Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення icon

Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення




НазваЗакон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення
Сторінка1/6
Дата27.06.2012
Розмір1.23 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6

ПРОЕКТ


Вноситься

Кабінетом Міністрів України

М. АЗАРОВ

“ ” 2010 р.


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про заходи щодо законодавчого забезпечення
реформування пенсійної системи

______________________________________


Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Питання формування накопичувальної системи пенсійного страхування

1. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

2. Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є особи, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески до цього фонду.

3. Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду у таких розмірах: у рік запровадження перерахування – 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановленого для таких учасників, кожного наступного року – у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків і подальшої сплати у зазначеному розмірі.

4. Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, нараховуються на суму, передбачену договором про добровільну участь.

5. Пенсійний фонд України спрямовує страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.


Стаття 2. Максимальний розмір пенсій або щомісячного довічного

грошового утримання

1. Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379 “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Розділ ІІ

^ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.

2. Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановлене цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

3. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і у яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) буде відповідати максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом.

4. Дія положень, передбачених абзацами вісімдесят
четвертим — вісімдесят шостим підпункту 18 розділу ІІ цього Закону, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначатиметься або перераховуватиметься з нової заробітної плати після набрання чинності цим Законом.

5. У разі коли внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

6. З метою недопущення зменшення заробітної плати найманих працівників у зв’язку з перерахуванням страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та фізичні особи, які використовують найману працю, провадять:

збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців;

підвищення протягом поетапного збільшення розміру страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду заробітної плати усіх працівників таким чином і в таких розмірах, щоб після відрахування страхових внесків на

загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб заробітна плата, що підлягає виплаті, не була нижчою, ніж фактично виплачена заробітна плата за рік, що передує року збільшення розміру страхового внеску до Накопичувального пенсійного фонду.


7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 1995 р., № 34, ст. 268; 2003 р., № 14, ст. 97; 2005 р., № 2, ст. 32, № 26, ст. 346; 2006 р., № 1, ст. 18; 2007 р., № 9, ст. 69; 2008 р., № 5―8, ст. 78; із змінами, внесеними Законом України
від 7 жовтня 2010 року № 2592–VІ):

у статті 23:

частину першу викласти у такій редакції:

“Граничний вік перебування на державній службі становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.”;

у частині другій слова “закінчення цього терміну” замінити словами “досягнення граничного віку перебування на державній службі”;

у статті 31:

у частині четвертій:

слова “пенсійного віку” замінити словами “віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону”, а слова і цифри “страховий стаж для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше
20 років” — словами і цифрами “страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,”;

доповнити частину реченням такого змісту: “У разі наявності (набуття) права на пенсію державний службовець, який вийшов у відставку, має право вибору між отриманням виплати у зв’язку з відставкою або пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) на підставах, передбачених іншими законами.”;

у частині п’ятій слова “пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці” замінити словами “державним службовцем віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону”;

у частині шостій слова “за віком” замінити словами “або щомісячного довічного грошового утримання”;


у статті 37:

у частині другій:

перше речення викласти у такій редакції: “На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.”;

у другому реченні слова “без обмеження граничного розміру пенсії” виключити;

доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:

“До досягнення 62 років право на пенсію мають чоловіки ― державні службовці, які народилися до 31 грудня 1952 року, після досягнення
60 років.”.

У зв’язку з цим частини третю — чотирнадцяту вважати відповідно частинами четвертою — п’ятнадцятою;

частину п’яту викласти у такій редакції:

“Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно із цим Законом, Законами України “Про статус народного депутата України”, “Про прокуратуру”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а після звільнення з таких посад — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Достроково призначена пенсія з урахуванням підпункту “г” частини першої пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”, пункту “в” частини другої статті 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” і статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” у період до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, працюючим пенсіонерам не виплачується.”;

частину шосту викласти у такій редакції:

“Обчислення пенсій державних службовців здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

у частині сьомій слова “частинами другою і п’ятою цієї статті” замінити словами “частиною другою цієї статті”;

у частині восьмій слова “, а також у разі продовження перебування зазначених осіб на державній службі” виключити, а слова “шостою цієї статті” замінити словами “сьомою цієї статті”;

у частині одинадцятій слова “з урахуванням норм частини п’ятої цієї статті” виключити”;

у частині дванадцятій слова “восьмою цієї статті” замінити словами “дев’ятою цієї статті”;


2) у частині дванадцятій статті 20 Закону України “Про статус народного депутата України” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,
№ 42, ст. 212; 2005 р., № 4, ст. 100; 2009 р., № 36—37, ст. 511):

абзаци перший і другий викласти у такій редакції:

“12. Після досягнення чоловіками 62 років, і жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. До досягнення 62 років право на пенсію мають народні депутати — чоловіки, які народилися до 31 грудня 1952 року після досягнення 60 років.

Пенсія працюючому народному депутату в період виконання депутатських повноважень та колишньому народному депутату, який працює на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно із Законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а після припинення депутатських повноважень (звільнення з посад) — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.”;

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

“Після закінчення строку депутатських повноважень народному депутату, який має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за його бажанням може бути достроково призначено пенсію згідно з цим Законом, але не раніше ніж за два роки до досягнення віку, встановленого абзацом
першим цієї частини. Достроково призначена згідно з цим Законом пенсія до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї частини, працюючому народному депутату не виплачується.”;


3) частину першу статті 58 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” доповнити реченням такого змісту: “При цьому розмір пенсії колишніх членів Кабінету Міністрів України не може перевищувати
80 відсотків заробітної плати, яка використовується для обчислення пенсії.”;


4) у Законі України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 33, ст. 175; 2003 р., № 46,
ст. 367; 2004 р., № 10, ст. 104; 2005 р., № 2, ст. 32; 2006 р., № 1, ст. 18;
2008 р., № 5—8, ст. 78):

у статті 18:

частину першу викласти у такій редакції:

“Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.”;

частину другу виключити;

у частині третій слова “закінчення цього терміну” замінити словами “досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування”;


5) у статті 42 Закону України “Про дипломатичну службу” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29; 2003 р., № 4, ст. 30):

частину першу викласти у такій редакції:

“Граничний вік перебування на дипломатичній службі становить
62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.”;

у частині другій слова “закінчення строку продовження” замінити словами “досягнення граничного віку”;


6) у статті 501 Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 2001 р., № 44, ст. 233;
2005 р., № 2, ст. 32; 2006 р., № 1, ст. 18; 2008 р., № 5—8, ст. 78):

у частині першій:

у першому реченні цифри “20” і “10” замінити цифрами “25” і “15”;

третє речення виключити;

у частині другій слова і цифри “, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або” виключити;

частини третю і четверту викласти у такій редакції:

“Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин і вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах, установлених на дату звернення за пенсією.

Працівникам, які не мають вислуги 25 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менш як 15 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, після досягнення чоловіками 57 років, а
жінками віку, що на п’ять років менше ніж пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. До досягнення 57 років право на пенсію мають чоловіки, які народилися до 31 грудня 1957 року, після досягнення 55 років. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 31 грудня 2020 року.”;


частину чотирнадцяту викласти у такій редакції:

“Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, Законів України “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну службу”, виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а після звільнення з таких посад — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.”;


7) у Законі України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41—45, ст. 529):

частину першу статті 138 викласти у такій редакції:

“1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками
віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України “Про державну службу”, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення 62 років право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або пенсії мають чоловіки – судді у відставці, які народилися до 31 грудня 1952 року після досягнення 60 років.”

у частині другій слова “пенсійного віку,” замінити словами “віку, встановленого частиною першою цієї статті,”;

друге речення частини третьої виключити;

частину п’яту викласти у такій редакції:

“5. Виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії відповідно до Законів України “Про прокуратуру”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно

до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується за останнім місцем роботи.”;
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconЗакон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення
Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність...
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconНаказ №125 Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в університеті
«Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» та від 13 січня 2011 року №2939-vi «Про доступ до публічної інформації» (далі...
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconЗакон України „Про охорону праці. 2 Кодекс законів про працю України. 3 Трудовий договір. 4 Колективний договір. Номенклатурні заходи з охорони праці. 5 Фонди охорони праці, їх формування
Причини виробничого травматизму та професійних захворювань. Заходи щодо їх усунення
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconУказ Президента України
Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconУказ Президента України
Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconНаказ №24 від 9 січня 2006р
За підсумками проведеної у 2005 році роботи щодо виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування...
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconНаука України: Поточний інформаційний список
Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери: Указ Президента України від 16 травня 2008 року
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconПоложення про проведення переддипломної практики студентів вінницького національного технічного університету нормативна база Даний документ розроблено на підставі: Закону України «Про вищу освіту»
«Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні»
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconНаказ №149/01-07 Про додаткові заходи щодо заборони тютюнопаління у приміщеннях та на території УжНУ
Ужгородського національного університету, утвердження здорового способу життя студентів та виконання Закону України «Про заходи щодо...
Закон україни про заходи щодо законодавчого забезпечення iconЗакон України «Про надзвичайний стан», стаття 22. Закон України «Про відходи», стаття 12. Закон України «Про захист рослин», стаття 17. Конституція України, стаття 16. Конституція України, стаття 92. 4
«Забезпечення екологічної безпеки І підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи