсь, що шлях мені покаже зірка,

яка, можливо, буде поряд мене,

І, може, тепер ми будемо разом.

Без тебе весь вільний час

я поринаю в мрії,

туди, де світло, рухаюсь і відчуваю красу, яка

осліплює мене.

А час спливає,

і я на трапеції

і простягаю руки,

щоб втримати залізні грати.

Інна Рой, група Ін-25


Це зірка

В часовому просторі океану

Твоїх голубих очей.

Я є комета, що за тобою

Опускається повільно день за днем.


Я майже помираю

Але мій шлях є лише надія

Світла зірки

Можливо через певний час

Воно буде біля мене

І можливо в цю мить

Ми будемо єдиним цілим.


За твоєї присутності

Всі порожні хвилини

Я відбуваю свої мрії.

Тут, є колір, рух і відчуття

вражаючої краси.

Політ

І я є на трапеції

З чудово простягнутими руками

В клітці світла.

^ Наталія Борисенко, група Ін-25


Твої блакитні очі,

Мов простір океану,

Де тонуть зорі ночі

І я тонути стану.


Як та комета, що без тебе

Повільно день за днем

Без неосяжної блакиті неба

Загине, не підтримана вогнем.


Я щойно помер,

Але шлях мій – надія

І світло зірок

Осяє мої мрії


Можливо колись, через деякий час

Вона буде поряд зі мною,

Момент світанковий поєднує нас

Душі запальної струною.

Ірина Шевченко, група Ін- 25


Я зірка

Простору безмежного часу,

Блакиті ясних твоїх очей,

Палаюча комета, яка не знає де ти

Повільно пада…

Я майже мертва, але все ще жива,

Мої бажання – це тільки сподівання

Ясного світла зір.

Можливо потік часу

Зупиниться відразу

Для мене,

В цей момент, ми будемо разом.

Коли тебе немає

Здається все зникає

Мої думки абстрактні

Я чую колір, рух,

Я відчуваю світло

Тоді політ…

І простягнувши руки

На кожній перешкоді

Бажаю знати я

Де ти любов моя.

^ Наталія Роменська, група Ін-25


If I had wings

I would touch the fingertips of clouds

And glide on the wind’s breath.


If I had wings

I would taste a chunk of the sun

As hot as peppered curry.


If I had wings

I would listen to the

Clouds of sheep bleat

That graze on the blue.


If I had wings

I would breathe deep and sniff

The scent of raindrops.


If I had wings

I would gaze at the people

Who cling to the earth’s crust


If I had wings

I would dream of

Swimming the desert

And walking the seas.


Якби у мене були крила

Я б пальцем доторкнулася до хмар

І ковзала від вітра подиху.

Якби у мене були крила

Я б скуштувала шматочок сонця

Такого ж гарячого як каррі.


Якби у мене були крила

Я б слухала

Гомін хмаринок-овечок

Що в блакиті пасуться.


Якби в мене були крила

Я б дихала глибоко та вдихала

Запах краплинок дощу.


Якби у мене були крила

Я б дивилася на людей

Що хапаються за земну кору.


Якби у мене були крила

Я мріяла б про те, щоб

Плавати в пустелях

І ходити по морю.


Leisure

What is the life if, full of care

We have no time to stand and stare

No time to stand beneath the boughs

And stare as sheep or cows.

No time to see, when wood we pass,

Where squirrels hide their nuts in grass

No time to see, in broad daylight,

Streams full of stars like skies at night,

No time to turn at beauty’s glance,

And watch her feet, how they can dance,

No time to wait till her mouth can

Enrich thet smile her eyes began.

A poor life this, full of care

We have no time to stand and stare.


Що це за життя, сповнене турботи

Коли у нас немає часу стати і вдивитися

Немає часу стати нижче гілок

Та вдивлятися так довго як вівці чи корови.

Немає часу дивитися, коли минаємо ліси

Де білки ховають горіхи в траві

Немає часу серед білого дня дивитися на

Потоки повні зірок як небеса в ночі.

Немає часу повернутися та поглянути

І побачити її ніжки, що вміють танцювати.

Немає часу зачекати покиїї вуста

Зможуть збагатити посмішкою

Бідне те життя, що сповнен турботи

У нас немає часу стати і вдивитися

^ Переклад виконала студентка групи Ін-25 Ханіна Віолета

1   2   3   4   5   6

Схожі:

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon120 від 31 грудня 2011 року
Щиро вітаємо Вас з найочікуванішими та найсвітлішими святами – Новим Роком та Різдвом Христовим!
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconПрийміть найщиріші вітання з Новим роком та Різдвом Христовим
Нехай ці свята – вісники оновлення, мрій І сподівань – принесуть Вам І вашим родинам добро, мир І достаток
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconВітаємо найкращих читачів року
Знз. В І етапі конкурсу змагалися 9575 читачів, що становить 46,1% від загальної кількості учнів 6-7 класів області, в ІІ етапі –...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! icon«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков – мы всего лишь взяли её в долг у наших детей» Антуан Сент-Экзюпери
«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков мы всего лишь взяли её в долг у наших детей»
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconВідкрите звернення учасників Всеукраїнської Конференції
Відгукнувшись на ініціативу Президента України Віктора Ющенка оголосити 2006 рік Роком захисту прав дитини, глави Християнських Церков...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconУчебное пособие рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов экологических специальностей высших учебных заведений
«Мы вовсе не получили Землю в наследство от наших предков мы всего лишь взяли её в долг у наших детей»
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconЯк отримати патент України на винахід (корисну модель)?
Винаходом може бути пристрій, спосіб, речовини, застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням, штами мікроорганізмів,...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconОснови статистичного аналізу даних
Задача Фірма у 2006 році запланувала збільшити кількість працівників на 10% порівняно із 2005 роком. Як виявилося пізніше, план було...
Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconЗміст Слово до читачів

Віншуємо наших читачів з Новим роком та Різдвом Христовим!!! iconРіздво та його кольорова гамма
У католицьких країнах 25 грудня святкують Різдво. У ніч перед Різдвом діти І молодь ходять вулицями І співають пісень, прославляючи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи