Міністерство освіти І науки України icon

Міністерство освіти І науки України




Скачати 271.7 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки України
Дата11.06.2012
Розмір271.7 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки України


Харківська державна академія міського господарства


Методичні вказівки



до виконання курсової роботи з основ ґрунтознавства

та охорони грунтів

курсу "Прикладна літоекологія та радіологія"

(для студентів 3 курсу спеціальності 8.0708.01-

"Екологія і охорона навколишнього середовища")


Харків – 2002

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з основ ґрунтознавства та охорони грунтів курсу "Прикладна літоекологія та радіологія"(для студентів 3 курсу спеціальності 8.0708.01-"Екологія і охорона навколишнього середовища") Уклад. Свіренко Л.П., Рибасова Г.Ю.- Харків: ХДАМГ 2002-44с.




Укладачі: Свіренко Л.П., Рибасова Г.Ю


Рецензент: Ладиженський В. М.


Рекомендовано кафедрою

інженерної екології міст

протокол № 9 від 23.05.2002 р.
^

ЗМІСТ

Вступ


  1. Основні ґрунтоутворюючі процеси та класифікація ґрунтів України

  2. Зміст курсової роботи

  3. Вимоги до оформлення курсової роботи

  4. Рекомендована література

Додатки


  1. Теми завдань на курсову роботу

  2. Візуальний опис типових ґрунтів

  3. Символи для позначення генетичних горизонтів.

  4. Дані лабораторного аналізу грунтів.

ВСТУП


Курсова робота на тему “Характеристика N-типу ґрунтів на підставі аналізу комплексу лабораторних даних та їх візуального опису” є частиною курсу прикладної літоекології (розділ “Основи ґрунтознавства та охорона ґрунтів”).

Метою курсової роботи є набуття уявлень щодо головних чинників формування ґрунтів та ґрунтового профілю, а також закріплення теоретичних знань про умови ґрунтоутворення та основні типи ґрунтів України.

Завданням курсової роботи є набуття практичних навичок оцінки типової приналежності та якості ґрунту, вміння використовувати графічний матеріал для визначення процесів ґрунтоутворення та оцінки типової приналежності ґрунту.

    1. ^ ОСНОВНІ ҐРУНТОУТВОРЮЮЧІ ПРОЦЕСИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ

На формування окремого типу ґрунту та ґрунтового профілю впливають клімат, материнські гірські породи, рельєф, характер процесів водообміну, тип природної рослинності, характерної для даної кліматичної зони, тварини та мікроорганізми, що мешкають у ґрунті.

Процес ґрунтоутворення – це сукупність різноманітних елементарних ґрунтових процесів, які формують склад твердої фази ґрунту, розчину і ґрунтового повітря, будову і властивості ґрунту. Серед головних ґрунтоутворюючих процесів можна виділити: гумусоутворення, підзолоутворення, оглеєння, засолення.

Гуміфікація – складний біофізико-хімічний процес трансформації проміжних високомолекулярних продуктів розкладання органічних решток в особливий клас органічних сполук – гумусні кислоти.

Гумінові кислоти надають ґрунтам темного забарвлення навіть при незначному вмісті гумусу. Через погану розчинність у воді вони накопичуються у верхньому шарі ґрунту і таким чином формують гумусний горизонт. Основна маса гумінових кислот перебуває в ґрунті в стані колоїдних міцел, що зумовлює підвищення ємності вбирання даного ґрунту. Колоїди гумінових кислот цементують механічні частки ґрунту у процесі формування міцних, водостійких структурних агрегатів. Поліпшення структурного складу ґрунту також позитивно впливає на його родючість. Гумінові кислоти містять багато зольних елементів, які при мінералізації гумусу переходять у легкодоступну для рослин форму. Таким чином, гумусні речовини зумовлюють регулярне засвоєння поживних речовин рослинами.

Інакше на ґрунтоутворення впливають фульвокислоти та їх солі. Завдяки легкій розчинності вони швидко вимиваються в нижні горизонти ґрунту і навіть за межі ґрунтового профілю. Крім того, фульвокислоти є агресивними сполуками і здатні руйнувати мінерали ґрунту, тобто здійснювати хімічне вивітрювання. Значна кількість фульвокислот в умовах промивного водного режиму є основним фактором процесу підзолоутворення.

В умовах надмірного ґрунтового і поверхневого зволоження на понижених ділянках рельєфу відбувається оглеєння мінеральної частини профілю.

В умовах випітного водного режиму при близькому заляганні ґрунтових мінералізованих вод утворюються солончаки. За міжнародною систематикою ґрунтів до солончаків відносять ґрунти, які у верхньому горизонті (0 – 15см) містять більше 1% водорозчинних солей. Ґрунти, які містять меншу кількість солей, називають солончакуватими.

В умовах інтенсивного випаровування ґрунтових вод під специфічною солонцевою рослинністю на різноманітних пухких дрібнозернистих ґрунтоутворюючих породах можуть формуватися солонці. Це ґрунти ,які у вбирному комплексі ілювіального горизонту містять багато натрію і магнію.

Основним завданням класифікації ґрунтів є об’єднання їх в групи за їх властивостями, походженням і особливостями родючості.

В основі сучасної системи таксономічних одиниць класифікації ґрунтів лежить вчення про тип ґрунту.

^ Генетичний тип – велика група ґрунтів, які розвиваються в однотипно-сполучених біологічних, кліматичних і гідрологічних умовах на певній групі ґрунтоутворюючих порід. Він характеризується чітким проявом основного процесу ґрунтоутворення.

В межах типу виділяють підтипи – групи ґрунтів, які якісно різняться між собою за проявом основного процесу ґрунтоутворення. Крім того, підтипи ґрунтів виділяють при накладанні додаткових процесів ґрунтоутворення, при наявності в межах зони або підзони специфічних кліматичних фацій та при суттєвій зміні основної ознаки типу.

В межах підтипу виділяють роди ґрунту. На роди ґрунти поділяють за характером комплексу місцевих умов: складом ґрунтоутворюючих порід, складом і положенням ґрунтових вод, реліктовими ознаками тощо.

За ступенем розвитку основної морфологічної ознаки роди ґрунтів поділяють на види.

Підвиди ґрунту виділяють у випадку наявності супутнього процесу.

^ Різновидність ґрунту виділяють за механічним складом ґрунту.

Розряд ґрунту – група ґрунтів, які утворилися на однорідній породі.

Таким чином, повна назва будь-якого ґрунту складається з ряду таксонів і тому є громіздкою. Одночасно вона дає велику інформацію про склад, властивості та якості ґрунту, наприклад:

Тип

--

чорнозем

Підтип

--

звичайний

Рід

--

високоскипаючий

Вид

--

середньогумусний

Підвид

--

слабкосолонцюватий

Різновидність

--

важкосуглинковий

Розряд

--

на лесі

В Україні виділяють близька сорока генетичних типів ґрунтів.

В межах Українського Полісся місцеві фактори ґрунтоутворення зумовлюють розвиток трьох типів ґрунтоутворення: підзолистого, дернового і болотного.

Ґрунтовий покрив зони Лісостепу різноманітний і складається в основному з сірих лісових ґрунтів та різних підтипів чорнозему.

Ґрунтовий покрив Степової зони відносно однорідний і складається головним чином з чорноземів.

У ґрунтовому покриві зони сухих степів переважають каштанові ґрунти.

Основним типом ґрунтів Гірського Криму слід вважати бурі гірсько-лісові ґрунти.

^ 2. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ


Курсова робота повинна містити візуальний опис та схематичний малюнок профілю ґрунту з виділеними та позначеними генетичними горизонтами.

Далі наводяться дані лабораторного аналізу ґрунту, за якими будуються графіки, що характеризують механічний склад ґрунту, його фізичні, фізико-хімічні та агрохімічні показники.

У текстовій частині курсової роботи на підставі аналізу графічного матеріалу та візуального опису профілю ґрунту надається характеристика N-типу грунтів, визначаються процеси ґрунтоутворення, що переважають при його формуванні.

^ 3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ


Курсова робота оформлюється на стандартних аркушах формату А 4. За першою титульною сторінкою, яка не нумерується, розміщується зміст курсової роботи.

Графічні матеріали виконуються на міліметровому папері. Кожен малюнок повинен мати змістовну назву, умовні позначки і бути пронумерований, наприклад:

^ Мал.1. Схематична будова профілю ґрунту.

На кожному графіку виділяються генетичні горизонти, вказуються (по осях) одиниці виміру величин. На одному малюнку дозволяється об’єднувати 2 – 3 графіки за відповідною тематикою.

Текстова частина курсової роботи обов’язково повинна містити посилання на графічні матеріали та використану літературу, перелік якої надається після висновків роботи.
^
4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА




  1. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства.— К.: Вища школа, 1995.

  2. Почвоведение с основами геоботаники / Под. ред. Л.П. Груздевой, А.А. Яскина.— М.: Агропромиздат, 1991.

  3. Атлас почв Украинской ССР.— К.: Урожай, 1977.

  4. Добровольский В.В., Гришина Л.А. Охрана почв.— М.: Изд-во МГУ, 1985.

  5. Нормативные документы.

  6. Практикум по почвоведению / Под. ред. И.С. Кауричева.— М.: Агропромиздат, 1986.

  7. Мякина Н.Б., Аринушкина Е.В. Методическое пособие для чтения результатов химических анализов почв.— М.: Изд-во МГУ, 1978.



ДОДАТОК 1



^ ТЕМИ ЗАВДАНЬ НА КУРСОВУ РОБОТУ


  1. Чорноземи типові потужні малогумусні на лесах.

  2. Чорноземи типові вологі потужні малогумусні на лесоподібних суглинках.

  3. Чорноземи типові потужні середньогумусні на лесах.

  4. Чорноземи південні міцелярно-карбонатні на лесах.

  5. Чорноземи південні на лесах.

  6. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти на лесах.

  7. Чорноземи на елювії пісковиків.

  8. ,Лучно-чорноземні глибоко-середньосолонцюваті солончакуваті ґрунти на лесоподібних суглинках.

  9. Лучно-чорноземні поверхнево слабосолонцюваті содово-солончакуваті ґрунти на лесоподібних суглинках.

  10. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти на лесах (орні).

  11. Дерново-слабкопідзолисті глинисто-піщані ґрунти на водно-льодовикових пісках з прошарками морени.

  12. Дерново-середньопідзолисті легкосуглинисті ґрунти на морені.

  13. Підзолисто-дернові легкосуглинисті ґрунти на озерних суглинках.

  14. Дерново-слабопідзолисті глеюваті глинисто-піщані ґрунти на водно-льодовикових пісках.

  15. Ясно-сірі опідзолені ґрунти на лесах.

  16. Темно-сірі опідзолені ґрунти на лесах.

  17. Сірі опідзолені ґрунти на лесах.

  18. Підзолисто-буроземні кислі поверхнево глейові ґрунти на делювіальних суглинках.

  19. Підзолисто-буроземні кислі поверхнево глеюваті ґрунти на делювіальних суглинках.

  20. Чорноземи на елювії глинистих сланців.

ДОДАТОК 2




^

ВІЗУАЛЬНИЙ ОПИС ТИПОВИХ ҐРУНТІВ



Варіант 1. Чорноземи типові потужні малогумусні на лесах


Розповсюджені на широкохвилястих межиріччях лесових терас річок. Ґрунт описано на Сумській державній сільськогосподарській станції.

Розріз закладено на плоскорівнінному міжбалочному вододілі.


Н/k 0 – 41 см – гумусовий, темно-сірий, вологий, великопилуватий важкосуглинистий; 0 – 27 см –орний, порохувато-грудкуватий, пухкий; 27 – 41 см – підорний, карбонатний, грудкуватий, ущільнений, перехід поступовий.


Нрk – 42 – 70 см – верхній перехідний, добре, але нерівномірно гумусований, карбонатний, темно-сірий, вологий, великопилуватий середньосуглинистий, зернисто – грудкуватий, пухкий, по ходах черв’яків зустрічається карбонатна пліснявка.


Рhk 71 – 120 см – нижній перехідний, слабко і нерівномірно гумусований, карбонатний, сіро-бурий, вологий, великопилуватий середньосуглинистий, грудкуватий, з великою кількістю кротовин і черв’яроїн з карбонатною пліснявою.


Р(h)k 121 – 203 см – лес, по кротовинах слабогумусований, карбонатний, сірувато-бурий, плямистий, свіжий великопилуватий середньосуглинистий, грудкуватий, пухкий, з великою кількістю ходів землероїв, по яких спостерігається карбонатна пліснява у великій кількості.


Pk 204 – 220 см – лес карбонатний, бурувато-палевий, великопилуватий середньосуглинистий з великою кількістю плісняви.

^

Варіант 2. Чорноземи типові вологі потужні малогумусні на лесоподібних суглинках



Розповсюджені переважно у західному лісостепу, де залягають на широкохвилястих межиріччях. Формуються в умовах вологого клімату та на оглеєних, незасолених лесоподібних суглинках. Ґрунтові води залягають на глибині 10 м.

Розріз закладено на плоскорівнинному вододільному плато поблизу м.Тернополя.


H/k 0 – 44 см – гумусовий, темно-сірий, вологий, великопилуватий важкосуглинистий; 0 – 26 см, орний – порохувато-дрібнозернистогрудкуватий, ущільнений, густо прорізаний корінням; 26 – 44 см нижче орного -- карбонатний, зернисто-дрібногрудкуватий, ущільнений, багато коренів; перехід поступовий.


Hpk 45 – 80 (85) см – верхній перехідний, добре, але нерівномірно гумусований, карбонатний, темно-сірий з буруватим відтінком, вологий, великопилуватий середньосуглинистий, ззернисто-дрібногрудкуватий, слабоущільнений; багато черв’яроїн, ходів коренів, зустрічаються поодинокі кротовини, по яких розвивається карбонатна пліснява. Перехід між горизонтами поступовий.


Phk 81 (86) – 115 (145) см – нижній перехідний, слабко і нерівномірно гумусований, карбонатний, сіро-бурий, сильно плямистий від великої кількості кротовин та ходів черв’яків, свіжий, великопилуватий середньосуглинистий, великогрудкуватий, із слабко вираженою горизонтальною окремістю; по кротовинах, черв’яроїнах та гранях структурних окремостей багато карбонатної плісняви. Перехід між горизонтами поступовий.


Pk 161 – 210 см і глибше – карбонатний лесоподібний суглинок, сизувато-палевий з великою кількістю іржаво-бурих плям, особливо на гранях структурних окремостей; великопілуватий середньосуглинистий, грубоплиткоподібний, щільний, у нижній частині глеюватий, слабков’язкий; карбонати присутні у формі журавчиків, стяжінь і білуватих нальотів по гранях структурних окремостей.


Варіант 3. Чорноземи типові потужні середньогумусні на лесах


Середньогумусні чорноземи розповсюджені в умовах більш сухого клімату на важкосуглинистих і легкоглинистих карбонатних, неоглеєних і незасолених лесах. Ґрунтові води незасолені та залягають глибше 10 м. Бонітети ґрунтів 62 – 82 бали.

Розріз закладено на плоскорівнинному міжбалочному вододілі у Карлівському районі Полтавської області.


H/k 0 – 43 см – гумусовий, темно-сірий, свіжий, легкоглинистий; 0 – 25 см – орний, зернистогрудкуватий; 25 – 43 см – підорний, карбонатний, зернистий; перехід поступовий.


Hpk 44 – 70 см – верхній перехідний, добре гумусований, карбонатний, темно-сірий з буруватим відтінком, свіжий, важкосуглинистий, зернистогрудкуватий, щільний, по ходах черв’яків велика кількість карбонатної муки; перехід поступовий.


Phk 71 – 114 см – нижній перехідний, слабо і нерівномірно гумусований, карбонатний, бурувато-сірий, свіжий, важкосуглинистий, зернистогрудкуватий, ущільнений, переритий землероями, ходи яких містять карбонатну пліснявину; перехід поступовий.


P(h)k 115 – 133 см – лес брудно-бурий плямистий, важкосуглинистий, сильно переритий землероями та притрушений карбонатним борошном.


Pk 134 – 190 см і глибше – лес бурувато-палевий, легкоглинистий, з рясною карбонатною пліснявою.

^

Варіант 4. Чорноземи південні міцелярно-карбонатні на лесах



Розповсюджені в Задністровському та Центрально-Кримському Степу. Сольовий гіпсовий горизонт залягає в Задністров’ї на глибині більш 3 м, у Криму – на глибині 1,3 – 2 м.


Розріз закладений на слабохвилястій рівнині у Червоногвардійському районі Кримської АР.

Бонітет ґрунтів (по озимій пшениці) складає 73 бали.


H(k)n – 0 – 28 (30) см – гумусовий, темно-сірий, із слабким каштановим відтінком, легкоглинистий, в верхній частині порохувато-грудкуватий, пухкий, нижче брилястий, щільний, сухий, тріщинуватий, по тріщинах та гранях окремостей помітна карбонатна пліснявина; перехід різкий по плужній підошві.


Hk 29 (31) – 44 см – верхній перехідний, карбонатний, темно-сірий, із каштановим відтінком, свіжий, легкоглинистий, грудкуватозернистий, пористий, з великою кількістю черв’яроїн та карбонатного міцелію; перехід поступовий.


Phk 45 – 53 (56) см – нижній перехідний, карбонатний, темнно-бурий, свіжий, слабогумусований, легкоглинистий, грудкуватий, пухкий, пористий, з кротовинами, черв’яроїнами та копролітами, багатий на карбонати, що в верхній частині мають вигляд міцелію, а в нижній – білоглазки.


Pk 54 (57) – 180 см – лес, палево-жовтий, грудкуватий, пухкий, з окремими ходами землероїв та великою кількістю білоглазки до глибини 110 см; в нижній частині – включення гіпсу у великій кількості (друз та скупчення окремих кристалів).

^

Варіант 5. Чорноземи південні на лесах




Розповсюджені у Південному степу, де кількість опадів становить 370 – 420 мм. Характерною рисою цих ґрунтів є неглибоке (220 – 320 см) залягання друз гіпсу та легкорозчинних солей (переважно сульфатів, а також хлоридів натрію).

^

Розріз закладено на міжподовому вододілі в Новотроїцькому районі Херсонської області.


Бонітети грунтів складають 47, 74, 75 балів.


Hn 9 – 25 см – гумусовий, орний, темно-сірий, вологий, легкоглинистий, грудкувато-порохуватий, пухкий; перехід різкий.


Hp(i) 26 – 37 см – верхній перехідний, темно-сірий з коричневим відтінком, свіжий, легкоглинистий, грудкувато-горіхоподібно-зернистий, ущільнений, пористий; перехід поступовий.


Ph/k 38 – 53 см – нижній перехідний, темно-бурий, свіжий, легкоглинистий, грудкувато-призмовидний, ущільнений, пористий, з глибини 45 см карбонатний; перехід поступовий.


P(h)k 54 – 85 см – лес слабо гумусований по структурних окремостях, бурувато-палевий, з рясною пухкою білоглазкою, легкоглинистий, ущільнений; перехід поступовий.


Pk 86 – 180 см і глибше – лес палевий, легкоглинистий, пористий, крупногрудкуватий, щільний.

^

Варіант 6. Темно-каштанові солонцюваті грунти на лесах (цілинні)




Розповсюджені в центральній частині Причорноморської низовини вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів в зоні сухого Степу з річною кількістю опадів 320 – 370 мм.


Розріз закладено на плоскому міжподовому вододілі на території заповідника «Асканія-Нова» Чаплинського району Херсонської області.


Hed 0 – 8 см – гумусово-дернинний, темно-сірий, свіжий, слабоелювійований, легкоглинистий, пороховато-грудкувато-зернистий, пухкий, збагачений присипкою SiO, густо пронизаний корінням; перехід ясний.


H(i) 9 – 28 см – гумусовий, темно-сірий, свіжий, легкоглинистий, комкуватозернистий, ущільнений, дрібнопористий, з дрібними тріщинами по всьому горизонту, з присипкою SiO2 у верхній частині, густо пронизаний корінням; перехід поступовий.


Hpi 29 – 43 см – верхній перехідний, темно-сірий, з коричневим відтінком, свіжий, легкоглинистий, грудкувато-зернистий, з тонкими тріщинами, густо пронизаний корінням; перехід поступовий.

Phi/k 44 – 65 см – нижній перехідний, неравномірно окрашений: на палево-бурому тлі темно-бурі добре гумусовані плями та язики; сухий, призмоподібногрудкуватий, легкоглинистий, щільний, із глибини 52 см закипає від HCl, багато коренів; перехід поступовий.




Pk(h) 66 – 90 см – лес слабогумусований по ходах коренів, темно-палевий, свіжий, легкоглинистий, призмоподібногрудкуватий, пористий, багато пухкої білоглазки; перехід поступовий.



Pk 91 – 170 см і глибше – лес палевий, середньоглинистий, пористий, щільний.

^

Варіант 7. Чорноземи на елювії пісковиків




Розповсюджені на пасмах Донецького кряжу, на схилах річкових долин і балок, де пісковики виходять на денну поверхню. Потужність елювію пісковиків змінюється від 0,6 до 2м. Бонітети від 46 до 85 балів.


Розріз ґрунту закладений у Шахтарському районі Донецької області.


H 0 – 31 см – гумусовий, темно-сірий, свіжий, важкосуглинистий, слабощебенистий, грудкуватий, ущільнений; перехід чіткий.


Hp 32 – 42 см – верхній перехідний, темно-сірий з буруватим відтінком, свіжий, важкосуглинистий, слабощебенистий, зернисто-грудкуватий, ущільнений; перехід чіткий.


Ph 43 – 50 (56) см – темнувато-бурий, плямистий, вологий, свіжий, важкосуглинистий, слабощебенистий, грудкуватий, ущільнений; перехід різкий.


P 51 (57) – 140 см і глибше -- пісковик сірий, дрібнозернистий, плитчастий.

^

Варіант 8. Лучно-чорноземні глибоко-середньосолонцюваті солончакуваті грунти на лесоподібних суглинках



Розповсюджені на зниженнях лесових терас Дніпра і його лівобережних приток. Бонітети грунтів цього типу від 55 до 62 балів.

Розріз закладений на моренній терасі Дніпра у Кременчуцькому районі Полтавської області.


Hen 0 – 28 (32) см – гумусовий, орний, помітно елювійований, темно-сірий, свіжий, великопилууватий, легкосуглинистий, порохувато-грудкуватий, пухкий, припудрений присипкою SiO2; перехід поступовий.


Hpiks 29 (33) – 50 см – верхній перехідний, добре гумусований і інтенсивно ілювійований, темно-сірий, карбонатний, засолений, свіжий, великопилюватий легкосуглинистий, горіхово-призмовидний, щільний; перехід різкий.


^ Phiks 51 – 80 (90) см – нижній перехідний, слабше гумусований і ілювійований, бурувато-сірий, карбонатний, засолений, свіжий, великоопилюватий легкосуглинистий, горіхово-призмовидний, щільний, зустрічаються кротовини; перехід чіткий.

P(hi)ks 81 (91) – 105 (110) см – карбонатний лесоподібний суглинок, слабогумусований і ілювійований, засолений, брудно-бурий, вологий. Огеєний (іржаві плями), часті кротовини із гумусованим ґрунтом; перехід поступовий.



^ Pglks 106 (111) – 210 см і глибше – карбонатний лесоподібний суглинок, засолений, Оглеєний, сизувато-бурий, вологий, в’язкий.

Варіант 9. Лучно-чорноземні поверхнево слабосолонцюваті содово-солончакуваті грунти на лесоподібних суглинках



Розповсюджені в північній частині Середнього Придніпров» на пониженнях лесових терас. Бонитети цих ґрунтів 57 – 61 бал.

Розріз закладений на терасовій рівнині із слабким стоком у Ніжинському районі Чернигівської області.


Hiks 0 – 27 см – гумусовий, помітно пептизований, карбонатний, засолений, темно-сірий, вологий, великопилуватий середньосуглинистий, брилясто-грудкуватий, ущільнений; перехід ясний.


Heks 28 – 41 см -- гумусовий, помітно елювійований, карбонатний, засолений, темно-сірий, вологий, великопилуватий середньосуглинистий, плитчастий, з рясною присипкою SiO2; перехід ясний.


^ Hpieks 42 – 87 (93) см – верхній перехідний, гумусований, карбонатний, засолений, бурувато-сірий, вологий, грудкувато-горіховидний, плитчастий, ущільнений; зустрічаються кротовини; перехід поступовий.


Ph(i)ksgl 88 (94) – 125 см – нижній перехідний, слабше верхнього гумусований, карбонатний, засолений, сіро-бурий, з рідкими іржавими плямами, вологий, великопилуватий легкосуглинистий, -горіховидно-грудкуватий, ущільнений, в нижній частині глеюватий, в’язкий, з великою кількістю кротовин; перехід помітний.


P(h)glks 126 – 175 см – карбонатний лесоподібний суглинок, глеюватий, засолений, брудно-сизо-палевий, сирий, з карбонатними стяжіннями та плямами; перехід ясний.


Hglks 176 - 210 см -- карбонатний лесоподібний суглинок, глеюватий, засолений, жовто-сизий, сирий, в’язкий, липкий, з карбонатними стяжіннями та іржавими плямами.

^

Варіант 10. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти (орні) на лесах



Якісна оцінка ґрунтів складає від 45 до 72 балів.

Розріз закладений на плоскій рівнині у Новотроїцькому районі Херсонської області.


H(e) 0 – 31 см – гумусовий, темно-сірий, вологий, легкоглинистий.0 – 25 см – орний – порохкуватогрудкуватий, пухкий; підорний –грудкуватозернистий, густо пронизаний корінням; перехід поступовий.


Hp(i) 32 – 45 см – верхній перехідний, темно-каштановий, свіжий, середньоглинистий, грудкуватозернистий, з глянцевою поверхнею структурних окремостей, пористий, пронизаний корінням; перехід поступовий.


Phi/k 46 – 60 см – нижній перехідний, нерівномірно гумусований, темно-бурий, із темно-сірими затьоками, свіжий, середньоглинистий, призмовидногрудкуватий, ущільнений, пористий, пронизаний корінням; перехід поступовий.

Pk(h) 61 – 85 см – лес, пл

ямами та по ходах коренів слабогумусований, палевий, сухий, середньоглинистий, крупногрудкуватий, багато пухкої білоглазки, рідкі кротовини.


Pk 86 – 160 см -- лес палевий з темно-бурим відтінком, свіжий, середньоглинистий, ущільнений, пористий.

^

Варіант 11. Дерново-слабкопідзолисті глинисто-піщані ґрунти на водно-льодовикових пісках з прошарками морени



Розповсюджені на розмитих моренних пагорбах.

Бонітети ґрунтів 29 – 73 бали.

Розріз закладений у селища Михайло-Коцюбинське Чернигівського району Чернигівської області.


He 0 – 18 (32) см – гумусовий з нерівномірним розподілом гумусу, слабоелювійований, бурувато-сірий, свіжий, зв’язно-піщаний, пухкий, з дрібним корінням трав’янистої рослинності; перехід різкий.


Pe 19 (32) – 38 (45) см – пісок брудно-жовтий з білуватими плямами, свіжий, глинисто-піщаний, пухкий, безструктурний з включенням уламків твердих порід; перехід різкий.


P1i 39(46) – 55(63) см – білий добре відмитий пісок з тонкими прошарками (0,5 – 2 см) щільного іржаво-бурого матеріалу; перехід різкий.


P2i 56 (64) – 98 см – супіщана морена, червоно-бура, з частими лінзами та гніздами піска, великою кількістю щебеню і валунів, зцементованих глинистою речовиною; структура призматично-грудкувата; перехід різкий.


P3i 99 – 160 (182) см – білуватий різнозернистий пісок з прошарками іржаво-бурого матеріалу.


P3 161 (183) – 210 см – і глибше – тонкошаруватий різнозернистий пісок.

^

Варіант 12. Дерново-середньопідзолисті легкосуглинисті ґрунти на морені



Розповсюджені на моренних пагорбах і пасмах.

Бонітет даних ґрунтів 36.

Розріз ґрунту закладений у селища Макарів Київської області.


Hen 0 – 20 см – гумусово – елювіальний, бурувато-сірий, свіжий, орний, слабогумусований, легкосуглинистий, слабкогрудкуватий. Пухкий, слабко й нерівномірно присипаний SiO2, зрідка зустрічається дрібна галька; перехід різкий.


E 21 – 37 (42) см – елювіальний, брудно-білуватий, свіжий, пилувато-супіщаний, пухкий, значною мірою відмитий від глинистих часток; перехід різкий.

I 38 (43) – 130 (150) см – ілювіальний, червоно-бурий, суглинистий, щільний, в’язкий, грані призматичних окремостей лаковані колоїдами, до глибини 50 см окремими язиками елювійований і збагачений присипкою SiO2; зустрічаються уламки граніта, валуни, лінзи гравійних пісків з гідроксидами заліза; перехід поступовий.



P 131 (151) – 180 см – жовто-бура суглиниста морена, щільна, з великою кількістю уламків граніту, валунів, лінз гравійних пісків з гідроксидами заліза.
^

Варіант 13. Підзолисто-дернові легкосуглинисті ґрунти на озерних суглинках



Розповсюджені на плоскорівнинних і слабковогнутих ділянках рівнин, а також на периферії замкнених ложбинних знижень. Бонітети ґрунтів 44 – 62 бали. Розріз закладено на периферії великого замкненого зниження поблизу м. Шостка Сумської області.


HЕn 0 – 25 см – гумусово-елювіальний, темно-сірий, свіжий, орний, легкосуглинистий, грудкуватий, пухкий, рясно припудрений кремнеземом, з рідким корінням рослин; перехід різкий.


Eh 26 – 45 (60) см – елювіальний, сірий, свіжий, добре, але нерівномірно гумусований, легкосуглинистий, грудкуватий, пухкий, розсипчастий, рясно припудрений кремнеземом, з рідким корінням рослин; перехід різкий.


IЕh 46 (61) – 110 см – елювіально-ілювіальний, червоно-бурий з сірими та білуватими плямами відмитого від глинистих часток матеріалу, зустрічаються кротовини; перехід різкий.


Pi 111 – 150 см – суглинок слабоілювійований, червоно-бурий, вологий, грудкуватий, пористий, грані структурних окремостей з колоїдним лакуванням, щільний, в’язкий, з лінзами піску та іржавими плямами; перехід поступовий.


P 151 – 180 см і глибше -- суглинок червоно-бурий, вологий, в’язкий, з лінзами піску.

^

Варіант 14. Дерново-слабопідзолисті глеюваті глинисто-піщані ґрунти на водно-льодовикових пісках



Зустрічаються на знижених ділянках піщаних терас і зандрових рівнин з неглибоким (2 – 3 м) заляганням ґрунтових вод. Бонітети цих ґрунтів 24 – 59 балів.

Розріз закладений поблизу міста Радомишль Житомирської області.


Hen 0 – 27 см – гумусовий, бурувато-сірий, орний, слабоелювійований, свіжий, піщаний, слабкогрудкуватий, пухкий, з великою кількістю дрібних обвуглених органічних решток, з окремими світлими плямами відмитого піску; перехід різкий.


Pe 28 –56 см – пісок слабоелювійований, бруднувато-жовтий, свіжий, розсипчастий, з невеликою кількістю скупчень дрібних обвуглених органічних решток, з світлими плямами відмитого піску; особливо в нижній частині; перехід різкий, язиками.


Pei/gl 57 – 90 см – пісок, білуватий, свіжий, сильно відмитий, особливо у нижній частині, глеюватий, слабоілювійований; перехід різкий, язиками.


Pigl 91 144 см – ілювіальний, глеюватий, білувато-сизий з іржаво-бурими щільними прошарками до 10 см, в піску спостерігаються залізо-марганцеві конкреції; перехід ясний.


Pgl 145 – 190 см – пісок тонкошаровий, різнозернистий, глейовий, сизо-голубий з іржаво-бурими плямами.

^

Варіант 15. Ясно-сірі опідзолені ґрунти на лесах



Розповсюджені в Поліссі на лесових островах, у західному та правобережному Лісостепу – на добре дренованих вододільних плато та на їх схилах, в лівобережному – по правих корінних берегах річок. Бонітети грунтів складають 46 – 60 балів.

Розріз закладено у Лохвицькому районі Полтавської області.


HE 0 – 22 см – гумусово-елювіальний, ясно-сірий, свіжий, легкосуглинистий, плитчастий, пухкий, збагачений кремнеземом, густо пронизаний корінням дерев.


Eh 23 – 34 см – елювіальний, свіжий, легкосуглинистий, пухкий, відмитий від глинистих речовин і майже цілком складений із кремнезема, зустрічаються затьоки гумуса; перехід помітний.


I1(h) 35 – 67 см -- ілювіальний, темно-бурий, пухкий, свіжий, легкосуглинистий, призмоподібно-горіховий, щільний, збагачений глинистою речовиною, по гранях окремостей рясна присипка кремнезему; перехід поступовий.


I2 68 – 125 см -- ілювіальний, темно-бурий, свіжий, легкосуглинистий, призмоподібний, щільний, збагачений глинистою речовиною, по гранях структурних окремостей слабка присипка кремнезему; перехід помітний.


Pk 126 -- 150 см і глибше – палевий легкосуглинистий карбонатний лес.

^

Варіант 16. Темно сірі опідзолені ґрунти на лесах



Розповсюджені, в західному та правобережному Лісостепу на добре дренованих вододільних плато та на їх схилах, менше в лівобережному Лісостепу – по правих корінних берегах річок. та в Поліссі на лесових островах. Бонітети ґрунтів складають 68 – 87.

Розріз закладений на хвилястому міжбалочному вододілі у Вінницькій області.


HE 0 – 23 см – гумусовий, сильно елювійований, бурувато-сірий, вологий, пилуватий середньосуглинистий, грудкуватий, слабоущільнений, припудрений присипкою кремнезему; перехід різкий.


I1(h) 24 – 43 см – ілювіальний, у верхній частині помітно гумусований, сіро-бурий, вологий, важкосуглинистий, грудкувато-горіховий, щільний, переритий черв’яками, з великою кількістю копролитів; по гранях окремостей присипка кремнезему; перехід поступовий.


I2 44 – 89 см -- ілювіальний, темно-бурий, вологий, важкосуглинистий, призматичний, дуже щільний, грані окремостей вкриті червоно-бурим лакуванням та присипкою кремнезему; перехід поступовий.


І3 90 – 119 см -- ілювіальний, бурий, вологий, важкосуглинистий, грудкувато-призматичний, щільний, грані окремостей вкриті плямами червоно-бурих колоїдів та деінде присипкою кремнезема; перехід поступовий.


Pi 120 – 140 см – слабоілювійований лес, жовтувато-бурий вологий, важкосуглинистий, великогрудкуватий з рідкими колоїдними натьоками на гранях структурних окремостей; перехід різкий.


Pk 141 – 260 – бурувато-палевий легкосуглинистий карбонатний лес.

^

Варіант 17. Сірі опідзолені ґрунти на лесах



Розповсюджені переважно в західному і правобережному Лісостепу на вододілах, рідше у лівобережному Лісостепу і окремими плямами на лесових островах в Поліссі. Бонітети ґрунтів 60 – 78 балів.

Розріз закладений на міжбалочному вододілі поблизу міста Харкова.


He 0 – 37 см – гумусовий, добре елювійований, темно-сірий, свіжий, важкосуглинистий, грудкувато-зернистий, пухкий, пронизаний корінням; перехід ясний.


HI 38 – 68 см – ілювіальний, гумусований, бурувато-сірий, свіжий, легкосуглинистий, дрібногоріховий, щільний, грані структурних окремостей з присипкою кремнезему; перехід чіткий.


I 69 – 105 см -- ілювіальний, коричнево-бурий, свіжий, легкоглинистий, горіхувато-призматичний, дуже щільний, грані структурних окремостей вкриті червоно-бурим лакуванням; перехід ясний.


Pi 106 – 125 см – слабоілювійований лес, бурувато-палевий, свіжий, легкоглинистий, грудкувато-призмоподібний, ущільнений, по гранях структурних окремостей рідкі колоїдні натьоки; перехід різкий.


Pk 126 -- 200 см -- бурувато-палевий, глинистий, карбонатний лес.


Варіант 18. Підзолисто-буроземні кислі поверхнево глейові ґрунти на делювіальних суглинках

Розповсюджені в Передкарпатському передгір’ї (помірно теплий пояс), а також на шлейфах схилів у Тур’я-Боржавській долині і Закарпатському передгір’ї (теплий пояс). Бонітет ґрунтів 23 – 43 бали.

^

Розріз закладений у Косівському районі Івано-Франківської області.



He(gl) 0 – 20 см – гумусовий, елювійований, глеюватий, сірувато-бурий, вологий, середньосуглинистий, пилуватий, пухкий, зустрічаються іржаві пунктації; перехід поступовий.


Hegln 21 – 45 см – гумусово-елювіальний, глеюватий, жовтувато-палевий, вологий, середньосуглинистий, грудкуватий, пухкий, зустрічаються іржаві пунктації, залізо-марганцеві конкреції; перехід поступовий.


Pglmihn 46 - 98 см – ілювіальний, глейовий, неравномірної жовтувато-бурої і сизувато-білої забарвленості, важкосуглинистий, призмоподібний, щільний, зустрічаються іржаві пунктації, залізо-марганцеві конкреції; перехід поступовий.


^ Pmigl 99 – 150 см і глибше – делювіальний суглинок, ілювійований, глеюватий, палево-жовтуватий із сизуватими розводами, важкосуглинистий, брилястий, у вологому стані в’язкий та липкий.


Варіант 19. Підзолисто-буроземні кислі поверхнево глеюваті ґрунти на делювіальних суглинках


Розповсюджені в Закарпатському передгір’ї, а також в Тур’я-Боржавській долині (теплий пояс). Бонітет ґрунтів 31 – 50 балів.

Розріз закладений у с. Кольчине Мукачівського району Закарпатської області.


Hd(e) 0 – 15 см –дерново-гумусовий, слабоелювійований, темно-бурий, вологий, середньосуглинистий, грудкуватий з помітним горизонтальним поділом, ущільнений; перехід різкий.


He/gl 16 – 48 см – гумусовий, елювійований, глеюватий, жовтувато-бурий у верхній частині і білувато-оливковий у нижній, вологий, середньосуглинистий, грудкуватий з помітним горизонтальним поділом, пухкий, часті залізо-марганцеві пунктуації; перехід поступовий язиками.


Pmiglhn 49 – 90 см – ілювійований, глеюватий, мармуроподібний з білуватими, бурими, оливковими плямами та натьоками, важкосуглинистий, призмоподібно-брилястий, щільний, у верхній частині з залізо-марганцевими конкреціями; перехід поступовий.


^ Pmigln 91 – 140 см – делювіальний суглинок, ілювійований, глеюватий, бурий з вохристими плямами й білувато-оливковими натьоками по тріщинах, вологий, важкосуглинистий, щільний, із відносно рідкими залізо-марганцевими включеннями; перехід поступовий.


Pmi(gl)n 141 – 210 см -- делювіальний суглинок, ілювійований, слабо глеюватий, бурий, з сизувато-білуватими натьоками по тріщинах, важкосуглинистий, дуже щільний, із залізо-марганцевими конкреціями та пунктаціями.


Варіант 20. Чорноземи на елювії глинистих сланців


Розповсюджені на Донецькому кряжі, де залягають на підвищеннях та їх схилах і формуються на елювії глинистих сланців. Бонітети даних ґрунтів 46 – 66 балів.

Розріз закладений у м. Зугрес Шахтарського району Донецької області.


H 0 – 34 см – гумусовий, темно-сірий, добре гумусований, свіжий, легкоглинистий, слабощебністий, брилясто-грудкуватий, ущільнений; перехід поступовий.


Hp 35 – 47 см – верхній перехідний, темно-сірий, свіжий, легкоглинистий, слабощебністий, зернистий, ущільнений; перехід поступовий.

Ph 48 – 65 см – нижній перехідний, темнувато-сірий, плямистий, свіжий, легкоглинистий, середньощебністий, грудкувато-зернистий, ущільнений; перехід різкий.


P 66 – 160 см і глибше – елювій глинистого сланцю, темнувато-сірий, щебністий, щільний.

ДОДАТОК 3



^ СИМВОЛИ ДЛЯ ПОЗНАЧЕННЯ ГЕНЕТИЧНИХ ГОРИЗОНТІВ

ҐРУНТОВОГО ПРОФІЛЮ (ЗА О.Н. СОКОЛОВСЬКИМ)


H - наявність гумусу

Ho - лісова підстилка

Hc - степова повсть

Hd - дерн

E - елювіальні процеси та збіднення глинистими речовинами

I - ілювіальні горизонти та накопичення глинистих речовин

P - ґрунтоутворююча порода

D - підстилаючи порода

K - наявність карбонатів

S - наявність водорозчинних солей

Gl - оглеєння

n - орний горизонт

m - збагачення глинистим матеріалом без його привнесення (оглиніння)

T - торф


Використання великої чи малої літери для індексування обумовлюється інтенсивністю позначає мого процесу.

Риска над позначкою (індексом) Gl вказує, що оглеєння відбувається за рахунок поверхневих вод, під позначкою (індексом) – за рахунок ґрунтових вод.


ДОДАТОК 4




^
Навчальне видання


Методичні вказівки до виконання курсової роботи з основ ґрунтознавства та охорони грунтів курсу "Прикладна літоекологія та радіоекологія" (для студентів спеціальності 8.0708.01 “Екологія і охорона навколишнього середовища”)


Упорядники: Свіренко Лідія Павлівна
Рибасова Ганна Юріївна



Відповідальна за випуск: Борисова О. Б.


Редактор: Аляб’єв М.З.


План 2002,поз.214

Підп. до друку 29.05.02Формат 60х84 1/16. Папір офісний. Друк на ризографі. Ум.-друк.2,0 арк .Уч.-вид.арк. 1,7 .Тираж 150 прим. Зам. №

Ціна договірна

ХДАМГ, 61002, Харків, вул.. Революції, 12

Схожі:

Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи