Утворення національної держави в Німеччині icon

Утворення національної держави в Німеччині




Скачати 185.88 Kb.
НазваУтворення національної держави в Німеччині
Дата25.06.2012
Розмір185.88 Kb.
ТипДокументи

Зміст



  1. Утворення національної держави в Німеччині.

1.1. Німеччина у 50 - 60-ті роки XIX століття;

1.2.Наслідки революції 1848-1849 років;

1.3. Боротьба Австрії і Пруссії за лідерство в Німеччині;

1.4. Утворення Північнонімецького союзу;

1.5. Утворення Німецької імперії;

1.6. Висновки.

  1. Документи та матеріали.

2.1. Умови Австро – Прусського договору 1866 р.

2.2. З Конституції Німецької імперії 16 квітня 1871 р.

2.3. З промови О. Бісмарка в бюджетній комісії ландтагу 30 вересня 1862 р.

  1. Основні дати та поняття.

  2. Пам’ятка для характеристики історичної особи.

  3. Контрольні запитання

  4. Творче завдання.



1.Утворення національної держави в Німеччині

1.1. Німеччина у 50-60ті роки XIX століття


















^ Політична роздробленість Німеччини.

Після закінчення Наполеонівських воєн територія Німеччини залишилася під владою різних європейських монархій. Згідно з рішенням Заключного акту Віденського конгресу, Німеччина була поділена на 37 самостійних монархій і 4 вільних міста: Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні. Ці держави входили до складу штучного об'єднання – Німецького союзу. Єдиним центральним органом у цих землях був Союзний сейм, який мав тільки формальні функції. Розподіл німецьких земель був вигідний для європейських монархів. Він дав можливість безперешкодно грабувати його, сприяв зміцненню дворянсько - монархічного ладу. Свою роль відіграв і страх європейських монархій перед створенням сильної єдиної німецької держави-суперника наймогутніших європейських держав.

Найзначнішими у Німецькому союзі були Австрія і Пруссія. Територія Пруссії складалася з двох розділених регіонів: до першого входили шість давніх прусських провінцій на сході, до другого – на заході, дві економічно розвинені і перспективні, Рейнська і Вестфальська.

^ Особливості розвитку капіталізму промисловості.

Східні регіони розвивалися менше, бо прусські поміщики (юнкери) не хотіли змінювати існуючий суспільно-економічний лад. Західні та східні провінції Пруссії відрізнялися нерегульованою митною системою, яка складалася з кількох десятків тарифів часів Тридцятилітньої війни XVII ст. Відтак, головним завданням прусської буржуазії внутрішніх мит і створення єдиного загальнонаціонального ринку. Це було наслідком високих внутрішніх мит, знищення яких усе більше вимагали підприємці. До середини 20-х рр. XIX ст. Пруссія домагалася від сусідніх з нею держав скасування митниць.

З-поміж великих промислових регіонів виділяються Рейнська провінція і Вестфалія, Саксонське королівство та Сілезія, вже в 30-ті роки XIX ст. в цих районах діяли великі промислові підприємства, бавовняні фабрики й шовкоткацькі мануфактури. Однак і тут розвиток капіталізму гальмувався напливом дешевих англійських товарів, які звужували ринок збуту виробників німецької промисловості. Незважаючи на це, в Європі вже чітко визначалася спеціалізація німецьких держав у видобутку вугілля, металургії, виробництва зброї.

Поворотним етапом у намаганні німецьких держав звільнитися від тяжких пут феодальної роздробленості стало створення 1 січня 1834 року Німецького митного союзу. Знищення особистої залежності селян від юнкерів, початок процесу обезземелювання, розорення ремісників сприяли створенню ринку дешевої найманої робочої сили, внаслідок чого, збільшилася кількість місць, у 20-ті рр. водні простори Німеччини почали долати пароплави, в 30-ті рр. були прокладені перші залізничні магістралі. Вельми показовим для промислового перевороту в Німеччині стало швидке зростання столиці Пруссії - Берліна. До кінця 40 рр. XIX ст., ставши великим залізничним вузлом, він сполучив більшу частину німецьких земель, формуючи внутрішній ринок. У Берліні була зосереджена третина усього машинобудування та ситцевибивної промисловості Пруссії.

Чисельність населення зросла до 400тис. чоловік, але відсутність новітніх технологій не давала можливості молодій промисловій буржуазії збільшувати і розширювати виробництво. Доменні печі Німеччини працювали на деревному вугіллі. Перша коксова домна з'явилася аж 1847 р. Тому в 40-х рр. у виробництві все ще використовували привізні напівфабрикати і машинне обладнання.

З початку 50-х рр. Економіка стала швидко розвиватися. Молода буржуазія всю енергію спрямувала в сферу підприємницької діяльності. З’явилися промисловці міжнародної діяльності : Борзиг – володар заводу локомобілів, найвеличнішого в світі в 50-60-х рр. XIX ст., Альфред Крупп, забезпечивши зброєю велику кількість країн, Сіменс і Галльське - морські кабелі і телеграфні провода, які притягнули від Середземного моря до Камчатки, фон Унру – будівник залізничних шляхів і газових підприємств.

^ Розвиток сільського господарства.

Особливе становище склалося в сільському господарстві Німеччини. Пруссія та інші німецькі області залишались аграрними державами. В Пруссії за переписом 1852р. з 17млн. її жителів 12 млн. – жили в селі, промислове населення країно складало 11%.

Розвиток капіталізму в Пруссії був ускладнений роздробленістю крупного поміщицького землеволодіння, превелегій дворянства і інших елементів старого феодального порядку. Це визначало розвиток капіталізму в сільському хазяйстві по так званому "прусському шляху", для якого характерне розтягнуте на десятиліття повільне переростання кріпосного поміщицького хазяйства в капіталістичне.

У 1850р. в період політичної реакції був прийнятий закон "Про регулювання відносин між поміщиками і селянами", по якому деякі незначні повинності були відмінені, основні ж підлежали викупу. При цьому величина викупу складала 18-кратної величини щорічних платежів.

На протязі декількох років селяни викупали свої господарства, але за звільнення селян від повинності прусське дворянство відібрало в них 1/3 землі, що знаходилась раніше в селянських господарствах. Маленькі і середні господарства, залишені общинами угодіями, без яких не могли держати скот, все більше оскудівали. В ті ж часи частина селян становилася багатшими, перетворюючись в сільських підприємців, на яких працювали батраки.

Викупні платежі, дешева робоча сила, а також благо приємні умови в країні (промисловий під'їм і зріст міського населення ) взаємодіяли укріпленню юнкерського господарства, в якому почали використовуватися сільськогосподарські машини і добрива. Поміщики заводили парові мельниці, спирто-водочні заводи, підприємства по переробці сільськогосподарської сировини.

Так змінювалася картина прусського села, змінювався склад суспільства. Але юнкери, перетворюючись в сільських підприємців – капіталістів, не відмовлялися від напівфеодальних форм експлуатації та продовжували користуватися залежним положенням сільської бідноти для власного збагачення. Поряд з юнкерами все більш впевнено вели своє господарство, збагачуючись, селяни – гросбауери. А також розвивалося сільське хазяйство на більший частині німецьких держав.

Розвиток сільського господарства капіталістичним шляхом у поєднанні з юнкерським землеволодінням і застосуванням праці розорених селян, виплатою феодальних платежів гальмувало розвиток аграрного перевороту. На заході Німеччини, де переважало дрібне селянське господарювання, розшарування селянства відбувалося значно швидше. Там виділяється сільська буржуазія – розбауери, - яка використовувала працю розорених селян як найману робочу силу.


1.2. Наслідки революції 1848—1849 років

Революція 1848—1849 років не вирішала питання про об'єднання Німеччини. В країні збереглася влада юнкерства, але буржуазія, прилучаючись до суспільного життя, дістала доступ до виробів в місцеві органи самоуправління – ландтаги. Промисловий переворот, що почався у 30-ті роки на повну силу, розгорнувся в 59-60ті роки. Порівняно з 30-ми рр. у XIX ст. випуск промислової продукції зріс удвічі.

1850 р. прусський ландтаг схвалив указ "Про регулювання відносин між поміщиками та селянами", за яким селяни звільнилися від уцілених форм залежності. За 10 років після революції економічна орієнтація Пруссії змінилася: з аграрної вона перетворилася на індустріально-аграрну країну. Широкого розмаху набуло виробництво залізниць – довжина залізничних колій у 1867 р. досягла 15,7 тис. км (у 1848 р. – 5,5 тис.км), зростали банки й акціонерні товариства.


1.3. Боротьба Австрії і Пруссії за лідерство в Німеччині

Швидкий розвиток капіталізму в Німеччині з новою силою поставив питання національного об'єднання країни. На початку 50-х років 19 ст. намітилися два шляхи до об’єднання: „малонімецький” під проводом Пруссії і „великонімецький” – довкола Австро - Угорщини. Австрія втратила вплив на Митний союз, який контролювала Пруссія. Підтримка Пруссією Митного союзу послабила вплив Австрії на держави, які увійшли до нього. У квітні 1850 р. Австрія на противагу Пруссії скликала Франкфуртський парламент німецьких держав. Назрівав воєнний конфлікт. У вересні в конфлікт втрутилася Росія, підтримавши Австрію. Пруссія вимушена була поступитися. У м. Ольмюце відбулася австро-прусська зустріч. Пруссія відмовилася від наміру контролювати всю Німеччину. Цей етап боротьби вона програла. Під впливом італо-австро-французької війни, яка розгорнулася 1859р., та ослаблення в результаті її Австрії і Пруссії, почали зростати антиавстрійські настрої. У вересні 1859р. сформувався Національний союз, який об’єднав усі північнонімецькі держави з метою остаточного об’єднання Німеччини під владою Пруссії.

Програма цього союзу розглядала об’єднання, при якому Австрія не повинна була війти до складу майбутньої Німецької імперії. ”Обов’язковістю кожного німця є підтримка руської влади ” - відмічалося у програмі Національного союзу.

Питання про об’єднання країни стало головним у 60-ті роки. В цей час до влади Пруссії приходять нові політичні діячі – Вільгельм I та Бісмарк.

У 1851 р. помер король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV. Його правління не виправдало очікувань німців – імперію створити не вдалося. Тому юнкерство й буржуазія з надією обратили свій погляд на нового короля. Від нього чекали вирішення питання об’єднання країни.

Вільгельм І




Вільгельму I було вже 60 років. Він не мав політичної прозірливості, але був реалістом в політиці і гарним практиком, в усьому діяв згідно з міркуваннями про користь та вигоду для Пруссії. В житті Вільгельм І був простий , признавав за собою не тільки права, але й відомі обов’язки по відношенню до держави. Особливо важливою рисою його як державного діяча було вміння поступатися особистою думкою.

Ставивши превище всього величність Пруссії, Вільгельм І намагався мати сильну армію. Він був релігіозним й проникся думкою, що над династією Гогенцоллернов та всіма її вчинками існує благословення боже. За своїм політичним зором він був реакціонним. Вільгельм І вважав, що об’єднання Німеччини може відбутися тільки озброєним шляхом. Йому приналежали слова: ” Хто бажає керувати Німеччиною, той повинен її завоювати ”.

За ініціативою Вільгельма у країні була проведена військова реформа, ціллю якої було збільшення регулярної армії (замість народного ополчення) та введення трьохрокової воєнної служби.

Після проведення військової реформи престиж Пруссії серед німецьких держав значно зріс. Щоб зміцнити фінансову систему, реорганізувати армію, дати лад у середині Союзу, король Пруссії Вільгельм I 23 вересня 1862 р. запросив на посаду міністра-президента Отто фон Бісмарка, який мав репутацію „сильної людини”. Саме про нього ще в 1848 р. попередник Вільгельма Фрідріх висловився так:” Запеклий реакціонер, тхне кров’ю, використати пізніше ”.

З приходом до влади Бісмарка прискорилося проведення військової реформи. Виголошення ним перед депутатами ландтагу слова: ” Німеччина буде об’єднана залізом і кров’ю, - змусили відступити представників опозиції.

Об’єднання почалося війною з Данією і приєднанням території Шлезвіга і Голштейна. Австро-прусські війська за 4 місяці закінчили пруссько-датський конфлікт. Пруссія одержала Шлезвіг і герцогство Ладенбург, Австрія – Голштинію.

Бісмарк діяв так, щоб витіснити Австрію з Німецького союзу. Спочатку потрібно було приєднати Голштенію. Бісмарк спробував вирішити цю проблему мирним шляхом. Однак, усі його наміри вирішити питання дипломатично зазнали невдачі. Австрія почала мобілізацію. У відповідь на це Пруссія вдалася до „оборонних” заходів, розраховуючи на підтримку німецьких держав. Пошук зовнішніх союзників привів майбутнього канцлера до підписання в квітні 1866 р. договору з Італією, якій він пообіцяв не заважати Савойський династії відвойовувати в Австрії Веніціанську область.

У червні 1866 р. прусські війська зайняли Голштейн. Переозброєна, навчена, мобільна прусська армія 3 липня 1866 р. поблизу с.Садова у Чехії завдала австрійцям нищівної поразки. Разом із військами Австрії були знищені також її союзники – армії німецьких держав.


1.4. Утворення Північнонімецького союзу

23 серпня 1866р. за посередництво французького імператора Наполеона ІІІ, у Празі Австрія уклала мир з Пруссією. Згідно з Празьким договором Австрія назавжди виходила з Німецького союзу,відмовлялася від усіх претензій на німецькі землі. Зі свого боку Пруссія зобов’язувалася не займати столицю країни Відень і не розчленовувати Австрію: Бісмарк готував її до майбутнього союзництва. Після поразки Австрії замість старого Німецького союзу був створений новий під проводом Пруссії – Північнонімецький союз, до складу якого ввійшли 22 держави.

Усі держави зберігали монархічний лад, свої династії, владу, армії, закони й судібні податки.

На початку 1867р. Установчий рейхстаг(парламент) прийняв нову Конституцію, згідно з якою вся повнота влади в Союзі переходила до рук прусського короля Вільгельма І.

Оскільки населення Пруссії в 4 рази було більше населення іншої частини Північної Німеччини, більшість депутатів були прусськими. Це закріпляло в союзі головну роль Пруссії.

Під чорно-білим символом Гогенцоллернів, котрий знизу прикрашала червона полоса, була об’єднана Північна Німеччина.

Невдачі для розвитку єдиної німецької нації були винищені, феодальна роздрібленність не могла більше заважати розвитку господарства і культури. Але оскільки задачу розв’язували „ залізом і кров’ю ”, а

„ хрещеним батьком ” нової держави був Бісмарк, не любивший різні проявлення демократії, то у центрі Європи з’явилася військово-бюрократична, буржуазно-юнкерська, агресивно спрямована монархія, для якої Конституція з загальним вибірковим правом була просто маскировкою.

Спроби Росії обмежити домагання Пруссії не підтримали ні Франція, ні Англія. Англія, скажімо, вважала, що посилення Пруссії створити противагу Франції і Росії в Європі.

Кінцеву мету своєї політики в процесі об’єднання Бісмарк визначив так:” Не існує взагалі ніякого німецького народу – наша політика полягає в розчиненні Німеччини в Пруссії, отже, в перетворенні Пруссії на Німеччину ”.



Отто фон Бісмарк

1.5. Утворення Німецької імперії

Отто фон Бісмарк

Франко – Прусська війна сприяла завершенню утворення в Європі двох великих національних держав – Німеччини та Італії – й істотно змінила міжнародна становище. Після перемоги Пруссії над Австрією 1866 р. єдиною перепоною для остаточного об’єднання Німеччини залишалася Франція, під чиїм впливом перебували деякі центральні та південно – західні німецькі держави. Правлячі кола Пруссії, насамперед Бісмарк, вважали, що відкладати війну неможливо. Воєнні договори цих держав із Пруссією закінчувалися 1871 р. Франція також готувалася до війни. У другій половині 60 – х рр. економічне і політичне становище в країні було вкрай нестабільне (нестійке) невдоволення виходило з кіл промисловців банкірів. В країні процвітала корупція (хабарництво) . Після численних воєн і воєнних експедицій країна була вимученою, від Другої імперії відвернулося чимало держав, тому Франція не знайшла собі союзників в майбутній війні. Лише Австрія мала менш напружені відносини з імперією Наполеона.

Приводом до війни став конфлікт в Іспанії. Бісмарк, порушуючи таємницю дипломатичного листування, опублікував матеріали, які компрометували Наполеона ІІІ в роздмухуванні цього конфлікту. 19 липня 1970 року Франція оголосила війну Пруссії. Франція, як і Північнонімецький союз, готувались до війни. Армія імперії була озброєна кращою для того часу зброєю – гвинтівками Шаспо. Німці мали переваги в далекобійній і влучній артилерії. Прусська перевага полягала також у тому, що мобілізація армії союзу тривала лише чотири дні. Всі причетні відомства – залізничне, телеграфічне, медичне та ін. – були організовані і підготовлені до війни. Кожна військова структура була підзвітною вищому командуванню. Формально головнокомандувачем був Вільгельм І, але практично дипломатичними питаннями опікувався Бісмарк, військовими – Гельмут фон Мольтке, постачанням – Роон.

Армія Північнонімецького союзу налічувала 908 тис. чол., третина військ стояла біля кордонів Франції. Армія Франції налічувала 600 тис. чол. Через непідготовленість військ Наполеон ІІІ наказав не починати війну першим, почав її Бісмарк.

До серпня 1870 р. армія Другої імперії з великими втратами відійшла до франко – бельгійського кордону – до м. Седана. 1 вересня противник почав оточувати французькі війська, а наступного дня за наказом Наполеона було підписано капітуляцію.

Звістка про поразку біля Седана обурила французьке населення, яке поставило вимогу встановлення республіки. 4 вересня почав формуватися новий уряд і була проголошена республіка. Головним завданням її відтепер став захист країни від розорення Північнонімецьким союзом. 22 січня у Парижі спалахнуло повстання. Побоюючись, що його підтримують робітники, 28 січня 1871 р. уряд капітулював і здав Париж німцям.

Розгром Франції знищив останню перепону на шляху до створення об’єднаної Німецької імперії. Офіційно оформлено її було 18 січня 1871 року. Король Пруссії Вільгельм став імператором, Бісмарк – канцлером. У квітні 1871 р. було прийнято імперську конституцію, згідно з якою вищими представницькими органами були рада и рейхстаг, але всю законодавчу владу здійснював імператор.


1.6. Висновки

Об’єднання стало підсумком закономірного процесу історичного розвитку суспільства і відповідало віковічним мріям німецького народу. Намагання імперських князів самостійно вершити свою політику йшло врозріз з національними інтересами. Об’єднання було потрібне для зміцнення нації, формування потужної економіки. Пруссія стала тим центром, який зумів об’єднати довкола себе усі німецькі держави. Велику роль в цьому об’єднанні зіграв перший міністр Пруссії Отто фон Бісмарк. Отже, в 1871 р. Німеччина була об’єднана „ залізом і кров’ю ”. Сам факт об’єднання, не дивлячись на антидемократичність його шляху, був прогресивним, так як уникнув перепони економічного розвитку країни. Процес об’єднання став поштовхом до завершення промислового перевороту, остаточно сформував внутрішній ринок Німеччини.






Карикатура на прусську політику


2. Документи і матеріали

2.1.Умови Австро – Прусського договору 1866р.

Нікольсбурзький попередній договір

від 26 липня 1866 р.

"...Імператор Австрійський визнає розторгнення Німецького союзу, що існував донині, доконаним фактом і дає свою згоду на нове формування Німеччини без участі в ньому Австрійської імперії.

...Імператор Австрійський дає також свою обіцянку визнати більш тісний союз, який Його Величність король Прусський має намір заснувати на північ від Майнца, а також не заперечує проти того, щоб німецькі держави, які розміщуються на південь від лінії Майнца, уклали між собою союз, причому вирішення питання про взаємний національний зв’язок між ним і Північнонімецьким союзом надається угоді між обома союзами.

... Імператор Австрійський відмовляється на користь...короля Прусського від усіх своїх прав на герцогства Шлезвіг і Гол штейн, придбані ним за мирним договором від 30 жовтня 1864р.,з тією умовою, що коли населення північних округів Шлезвіга, скориставшись гарантованим йому правом плебісциту, висловиться за приєднання Шлезвіга до Данії, то ці округи мають відійти до Данії".

1.Що дали умови зазначеного договору для об'єднання Німеччини?


2.2. З Конституції Німецької імперії 16 квітня 1871р.

"Наприкінці 1870 р. під час франко – прусської війни північнонімецькі держави увійшли до складу Північнонімецького союзу.18 січня 1871р. під час облоги Парижа у Версалі була проголошена Німецька імперія. 16 квітня рейхстаг затвердив її конституцію, яка почала діяти 4 травня.

Його Величність король Пруссії від імені Північнонімецького союзу, Його Величність король Баварський, Його Величність король Вюртемберзький і Його Королівська Високість великий герцог Гессенський, які також стоять на чолі тих частин герцогства, які лежать по Рейну на південь від Майнца, створюють вічний союз для захисту союзної території і застосування на ній права, а також для забезпечення добробуту німецького народу. Цей союз буде називатися Німецькою імперією."

1. Яке значення для об'єднання Німеччини мало прийняття Конституції Німецької імперії?

2.3. З промови О.Бісмарка в бюджетній комісії ландтагу 30 вересня 1862р.

... Німеччина дивиться не на лібералізм Пруссії, а на її могутність...кордони Пруссії за Віденськими договорами-трактатами не сприяють державному життю; не промовами і постановами більшості розв’язуються великі питання епохи - це було великою помилкою 1848 і 1849рр.; - а залізом і кров'ю... . [32, с. 195-196].

В.Пікуль. "Битва залізних канцлерів"

Опанувавши російську мову, Бісмарк дав Алексєєву 32 рублі.

  • Одначе, - зніяковів студент, - ми ж домовлялися що за кожний урок ви платитимете не по рублю, а по півтора.

  • Дорогий мій колега! – з почуттям вів Бісмарк. – Але ви забули вартість сигар, якими я вас пригощав...

У 1867 році відкрилася Всесвітня виставка у Парижі (важлива подія в історії цивілізації народів). З'їхалися і монархи...Бісмарк викотив на Марсове поле в Парижі витвір Круппа, який уособлював нову Пруссію, - не гармату, а монстро-гармату вагою в п’ятдесят тонн. Це було жахливе видовище і парижани не розуміли тільки одного - навіщо бідним пруссакам потрібен такий дорогий монстр?..

Гнів і ненависть були рушійними силами - ці почуття необхідні були канцлеру, як іншім потрібні любов і дружба. [18, с.336, 344, 352 ].

1. Які риси характеру цього діяча вам імпонують?

2. Що вам не подобається в особі Бісмарка?

3. З ким із уже знайомих історичних діячів ви порівняли б Бісмарка?







Карикатура на Наполеона ІІІ «Імперія – це мир»


  1. Основні дати та поняття.


Запам’ятайте дати:

1830 - 1860рр. – промисловий переворот у Німеччині;

1859р. – створення Національного союзу;

1861р. – прихід до влади О. фон Бісмарка і початок об'єднання Німеччини "залізом і кров'ю" ;

1871р. – створення Німецької імперії.


Запам’ятайте поняття:

Юнкери – прусські поміщики;

Північнонімецький союз – союз 22-х німецьких держав під проводом Пруссії;

Канцлер – голова уряду;

Рейхсагх – парламент Німеччини.


4. Пам’ятка для характеристики історичної особи:

1. Біографічні дані.

2. Особисті якості, що сприяли досягненню поставленої мети.

3. Інтереси якого політичного угрупування ( течії ) представляв.

4. Використання засобів і способів для досягнення поставленої мети.

5. Найяскравіші заходи ( реформи, закони, виступи, слова і промови).

6. Підсумки політичної діяльності та її значення для народу, політичного угрупування (течії), держави.

7. Ваша власна оцінка особи.


5. Контрольні запитання

1. Проаналізуйте карту атласу „ Об’єднання Німеччини ” і охарактеризуйте її політичне становище в середині XIX століття.

2. Визначте, які з країн могли очолити боротьбу за об’єднання Німеччини? Які завдання перед ними стояли?

3. Наведіть докази, що в Німеччині в середині XIX ст. відбувається промисловий переворот?

4. Доведіть, що розвиток сільського господарства капіталістичним шляхом у поєднанні з пережитками феодалізму гальмувало розвиток аграрного перевороту.

5. Які наслідки мала революція 1848 – 1849 р. в Німеччині?

6. Охарактеризуйте два шляхи об’єднання Німеччини. Доведіть, що обидва носили агресивні характер.

7. Які реформи були проведені в Пруссії для укріплення держави?

8. Розкрийте хронологію подій у боротьбі між Австрією і Пруссією за лідерство в Німеччині.

9. Характеристика життя і діяльності Бісмарка.

10. Які принципи об’єднання земель використовував Бісмарк?

11.Які риси характеру цього діяча вам імпонують, що не подобається його особі?

12. Розкрийте роль Бісмарка в історії Німеччини, використовуючи „ Пам’ятку ”.

13. Інтерв’ю з Бісмарком про труднощі об’єднання Німеччини.

14. Мирний договір між Австрією і Пруссією 23 серпня 1866 року. Що дали умови зазначеного договору для об’єднання Німеччини?

15. Які землі Німеччини увійшли до складу Північнонімецькго союзу на 1867 рік? В якій державі й чому належала провідна політична роль?

16. Яким було відношення європейських держав до процесу об’єднання Німеччини?

17. Чому політична роздробленість Німеччини була вигідна європейським монархом?

18. Які задачі ставили Франція і Пруссія у франко-прусській війні? Що стало її приводом?

19. Яка з країн була більш підготовленою до війни? Доведіть свою думку.

20. Чим закінчилась франко-прусська війна? Визначить її наслідки до обох держав.

21. Яке значення для об’єднання Німеччини мало прийняття Конституції Німецької імперії?

22. Доведіть, що об’єднання Німеччини мало суперечливий характер і супроводжувалося великим впливом особи на хід історії.

23. Доведіть, що об’єднання Німеччини відбувалося не промовами та постановами, а „ залізом і кров’ю ”.

24. Підведіть основні підсумки теми: „ Об’єднання Німеччини ”.


6. Творче завдання

Скласти психологічну характеристику Отто фон Бісмарка, використовуючи такі правила Д. Карнегі:

1. „...Якщо ми хочемо завоювати друзів, докладімо всіх зусиль до того, щоб зробити щось для інших ”. (Бісмарк – об’єднувач Німеччини, й покоритель сердець німців й Бісмарк, який не зважав на інтереси інших, що і підштовхувало від нього людей.).

2. „...Переважно ми необ’єктивні й ставимося упереджено до людей ”.

( Бісмарк не завжди оцінював об’єктивно істинний стан справ. Його помилки призвели до відставки до посади канцлера).


3. „...Будь мудріший за інших, якщо зможеш, але не говори їм про це ”.

( Справа про „ Ємську депешу ” – фальсифікація документів).


4. „...Перший вчинок людини виглядає красиво. Другий – достовірно ”.

( Війна з Францією за захист національних інтересів і її загарбницькі цілі).


5. „ Самовираження є домінуючою потребою людини ”. ( Усі вчинки Бісмарка свідчать про його впевненість у власні сили й продиктовані бажанням самовиразитися.)


Схожі:

Утворення національної держави в Німеччині iconЛекція ІІІ. Історія держави І права Стародавнього Вавилону. Утворення, розвиток та загибель Вавілонської держави
Перші держави виникають в долинах великих річок (Ніл, Тигр, Євфрат), там, де можна було будувати ірригаційні споруди
Утворення національної держави в Німеччині iconDeutscher Akademischer Austausch Dienst/Німецька служба академічних обмінів
Німеччині. Наука та дослідження в Німеччині мають давні традиції. Чимало внз cлавляться багатовіковою історією. Після руйнувань Другої...
Утворення національної держави в Німеччині iconПредмет теорії держави І права. Теорія держави І права в системі суспільних наук
Додержавні суспільні союзи, їх види, правова основа функціонування та шляхи їх трансформації у державні утворення (азіатський І європейський...
Утворення національної держави в Німеччині iconІ. Стародавній світ
Розклад первіснообщинного ладу, утворення держави І права, їхні характерні ознаки та соціальне призначення
Утворення національної держави в Німеччині iconПро утворення Національної ради з питань науки І технології України
З метою подальшої активізації наукової та науково-технічної діяльності п о с т а н о в л я ю
Утворення національної держави в Німеччині iconПолітичні партії німеччини в боротьбі за владу на початку 1930-х років
Кінець 1920-х — початок 30-х років у Німеччині був часом запеклої політичної боротьби, яка призвела до падіння Веймарської республіки...
Утворення національної держави в Німеччині iconПояснювальна записка щодо проведення фахових вступних іспитів для осіб
Держава. Сутність та основні ознаки держави. Теорії походження держави. Форми держави. Внутрішні та зовнішні функції держави. Механізм...
Утворення національної держави в Німеччині iconПояснювальна записка щодо проведення фахових вступних іспитів для осіб
Держава. Сутність та основні ознаки держави. Теорії походження держави. Форми держави. Внутрішні та зовнішні функції держави. Механізм...
Утворення національної держави в Німеччині iconЛекція ІХ. Держава І право франків План Виникнення держави І права у германців: загальна характеристика. Особливості утворення держави Франків Суспільний лад
Кожен рід отримував певну ділянку землі, яку спочатку обробляли спільно. Згодом, коли кількість населення значно зросла, земля була...
Утворення національної держави в Німеччині iconТема 23. Механізм І апарат держави
Поняття апарату держави, органу держави. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи