Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 icon

Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007




НазваДля студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007
Сторінка1/5
Дата26.06.2012
Розмір0.69 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


Менеджмент


Конспект лекцій


(для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец.

6.050100 - „Економіка підприємства” й „Облік і аудит”)


ХАРКІВ – ХНАМГ – 2007

Менеджмент: Конспект лекцій для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 6.050100 „Економіка підприємства” й „Облік і аудит”

Авт. Макаренко І.І. – Харків: ХНАМГ, 2007. ? 54 с.


Автор: канд.техн.наук, доц. І.І.Макаренко


Рецензент: докт.екон.наук, проф. А.Є.Ачкасов


Рекомендовано кафедрою „Економіки і управління в будівництві та міському господарстві”, протокол №. 12 від 7.06.07





Вступ


Конспект дисципліни „Менеджмент” розроблений відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою. Змістовність тем визначена для мінімальної кількості годин за стандартом. Програма вивчення дисципліни передбачає набуття студентами системних знань з теоретичних засад та організаційно-методичних основ менеджменту на підприємстві.

Предметом вивчення дисципліни є загальні закономірності менеджменту підприємства, процеси стратегічного й оперативного управління підприємством, методи управління.


^ Міждисциплінарні зв’язки:

Вивчення дисципліни „Менеджмент” базується на загальних знаннях дисциплін „Мікроекономіка”, „Макроекономіка” „Господарське законодавство”, „Організація виробництва”, „Економіка підприємства”.


Метою викладання дисципліни „Менеджмент” є формування у майбутніх спеціалістів сучасної системи поглядів і спеціальних знань у галузі організації управління підприємством і менеджменту персоналу в умовах ринкової економіки для забезпечення ефективної діяльності підприємства.


Завданням вивчення дисципліни „Менеджмент” є набуття знань з питань: теоретичних та методологічних основ менеджменту; системного підходу до управління підприємством; організаційних структур управління; методів організації виробництва ; форм і методів менеджменту.

  • Врезультаті вивчення дисципліни студент повинен ЗНАТИ:

  1. Теоретичні основи управління.

  2. Функції управління.

  3. Методи і моделі реалізації функцій управління.

  4. Організацію управлінської діяльності на рівні підприємства.

  5. Основи теорії керівництва та лідерства.

  6. Технологію прийняття управлінських рішень.

  7. Передовий досвід в управлінні.

  8. Крітерії ефективності систем управління.


Конспект лекцій з дисципліни

Менеджмент”


Тема 1. Сутність основ менеджменту

    1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності.

    2. Сутність категорій „управління” і „менеджмент”.

    3. Менеджмент як система наукових знань.

    4. Менеджмент як мистецтво управління.

Економіка в ринкових умовах потребує підвищення ролі менеджменту. Сучасний менеджмент – особлива галузь знань і професійної підготовки керівників і спеціалістів у різних сферах діяльності. Ефективно управляти сучасним підприємством або його підрозділами неможливо без розуміння сутності й змісту менеджменту. Терміни „управління” і „менеджмент” пов’язані між собою. „Управління” – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки. Управляти можна технікою, технологією, ресурсами тощо. „Менеджмент” є складовим елементом управління, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колективи працівників або окремих виконавців з метою досягнення поставлених цілей /1,с.6-8; 3,с.12-28; 4; 8; 10,с.36-60; 12с.5-12/.

Походження терміну „менеджмент” зв’язують з італійським словом maneggio (керувати кіньми ), хоч першоджерела можна шукати в латинських mando (доручати, наказувати), manus (рука). Але традиційно визначається, що сучасний термін „менеджмент” ( management ) американського походження і перекладається як управління, керування; адміністрація, керівництво. Менеджмент визначається як засіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; орган управління. За своєю суттю термін менеджмент” певною мірою можна вважати синонімом терміну „управління”, але поняття „управління” набагато ширше /4, с.29-32/.

Поняття менеджменту часто зв’язують з поняттям бізнесу. Бізнес – це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом (business management) - це управління комерційними, господарськими організаціями. Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (businеssman) або комерсантом. Це власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає доход. Ним може бути ділова людина, яка не займає постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій або членом правління. Менеджер обов’язково займає постійну посаду, в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власником організації може бути окрема особа, держава або колектив акціонерів /13,с.13/.

Управління підприємством в наш час є дуже складною справою і потребує багатьох різнобічних знань. Керівник (менеджер) має бути освіченою людиною в галузі виробництва, знати кон’юнктуру і динаміку ринку, володіти знаннями з технології і організації виробництва, економічних важелів ефективної діяльності підприємства.

Американський економіст Мінцберг виділяє такі види діяльності менеджерів: головний керівник; лідер; представник організації при зовнішніх контактах; підприємець, який удосконалює виробництво; ліквідатор порушень у діяльності організації та ін.

Менеджмент як вид професійної діяльності передбачає:

  • орієнтацію фірми на потреби ринку і організацію виробництва тієї продукції (послуг), яка може задовольнити споживачів і принести фірмі передбачений прибуток;

  • постійне намагання підвищити ефективність виробництва;

  • самостійність прийняття управлінських рішень і відповідальність за їх ефективну реалізацію;

  • використання новітньої техніки, технології, інформаційних систем управління та ін.

За сферами управління виділяють:

  • Менеджмент персоналу займається управлінням людьми, мотивацією, організацією їхньої діяльності, перекваліфікацією, розстановкою на робочих місцях тощо.

  • Виробничий менеджмент займається організацією виробництва, його технологічними процесами, якістю продукції.

  • Менеджмент маркетингу – це організація взаємодії внутрішнього середовища фірми з умовами ринку.

  • Інноваційний менеджмент – запорука конкурентоспроможності організації, іноваційна стратегія якої повинна включати: розробку планів і програм реорганізацій, розробку нових продуктів тощо.

  • ^ Фінансовий менеджмент – управління фінансами. Фінансовий менеджер керує фінансовими потоками, розміщує вільні кошти в активи, інвестиційні проекти, робить все можливе, щоб фінансові ресурси перетворювались на прибутки й давали додаткові дивіденди.

  • Інвестиційний менеджмент - звичайно включається у фінансовий менеджмент.

  • ^ Стратегічний менеджмент – сфера перспективних проектів, довготермінових бізнес-планів, пошуку резервів розвитку організації / 12, с.10-12/.

Слід знати, що управлінська праця розподіляється на рівні управління:

  • керівники вищої ланки (інституційний рівень);

  • керівники середньої ланки (адміністративний рівень);

  • керівники низової ланки (технічний рівень) /13 с. 15-19/.

Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна ланка займає своє чітко визначене місце і виконує певні функції.

Успішність діяльності менеджера залежить від майстерності, яка може бути згрупована у сім категорій:

  1. Концептуальна майстерність – здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації.

  2. Майстерність ухвалення рішень – вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів.

  3. Мистецтво аналітика – талант правильного розподілу робіт і завдань, вибору оптимальної техніки тощо.

  4. Адміністративна майстерність – спроможність виконувати певні організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету.

  5. Комунікаційне мистецтво – вміння координувати інформаційні потоки, логічно і доступно передавати свої ідеї іншим.

  6. Психологічна майстерність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат у колективі

  7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію з техніки і технології виконання завдань.


Контрольні запитання

  1. Розкрити поняття „менеджмент”.

  2. Виділити види діяльності менеджерів.

  3. Як розподіляються менеджери за рівнями управління?

  4. Які вимоги до майстерності менеджерів?



Тема 2. Історія розвитку менеджменту


2.1. Класичні теорії менеджменту:

школа наукового управління;

школа людських відносин ;

школа поведінських наук.

2.2. Характеристика інтегрованих підходів до управління :

процесний підхід;

системний підхід; ситуаційний підхід.


Практика управління така ж давня, як існування людства. Джерела сучасного менеджменту знаходимо в діях Моісея при виведенні ізраїльтян з Єгипту, Олександра Македонського при управлінні військами та ін.

Як наука управління пройшла певний шлях у своєму розвитку /1, с.10-26; 10, с.61-87; 11; 12, с. 13-18; 13, с.31-57; 15, с.6-42/.

У ХХст. послідовно сформувалося кілька наукових шкіл менеджменту, серед яких найбільш відомі наступні:

  • ^ Школа наукового управління (1885-1920рр).

Розвиток виробництва на межі ХІХ- ХХст. змусив керівників зосередитись на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, ресурсами. Вчені й практики, які вирішували як збільшити продуктивність виробництва, започаткували школу наукового управління. Її засновники – Тейлор Фредерік Уінслоу, Генрі Гант, Френк і Лілія Джилберті, Генрі Форд та ін. Засновник школи Ф.Тейлор вивів ряд загальних принципів управління, серед яких:

  • розробка оптимальних методів виконання робіт ( вивчення зусиль і рухів робітників, нормування часу виконання окремих операцій );

  • розподіл праці між робітниками і менеджерами на конкретні завдання і функції;

  • встановлення розцінок на окремі роботи на основі конкретних знань;

  • професійна підготовка робітників;

  • використання менеджерів для контролю і аналізу результатів робіт технологічного циклу.

  • Адміністративна (класична) школа управління (1920-1950рр).

Прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті. Засновниками школи є французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль і його послідовники Л.Урвік, Дж.Муні, Г.Емерсон, М. Вебер, М. Блюмфільд та ін.

А.Файоль розробив класифікацію операцій, загальні принципи побудови структури організацій, принципи управління. Таких принципів за Файолем є чотирнадцять /13, с.38; 15, с.16/:

  1. Розподіл праці.

  2. Дисципліна.

  3. Влада і відповідальність.

  4. Єдність розпорядництва.

  5. Єдність керівництва.

  6. Підпорядкування індивідуальних інтересів інтересам організації.

  7. Винагорода персоналу.

  8. Централізація управління.

  9. Ієрархія структури.

  10. Порядок.

  11. Справедливість, що забезпечує відданість персоналу.

  12. Стабільність персоналу.

  13. Ініциатива персоналу.

  14. Єдність персоналу у вирішенні завдань (корпоративний дух).

    • Школа людських стосунків (з 30-х років ХХст.до нашого часу).

В умовах переходу від екстенсивних до інтенсивних методів ведення господарства визріла необхідність пошуку нових форм управління, для яких характерним був соціологічний і психологічний ухил.Засновниками цієї школи були американський соціолог та психолог Елтон Мейо, М.Фоллет, А.Маслоу, Д.Мак-Грегор, Р. Оуен та ін.

Основні ідеї цієї школи:

- управління є соціально-психологічний, а не економічний процес;

- в основі управління знаходиться людина, яка має свої потреби, інтереси і мотивації;

- продуктивність праці виконавця залежить не стільки від матеріальних, як від психологічних та соціальних факторів;

- люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки стосункам з іншими людьми;

- задоволення персоналу роботою приводить до підвищення продуктивності праці і сприяє її зростанню при творчому підході.

  • ^ Школа науки управління (кількісна школа).

Починаючи з 60-х років ХХ ст. до нашого часу розвивається нова школа науки управління як наслідок появи нових методів прийняття рішень з використанням математики, кібернетики, теорії імовірностей, статистики, комп’ютерних технологій. Найбільш відомими представниками цієї школи є Д.Марч, Г.Саймон , Р.Акофф, Д.Вудворд, Д.Томпсон, Л.Канторович та ін.

Головні характеристики школи:

- основна увага зосереджується на прийнятті рішень;

- критерієм діяльності є економічна ефективність;

- використання формалізованих методів і моделей в управлінні;

- використання комп’ютерів для обробки значного обсягу інформації;

- використання системного, процесного і ситуаційного підходів до управління.

^ Процесний підхід розглядає управління як цикл взаємозв’язаних загальних функцій (планування, організація, мотивація, контроль).

Системний підхід розглядає організацію (фірму) як сукупність зв’язаних елементів системи (структура, технологія, виробники), що орієнтовані на виконання поставлених цілей в умовах динаміки навколишнього середовища.

^ Ситуаційний підхід передбачає використання різних методів управління відповідно до ситуації.

Слід знати, що сучасний рівень виробництва потребує інтегрованого управління, різного поєднання зазначених вище підходів відповідно до поставлених цілей та завдань.

Сучасні підходи до управління називають синтетичними, комплексними.

Основними положеннями сучасної системи менеджменту є:

  1. Використання теорії систем, розробленої з кінця 50-х років ХХ ст. (П.Друкер, Н.Вінер, К.Шеннон, Т.Пітерс та ін.). При цьому організація (фірма) розглядається як система, нерозривно зв’язана з навколишнім середовищем, адаптивно реагуюча на його зміни.

  2. Використання ситуаційного підходу (розробленого в кінці 60-х років ХХст. як продовження системного підходу), коли процес управління стає відгуком на різні фактори, що впливають на стан системи (організації).

  3. Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством в цілому і перед окремими працівниками організації.

Відомі різні теорії і концепції управління /12, с.18-20/, які сучасний менеджмент може використовувати відповідно до соціальних і економічних умов функціонування організації.

На основі синтезу різних ідей вчені дійшли висновку про необхідність комплексного підходу до управління з урахуванням того, що менеджмент не тільки наука, але й мистецтво.


Контрольні запитання

  1. Назвіть основні класичні теорії менеджменту.

  2. У чому сутність школи наукового управління?

  3. Яка специфіка адміністративної системи управління?

  4. У чому сутність школи людських відносин?

  5. Дайте характеристику кількісної школи управління.



Тема 3. Основні принципи менеджменту


3.1. Класифікація принципів менеджменту

3.2. Централізація і децентралізація управління

3.3. Демократизація управління


Під принципами менеджменту розуміють правила, основні положення та норми, якими керуються у процесі управління з огляду на існуючі соціально-економічні умови /1, с.20; 6, с. 144-153; 9, с.87-91; 15, с. 43-64/. Вони повинні базуватись на законах розвитку суспільства, мати правове оформлення. В управлінні суспільним виробництвом діють принципи: поєднання галузевого і територіального управління; матеріальної і моральної мотивації (урахування інтересів); відповідності цілей окремих структур, організацій і суспільства в цілому; наукових методів і підходів менеджменту; розумної кадрової політики; раціонального поєднання централізації і децентралізації в управлінні; колегіальності; поєднання прав, обов’язків та відповідальності; демократизації; економічності та ін.

^ Принципи управління фірмами обумовлюються значною кількістю факторів, серед яких: обсяг і специфіка виробництва; характер продукту (послуг); рівень використання електронно-обчислювальної техніки і методів обробки інформації тощо. Кожна фірма має свою стратегію, мета якої одержувати від своєї діяльності максимальні прибутки, виробляти конкурентоздатні товари (послуги) і тим самим задовольняти споживача.

І.А. Юргіс і І.І. Кравчук /15, с.44-45/ наводять такі принципи на рівні підприємства: розподіл праці на основі спеціалізації; делегування повноважень і відповідальності; санкції до порушників дисципліни; підпорядкованість; єдність дій; справедлива винагорода працівників за їхню працю; гармонія інтересів персоналу і організації.

Важливими принципами управління є централізація і децентралізація як основа формування організаційних структур.

^ Централізована форма управління характерна наявністю концентрації керівництва в одному центрі, жорсткої регламентації і координації дій окремих підрозділів виробництва. Організаційна форма управління є централізованою, коли:

- існує значна кількість функціональних відділів, які відіграють важливішу роль, ніж виробничі підрозділи;

- дослідницькі, інформаційні, маркетингові підрозділи підпорядковані центральному апарату управління.

^ Децентралізована форма управління передбачає утворення всередині фірми виробничих підрозділів, які мають повну господарську самостійність і наділені широкими повноваженнями на всіх етапах виробництва товарів (послуг)та їх реалізації.

Зростання масштабів, складності техніко-технологічних процесів, територіальна розповсюдженість підприємств, диверсифікація виробництва об’єктивно викликають зростання числа організаційних підрозділів і необхідність надання їм оперативної самостійності, що веде до децентралізації управління,

Удосконалення техніки, технології, наукові рекомендації, попит ринків збуту, контакти з банками і посередниками, необхідність контролю за підрозділами вимагає, навпаки, централізації управління. Тому так важливе оптимальне поєднання централізації і децентралізації управління.

Демократизація управління найбільш характерна для акціонерних товариств, в яких значна частина акцій належить працівникам. Це обумовлює прагнення останніх до творчої самореалізації, повноправної участі в процесі прийняття важливих рішень. Розвиток партнерських взаємовідносин між підприємцями і працівниками ослаблює диктат менеджменту, покращує трудові взаємостосунки.

Організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку – найважливіше завдання менеджменту.


Контрольні запитання

  1. Назвіть класифікацію принципів управління.

  2. У чому сутність централізованої форми управління?

  3. У чому сутність децентралізованої форми управління?

  4. Назвіть принципи демократизації управління.



Тема 4. Організація як об’єкт управління


4.1. Сутність категорії „організація”.

4.2. Організація як відкрита динамічна система.

4.3. Різновиди організацій.


Організація як категорія має декілька значень. Відповідно до фірми, компанії, підприємства тощо організація – це група людей (структур), діяльність яких свідомо координується для досягнення поставленої мети.

З позицій системного підходу організація розглядається як складна, відкрита, динамічна система, що складається з взаємодіючих підсистем (елементів). Кожна з підсистем має свою специфіку, але взаємодіючи між собою, вони працюють на цілі організації.

На верхньому рівні розподілу системи виділяють керуючу (апарат управління) і керовану (виробництво товарів і послуг) підсистеми. На процес функціювання організації як системи діє навколишнє середовище. М.Х. Мескон /10, с.115-140/ виділяє середовище прямої дії (закони, постачальники, конкуренти, споживачі продукції і послуг та ін.) і середовище опосередкованої дії (політичні фактори, рівень науки та технології, економічний стан країни тощо). Фактори навколишнього середовища змінюються і організації реагують на ці зміни.

Внутрішнє середовище визначається внутрішніми змінними факторами (цілі, ресурси, структура, технологія тощо).

Технологія – процес перетворення (операційна система) вхідних ресурсів (матеріали, капітал) на вихідні товари (послуги).

Технології класифікують на такі групи /1, с.27-35; 10, с.77-110/:

  • технології індивідуального, дрібносерійного виробництва;

  • технологія масового виробництва;

  • технологія безперервного виробництва;

  • посередницькі технології.




Рис. 1 - Організація як відкрита динамічна система





Організації мають статус юридичної особи, формуються і функціонують відповідно до законодавства про підприємство.

Основними формами підприємницької діяльності є підприємства, товариства, кооперативи, банки, біржі, страхові компанії тощо. Різні форми підприємницької діяльності можуть створювати об’єднання, до яких належать асоціації, концерни, консорціуми, холдинги та ін.

Класифікують різні види підприємств /6, с.36-62; 15, с.78-116/:

  • За характером господарської діяльності - відрізняють промислові, торгові, транспортні, страхові, інжинірингові, туристичні, комунальні та ін. Всі фірми проходять реєстрацію, їм надаються права юридичної особи як носія майнових прав і обов’язків.

Юридична особа має такі ознаки:

- наявність мети, що визначається членами підприємства;

- наявність організаційної структури, що забезпечує процес господарської діяльності;

- самостійна майнова відповідальність;

- незалежність від змін в організаційній структурі.

  • За правовим положенням виділяють:

- Повне товариство – об’єднання двох або більше осіб для підприємницької діяльності. При цьому кожний несе повну відповідальність (своїм вкладом і майном) по зобов’язаннях товариства. Форма відповідає малим і середнім підприємствам.

- Командитне товариство – об’єднання двох або декількох осіб для виконання підприємницької діяльності. При цьому є повні товариші, які несуть повну відповідальність (своїм вкладом і майном) і командити (вкладники), які відповідають тільки своїм вкладом за результати діяльності.

- Товариство з обмеженою відповідальністю – форма об’єднання, коли всі учасники несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства тільки своїм вкладом.

- Акціонерне товариство – об’єднання капіталів за допомогою випуску акцій, які можуть вільно переходити від однієї особи до іншої. Відповідальність вкладників-акціонерів за зобов’язаннями товариства обмежується тільки капіталом, вкладеним в акції.

  • За характером власності фірми можуть бути: приватні, державні, кооперативні.

На практиці існує багато об’єднань, які відрізняються цілями, характером господарських взаємовідносин, рівнем самостійності.

Відомі такі об’єднання:

- Картель – об’єднання фірм однієї галузі, для якої характерно збереження права власності учасників картелю на свої підприємства і забезпечення господарської, фінансової і юридичної самостійності.

- Синдикат – різновид картельного об’єднання, який передбачає збут продукції усіх учасників об’єднання через єдиний орган (акціонерне товариство). Така форма об’єднання характерна для галузей з масовою однорідною продукцією (вугільна, металургійна, хімічна тощо).

- Пули – теж різновид картельного об’єднання, для якого характерно те, що всі прибутки об’єднання розподіляються між учасниками у встановленій раніше пропорції.

- Трест – об’єднання, де різні підприємства створюють єдиний виробничий (технологічний) комплекс (обробка сировини, будівництво тощо). Підприємства, які створюють трест, підпорядковані головній компанії, яка виконує функцію оперативного керівництва як виробничим комплексом, так і збутом продукції. Підприємства, які створюють трест, втрачають свою господарську і юридичну самостійність. Якщо головній компанії належить значна частка акцій підприємств, які створюють об’єднання, воно стає холдингом.

- Кооперативні фірми – пайові об’єднання споживачів, фермерів або малих виробників з метою ведення господарської діяльності в комерційних цілях. Однією з основних задач кооперативних об’єднань є звільнення від посередників збуту продукції. Серед кооперативних організацій – сільськогосподарські, ремісничі,, споживчі, торгівельно-закупівельні кооперативи.

- Міжнародні фірми – сфера виробничої і комерційної діяльності розповсюджується на зарубіжні країни. Особливості міжнародних фірм:

- наявність підконтрольних виробничих філіалів, дочірніх компаній в інших країнах;

- технологічна кооперація і спеціалізація підконтрольних підприємств;

- контроль і координація діяльності філій і дочірніх компаній з одного центру.

- Філія не має юридичної самостійності, тому не може укладати договори, вести бухгалтерський облік.

- Дочірня компанія має юридичну самостійність, виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок. При цьому материнська компанія не несе ніякої відповідальності за виконання обов’язків дочірньої компанії.

До міжнародних фірм відносяться транснаціональні корпорації.

- Транснаціональна компанія – форма організації господарської діяльності, в основі якої є кооперація праці робітників багатьох підприємств, розташованих в різних країнах. Їх діяльність спрямована на подолання конкуренції і посилення свого панування на світових товарних ринках /6, с.55-58/. Порядок створення і регулювання діяльності фірм наводить І.А. Юргутіс /15, с.117-167/.


Контрольні запитання

  1. Розкрити сутність категорії „організація”.

  2. У чому сутність системного підходу до організації?

  3. Дайте характеристику зовнішнього середовища організації.

  4. Дайте характеристику внутрішнього середовища організації.

  5. Наведіть класифікацію організацій за правовим положенням.

  6. Наведіть класифікацію організацій за характером власності.

  7. Назвіть види і специфіку об’єднань.


  1   2   3   4   5

Схожі:

Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconДля студентів 4 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007
Маркетинг: Конспект лекцій для студентів 4 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит”
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 icon«фінансова статистика» (для студентів 3 курсу заочної форми навчання за спеціальністю 050100 «Облік І аудит»)
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи та завдання з курсу «Фінансова статистика» (для студентів 3 курсу заочної форми...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconМетодичні вказівки до самостійної роботи І виконання розрахункового завдання з дисципліни «Аналіз господарської діяльності»
«Аналіз господарської діяльності» (для студентів 4 курсу денної форми навчання спеціальності 050100 „Облік І аудит” І 6 курсу заочної...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconЗа спеціальністю 030509 – «облік І аудит» харків хнамг 2007
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу «Економіка підприємства» (для студентів заочної форми навчання за спеціальністю...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 icon«Облік зовнішньоекономічної діяльності» для студентів денної форми навчання спец. 050100, 050100 «Облік І аудит»
Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічного завдання з дисципліни “Облік зовнішньоекономічної діяльності” (для студентів...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconДо друку Перший проректор Стадник Г. В
Конспект лекцій з дисципліни «Фінанси підприємства» для студентів 4 курсу напряму підготовки 0501 «Економіка І підприємництво» спеціальності...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconКонспект лекцій
Конспект лекцій з курсу “Управлінський облік” (для студентів 3 курсу денної форми навчання та 4 курсу заочної форми навчання спец....
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconСамостійної роботи з навчальної дисципліни „ економіка підприємства
Економіка підприємства для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальностей 050100 “Економіка підприємства”, 050100 “Облік...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 iconМетодичні вказівки для проведення практичних занять, виконання самостійної та контрольної роботи з навчальної дисципліни «Менеджмент»
«Менеджмент» (для студентів 3 курсу напряму підготовки 050100 “Економіка підприємства” та 050100 “Облік та аудит” денної та заочної...
Для студентів 3 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства” й „Облік І аудит” харків – хнамг – 2007 icon“Економіка підприємства”
Методичні вказівки до виконання практичних занять з курсу “Економіка підприємства” (для студентів заочної форми навчання спеціальності...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи