Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії icon

Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії




Скачати 186.24 Kb.
НазваЧастина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії
Дата25.06.2012
Розмір186.24 Kb.
ТипДокументи

ЧАСТИНА IV. СИСТЕМИ ОДЕРЖАННЯ ТЕПЛОВОЇ ТА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ




Розділ 11. Традиційні способи одержання теплової та електричної енергії



Загальні питання


Виробництво енергії на теплових та атомних електростанціях


Теплоелектроцентралі


Атомні електричні станції


Графіки електричного та теплового навантаження



11.1. Виробництво енергії на теплових електростанціях

Одним з найбільш досконалих видів енергії є електроенергія, широке використання якої обумовлене наступними можливостями:

  • вироблення у великих кількостях поблизу родовищ і водяних джерел;

  • транспортування на далекі відстані з відносно невеликими втратами;

  • трансформації в інші види енергії: механічну, хімічну, теплову, світлову; відносну відсутність забруднення навколишнього середовища;

  • застосування принципово нових прогресивних технологічних процесів з високим ступенем автоматизації.

Не менш поширеною є теплова енергія, яка широко використовується на сучасних виробництвах та в побуті у вигляді енергії пари, гарячої води, продуктів згоряння палива.

Електрична і теплова енергія виробляється на:

  • теплових електричних станціях на органічному паливі (ТЕС) з використанням в якості робочого тіла турбін водяної пари (паротурбінні установки - ПТУ), продуктів згоряння (газотурбінні установки - ГТУ), та їх комбінацій (парогазові установки – ПГУ, газопарові - ГПУ);

  • гідравлічних електричних станціях (ГЕС), які використовують енергію падаючого потоку води, плину, припливу

  • атомних електричних станціях (АЕС), які використовують енергію ядерного розпаду.

Теплові електричні станції (ТЕС) можна розділити на конденсаційні (КЕС), що виробляють тільки електроенергію (вони називаються також ДРЕС - державні районні електростанції),та теплоелектроцентралі (ТЕЦ) - з комбінованим виробленням електричної і теплової енергії.

Сучасні теплові електричні станції мають переважно блокову структуру, тобто складаються з окремих енергоблоків. До складу кожного з них входять основні агрегати - турбінний та котельний і безпосередньо пов'язане з ними допоміжне устаткування. Турбіна разом з котлом, який живить її парою, утворює моноблок. Розглянемо схему виробництва електричної енергії на ТЕС, яка працює на твердому паливі (рис.11. 1).

Вугілля надходить зі складу в систему підготовки палива, де дробиться, підсушується і розмелюється, перетворюючись у вугільний пил. У такому вигляді паливо надходить у пальники, де змішується з підігрітим повітрям, що подається дуттєвим вентилятором з атмосфери. Якщо використовується рідке паливо (мазут), то воно попереду підігрівається до 100- 140°С и розпорошується у форсунках. Забір повітря здійснюється узимку зовні; а влітку - з верхньої частини приміщення котельні.

Пристрої для попереднього підігріву повітря, в яких температура повітря досягає 70-80°С, називаються калориферами. Повітря, необхідне для підтримки процесу горіння, підігрівається далі у повітропідігрівнику до 250-400°С, в залежності від виду палива і режиму горіння, за рахунок теплоти димових газів, які утворюються при згоранні палива.

Паливо згорає в топковій камері парового котла з виділенням теплоти. Ця теплота передається робочому тілу - воді, перетворюючи її спочатку в насичену пару (з температурою киплячої рідини, з якої вона отримана), а потім у перегріту (з більш високою температурою, ніж температура кипіння рідини при даному тиску).

Паровий котел являє собою систему теплообмінників (поверхонь нагрівання), де в необхідній кількості з води виробляється пара заданих параметрів, за рахунок теплоти, одержуваної при спалюванні органічного палива. Вода, що надходить у котел, називається живильною, підігрів якої до температури насичення (кипіння) відбувається в економайзері, процес пароутворення - у випарній (пароутворюючий) поверхні нагріву, перегрів пари - у пароперегрівнику.

Температура в зоні активного горіння в топковій камері може досягати 1500-1800° у залежності від виду палива і режиму горіння. Середня температура продуктів згоряння в топковій камері складає 1300 - 1400°С, а залишають гази топкову камеру з температурою 900- 1200°С. Пройшовши через перегрівники, гази охолоджуються до 800-900°С (після ширмового пароперегрівника) і далі до 500-600°С (після конвективного і проміжного пароперегрівників). Сучасні енергетичні котли високого тиску виробляють пару тиском 10 і14 МПа з температурою 540°С и 560°С, а зверхкритичного тиску - з тиском 25,5 МПа з температурою 545°С.



Рис. 11.1 - Схема виробництва електроенергії на ТЕС


Паропродуктивність котла визначається кількістю пари, що виробляється паровим котлом в одиницю часу (т/г). Сучасні парові котли мають широкий діапазон паропродуктивності від 120 до 3950 т/г. Так, для енергоблоків потужністю 300, 500, 800 МВт застосовуються котли паропродуктивністю відповідно 950, 1650, 2650 т/г. У блоці потужністю 1200 МВТ працює котел паропродуктивністю 3950 т/г.

Енергія пари приводить в обертання ротор парової турбіни. Турбіна являє собою ротаційний тепловий двигун лопаткового типу. Струмінь робочого тіла надходить через направляючі апарати - сопла на криволінійні лопатки, закріплені на окружності робочого колеса, і, обертаючись, виходить з них. За рахунок повороту потоку виникає окружна сила, що створює крутильний момент, який приводить в обертання робоче колесо, закріплене на валу. У процесі розширення робочого тіла (пари) у соплах потенційна енергія переходить у кінетичну, що супроводжується збільшенням швидкості потоку. Пара розширюється в ступінях турбіни і виконує роботу. Механічна енергія обертання вала турбіни передається електрогенератору, що виробляє електроенергію, яка після підвищення напруги в трансформаторі направляється по лініях електропередачі до споживача.

Продукти згоряння палива проходять через газовий тракт котла (перед економайзером температура газів складає 500-600°С, перед повітропідігрівником - 300-450°С) і віддають свою теплоту поверхням нагрівання котла (за повітропідігрівником гази мають температуру 110 - 160°С). Потім надходять у систему очищення димових газів (золоуловлювачі), далі димососом подаються в димар і розсіюються в атмосфері. Зола, яка уловлюється в системі очищення разом зі шлаком, що утворюється в топковій камері, направляється на золовідвал. Частина золи випадає в нижню частину топки у виді шлаку. Видалення уловленої золи і шлаку здійснюється пристроями систем золовидалення і шлакоудаління.

Пара, яка відробила у турбіні, подається в конденсатор, де конденсується, віддаючи тепло охолодженій воді. Остання перекачується циркуляційним насосом з охолоджувачів, у якості яких служать градирні чи природні водойми - озера, ріки, водоймища. Конденсатор - теплообмінний апарат, призначений для перетворення пари, що відробила в турбіні, в рідкий стан - конденсат. Конденсація пари відбувається за рахунок зіткнення його з поверхнею тіла, яка має температуру нижчу температури насичення пари при тиску в конденсаторі. Конденсація пари супроводжується виділенням теплоти, витраченої раніше на випар рідини.

Конструктивно пара надходить з турбіни і конденсується на поверхні конденсаційних трубок, усередині яких протікає охолоджувальна вода. Конденсат, що утворюється, стікає в нижню частину конденсатора. За рахунок різкого зменшення питомого об’єму пари створюється низький тиск пари, яка відробила, (вакуум). Чим нижче температура охолоджувальної води і чим більше її витрата, тим більш глибокий вакуум можна одержати в конденсаторі. Звичайно тиск у конденсаторі складає 0,004 МПа.

Конденсат, що утворюється, відкачується з конденсатора конденсатним насосом і поступає у систему підігрівників низького тиску, де підігрівається парою, що відбирається з турбіни. Потім подається у деаератор, у якому звільняється від газів, що містяться - кисню, вуглекислого і деяких інших, і додатково підігрівається добірною парою. Нарешті, деаерована вода живильним насосом подається в систему підігрівників високого тиску, в який після підігріву парою високого тиску з отборів турбіни надходить у котел. На цьому цикл замикається. Втрати робочого тіла компенсуються в системі водопідготовки очищеною додатковою водою.

Основним показником енергетичної ефективності електростанції є коефіцієнт корисної дії (ККД) відпуску електричної енергії, який називається абсолютним електричним коефіцієнтом корисної дії електростанції. Він визначається відношенням відпущеної (виробленої) електроенергії до витраченої енергії (теплоті спаленого палива) і складає 35-40 %.


11.2.Теплоелектроцентралі


Теплоелектроцентралі, як і КЕС, виробляють електроенергію. Крім цього, відпускають споживачу теплову енергію у виді пари і гарячої води для технологічних потреб виробництва та гарячої води для комунально-побутового споживання (опалення, гарячого водопостачання). При такому комбінованому виробництві теплової й електричної енергії в теплову мережу віддається більша теплота пари, що відробила в турбінах. Це приводить до зниження витрати палива на 25-30 % у порівнянні з роздільним виробленням електроенергії на КЕС і теплоти в районних котельнях. Оскільки для виробничих і побутових нестатків потрібні пара чи вода у широкому діапазоні температур і тисків, на ТЕЦ застосовуються теплофікаційні турбіни різних типів у залежності від характеру споживання теплоти.





Рис.11.2 - ТЕЦ з турбінами з погіршеним вакуумом: 1- паровий котел, 2- турбіна, 3 – електрогенератор, 4 – конденсатор, 5 - живильний насос.


На рис. 11.2 представлена схема ТЕЦ з так званими турбінами з погіршеним вакуумом, тиск у конденсаторі яких підтримується на рівні достатньому, щоб температура насичення пари була досить високою для нагрівання охоложувальної води в конденсаторі. Нагріта до необхідної температури вода направляється споживачу.

На рис.11.3 зображена схема ТЕЦ, у якій застосовані так звані турбіни з протитиском. В установках цього типу конденсатор відсутній, а пара, яка відробила, направляється з турбіни по паропроводу на виробництво, де віддає теплоту і конденсується. З виробництва конденсат повертається для живлення котлів. Тиск пари на виході з турбіни визначається потребами виробництва.



Рис.11.3 - ТЕЦ з турбінами з протитиском

1 - паровий котел, 2 - турбіна, 3 – електрогенератор, 4 – живильний бак, 5 - живильний насос


Рис. 11.4 - ТЕЦ з турбінами з відбором пари (а – з виробничим відбором, б –

з теплофікаційним відбором)

а) б)

1 – паровий котел, 2- турбіна, 3- електрогенератор, 4- конденсатор, 5- живильний блок, 6- живильний насос

1 – паровий котел, 2 – турбіна, 3 - електрогенератор, 4 – конденсатор, 5- живильний бак, 6 – підігрівник – теплообмінник


На рис. 11.4 показана схема ТЕЦ з турбінами з відбором пари. Згідно цієї схеми частина пари досить високих параметрів відбирається з проміжних ступенів турбіни. Відібрана пара може бути спрямована на виробництво (так названий виробничий добір), з відкіля конденсат повертається в установку (рис. 11. 4, а), або в спеціальні підігрівники-теплообмінники, де нагріває воду, що потім використовується для опалювальних цілей (так названий теплофікаційний добір) (рис.11.4, б). Варто помітити, що на сучасних ТЕЦ найбільш поширені турбіни з відбором пари.


^ 11.3 Атомні електричні станції


Теплові схеми атомних електростанцій залежать від типу реактора, виду теплоносія, складу устаткування і можуть бути одно-, дво- та триконтурними.

В одноконтурних схемах (рис.11.5) пара виробляється безпосередньо в реакторі. Отримана паро - водяна суміш (паровмістом до 15 %) подається в барабан-сепаратор, звідки отсепарована насичена пара надходить у парову турбіну. Пар, що відробив у турбіні, конденсується. Конденсат циркуляційним насосом подається в реактор.

Одноконтурна схема найбільш проста в конструктивному відношенні і досить економічна. Однак робоче тіло на виході з реактора стає радіоактивним, що висуває підвищені вимоги до біологічного захисту й утруднює проведення контролю і ремонту устаткування.

У двоконтурних схемах (рис.11.6) існують два самостійних контури. Контур теплоносія - перший; контур робочого тіла - другий. Загальне устаткування обох контурів - парогенератор. Нагрітий у реакторі теплоносій надходить у парогенератор, де віддає свою теплоту робочому тілу, а потім за допомогою головного циркуляційного насоса повертається в реактор. У першому контурі знаходиться компенсатор обсягу, що регулює підтримку тиску в контурі при зміні температури на рівні значно вищому, ніж у другому. Отриманий у парогенераторі пар подається в турбіну, де здійснює роботу. Потім конденсується, і конденсат живильним насосом подається в парогенератор. Наявність парогенератора ускладнює установку і зменшує її економічність, але перешкоджає появі радіоактивності в другому контурі.





Рис 11.5 - Теплова схема простішої одноконтурної атомної станції

1 – ядерний реактор, 2 – турбіна, 3 – електрогенератор, 4 – конденсатор, 5 – живильний насос



Рис.11.6 - Теплова схема простішої двоконтурної атомної електростанції: 1 – ядерний реактор, 2 – теплообмінник - парогенератор, 3 – головний циркуляційний насос, 5 – електрогенератор, 6 – конденсатор, 7 – живильний насос.


У триконтурной схемі теплоносіями першого контуру служать рідкі метали, наприклад, натрій. Радіоактивний натрій першого контуру з реактора направляється в теплообмінник, де віддає теплоту натрію проміжного контуру, і циркуляційним насосом повертається в реактор. Тиск натрію в проміжному контурі вище, ніж у першому, для виключення витоків радіоактивного натрію. Натрій проміжного контуру віддає теплоту в парогенераторі робочому тілу (воді) третього контуру. Утворений в парогенераторі пар надходить у турбіну, виконує роботу, конденсується і живильним насосом подається в парогенератор. Триконтурна схема вимагає великих витрат, але забезпечує безпечну експлуатацію реактора.

Робота АЕС по технологічних умовах відрізняється від роботи теплової електростанції. Основним розходженням є те, що роль джерела теплоти на тепловій електростанції грає паровий котел, у якому спалюється органічне паливо, а на АЕС - ядерний реактор, теплота в якому виділяється в результаті розпаду ядерного палива. Ядерне паливо має високу теплотворну здатність (у мільйони разів вище, ніж органічне). В одному грамі урану міститься 2,6-1021 ядер; при розподілі всіх цих ядер виділяється енергія, що дорівнює 2000 кВтг. Для одержання такої кількості енергії потрібно спалити більш 2000 кг вугілля. У зв'язку з цим при експлуатації АЕС витрати по доставці і транспортуванню палива зведені до мінімуму. Однак при експлуатації АЕС у процесі роботи ядерного реактора утворюється велика кількість радіоактивних речовин у паливі, конструкційних матеріалах, теплоносії. Тому АЕС є потенційним джерелом радіаційної небезпеки для обслуговуючого персоналу, а також навколишнього середовища. Це потребує підвищених вимог до надійності і безпеки її експлуатації.


^ 11.4. Графіки електричного та теплового

навантаження


Особливістю роботи електричних станцій є те, що загальна кількість електричної енергії, яку виробляють у кожний момент часу, майже цілком відповідає кількості споживаної.

Найчастіше вони працюють паралельно в енергетичній системі, покриваючи загальне електричне навантаження системи і одночасно теплове навантаження свого району (якщо електростанція не конденсаційна). Однак є електростанції місцевого значення, які обслуговують окремий район, без підключення до загальної енергетичної системи. У цих випадках електрична станція бере на себе загальне електричне навантаження району.

^ Загальне електричне навантаження промислового району складається переважно з навантаження, пов’язаного із забезпеченням споживача електроенергією для виробничих потреб, приводу електродвигунів залізничного і міського транспорту, а також з витратою енергії на освітлення і побутові потреби.

Складові частини загального навантаження змінюються як протягом доби, так і протягом року. Для п’ятиденного робочого тижня промислове навантаження є основною складовою загального електричного навантаження в робочі дні тижня. У недільні та святкові дні промислове навантаження різко спадає, помітно зменшуючи загальне електричне навантаження.

Графічне зображення залежності електроспоживання від часу називають графік електричного навантаження. На рис. 11.7 наведено типові добові графіки електричного навантаження (промисловий, освітлювально-побутовий і сумарний). Мінімум промислового навантаження спостерігають зазвичай у нічний час, коли енергію споживають лише підприємства, які працюють у три зміни. Найбільше навантаження в період від 8 до 16 години, коли енергію подають майже всім підприємствам. У період із 16 до 24 години навантаження має проміжне значення (енергію споживають підприємства, які працюють у дві і три зміни). Провал електричного навантаження в денний час пов’язаний зі зменшенням споживання електроенергії під час обідніх перерв.



Рис. 11.7 - Добові графіки електричного навантаження:
а – промисловий; б – освітлювально-побутовий; в – сумарний; ––– – зима; ----- – літо

Якісно літній добовий графік промислового навантаження не відрізняється від зимового. Освітлювально-побутове навантаження істотно залежить від пори року і має найбільше значення у вечірні години взимку. Влітку добовий максимум навантаження (пік) знижується за абсолютним розміром і тривалістю і настає пізніше. Освітлювально-побутове навантаження містить у собі також навантаження від електропобутових приладів, які зазвичай мають різко виражений за розміром максимум у вечірні години. Ранковий пік освітлювально-побутового навантаження пов’язаний зі збільшенням електроенергії на побутові потреби.

Сумарний графік промислового і освітлювально-побутового навантаження має два максимуми споживання електроенергії протягом доби. Якщо цей графік доповнити навантаженням електрифікованого транспор­ту, урахувати витрати енергії на власні потреби станції і втрати в лініях електричних передач, то характер залежності навантаження від часу не зміниться (рис. 11.8). Максимум електричного навантаження, який настає в зимовий час у другій половині дня, визначає загальний добовий максимум електричного навантаження і загальної потужності працюючих агрегатів, потрібних для забезпечення електроенергією всіх споживачів.

Якщо електростанція працює ізольовано, то сумарний графік електричного навантаження цього району має збігатися з електричним навантаженням електростанції. Якщо ТЕС працює в складі єдиної енергосистеми, то вона віддає енергію в загальну систему і сумарний графік електричного навантаження характеризує роботу системи (району), а навантаження кожної окремої електростанції визначає диспетчерська служба.

Аналіз графіків електричного навантаження показує, що споживання електрич­ної енергії відбувається нерівномірно. Відношення кількості виробленої енергії за певний період до тієї кількості енергії, яку виробила б електростанція за той самий час, працюючи з максимальним навантаженням, називається коефіцієнтом використання максимуму – max. Іноді це відношення називають також коефіцієнтом заповнення графіка електричного навантаження. З цього визначення випливає, що

(11.1)

де Е – загальна кількість виробленої елект­роенергії, кВтгод; – максимальне навантаження, кВт; р – кількість годин роботи електростанції.

Чим більше max, тим повніше використовують потужності устаткування. Для системи, яка об’єднує велику кількість електростанцій, коефіцієнт використання максимуму найчастіше значно вищий, ніж для окремих електростанцій, які працюють ізольовано.

У великих системах коефіцієнт використання максимуму зазвичай вищий, ніж для районних енергосистем.

Велике значення мають річні графіки електричного навантаження, які складають за даними добових графіків. Характер річних графіків протягом кількох років змінюється неістотно, у зв’язку з чим полегшується зав­дання їх побудови на майбутній період.





Рис. 11.8 - Повний добовий графік електричного навантаження: I, II, III – три-, дво- і однозмінні промислові підприємства відповідно; IV – електрифікований транспорт; V – освітлювально-побутове навантаження; VI – втрати і власні потреби станції
Річний графік навантаження енергосистеми покривають агрегати і електростанції різної економічності. Розподіляти сумарне навантаження між окремими електростанціями (агрегатами) відповідно до загального графіка треба так, щоб забезпечити найекономічнішу роботу системи в цілому. Цього можна досягти, якщо електростанції, які мають менші паливні й експлуатаційні витрати, будуть завантажувати на більшу кількість годин використання в році, а електростанції з великими паливними й експлуатаційними витратами – на меншу кількість годин.

На рис. 11.9 показано типову криву тривалості зміни річних електричних навантажень.

Електростанції, які працюють значну частину року з найбільшим мож­ливим навантаженням і тим самим беруть участь у покритті нижньої частини графіка тривалості навантаження (рис. 11.9), називають базовими. Електростанції, які використовують тільки протягом частини року для покриття пікового навантаження, називають піковими.

Поряд з базовими і піковими в системі є електростанції, які несуть проміжне навантаження між базовим і піковим.

Добовий графік електричного навантаження покривають базові, пікові та напівпікові електростанції (агрегати). При цьому базові електростанції працюють безупинно з повним (номінальним) навантаженням, а пікові включаються тільки в години, коли потрібно покривати верхню (ІІІ) частину графіка. Напівпікові установки зі зменшенням загального електричного навантаження або переводять на знижені навантаження, або виводять у резерв. Багато агрегатів, які несуть проміжне навантаження, зупиняють на суботу, неділю та святкові дні.

Для покриття пікових навантажень споруджують спеціальні пікові електростанції. Їх розміщують поблизу споживачів і пристосовують для частого пуску і зупину. Вартість цих електростанцій має бути значно нижча, ніж базових, тому що кількість годин використання їх невелика. ККД пікової установки може бути невисоким, а головною вимогою для них є можливість швидкого пуску і зупину.




Рис. 11.9 - Графік річних електричних навантажень за тривалістю:
^ I – базове навантаження; II – проміжне навантаження; III – пікове навантаження

Щоб покривати пікові навантаження, можна також використовувати установки, які працюють на дорогому органічному паливі, і електростанції із застарілим обладнанням, а також гідроелектростанції. Однак у паводковий період, коли запаси води досягають граничнодопустимих значень, гідроелектростанціям відводять базове навантаження.

Однією з основних характеристик електростанції є встановлена потуж­ність, яку визначають як суму номінальних потужностей усіх турбогенераторів. При цьому під номінальною потужністю розуміють найбільшу потужність, з якою турбогенератор може працювати тривалий час у режимах, які залежать від технічних умов.

Щоб оцінити напруженість роботи електростанції і те, як використовують основне устаткування, вводять коефіцієнт використання встановленої потужності станції в.в.п, який являє собою відношення кількості виробленої енергії Е протягом року до можливої кількості виробленої енергії за той самий період під час роботи електростанції з встановленою потужністю Nев.п:

(11.2)

де р = 8760 год – кількість годин у році.

Робота електростанції характеризується також кількістю годин використання встановленої потужності за рік

(11.3)

Із залежностей (11.2) і (11.3) видно, що в.в.п і в.в.п зв’язані:

(11.4)

Кількість годин використання встановленої потужності залежить від того, у якому режимі працює електростанція, тобто чи є вона базовою, піковою або несе проміжне навантаження Для електростанцій, які працюють з базовим навантаженням, кількість годин використання встановленої потужності зазвичай дорівнює 6 000…7 000 год/рік, а для спеціальних пікових установок може становити 2 000…3 000 год/рік.

Графіки електричних навантажень використовують у плануванні елек­тричних навантажень електростанцій і систем, для розподілу навантажень між окремими електростанціями і агрегатами, у розрахунках кількості вахтеного складу робітників і кількості резервного устаткування, визначенні потрібної встановленої потужності і резерву, кількості й одиничної потужності агрегатів, для розробки планів ремонту устаткування
і визначення ремонтного резерву, а також для вирішення ряду інших
завдань.

Споживачів забезпечують тепловою енергією за графіками теплового навантаження.

^ Теплова енергія потрібна для технологічних процесів у промисловості, для опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, а також для побутових потреб виробничих, житлових та громадських будинків. Для вироб­ничих потреб використовують насичену пару тиском від 0,15 до 1,6 МПа. Однак щоб зменшити втрати під час транспортування й уникнути безупинного дренування води з комунікацій електростанції пару відпускають з невеликим перегрівом. Гарячу воду на опалення, вентиляцію і побутові потреби подають з температурою від 70 до 180 °С.

^ Теплове навантаження ТЕЦ, зумовлене витратою теплоти на виробничі процеси і побутові потреби (гаряче водопостачання), практично не залежить від зовнішньої температури повітря, хоча влітку вона дещо менша, ніж узимку. Водночас промислове та побутове теплове навантаження різко змінюється протягом доби. Крім того, середньодобове навантаження на побутові потреби наприкінці тижня і в передсвяткові дні значно вище, ніж в інші робочі дні тижня. Типовий графік зміни добового теплового навантаження промислових підприємств наведено на рис. 11.10.



Рис. 11.10 - Графік добового теплового навантаження підприємств

Опалювальне теплове навантаження, витрата теплоти на вентиляцію та кондиціювання повітря залежать від температури зовнішнього повітря і мають сезонний характер. Витрата теплоти на опалення найбільша взимку, і цілком немає її в літній період, на кондиціювання повітря теплоту витрачають тільки влітку.

На рис. 11.11 наведено річний графік опалювального навантаження, а на рис. 11.12 – сумарний річний графік теплового навантаження за тривалістю. Кількість годин використання максимуму цього навантаження визначають зі співвідношення:

(11.5)

де Qр – загальна кількість теплоти, що відпускає ТЕЦ протягом року, ГДж/рік; Qmax – максимальне теплове навантаження, ГДж/год.



Рис. 11.11 - Річний графік опалювального навантаження:
^ 1 – максимальні значення; 2 – мінімальні значення.


За аналогічними співвідношеннями можна визначити також кількість годин використання максимуму окремо для опалювально-побутового і промислового навантажень. Для промислового навантаження mах може досягати 6 000 год/рік, водночас для опалювально-побутового зазвичай знаходиться в межах 2 500…4 000 год/рік.

Отже, від технологічного навантаження збільшується кількість годин використання максимуму загального теплового навантаження. Однак для великих міських і приміських ТЕЦ основним видом теплового навантаження є опалювальне. Кількість годин використання максимуму опалювального навантаження менша, ніж електричного.




Рис. 11.12 - Сумарний річний графік теплового навантаження за тривалістю: I – опалювальний період; II – літній період


Контрольні запитання


  1. Теплові електростанції : види, технологічна схема виробництва енергії, основне і допоміжне обладнання.

  2. Теплоелектроцентралі: призначення і особливості виробництва енергії.

  3. Атомні електростанції: особливості , принципова схема.

  4. Графіки електричних і теплових навантажень та способи їх покриття.

  5. Коефіцієнт використання встановленої потужності і кількості годин використання встановленої потужності.




Схожі:

Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconПерелік питаннь для
Застосування біомаси й твердих побутових відходів для виробництва електричної й теплової енергії
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconПерелік питаннь для підсумкового контролю
Застосування біомаси й твердих побутових відходів для виробництва електричної й теплової енергії
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconЗмістовий модуль 2 трансформатори І електричні машини
Трансформатори і електричні машини належать до пристроїв, у яких здійснюється перетворення енергії: у трансформаторах електричної...
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconРозділ 17. Транспортування І споживання теплової та електричної енергії
Наприклад, для силових агрегатів, що мають як привод парові машини або турбіни (парові молоти І преси, кувальні машини, турбонасоси,...
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconРозділ 10. Органічне паливо І його використання в енергетиці
У всьому світі понад 80 теплової та електричної енергії одержують, спалюючи викопне органічне паливо І перетворюючи його хімічну...
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconНе менше значення рівень метрологічного забезпечення має для правильного кількісного обліку як підґрунтя економіки, скорочення втрат матеріальних цінностей, електричної І теплової енергії, нафтопродуктів, газу І т.І
Особливе значення питання метрологічного забезпечення здобувають у зв'язку з необхідністю вести контроль безпосередньо в потоці в...
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconМетодичні вказівки «Визначення втрат електричної енергії при енергетичному обстеженні підприємств» до дипломного проектування з спеціальності 000008«Енергетичний менеджмент» для студентів усіх форм навчання
«Визначення втрат електричної енергії при енергетичному обстеженні підприємств» до дипломного проектування
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconНавчальний посібник «Основи електричної тяги»
Електричні системи І комплекси транспортних засобів", 092202 – "Електричний транспорт". Частина 1, 2
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconК. В. Ягуп комп’ютерне моделювання перехідних та усталених процесів в перетворювачах електричної енергії
Комп’ютерне моделювання перехідних та усталених процесів в перетворювачах електричної енергії: монографія (російською мовою) / Укл.:...
Частина IV. Системи одержання теплової та електричної енергії iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства о. В. Саприка, Ю. П. Кравченко конспект лекцій з курсу «споживачі електричної енергії»
Електротехніка та електротехнології" (0906 "Електротехніка") зі спеціальності „Електротехнічні системи електроспоживання”)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи