Методичні вказівки icon

Методичні вказівки




Скачати 383.16 Kb.
НазваМетодичні вказівки
Сторінка1/2
Дата27.06.2012
Розмір383.16 Kb.
ТипДокументи
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ


ЕКСПЛУАТАЦІЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНИХ СИСТЕМ

(для студентів 4-5 курсів усіх форм навчання,

спеціальності 6.092600 - водопостачання та водовідведення?)


Харків – ХНАМГ– 2007

Методичні вказівки до виконання лабораторних робот з дисципліни Експлуатація водопровідно-каналізаційних систем  (для студентів 4-5 курсів усіх форм навчання спеціальності 6.092600 - ?Водопостачання та водовідведення?). – Укл.: С.С. Душкін, Г.І. Благодарна, Ю.В.Ярошенко. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 32 с.


Укладачі: С.С.Душкін,

Г.І.Благодарна,

Ю.В.Ярошенко


Рецензент: В.А.Ткачов


Рекомендовано кафедрою водопостачання, водовідведення та очищення вод, протокол №1 від 30.08.2006 г.


^ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЖУРНАЛІВ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ


Викладення змісту та результатів виконаної лабораторної роботи повинно розподілятися на розділи й пункти. Розділи необхідно пронумерувати арабськими цифрами у межах всієї роботи.

Висновки повинні містити оцінку результатів лабораторної роботи.

Усі рисунки нумерують послідовно у межах лабораторної роботи арабськими цифрами. Номер рисунками повинен складатися з номера лабораторної роботи та порядкового номера рисунка, наприклад: рис. 1.2?.

Рисунки повинні розміщуватися зразу після посилання на них у тексті. Їх слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повороту роботи. Якщо це неможливо, рисунки розміщують так, щоб для їх розгляду потрібно було повернути роботу за годинниковою стрілкою.

Кожний рисунок повинен супроводжуватися змістовним підписом.

Цифровий матеріал, розміщений у роботі, рекомендується оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати заголовок. Його розміщують через тире від слова ?Таблиця?. Слово ?Таблиця? і заголовок починають з прописної букви. Підкреслювати заголовок не треба. Ділити заголовки таблиці за діагоналлю не допускається.


^ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1


ГІДРАВЛІЧНЕ ВИПРОБУВАННЯ НАПІРНИХ ТРУБОПРОВОДІВ

Тривалість роботи – 4 години.


Мета роботи:


  1. Визначити величину випробувальних тисків у трубопроводі.

  2. Виконати гідравлічне випробування на міцність і герметичність.

  3. Встановити вплив об’єму повітря, що знаходиться у випробувальному трубопроводі, на швидкість пониження тиску в трубопроводі, при наявності витоку води з нього.


Матеріальне забезпечення лабораторної роботи


  1. Секундомір;

  2. Мірні циліндри ємкістю 100 та 1000 мл.

  3. Дві ємкості по 10 л.


^ ХІД РОБОТИ

  1. Ознайомлення з лабораторною установкою.

  2. Визначення випробувальних тисків у трубопроводах з різних матеріалів при робочому тиску МПа для випробування на міцність і герметичність .

  3. Визначення допустимої величини витоку у випробувальному трубопроводі в залежності від матеріалу, діаметра і його довжини.

  4. Встановлення фактичної величини витоку з трубопроводу.

  5. Встановлення залежності впливу повітря, яке знаходиться у випробувальному трубопроводі, на швидкість пониження тиску в ньому при наявності витоку (не менше 3-х спостережень).

  6. Побудова графіка залежності тривалості зниження тиску з до від об’єму повітря в трубопроводі .

  7. Оформлення звіту і його захист індивідуальні і для кожного студента.

На виконання лабораторної роботи потрібно 2 години і 1 година на захист.


^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Збудовані трубопроводи і споруди водопостачання та водовідведення необхідно приймати в експлуатацію згідно вимог СНіП 3.05.04-85. При відсутності в проекті способу випробування напірні трубопроводи випробуються на міцність та герметичність, як правило, гідравлічним способом.

Випробування напірних трубопроводів всіх класів повинні проводитись будівельно-монтажною організацією за два етапи:

перший – попереднє випробування на міцність та герметичність після засипки ґрунтом на половину діаметру труб, з залишеними відкритими для огляду стиковими з'єднаннями;

другий – приймальне (кінцеве) випробування на міцність та герметичність після повної засипки трубопроводу за участю представників замовника: експлуатаційної організації та складанням акту встановленої форми.

Обидва етапи випробування повинні виконуватися до встановлення гідрантів, вантузів, запобіжних клапанів. Замість них на час випробування встановлюють фланцеві заглушки.

Будівельно-монтажні та проектні дефекти й недоліки, що виявлені під час огляду та іспитів відмічаються в акті з наведенням строку їх ліквідації.

Трубопроводи із сталевих, чавунних, залізобетонних та азбестоцементних труб, незалежно від способу випробування, необхідно випробувати ділянками довжиною не більше 1 км, а пластмасових – до 0,5 км. При гідравлічному способі випробування довжину випробувальних ділянок сталевих трубопроводів дозволяється приймати більшою 1 км.

При відсутності в проекті вказівок про величину тиску гідравлічного випробування напірних трубопроводів на міцність РМ вона приймається за додатком 1.

Для випробування на герметичність тиск у трубопроводі підвищують до випробувального на герметичність РГ, який приймають вищим за розрахунковий РР на величину

РГ= РР+ ?Р,

де – додаткова величина тиску, яка приймається залежно від верхньої межі виміру тиску, класу точності та ціни поділок шкали манометра і приймається за СНіП 3.05.04-85 [1, табл. 4] і орієнтовно становить 5-10 поділок шкали встановленого манометра.

Трубопроводи із сталевих, чавунних, залізобетонних та азбестоцементних труб, незалежно від способу випробування, необхідно випробувати ділянками довжиною не більше 1 км, а пластмасових – до 0,5 км. Довжину випробувальних ділянок сталевих трубопроводів при гідравлічному способі випробування дозволяє приймати більшою 1 км.

З метою водонасичення трубопроводи наповнюють водою і витримують в заповненому стані залежно від матеріалу труб не менше такого часу, год.: залізобетонних – 72, азбестоцементних – 21, чавунних - 24; для сталевих трубопроводів витримка з метою водонасичення не проводиться. Залізобетонні і азбестоцементні трубопроводи в межах вказаного часу повинні знаходитись не менше 12 годин під внутрішнім розрахунковим тиском Рр.

Попереднє та приймальне гідравлічне випробування напірного трубопроводу на міцність та герметичність проводять в такій послідовності.

При випробуванні на міцність тиск в трубопроводі підвищують до випробувального РМ і підкачуванням води підтримують його не менше 10 хв., не допускаючи зниження тиску більше ніж на 0,1 МПа. Потім знижують випробувальний тиск до внутрішнього розрахункового РР і, підтримуючи його підкачуванням води, оглядають трубопровід з метою виявлення дефектів на ньому протягом часу, який необхідний для виконання цього огляду. У випадку виявлення дефектів їх ліквідують і проводять повторне випробування трубопроводу.

Після закінчення випробування трубопроводу на міцність проводять його випробування на герметичність, для чого тиск у трубопроводі підвищують до величини випробувального тиску на герметичність РГ. Фіксують час початку випробування ТП за заміряють початковий рівень води НП у мірному бачку гідравлічного преса. Проводять спостереження за зниженням тиску. При цьому можуть мати місце три випадки його зниження:

перший – якщо протягом 10 хв. тиск впаде не менше ніж на дві поділки шкали манометра, але не нижче внутрішнього розрахункового РР, тоді на цьому спостереження за зниженням тиску закінчують;

другий – якщо за 10 хв. тиск впаде не менше ніж на дві поділки шкали манометра, тоді спостереження за зниженням тиску продовжують до тих пір, поки тиск впаде не менше ніж на дві поділки шкали манометра; при цьому тривалість спостереження не повинна перевищувати 3 год. – для залізобетонних і 1 год. – для чавунних, азбестоцементних та сталевих трубопроводів; якщо по закінченню цього часу не знизиться до внутрішнього розрахункового тиску РР, тоді потрібно скинути воду із трубопроводу в мірний бачок (або визначити об’єм скинутої води іншим способом);

третій – якщо протягом 10 хв. тиск впаде нижче внутрішнього розрахункового тиску РР, тоді подальше випробування трубопроводу закінчують і приймають заходи для знаходження і ліквідації прихованних дефектів трубопроводу шляхом витримування його під внутрішнім розрахунковим тиском РР до тих пір, поки при огляді не будуть знайдені дефекти, які викликають недопустиме зниження тиску в трубопроводі.

Після закінчення спостережень за зниженням тиску в першому випадку або скидання води в другому випробування продовжують в такій послідовності;

- підкачуючи воду із мірного бачка підвищують тиск в трубопроводі до випробувального на герметичність РГ, фіксують час закінчення випробування на герметичність ТК і заміряють кінцевий рівень води НК в мірному бачку гідравлічного преса;

- визначають тривалість випробування трубопроводу (ТКП), об’єм підкачаної води в трубопровід із мірного бачка W (для першого випадку), різницю між об’ємами підкачаної в трубопровід і скинутої із нього води (для другого випадку);

розраховують величину фактичних витрат додатково підкачаної води QП, л/хв., за формулою

, (1.1)

де ^ W - об'єм підкачаної води, л;

ТК і ТП – відповідно час початку і кінця випробування, хв.

Заповнення трубопроводу додатковим об’ємом води випробуванні на герметичність необхідна для: заміщення повітря, що вийшло через непроникні для води нещільності в з’єднаннях; заповнення об’ємів трубопроводу, які виникли при незначних кутових деформаціях труб у стикових з’єднаннях, зсувах гумових ущільнювальних кілець та манжет в цих з’єднаннях і зміщеннях торцевих заглушок; додаткового замочування під випробувальним тиском стінок азбестоцементних і залізобетонних труб, а також для відновлення можливих схованих просочувань води в місцях недоступних для огляду трубопроводу.

Напірний трубопровід визнається таким, що витримав попереднє та приймальне випробування на герметичність, якщо величина фактичних витрат підкачаної води не перевищує значень допустимих витоків води на випробувальній ділянці трубопроводу довжиною 1 км [1, табл. 6, с. 23], наведених в додатку 2 даних методичних вказівок.

Якщо витрати підкачаної води перевищують допустиму величину витоку, тоді трубопровід визнається таким, що не витримав випробування на герметичність і необхідно прийняти заходи, направлені на виявлення та ліквідацію прихованих дефектів трубопроводу. Після цього проводять повторне випробування трубопроводу.


^ ОПИСАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ УСТАНОВКИ


Лабораторії випробувальний трубопровід 1 (рис. 1), прокладений із сталевих труб діаметром d=80 мм, довжиною L=5,5 м, з ухилом і=0,033. Кінці трубопроводу закриті заглушками 14.

Для створення тиску у випробувальному трубопроводі 1 застосовують гідравлічний прес (плунжерний насос) 6, який забирає воду із мірного бачка 9, і встановлений всередині бака для води 7. Заповнення мірного бачка 9 здійснюється по трубі 8 відкриття вентиля, який встановлений на ньому. Нагляд за рівнем води в мірному бачку здійснюється за допомогою п’єзометричної трубки 10. Вода подається в трубопровід 1 по трубі 11.

Витоки води із випробувального трубопроводу 1 створюють шляхом відкриття крану 2. Для нагляду за тиском у випробувальному трубопроводі 1 на його кінцях встановлені зразкові манометри 3, класу точності 0,4.

Об’єм води, л, що подається гідравлічним пресом 6 у випробувальний трубопровід 1, заміряють за показниками п’єзометра 10, застосовуючи формулу

, (1.2)

де 0,0133 – перевідний коефіцієнт, що враховує одиниці виміру та площу дзеркала води у мірному бачку;

Н – різниця між показанням п’єзометрів до і після закачування води у випробувальний трубопровід, см.

Для встановлення впливу об’єму повітря, яке знаходиться у випробувальному трубопроводі, на швидкість зниження тиску в ньому лабораторна установка обладнана повітряним ковпаком у вигляді закритого з торців відрізка труби 5 ємністю 3,7 л, який має кран для впускання-випускання повітря 4.


Р
ис. 1.1 – Схема випробувальної установки

1 – випробувальний трубопровід; 2 – водорозбірний кран; 3 – манометри; 4 – кран для впускання і випускання повітря;

5 - "повітряний" ковпак; 6 – гідравлічний прес; 7 – бак для води; 8 – труба для подачі води у мірний бак 9; 10 – рівнемір;

11 - труба для закачування води пресом; 12 – труба для скидання води; 13 – труба подачі води від водопроводу;

14 – заглушки

^ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

Випробувальні тиски в трубопроводі 1 визначають згідно рекомендацій наведених на стор. 5 для робочого тиску, який для лабораторної роботи приймають рівним 0,6 МПа.

ДОСЛІД 1: Гідравлічне випробування трубопроводу

В трубопроводах, що укладені в землю, неможливо встановити величину витоку замірами, як це проводиться в лабораторії. Тому на практиці величину витоку визначають за кількістю води підкачаної у трубопроводі протягом всього досліду.

Гідравлічне випробування трубопроводу на міцність і герметичність при виконанні лабораторної роботи (створення витоку із крана 2) проводиться після часткового вилучення із нього повітря через кран 4 під час заповнення його водою.

На міцність трубопровід 1 випробують таким чином. Гідравлічним пресом 6 підвищують тиск в трубопроводі 1 до випробувального на міцність РМ. Створюють витік води через кран 2, підкачують воду пресом, не допускаючи зниження тиску нижче РМ. Підкачування води зупиняють і фіксують час. Якщо протягом 10 хвилин тиск не знизиться нижче робочого РР, то випробування на міцність вважають завершеним, інакше зменшують витік води із крана 2 і дослід повторюють заново.

На герметичність трубопровід випробують після того, як він витримав випробування на міцність. Для цього тиск в ньому підвищують до випробувального на герметичність РГ, фіксують час початку випробувань ТП та початковий рівень НП води у мірному бачку 9 за допомогою п’єзометра 10, а під кран 2 підставляють мірний циліндр.

Нагляд за зниженням тиску в трубопроводі ^ 1 протягом 10 хв. При цьому може бути три випадки:

1) Стрілка манометра 3 опуститься не менше ніж на дві поділки його шкали, але не знизиться нижче робочого РР. Спостереження за зниженням тиску припиняють.

2) Тиск знизиться менше ніж на дві поділки шкали манометра. Необхідно продовжувати спостереження за зниженням тиску до тих пір, поки він не знизиться не менше ніж на дві поділки шкали манометра. При цьому тривалість спостереження не повинна перевищувати часу вказаного на с. 6 (для лабораторної роботи 10 хвилин).

3) Протягом 10 хв. Тиск впаде нижче робочого РР. Трубопровід вважають таким, що не витримав гідравлічного випробування на герметичність.

Після закінчення спостережень за падінням тиску в першому або другому випадку підкачують воду, гідравлічним пресом 6 із мірного бачка 9. Тиск у трубопроводі 1 піднімають до випробувального на герметичність РГ, фіксують час закінчення випробувань ТК кінцевий рівень води у мірному бачку НК і забирають мірний циліндр з-під крана 2. За різницею рівнів води у мірному бачку за формулою (3) визначають об’єм води W, який потрібний для відновлення тиску у випробувальному трубопроводі. Величину витоку , л/хв., визначають за формулою (1). Результати випробувань заносять в табл. 1.

Таблиця 1 – Випробування трубопроводу на герметичність при РГ=____ МПа

№ спостережень

Час досліджень, хв

Рівні води у мірному бачку, см

Об’єм підкачаної води W, л

Витік води , л/хв.

ТП

ТК

Т

НП

НК

Н

1

























2

























3

























Середнє значення




Дослід повторюють тричі і величину витоку приймають рівною середньоарифметичному. Рекомендується порівнювати величину витоку з об’ємом води, яка поступила в мірний циліндр із крана 2 за період спостережень. Визначають допустиму величину витоку у випробувальному трубопроводі залежно від його матеріалу, діаметра і довжини, які вказуються викладачем для кожної бригади окремо, за додатком 2. Порівнюючи фактичну величину витоку з допустимою, студенти роблять відповідні висновки щодо гідравлічного випробування трубопроводу.

ДОСЛІД 2: Вплив повітря у трубопроводі на проведення гідравлічних випробувань

Встановлюють залежність впливу об’єму повітря, що знаходиться у випробувальному трубопроводі, на швидкість зниження тиску в ньому, при наявності витоку води.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ 1. Випробувальний трубопровід 1 та "повітряний" ковпак 5 повністю заповнюють водою із трубопроводу 13, випускаючи при цьому повітря через кран 4. Гідравлічним пресом 6 створюють в трубопроводі тиск на 0,03 МПа більше випробувального РМ. Створюють витік води із трубопроводу 2, який протягом всього часу проведення лабораторної роботи повинен бути відкритим на одну і ту ж величину. В момент коли тиск в трубопроводі 1 знизиться до випробувального РМ, вмикають секундомір і одночасно під кран 2 підставляють мірний циліндр. В той момент коли тиск у трубопроводі 1 знизиться до 0,6 МПа, секундомір зупиняють і забирають мірний циліндр з-під крана 2. Результати спостережень заносять в табл. 2. Величину витоку, мл, визначають за формулою

, (1.4)

де - кількість води, яка витекла із випробувального трубопроводу у мірній циліндр, мл;

- проміжок часу, с, при якому тиск від випробувального РМ знизився до робочого РР.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ 2. Надлишковий тиск у випробувальному трубопроводі 1 знижують до атмосферного, шляхом відкриття крана ^ 12. Потім, відкривши кран 4, через кран 12 випускають 1,0 л води із "повітряного" ковпака 5. Випуск води із повітряного ковпака припиняють раптовим закриттям крана 4 та з послідовним закриттям крана 12. Відкриваючи вентиль на трубі 11, гідравлічним пресом 6 закачують воду в трубопровід 1, створюючи тиск в ньому на 0,03 МПа більше випробувального РМ. У момент коли тиск в трубопроводі 1 знизиться до випробувального РМ, вмикають секундомір і одночасно під кран 2 підставляють мірний циліндр. Дослід продовжують аналогічно спостереженню

СПОСТЕРЕЖЕННЯ 3 і наступні виконуються у такій же послідовності, що і спостереження 2. При цьому "повітряний" ковпак 5 при кожному спостереженні частково звільняють від води, заповнюючи його повітрям. Дані спостережень заносять в табл.. 2.

За результатами спостережень будують графік залежності часу зниження тиску (від РМ до РР) від об’єму повітря в трубопроводі WП (рис. 2).

Таблиця 2 – Дані спостережень впливу об’єму повітря на час зниження тиску в трубопроводі від випробувального РМ=0,63 МПа до робочого РР=0,6 МПа

№ спостережень

Об’єм повітря в трубопроводі WП, мл

Об’єм води WВ, мл

Тривалість спостережень tВ, с

Величина витоку QВ, мл/с

1

0










2

1000










3

2000























Р
ис. 1.2 – Графік залежності


^ ЗМІСТ ЗВІТУ


У звіті дається короткий опис процесу гідравлічного випробування лабораторної установки. Результати випробувань заносяться в таблиці. Наводиться графік залежності впливу повітря, яке знаходиться у випробувальному трубопроводі, на швидкість пониження тиску в ньому, обчислення допустимої величини витоку. В кінці звіту даються висновки за результатами обчислень.

^ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТИ СТІЧНИХ ВОД У САМОПЛИВНИХ ЛОТКАХ

Тривалість роботи – 4 години.


При експлуатації каналізаційних мереж та очисних споруд часто виникає необхідність виміряти витрату стічних вод. Вибір того або іншого методу вимірювання витрати стічних вод повинен відбуватися з обліком особливостей місцевих умов та потрібної точності вимірювання витрати стічних вод можуть бути підрозділені на дві групи:

1) з безпосереднім виміром витрати за допомогою вимірюваних лотків та водомірів;

2) з виміром площі живого перерізу та середній швидкості течії води у ньому за допомогою поплавків, вертушок.

^ Витрату води через водозлив с широким порогом

Витрата вода через водозлив с широким порогом (рис. 2.1) визначають за формулою

, (2.1)

де - коефіцієнт витрати;

- коефіцієнт бокового стиснення;

- ширина водозливу;

- повний напір на водозливі

, (2.2)

- швидкість підходу;

Н
– геометричний напір на водозливі.

Рис. 2.1 – Водозлив з широким порогом (прокольний розріз).

Якщо и , коефіцієнт витрати можна визначити за формулами А.Р. Березинського при вхідному ребрі:

закругленому

, (2.3)

де - ширина гребню від вертикальної напірної грані до низової грані;

прямокутнім

. (2.4)

Якщо відношення , то величина при закругленому ребрі складає 0,36 та при гострому ребрі 0,32.

Коефіцієнт бокового стиснення

, (2.5)

де - число бокових стиснень, ;

- коефіцієнт форми бокових стінок (рис. 2.2).




Рис. 2.2 – Форма берегових устоїв та оголовків проміжних диків


Підтоплення водозливу враховується введенням у формулу (2.1) коефіцієнту затоплення . При вимірюванні витрати підтопленим водозливом різко знижується точність вимірювання.

За допомогою поверхневих поплавків робляться приближенні вимірювання витрати.

На вибраній для вимірюванні ділянці визначають площу живого перерізу . Швидкість течії рідини на поверхні визначається за результатами замірів поплавками швидкостей поверхні біля стінок каналу та і посередині його , обчислюється за формулою

. (2.6)

Витрата води визначається за формулою

, (2.7)

де - коефіцієнт, який уявляє собою відношення середній швидкості на поверхні і визначається за формулою

, (2.8)

де - коефіцієнт Шезі.

Для вимірювання витрати стічних вод пристосовують гідрометричні вертушки Владиченського-Жестовського з горизонтальною віссю та лапастним гвинтом. Вертушка цього типу в меншому ступені підпадає обволаківанню ганчірками та папером, які утримуються у стічній воді.

На прямолінійній ділянці каналу вибирають переріз для заміру витрати. Намічають на ньому декілька вертикалей та точок на вертикалі для заміру швидкостей. При вимірювані витрати у трубах та прямокутних каналах число вертикалей повинно бути не менш трьох (у стінок та у середині), а відстань між ними слід приймати рівними.

Замір швидкостей за вертикаллю у залежності від глибини каналу та точності вимірювання витрати, яку вимагають, може визначатися:

1) у трьох точках (у поверхні води, на глибині 0,2Н, 0,4Н, 0,6Н, 0,8Н від поверхні води);

2) у трьох точках (на глибині 0,2Н, 0,6Н та 0,8Н від поверхні води);

3) у двох точках (на глибині 0,2Н та 0,8Н від поверхні води);

4) в одній точці (у поверхні води, при вимірюванні швидкості біля стінок).

За результатами вимірювань обчисляють середні швидкості за вертикаллю

, (2.9)

, (2.10)

, (2.11)

(2.12)

де , , , , , - швидкості у точках, відповідно у поверхні на глибині 0,2Н; 0,4Н; 0,6Н; 0,8Н; від поверхні води та біля дна (Н – глибина води);

Загальна витрата визначається як сума витрат між вибраними вертикалями для заміру швидкостей, кожний із яких дорівнює добуток полусуми швидкостей двох суміжних вертикалей на площу живого перерізу між цими же вертикалями.

^ ОПИСАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ УСТАНОВКИ


Установка для проведення лабораторної роботи складається із гідравлічного лотку 3 (водозлив з широким порогом 2) перемінного тиску, бака 4 та циркуляційний насос 1 (рис. 2.3). Уся установка уявляє собою циркуляційну систему; витрата води у неї регулюється засувками до і після насосу.





Рис. 2.3 – Схема експериментальної установки з гідравлічним лотком.

1 – циркуляційний насос; 2 – водозлив з широким порогом;

3 – гідравлічний лоток; 4 – бак.

На виконання лабораторної роботи потрібно 2 години і 1 година на захист.


^ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ ТА ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДІВ


Перед початком роботи виміряють розміри водозливу. Вимірювання ширини водозливу слід виконувати за допомогою двох металевих лінійок ураспір, кожна із яких повинна мати довжину меншу, ніж уся вимірювальна ширина, але більш половини її. По висоті кожного устрою необхідно виконувати декілька вимірювань.

Розрахункова ширина повинна рахувати як середньоарифметичне значення із декілька результатів вимірювань.

Наповнення води, напори на порогах водозливу виміряють за допомогою мірних сил (шпітценмасштабів), які встановлюються над мірним перерізом. Глибина потоку або напір на порозі водозливу розраховують як різницю двох відліків по шпітценмасштабу, що установлений на дно лотка (або на поріг водозливу) та на поверхню води.

Враховуючи, що перед водозливом вільна поверхня води має криву спаду, мірний переріз для вимірювань величини Н повинно розташовуватися перед водозливом на відстані ні менш 3Н. Дані вимірювань заносять до таблиці 2.1. Витрати визначають за наведеними вище формулами.

Таблиця 2.1 – Результати вимірювань при визначені витрати водозливу з широким порогом

№ досліду

Вимірювання величини

до і після досліду

у час досліду

В2

РВ

С

напір та глибина

Глибина підтоплення

відлік на (поріг), дно

відлік на поверхню води

Н

відлік на поріг

відлік на поверхню води

RП

1




























2




























3




























Для вимірювання витрати поплавками вибирають вимірювальну ділянку. Початок та кінець його фіксують на стінках лотку. Запуск поплавків.

Слід виконувати до початку вимірювальної ділянки. Час руху поплавка повинно визначатися за допомогою секундоміру, який слід включати у момент проходу поплавка у початку вимірювальній ділянці. Поверхневі швидкості біля стінок та у середині слід визначати за результатами запусків не менш трьох поплавків.

У якості поплавків використовують дерев’яні брусочки. Один кінець їх слід збільшити вагу металевими деталями для забезпечення занурення частини поплавку у воду.

Дані вимірювання заносять у таблицю 2.2. У поверхневій швидкості, обчисленої за формулою 2.8, визначається витрата.


Таблиця 2.2 – Результати вимірювання при визначенні витрати за допомогою поплавків

Місце вимірювання швидкості

Довжина вимірюваної ділянки

Час руху поплавка на вимірюваній ділянці

Вимірювана швидкість на поверхні, м/с

- за формулою

№ заміру

середнє

1

2

3

4

У лівій стінки

























В середині лотка

























У правій стінки



























  1   2

Схожі:

Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
Методичні вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
Методичні вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
Методичні вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи