Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» icon

Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»




НазваПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Сторінка1/10
Дата27.06.2012
Розмір2.1 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «ПРО ВИЩУ ОСВІТУ»

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

Чинна редакція

Нова редакція

Розділ I



ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення


У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:

вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у
вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного
та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який
ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується
здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами
суспільства система знань, умінь і навичок, професійних,
світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в
процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства,
науки, техніки, технологій, культури та мистецтва
;

зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної
інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття
вищої освіти і певної кваліфікації;



державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні
заклади - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними
вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню
навчання за напрямом, спеціальністю;




нормативний термін навчання - термін навчання за денною
(очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;


стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст
вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої
освіти та нормативний термін навчання;


освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за
ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи,
достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному
освітньо-кваліфікаційному рівню;


освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характеристика
вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та
навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та
обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності;



рівень професійної діяльності - характеристика професійної
діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та
обов'язків (робіт), які виконує фахівець;


професійна підготовка - здобуття кваліфікації за відповідним
напрямом підготовки або спеціальністю
;


вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад,
який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту,
реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні
програми вищої освіти за певними освітніми та
освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання
та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання,
інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти,
а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;




вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий
навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з
державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;




вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної
Республіки Крим, - вищий навчальний заклад, заснований органами
влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;



вищий навчальний заклад комунальної форми власності - вищий
навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що
фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим
органам влади;






вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий
навчальний заклад, заснований на приватній власності і
підпорядкований власнику (власникам);

освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг
для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;

ліцензування - процедура визнання спроможності вищого
навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність,
пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до
вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо
кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного
забезпечення;


ліцензований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад
певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність,
пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;


ліцензована спеціальність - спеціальність відповідного
освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад
певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;


акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу
певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із
здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог
стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо
кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного
забезпечення;


рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального
закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із
здобуттям вищої освіти та кваліфікації;



акредитований напрям - напрям, за яким вищий навчальний
заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність ,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;





акредитована спеціальність - спеціальність відповідного
освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад
певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;





акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний
заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність,
пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами

і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не
менше двох третин з яких є акредитованими;



якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою
освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну
орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність
задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і
потреби суспільства;


якість освітньої діяльності - сукупність характеристик
системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність
задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи
або(та) суспільства.


Розділ I



^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення


У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:

вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у
вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного
та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який
ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується
здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

Вилучити



Вилучити


державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні
заклади, - встановлення відповідності рівня якості здобутої ними
вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти після закінчення
навчання за напрямом, спеціальністю;


документ про освіту – матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації щодо персональних даних випускника навчального закладу, його освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня, зафіксованої в державних органах управління освітою і частково відтвореної на пластиковій картці;

зовнішнє незалежне оцінювання знань осіб, які бажають здобувати вищу освіту на базі повної загальної середньої освіти, – система об’єктивного оцінювання рівня їхніх знань за єдиними вимогами і процедурами з метою забезпечення основи конкурсного відбору осіб для прийому на навчання до вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел оплати навчання;


нормативний термін навчання - термін навчання за денною
формою, необхідний для засвоєння особою відповідної освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми і встановлений стандартом вищої освіти;


Вилучити


Вилучити


освітньо-кваліфікаційний (освітньо-науковий) рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної, наукової діяльності;


рівень професійної діяльності - характеристика професійної
діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та
обов'язків (робіт), які виконує особа з вищою освітою;


Вилучити


вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад,
який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, принципів автономії, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні (освітньо-наукові) програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковим) рівнями, забезпечує навчання, виховання осіб, здобуття ними кваліфікації відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;


автономія вищого навчального закладу – сукупність прав та відповідальності щодо здійснення навчальної, наукової, фінансово-господарської та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів тощо відповідно та в межах, визначених законодавством про освіту;


вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету, має статус бюджетної установи і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;


Вилучити


вищий навчальний заклад комунальної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим (органами місцевого самоврядування), що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим (місцевого бюджету) і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим (органам місцевого самоврядування);


вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий
навчальний заклад, заснований на приватній власності і
підпорядкований власнику (власникам);


освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг
для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа;

ліцензування - процедура визнання спроможності вищого
навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність,
пов'язану із здобуттям вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо
кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного
забезпечення;

ліцензований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад
певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність,
пов'язану із здобуттям вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня;


ліцензована спеціальність - спеціальність, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти відповідного
освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня;


акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу
певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із
здобуттям вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня відповідно до вимог
стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо
кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного
забезпечення;

Вилучити


акредитований напрям  напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу пройшов процедуру акредитації та отримав право видавати державні документи про здобуття вищої освіти встановленого зразка;


акредитована спеціальність  спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу пройшов процедуру акредитації та отримав право видавати державні документи про здобуття вищої освіти встановленого зразка;


Вилучити


якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою
освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну
орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність
задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і
потреби суспільства


якість освітньої діяльності - сукупність характеристик
системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність
задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи
або(та) суспільства.





Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту


Законодавство України про вищу освіту базується на
Конституції України складається з законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.




Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то
застосовуються правила міжнародних договорів.




Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту


Законодавство України про вищу освіту базується на
Конституції України складається із міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.


Права державного вищого навчального закладу як бюджетної установи, передбачені цим законом, що визначають його інституційну автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.


Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то
застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти

1. Державна політика у галузі вищої освіти визначається
Верховною Радою України.


2. Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на
принципах:

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним
громадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних
партій, громадських і релігійних організацій;

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему
вищої освіти
при збереженні і розвитку досягнень та традицій
української вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних
напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та
професійної підготовки фахівців.


3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти
забезпечується шляхом:


збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її
якості;
підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх
можливостей для отримання вищої освіти;
створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої
освіти;




надання цільових, пільгових державних кредитів особам для
здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки
фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних
закладах державної та комунальної форм власності, за кошти
відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням
потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах,
пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому
законодавством;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на
основі спеціальних освітніх технологій.


Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти

1. Державна політика у галузі вищої освіти визначається
Верховною Радою України.


2. Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на
принципах:

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним
громадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних
партій, громадських і релігійних організацій;

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему
вищої освіти, ^ Європейській простір вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності у формуванні структури та обсягів освітньої та
професійної підготовки кадрів з вищою освітою .

3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти
забезпечується шляхом:


збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її
якості;
розширення можливостей для здобуття вищої освіти, освіти впродовж життя;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої
освіти;

розширення автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи


надання цільових, пільгових державних кредитів особам для
здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки
кадрів з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних
закладах державної та комунальної форм власності, за кошти
відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням
потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах,
пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому
законодавством;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на
основі спеціальних освітніх технологій.

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу
освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на
конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний
освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони
вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального
закладу, напряму підготовки і спеціальності.






2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої
освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів
Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не
встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.


Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний (освітньо-науковий) рівень громадянин безоплатно здобуває вперше. Вони вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти, напряму і спеціальності. Випадки, при яких наступне здобуття вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем є безоплатним, визначається Кабінетом Міністрів України.


2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої
освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів
Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не
встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах

^ Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається
відповідно до Конституції України та закону України
про мови.



Стаття 5. Мова навчання у вищих навчальних закладах


^ Навчання у вищих навчальних закладах України здійснюється українською мовою.






Чинна редакція

Нова редакція

Розділ II



^ СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ.
ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ



Стаття 6. Структура вищої освіти

1. До структури вищої освіти входять освітні й
освітньо-кваліфікаційні рівні:



^ 1) освітні рівні:



неповна вища освіта;



базова вища освіта;



повна вища освіта;



2) освітньо-кваліфікаційні рівні:



молодший спеціаліст;



бакалавр;



спеціаліст, магістр.


2. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і
спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних
рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними
програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня
оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для
майбутньої професійної діяльності.


Розділ II



^ СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ.
ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ



Стаття 6. Структура вищої освіти

1. До структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні та освітньо-науковий рівні:

^ 1) освітньо-кваліфікаційні рівні:



молодший спеціаліст;



бакалавр;

магістр.

2) освітньо-науковий рівень:

доктор філософії.


2. У вищих навчальних закладах здобуття вищої освіти за напрямами і спеціальностями всіх освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними (освітньо-науковою) програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня
оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для
майбутньої професійної діяльності.



Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти



1. Неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи,
який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для
здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем
молодшого спеціаліста.



2. Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи,
який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для
здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем
бакалавра.



3. Повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи,
який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для
здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем
спеціаліста або магістра



4. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих
навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.



Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні
заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.





^ Стаття 7. Освітньо-кваліфікаційні і освітньо-науковий рівні вищої освіти



1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень
вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.


^ Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі повної загальної середньої освіти становить два роки.


Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста може здобуватися на основі базової загальної середньої освіти із одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

^ Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти становить чотири роки.


Підготовку молодших спеціалістів здійснюють професійні коледжі.



2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної
діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.


^ Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра на основі повної загальної середньої освіти становить три-чотири роки.


Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Термін навчання може зменшуватися на один-два роки.


Підготовку бакалаврів здійснюють університети, академії, коледжі.


3. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності або ж первинних посад наукових та науково-педагогічних працівників.

^ Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра становить півтора-два роки.


Підготовку магістрів здійснюють університети, академії.


4. Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра медичного, ветеринарно-медичного, мистецького, педагогічного, юридичного спрямувань і з військових спеціальностей, які не мають аналогів у системі цивільної освіти, може здобуватися на основі повної загальної середньої освіти (інтегрований магістр).

^ Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою інтегрованого магістра на основі повної загальної середньої освіти становить п’ять-шість років.


Підготовку магістрів здійснюють університети, академії.


5. Доктор філософії - освітньо-науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістра і передбачає засвоєння особою відповідної освітньо-наукової програми, набуття навичок володіння методологією й методикою дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які мають суттєву наукову новизну та практичне значення, їх опублікування у наукових виданнях та публічний захист дисертації.

^ Нормативний термін навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії становить чотири роки.


Підготовку докторів філософії здійснюють університети, академії, наукові установи виключно за денною формою навчання.


Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти



1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень
вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої
освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання,
достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня
професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у
певному виді економічної діяльності.



Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому
професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може
присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого
спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.



Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть
одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.



2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти
особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула
базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання
щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для
виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної
діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді
економічної діяльності.



^ Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра
може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня
молодшого спеціаліста.



Особи, які в період навчання за освітньо-професійною
програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах
другого - четвертого рівнів акредитації припинили подальше
навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути
освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із
спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому
самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.



3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти
особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра
здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні
для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня
професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у
певному виді економічної діяльності.



4. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти
особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра
здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні
для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт)
інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що
передбачені для первинних посад у певному виді економічної
діяльності.



^ Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра
може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня
спеціаліста.



Особи, які в період навчання за освітньо-професійною
програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.


5. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів
спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного
спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої
освіти.



^ Стаття 8. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів



Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну атестацію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Особам, які завершили навчання у вищих навчальних закладах за відповідною освітньо-професійною (освітньо-науковою) програмою, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти, видається державний документ про вищу освіту встановленого зразка.


Стаття 9. Документи про вищу освіту

1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують
здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними
освітньо-кваліфікаційними рівнями:

диплом молодшого спеціаліста;

диплом бакалавра;

диплом спеціаліста;



диплом магістра.




Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом
Міністрів України.




Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр
професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).




^ Для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету,
документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.




2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до
завершення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.


Стаття 9. Документи про вищу освіту

1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують
здобуття особою вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковим) рівнями:


диплом молодшого спеціаліста;


диплом бакалавра;

Вилучити

диплом магістра.;


диплом доктора філософії.



Зразки державних документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України. У документі про вищу освіту зазначається найменування вищого навчального закладу, який видає цей документ, а в разі здобуття вищої освіти у відокремленому структурному підрозділі вищого навчального закладу  також і найменування цього підрозділу.

^ Вищий навчальний заклад має право видавати державний документ про вищу освіту встановленого зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).


Для осіб, які навчалися за кошти державного або місцевого бюджету, документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до
завершення навчання за освітньо-професійними (освітньо-науковою) програмами, отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.


Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти
та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання
іншої спеціальност
і на основі здобутого раніше
освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та
наступності освіти і включає:


перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі
здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного
досвіду;



спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі
завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах
спеціальності;

розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою
здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах
спеціальності;

стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та
обов'язків певної спеціальності.




^ Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну
атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.



Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи
розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний
документ про післядипломну освіту.



Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.



2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними
закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами
вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому
числі на підставі укладених договорів.


Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти
та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності освіти і включає:

Вилучити


спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі
завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах
спеціальності;

розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою
здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах
спеціальності;

стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та
обов'язків певної спеціальності;


^ Формами післядипломної освіти можуть бути:

асистентура-стажування;

інтернатура;

лікарська резидентура;

клінічна ординатура тощо.


Асистентура-стажування відкривається в університетах, академіях за мистецькими спеціальностями і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів з мистецьких спеціальностей.

Інтернатура відкривається в університетах, академіях і є основною формою професійної підготовки осіб за медичними та фармацевтичними спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря або провізора відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Лікарська резидентура відкривається в університетах, академіях і є основною формою професійної підготовки осіб за медичними спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах вищих медичних навчальних закладах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста певної спеціальності відповідно до переліку спеціальностей.

Клінічна ординатура відкривається в університетах, академіях і є формою довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху, якій передує інтернатура або курси спеціалізації і праця за спеціальністю тривалістю не менше трьох років та здійснюється за індивідуальним планом.

Вилучити



Особа, яка успішно пройшла програму післядипломної освіти, отримує відповідний документ встановленого зразка (свідоцтво, посвідчення, сертифікат, довідку тощо).


Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти, структурними підрозділами вищих навчальних закладів та відповідними підрозділами наукових і навчально-наукових установ та підприємств, у тому числі на підставі договорів відповідно до Положення про порядок організації післядипломної освіти, що затверджуються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці і соціальної політики.





Чинна редакція

Нова редакція


Розділ III

^ СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ


Стаття 11. Система стандартів вищої освіти


1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.


^ 2. Державний стандарт вищої освіти містить складові:


перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;


перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;


вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;


вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.


3. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:


освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;


освітньо-професійні програми підготовки;


засоби діагностики якості вищої освіти.


4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:


перелік спеціалізацій за спеціальностями;

варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;


варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;


варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;


навчальні плани;


програми навчальних дисциплін.


5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.


Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти


1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.


2. Перелік ( 1719-2006-п ) напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.


3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.


^ 4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.


5. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.


Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.


Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти


1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.


2. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.


^ Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.


Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.


Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.


Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.


Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.


Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.


Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнання документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.


3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.


Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів


1. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.


2. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.


Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.


4. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.


5. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.


Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти


Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.


Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.


Розділ III

^ ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ


Стаття 11. Зміст вищої освіти


1. Зміст вищої освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів з напрямів і спеціальностей, зазначених у відповідному переліку напрямів і спеціальностей.


^ Стаття 12. Переліки напрямів і спеціальностей вищої освіти


1. Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка кадрів у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, є нормативно-правовим актом організації вищої освіти і містить найменування галузей освіти і напрямів.


2. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, є нормативно-правовим актом організації вищої освіти і містить найменування галузей освіти, напрямів і спеціальностей.


3. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, є нормативно-правовим актом організації вищої освіти і містить найменування галузей освіти, напрямів і спеціальностей.


Переліки напрямів підготовки і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.


4. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою за освітньо-науковим рівнем доктора філософії, проводиться захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії, є нормативно-правовим актом організації вищої освіти, містить найменування галузей освіти та спеціальностей і затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та Вищої атестаційної комісії.


^ Стаття 13. Стандарти вищої освіти


1.Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня випускника вищого навчального закладу, змісту освіти, термінів навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних напрямів і спеціальностей.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти за певними освітньо-професійними (освітньо-науковою) програмами відповідних освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів усіх типів незалежно від їх підпорядкування і форм власності.


^ До стандартів вищої освіти входять:

освітньо-кваліфікаційні (освітньо-наукова) характеристики;

освітньо-професійні (освітньо-наукова) програми;

засоби діагностики якості освіти.


2. Освітньо-кваліфікаційна (освітньо-наукова) характеристика визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу, його компетентності, інші соціально важливі якості, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації, а також місце випускника в структурі галузей економіки держави.


Освітньо-кваліфікаційні (освітньо-наукова) характеристики, розробляються з кожного напряму (спеціальності) для відповідних освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики та іншими центральними органами виконавчої влади.


3. Освітньо-професійна (освітньо-наукова) програма визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою та нормативний термін навчання за певним напрямом (спеціальністю) відповідного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня і містить:

перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю;

програми нормативних навчальних дисциплін;

нормативний термін навчання.


Освітньо-професійні (освітньо-наукові) програми розробляються з кожного напряму (спеціальності) відповідних освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади.


4. Програма навчальної дисципліни містить виклад змісту навчальної дисципліни, послідовність її вивчення, перелік знань та вмінь, критерії підсумкового контролю, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів.


Програми нормативних навчальних дисциплін затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади.


5. Засоби діагностики якості освіти визначають стандартизовані методики та систему формалізованих завдань, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей і використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти.

Засоби діагностики якості вищої освіти розробляються з кожного напряму (спеціальності) для відповідних освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади.


^ 6. Стандарт вищої освіти містить державну компоненту та компоненту вищого навчального закладу.

Державна компонента містить:

освітньо-кваліфікаційну (освітньо-наукову) характеристику;

освітньо-професійну (освітньо-наукову) програму в частині переліку нормативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, форми підсумкового контролю, програм нормативних навчальних дисциплін та терміну навчання;

засоби діагностики якості вищої освіти в частині нормативних навчальних дисциплін.


Державна компонента стандартів вищої освіти є обов’язковою для всіх вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування.


^ Компонента вищого навчального закладу містить:

варіативну складову освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми в частині переліку варіативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, та форми підсумкового контролю;

засоби діагностики якості вищої освіти в частині варіативних навчальних дисциплін.

Варіативні навчальні дисципліни визначаються вищим навчальним закладом з урахуванням спеціалізацій, напрямів і спеціальностей, наукових і науково-технічних досягнень вищого навчального закладу, а також з метою задоволення освітніх і професійних потреб осіб, що навчаються, замовників освітніх послуг, ринку праці.


^ Перелік спеціалізацій підготовки визначається вищим навчальним закладом.

Вищі навчальні заклади на підставі освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми розробляють навчальний план з кожного напряму (спеціальності), який визначає перелік та обсяг в нормативних і варіативних навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного та підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік, складається робочий навчальний план.

^ Навчальний і робочий навчальний плани є нормативними документами вищого навчального закладу і затверджуються його керівником.


Стаття 14. Науково-методичне забезпечення вищої освіти


Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.


Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.


^ Стаття 15. Вилучити
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconЗакон україни про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо питань студентського самоврядування
Внести до Закону України “Про вищу освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., №20, ст. 134; 2007 р., №7-8, ст. 66; 2008...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим І підпорядкований органам влади Автономної Республіки...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим І підпорядкований органам влади Автономної Республіки...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим І підпорядкований органам влади Автономної Республіки...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconПроект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту»
Автономної Республіки Крим, вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconШановні учасники конференції!
Договір укладено відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України про освіту, Закону України про вищу...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconКолективний договір між ректором внту та профспілковим комітетом на 2012-2014 роки
Закону України «Про колективні договори І угоди», Генеральної, галузевої угод, Закону України про освіту, Закону України про вищу...
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconСумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ
Про внесення змін до ст. 35 Закону України "Про вищу освіту" : Закон України від 4 лист. 2005р// Урядовий кур"єр. 2005. 1 грудня....
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «про вищу освіту» iconРішення колективних трудових спорів (конфліктів)»; Закону України «Про відпустки»; Закону України «Про освіту»; Закону України «Про вищу освіту»; Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
Сторони І мають відповідні повноваження. У ньому визначаються взаємовідносини адміністрації та колективу університету з питань економічного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи