К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки icon

К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки




НазваК. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки
Сторінка1/3
Дата25.06.2012
Розмір0.58 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


К.А. Фісун,

Г.А. Жовтяк,

І.В. Фісун


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


для самостійного вивчення дисципліни


«Менеджмент»

(для студентів 3 курсу заочної форми навчання

за напрямом підготовки 0501 – «Економіка і підприємництво»)


Харків – ХНАМГ – 2008


Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Менеджмент» (для студентів 3 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 0501 – «Економіка і підприємництво»). /Укл.: Фісун К.А., Жовтяк Г.А., Фісун І. В. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 56 с.


Укладачі : К. А. Фісун

Г. А. Жовтяк

І. В. Фісун


Рецензент: Н. І. Склярук


Рекомендовано кафедрой ЕУБ і МГ при ФПО та ЗН, протокол № 5

від 21.01.2008 р.


ЗМІСТ








Стор.




Вступ……………………………………………………………...

4




Методичні вказівки до самостійного вивчення окремих тем дисципліни «Менеджмент»……………………………………..

6




Тема 1. Економічні й соціально-психологічні основи управлінської діяльності. Основні концепції керування як науки……………………………………………………………...

6




Тема 2. Основні змінні внутрішнього середовища

організації і їх взаємодія………………………………………..

12




Тема 3. Характеристика зовнішнього середовища і чинники, що впливають на ефективність керівництва організацією…...

16




Тема 4. Процес комунікації і його складов…………………....

19




Тема 5. Ухвалення рішення – складова частина управлінських функцій. Існуючі моделі формальних і неформальних методів прийняття рішень……………………………………………….

22




Тема 6. Сутність стратегічного планування і його основні елементи…………………………………………………………

29




Тема 7. Організація – функція керування……………………..

34




Тема 8. Основні сучасні теорії мотивації……………………..

40




Тема 9. Характеристики ефективного контролю……………..

44




Тема 10. Ефективність управління…………………………….

50

Вступ


Можливо, багато хто з Вас задавався питанням, чому деякі компанії досягають успіху в бізнесі, а інші зазнають невдачі? Чим визначається успіх організації і що можна зробити для його досягнення? Щоб знайти відповіді на ці запитання, виникла і розвивається наука менеджменту.

У сучасному широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва й досвіду, втілених у діяльності професійних керівників по досягненню цілей організації шляхом використання праці, інтелекту й мотивів поведінки інших людей. Знання, особисті якості й досвід менеджера взаємно впливають одне на одного. При цьому їх оптимальна комбінація змінюється стосовно:

- рівня відповідальності менеджера (вищий, середній, нижчий);

- функції, яку виконує менеджер (виробнича, інноваційна, фінансова, кадрова, маркетингова, облікова, інформаційна тощо);

- сфери (галузі), в якій виконує свою діяльність організація (виробнича, невиробнича, адміністративна, аграрна тощо).

Це означає, що не існує однакових для всіх компаній шляхів і засобів досягнення успіху. Проте в діяльності всіх менеджерів, незважаючи на те, яку посаду вони обіймають, які функції виконують, в якій сфері працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, що визначає закономірності управління, що складає фундамент менеджменту як науки, є предметом курсу "Менеджмент". Конкретно в рамках цього курсу вивчаються: зміст основних функцій управління (планування, організації, мотивації, контролю); аналізуються механізми, способи й інструменти реалізації кожної функції; досліджуються підходи до їх ефективного застосування.

Основними цілями курсу “Менеджмент” є:

1) усвідомлення сутності основних понять і категорій науки управління і загальних закономірностей формування, функціонування і розвитку систем управління;

2) отримання фундаментальних знань про зміст і процеси реалізації функцій управління;

3) розвиток і закріплення навичок використання прийомів, способів та інструментів управління, що виправдали себе на практиці;

4) створення бази для вивчення в майбутньому спеціальних управлінських дисциплін.

Досягненню цілей курсу підпорядкована логіка його викладання, яка реалізує найпоширений у світовій практиці процесний підхід. Цей підхід передбачає послідовне вивчення кожної функції управління за схемою: сутність; основні елементи й етапи; інструменти й механізми їх ефективної реалізації.

Сучасна система підготовки менеджерів базується на тому, що менеджмент - це професія з усіма її атрибутами: рівнем кваліфікації, знаннями, функціями, майстерністю. Але кандидати на цю професію повинні мати певні здібності (вміти будувати стосунки з людьми, долати конфліктні ситуації, приймати раціональні управлінські рішення тощо). Все це обумовлює особливості методики викладання курсу, яка передбачає поєднання лекцій з активними формами навчання. Разом з тим у процесі вивчення курсу “Менеджмент” наголос робиться на самостійну індивідуальну роботу студентів.

Після вивчення курсу “Менеджмент” студенти повинні мати цілісне уявлення про процес управління будь-якою організацією і його основні етапи, а також володіти практичними способами й прийомами управління, які широко використовують як іноземні, так і вітчизняні фірми.

^ 1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ «МЕНЕДЖМЕНТ»

Тема 1. Економічні й соціально-психологічні основи управлінської діяльності. Основні концепції керування як науки

1. Поняття «менеджмент» і необхідність управління організаціями. Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування». Організація, цілі її діяльності й критерії успіху. Поділ праці в організації і необхідність управління. Характеристика різних поглядів на сутність менеджменту. Поняття «менеджмент» у широкому й вузькому розумінні. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції менеджменту, цикл менеджменту.

^ 2. Менеджмент як вид професійної діяльності. Ознаки діяльності менеджера. Сфери менеджменту: виробництво, фінанси, кадри, нововведення, облік, маркетинг. Рівні менеджменту: вищий, середній, нижчий. Ролі менеджера в організації: міжособові; інформаційні; пов`язані з прийняттям рішень. Якості менеджера: технічні здібності; аналітичні здібності; здібності взаємодіяти з людьми; діагностичні здібності; концептуальні здібності. Співвідношення якостей, необхідних менеджеру на різних рівнях управління.

^ 3. Еволюція управлінської думки. Передумови виникнення науки управління. Класична теорія менеджменту: школа наукового управління; адміністративна школа управління. Неокласична теорія менеджменту: школа поведінки й школа людських стосунків. Кількісна теорія менеджменту: школа науки управління. Інтегровані підходи до управління: процесний підхід до управління; системний підхід до управління; ситуаційний підхід до управління. Сучасні напрямки розвитку науки управління: тенденція підсилення технократичного аспекту менеджменту; орієнтація на технічні й технологічні нововведення; гуманізація управління; поєднання інтересів бізнесу, суспільства і людини; інтернаціоналізація менеджменту.


^ Питання для самоперевірки:

  1. Що таке організація, які загальні риси мають всі організації? Чому організацією необхідно управляти?

  2. Як Ви розумієте категорії “результативність” і “ефективність”? Чим вони відрізняються?

  3. Поясніть сутність менеджменту як процесу здійснення функцій управління. Як Ви розумієте погляд на менеджмент як на мистецтво управління?

  4. Які ознаки діяльності менеджера? Назвіть основні сфери менеджменту й охарактеризуйте рівні менеджменту.

  5. Які ролі виконують менеджери в організації? Як Ви їх розумієте? Наведіть приклади. Які якості необхідні менеджеру?

  6. Що нового в науку управління внесла адміністративна школа? У чому виявляється обмеженість класичної теорії менеджменту?

  7. Визначте вплив кількісної школи на розвиток управлінської думки.

  8. Охарактеризуйте сучасні напрямки розвитку науки управління.

Тести для самоперевірки:

  1. Організація – це:

а) група людей, які працюють спільно для досягнення своїх целей;

б) група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної мети;

в) група людей, діяльність яких координується з метою підвищення її ефективності.

  1. Менеджмент – це складне явище, що може розглядатись як:

а) специфічний орган і рівень управління в організації;

б) як влада та мистецтво керування;

в) як спосіб, манера спілкування з людьми;

г) як процес та сукупність загальних функцій управління;

д) всі вищезазначені.

е) жодна з наведеного переліку

  1. Принципи управління вперше були сформульовані в рамках:

а) школи наукового управління;

б) процесного підходу до управління;

в) адміністративної школи управління;

г) поведінкового підходу до управління.

  1. Процесний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв’язку функцій управління;

б) шляхів підвищення продуктивності праці робітників;

в) шляхів прийняття оптимального рішення;

г) єдності взаємозв’язаних частин організації;

д) мотивів поведінки людини в організації.

  1. Системний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв’язку функцій управління;

б) шляхів підвищення продуктивності праці робітників;

в) шляхів прийняття оптимального рішення;

г) єдності взаємозв’язаних частин організації;

д) мотивів поведінки людини в організації.

^ Термінологічний словник

Адміністрування – поняття, що поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

Адміністративна школа управління (класична теорія організації) - система поглядів на менеджмент, що опрацьовували підходи до удосконалення управління організацією в цілому (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард).

Вертикальний поділ праці – відокремлення роботи з координації дій від самих дій, що координуються.

Горизонтальний поділ праці - поділ загальної роботи в організації на її складові частини.

Ефективність - наслідок того, що правильно створюються потрібні речі

Керування – поняття, що поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку й мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

Менеджер – людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення з певних видів діяльності організації.

Менеджмент – поняття, що використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

Менеджмент (у вузькому розумінні) –це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного й ефективного досягнення цілей організації.

Менеджмент (у широкому розумінні) – уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.

Ознаки діяльності менеджера: 1) керування роботою одного або кількох співробітників організації; 2) управління частиною або всією організацією; 3) наявність певних повноважень і прийняття в межах цих повноважень рішень, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

Процесний підхід до управління - система поглядів на менеджмент, що розглядає управління як серію взаємозв’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності.

Ролі менеджера в організації: 1) головний керівник – символічний голова, в обов’язки якого входить виконання звичайних дій керівника (прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо); 2) лідер – керівник, що відповідає за наймання, навчання та мотивацію працівників; 3) зв’язуюча ланка – керівник, що забезпечує зовнішні контакти (листування, участь в нарадах на стороні тощо); 4) той, хто приймає інформацію – керівник, який розшукує і отримує різну інформацію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо); 5) той, хто розподіляє інформацію – керівник, який передає отриману інформацію членам організації; 6) представник – керівник, який передає інформацію для зовнішніх контактів організації, діє як експерт; 7) підприємець – керівник, який шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію; 8) той, хто усуває порушення –забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів; 9) той, хто розподіляє ресурси – керівник, що розподіляє в межах своєї компетенції ресурси організації (розробка бюджетів); 10) той, хто проводить переговори – керівник, який представляє організацію на зовнішніх переговорах.

Системний підхід до управління - система поглядів на менеджмент, що розглядають організацію як систему в єдності частин, з яких вона складається, і зв’язків з її зовнішнім середовищем.

Ситуаційний підхід до управління - система поглядів на менеджмент, що одночасно визнає подібність загальних процесів управління і специфічність прийомів управління, вибір яких залежить від конкретної ситуації.

Управління – найбільш загальне поняття, що поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів (технічні системи, господарські системи, суспільні системи, державні системи тощо).

Цикл менеджменту – процес виконання функцій менеджменту в певній послідовності (планування – організація – мотивація – контроль).

Школа людських відносин - система поглядів на менеджмент, що досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації.

Школа науки управління (кількісний підхід) - система поглядів на менеджмент, що розглядали управління як систему математичних моделей та процесів. У центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, за допомогою якої управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей і взаємозв’язків.

Школа наукового управління – система поглядів на менеджмент, що спрямовані на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці (Ф. Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрет, Г. Форд, Г. Гант).

Школа організаційної поведінки - система поглядів на менеджмент, що концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, що знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Якості, необхідні успішному менеджеру: 1) технічні здібності - здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності; 2) аналітичні здібності - здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги; 3) діагностичні здібності - здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми й причини виникнення; 4) здатність взаємодіяти з людьми - здатність налагоджувати сприятливі стосунки із співробітниками організації); 5) концептуальні здібності - здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, координувати діяльність окремих частин організації для досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом.

Рекомендована література

  1. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Питер, 1999. – С. 18 - 53.

  2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, – 3-е изд. – М.: Гардарика, 1999. – С. 11 - 42.

  3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. – С. 48-74.

  4. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – С.113-149.

  5. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 480 с.

  6. Робінс С.П., Деченсо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. - К.: "Основи", 2002. - С. 36 - 53.

  7. Румянцева З.П. , Филипов Н.Б., Шрамченко Т.Б. Общее управление организацией: принципы и процесы: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 3. - М.: ИНФРА-М, 2000-М, 2000 - С. 25 - 68, 72 - 106.

  8. Фисун К.А., Ачкасов А.Е., Груба Г.И., Фисун И.В. Основы менеджмента: Конспект лекций и практикум для самостоятельного изучения дисциплины студентами и слушателями ФПО и ЗО спец. 6.050107, 7.050107 – «Экономика предприятия», 6.050201, 7.050201 – «Менеджмент организаций», 6.050106, 7.050106- «Учет и аудит». – Харьков: ХНАГХ, 2007.



Тема 2. Основні змінні внутрішнього середовища

організації і їх взаємодія

1. Основні внутрішні чинники організації. Цілі, структура управління, завдання, технології, люди – чинники, що визначають різницю між організаціями. Три основних аспекти людського фактору: поведінка окремих людей, поведінка людей в групах, характер поведінки лідера і його вплив на поведінку окремих людей в групах. Індивідуальна характеристика особистості: здібності, обдарованість, сприйняття, точка зору, цінності. Вплив середовища на особистість і поведінку.

2. Взаємозв’язок внутрішніх чинників в організації.


Питання для самоперевірки:

  1. Що таке внутрішне середовище організації? З яких компонентів воно складається ?

  2. Чи може організація мати більш ніж одну місію?

  3. Проаналізуйте наведені приклади місії фірми на відповідність вимогам до слушно сформульованої місії:

а) місія фірми AVIS, яка займається прокатом автомобілів: “Стати швидко зростаючою компанією з найбільш високим рівнем прибутку серед всіх компаній, які займаються прокатом і орендою транспортних засобів без водіїв”;

б) місія невеликого рекламного агентства: “Стати найавторитетнішою компанією у своєму географічному регіоні, яка пропонує вичерпний асортимент рекламних послуг у справі забезпечення творчих контактів виробників продукції або послуг з їх клієнтами”.

  1. Які вимоги потрібно враховувати при визначенні цілей організації?

  2. Проаналізуйте властивості особистості й вплив середовища на поведінку співробітників організації.

Тести для самоперевірки:

  1. Основними об'єктами менеджерського аналізу соціально-технічних факторів внутрішнього середовища організації є:

а) цілі, структура, завдання, технології, люди;

б) адміністративний апарат, фінанси, нормативні документи, матеріальні потоки;

в) показники використання основного капіталу, зворотного капіталу, трудових ресурсів, природних факторів, політики ціноутворення;

г) витрати, доход, обсяг реалізації продукції, ціна, рентабельність організації.

  1. Місія організації – це:

а) взаємозв’язаний комплекс заходів щодо підвищення життєздатності організації в конкурентній боротьбі;

б) основний загальний орієнтир її діяльності, чітко визначена причина її існування, особлива роль;

в) процес контролю зовнішніх факторів для визначення майбутніх можливостей і загроз;

г) компоненти, що непрямо впливають на організацію;

д) немає правильної відповіді.

  1. Вимоги до правильно сформульованих цілей:

а) структурованість;

б) орієнтація у часі;

в) відповідність ціннісним орієнтаціям керівника;

г) реалістичність і досяжність;

д) мобілізація працівників на результативну діяльність;

е) конкретність і вимірюваність;

ж) узгодженість;

з) письмове формулювання.

  1. Лідерство можна визначити як:

а) можливість впливати на поведінку інших людей;

б) формально санкціоноване право впливати на підлеглих;

в) таку поведінку однієї особи, яка вносить зміни в поведінку інших людей;

г) здатність однієї особи поєднувати різні джерела влади для впливу на іншу особу або групу людей.

5. Технологія – це:

а) процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фінансових, фізичних та інформаційних ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки);

б) процес визначення обсягів і змісту кожного виду робіт в організації;

в) процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю і усунення відхилень, які при цьому виникають.

^ Термінологічний словник

Внутрішній аналіз – процес оцінки факторів, що піддаються управлінню та контролю з боку організації, тобто факторів, що є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.

Завдання організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію.

Координація робіт – процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Лідерство – здатність чинити вплив на окремих осіб та групи осіб в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Мета – кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Місія організації – це уявлення про призначення організації з погляду самої організації.

Організаційна структура - абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Особистість - людина як носій яких-небудь властивостей і якостей

Технологія (у широкому розумінні) –процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фінансових, фізичних та інформаційних ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки).

^ Рекомендована література

  1. Блинов А.О., Бутырин Г.Н., Добреньков Е.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций.- М.: ИНФРА, 2002

  2. Большаков А.С. Менеджмент. Стратегия успеха. Философия и теория науки управления. – М.: ЛИТЕРА, 2001

  3. Герчикова И,Н. Менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

  4. Джеффи Дж. Фокс . Как стать генеральным директором. - М.: АЛЬПИНА, 2003

  5. Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003

  6. Рогожин С. В., Рогожина Т.В. Теория организации: Уч. пособие. – М.: «Экзамен», 2004

  7. Фисун К.А., Ачкасов А.Е., Груба Г.И., Фисун И.В. Основы менеджмента: Конспект лекций и практикум для самостоятельного изучения дисциплины студентами и слушателями ФПО и ЗО спец. 6.050107, 7.050107 – «Экономика предприятия», 6.050201, 7.050201 – «Менеджмент организаций», 6.050106, 7.050106- «Учет и аудит». – Харьков: ХНАГХ, 2007.


Тема 3. Характеристика зовнішнього середовища і чинники, що впливають на ефективність керівництва організацією

1. Зовнішні чинники прямого впливу: постачальники, трудові ресурси, установи державного регулювання, споживачі, конкуренти, профспілки.

2. Зовнішні чинники непрямого впливу: стан економіки, міжнародні події, науково-технічний прогрес, соціокультурні й політичні зміни, вплив групових інтересів.

3. Взаємозв’язок чинників зовнішнього середовища. Складність, рухливість, невизначеність зовнішнього середовища.


Питання для самоперевірки:

  1. Що таке зовнішнє середовище організації? З яких компонентів воно складається?

  2. За яким критерієм зовнішнє середовище організації поділяють на середовище прямого і непрямого впливу?

  3. Розкрийте особливості впливу факторів міжнародного середовища на діяльність організації.

  4. З якою метою у процесі стратегічного планування здійснюється аналіз зовнішнього середовища й внутрішніх можливостей організації?

^ Тести для самоперевірки:

  1. Об'єкти зовнішнього середовища організації:

а) люди й організації, з якими організація безпосередньо взаємодіє;

б) природні й кліматичні умови, в яких функціонує розглянута організація;

в) все те, що перебуває за межами даної організації;

г) формальні й неформальні організації й об'єднання.

  1. Зовнішне середовище прямого впливу включає…

а) фактори, що безпосередньо впливають на операції організації і зазнають на собі прямий вплив цих операцій;

б) фактори, що можуть не чинити прямого впливу на діяльність організації, однак позначаються на ній.

  1. Середовище непрямого впливу як фактор зовнішнього оточення включає такі чинники:

а) рівень науково-технічного прогресу; стан економіки країни; соціокультурні чинники; політичні чинники й т.п.;

б) постачальники матеріалів, устаткування, енергії, капіталу, робочої сили; споживачи (реальні, потенційні), конкуренти (марочні, галузеві) й т.п.

  1. Політичне середовище — це:

а) сукупність законів, державних установ і структур, які впливають і обмежують діяльність компаній і окремих осіб у даному суспільстві;

б) природні ресурси, що використовуються як сировина для виробництва; екологія, на яку справляє вплив будь-яка діяльність людини, у тому числі маркетингова;

в) сукупність чинників, що впливають на купівельну спроможність споживачів і структуру споживання.

  1. Постачальники — це:

а) компанії і приватні особи, які забезпечують компанію і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва товарів і послуг;

б) групи, які є прямими (у разі безпосереднього спілкування) або непрямими об’єктами для порівняння, або зразками для наслідування в процесі формування поглядів або поведінки окремої людини.

в) група компаній, які пропонують товари або групи товарів, які значною мірою є взаємозамінними. Сукупність усіх виробників товару або послуг.


^ Термінологічний словник

Аналіз конкурентів — виявлення основних конкурентів, оцінювання їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін, а також можливих дій у відповідь; визначення конкурентів, яких потрібно або атакувати, або уникати.

Економічне середовище — сукупність чинників, що впливають на купівельну спроможність споживачів і структуру споживання.

Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну компоненти тощо.

Зовнішнє середовище прямого впливу містить: постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

Зовнішній аналіз – процес оцінки зовнішніх щодо організації факторів.

Рекомендована література

  1. Блинов А.О., Бутырин Г.Н., Добреньков Е.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций.- М.: ИНФРА, 2002.

  2. Джеффи Дж. Фокс . Как стать генеральным директором. - М.: АЛЬПИНА, 2003.

  3. Пер.Дженстер, Дэвид Хасси. Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. – СПБ.: Вильямс, 2003.

  4. Рогожин С. В., Рогожина Т.В. Теория организации. Уч. пособие. – М.: «Экзамен», 2004.

  5. Щур Д.Л. Труханович Л.В. Кадры предприятия. 300 образцов должностных инструкций. Практическое пособие – М.: Д и С, 2003.

  6. Фисун К.А., Ачкасов А.Е., Груба Г.И., Фисун И.В. Основы менеджмента: Конспект лекций и практикум для самостоятельного изучения дисциплины студентами и слушателями ФПО и ЗО спец. 6.050107, 7.050107 – «Экономика предприятия», 6.050201, 7.050201 – «Менеджмент организаций», 6.050106, 7.050106- «Учет и аудит». – Харьков: ХНАГХ, 2007.



Тема 4. Процес комунікації і його складові

1. Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль у системі управління. Модель процесу комунікації. Основні етапи процесу комунікації (формування концепції обміну інформацією; кодування і вибір каналу; передавання повідомлення; декодування; усвідомлення змісту ідеї відправника; зворотній зв’язок). Змістовна характеристика етапів процесу комунікації.

^ 2. Міжособові та організаційні комунікації. Основні методи міжособових комунікацій: усна; письмова; невербальна. Переваги й недоліки кожного з методів міжособових комунікацій. Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації. Міжрівневі, горизонтальні та діагональні комунікації. Комунікаційні мережі. Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.

^ 3. Управління комунікаційними процесами. Перешкоди на шляху до ефективної комунікації: фільтрація; вибіркове сприйняття; семантичні перешкоди; поганий зворотній зв’язок; соціокультурні відмінності між відправником та одержувачем повідомлення; інформаційні перевантаження. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації. “Вікно Джохарі”. Стиль міжособових комунікацій. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.


Питання для самоперевірки:

  1. Дайте визначення поняття “комунікація” і поясніть, чому вона є важливою для менеджера.

  2. Назвіть основні елементи комунікації.

  3. Як відбувається процес комунікації? Охарактеризуйте зміст основних етапів процесу комунікації.

  4. Які Ви знаєте методи комунікації? У чому переваги й недоліки кожного з них?

  5. Охарактеризуйте основні форми невербальної комунікації.

  6. Які фактори і як обумовлюють вибір носія інформації для комунікації в ситуаційній моделі Ленгела-Дафта?

  7. Що таке формальні й неформальні комунікації? Яку роль відіграють неформальні комунікації в управлінні організацією?

  8. У чому Ви бачите специфіку нисхідних, висхідних і горизонтальних комунікацій? Які типи повідомлень передаються в їх межах?

  9. Які фактори перешкоджають ефективній комунікації? Поясніть механізми їх впливу на комунікаційний процес.

  10. За допомогою яких методів можна подолати перешкоди до ефективної комунікації та удосконалити комунікаційні процеси в організації?

^ Тести для самоперевірки:

  1. Організаційні комунікації – це:

а) комунікації між двома або більше організаціями;

б) обмін інформацією, що забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації;

в) комунікації між двома або більше особами;

г) комунікації з урахуванням ієрархії влади в організації.

  1. Комунікація – це:

а) обмін інформацією між двома або більше особами;

б) передача інформації однієї особи іншій;

в) обмін інформацією, який забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації.

  1. Комунікаційна мережа являє собою:

а) сукупність каналів комунікації;

б) сукупність методів комунікації;

в) форму поєднання індивідуумів, які беруть участь в процесі комунікації;

г) сукупність засобів комунікації.

  1. Мережа неформальних комунікацій називається:

а) розкладеною мережею;

б) ланцюговою мережею;

в) “виноградною лозою”;

г) кільцевою мережею.

  1. Письмове повідомлення постачальника про зміну умов поставки являє собою:

а) вербальну комунікацію;

б) висхідну комунікацію;

в) нисхідну комунікацію;

г) горизонтальну комунікацію;

д) неформальну комунікацію.

^ Термінологічний словник

Відправник – особа, яка генерує інформацію, що призначена для передачі.

Висхідні комунікації – передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі.

Горизонтальні комунікації – обмін інформацією між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу.

Декодування - перекладання отриманого повідомлення у форму, зрозумілу для отримувача.

Діагональні комунікації – комунікації, що перехрещують функції і рівні управління організації, проходять крізь них.

Зворотній зв’язок - процес передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника.

Канал комунікації – засіб, за допомогою якого передається інформація.

Кодування – процес трансформації (перетворення) інформації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо.

Комунікації – процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

Невербальна комунікація – обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи).

Низхідні комунікації – передача інформації з вищих рівнів управління на нижчі.

Одержувач – особа, для якої призначена інформація, що передається.

Перешкоди ("шуми") – все, що спотворює (викривлює) сутність або зміст повідомлення.

Повідомлення - закодована за допомогою будь-яких символів інформація, призначена для передачі.

Стиль міжособових комунікацій – манера поведінки особи в процесі обміну інформацією.

Рекомендована література

  1. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Питер, 1999. – С. 261-292.

  2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, – 3-е изд. – М.: Гардарика, 1999. – С. 378-391.

  3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. – С. 530-558.

  4. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – С.165-193.

  5. Робінс С.П., ДеЧенцо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А.Олійник та ін. – К.: Основи, 2002. – С. 472-491.

  6. Фисун К.А., Ачкасов А.Е., Груба Г.И., Фисун И.В. Основы менеджмента: Конспект лекций и практикум для самостоятельного изучения дисциплины студентами и слушателями ФПО и ЗО спец. 6.050107, 7.050107 – «Экономика предприятия», 6.050201, 7.050201 – «Менеджмент организаций», 6.050106, 7.050106- «Учет и аудит». – Харьков: ХНАГХ, 2007.



Тема 5. Ухвалення рішення – складова частина управлінських функцій. Існуючі моделі формальних і неформальних методів прийняття рішень

1. Основи теорії прийняття рішень. Розширене й вузьке поняття “прийняття рішень”. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління. Моделі теорії прийняття рішень: класична; поведінкова; ірраціональна.

^ 2. Процес прийняття рішень. Інтуїтивна і раціональна технології прийняття рішень. Етапи раціональної технології прийняття рішень: діагноз проблеми; накопичення інформації про проблему; опрацювання альтернативних варіантів; оцінка альтернатив; прийняття рішення. Людський і організаційний фактори у процесі прийняття рішення. Індивідуальне й групове прийняття рішень. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.

^ 3. Методи обґрунтування управлінських рішень. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень. Кількісні і якісні методи. Можливості та сфери застосування аналітичних, статистичних, теоретико-ігрових методів та методів математичного програмування. Інструменти обґрунтування управлінських рішень. Сутність і цілі використання платіжної матриці. Побудова “дерева рішень” і вибір оптимального варіанту. Обґрунтування рішень в умовах невизначеності. Теоретико-ігрові методи. Переваги й недоліки використання кількісних методів. Експертні методи прийняття рішень.


Питання для самоперевірки:

  1. Що розуміється під процесом прийняття рішень в теорії управління?

  2. На яких припущеннях побудована класична модель прийняття рішень?

  3. Чим відрізняються між собою поведінкова і класична моделі прийняття рішень?

  4. Що є характерною рисою ірраціональної моделі прийняття рішень?

  5. З яких етапів складається раціональна технологія прийняття рішення?

  6. В якій послідовності здійснюється процес оцінки альтернативних варіантів?

  7. За яких умов доцільно використовувати:

  • аналітичні методи;

  • статистичні методи;

  • методи математичного програмування;

  • теоретико-ігрові методи;

  • експертні методи.

  1. У чому сутність методу “платіжна матриця”?

  2. Поясніть механізм використання методу “дерево рішень”.

  3. Що таке ціна гри і «сідлова точка»?

  4. Як Ви розумієте категорії “чиста стратегія” і “змішана стратегія”?

Тести для самоперевірки:

  1. Класична теорія прийняття рішень спирається на поняття:

а) “обмеженої раціональності”;

б) “раціональності”;

в) “досягнення задоволення”.

  1. Актуальність інформації – це:
  1   2   3

Схожі:

К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconІ. В. Фісун методичні вказівки
Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Маркетинг» (для студентів 4 курсу заочної форми навчання за напрямами підготовки...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconО. В. Васильєв К. А. Фісун О. В. Поспєлов
Укл.: О. В. Васильєв; К. А. Фісун; О. В. Поспєлов; Н. М. Богдан; Г. А. Жовтяк; Т.Є. Одаренко; В.І. Пашков; В. С. Шевченко – Харків:...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Програма та Робоча програма навчальної дисципліни "Маркетинг"
Робоча програма навчальної дисципліни "Маркетинг" (для студентів 4 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр,...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconМетодичні рекомендації до виконання дипломних проектів
Менеджмент організацій” спеціалізації “Інформаційні системи в менеджменті”) / Укл.: І. Т. Карпалюк, К. А. Фісун, І. В. Фісун – Харків:...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни "Маркетинг"
Економіка підприємства", 030509 "Облік І аудит" галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво"
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни "Менеджмент"
Економіка підприємства", 030509 "Облік І аудит" галузі знань 0305 "Економіка І підприємництво"
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconГ. А. Жовтяк програма та робоча програма
«Маркетинг» для студентів 4 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, галузі знань 0306 – «Менеджмент...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни (для студентів 4 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни (для студентів 3 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
К. А. Фісун, Г. А. Жовтяк, І. В. Фісун методичні вказівки iconЖовтяк Г. А., Харк нац акад міськ госп-ва
«Менеджмент І адміністрування», напряму підготовки 030601 – «Менеджмент»./ Укл.: Фісун К. А., Жовтяк Г. А., Харк нац акад міськ госп-ва...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи