Методичні вказівки icon

Методичні вказівки




НазваМетодичні вказівки
Сторінка1/6
Дата28.05.2012
Розмір0.9 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6
1. /ЕА_Метод_Лб_сжатая.docМетодичні вказівки


Міністерство освіти І науки україни

кременчуцький державний політехнічний університет

імені Михайла остроградського





методичні вказівки


ЩОдо ВИКОНАННЯ лабораторних робіт

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЕЛЕКТРИЧНІ АПАРАТИ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ денної ТА ЗАОЧНОЇ форм навчання

ЗА НАПРЯМАМИ: 050702 «Електромеханіка»,
050701 «Електротехніка та електротехнології»


кременчук 2008

Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни «Електричні апарати» для студентів денної та заочної форм навчання за напрямами: 050702 «Електромеханіка», 050701 «Електротехніка та електротехнології»




Укладачі: д.т.н., проф. М.В. Загірняк,

старш. викл. Г.Ю. Риков,

викл.-стажист Р.М. Донченко


Рецензент к.т.н., доц. А.І. Гладир


Кафедра електричних машин та апаратів


Затверджено методичною радою КДПУ імені Михайла Остроградського

Протокол №- _______ від _____________

Заступник голови методичної ради __________________ доц. С.А. Сергієнко


ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………………

4

1

Загальні відомості щодо виконання лабораторних робіт та техніка безпеки ...

5

2

Перелік лабораторних робіт …………………………………………………….

7




Лабораторна робота № 1 Дослідження конструкції низьковольтних контактних комутаційних апаратів …………………………………………….


8




Лабораторна робота № 2 Дослідження конструкції низьковольтних електричних апаратів захисту …………………………………………………..


25




Лабораторна робота № 3 Дослідження конструкції та принципу дії реле струму …………………………………………………………………………….


37




Лабораторна робота № 4 Дослідження конструкції та принципу дії реле напруги …………………………………………………………………………...


43




Лабораторна робота № 5 Дослідження нереверсивної та реверсивної схем магнітного пускача ………………………………………………………………


47




Лабораторна робота № 6 Дослідження конструкції та принципу дії електромеханічних реле часу …………………………………………………...


52




Лабораторна робота № 7 Дослідження плавких запобіжників ………………

56




Лабораторна робота № 8 Дослідження конструкції та принципу дії електронних реле часу …………………………………………………………..


59




Лабораторна робота № 9 Дослідження тягових характеристик електромагнітів …………………………………………………………………..


64




Лабораторна робота № 10 Дослідження конструкції та принципу дії пристрою захисного відключення ……………………………………………...


68




Лабораторна робота № 11 Дослідження конструкції та принципу дії теплових реле ……………………………………………………………………


73




Лабораторна робота № 12 Дослідження електродинамічних зусиль ……….

78




Лабораторна робота № 13 Дослідження перехідного опору контактів …….

81




Лабораторна робота № 14 Дослідження нагріву котушок електричних апаратів …………………………………………………………………………..


85

Список використаних джерел .…………………………………………………….

88

ВСТУП


Електричні апарати (ЕА) були і залишаються одним із основних засобів автоматизації технологічних процесів. Сучасне електроапаратобудування інтенсивно розвивається, удосконалюються старі конструкції ЕА та створюються принципово нові.

Знання конструкції та принципу дії різних типів ЕА дозволить майбутньому інженерові професійно підійти до вибору електричних апаратів з урахуванням дійсних режимів, у яких вони працюють.

Методичні вказівки розраховані на повниий курс – 14 лабораторних робіт, які розташовані в порядку згідно з навчальним планом.

Дисципліна «Електричні апарати» базується на вивченні курсу «Теоретичні основи електротехніки», частини курсу «Фізика» (розділи «Електрика» і «Магнетизм»), курсу «Електроніка та мікросхемотехніка», курсу «Основи метрології та електричних вимірів», курсу «Електроматеріалознавство». Матеріали дисципліни «Електричні апарати» використовуються у дисциплінах: «Оптимізація електромагнітних та електромеханічних систем і пристроїв», «Спеціальні питання теорії електричних машин і апаратів».

У результаті виконання лабораторних робіт з курсу «Електричні апарати» студент повинен уміти вибрати необхідний електричний апарат, ураховуючи особливості його роботи та особливості електричної схеми, у якій застосовується вибраний електроапарат; розраховувати основні параметри електричних апаратів при роботі останніх у сталих і перехідних режимах; будувати характеристики згідно з розрахунковими й експериментальними даними.


1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ЩОДО ВИКОНАННЯ
ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ



Виконання лабораторних робіт

  1. Виконання лабораторної роботи складається з роботи студента у лабораторії, а також самостійної роботи.

  2. Самостійна робота студента передбачає:

    1. теоретичну підготовку до наступної роботи;

    2. підготовку відповідей на контрольні запитання, що наведені у роботі;

    3. аналіз результатів дослідів, що виконувались у лабораторії;

    4. оформлення звітів про виконання лабораторних робіт.

  3. Теоретична підготовка до наступної лабораторної роботи передбачає:

    1. проробку розділів теорії, що визначають зміст та методику досліджень;

    2. проробку методичних вказівок до лабораторної роботи з використанням рекомендованих підручників та посібників;

    3. оформлення бланку до звіту про виконання лабораторної роботи.

  4. Робота студента у лабораторії передбачає наступні етапи:

    1. отримання допуску до лабораторної роботи;

    2. отримання дозволу на ввімкнення лабораторної установки (стенда);

    3. проведення дослідів та запис результатів вимірів;

    4. захист звітів про виконання лабораторних робіт.


Оформлення звітів про виконання лабораторних робіт

  1. Звіти про виконання лабораторних робіт складаються окремо для кожної лабораторної роботи.

  2. До складу кожного звіту повинні входити: номер, назва, мета роботи, а також розділи, вказані у підпункті «Зміст звіту» вказівок до кожної конкретної лабораторної роботи.

  3. Після виконання останньої в семестрі лабораторної роботи оформлюється загальна титульна сторінка для всіх робіт.

Захист звітів про виконання лабораторних робіт

  1. Захист звітів про виконання лабораторних робіт здійснюється кожним студентом окремо.

  2. Захист звітів про виконання лабораторних робіт здійснюється як під час проведення лабораторних робіт за розкладом, так і під час додаткових консультацій.

  3. Студенти, які не захистили два звіти про виконання лабораторних робіт, до наступної лабораторної роботи не допускаються.

  4. Студенти, які не виконали всі лабораторні роботи або не захистили всі звіти про лабораторні роботи, передбачені навчальним планом, не допускаються до екзамену (заліку).


Техніка безпеки

У лабораторії «Електричні апарати» використовується напруга змінного і постійного струму до 250 В. При недотриманні правил техніки безпеки така напруга становить серйозну небезпеку.

Опір тіла людини визначається головним чином опором шкірного покриву, що істотно залежить від ступеня зволоження, наявності ушкоджень і т.д. Тому цей опір може змінюватися в дуже широких межах. У розрахунках з техніки безпеки звичайний опір тіла людини беруть рівним 1 кОм.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, виконує тепловий, хімічний і біологічний вплив. Хімічна дія струму веде до електролізу крові та інших розчинів, які містяться в організмі, що призводить до зміни їхнього хімічного складу. Біологічна дія електричного струму виявляється в небезпечному порушенні живих клітин організму, що може супроводжуватися судорогами, явищами паралічу.

Ступінь ураження людини і величина електричного удару залежать головним чином від значення струму, який проходить через тіло людини, а також шляху проходження струму в тілі людини і тривалості його проходження.

Основні правила з техніки безпеки

1. Перед початком складання схеми необхідно переконатися в тому, що автоматичний вимикач на стенді знаходиться у вимкненому стані.

2. Робоче місце не повинне захаращуватися сторонніми предметами.

3. Вимірювальні прилади і досліджувані апарати необхідно розміщати таким чином, щоб у процесі виконання роботи була виключена можливість випадкового дотику до оголених струмоведучих частин.

4. Не допускається використання приладів та апаратів з несправними затискачами, провідників з ушкодженою ізоляцією, несправних реостатів, тумблерів та іншого устаткування.

5. Складання схеми необхідно виконувати за можливості без перехрещування провідників, не можна натягувати і згинати провідники. Використані провідники необхідно прибрати з робочого місця.

6. Категорично забороняється проводити будь-які операції на головних розподільних щитах, а також за межами робочого місця.

7. Напругу на схему подають тільки після дозволу викладача, попередивши про це всіх студентів, які працюють на даному робочому місці. При цьому рукоятки реґуляторів напруги повинні знаходитися на нульовій позначці.

8. У випадку припинення досліду або перерви в роботі схему необхідно відключити від мережі живлення.

9. Під час лабораторної роботи забороняється: робити перекомутації провідників схеми, яка знаходиться під напругою; торкатися до оголених струмоведучих частин електричного апарата; вмикати схему після будь-яких змін у ній до перевірки викладачем; залишати без догляду схему, яка знаходиться під напругою.

10. У всіх випадках виявлення несправного устаткування, вимірювальних приладів, провідників, з появою специфічного запаху, диму, потрібно вимкнути напругу і негайно сказати про це викладачеві.

11. Після закінчення роботи необхідно вимкнути напругу, розібрати схему, упорядкувати робоче місце.

2 ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ


Лабораторна робота № 1

Тема. Дослідження конструкції низьковольтних контактних
комутаційних апаратів


Мета роботи – вивчити принцип дії та елементи конструкції найбільш розповсюджених контактних комутаційних апаратів та електричні схеми їх увімкнення.

Короткі теоретичні відомості

Комутаційна апаратура є невід'ємною частиною у всіх електричних силових ланцюгах і ланцюгах керування різних систем та пристроїв.

Для комутації силових ланцюгів напругою до 1000?В широко використовуються рубильники, пакетні вимикачі (перемикачі), автоматичні вимикачі, контактори, силові контролери і т.д. Комутація ланцюгів керування для вмикання й вимикання релейно-контакторної апаратури здійснюється кнопками керування, кінцевими вимикачами. У ланцюгах автоматики та захисту застосовуються різні електромагнітні й інші реле, а також безконтактні електричні апарати.

Розглянемо принцип дії та будову деяких силових комутаційних апаратів і контактних апаратів ланцюгів керування й автоматики.

Рубильники

Рубильники призначені для ручного вмикання та вимикання електричних ланцюгів з постійною та змінною напругою. Вони розраховані на вимикання незначних струмів і за наявності відповідних дугогасильних пристроїв допускають вимикання струму до (1..1,25)Iном.

Рубильники (рис. 1.1) виконуються одно- і багатополюсними. Основними елементами їх є: нерухомі врубні контакти 4, рухомі контакти 5, закріплені шарнірно в інших нерухомих контактах 6, дугогасильний пристрій і привод. Монтуються рубильники на ізоляційних плитах 7.

Привод може здійснюватися за допомогою центральної рукоятки, бокової рукоятки 3 через вал 2, центральної рукоятки 9 через систему важелів 10.

Головною частиною рубильника є контакти. Майже виняткове застосування в цих апаратах знаходять врубні контакти. У рубильниках на малі струми контактне натискання забезпечується за рахунок пружних властивостей матеріалу губок, а на струми від 100 А і вище – сталевими пружинами чи іншими додатковими елементами. Зі збільшенням натискання зменшується перехідний опір, але збільшується зношення контактів шляхом тертя.

Гасіння дуги постійного струму при малих струмах (до 75 А) здійснюється за рахунок її механічного розтягування ножами, що розходяться. При великих струмах гасіння здійснюється в основному за рахунок переміщення дуги під дією електродинамічних сил контуру струму.

Гасіння електричної дуги змінного струму здійснюється в основному за рахунок білякатодних явищ, що мають місце при переході струму через нуль. Уже при відстані близько 2 мм між контактами при напрузі 380 В дуга надійно гаситься. Довжину ножа в рубильниках змінного струму через це варто вибирати не за умов гасіння дуги, а за механічних умов.

При монтажу рубильників у розподільчих пристроях малого обсягу дуже актуальним стає питання обмеження розмірів дуги. Необхідно, щоб іонізовані гази, які залишилися після згасання дуги, не викликали пробій на корпус або між струмоведучими частинами. Для цього рубильники оснащують дугогасильними камерами 1. Ефективною є камера з дугогасильною решіткою 8.

Дугогасильні контакти 11 можуть застосовуватися в рубильниках постійного струму при струмах понад 100 А і у всіх рубильниках змінного струму, де швидкість руху контактів та їх зазор не впливають помітно на умови гасіння дуги. Дугогасильні контакти, які вимикаються останніми, призначені для захисту головних ножів від обгорання. На великі струми рубильники виконуються з декількома рівнобіжними ножами.



Рисунок 1.1 – Рубильники:

а, в – з боковою рукояткою та дугогасильними камерами;

б, г –з центральним важільним приводом і дугогасильними контактами

Пакетні вимикачі

Пакетні вимикачі та перемикачі є найбільш простими комутаційними апаратами та призначені для вмикання та вимикання окремих струмоприймачів та ділянок ланцюгів у нормальних режимах, а також для від'єднання під час виконання ремонтних робіт.

У пакетному вимикачі чи перемикачі кожен полюс, що комутується, конструктивно оформлений у вигляді окремого елемента – пакета. Число пакетів у вимикачі, наприклад серії ПКВ, може досягати восьми.

Пакетний вимикач ПВМ (рис. 1.2, а) складається з окремих з'єднаних разом пакетів 5 та приводного механізму 4. Кожен полюс має два розриви. Нерухомі контакти 1 виконані у вигляді масивних пластин із латуні. Рухомий контакт 2 насаджений на квадратний ізольований вал вимикача і має обертальний рух. Натискання контактів створюється за рахунок пружних властивостей губок рухомого контакту 2. До рухомого контакту прикріплені дві щічки 3 із фібрових пластин. Відстань між щічками трохи більша за товщину нерухомого контакту, що дозволяє рухомому контакту вільно обертатися всередині пакета. Рухомий контакт переміщується за допомогою приводного механізму. Під час обертання рукоятки спочатку заводиться пружина, а потім ця пружина надає необхідної швидкості контакту.

При розходженні контактів дуга загоряється у двох розривах, що забезпечує надійне гасіння дуги змінного струму за рахунок білякатодної електричної міцності. Дуга гасне при першому проходженні змінного струму через нуль.

Гасіння дуги постійного струму забезпечується за рахунок її горіння в просторі між фібровими щічками. При зіткненні дуги з фібровими стінками з них виділяється газ. Оскільки внутрішня порожнина пакета досить герметична, усередині пакета підвищується тиск. Це веде до підйому вольт-амперної характеристики та гасіння дуги. Однофазні ланцюги повинні вимикатися двополюсним вимикачем.

Недоліками вимикача ПВМ є невисока зносостійкість (до 20·103 циклів) і недостатня надійність механізму привода.

Більш досконалий пакетний кулачковий вимикач серії ПКВ (рис.?1.2,?б). На валу 1 укріплені кулачки 2 (по одному на пакет). Кожен ланцюг має два розриви, утворені містками 3 і контактами 4. Під час обертання вала кулачок повертається й у його заглиблення потрапляє шток 5. При цьому ланцюг замикається. Натискання контактів створюється сталевою пружиною 6. Для підвищення зносостійкості використовуються металокерамічні контакти. Електрична зносостійкість досягає 2·105 циклів. Усі пакетні вимикачі використовуються для комутації номінальних струмів.

Пакетні вимикачі та перемикачі порівняно з рубильниками мають менші габарити, зручніші в монтажі. Дуга гаситься в замкненому просторі, без викиду полум'я та газів. Контактна система дозволяє керувати одночасно великою кількістю ланцюгів. Ці вимикачі комутують номінальні струми, мають високу вібро- та ударостійкість.



а) б) в)

Рисунок 1.2 – Пакетні вимикачі:

а) пакетний вимикач серії ПВМ; б) пакетний кулачковий вимикач серії ПКВ;

в) пакетний кулачковий вимикач серії ОМ виробництва фірми «АВВ»


Кнопки керування

Кнопки керування – це апарати, рухомі контакти яких переміщуються й спрацьовують під час натискання на штовхач кнопки. Вони застосовуються, головним чином, для дистанційного керування електромагнітними апаратами постійного та змінного струму. Комплект кнопок, змонтованих на загальній панелі (чи в блоці), являє собою кнопкову станцію (пульт).

Усі кнопки керування, що використовуються в схемах автоматики, розрізняють за кількістю та типом контактів (від 1 до кількох, що замикаються й розмикаються), формою штовхача (циліндричний, прямокутний, грибоподібний), написом та кольором штовхача, а також за способом захисту від впливів навколишнього середовища (відкриті, закриті, герметичні й т.д.).

Зовнішній вигляд кнопок та кнопкових станцій різного виконання наведено на рисунках 1.3 – 1.5.

Рисунок 1.3 – Кнопки серії КУ




Рисунок 1.4 – Кнопкові станції



Рисунок 1.5 – Кнопки з каталогу фірми «АВВ»


Шляхові (позиційні) вимикачі (перемикачі) та мікровимикачі

Шляховий вимикач призначений для замикання чи розмикання слабкострумових сигнальних ланцюгів залежно від просторового положення (позиції) робочого органа керованого електропривода. Одним із різновидів шляхових є кінцеві вимикачі, що забезпечують комутацію сигнальних ланцюгів тільки в крайніх положеннях ходу робочого органа. Контактні шляхові вимикачі можна розділити на кнопкові та важільні. У кнопковому шляховому вимикачі контрольований робочий орган впливає на шток кнопкового елемента контактів (рис. 1.6).

Розмикання й замикання контактів відбувається зі швидкістю переміщення контрольованого органа. При швидкості штока понад 0,4 м/хв необхідно застосовувати вимикачі з підвищеною швидкодією, що забезпечують необхідну швидкість розмикання.

При великих ходах робочого органа і великих струмах застосовуються важільні шляхові перемикачі. Контрольований робочий орган привода діє на ролик, укріплений на кінці важеля (рис. 1.6).

Завдяки наявності пружин, замикання і розмикання контактів відбувається з великою швидкістю, що не залежить від швидкості руху ролика. Це дає можливість вимикати струми до 6 А при напрузі до 220 В постійного струму. Повернення у вихідне положення після припинення впливу на ролик відбувається під дією пружини.



Рисунок 1.6 – Шляхові та кінцеві вимикачі

Якщо потрібно зупинити робочий орган привода при його наближенні та виконати відповідні переключення з високою точністю (0,3..0,7)·10-3?м, застосовуються шляхові (кінцеві) мікроперемикачі. На рис. 1.7 показано мікроперемикач з одним перемикаючим контактом.



Рисунок 1.7 – Мікроперемикач ВМК


Нерухомі контакти 1 і 2 укріплені в пластмасовому корпусі 7. Рухомий контакт 3 укріплений на кінці спеціальної пружини, що складається з плоскої 4 та фігурної 5 частин. У зображеному на рисунку положенні пружина створює тиск на контакт 2. Під час натискання робочого органа на головку 6 відбуваються деформація пружини та перекидання контакту 3 у нижнє положення за час 0,01..0,02 с, що забезпечує надійне вимикання ланцюга. Хід головки 6 складає десяті частки міліметра. Наприклад, мікровимикачі
ВМК-ВЗГ вимикають струм 2,5 А при постійній напрузі 220 В та змінній 380 В.


Контактори

Контактор (рис. 1.8) являє собою електричний апарат, призначений для комутації силових електричних ланцюгів. Замикання чи розмикання контактів контактора здійснюється найчастіше під впливом електромагнітного привода. Контактори постійного струму призначені для комутації ланцюгів постійного струму і, як правило, приводяться в дію електромагнітом постійного струму. Контактори змінного струму призначені для комутації ланцюгів змінного струму. Електромагніти цих контакторів можуть бути як змінного, так і постійного струму. Через більш сприятливі умови гасіння дуги при змінному струмі зазор між головними контактами робиться меншим, ніж у контакторах постійного струму. Зменшення зазору дозволяє зменшити потужність електромагніта, його габарити й масу.




Рисунок 1.8 – Контактор


У даний час частота комутацій у схемах електропривода сягає понад 3600 на годину. Цей режим роботи є найбільш складним. При кожному ввімкненні та відключенні відбувається знос контактів. Тому вживаються заходи щодо скорочення тривалості горіння дуги при відключенні та до усунення вібрацій контактів.

Основними технічними даними контакторів є номінальний струм головних контактів, граничний струм, що відключається, номінальна напруга ланцюга, що комутується, механічна та комутаційна зносостійкість, припустиме число ввімкнень на годину, власний час увімкнення та вимикання.

З метою зменшення зносу для контакторів застосовуються переважно лінійні контакти, що перекочуються (рис. 1.9). Для запобігання вібрацій контактів контактна пружина створює попереднє натискання, що складає приблизно 50% кінцевого контактного натискання. Великий вплив на вібрацію спричиняє твердість кріплення нерухомого контакту та стійкість до вібрацій усього контактора в цілому.




Рисунок 1.9 – Положення контактів при вмиканні:

а – момент початкового контакту; б – проміжний стан; в – увімкнене положення


На рис. 1.10 показано зовнішній вигляд, а на рис. 1.11 – конструкцію контактора постійного струму серії КПВ-600. Нерухомий контакт 1 жорстко прикріплений до скоби 2, до якої приєднаний один кінець дугогасильної котушки 3. Другий кінець дугогасильної котушки з відводом 4 закріплений у пластмасовій основі 5. Остання кріпиться до міцної сталевої скоби 6. Рухомий контакт 7 виконаний у вигляді товстої пластини, нижній кінець якої може повертатися відносно точки опори 8. Завдяки цьому контакт 7 може перекочуватися та ковзати по поверхні нерухомого контакту 1. Відвід 9 з'єднується з рухомим контактом 7 гнучким зв'язком 10. Контактне натискання створюється пружиною 12.

При зношенні контакт 1 замінюється новим, а пластина рухомого контакту перевертається на 180° та використовується її неушкоджений бік.

Для зменшення оплавлення контактів дугою при струмах більше 50 А контактор має дугогасильні контакти – роги 2, 11. Під дією магнітного поля опорні точки дуги 14 швидко переміщуються на скобу 2, з'єднану з нерухомим контактом 1, і на захисний ріг рухомого контакту. Повернення якоря в початкове положення (після вимикання електромагніта) відбувається за допомогою пружини 13.



Рисунок 1.10 – Контактори постійного струму




Рисунок 1.11 – Контактор постійного струму КПВ-600


У контакторах КПВ-600, як і в багатьох інших, відвід рухомого контакту електрично з'єднаний з корпусом. Як при ввімкненому, так і при вимкненому стані контактора його конструктивні деталі можуть знаходитися під напругою, і зіткнення з ними небезпечне для життя.

У контакторах постійного струму найбільше поширення одержали дугогасильні пристрої з електромагнітним дуттям із котушкою струму 3 і полюсами 15. Також, у них часто використовуються електромагніти клапанного типу. З метою підвищення механічної зносостійкості застосовується обертання якоря 17 на призмі 19. Компонування електромагніта і контактної системи, застосування спеціальної пружини 16, що притискає якір до призми, дозволяють забезпечити зносостійкість вузла обертання в контакторів КПВ-600 до 20·106 при припустимій кількості ввімкнень 1200 на годину. У міру зношення зазор між скобою якоря 18 і призмою 19 автоматично вибирається під впливом пружини 16.

Рухома система контактора повинна бути врівноважена щодо осі обертання. У контакторі серії КПВ-600 якір електромагніта врівноважується деталями, що несуть рухомий контакт і сприймають вплив поворотної пружини. Котушка електромагніта намотується на тонкостінну ізольовану сталеву гільзу, що забезпечує достатню твердість і поліпшує тепловий контакт котушки із сердечником. Останнє сприяє зниженню температури котушки й зменшенню габаритів контактора.

Дугогасильні системи контакторів постійного струму будують за принципом гасіння електричної дуги поперечним магнітним полем у дугогасильних камерах. Магнітне поле в більшості конструкцій збуджується послідовною дугогасильною котушкою. Найбільше розповсюдження отримують камери з вузькими щілинами та дугогасильні пристрої, які обмежують розміри дуги обсягом камери.

На рис. 1.12 наведено схеми розповсюджених конструкцій дугогасильних пристроїв контакторів постійного струму. Характерною є тенденція до підвищення їх здатності вимикати дугу, обмежувати розміри дуги та її полум'я.



Рисунок 1.12 – Дугогасильні пристрої контакторів постійного струму з послідовною дугогасильною котушкою:

а – камера відкрита; б – камера з широкою щілиною; в – камера з подовжніми перегородками; г – камера з поперечними перегородками; д – камера з “повітряним мішком”; е – камера з двома “повітряними мішками”;


На рис. 1.13 показано розріз за контактною системою та загальний вигляд одного полюса контактора змінного струму КТ-6000.

Рухомий контакт 1 із пружиною 2 укріплений на важелі 3. Рухомий контакт 1 і якір 4 електромагніта з’єднані між собою через вал контактора 6. На відміну від контакторів постійного струму, тут рухомий контакт плоский без перекочування. Вимикання апарата відбувається під дією контактних пружин і маси рухомих частин.

Для зручності експлуатації рухомий та нерухомий контакти зроблені легко змінюваними. Контактна пружина 2 так само, як і в контакторах постійного струму, забезпечує попереднє натискання.



Рисунок 1.13 – Контактор змінного струму КТ-6000


Усі деталі контактора укріплені на ізоляційній рейці 5. Важіль 3 рухомого контакту 1 укріплений на валу 6, покритому ізоляційним матеріалом. Вал обертається в підшипниках 7. Система дугогасіння складається з послідовної котушки 5, сердечника 9, полюсних пластин 10 і керамічної камери 11. Котушка 8 увімкнена в ланцюг послідовно з нерухомим контактом 12 і рухливим контактом 1. Головні контакти підключаються до схеми відводами 13 і 14. Рухомий контакт 1 з'єднується з відводом 13 за допомогою гнучкого зв'язку 15.

Блок допоміжних контактів 16 приводиться в дію від вала 6. Кріплення всіх деталей на рейці дозволяє використовувати контактор у комплектних станціях рейкової конструкції та скоротити обсяг та масу станції керування. Припустиме число ввімкнень досягає 1200 на годину.

Уніфікація контакторів для змінного й постійного струмів часто є незручною при їх виборі та експлуатації, тому багато сучасних контакторів проектують як на постійний так і на змінний струм одночасно. На рис. 1.14 наведено ілюстрацію такого контактора з каталогу «АВВ».



Рисунок 1.14 – Контактор з каталогу «АВВ»


Порядок виконання роботи

  1. Ознайомитись із конструкцією рубильника. Визначити його тип та зробити ескіз.

  2. Вивчити конструкцію пакетних вимикачів. За допомогою приладу перевірити замикання відповідних контактів при ввімкнені чи перемиканні. Зробити ескіз пакетного вимикача.

  3. Вивчити конструкцію кнопок керування та кнопкових станцій. Розібратись з особливістю будови. Зробити ескіз кнопки одного з типів.

  4. Вивчити конструкцію шляхових, кінцевих та мікровимикачів. Зробити ескізи мікровимикача та одного з типів шляхових вимикачів.

  5. Вивчити конструкцію та розібратися з принципом дії контакторів постійного та змінного струмів. Звернути увагу на будову системи дугогасіння. Зробити ескізи контакторів постійного та змінного струмів.

Зміст звіту

  1. Короткий опис і схематичне зображення основних типів електричних апаратів згідно з порядком виконання роботи.

  2. Висновки за роботою.

Контрольні питання

  1. Роз’ясніть особливості застосування рубильників різних типів.

  2. Яке призначення ізоляційних (фібрових) прокладок у пакетному вимикачі?

  3. Які переваги мають кулачкові пакетні вимикачі над іншими?

  4. За якими параметрами вибираються пакетні вимикачі?

  5. За якими параметрами розрізняються кнопки керування?

  6. У яких умовах застосовують кнопкові та важільні шляхові вимикачі?

  7. Де і чому застосовують мікровимикачі?

  8. У чому конструктивна відмінність контакторів постійного і змінного струму?

  9. Наведіть найбільш розповсюджені системи дугогасіння.

  10. Навіщо взагалі гасити дугу?

  11. Яка принципова відмінність контактора від пакетного вимикача?

  12. Чи можна замінити контактор пакетним вимикачем і навпаки? Пояснити чому?

  13. Назвіть кілька сучасних виробників контактної апаратури.

Література: [1; 3–6].

Лабораторна робота № 2

  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
Методичні вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
Методичні вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи