Міністерство охорони здоров’я україни icon

Міністерство охорони здоров’я україни




Скачати 358.21 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни
Дата27.06.2012
Розмір358.21 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ


БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено”


на методичній нараді кафедри

педіатрії та медичної генетики

“_____”____________ 2010р (Протокол № __)

Завідувач кафедри

д. мед.н., професор ___________Сорокман Т.В.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Аномалії конституції (діатези) у дітей. Типи (різновиди) діатезів у дітей. Етіопатогенетична характеристика діатезів, вікові особливості клінічних проявів. Особливості адаптаційних процесів та перебігу захворювання у дітей та фоні діатезів. Клінічне значення діатезів для визначення тактики ведення дітей на стоматологічному прийомі.


Навчальна дисципліна: Педіатрія

Курс 4

Факультет медичний

Спеціальність стоматологія

Кількість годин 2

Методичну розробку склав

ас. Швигар Л.В.


ЧЕРНІВЦІ-2010


І. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ: 90 % хронічних захворювань людини виникають на фоні тієї чи іншої схильності - діатезу. Діатез – це полігенно (мультіфакторіально) успадкований нахил до захворювань, об'єктивно розпізнавальне відхилення від нормального фенотипу. Діти з алергічними діатезами (алергічний та лімфатичний) мають природжені особливості імунологічних, нейровегетативних та метаболічних реакцій організму, які призводять до зниження реактивності дитячого організму та сприяють виникненню загрози бронхо-легеневих захворювань, та ускладнення їх перебігу. Частота та тривалість гострих респіраторних захворювань у дітей з алергічними діатезами в 3 рази більша ,ніж у здорових дітей. Ці діти (особливо з лімфатичним діатезом) є основною масою серед "часто хворіючих дітей". Присутність кліткового імунодефіциту у дітей з лімфатичним діатезом призводить до тяжкого перебігу гострих респіраторних захворювань з нейротоксикозом, а пневмонії - часто з ДВС-синдромом. Нервово-артритичний діатез, успадкованих аномалій обміну речовин - пуринового обміну, нестійкості вуглеводного та липідного обміну – призводить до розвитку хронічних захворювань опорно-рухового апарату, нирок (дизметаболічні нефропатії), жовчного міхура та гіпертензивних реакцій. Для цього діатезу характерно з'єднання ведучих патогенетичних механізмів - паторецепторного, реагинового, нервово-психічного, ендокринного дизбалансу. Неабияке значення має недостатність.

Все вище назване обумовлює актуальність та необхідність вивчення даної теми.


ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

2.1. Студент повинен знати: Знати основні чинники та клінічні прояви діатезів, вміти їх діагностувати, лікувати з використовуванням сучасних методів та препаратів, проводити профілактичні заходи. Звернути увагу на принципи ранньої діагностики конституційних особливостей дітей раннього віку.

- класифікацію діатезів у дітей;

- причини, патогенез та клінічні прояви алергічного, лімфатичного, нервово-артритичного діатезу у дітей;

- критерії діагностики всіх форм діатезів у дітей;

- алгоритм обстеження дітей з діатезами;

- принципи та алгоритм патогенетичної терапії діатезів;

- критерії діагностики дизметаболічних нефропатій;

- принципи профілактики діатезів та реабілітації дітей з їх проявленн.


2.2. Студент повинен вміти:

- провести загальний огляд та оцінити наявність діатезу та його вид;

- провести діагностику різних видів діатезу;

- сформулювати діагноз алергічного, лімфатичного та нервово - артритичного діатезу до існуючої класифікації;

- вміти описати кожні прояви діатезів ;

- проводити оцінку імунограм

- провести диференційну діагностику між спадковими алергічними діатезами,

- скласти алгоритм лікування хворого з алергічним, лімфатичним та нервово-артритичним діатезом;

- виписати рецепти стосовно призначеного лікування


2.3. Студент повинен опанувати практичними навичками:

  • принципами патогенетичної терапії діатезів у дітей;

  • профілактичних засобів при різних видах діатезів;

  • клініку та лікування дизметаболічних нефропатій, як ускладнення нервово-артритичного діатезу.


ІІІ. ВИХОВНА МЕТА:

  • сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні хворої дитини, проведенні діагностичних маніпуляцій (з урахуванням індивідуальних особливостей дитини ступеня інтелектуального розвитку, рівня культури, можливостей вербального спілкування, контакту з батьками хворої дитини та ін.

  • протягом усього заняття викладач зобов'язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворими, батьками, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід'ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.


^ IV. Міжпредметна інтеграція:



п/п

Дисциспліна

Знати

Уміти


1.

Імунологія

Структуру імунної системи (неспецифічний та специфічний імунітет, гуморальний та клітинний імунітет)

Діагностувати, виявляти імунодефіцитні стани

2.

Анатомія, фізіологія
^

Будова шкіри, м'язів, лімфатичної та нервової системи





3.

Патанатомія

Визначити морфологічний субстрат лімфовузла, загрудної залози, слизової тонкого кишечнику

Визначати лікувальну тактику

4.

Гематологія

Систему кровотворення

Виявляти патологічні зміни та призначення ліків

5.

Біохімія, нормальна фізіологія, пропедевтика дитячих хвороб

Обмін речовин, білків, ліпідів та вуглеводів, щавлевої та сечової кислот

Поставити попередній діагноз

6.

Генетика

Природжені та спадкові хвороби

Побудувати генеалогічне дерево

7.

Факультетська педіатрія

Основи курації хворих

Провести дифдіагностику захворювань, близьких за симптоматикою. Оформити історію хвороби.

8.

Клінічна фармакологія

Фармакологію адаптогенів, імунокорегуючих препаратів, антигістаміних, ентеросорбентів

Призначити ліки в залежності від діатезу, його перебігу, розрахувати дозу та тривалість курсу.

9.

Дієтологія

Дієтстоли

Призначати в залежності від типу діатезу.


^ V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

5.1. Тривалість заняття – 2 години.

Методика проведення заняття. Після перевірки присутніх студенти відповідають письмово на тести вхідного рівня знань та відповідають на запитання викладача. Потім студенти приступають до курації хворих за темою заняття, яке проводиться в відділенні для дітей раннього віку. Під час ку рації викладач вибірково контролює вміння студентів збирати анамнез, проводити клінічний огляд дитини, оцінювати результати додаткових методів обстеження. Після проводиться розбір тематичних хворих. Далі студентам пропонується вирішити по 1-2 ситуаційних задачі за темою заняття з наступним колективним розбором. Далі студенти відпрацьовують навички проведення та інтерпретації результатів загальних аналізів крові та сечі хворих за допомогою набору тематичних ситуаційних завдань. В кінці заняття викладач аналізує самостійну працю кожного студента, здійснює перевірку засвоєння теми шляхом тестового вихідного контролю та підбиває підсумки практичного заняття.


5.2. Етап заняття (таблиця):

№ п\п

Основні етапи та їх зміст

Навчальна мета в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

Час


1.

Підготовчий етап:

  • Організація заняття;

  • визначення навчальної мети та мотивації;

  • контроль вихідного рівня знань та навичок:

  • Особливості імунного статусу дітей у нормі та при діатезах.

  • Поняття про аномалії конституції.

  • Класифікація діатезів: алергічного, лімфатичного, нервово-артритичного.

  • Патогенез та клінічні прояви алергічного, лімфатичного та нервово-артритичного діатезів.

  • Діагностика діатезів: алергічного, лімфатичного, нервово-артритичного.

  • Принципи лікування та профілактики діатезів.

?=II-III

Визначення вихідного рівня знань студентів. Фронтальне опитування, таблиці, тести ІІ-ІІІ рівня, задачі ІІ-ІІІ рівня)

20хв.

2.

Основний етап:

Формування професійних вмінь та навичок:

а) вірно зібрати анамнез, провести курацію хворих

б) оцінити стан хворого;

б) обговорення та оцінка результатів курації;

в) вирішення ситуаційних клінічних задач.



?=III

3-4 хворих з педіатри. відділення

Текстові ситуаційні задачі.



50хв.

3.

Заключний етап:

  • контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок.


- підведення загальних підсумків;

- домашнє завдання.


?=II-III

Індивідуальний контроль практичних навичок та результатів курації хворих. Вирішення клінічних тестових завдань. Набір тестових завдань та еталони відповідей.



10 хв.


5.2.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується вирішити типове питання з визначенням напрямку клінічного обстеження хворої дитини – можна використати ситуаційні клінічні задачі.

5.2.2. Основний етап:

Опитування та фізичне обстеження хворого проводять самі студенти почергово під контролем викладача. Для оцінки правильності обстеження постійно залучаються інші студенти.

При опитування хворих увага студентів звертається на збір анамнезу, визначення методу клінічного об’єктивного обстеження, виділення основних вікових груп дітей та розбір їх особливостей визначення груп здоров'я та розбір їх основних характеристик.

РЕФЕРАТ


^ АНОМАЛІЇ КОНСТИТУЦІЇ

Вчення про конституцію зародилося ще в глибоку давнину. Гіппократ розрізняв декілька типів конституції людини: сильну і слабку, суху і вологу, в’ялу і пружну. За характером темпераменту виділяв холериків, сангвініків, флегматиків та меланхоліків. Пізніше для визначення конституційних типів людини почали враховувати морфологічні і функціональні особливості організму.

За визначенням М.С. Маслова (1960), конституція – це властивість організму надавати хворобі індивідуального характеру. У поняття “конституція” входять властивості й ознаки не лише набуті, а й успадковані. Отже, конституція є сукупністю генотипових і фенотипових властивостей і особливостей.

Поняття “конституція” не можна ототожнювати з поняттям “габітус” (habitus-зовнішність). Структура (форма) організму не відображує його організованість. Разом з тим відповідний тип статури може визначати реактивність організму, але це є лише однією ознакою цілого комплексу анатомічних і функціональних особливостей організму дитини.

К о н с т и т у ц i я (лат. constitutio - органiзацiя) - сукупнiсть вiдносно стiйких морфологiчних i функцiональних (в тому числi психологiчних) властивостей людини, обумовлених його генотипом, а також довготривалими i (або) iнтенсивними впливами навколишнього середовища, що обумовлює функцiональнi можливостi та реактивнiсть органiзму.

Формування конституційних типологічних особливостей організму відбувається не тільки на ранніх етапах онтогенезу, в період внутрішньоутробного розвитку, але також і в постнатальному періоді. Поряд із спадковими чинниками значна роль належить факторам зовнішнього середовища, під впливом яких можливі зміни типу конституції.

Якщо дитина добре пристосовується до умов зовнішнього середовища і реагує адекватно, без хворобливих проявів на його вплив – вона здорова і її конституція нормальна. За неадекватної реакції організму на подразник можна говорити про аномалії конституції.

Впродовж останніх років знання про аномалії конституції розширилися і уточнилися. Завдяки розвитку медичної генетики встановлено, що гетерозиготні носії рецесивного патологічного гену за певних обставин впливають на зниження адаптаційних можливостей організму. В основі аномалій конституції можуть лежати різноманітні спадково гетерогенні генні мутації.

Індивідуальні конституційні особливості організму дитини не можуть бути постійними, незмінними, як і неможливо передбачити його реакції впродовж усього життя. З ростом та розвитком дитини відбувається перебудова його реактивності, головним чином під впливом екологічних чинників. Разом з тим, тимчасові відхилення в реактивності організму не конституційні. Їх поліетіологічність вимагає уважного і диференційованого підходу до здорової і хворої дитини з урахуванням його типу психічної діяльності. Відомо, що одні діти володіють більшою стійкістю до різноманітних фізіологічних і патологічних подразників, інші – меншою, в третіх – ці подразники викликають надмірну реакцію. Така патологічна реактивність називається діатезом (від грецьк. diathеsis – схильність).

Діатез – генетично детермінована особливість організму, що визначає індивідуальність його адаптативних реакцій і схильність до певних груп захворювань. Таким чином термін “діатез” еквівалентний терміну “спадкова схильність”.

Ю.Є.Вельтищев (1985) описує діатез як полігенно (мультифакторно) успадковану схильність до захворювань. Виділяють 4 групи діатезів:

- алергічні;

- дизметаболічні;

- органні;

- нейротропні.

Діатез – не захворювання, а схильність до нього, яка за певних умов зовнішнього середовища може трансформуватися в хворобу. На сьогодні визначено 17 груп хвороб, а, відповідно, і типів діатезу:

  • геморагічний (спадкові тромбоцитопатії);

  • тромбофілічний (при аномалії 5 фактора згортання крові);

  • імунопатологічний (атопічний, аутоалергічний, імунокомплекс­ний);

  • ендокринодизметаболічний (діабетичний, адипозодіабетичний, оксалатний, сечокислий тощо);

  • виразковий;

  • онкодіатез;

  • органотопічний (нефропатичний, кардіопатичний);

  • вегето-дистонічний;

  • психоневрастенічний та інші.

У вітчизняній педіатрії описано перебіг чотирьох типів діатезу: ексудативно – катарального, лімфатико – гіпопластичного, нервово – артритичного і алергічного.

Доцільність виділення вказаних аномалій конституцій в окремий діагноз визначається тим, що цим терміном позначають конкретний стан дітей раннього і дошкільного віку, які потребують специфічного підходу до організації харчування, режиму, профілактичних щеплень, лікування на фоні цього захворювання.

Всі форми діатезу характеризуються періодичною появою тих чи інших симптомів, які то проявляються, то зникають, і тоді говорять про приховану, або латентну фазу діатезу.

З боку шкіри у грудному та ранньому віці діатез виражається головним чином трьома основними типами реакцій: себорейною, лімфофільною і ангіоневротичною.

^ Себорейна реакція найчастіше спостерігається у дітей перших трьох місяців життя і виражається, в основному, сухістю шкіри і схильністю до її злущування.

^ Лімфофільна реакція частіше спостерігається після третього місяця життя. Шкіра в таких дітей бліда, волога, тургор тканин збережений. Висипання соковиті, із схильністю до мокнуття, утворення міхурців, затяжного перебігу запальних процесів за типом справжньої екземи.

^ Ангіоневротична реакція шкіри проявляэться підвищеною подразливістю периферичних нервових закінчень і судин. Висип поліморфний, характеризується, в першу чергу, гіперплазією і інфільтрацією шкіри (папули, вузлики, ізольовані інфільтрати тощо), супроводжується сильним свербіжем.

Частіше спостерігається комбінована конституційна реакція шкіри з переважанням одного з основних типів реакції.


^ АЛЕРГІЧНИЙ ДІАТЕЗ (АД)

На сьогодні термін "ексудативно-катаральний діатез" майже не використовується. Свого часу цим терміном позначали різноманітні за клінічною симптоматикою, вираженістю, важкістю, тривалістю перебігу алергічні прояви (частіше шкірні) у дітей переважно 1-го року життя.

Діагноз ексудативно-катарального діатезу за суттю своєю віддзеркалював уже сформоване алергічне захворювання, а не схильність до нього. Слід зауважити, що термін "ексудативно-катаральний діатез" використовували стосовно дітей до 3-річного віку. На цей час у більшості з них клі­нічні прояви діатезу зникали. Проте у частини дітей шкірний алергічний процес тривав, іноді — прогресував. Часом до нього додавалися симптоми алергізації дихальних шляхів аж до обструкції бронхів. У такому випадку дітям, старшим 3-х років, ставили діагноз алергічного захворювання (нейродерміт, бронхіальна астма тощо).

Отже, ексудативно-катаральний діатез – це транзиторне алергічне захворювання (головним чином, шкірне) дітей раннього віку, як правило, з доброякісним перебігом. За сучасними уявленнями, використовувати термін "діатез" у таких ситуаціях недоцільно. Необхідно керуватися класифікацією алергічних захворювань у дітей раннього віку, запропонова­ною О.О.Синявською, Н.П.Тороповою (1980), згідно якої виділяють:

- алергічний конституційний дерматит;

- справжню і себорейну екзему;

- нейродерміт;

- поєднані ураження шкіри й слизових оболонок дихальних шляхів і травного каналу.

Ад — це фоновий донозологічний прихований стан, ті мінімальні відхилення, що передують алергічному захворюванню. Поява клінічних ознак алергічного захворювання (різних варіантів алергодерматозу, респіраторного алергозу тощо) свідчить про маніфестацію алергічного діатезу, трансформацію його у хворобу. У цьому випадку вести мову про діатез недоцільно, у діагнозі слід подавати конкретну нозологічну форму алергозу. Необхідно зазначити, що чим менший вік дитини, тим ймовірнішим є перехід алергічного діатезу в справжнє алергічне захворювання. Від алергічного типу діатезу слід відрізняти алергічні захворювання, такі як бронхіальна астма, полінози, набряк Квінке, кропив’янка.

Серед дітей з АД переважають хлопчики віком 2-3 роки. У ранньому віці таким дітям найбільш притаманні реакції на харчові продукти та бронхообструктивний синдром. Кожен другий з таких дітей належить до часто та тривало хворіючих дітей – когорти , яка характеризується такими особливостями:

  • рання інфекційна захворюваність (з першого року життя);

  • повільна адаптація до перебування в дитячому колективі;

  • пізній перехід до епізодично хворіючих дітей.

У таких дітей є більшою частота пре- та інтранатальної акушерської патології; низької маси тіла, перинатальної патології, вад розвитку, хронічних вогнищ інфекції в ділянці носоглотки, гепатобіліарних та гастродуоденальних захворювань.

Етіологія і патогенез. У дітей з АД виявляють латентну сенсибілізацію до екзоалергенів (атопенів). У перші роки життя реєструють сенсибілізацію до харчових алергенів (коров'ячого молока, яєць, цитрусових, моркви, суниць, полуниць, яблук червоного забарвлення, риби та рибної ікри, меду, горіхів, м'ясного бульйону тощо), значно рідше — до медикаментозних алергенів (антибіотиків, особливо пеніцилінового ряду, сульфаніламідів, новокаїну тощо). Із збільшенням віку дитини частіше виявляють сенсибілізацію до побутових алергенів (хатній та бібліотечний пил, пух і пір'я подушок), а також до пилкових (лучні трави, чагарники, дерева), хімічних, вірусних алергенів тощо. Можливе формування всіх чотирьох типів алергічних реакцій (за класифікацією Gell і Coombs):

1) гіперчутливість негайного типу, або реагінова IgE-алергія, атопія;

2) комплементзалежні цитологічні реакції;

3) імунокомплексні реакції за типом феномена Артюса;

4) гіперчутливість уповільненого типу.

У перважній більшості випадків розвивається атопічно змінена реактивність (1-й тип алергічних реакцій, сенсибілізація до атопічних алергенів), тому найбільш поширеним різновидом алергічного діатезу є атопічний діатез.

У багатьох дітей з АД виявляють спадкову схильність до розвитку алергічних хвороб (мультифакторний, полігенний тип успадкування). Вона проявляється здатністю до посиленого синтезу IgE, зниженням деяких захисних реакції організму (хемотаксису, фагоцитозу тощо). Змінений також рецепторний апарат тканин (наприклад, природжена блокада ?2-адренорецепторів бронхів) і вегетативної нервової системи, знижена гістамінопексія крові. Слід зазначити, що патогенез алергіч­ного діатезу складний і потребує подальшого вивчення. У сучасній алергології алергічні реакції вже не розглядаються як реакції негайного типу у вигляді “одна клітина – один медіатор – один ефект”. На сьогодні в алергології домінує концепція “алергічного запалення” як основи АД, що базується на підставі виявлення прихованого, але прогресуючого запалення у дитини з алергією вже на першому році життя. Розрізняють три фази такого запалення:

1. Рання.

2. Пізня (відстрочена).

3. Хронічна прогресуюча.

Термін “атопія” визначає різноманітні патологічні стани, зумовлені алергічними реакціями першого, реагінзалежного типу. Пусковим механізмом є взаємодія алергенів із специфічними антитілами (реагінами) на поверхні тучних клітин, більшість яких знаходиться в шкірі, слизових оболонках травного каналу та дихальної системи, інтерстиції нирок. Атопічні ураження в основі яких лежить Ig E – опосередкований механізм гіперчутливості розвиваються в цих, так званих “шокових органах”. При цьому особливостями атопічної алергії також є інтактність системи комплементу, секреція специфічних медіаторів алергії, розвиток її на генетичному рівні.

Клініка. Діти з алергічним діате­зом мають відповідне спадкове алергічне обтяження — наявність алергічних реак­цій та захворювань у близьких родичів. Алергічні захворювання розвиваються у 30% дітей, якщо алергічна хвороба є у батька, в 50%, якщо вона є у мами, і 75%, якщо алергічні захворювання спостерігаються в обох батьків. Існує думка, що алергічна схильність успадковується за домінантним типом із слабкою пенетрантністю або полігенно.

Клінічними маркерами алергічного діатезу є легкі короткочасні транзиторні алергічні реакції (частіше шкірні) на харчові продукти, медикаменти, вакцини, укуси комах, хімічні речовини, окремі запахи тощо. При цьому загальний стан дитини не погіршується. В одних дітей може спостерігатися сухість шкіри з поодинокими невеличкими ділянками лущення, себорейними кірками, випадання брів по периферії, еритема окремих ділянок шкіри, що минає. У інших - посилення потовиділення, вологість шкіри, схильність до появи попрілостей, пітниці, субфебрилітету. До проявів алергічно зміненої реактивності належать повторні прояви стенозу гортані та обструкції бронхів при ГРВІ, нападоподібний кашель, фізикальні зміни в легенях, що минають. У деяких дітей спостерігається "географічна" посіченість язика, відмова від окремих видів їжі, дехто з дітей схильний до зригування, випорожнення можуть бути нестійкими, часто розвивається кишковий дизбактеріоз. Значна кількість дітей належить до слабо резистентної групи, вони хворіють на ГРВІ 6 і більше разів на рік.

Наведені клінічні симптоми рідко трапляються одночасно. Їх виявляють шляхом ретельного обстеження. Вони не свідчать про наявність алергічного захворювання. Ці симптоми є донозологічними, преморбідними, пограничними, що дає підстави вважати такий стан діатезом.

Під час лабораторно-інструментального дослідження часто виявляють збільшення кількості еозинофілів у крові (слід виключити гельмінтоз, лямбліоз, інші паразитарні захворювання) і в секретах слизових оболонок (слизу з зіва, носа, у слині, мокротинні), зниження гістамінопектичного індексу, підвищення рівня IgE в крові й секретах, дефіцит IgA і Т-лімфоцитів, переважно за рахунок Т-супресорної субпопуляції. Відзначається блокада В2-адренорецепторів бронхів, підвищується чутли­вість до гістаміну тощо.

Наслідком АД може стати розвиток алергічного захворювання. Проте це відбувається не завжди. Значну роль відіграють умови життя та харчування дитини, рівень її загальної резистентності.

Лікувально-профілактичні заходи. Профілактику діатезу роз­починають ще до народження дитини, особливо в родинах з високим ризиком розвитку алергічних захворювань. Лікувальні заходи проводять у разі виникнення алергічних реакцій. Засоби профілактики діатезу:

  • ведення "харчового щоденника" (мати записує в окремий зошит продукти, якими дитина харчується, і відмічає там наявність чи відсутність симптомів алергічного діатезу);

  • довготривале природне вигодовування;

  • після року призначають дієту, з якої виключають облiгатнi алергени (яйця, цитрусові, горіхи, шоколад, мед, гранати, усі продукти та овочі жовто-червоного забарвлення);

  • створення гiпоалергенних домашніх умов (вологе прибирання не рідше 2 разів на добу, включаючи батареї центрального опалення, пiдлоги пiд ліжками, верху шаф; небажані утримання домашніх тварин, риб в акваріумі, квітів);

  • індивідуалізація плану щеплень i підготовка дитини за допомогою неспецифічної гiпосенсибiлiзуючої терапії до щеплення;

  • виключення лікарських облiгатних алергенiв (пенiцилiну, бiопрепаратiв);

  • використання мінімального набору медикаментів при різних захворюваннях;

  • раннє виявлення i активна санація вогнищ хронічної інфекції, дискiнезiї жовчних шляхів, анемій, рахіту, гельмінтозів, гіпотрофії, дизбактеріозу.

Щеплення дітям роблять через 1 місяць після останнього вираженого загострення алергозу. За 2 тижні до щеплення назначають парацетамол (0,05 г на 1 кг маси тіла 3 рази на день), задітен по 0,025 мг\кг 2 рази на день, пантотенат кальцію по 0,05-0,1 г 2 рази на день, вітаміни В1 і В2 по 0,001-0,002 г 2 рази на день, С – по 0,1г 2 рази на день. За 2 дні до вакцинації і впродовж 5-7 днів після неї призначають антигістамінні препарати у вікових дозах.


^ ЛІМФАТИКО-ГІПОПЛАСТИЧНИЙ ДІАТЕЗ (ЛГД)

Поняття “лімфатичний діатез” запропоновано австрійським паталогоанатомом А.Пальтауфом і педіатром Т.Ешеріхом у 1889-1890 роках.

Лімфатико-гіпопластична аномалія конституції характеризується генералізованим стійким збільшенням лімфатичних вузликів навіть без проявів ознак інфекції, дисфункцією ендокринної системи (гіпофункція надниркових залоз і симпатико-адреналової системи, дисплазія вилочкової залози) зі зниженою адаптацією до впливу оточуючого середовища, схильністю до алергічних реакцій.

Конституцiйний лiмфатизм, тобто ЛГД необхiдно вiдрiзняти вiд iнших видiв лiмфатизму - акселерацiйного, алiментарного, iмунодефiцитного.

Етіологія та патогенез. Основна роль належить факторам зовнішнього середовища, які діють як під час вагітності (токсикози вагітних, захворювання матері, які можуть призвести до підви­щення проникності плаценти та пасивної сенсибілізації плоду, інфекційні захворю­вання матері у другій половині вагітності), так і перинатально (гіпоксія, пологова травма, інфекції).

Патогенетичними маркерами ЛГД є:

  • абсолютний i вiдносний лiмфоцитоз;

  • збiльшена кількість лiмфоцитiв, що несуть на своїй поверхнi Fc-рецептори;

  • ознаки зниженої глюкокортикоїдної активностi коркової речовини надниркових залоз;

  • полiгенний тип успадкування;

  • гiперплазiя вилочкової залози з вираженими ультраструктурними змiнами значної кiлькостi лiмфоцитiв в мигдаликах, ознаками дегенерацiї в плазматичних клiтинах.

Дисфункцiя вилочкової залози призводить до якiсного дефiциту функцiональної активностi Т-лiмфоцитiв, достовiрного зниження Е-розеткоутворюючих клiтин кровi, зменшення пролiферативної здатностi лiмфоцитiв i переваги низькоафiнних субпопуляцiй лiмфоцитiв над високоафiнними. Доказом недостатньої функцiї Т-лiмфоцитарної системи є пiдвищена чутливiсть дiтей з ЛГД до вiрусних iнфекцiй. Має мiсце також гiпоiмуноглобулiнемiя, особливо зниження кiлькостi Ig A.

Алергiчнi реакції у дітей з ЛГД пов'язанi переважно з гiперчутливiстю уповiльненого типу. Дiтям з цим дiатезом притаманнi також i автоiмуннi реакцiї. Ряд авторів вбачають причиною тимомегалiї та гiперплазiї лiмфоїдної тканини у первиннiй функцiональнiй недостатностi системи гiпофiз-наднирковi залози, оскільки iснує думка про наявнiсть тимотропного гормону гiпофiза. Встановлено зниження АКТГ-функцiї аденогiпофiза, пiдвищення рiвня СТГ та пролактину. Перевага мiнералокортикоїдної активностi над кортикостероїдною призводить до легко виникаючих порушень мiкроциркуляцiї i водно-сольового обмiну. Лімфатико-гіпопластичний діатез частіше зустрічається у дітей із сімей з алергічною схильністю, що наближує його з патогенезом ексудативного діатезу. Між цими станами важко провести чітку межу: з одного боку у дітей з ексудативним діатезом нерідко спостерігаються ознаки “лімфатизму”, з іншого – при ЛГД часто відбуваються ексудативно-катаральні ураження шкіри. На формування ЛГД впливають тривалі токсико-інфекційні захворювання, білкове перевантаження.

Частота ЛГД складає вiд 3,2% до 10%, частiше у хлопчиків, у віці 3-7 рокiв.

Клініка. ЛГД характеризується гiперплазiєю лiмфоїдноі тканини та гiпоплазiєю деяких внутрiшнiх органiв разом з неврiвноваженiстю реакцiй нервової системи. Характерний зовнішній вигляд дитини – блідість, пастозність шкіри, пiдшкiрна основа розвинена достатньо, м’язи розвинуті слабо, гіпотонічні, знижений тургор тканин, артеріальний тиск, дiти в'ялi, апатичнi, розумовий розвиток знижений. Часто звертає на себе увагу широка шия, грубий “кістяк” поряд із вузькими лопатками з крилоподібно виступаючими кутами, звуженням верхньої апертури грудної клітки, горизонтально розміщеними ребрами. Діти швидко втомлюються, погано переносять тривалі і сильні подразники. Найбільш характерною рисою діатезу є схильність до значного, стійкого збільшення лімфатичних вузлів та вилочкової залози. Характерно також розростання мезентеріальних і медіастенальних лімфатичних вузлів, вузлів задньої стінки глотки, язика, збільшення піднебінних та носоглоткових мигдаликів. Розростання останніх призводить до порушення носового дихання, затяжних ринітів, появи “аденоїдного обличчя”, погіршується кровопостачання мозку. При вираженому збільшенні вилочкової залози розвиваються ознаки здавлювання дихальних шляхів: низький голосовий тембр, сиплість голосу, відкидування голови під час сну, гучне дихання, інспіраторно-експіраторна задуха, що посилюється під час сну і при горизонтальному положенні дитини, “півнячий” крик під час плачу, “безпричинний” кашель. Такі діти, як правило, знаходяться в диспансерній групі часто хворіючих дітей. Нерідко з’являються і зміни з боку шкіри, властиві для ексудативного діатезу, схильність до респіраторних алергозів та імунокомплексної патології – васкулітів, артралгій, рідше артритів, міокардитів.

Інфекційні захворювання частіше перебігають з клінічними проявами ознак порушення мікроциркуляції, нейротоксикозу чи симптомами перемежаючої соледефіцитної надниркової недостатності: колапси, диспептичні розлади (зригування, блювота, діарея, метеоризм, гіпонатріємія сироватки крові).

Для дітей з ЛГД характерні зміни серцево-судинної системи: приглушені тони серця, функціональні шуми, що вислуховуються як над серцем, так і над магістральними судинами, тенденція до низьких показників артеріального тиску, тахікардія. Іноді у таких дітей знаходять мале, так зване “крапельне серце”, гіпоплазію дуги аорти, уроджені вади серця.

Діагностика. У периферичній крові при ЛГД виявляють лімфоцитоз, моноцитоз, анемію, збільшення числа О-лімфоцитів і лімфоцитів, що несуть на своїй поверхні Fс-рецептори, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), ознаки імунодефіциту, що не класифікується; при біохімічних дослідженнях – диспротеїнемію, підвищений рівень загальних ліпідів та холестерину.

Показовим є розрахунок тiмiко-кардiального індексу на рентгенограмі грудної клітки у новонароджених (вираження у відсотковому співвідношенні ширини серцевої тіні у місці біфуркації трахеї до поперечного діаметру грудної клітки на рівні куполу діафрагми).

Ці діти підлягають диспансерному обліку в II групі здоров'я.

Лікувально-профілактичні заходи.

  • дiєта, адекватна вiку;

  • режим з продовженням тривалості сну;

  • загартовуючі процедури;

  • вiтамiнотерапія (вітаміни групи В, вітамін С);

  • дібазол (по 0,001 тричі на добу);

  • левамізол по 2,5 мг/кг 1 раз на тиждень впродовж 3 місяців;

  • Т-активiн, тимозин.

Щеплення цих дiтей проводиться за iндивiдуальним календарем, комiсiйно.


^ НЕРВОВО-АРТРИТИЧНИЙ ДІАТЕЗ (НАД)

Поняття “нервово-артритичний діатез” в педіатрію ввів у 1901-1902 роках Дж. Комбі.

Нервово-артритичний діатез - це конституційна аномалія із своєрідним станом ЦНС, ензимодефіцитним синдромом, в основі якого є порушення обміну пуринів з надлишковою продукцією сечової кислоти та її попередників, нестійкість вуглеводного та ліпідного обміну схильністю до кетозу та підвищення медіаторної функції нервової системи.

Етіологія та патогенез. В основі цієї полігенно спадкової аномалії обміну речовин лежить генетично детерміноване порушення активності ряду ферментів, що беруть участь у синтезі сечової кислоти і обміні пуринів. Першим проявом порушення нуклеїнового обміну (посиленого ендогенного синтезу нуклеопротеїдів) у періоді новонародженості є сечокислий інфаркт (відкладення солей сечової кислоти у просвіті збиральних трубочок нирок). Дослідження кислотно-лужного стану крові цих дітей свідчать про схильність до кетоацидозу. Спостерігається порушення функціонального стану ЦНС, вегетативної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, виникнення алергічних шкірних реакцій, подагричного синдрому (болі, набряки, запалення та порушення функції переважно дрібних суглобів пальців рук та ніг), салурії та нефролітіазу. У сімейно-генетичному анамнезі дітей з НАД у 2 рази частіше зустрічається гіпертонічна хвороба, ІХС, ВСД, атеросклероз, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, холепатії, цукровий діабет, ожиріння.

Клініка. НАД характеризується підвищеною нервовою збудливістю, розладами харчування, схильністю до кетоацидозу, а в подальшому схильністю до розвитку ожиріння, інтерстиціального нефриту, нефрокальцинозу, подагри і обмінних артритів, що зумовлено, здебільшого порушенням пуринового обміну.

Клінічні синдроми:

  1. Шкірний;

  2. обмінний (сечокислий діатез, сечокам'яна хвороба, подагричний артрит);

  3. неврастенічний синдром.

Шкірний синдром уртикарні висипи, сверблячі папульозні зміни після укусів комарів, набряк Квінке, кропив’янка, обструктивний бронхіт, бронхіальна астма.

^ Обмінний синдром характеризується проявами токсикозу, ексикозу, гемодинамічними порушеннями, гіпертермією. Цей стан іноді визначають як ацетонемічна блювота (ацетонемічний криз), провокуючими факторами якого можуть бути гострі захворювання, стреси, зловживання м’ясною чи жирною їжею при недостатній кількості вуглеводів, примусовим годуванням, вживання шоколаду, бобових, какао, кави. В цей період у крові підвищується рівень кетонових тіл, аміаку, сечової кислоти, зниження рН (метаболічний ацидоз), “безпричинне” підвищення температури тіла, напади мігрені, періодичні напади болю в животі, спині. Урикозурична нефропатія характеризується протеїнурією, мікрогематурією, лейкоцитурією, циліндрурією, інтерстиціальним нефритом зі зниженням концентраційної здатності нирок, схильністю до артеріальної гіпертонії, пієлонефриту, уролітіазу.

^ Неврастенічний синдром - страхи, тіки, хореоподібні напади, емоційна лабільність, підвищена чутливість до запахів, ідеосинкразія, блювання, енурез, нав’язливий кашель. У дітей часто зустрічається стійка анорексія, болі в животі, дизуричні прояви, болі в м’язах розгиначах, мігрені, підвищена нервова збудливість, психічний розвиток дітей випереджає вік (цікаві і допитливі, рухливі, добре запам’ятовують). Особливостями дитячого віку є наявність еквівалентів подагрічних кризів: артралгії, ацетонемічна блювота, мігрень, спазми кишок і подразливість.

Характерним лабораторним тестом при цьому діатезі є підвищення рівня сечової кислоти в крові (більше 268 мкмоль\л), що відбувається за рахунок підвищення її синтезу, а не за рахунок зниження її розпаду.

Лікування. Щадячий режим дня. Дієта: а) обмежуються продукти, які містять велику кількість пуринових основ (печінка, серце, мозок, нирки), тваринний жир, вуглеводи при загальному зниженні енергетичної цінності харчових продуктів: виключаються пряності, щавель та шпинат. Корисними є розширений питтєвий режим (лужні мінеральні води, цитрусові або цитратні суміші). Широко застосовується фітотерапія (валеріана, пустирник). У разі посилення невротичних, неврозоподібних реакцій призначають транквілізатори (сібазон, седуксен, нозепам, тазепам). Патогенетично показано дітям з НАД проведення повторних курсів пантотената кальцію (150-100 мг/кг добу), оротата калію (50-100 мг/кг добу), алопуринолу (10 мг/кг добу), індометацину (1мг/кг добу) у поєднанні з урикозуричними препаратами (етамідом або атофаном, цитратною сумішшю, пробеніцидом, сульфінпіразоном), а також гепатопротектори (ЛІВ-52, есенціале, карсіл тощо). Однак враховуючи токсичний вплив більшості препаратів на печінку та нирки, обмежують їх тривале використання при лікуванні дітей. Більшість авторів рекомендують призначати ці препарати дітям віком понад 10 років.

При ацетономічній блювоті лікування спрямоване на боротьбу з ацидозом, дегідратацією і на посилення виведення кетонових тілець. З цією метою при важкому нападі вводять в/венно крапельно 5% р-н глюкози наполовину з 0,9% розчином натрію хлориду, кокарбоксилазу, аскорбінову кислоту, есенціале форте. При рН 7,2 та нижче – 4% розчин натрію гідрокарбонату. Обов’язково очисна клізма і промивання шлунку.

Спеціального лікування діти із субфебрилітетом не потребують, і після виключення вогнищ інфекції лікування проводиться шляхом нормалізації режиму, дієти, призначення седативних засобів.

Дітей з НАД , які страждають від ацетонемічних блювань, рекомендують виділяти в групу ризику щодо цукрового діабету. Диспансерний нагляд за такими дітьми здійснює не тільки педіатр, а й ендокринолог.

Профілактика. Дотримання режиму дня дитиною та обмеження психічних навантажень. Раціональне харчування.


5.3. Контрольні питання:

  1. Особливості імунного статусу дітей у нормі та при діатезах.

  2. Поняття про аномалії конституції.

  3. Класифікація діатезів: алергічного, лімфатичного, нервово-артритичного.

  4. Патогенез та клінічні прояви алергічного, лімфатичного та нервово-артритичного діатезів.

  5. Діагностика діатезів: алергічного, лімфатичного, нервово-артритичного.

  6. Принципи лікування та профілактики діатезів.


5.4. Заключний етап:

Контроль та корекція рівня професійного вміння та навичок проводиться шляхом вирішення ситуаційних та клінічних задач. Оцінюються знання та вміння студентів з обгрунтуванням кожної оцінки.

Викладач задає домашнє завдання, рекомендує літературу за темою наступного заняття: основну та додаткову.

VI. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

6.1. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів:

тестові завдання.
^

Завдання для перевірки вхідного рівня знань

Задача №1

На амбулаторному прийомі дівчинка 6 місяців. Скарги матери на появу у дитини сверблячих висипань після з’їденого винограду. З місячного віку страждає атопічним діатезом. Об’єктивно: на щоках та боковий поверхні тулуба розеольозно-папульозні висипи.

  1. Вкажіть найбільш важливе обстеження для уточнення діагнозу?

А. Загальний аналіз крові.

Б. Загальний аналіз сечі.

В. Імунограма.

Г. Визначення рівню корти зола.

Д. Іонограма крові.


  1. З патогенетичної точки зору атопічний діатез є більше всього?

А. Нефропатією.

Б. Ендокрінопатією.

В. Імунопатією.

Г. Нейропатією.

Д. Порушенням пуринового обміну.


  1. Які характерні зміни можливі в загальній формулі крові?

А. Нейтрофільоз.

Б. Лімфоцитоз.

В. Еозинофільоз.

Г. Зміщення формули вліво.

Д. Без особливостей.
^
Задача №2

Хлопчик 8 років поступив до клініки з приводу повторної блювоти та болі у шлунку. В аналізах сечі на ацетон виявлено чотири плюси.

  1. До якого фонового стану можуть належить дані зміни?

А. Лімфатичний діатез.

Б. Алергічний діатез.

В. Нервово-атретичний діатез.

Г. Рахіт.

Д. Геморагічний діатез.


  1. Чим найбільш вірогідно обумовлені ці прояви?

А. Гіпокальцемією.

Б. Алергією.

В. Порушенням пуринового обміну.

Г. Гіпонатріємією.

Д. Гіперглікемією.


  1. Які страви можна давати дитині?

А. Горох.

Б. М’ясо.

В. Тверді сири.

Г. Молоко.

Д. Бульйони.


Завдання для перевірки вихідного рівня знаньь


1. Для нервово-артритичного діатезу характерно:

А. Зригування та блювання

Б. Анорексия

В. Відставання в масі

Г. Все перелічене правильно

2.Для нервово-артритичного діатезу характерно:

А. Загальмованість

Б. Підвищена збудженість

В. Підвищений апетит

Г. Паратрофія

3. В харчуванні дитини з нервово - артритичним діатезом повинні переважати:

А. М'ясні блюда

Б. Курячий бульон

В. Молоко

Г. Бобові

4. Нервово - артритичний діатез це:

А. Ендокринопатія

Б. Імунопатія

В. Порушення пуринового обміну

Г. Все перелічене вірно


5. Для лімфатико - гіпопластичного діатезу характерно:

А. Загальмованість

Б. Пастозность

В. Надлишок ваги

Г. Все перелічені прояви


6. При ексудативно-катаральному діатезі в крові може бути знижено:

А. Ig М

Б. Ig G

В. Ig A

Г. Ig E


7. Основне в лікуванні лімфатико-гіпопластичного діатезу:

А. Вітаміни

Б. Дієтотерапія
В. Гіпосенсибілізуючі препарати

Г. Імунокорегуючі препарати


8. Ексудативно-катаральний діатез с патогенетичної точки зору є в першу чергу:

А. Нефропатією

Б. Ендокринопатією

В. Імунопатією

Г.Нейропатією


9. При ексудативно-катаральному діатезі в крові підвищені:

А. Імуноглобулін А

Б. Імуноглобулін Е

В. Імуноглобулін G

Г. Імуноглобулін М


10. Ранні прояви ексудативно-катарального діатезу на шкірі:

А. Везікуло-папульозній висип

Б. Строфулюс

В. Гнейс

Г. Пітливість


11. До розвитку якого захворювання схильні пацієнти з лімфатичним діатезом?

A. Атопічного дерматиту.

Б. Інтерстиціального нефриту.

B. Хронічного тонзиліту. Г. Артриту.

Д. Жовчнокам'яної хвороби.


12. Які механізми мають місце у формуванні нервово-артритичного діа­тезу?

A. Надлишкова продукція сечової кислоти.

Б. Порушення обміну пуринів в організмі.

B. Підвищення збудливості на будь-якому рівні рецепції.

Г. Порушення вуглеводного та ліпідного обміну зі схильністю до кетоацидозу.

Д. Усе вищеперераховане.


13. Що з перерахованого характерно для лімфатичного діатезу?

A. Підвищена нервова збудливість (лякливість, крикливість).

Б. Часті зригування.

B. Часті гострі респіраторні захворювання.

Г. Короткий неспокійний сон.


14. Що з перерахованого характерно для клінічної картини нервово-артритичного діатезу в дітей шкільного віку?

A. Артралгії.

Б. Гіперкінетичний синдром.

B. Запах ацетону з рота вранці, ацетонемічні кризи.

Г. Напади головного болю та болю в животі.

Д. Усе вищеперераховане.


15. Що з наведеного сприяє стабілізації загального стану дітей з нерво­во-артритичним діатезом?

A. Включення до раціону шпинату, зеленої цибулі, салату, щавлю.

Б. Вживання значної кількості м'ясної їжі.

B. Вживання кондитерських виробів.

Г. Переважання молочних продуктів у харчовому раціоні.

Д. Включення до раціону бульйонів, м'ясних відварів.


16. Що належить до діагностичних критеріїв алергічного діатезу?

А. Лімфоцитоз.

Б. Лейкопенія.

В. Гіперурикемія.

Г. Гіперхолестеринемія.

Д. Еозинофілія крові та секретів.


17. Яка умова проведення профілактичних щеплень у дітей з лімфатичним діатезом?

A. Проведення щеплень без будь-яких попередніх заходів.

Б. На фоні гіпоалергенної дієти.

B. Після курсу стимулюючої терапії.

Г. На фоні десенсибілізуючої терапії.

Д. Після курсу седативних препаратів.


18. Які лабораторні ознаки лімфатичного діатезу?

A. Гіперурикемія.

Б. Еозинофілія.

B. Гіперглікемія.

Г. Лімфоцитоз.

Д. Гіпопротеїнемія.


19. Що рекомендовано дітям з нервово-артритичним діатезом?

A. Підвищення інтенсивності психічної діяльності.

Б. Напружені заняття в музичній школі та спортивній секції одно часно.

B. Чергування фізичної та розумової діяльності.

Г. Скорочення нічного та денного сну.

Д. Вивчення декількох іноземних мов.


20. Які особливості дієти при нервово-артритичному діатезі?

A. Обмежити вживання м'яса, птиці.

Б. Збільшити вживання риби та бульйонів.

B. Включити до раціону субпродукти (печінку, нирки, серце мозок).

Г. Включити до раціону зелений горошок, редьку, томати.

Д. Зменшити в раціоні частку рослинних та молочних страв.


21. Які особливості харчування при алергічному діатезі?

A. Збільшити споживання фруктів та овочів червоного й оранже вого кольору.

Б. Обмежити вживання солодощів, меду.

B. Збільшити споживання коров'ячого молока та яєць.

Г. Вживати їжу часто і дрібними порціями.

Д. Включення до раціону продуктів моря.


22. Які особливості анамнезу в дітей з лімфатичним діатезом?

A. Відсутність гестозу у матері під час вагітності.

Б. Фізіологічний перебіг вагітності і пологів.

B. Алергічні хвороби в близьких родичів дитини.

Г. Ендокринні розлади в матері під час вагітності.

Д. Родичі дитини мають хвороби обміну речовин.


23. Який синдром належить до діагностичних критеріїв лімфатично­го діатезу?

A. Лімфопроліферативний.

Б. Нервово-астенічний.

B. Ацетонемічний.

Г. Спастичний.

Д. Синдром дихальних розладів.


24. Який лікарський засіб належить до препаратів патогенетичної дії при нервово-артритичному діатезі?

A. Кальцію пантотенат.

Б. Кетотифен.

B. Гліцирам, етимізол.

Г. Діазолін, кетотифен.

Д. Ацетилсаліцилова кислота.


^ 6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу заняття:

історії хвороби, таблиці, набори аналізів, лікарські засоби.

6.3. Матеріали для заключного етапу заняття: набір тестових завдань, клінічних ситуаційних задач ІІ-ІІІ рівня засвоєння (додаються).

^ 6.4. Матеріали для методичного забезпечення самопідготовки студентів. Викладені у відповідних методичних вказівках.


1. При алергічному діатезі діти мають схильність до розвитку захворювань:

A. Алергічних

Б. Вірусно-бактеріальних

B. Обмінних

Г. Нервових


2. При лімфатичному діатезі характерним є:

A. Підвищена нервова збудливість

Б. Відставання у збільшенні маси тіла

B. Схильність до дизуричних проявів

Г. Схильність до гіперплазії лімфоїдних утворень


3. При нервово-артритичному діатезі характерні:

A. В'ялість, загальмованість дитини

Б. Схильність до надмірної маси тіла

B. Схильність до частих вірусно-бактеріальних захворювань

Г. Схильність до ацетонемічних криз


4. До діагностичних критеріїв алергічного діатезу належать:

A. Лейкоцитоз

Б. Еозинофілія

B. Зниження рівня гемоглобіну

Г. Прискорена ШОЕ


5. Типовою лабораторною ознакою лімфатичного діатезу є:

A. Лейкопенія

Б. Лімфоцитоз

B. Гіперглікемія

Г. Зниження рівня гемоглобіну


6. Типовою лабораторною ознакою нервово-артритичного діатезу є:

A. Гіперхолестеринемія

Б. Лейкоцитоз

B. Гіперурикемія

Г. Еозинофілія


Задачі

1. Під час антенатального патронажу стало відомо, що бабуся вагі­тної хворіла на бронхіальну астму, у брата — набряки Квінке при укусах комах, а родичі чоловіка хворіють на гіпертонічну та жовчнока-м'яну хворобу. Що з нижчеперерахованого необхідно негайно виклю­чити з харчового раціону?

A. Цвітну капусту.

Б. Курячі шлунки та печінку.

B. Лимони та моркву.

Г. Мандарини та хурму.

Д. Заморожені супові набори із зеленим горошком.


2. У дівчинки, 4 років, на фоні ГРВІ спостерігають блювання до 6 разів за останні 4 год, запах ацетону з рота. Відомо, що дитина почала ходити в 9-місячному віці, з 2 років відмовилася від денного сну, вве­чері часто скаржиться на біль у ногах, але при обстеженні ортопедом патології не було виявлено. Сімейний анамнез обтяжений цукровим діабетом типу II, гіпертонічною та сечокам'яною хворобами. Який з попередніх діагнозів найімовірніший?

A. Маніфестація цукрового діабету.

Б. Ацетонемічне блювання на фоні нервово-артритичного діатезу.

B. Гострий гастрит.

Г. Гострий панкреатит.

Д. Гострий апендицит.


3. Хлопчик, 3 міс, який перебуває на природному вигодовуванні, обстежується перед щепленням. Загальний стан задовільний, темпе­ратура тіла 36,6 °С, на шкірі щік — виражені прояви молочного стру­пу, язик «географічний», на голові — гнейс. З боку внутрішніх органів — без особливостей. Кишкові випорожнення 4 рази на добу, іноді з домішками слизу. Яка тактика лікаря найдоцільніша?

A. Провести щеплення і спостерігати за станом дитини.

Б. Призначити приймання супрастину і на 4-й день провести щеп­лення.

B. Призначити приймання вітамінів А і Е, екстракту елеутерококу і через тиждень провести щеплення.

Г. Відкласти щеплення, спостерігати за дитиною і чекати очищен­ня шкіри й нормалізації випорожнень.

Д. Відкласти щеплення, призначити матері гіпоалергенну дієту, а дитині — смекту, супрастин і ферментний препарат. Після очищення шкіри щік провести щеплення на фоні приймання антигіста-мінного препарату.


4. Хлопчик, 4 міс, лікувався в стаціонарі з приводу гострої право­бічної вогнищевої пневмонії. Під час обстеження виявлено тимомега-лію II ступеня. Які з рекомендацій, призначених при виписці, недоцільні?

A. Зберігати природне вигодовування.

Б. Приймати вітаміни AiE протягом 3 тиж.

B. Приймати кетотифен протягом 2 міс.

Г. Приймати препарати кореня солодки по 15 днів на місяць про­тягом 3 міс.

Д. Провести санацію носоглотки матері і бабусі, оскільки в них виявлено хронічний тонзиліт.


5. Дівчинка, 11 міс, вдруге хворіла на гострий обструктивний бронхіт. Сімейний анамнез обтяжений алергічними реакціями й за­хворюваннями. Яка з наведених рекомендацій зайва?

A. Дотримання гіпоалергенної дієти та гіпоалергенних умов життя.

Б. Приймання десенсибілізуючих та мембраностабілізуючих пре­паратів.

B. Приймання препаратів для підвищення загальної опірності організму.

Г. Проведення спелеотерапії.

Д. Оздоровлення в літній період на Південному Березі Криму.


^ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

1. Опрацювати та зареферувати рекомендовану до теми літературу.

2. Дати відповіді на головні питання теми.


ГОЛОВНІ ПИТАННЯ ТЕМИ.

1. Класифікація аномалій конституції.

2. Етіологічні чинники та патогенетичні моменти ексудативно-катарального діатезу.

3. Клінічні прояви ексудативно-катарального діатезу.

4. Принципи лікування ексудативно-катарального діатезу.

5. Етіопатогенетичні ланки при лімфатико-гіпопластичному діатезі

6. Характеристика клінічних ознак лімфатико-гіпопластичного діатезу.

7. Лікування та профілактика лімфатико-гіпопластичного діатезу.

8. Причини виникнення та патогенезу нервово-артритичного діатезу.

9. Основні синдроми і їх характеристика при нервово-артиритичному діатезі.

10.Клінічна характеристика ацетонемічної блювоти.

11 .Тактика педіатра при підозрі на ацетонемічну блювоту.


^ VII. ЛІТЕРАТУРА:

7.1.Основна:

  1. Т.В.Сорокман, М.Г.Гінгуляк, І.В.Ластівка. Захворювання дітей раннього віку. – Чернівці 2002. Т 1,2..

  2. Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков: «Фолио», 2005.

  3. Дитячі хвороби. В.М.Сідельников, В.В.Бережний, Б.Я.Рєзник та ін. - К.:"Здоров'я". - 1999.

  4. Н.П.Шабалов. Детские болезни - 3-е изд., перераб. и доп. - Санкт-Петербург: СОТИС.

  5. Педатрия. Под ред. Дж.Грефа. Пер. с англ. - М.: Практика, 1997. - 912 с., илл.

  6. Педиатрия: пер. с англ. Доп. //Гл. ред. Н.Н.Володин. - М,:ГЭОТАР, 1996.

  7. Медицина дитинства. Під ред. Мощича П.С. - К.: Здоров'я. - Т1.

7.2. Додаткова:

  1. Медицина дитинства. /Пiд ред П. С. Мощича. - К.: Здоров’я, 1994. - Т.1,2.

  2. Мощич П. С., Сидельников В. М., Кривченя Д. Ю. Кардиология детского возраста. - К.:Здоровье, 1986.

  3. Острополец С. С., Зотова Л. И., Нагорная Н. В. Приобретенные невоспалительные поражения органов кровообращения у детей и подростков. - К.: Здоровье, 1991.

  4. Папаян Э. К., Цыбулькин В. М. Токсикозы у детей. - Л.: Медицина, 1987.

  5. Практична педiатрiя /Пiд ред. I. С. Смiяна. - К.: Здоров’я, 1993.

  6. Приходько В. С. Неревматические миокардиты у детей. - К.: Здоровье, 1990.

  7. Радбиль О. С. Фармакотерапия в гастроэнтерологии. - М.: Медицина,1991.

  8. А.А.Баранов с соавт. Болезни детей старшего возраста. Руководство для врачей. Москва-Иваново, 1998.

  9. Наказ МОЗ України від 10.01.2005№ 9 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю «Педіатрія»

  10. Ласиця О.Л., Ласиця Т.С, Недєльська С.М. «Алергологія дитячого віку».- Київ, «книга плюс», 2004 – 364 с.

  11. Ласица О.И,Сидельников В.М. Діатезі у детей.-К.:Здоров’я, 1991.

  12. Атопический дерматит у детей. Современные подходы к диагностике и лечению. Практическое руководство в таблицях и схемах.-К.2001.



Методичну розробку склав ас. Швигар Л.В.

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської
Міністерство охорони здоров’я україни iconЛекція: “ Правові основи організації охорони здоров'я
Міністерство охорони здоров‘я україни вднзу «українська медична стоматологічна академія» Кафедра соціальної медицини, організації,...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національн ий медичн ий університет ім ені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Ки ївської міської держа вної а дміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я україни
Пропедевтики дитячих хвороб. Програми навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації”...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України
Дитяча неврологія”, схваленої Кординаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів І провізорів при Головному управлінні...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни донецький національний медичний університет ім. М. Горького збірник алгоритмів стоматологічних маніпуляцій
Рекомендовано цмк з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров`я України як навчальний посібник для студентів стоматологічних...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи