Розділ 16. Теплові електричні станції icon

Розділ 16. Теплові електричні станції




Скачати 174.57 Kb.
НазваРозділ 16. Теплові електричні станції
Дата25.06.2012
Розмір174.57 Kb.
ТипДокументи


Розділ 16. Теплові електричні станції





Загальні положення




Типові схеми ТЕС




Теплоелектроцентралі. Міні-ТЕЦ. Теплофікація і централізоване теплопостачання




Техніко-економічні показники теплової електростанції




Контрольні запитання


16.1. Загальні положення


Сукупність установок, які перетворюють хімічну енергію органічного палива на теплову та електричну, мають назву теплова електрична станція. Основне призначення електричних станцій – забезпечення електричною енергією підприємств промислового і сільськогосподарського виробництва, комунального господарства і транспорту. Електростанції можуть також забезпечувати підприємства і житлові будинки водяною парою і гарячою водою.


Електростанції, призначені тільки для виробництва електроенергії, називають конденсаційні. На них установлюють парові турбіни з глибоким вакуумом. Це пов’язано з тим, що чим нижчий тиск пари на виході з турбіни, тим більша частина теплової енергії робочого тіла (водяної пари) може перетворитися на електричну енергію. При цьому основний потік пари конденсується в конденсаторі.

Електростанції, призначені для комбінованого виробництва електричної і теплової енергії, мають назву теплоелектроцентралі. На них установлюють парові турбіни з проміжними відборами пари або з протитиском. На таких установках теплоту відпрацьованої пари частково або навіть повністю використовують для теплопостачання, унаслідок чого втрати теплоти з охолоджувальною водою в конденсаторі скорочуються або їх взагалі немає.

Однак частка енергії, перетвореної з хімічної на електричну, при тих самих початкових параметрах пари на установках з теплофікаційними турбінами нижча, ніж на установках з конденсаційними турбінами. Зазвичай ТЕЦ будують поблизу споживачів теплової енергії – біля промислових підприємств або житлових масивів.

Якщо для виробництва електроенергії використовують конденсаційні установки, а теплову енергію для теплопостачання виробляють в окремій котельній установці, то таке виробництво електричної і теплової енергії називають роздільне.

Сучасна ТЕС – це складне підприємство, яке включає в себе велику кількість різного устаткування (теплосилового, електричного, електрон­ного тощо) і будівельних конструкцій. Основним устаткуванням ТЕС є котельна і теплосилова установка. За типом теплосилової установки (теплового двигуна) теплові електричні станції бувають: паротурбінні (основний вид електростанцій), газотурбінні і парогазові ТЕС, а також електростанції з двигунами внутрішнього згорання (ДВЗ).

За призначенням ТЕС бувають районні (загального користування), які забезпечують усіх споживачів тепловою та електричною енергією в цьому районі місцевості і є самостійними виробничими підприємствами, і промислові електростанції, які входять до складу виробничих об’єктів і призначені переважно для їх енергопостачання, а також міських і сільських районів, що прилягають до них.

Найпоширеніші в енергетиці паротурбінні електростанції поділяють за рівнем теплової потужності агрегатів: малої потужності (з агрегатами до 25 МВт), середньої потужності (з агрегатами до 50...100 МВт), великої потужності (з агрегатами більше 100 МВт); а також за початковими параметрами водяної пари: низького (до 3 МПа), середнього (3...5 МПа), високого (9...17 МПа) і понадкритичного тиску (більше 24 МПа).

Класифікація ТЕС за рівнем потужності і тиску умовна, тому що ці показники мають тенденцію до зростання.
^

16.2. Типові схеми ТЕС



За способом компонування котлів і парових турбін ТЕС бувають з поперечними зв’язками і з блочним компонуванням.

Принципову теплову схему ТЕС з поперечними зв’язками показано на рис. 16.1. У котли 1 живильну воду подають із загальної магістралі 6, а свіжа пара збирається в загальному головному трубопроводі 5.

У цій схемі всі котли ТЕС з’єднано трубопроводами води і пари. З об’єднаного паропроводу водяну пару подають до всіх працюючих турбін.

У схемах ТЕС з блочним компонуванням паровий котел з’єднують тільки з однією паровою турбіною і, отже, він являє собою автономний енергетичний блок.

Для надійності можна встановлювати по два котли на загальну турбіну – це так звані дубль-блоки. При цьому котли можуть мати як однакові (симетричні дубль-блоки), так і різні поверхні нагріву (несиметричні дубль-блоки).



Рис. 16.1 - Принципова схема ТЕС з поперечними зв’язками: 1 – котел; ^ 2 – турбіна;
3 – електричний генератор; 4 – конденсатор; 5 – головний паропровід; 6 – живильна магістраль; КЕН – конденсатний електричний насос

У потужних моноблочних установках (300, 500 і 800 МВт) з кожною турбіною працює однокорпусний котел. Через нерівномірність використання електроенергії протягом доби виникає потреба в частих зупинках і наступних пусках енергоблоків. Зупинивши енергоблок і вимкнувши генератор 3 (рис. 16.2) і турбіну 2, надлишок пари, що є в котлі 1, треба скидати, минуючи турбіну 2 (через байпас), в конденсатор 4.

Якщо в котлі є проміжний перегрівник 7, установлений в зоні високих температур, то байпасується циліндр високого тиску (ЦВТ) турбіни і пару направляють через редукційно-охолоджувальну установку (РОУ) 6 на охолодження проміжного перегрівника. Потім вона надходить у конденсатор 4 через РОУ 5. Енергоблоки з такою схемою байпасування турбіни називають двобайпасні.



Рис. 16.2 - Двобайпасна схема енергоблоку ТЕС:
1 – котел; 2 – турбіна; 3 – електричний генератор; 4 – конденсатор; 5 – РОУ скидання пари в конденсатор; 6 – РОУ охолодження проміжного підігрівника; 7 – проміжний перегрівник.

Останнім часом дістала поширення однобайпасна схема енергоблоку. У цій схемі пара, минаючи обидва циліндри турбіни і проміжний перегрівник, безпосередньо скидається в конденсатор.

^

Технологічна схема теплової електростанції


Сучасна електростанція – це складне підприємство з великою кількістю різних видів устаткування. Послідовність одержання і використання водяної пари і перетворення одних видів енергії на інші можна простежити на прикладі технологічної схеми ТЕС, яка працює на твердому паливі (рис. 16.3).

Паливо (вугілля), яке надходить на ТЕС, вивантажують з вагонів ^ 14 розвантажувальними пристроями 15 і подають крізь дробильне приміщення 12 конвеєрами 16 в бункер сирого палива або до складу 13 резервного палива. Вугілля розмелюють у млинах 22. Вугільний пил через сепаратор 7 і циклон 8 з пилових бункерів 6 разом з гарячим повітрям, що подають вентилятором 20, надходить у топку 21 котла 9. Високотемпературні продукти згорання, які утворюються в топці, рухаючись по газоходах, нагрівають воду в теплообмінниках 10 (поверхні нагріву) котла до стану перегрітої пари. Пара, розширяючись на ступенях турбіни 2, обертає ротор турбіни і з’єднаний з ним ротор електричного генератора 1, у якому збуджується електричний струм. Вироблена електроенергія за допомогою підвищувальних трансформаторів 30 перетворюється на струм високої напруги і передається споживачам. У турбіні пара розширюється і охолоджується. Після турбіни пар надходить до конденсатора 28, у якому підтримують вакуум. Воду в конденсатор подають з природного або штучного джерела 24 циркуляційними насосами 25, розміщеними в насос­ній станції 23. Отриманий конденсат насосами 32 перекачують через установку знесолювання і підігрівники низького тиску (ПНТ) 31 в деаератор 4. Тут при температурі, близькій до температури насичення, видаляються розчинені у воді гази, що спричинюють корозію обладнання, і вода підігрівається до температури насичення. Втрати конденсату (витікання через неякісні ущільнення в трубопроводах станції або в лініях споживачів) поновлюють за рахунок хімічно очищеної в спеціальних установках 29 води, що додають у деаератор. Дегазовану і підігріту воду (живильну воду) подають живильними насосами 27 в регенеративні підігрівники високого тиску (ПВТ) 26, а потім у котел. Цикл перетворення робочого тіла повторюється. Під робочим тілом розуміють пару і воду, яку одержують спеціальною обробкою. Охолоджені в теплообмінниках 10 продукти згорання очищують від золи в золовловлювачах 19 і димососом 17 через димову трубу 11 викидають в атмосферу. Уловлену золу і шлак по каналах 18 гідрозоловиведення направляють на золовідвал. Роботу ТЕС контролюють з пульта керування 3. Підвищення потужності і параметрів (тиску, температури) робочого тіла можливе завдяки застосуванню проміжної перегрітої пари.




Рис. 16.3 - Теплова електрична станція:
1 – електричний генератор; ^ 2 – парова турбіна; 3 – пульт керування; 4 і 5 – деаератори; 6 – пиловий бункер; 7 – сепаратор;
8 – циклон; 9 – котел; 10 – поверхні нагрівання (теплообмінники); 11 – димова труба; 12 – дробильне приміщення; 13 – склад
резервного палива; 14 – вагон; 15 – розвантажувальний пристрій; 16 – конвеєр; 17 – димосос; 18 – канал; 19 – золоуловлювач;
20 – вентилятор; 21 – топка; 22 – млин; 23 – насосна станція; 24 – джерело води; 25 – циркуляційний насос; 26 – регенеративний підігрівник високого тиску; 27 – живильний насос; 28 – конденсатор; 29 – установка хімічної очистки води; 30 – підвищувальний трансформатор; 31 – регенеративний підігрівник низького тиску; 32 – конденсатний насос
^



16.3. Теплоелектроцентралі. Міні-ТЕЦ.
Теплофікація і централізоване теплопостачання



Як показано вище, електричну енергію виробляють на теплових електростанціях, де потенційна енергія водяної пари перетворюється на механічну енергію в паровій турбіні, звідки відпрацьовану пару направляють до конденсатора. Такі електричні станції називають конденсаційні. У цьому разі, щоб забезпечити споживачів теплотою і гарячою водою, потрібне додаткове джерело теплоти – опалювальна котельня.

Разом з цим існують теплофікаційні ТЕС, на яких одночасно виробляють як електричну, так і теплову енергію у вигляді технологічної або побутової пари, яка частково відпрацювала свій енергетичний ресурс у паровій турбіні для виробництва електричної енергії. Такі станції називають теплоелектроцентралі, їх розташовують безпосередньо біля споживачів теплоти: у містах, поруч з великими промисловими центрами і підприємствами тощо. На ТЕЦ для спільного виробництва теплоти й електроенергії встановлюють турбіни з регульованими відборами пари.

На рис. 16.4 показано принципову теплову схему найпростішої ТЕЦ, яка одночасно забезпечує промислове парове навантаження. Пара, одержувана в котлі 1, надходить у турбіну 2, безпосередньо з’єднану з електричним генератором 3, а потім прямує в конденсатор 4. З проміжного ступеня турбіни при потрібному регульованому тиску пару відбирають у розмірі 10–20 % від загальної кількості і подають споживачам теплоти 7. Частина пари у споживача втрачається, а частина конденсується, і її насосом 8 направляють до живильного бака 6, у який конденсатним насосом 5 подають і конденсат з конденсатора. Для відновлення втрат пари і конденсату до живильного бака по трубопроводу 10 додають хімічно очищену воду. Живильну воду подають в котел 1 живильним насосом 9.

У районах, які обслуговують великі теплоелектроцентралі, зазвичай є споживачі тепла, які використовують як пару, так і гарячу воду. У цьому разі на ТЕЦ установлюють турбіни з двома регульованими відборами пари. Один відбір (високого тиску) – для споживачів пари, другий відбір (низького тиску) – для передачі пари у водяні підігрівники.

Щоб забезпечити технологічні процеси окремих підприємств або їх групи електричною і тепловою енергією, споживання яких може бути нерівномірним у часі, використовують міні-ТЕЦ. Міні-ТЕЦ за тепловою схемою не відрізняються від енергетичних потужних ТЕЦ. Відмінність полягає в потужності (кількості виробленої електричної і теплової енергії).



Рис. 16.4 - Теплова схема найпростішої теплоелектроцентралі: 1 – котел; ^ 2 – турбіна;
3 – електрогенератор; 4 – конденсатор; 5 – КЕН; 6 – бак живильної води;
7 – споживач теплоти; 8 – мережевий насос; 9 – живильний насос;
10 – вода після хімічного водоочищення

Доцільність установки та функціонування міні-ТЕЦ визначають техніко-економічним розрахунком на стадії проектування порівняно з окремим забезпеченням електричною енергією від уже існуючих КЕС і будівництвом на території підприємства котельної установки, яка буде забезпечувати теплотою технологічний цикл, опалення, гаряче водопостачання та ін. В останньому випадку докладно розглядають можливість використовувати вторинні енергоресурси, утилізація яких після технологічних процесів може зменшити проектну потужність котельної і навіть міні-ТЕЦ.

Використання ТЕЦ, міні-ТЕЦ, а також котелень пов’язане з потребою забезпечити споживачів тепловою енергією у вигляді водяної пари або гарячої води потрібних параметрів.

Постачання до споживача теплоти, віддача її та повернення до джерела теплопостачання конденсату або охолодженої води відбуваються за рахунок використання спеціалізованого обладнання (РОУ, водяні та конденсатні насоси, теплообмінники, інжектори, теплоізольовані трубопроводи – теплові мережі тощо), яке називають теплофікаційне, а сам процес забезпечення споживача теплотою – теплофікація.

Для великих міст України особливістю теплопостачання є теплофікація за рахунок ТЕЦ. Вони забезпечують близько 40 % теплової енергії, споживаної в промисловості і комунальному господарстві для потреб опалення і гарячого водопостачання, і мають безперечну термодинамічну перевагу перед виробництвом енергії на КЕС.

Забезпечення споживачів теплотою тільки за рахунок використання ТЕЦ має назву централізоване теплопостачання. Процес централізованого теплопостачання складається з трьох послідовних операцій: підготовка теплоносія потрібних параметрів, транспортування теплоносія до споживача, використання теплоти теплоносія споживачем і повернення залишків теплоносія на ТЕЦ.

Першу операцію виконують на ТЕЦ. Залежно від роду теплоносія системи теплопостачання поділяють на водяні та парові. Перші дістали поширення для теплопостачання сезонних споживачів гарячої води і теплоти на опалення. Парові системи використовують для технологічного теплопостачання до споживачів високотемпературного теплоносія. Практика показала такі переваги водяних систем теплопостачання порівняно з паровими:

  • можливість змінити температуру в системі в широкому діапазоні (20...200 С);

  • повніше використання теплоти від ТЕЦ;

  • немає втрат конденсату;

  • менші втрати теплоти в навколишнє середовище в теплових мережах.

До недоліків водяних систем теплопостачання варто віднести:

  • підвищену витрату електроенергії на транспортування води в мережах;

  • підвищену втрату теплоносія через розриви та аварії в теплових мережах;

  • жорсткий гідравлічний зв’язок між ділянками мережі через високу щільність теплоносія;

  • залежність температури води в трубопроводах від якості теплоізоляції.

Другу операцію централізованого теплопостачання – транспортування теплоносія до місця споживання – виконують за допомогою теплових мереж. Зазвичай теплові мережі являють собою заглиблені в ґрунт трубопроводи з теплоізоляцією, розміщені в спеціальних каналах (залізобетонних або цегельних) або без них (безканальна прокладка трубопроводів).

Третя операція – використання теплоти теплоносія споживачем – пов’язана з наявністю двох систем: закритою і відкритою.

У закритих системах теплопостачання споживач не витрачає теплоносій і не відбирає його з мережі, а використовує тільки для транспортування теплоти і передачі її іншому теплоносію (холодній воді) в теплообмінниках. У відкритих системах споживач відбирає теплоносій з теплової мережі частково або цілком.

Закриті системи характеризуються стабільністю якості теплоносія, який надходить до споживача, простотою санітарного контролю установки гарячого водопостачання, а також контролю герметичності системи за допомогою датчиків тиску. Їх недоліки – складність устаткування й експлуатації теплових пунктів (ТП), можливість корозії труб споживача через використання недеаерованої (не очищеної від агресивних розчинених газів) водопровідної води, можливість появи накипу в трубах.

До недоліків відкритих водяних систем належить потреба збільшувати потужність водопідготовчих установок, які розраховують на компенсацію витрат води, яку відбирає споживач із системи. Нестабільність санітарних показників у цьому разі потребує використовувати складні схеми їх контролю, а також контролювати герметичність системи.

Теплові мережі, по яких транспортують теплоносій до споживача, закінчуються ТП. Залежно від кількості споживачів розрізняють індивіду­альні (місцеві) і центральні (групові) ТП. Перші обслуговують одного або декількох споживачів з однаковими параметрами споживання, центральні – групу споживачів (декілька будинків) або цілий район.

Устаткування ТП у кожному конкретному випадку вибирають, щоб повністю задовольнити потреби всіх споживачів у теплоті для системи опалення і для гарячого водопостачання.
^

16.4. Техніко-економічні показники теплової електростанції


Ефективність роботи ТЕС характеризується різними техніко-економічними показниками. Одні з них оцінюють досконалість теплових процесів, наприклад показники теплової економічності, до яких належать ККД агрегатів, цехів і всієї електростанції загалом, а також витрати теплоти і палива на одиницю виробленої енергії. Інші характеризують умови, у яких працює теплова електростанція, наприклад показники режиму, до яких належать: співвідношення конденсаційного і комбінованого виробництва електроенергії, коефіцієнт використання і кількість годин використання встановленої потужності, показники чисельності персоналу (витрати праці) і вартості спорудження електростанції (капітальні витрати). Найбільш важливими і повними показниками роботи ТЕС є собівартість електроенергії і теплоти.

Теплова економічність КЕС, яка виробляє тільки електроенергію, характеризується ККД станції, який являє собою співвідношення виробленої електроенергії до хімічної енергії (теплоти згорання) витраченого палива

(16.1)

або

(16.2)

де Евир і Евід – відповідно кількість виробленої та відпущеної електроенергії, кВтгод/рік; теплота згорання палива, кДж/кг; , – відповідно ККД брутто і нетто; В – витрата палива, кг/рік.

Різниця ЕвирЕвід = Ев.п являє собою витрату електроенергії на власні потреби станції.

З виразів (16.1) і (16.2) можна отримати співвідношення, щоб визначити витрати палива на вироблену та відпущену електроенергію. Поділивши ці вирази на кількість виробленої енергії ^ Евир і на кількість відпущеної енергії Евід відповідно отримаємо значення питомих витрат умов­ного палива на 1 кВтгод виробленої та відпущеної електроенергії:





Теплову економічність різних КЕС між собою порівнюють за питомою витратою умовного палива на 1 кВтгод виробленої та відпущеної електроенергії, між якими існує така залежність:



де – питома витрата електроенергії на власні потреби КЕС; Ев.п – витрата електроенергії на власні потреби, кВтгод.

На діючій станції показник теплової економічності визначають витратами палива, кількістю виробленої та відпущеної електроенергії.

Економія палива у процесі комбінованого виробництва на ТЕЦ теплової і електричної енергії порівняно з роздільним визначає економічну ефективність ТЕЦ, отриману за рахунок використання відпрацьованої теплоти паросилового циклу. Щоб обчислити ККД ТЕЦ в цілому, ураховують два питомі ККД, які визначають економічність виробництва електроенергії і теплоти окремо. Основним з них є ККД виробництва електроенергії

(16.3)

де Ве – витрата палива на виробництво електроенергії.

Другий показник економічності ТЕЦ – ККД виробництва теплоти для зовнішнього теплового споживання

(16.4)

де Вт – витрата палива на виробництво теплоти, яку відпускають споживачеві.

Основною умовою цього методу є тотожність ККД ТЕЦ і ККД (нетто) котельного агрегату (парогенератора) у процесі роздільного виробництва теплоти . При цьому всю економію від застосування комбінованого виробництва електроенергії і теплоти відносять до виробництва електроенергії. Таке припущення призводить до того, що ККД виробництва електроенергії комбінованим способом досягає 75–80 % замість 35–40 % на сучасних КЕС.

Розрахунок економічності ТЕЦ за цим методом показує, що підвищення прямо пропорційне підвищенню частки комбінованого вироб­лення електроенергії. Тому ТЕЦ зацікавлена основну кількість теплоти відпускати споживачам з відборів турбіни при параметрах пари, прийнятних для споживача. Відпуск теплоти через РОУ або від водогрійних котлів бажано звести до мінімуму.

Отже, показник економічності ТЕЦ стимулює збільшення комбінованого виробництва електроенергії і теплоти.

За такою методикою порівняння теплової економічності ТЕЦ і розділь­ної установки (КЕС і котельної) зводиться до порівняння їх питомої витрати палива ( і ). Виміряну загальну витрату палива ^ ВТЕЦ на ТЕЦ розподіляють на виробництво електроенергії Ве і теплоти Вт пропорційно кількості теплоти, витраченої на кожний вид енергії.

Витрати електроенергії і теплоти на власні потреби пов’язані з вироб­ництвом кожного виду енергії. Теплові втрати також розподіляються пропорційно кількості теплоти, віднесеної на кожний вид енергії (електричної і теплової), і включаються в обумовлені витрати палива Ве і Вт відповідно.

Визначаючи витрати палива на відпущену теплову енергію на ТЕЦ, у розрахунок беруть сумарну величину Qвід, де Qвід – відпущена споживачеві теплова енергія з урахуванням теплоти поверненого конденсату; – сума втрат теплової енергії на ТЕЦ, пов’язаних з втратами:

  • у паропроводах відборів турбіни до точок заміру відпущеної теплової енергії у споживача;

  • в основних і пікових підігрівниках мережевої води;

  • у пароперетворювачах, РОУ та паропроводах, які з ними зв’язані;

  • на підготовку і підігрів хімічно очищеної води для поповнення неповерненого конденсату та підживлення теплової мережі;

  • у парогенераторах під час продувки системи.

Крім того, до Вт включено частку палива, витрачену на виробництво електроенергії, що виконується для роботи мережевих, підживлювальних та конденсатних насосів для відпуску теплової енергії споживачеві.

Витрату палива на виробництво електроенергії Ве можна визначити за формулою

(16.5)

де – теплота (брутто), вироблена парогенераторами ТЕЦ; – витрата теплоти на власні потреби парогенераторів; – сумарні витрати електроенергії на власні потреби, пов’язані з відпуском теплоти споживачеві.

Використовуючи значення Ве, можна визначити питому втрату палива на 1 кВтгод відпущеної електроенергії і питомий ККД ТЕЦ на відпущення електроенергії:

(16.6)

(16.7)

За відомим значенням Вт = (ВТЕЦВе) визначають питомий ККД ТЕЦ для виробництва теплоти і питому витрату палива на відпущену теплову енергію:

(16.8)

Собівартість відпущеної з ТЕС електричної енергії є важливим техніко-економічним показником. Вона дорівнює відношенню річних витрат Зрік до річної кількості відпущеної електроенергії :

(16.9)

Річні витрати Зрік складаються з витрат на паливо Зп, на поточні й капітальні ремонти Зк і витрат на зарплату персоналу Зпер:

Зрік = Зп + Зк + Зпер. (16.10)

Паливну складову витрат знаходять за формулою

Зв = ^ ВрікЦу.п, (16.11)

де Врік – річна витрата палива, кг; Цу.п – ціна 1 кг умовного палива, грн/кг.

Складову витрат на ремонти визначають зі співвідношення

Зк = ркк, (16.12)

де рк – коефіцієнт, що враховує відрахування від капіталовкладень, (рк = 0,1…0,11); к – розмір капітальних витрат на спорудження КЕС, грн.

Витрати на зарплату персоналові знаходять за формулою

Зпер = 1,4ПсNвст, (16.13)

де 1,4 – коефіцієнт, що враховує нарахування на зарплату; П – штатний коефіцієнт, осіб/МВт; с – середня річна зарплата, грн/(осібрік); Nвст – встановлена електрична потужність агрегатів, МВт.

Урахувавши співвідношення (16.7) – (16.14) і (16.3), з рівняння (16.9) отримаємо

(16.14)

де – коефіцієнт, що враховує, яку частину виробленої енергії витрачено на власні потреби на рік.

Для техніко-економічного порівняння варіантів ТЕС використовують не собівартість, а питомі розрахункові витрати, що враховують ефективність капіталовкладень, яку визначають за формулою

(16.15)

де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, прийнятий для енергетики рівним 0,12.

Варіант з мінімальним значенням питомих розрахункових витрат (з) є економічно найвигіднішим. Порівнювані варіанти треба доводити до однакового енергетичного ефекту (однакові потужності, рівні кількості відпущеної електроенергії і теплоти, однакові надійності електро- і теплопостачання).

Для розрахунку собівартості теплової і електричної енергії на ТЕЦ треба розділити річні витрати між цими двома видами продукції. Витрати на паливо поділяють пропорційно розподілу палива на електроенергію і теплоту:

(16.16)

(16.17)

Витрати машинного залу та електроцеху (45 % амортизаційних витрат і 35 % витрат на персонал) цілком відносять на виробництво електроенергії. Загальностанційні питомі витрати (5 % амортизаційних відрахувань, 30 % витрат на зарплату) розподіляють між тепло- і електроенергією пропорційно витратам цехів:

(16.18)

(16.19)

Техніко-економічні показники ТЕС залежать від таких показників надійності устаткування.

1. Коефіцієнт готовності за часом


(16.20)

де роб – термін справної роботи, год; ав – термін аварійного стану, год. Реально Кгот для парогенераторів становить 0,95…0,97, для парових турбін 0,96…0,98.


2. Коефіцієнт технічного використання за часом


(16.21

де рем – термін планових ремонтів, год. Реально Кт.в приблизно становить 0,85…0,9.


^

Контрольні запитання


  1. Призначення й основні типи ТЕС.

  2. Типові схеми ТЕС.

  3. Особливості технологічної схеми ТЕС, що працює на твердому паливі.

  4. Особливості конденсаційних і теплофікаційних ТЕС.

  5. Міні-ТЕЦ. Теплофікація і централізоване теплопостачання.

  6. Коефіцієнт використання встановленої потужності і кількості годин використання встановленої потужності.

  7. Базові та пікові енергоустановки.

  8. Техніко-економічні показники ТЕС.

  9. Питомі капітальні витрати і показники собівартості виробітку електричної і теплової енергії.







Схожі:

Розділ 16. Теплові електричні станції iconНазва модуля: Теплові та атомні електричні станції та установки Код модуля
Енергетичні характеристики обладнання. Принципові та повні теплові схеми. Розташування тес І аес на генеральному плані та компоновки...
Розділ 16. Теплові електричні станції icon3. Перелік навчальних дисциплін, матеріал яких міститься в завданнях
Вступні випробування за освітньо-кваліфікаційними рівнями 05060103 «спеціаліст» і 05060103 «магістр» спеціальності "Теплові електричні...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconПоложення щодо вирішення практичних задач енергетичного менеджменту, знання навчальної, нормативної, довідникової та науково-технічної літератури І показати готовність до підвищення професійного рівня
Вступні випробування за освітньо-кваліфікаційними рівнями 05060103 «спеціаліст» І 05060103 «магістр» спеціальності "Теплові електричні...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до практичних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 090603
Методичні вказівки до практичних робіт містять задачі з прикладами їх вирішення з дисципліни «Електричні станції та підстанції» та...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до практичних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 090603
Методичні вказівки до практичних робіт містять задачі з прикладами їх вирішення з дисципліни «Електричні станції та підстанції» та...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconПерелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра зі спеціальності «Теплові електричні станції»
Загальна характеристика палива. Класифікація твердих, рідких, газоподібних палив. Склад палива. Визначення елементарного складу твердого...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до курсового проекту по дисципліні «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 070501
Методичні вказівки до курсового проекту по дисципліні «Електричні станції та підстанції» ( для студентів спеціальності 090603 ) /...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до курсового проекту по дисципліні «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 070501
Методичні вказівки до курсового проекту по дисципліні «Електричні станції та підстанції» ( для студентів спеціальності 090603 ) /...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 050701
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 050701...
Розділ 16. Теплові електричні станції iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 050701
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Електричні станції та підстанції» для студентів спеціальності 050701...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи