Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення icon

Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення




Скачати 291.43 Kb.
НазваЛекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення
Дата21.06.2012
Розмір291.43 Kb.
ТипЛекція

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Педагогічний коледж


Лекція

як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі:

методика підготовки та проведення

(заняття у Школі молодого викладача)





Підготувала і провела методист Коледжу

Романа Михайлишин


2011

Флоренський Павло Олександрович - відомий фізик, математик, богослов, філософ, професор дає таке визначення лекції: «Суть лекції - наукове життя. Лекція - це посвята слухачів в процес наукової роботи, залучення їх до наукової творчості...

Лекція повинна не навчати тому або іншому колу фактів, узагальнень або теорій, а привчати до праці, до інтелектуальної діяльності».


Лекція (від лат. слова lectio - читання) - це організований у доступній формі систематизований виклад навчального матеріалу, будь - якого читання, теми, розділу предмета, сутності тієї чи іншої проблеми.

Лекція у вищій школі розглядаються і як метод, і як форма навчання. Це логічно структурований, системний, послідовний і обмежений у часі виклад передбаченого програмою наукового питання, побудований на діалектико - матеріалістичній основі.

Лекція дає студентам уявлення про науку в цілому, її методологію, знайомить із основними теоретичними питаннями певної проблеми науки.

Лекції не вичерпують предмета науки і покликані закласти основи наукових знань, визначити напрям, основний зміст і характер усіх видів навчальних занять і, головним чином, самостійної роботи студентів.

Лекції спонукають студентів до роздумів над науковими проблемами, до пошуку відповідей на запитання, що виникли, до перевірки найцікавіших і найважливіших положень.

Під впливом лекції у студентів виробляється певний погляд на науку, її завдання і перспективи, складаються наукові переконання, формується установка на професію, мотивація щодо творчого підходу до неї.

До структурної побудови лекції можна віднести: формулювання теми, повідомлення плану, рекомендованої літератури до самостійної роботи і власне виклад змісту проблеми.

Основна дидактична мета лекції - дати систематизовані засади наукових знань із навчальної дисципліни, розкрити стан і перспективи прогресу в конкретній галузі науки і техніки, сконцентрувати увагу на найскладніших та вузлових питаннях, а також забезпечити орієнтовну основу для подальшого засвоєння навчального матеріалу.


^ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ЛЕКЦІЇ

Методологічна. Зразки наукових методів дослідження, пояснення, аналіз наукових теорій, прогнозу і роз'яснення принципів наукового пошуку.


Інформаційна (освітня). Лекція інформує студентів про досягнення науки, основні положення навчальної дисципліни, розкриває особливості кожної теми, знайомить з проблемою, яка розв'язана наукою, чи розв'язується на даний час.

Орієнтаційна. Орієнтує студентів на генезис розвитку різних теорій, у яких літературних джерелах можна їх знайти і познайомитися. Лектор рекомендує орієнтовний список літератури.

Стимулуюча збуджує інтерес до теми.

Мотиваційна. Розвиває інтерес до науки, пізнавальні потреби переконання в необхідності вивчати науки, в її теоретичній та практичній значущості.

Роз’яснююча, пояснююча. Пояснення понять, які є складовими (стрижневими) даної теми. Роз'яснюючи і пояснюючи квінтесенцію теорії, необхідно домагатися адекватного розуміння студентами наукового змісту понять.

Переконуюча. З акцентом на системі доказів.

Розвиваюча пов'язана із завданням формування пізна­вальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладу як процесу самостійного творчого пізнання. Ця функція зумовлена необхідністю забезпечення оптимальних умов для інтелектуаль­ного розвитку особистості шляхом включення її в активну розумову діяльність.

Виховна сприяє формуванню у студентів наукового світогляду, соціальної зрілості, громадянської відповідальності, естетичних почуттів та естетичної культури, працелюбності.

Порівняння та аналізу наукових напрямів, методів, ідей, висновків тощо.

У залежності від визначених автором критеріїв можна виділити такі види лекцій:

1. За загальною метою: навчальні, агітаційні, виховуючі, освітні, розвиваючі.

2. За науковим рівнем: академічні і популярні.

3. За дидактичними завданнями: вступні, поточні, заключні, узагальнюючі, оглядові, лекції - консультації, лекції - візуалізації.

4. За способом викладу матеріалу: бінарні, лекції-дискусії, проблемні лекції, лекції - конференції.



^ КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЕКЦІЙ

ЛЕКЦІЇ


Традиційні

Нетрадиційні

Вступна:

- ознайомча

- настановча

- інструктивна

Міні-лекція

Багатоцільова лекція

Проблемна лекція

Лекція брейнстормінг

Інформаційна (тематична)

- методологічна

- загал ьнопредметна

- теоретичного конструювання

Лекція із заздалегідь запланованими помилками

Лекція прес-конференція

- лекція-конкретизація

- лекція-інтеграція

- узагальнююча

Лекція- брифінг

Лекція- «круглий стіл»

Лекція - бесіда

Лекція -диспут

Завершальна (підсумкова)

Кіно-(відео-) лекція

Оглядова

- оглядово - повторювальна

- консультативна

Лекція -візуалізація

Лекція-екскурсія

Лекція із застосуванням техніки зворотнього зв’язку (інтерактивна лекція)

Бінарна лекція


1.Вступна лекція. Дає цілісне уявлення про навчальний предмет, орієнтує студента у системі роботи з курсу. Лектор знайомить студентів з призначенням, завданням курсу, його роллю і місцем у системі підготовки спеціаліста. У процесі викладання здійснюється стислий огляд курсу, виокремлюються етапи розвитку педагогічної науки, досягнення у цій сфері наукової думки, повідомляються імена видатних учених, визначаються перспективні напрями дослідження. На цій лекції виділяються методичні та організаційні особливості роботи у межах курсу, а також аналізується навчально - методична література.

2.Лекція - інформація орієнтована на виклад і пояснення студентам наукової інформації у певній системі, яка потребує осмислення і засвоєння. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці вищої школи.

3.Ознайомча лекція. Увага концентрується на питаннях, пов’язаних із метою та завданням курсу, взаємозв'язках науки і навчальної дисципліни. Відбувається постановка наукової проблеми, прогноз розвитку науки, її зв'язок з практикою. Викладач розповідає про видатних діячів, які зробили суттєвий внесок у розвиток даної науки. Якщо є така можливість, розповідає про наукові здобутки педагогів навчального закладу.

4.Настановча лекція проводиться перед семінарами, конференціями, проходженням різних видів практики тощо. Основне її призначення визначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях. Можна пояснити й обгрунтувати загальний план, структуру проведення певної навчальної роботи, встановити систему окремих завдань (теоретичних, практичних), що необхідно виконати і зробити відповідні висновки.

5. Інструктивна лекція. Доцільна для слухачів-початківців, які не обізнані в питаннях організації пізнавальної діяльності під час аудиторних занять і самопідготовки, не мають навиків конспектування, роботи в бібліотеці тощо. Вона також готує студентів до творчого вирішення навчально - пізнавальних завдань. Особливо цей різновид лекції набуває тоді, коли з даної дисципліни передбачено написання курсової (випускної) роботи. На такій лекції доводяться вимоги, поради щодо вибору теми, етапів збору матеріалів, написання, підготовки до захисту і самого захисту роботи. Можна подати стислий аналіз наукової й навчально - методичної літератури, яка рекомендується для опрацювання. Уточнюються терміни і форми звітності. Все це передує подальшій індивідуальній роботі.

6. Тематична лекція - найпоширеніший вид лекції для вищої школи. Така лекція орієнтується на виклад і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити і запам'ятати. У ній всебічно й системно розкривається програмний матеріал, виділяються провідні аспекти вивчення кожної наукової проблеми, виявляються взаємозв'язки між окремими частинами лекційного курсу.

Основною метою такої лекції є розкриття та пояснення конкретної теми, яка містить велику за обсягом і складну за змістом навчальну інформацію. Зміст такої лекції може визначатись на основі окремого предмета або на міжпредметній основі. Її ще називають комплексною лекцією із використанням навчального матеріалу декількох предметів спорідненого циклу.

7. Підсумкова лекція - завершує лекційний курс, узагальнює матеріал, що вивчався, виокремлюються основні питання курсу, зосереджує увагу на практичному значенні набутих знань у подальшому навчанні та майбутній професійній діяльності. Спеціальним дидактичним завданням заключної лекції є стимулювання інтересу студентів до більш глибокого подальшого вивчення відповідної дисципліни, з'ясування шляхів і методів самостійної роботи з цього предмета.

Така лекція проводиться після вивчення розділу або теми для закріплення отриманих слухачами знань. При цьому лектор виділяє вузлові питання, широко використовує узагальнюючі таблиці, схеми, алгоритми, що дозволяють включити засвоєні знання, уміння і навички в нові зв'язки та залежності, переводячи їх на вищі рівні засвоєння, допомагаючи тим самим застосовувати отримані знання, вміння і навички в нестандартних і пошуково-творчих ситуаціях.

8. Оглядова лекція відзначається систематизацією наукових знань. У процесі викладу матеріалу розкриваються внутрішні і міжпредметні зв'язки. Стрижнем теоретичних положень є науково-поняттєва і концептуальна основа всього курсу. Даний тип лекції використовується також для підготовки студентів до певних форм контролю (зокрема, державних іспитів). У такому випадку оглядова лекція має на меті акцентувати увагу студентів на певний період часу, загострити увагу на найбільш складних питаннях, що викликають труднощі під час іспитів, дати відповіді на ті проблемні запитання, які виникли у студентів.

Різновидами оглядової лекції є:

Оглядово - повторювальна лекція, яка стисло відображає теоретичні положення, що становлять науково - понятійну систему даного курсу.

Лекція - консультація може проходити за різними сценаріями: перший варіант - за типом «питання - відповіді», другий - за типом «питання - відповіді - дискусія». Доцільним під час лекції - консультації є використання такого наочного методу, як ілюстрування. Ілюстрування передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою відеозаписів педагогічних ситуацій, результатів творчих робіт студентів, аудіозаписів, рольової гри чи драматизації, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо. Якщо ж необхідно усвідомити суть явища, взаємозв'язки між його компонентами, використовують ілюстрування. Результативність ілюстрування залежить від методики показу. Велика кількість ілюстрацій відволікає студентів від з'ясування суті явищ, що вивчаються. В окремих випадках доцільно використовувати роздатковий матеріал (творчі роботи учнів, фотографії, діаграми, таблиці).

^ НЕТРАДИЦІЙНІ ВИДИ ЛЕКЦІЙ





1.Міні - лекцію викладач може проводити на початку кожної пари впродовж десяти хвилин на одне з питань теми, що вивчається. Мета такої лекції - сконцентрувати увагу студентів на найбільш проблемному (або суперечливому, найменш дослідженому) питанні.

2.Багатоцільова лекція базується на комплексній взаємодії окремих елементів: подача матеріалу, його закріплення, застосування, повторення і контроль рівня засвоєння.

3.Проблемна лекція. Знання вводяться за допомогою проблемного питання, задачі, ситуації. При цьому процес пізнання у співробітництві і діалозі із викладачем наближається до дослідницької діяльності студентів. Зміст проблеми розкривається шляхом організації пошуку її вирішення або шляхом аналізу та узагальнення традиційних і нестандартних точок зору, у тому числі висловлених відомими педагогами на попередніх етапах розвитку педагогіки та школи. Різновидом проблемної лекції вважається лекція - роздум, у ході якої викладач сам переносить головний акцент із повідомляючого, інформаційного навчання на методологічне, орієнтоване, ставить питання, розкриває різні підходи до його розв’язання, висловлює пропозиції, здогадки. Студенти слідкують за ходом його думок, разом з тим відзначають цікаві педагогічні знахідки.

4.Лекція із попередньо запланованими помилками розрахована на стимулювання студентів до постійного контролю за інформацією, що викладається (пошук помилки - змістової, методологічної). Наприкінці лекції проводиться діагностика навчальної діяльності студентів і аналіз запланованих та запрогнозованих помилок.

5.Лекція - конференція проводиться як науково - практичне заняття за заздалегідь поставленою проблемою і системою доповідей тривалістю 5-10 хвилин. Кожний виступ є логічно завершеною інформацією у межах програми, що запропонована викладачем (а на старших курсах - і студентами). Сукупність представлених виступів дозволяє всебічно висвітлити проблему. Наприкінці лекції викладач підводить підсумки самостійної роботи і виступів студентів, за їх допомогою формулює основні висновки.

6.Лекція-прес-конференція. На початку заняття студенти ставлять лекторові запитання у письмовій формі, які лектор протягом декількох хвилин аналізує і дає змістовні відповіді, сформовані у зв'язний текст. Висвітлення питань може відбуватися за участю найсильніших студентів, які займають місце поруч із викладачем.

7.Лекція - брифінг. Така лекція складається з короткого 15 -20 хвилин) повідомлення лектора і його відповідей на запитання слухачів ( 45 - 60 хвилин). При підготовці необхідно ретельно продумати зміст і форму вступного повідомлення. Воно має бути максимально інформативним, зрозумілим, коротким, композиційно завершеним. Виступів слухачів не передбачається. Методична структура така: повідомлення лектора - запитання слухачів - відповіді лектора.

8.Лекція «круглий стіл». Максимально демократизує спілкування лекторів і слухачів, оскільки передбачає їх рівність як співрозмовників, які колективно обговорюють якусь проблему. Однак і за «круглим столом» є лідери - спеціалісти з конкретних питань. Має бути і лідер-організатор, функції якого полягають у тому, щоб стежити за регламентом, дисциплінувати учасників бесіди тощо.

9.Лекція - бесіда. Крім питань слухачів, вона допускає виклад ними своєї точки зору з того чи іншого питання. На такій зустрічі лектор і сам повинен ставити запитання слухачам, щоби почути їхні висловлювання, обґрунтування, позиції. Так створюється ґрунт для обміну думками, для бесіди. Методична специфіка лекції-бесіди в тому, що лектор виступає і в ролі інформатора, і в ролі співрозмовника, який вміло керує діалогом через систему зустрічних запитань.

10.Лекція - диспут. Тут одна з функцій лектора - короткий виступ на початку зустрічі, за яким іде не просто розмова-діалог зі слухачами, а полемічна бесіда. Функції лектора передбачають таку постановку запитань, що веде до зіткнення думок і, відповідно, до пошуку аргументів, поглибленого аналізу навчальних проблем. У цьому випадку методична майстерність лектора передбачає не лише вміння читати лекцію-монолог, відповідати на запитання, вести бесіду, а й навики організації суперечки і вмілого керування ним. Тему дискусії потрібно обирати і розробляти попередньо. Тема повинна давати можливість учасникам дискусії прийти до кінцевого результату, до істини.

11.Лекція - анкета. Для нечисельної і відносно підготовленої аудиторії складається анкета-опитувальник з 20-25 питань за темою лекції. Отримавши анкету на початку лекції, слухачі під керівництвом лектора з'ясовують відповіді на запитання, які не викликають у них труднощів. Припустимо, таких виявиться 15. Ті 10 (чи менше), що залишилися, ранжуються за ступенем складності, актуальності або тематичності, утворюючи план лекції. Цей вид роботи об'ємний і нелегкий для лектора, але досить ефективний, оскільки зразу залучає слухачів до роботи, дає можливість з'ясувати їхні інтереси, а їм - брати участь у розробці плану лекції. Звичайно, від лектора вимагається швидкість мислення, ерудованість, додаткові зусилля при підготовці до виступу.

12.Лекція-візуалізація є віртуальною формою подання лекційного матеріалу за допомогою ТЗН або аудіовідеотехніки. На даному етапі широкі можливості для використання даного типу лекції розкривають мультимедійні засоби навчання у вузі.

Читання такої лекції - це розгорнуте чи коротке коментування візуальних матеріалів (натуральних об'єктів-людей у їхніх діях і вчинках, у спілкуванні та розмові; картин, малюнків, фотографій, слайдів).

13.Лекція-екскурсія - досить нетрадиційний вид лекції, оскільки проводиться не у звичній для всіх аудиторії, а передбачає виїзд безпосередньо до музеїв, баз практики тощо. Сама обстановка стає своєрідною наочністю, яку неможливо відтворити в умовах навчального закладу.

14. Лекція із застосуванням техніки зворотного зв'язку (ін­терактивна лекція) можлива за допомогою як звичайних вербальних (словесних), так і технічних засобів навчання у спе­ціально обладнаних аудиторіях. Якщо лектор іде традиційним шляхом, то це дещо нагадує лекцію-бесіду з тією різницею, що максимальне навантаження при відповіді на запитання лягає на самих студентів. Лише у тому випадку, коли ніхто в аудиторії не зможе дати правильної відповіді, викладач роз'яснює сам. При підготовці і проведенні інтерактивних лекцій бажано заздалегідь роздати необхідний дидактичний матеріал, методичні рекомендації з вивчення теми, щоб аудиторія, готуючись до цього заняття, виписала у зошити визначення, найбільш важливу інформацію. А лектор з'ясовує, наскільки зрозуміло те, що опрацьовували самостійно, і коментує найбільш складні місця.

15. Бінарна лекція - різновид викладу матеріалу у формі діалогу двох викладачів (як представників різних наукових шкіл) або вченого і практика, викладача і студента, шляхом презентації уявного діалогу між представником сучасної педагогіки та педагогом - класиком (драматизація).




^ ВИМОГИ ДО ЛЕКЦІЇ:


  • психологічний настрій на читання лекції в студентській аудиторії;

  • високий науковий і світоглядний рівень інформації, що викладається;

  • оптимальний обсяг чітко і щільно систематизованої переробленої сучасної наукової інформації;

  • доказовість і аргументованість суджень;

  • достатня кількість наведених переконливих фактів, прикладів, текстів, документів;

  • аналіз різних точок зору на рішення поставлених проблем;

  • чіткість і ясність викладу думок, активізація мислення слухачів, постановка питань для самостійної роботи з проблем, що обговорюються;

  • визначення головних думок і положень, формування висновків;

  • роз'яснення нових термінів, назв, надання студентам можливості слухати, усвідомлювати і коротко записувати інформацію;

  • уміння встановлювати педагогічний контакт з аудиторією, використання дидактичних матеріалів і технічних засобів;

  • застосування основних матеріалів, конспекту, блок - схем, креслень, таблиць, графіків.

  • правильна, чітка методика викладу матеріалу.

Успіх лекційного викладання, реалізація освітніх і виховних можливостей лекції багато в чому залежать від контакту лектора зі студентською аудиторією. Дослідниками, зокрема М.В. Савіним, сформульовано три групи умов, що сприяють установленню контакту.

Перша група стосується розробки змісту та структури лекції:

1. Чіткість визначення предмета лекції, її плановість і стрункість.

2. Насиченість лекцій науковою інформацією.

3. Висвітлення в лекції новітніх досягнень науки.

4. Ретельний вибір матеріалу, концентрація змісту на висвітленні основних понять.

5. Використання й аналіз наукової літератури, об'єктивна оцінка матеріалу підручника з питань, що викладаються.

Друга група умов стосується якостей лектора:

1. Чітка і зрозуміла позиція лектора, його наукова обізнаність і переконаність, послідовне проведення цієї переконаності в змісті і формі подачі лекції.

2. Наукова і загальна ерудованість, вільне володіння інформацією.

3. Захопленість предметом і глибокий інтерес до наукової творчості.

4. Лекторська майстерність як сукупність знань і високорозвинених загальних умінь (оволодіння увагою, утримувати її впродовж лекції, стимулювати розумову діяльність тощо), а також комунікативних умінь.

5. Культура мовлення: граматична й орфоепічна грамотність, багатство і виразність, чіткість, ясність і чутність для аудиторії.

6. Уміння вибрати такий темп читання, щоб забезпечити студентам різних курсів можливість повного сприйняття матеріалу і запису основного змісту лекції.

7. Доброзичливе і разом з тим вимогливе ставлення до студентів, відсутність фальші, погоні за дешевим авторитетом, уникнення панібратства.

До третьої групи умов належать:

1. Оптимальний розподіл лекційних годин.

2. Своєчасне і якісне матеріальне забезпечення навчального процесу.

3. Якість роботи допоміжного персоналу тощо.




^ ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ

І ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ




1. Науковість - це викладання достовірних в сучасній науці положень та відповідність змісту даним науки про предмет викладання, а методики викладання - вимогам педагогіки вищої школи.

Науковість лекції передбачає інформацію про динаміку розвитку науки, пошуків і досягнень, боротьбу напрямів.

Однією з ознак науковості лекції є критичний аналіз різних точок зору та окремих наукових положень.

Науковій лекції властиві такі якості: логічність, аргументованість, точність і стислість викладання.

2.Доступність означає, що зміст лекції повинен бути зрозумілим, а обсяг поданого матеріалу посильним для засвоєння студентами. Але, прагнучи забезпечити доступність лекції, недопустимо знижувати її науковість.

3.Систематичність забезпечується таким порядком викладання і засвоєння знань, за якого кожна її наступне положення базується на попередньому; нове долучається до раніше засвоєного в логічному зв'язку. Так, відбувається не формальне накопичення знань, а їх засвоєння - як професійно важливих.

В кожній лекції повинна бути певна єдність і завершеність, які забезпечать відповідну систему як кожній лекції, так і лекційному курсу загалом. Систематичність передбачає обгрунтованість послідовності тем в курсі і питань у кожній лекції.

Психологія навчання підтверджує, що чітко оформлені в систему положення лекції запам'ятовуються і засвоюються легше.

4.Наступність. Кожна лекція передбачає органічний зв'язок із попереднім матеріалом і точний вихід на наступний. При відборі й викладі вступних лекцій для першокурсників слід спиратися на одержані ними раніше знання і можливий досвід діяльності.

5.Історичність. Викладений матеріал повинен співвідноситись із тією епохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, з'явився той чи інший факт. Це допомагає слухачам осмислити історію ідей, гіпотез, наукових відкриттів - те багатство, яке накопичили попередні покоління людей.

6.Зв'язок теорії з практикою, що проявляється в лекційному викладанні як практична орієнтація. Кожне теоретичне положення під час читання курсу має пов’язуватися з конкретною педагогічною практикою шкіл, звертати увагу студентів на застосування, використання того чи іншого загального положення.


^ СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ЛЕКЦІЇ


План - це орієнтир лектора і слухача, що точно визначає межі проблеми, теми. План під час читання лекції полегшує її сприйняття, допомагає лекторові правильно побудувати виступ.

План лекційного заняття має бути ясним і простим. Він складається з 3- 4 -х пунктів. Більша кількість питань ускладнює сприйняття. Важливо, щоби питання,записані у плані, були головними і необхідними для розкриття теми. У добре продуманому плані всі питання слугують головній меті, пов'язані загальною ідеєю.

План може бути простим або розгорнутим. Простий план складається з декількох розділів. У розгорнутому плані розділи поділені на підрозділи. Підрозділи, особливо складні, можуть поділятися на пункти і підпункти.

Тезисний план - це розгорнутий план, що містить не лише твердження (основні положення), а й логічну систему доказів кожного з них; твердження і їх логічний взаємозв'язок. План лекції систематично переглядається, оновлюється, а іноді й перебудовується після «обкатки» лекції в аудиторії. План лекції є повним розкриттям основних засад змісту теми. Він дозволяє розподілити матеріал у певній логічній послідовності, допомагає його відібрати. Оскільки лекція суворо регламентована, саме план виступатиме тим засобом, який «відкине» все другорядне, залишивши матеріал, без якого не можна обійтись.




^ СКЛАДАННЯ ТЕКСТУ ЛЕКЦІЇ


Конспект - це короткий виклад основних положень, теми і висновків. Він допомагає встановити взаємозв’язок ідей, привести їх у систему. Якщо у лектора є детальний план, тези або конспект майбутньої лекції, можна вважати, що він підготовлений до виступу.

Початківці та й багато досвідчених лекторів зазвичай пишуть повний текст майбутнього виступу. Це надає роботі над темою завершеності. Текст дисциплінує та організовує лектора.

Текст лекції містить три частини?" вступ, основну частину, висновки. Кожна частина має певну функцію.

Вступ психологічно вводить слухача в процес сприймання. Він повинен привернути увагу, забезпечити контакт лектора з аудиторією. Структура вступу може бути такою: вступне зауваження, формування конкретної мети лекції, огляд головних питань теми.

Вступне зауваження - це своєрідний «гачок», на який зачіпають увагу слухачів. Це можна зробити, розповівши про щось цікаве, близьке до них: захоплююче повідомлення, гумористичне зауваження, запитання або навіть низка запитань, що звернені до слухачів, цитата тощо.

Перша фраза, перше слово, яке ви вимовите, з'явившись на трибуні особливо відповідально. Тому перші слова виступу рекомендується записати й іноді навіть прочитати дослівно. За цей час ви подолаєте неминуче хвилювання, ввійдете в тему.

Розмір вступу визначає низка чинників: тривалість лекції, її зміст, настрій аудиторії тощо. Але завжди необхідно прагнути до лаконічності, не затягувати вступ; 3-4 хвилини зазвичай достатньо.

Основна частина. У ній головне місце відводиться викладанню основного змісту матеріалу теми, його аналізу, узагальненню висунутих положень. Для успіху лекції важливе значення має поділ матеріалу на розділи, основні питання, як ми уже зазначали - вдалий план.

Методика рекомендує загальні правила композиційної побудови лекції:

1) послідовність: думки мають бути пов'язані логічно і витікати одна з одної;

^ 2) посилення: сильний початок, емоційні аргументи в середині, найсильніші в кінці ( сильні докази, нова інформація завжди притягують увагу);

3) органічна єдність: поділ на пункти має витікати зі самого матеріалу, диктуватись ним, тобто структура має бути гармонійно пов'язаною зі змістом;

4) економія засобів: мінімум слів, фактів і доказів; тільки те, що веде до розкриття теми, з'ясування її суті.

Висновки. Це підсумки всьому сказаному. Заключну частину слід планувати також ретельно, як і інші частини. Вони допомагають осмислити всю лекцію, чіткіше виділити її основну ідею. У заключній частині може бути подане необхідне узагальнення, зроблені теоретичні і фактичні висновки. Структура висновків:

1) коротке повторення основних положень лекції (чіткі, максимально стиснуті формулювання); можливий повтор ( видозмінений) того, що було сказано у вступі;

2) узагальнення сказаного, загальний висновок;

3) зазначення перспектив;

4) визначення завдань, побажання.

Як підсумок можна використати цитату, алегорію тощо.




^ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ У ВИЩІЙ ШКОЛІ


Приступаючи до проведення лекції, викладач повинен пам'ятати, що психологи виділяють 4 фази, які характеризують динаміку лекції:

1) початок сприйняття - 4-5 хвилин (на цьому етапі слід зосередитися на трансформації мимовільної уваги у довільну);

2) оптимальна активність сприйняття - 20-30 хвилин (саме на цей час припадає пік працездатності, тому слід спланувати свою діяльність так, щоб саме на цей період прийшовся найбільш складний для розуміння матеріал);

3) фаза зусиль - 10-15 хвилин (це передвісник стомлення, але слухач ще в змозі керувати своєю діяльністю);

4) фаза стомлення (саме у цей період слід дати можливість трохи перепочити, розповісти цікавий випадок, якщо дозволяє ситуація, а то й пожартувати. Навіть невеличкий відпочинок дозволяє повернути аудиторію до активного сприйняття матеріалу).

Найбільш типовими діями лектора є:

  • S повідомлення теми лекції;

  • повідомлення плану лекції (основні вузлові питання);

  • ознайомлення зі списком літератури;

  • нагадування змісту попередньої лекції, пов'язання його з новим матеріалом;

  • реалізація тез лекції (змістовна частина лекції) з підведенням підсумків кожного питання;

  • рекомендації щодо підготовки до семінарських і практичних занять;

  • повідомлення теми наступного заняття.

Однією з найголовніших запорук успіху є контакт з аудиторією.




^ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ УСТАНОВКИ

НА СПІВПРАЦЮ


На першому етапі, при знайомстві з аудиторією, лектор може повідомити, як будуть проходити лекції. Успіх першого етапу полягає у тому, що у студента виникає бажання спілкуватися з лектором як з людиною і професіоналом.

В основі другого етапу лежить відношення співпраці, що передбачає, що всі проблеми вирішують разом викладач і слухачі. Співпрацюючи, сторони разом думають над проблемою та шукають вихід.

На третьому етапі дії студентів ще не досить впевнені, вони нерідко допускають помилки. Важливо не оцінювати їхні дії, а показувати можливості, використовувати цікаве в подальшій роботі. До висловлювань студента рекомендується ставитись як до думки співбесідника.

  • Необхідно вдатися до мистецтва оволодіння увагою присутніх, уміння перетворювати масу студентів на аудиторію, що слухає.

  • Успішне прочитання лекції залежить від уміння себе правильно і з гідністю тримати, переборюючи скутість і не впадаючи в розкутість.

  • Досягти успіху допомагає мова, коли вона проста, зрозуміла і виразна, не перевантажена цитатами і цифрами, зарозумілими термінами. Якісна лекція передбачає індивідуалізований (свій) стиль мовлення, вільний від шаблонів і граматичної сухості, гарно інтонований.

  • Використання емоційних прийомів викладання - це засіб, що посилює сприйняття лекції, поглиблює її розуміння і запам'ятовування. Атмосфера лекції залежить також від того, як лектор ставиться до свого предмета.

  • Лекції студентам слід читати дивлячись на них, а не втупившись у аркуш.

  • Завдяки лекторському красномовству в доказах, почуттю і знанням, розуму і дотепності у студентів прокидається і весь час підтримується увага.

  • У кінці лекції необхідно пов'язати закінчення з початком, щоби підкреслити вичерпність змісту даної теми.

  • Важливою складовою частиною всього лекційного процесу є відповіді на запитання. Саме питання є показником того, наскільки лекція захопила аудиторію. Чіткі й короткі відповіді на них мають велику змістову цінність. Вони не лише доводять і уточнюють матеріал лекції, а й мають самостійне значення.

Отже, успіх лекції залежить не лише від уміння викладача знайти, скомпонувати матеріал, а й від його безпосереднього вміння зацікавити ним аудиторію, використовуючи особистісні характеристики тощо.




^ МОВА ЛЕКТОРА, ЙОГО СТИЛЬ МАНЕРИ І ДИСЦИПЛІНА


Головним інструментом лекційного викладання є мовлення. Тому від того, як уміє викладач користуватися цим інструментом, залежить до якої категорії лекторів його віднесуть студенти: до тих, кого легко чи важко слухати. Підтвердженням цього є і судження, що добрий лектор не той, який легко говорить, а той, якого легко слухати.

  • Мовленнєва культура лектора характеризується правильністю, лаконічністю, якісністю, точністю та емоційністю.

  • Говорити треба переважно короткими реченнями і достатньо голосно, але не крикливо. Чітко вимовляти кожне слово. Це особливо стосується визначень, вимови імен та прізвищ, професійних термінів.

  • Недопустимо лекцію читати тихо і монотонно, оскільки монотонне мовлення, як і крикливе, втомлює слухачів і відволікає їх.

  • Тон лекції повинен бути спокійним. Він створює тло, на якому найвиразнішими будуть різні вкрай необхідні прийоми акцентування. Але спокійний тон не повинен бути одноманітним. Для виділення важливого матеріалу голос варто підвищувати, а при повтореннях і коментарях - знижувати. До такого прийому слухачі звикають і за цією ознакою можуть визначити головні місця лекції.

  • Не можна говорити готовими, завченими фразами, мовою підручника. Вони сприймаються слухачами як неприродні.

  • Слід розрізняти два поняття « темп мовлення» і «темп викладання». Темп мовлення, за винятком місць, де дослівно будуть записуватися визначення, імена, дати, повинен бути настільки швидким, щоб виключити дослівний запис студентами. Останнє заважає свідомому засвоєнню матеріалу, оскільки при дослівному запису працює не голова, а рука.

  • Занадто швидке мовлення негативно позначається на дикції, занадто повільне - навіює смуток.

  • Певні орієнтири темпу можна визначити такими параметрами: середньою нормою можна вважати 70-80 слів за 1хв; занадто повільним мовленням є 40 - 50 слів за 1 хв; занадто швидким - більше 100-110 слів за хвилину.

  • Велике значення в педагогіці приділяється зовнішній формі поведінки лектора, його стилю і манері.

Зовнішня форма лекції повинна підпорядковуватися певним загальним правилам. Ось деякі з них:

❖ Виразність мовлення можна посилити жестами, мімікою, позою і рухами тіла. Один жест вартий декількох фраз. Так, кивок або поворот голови вбік, означає згоду або заперечення.

❖ Заперечення або виключення можна виразити також різким горизонтальним змахом руки. Такий самий жест зверху до низу - жест ствердження.

❖ Розведення рук в сторони долонями до слухачів виражає безпосередність або непорозуміння.

❖ Жести допомагають висловити не тільки почуття, але й форми та розмір предметів.

  • Водночас, жестикуляція повинна використовуватися помірно, пам'ятаючи, що жести і міміка - допоміжні засоби, а головним є мовлення.

  • Для посилення ефекту мовлення велике значення має міміка. У всіх ситуаціях обличчя лектора повинно випромінювати доброту, висловлювати доброзичливе ставлення до студентів. Не варто в спілкуванні зі студентами піддаватися своїм хвилинним настроям.

  • Стриманою та природною повинна бути і поза лектора. Під час лекції не варто ходити по аудиторії, а читати її слід з кафедри і наблизитись до студентів, коли треба викласти особливо важливий матеріал.

  • Не можна читати лекцію сидячи. В цьому положенні можна бесідувати.

Одним із показників якості лекції є дисципліна лектора і студентів. Вона проявляється в їх акуратності і підтягнутості у всіх проявах, включаючи зовнішній вигляд. Неохайність костюма, неголене обличчя, непричесане волосся формують негативне враження і ставлення. Усім своїм виглядом лектор повинен бути взірцем дисциплінованості.

Досвідчений лектор весь час стежить за аудиторією, щоб знати як сприймається матеріал, яка дисципліна.




^ ОЦІНКА ЯКОСТІ ЛЕКЦІЇ


1. Зміст лекції. Науковість, відповідність сучасному рівневі розвитку науки. Ідейна спрямованість — відбір змісту матеріалу, що викладається, висвітлення його з певних філософських позицій, визначення головних ідей світосприймального характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Активізація мислення, висунення проблемних питань, показ суперечностей упродовж лекції, ознайомлення з історією наукового пошуку, визначення проблем для самостійного дослідження. Зв'язок з життям, показ практичної значущості матеріалу та його застосування в майбутній спеціальності — професійна спрямованість. Наявність матеріалу, якого немає в підручниках. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу, зв'язків з попередніми лекціями, розділами курсу, внутрішньо-предметних та міжпредметних зв'язків.

2. Методика читання лекцій. Чітка структура лекції, логіка викладу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність та аргументованість. Виділення головного в матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів за­кріплення — повторення, запитання на перевірку розуміння, засвоєння, підбиття підсумків. Використання технічних засобів навчання (у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо).

3.Керівництво роботою студентів. Допомога у веденні записів (зміна темпу: уповільнений темп за умов важливості виділення матеріалу), використання прийомів підтримання уваги — цікаві приклади, риторичні питання, жарти і т. ін. Спонукання до запитань з боку студентів.

4.Особистість лектора. Знання предмета. Емоційність.

Голос, дикція. Якість, чіткість, забарвленість, грамотність мо­влення. Зовнішній вигляд. Уміння триматися перед аудиторією. Уміння бачити та відчувати аудиторію, встановлювати з нею контакт.

5.Результати лекції. Інформаційна цінність лекції. Ви­ховний вплив. Досягнення дидактичних цілей.

Слід зазначити, що є й інші підходи до оцінювання лекцій. Наприклад, за Н.В. Кузьміною, критерії оцінки якості лекції такі:

1. Відвідування лекцій студентами.

2. Запис лекції: лекції записують більшість студентів, менше за половину, більшість не записують.

3. Зміст лекції: ідейно спрямовано, достатньо змістовно, науково; занадто складно, занадто популярно, ненауково; тео­ретичний матеріал поєднується з конкретними прикладами, переважає емпіричний матеріал.

4. Запитання, що спонукають студентів розмірковувати, їх ставиться: занадто багато, достатньо, замало, зовсім не став­ляться.

5. Доказовість лекції: лектор аргументовано доводить пра­вильність положень, які висуваються, бездоказово декларує такі істини.

6. Лекції мають зв'язок з профілем підготовки спеціаліста: дуже добрий, достатній, незадовільний, неупорядкований.

7. План, структура лекції: чітка, розмита, невпорядкована.

8. Манера читання лекції: захоплююча, жвава, наочна, лекцію легко записувати, монотонна, нудна, лекцію важко записувати.

9. Ставлення викладача до студентів: занадто суворе, виважено вимогливе, байдуже, уважне.

10. Контакт з аудиторією: добрий, недостатній, відсутній.


Фрагменти лекції продемонструвала кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки Тетяна Равчина














Література


  1. Вихрущ В. Методика педагогіки. Навчальний посібник / В.О.Вихрущ. – Тернопіль: Крок, 2011. – С.178 – 186.

  2. Дубасенюк О.А., Антонова О.С. Методика викладання педагогіки: Навчальний посібник. – Житомир: Вид.- во ЖДУ ім. І.Франка. – С.104 -113.

  3. Кнодель Л. Педагогіка вищої школи: Посіб. для магістрів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2008. – С.69 -72.

  4. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С.57 – 65.

  5. Педагоіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н.Курлянд, Р.І.Хмелюк, А.В.Семенова та ін..; За ред.. З.Н. Курлянд. – 2- ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – С.124 -132.

  6. Фіцула М. Педагогіка вищої школи: навч. Посіб. / М.М.Фіцула. – 2-е вид., доп. – К.: Акадамвидав, 2010. – С.163-176.


Схожі:

Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconЛекція 3 Лекція основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу
У вищих навчальних закладах (скорочено) Повний текст Положення знаходиться на сайті Міністерства освіти І науки України (
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconМетодичний підхід до побудови кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі постановка проблеми
Ня України до Болонського процесу перед вищими навчальними закладами постає цілий ряд завдань, серед яких, насамперед, необхідність...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconА. С. Макаренка навчально-методичне забезпечення підготовки фахівця у вищому навчальному закладі
Навчально-методичне забезпечення підготовки фахівця у вищому навчальному закладі: Інформаційне видання / Укладачі – Л. В. Петренко,...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconНапрямів підготовки І спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у Державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет»
Державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет»
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconПроблеми підготовки майбутніх пілотів цивільної авіації у вищому навчальному закладі постановка проблеми
Наголос в освіті сьогодення все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconГоловачук В. В. Напрями удосконалення навчально-виховного процесу з фізичного виховання в умовах навчання у вищому навчальному закладі / Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім.
Левицька О. М., Головачук В. В. Напрями удосконалення навчально-виховного процесу з фізичного виховання в умовах навчання у вищому...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconБальна програма з навчальної дисципліни “фізичне виховання” для студентів львівського національного університету імені івана франка
М закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі,...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconМикола Лісовий, Людмила Тищенко Вінницький національний медичний університет ім. М
У статті окреслюються шляхи оптимізації навчального процесу під час вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconПравила прийому до Приватного вищого навчального закладу
Провадження освітньої діяльності у приватному вищому навчальному закладі «Український гуманітарний інститут» здійснюється відповідно...
Лекція як основна форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі: методика підготовки та проведення iconПоложення про проведення поточного та семестрового контролю; графік навчального процесу денного відділення *; графік навчального процесу заочного відділення *; графік консультацій з дисциплін навчального плану
З метою покращення організації навчального процесу, створення єдиних вимог до інформаційного змісту розділу “Організація навчального...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи