Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую”




Скачати 359.08 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую”
Дата27.06.2012
Розмір359.08 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Перший проректор, професор ___________М.Ю. Коломоєць

„_03_”__липня_____ 2008р.


ДОВІДНИК ДЛЯ СТУДЕНТА З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ

(структура, цілі, зміст дисципліни, принципи оцінювання,

контрольні питання)


Довідник для студента складений на основі діючого навчального плану та програми з навчальної дисципліни дерматовенерології для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації (МОЗ України, К., 2008).


Схвалено на методичній нараді кафедри шкірно-венеричних хвороб та туберкульозу “_14_”__травня__ 2008 року (протокол № 28_).

Завідувач кафедри шкірно-венеричних

хвороб та туберкульозу, д.мед.н., доцент О.І. Денисенко

^

Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з терапевтичних

дисциплін “25_”__червня___ 2008 року (протокол № _13_ ) .

Голова предметної методичної комісії
з терапевтичних дисциплін, д.мед.н., професор В.К.Тащук



Чернівці, 2008

^ Навчальна дисципліна

Дерматовенерологія”

1. Вступ. Дерматовенерологія – це розділ медицини, що вивчає етіологію, патогенез, клінічні прояви, сучасних підходи до лікування чи застосування відповідних профілактичних заходів щодо різноманітних дерматологічних нозологій та захворювань, що передаються переважно статевим шляхом.

Дерматовенерологія як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на попередньому вивченні студентами анатомії, гістології, нормальної та патологічної фізіології, медичної біології, мікробіології та інших морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

б) є важливою складовою подальшого вивчення студентами клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з дерматовенерології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики інфікування венеричними хворобами.


Кількість навчальних годин 90 (3 кредити ECTS), з них:

- лекції - 20 годин

- практичні заняття - 50 годин

- самостійна робота студентів - 20 годин.

Зміст дисципліни структуровано на 1 модуль та 13 змістових модулів.


^ 2. Структура дисципліни „Дерматовенерологія” та нарахування балів за поточну навчальну діяльність (конвертація традиційних оцінок у бали; оцінка у балах за виконання індивідуальних завдань).


Номер модуля,

кількість навчальних годин / кількість кре-дитів ECTS

Кількість змістових модулів

Кількість практичних занять

Конвертація у бали традиційних оцінок

Мінімальна кількість балів*

Традиційні оцінки

Бали за виконання індивідуального завдання

як виду СРС

„5”

„4”

„3”

„2”


Модуль 1

90 /3,0


13


22


5


4


3


0


7


70


* Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні даного модулю, щоб бути допущеним до складання підсумкового модульного контролю.

^ 3. Кінцеві цілі вивчення навчальної дисципліни згідно з Освітньо-професійною програмою (ОПП):


  • Визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань.

  • Ставити на основі клініко-анамнестичних даних попередній діагноз найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань.

  • Призначати лабораторне та/або інструментальне обстеження, здійснювати диференційну діагностику.

  • Визначати тактику ведення хворого та використовувати принципи профілактики найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань.

  • Використовувати морально-етичні принципи спілкування з хворими на шкірні та венеричні захворювання.


^ 4. Модуль 1 „Дерматовенерологія”

4.1. Тематичний план лекцій.

№ з/п

Тема

Кількість годин

1

Введення в дерматологію. Історія дерматовенерології. Укра-їнська дерматологічна школа. Особливості психологічного реагування хворих на дерматози. Деонтологічні аспекти роботи лікаря. Первинні та вторинні морфологічні елементи шкірної висипки. Принципи загальної та місцевої терапії дерматозів.

2

2

Піодермії. Дерматозоонози (паразитарні хвороби шкіри).

2

3

Алергодерматози.

2

4

Нейродерматози. Атопічний дерматит.

2

5

Мікотичні ураження шкіри та слизових оболонок.

2

6

Бульозні дерматози. Дифузні захворювання сполучної тканини.

2

7

Туберкульоз шкіри. ВІЛ/СНІД та дерматологічні аспекти цієї проблеми.

2

8

Класифікація ВООЗ інфекційних хвороб, що переважно передаються статевим шляхом. Загальна схема перебігу сифілісу та його лабораторна діагностика. Первинний та вторинний періоди сифілісу, особливості сучасного перебігу.

2

9

Третинний та вроджений сифіліс. Принципи терапії та профілактики сифілісу.

2

10

Гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, кандідомікотичні ураження сечостатевої сфери.

2




РАЗОМ

20

^ 4.2. Тематичний план практичних занять.




практ. заняття

№ зміст.

мод.

Тема

Кіль-кість годин

1


1

Тема 1. Анатомія, гістологія та фізіологія шкіри людини. Елементи шкірної висипки та методика огляду й обстеження пацієнтів з шкірною патологією.

3


2

Тема 2. Піодермії. Основні клінічні прояви при стафіло- та стрептодерміях на шкірі та слизових.

2

2

3

Тема 3. Паразитарні хвороби шкіри. Особливості клінічного перебігу корости, педикульозу та демодикозу. Принципи їх диференціювання, профілактики та лікування.

2

4

Тема 4. Псоріаз. Червоний плоский лишай. Діагностика, клінічний перебіг, лікування.

3

3

5

Тема 5. Дерматити. Токсикодермії. Діагностика, клініка, лікування.

2

Тема 6. Екзема. Діагностика, клініка та лікування.

1

Тема 7. Нейродерматози. Атопічний дерматит. Діагностика, клініка та лікування.

2

4

6

Тема 8. Трихомікози: мікроспорія, трихофітія, парша. Їх клінічні прояви, лабораторна діагностика, терапія та профілактика.

2

Тема 9. Кератомікози та мікози ступнів. Кандидоз шкіри та слизових.

2

7

Тема 10. Вірусні захворювання шкіри. Клініка. Лікування.

1

5

7

Тема 11. Бульозні захворювання шкіри. Набуття навичок з описання ураженої шкіри та слизових оболонок.

2

8

Тема 12. Практичні навички з написання навчальної історії хвороби. Курація 1. Дифузні захворювання сполучної тканини.

3

6

8

Тема 13. Практичні навички з написання навчальної історії хвороби дерматологічного хворого. Курація 2. Туберкульоз шкіри.

2

Тема 14. Захист навчальної історії хвороби.

3

7

9

Тема 15. Клініко-серологічні особливості первинного періоду сифі-лісу. Імунітет. Реінфекція. Суперінфекція. Серодіагностика.

2

10

Тема 16. Вторинний період сифілісу та його диференційна діагностика.

2

11

Тема 17. Третинний період сифілісу. Діагностика, клінічні прояви.

1

8

11

Тема 18. Вроджений сифіліс. Діагностика, клінічні прояви.

2

11

Тема 19. Діагностика та лікування сифілісу.

3



практ. заняття

№ зміст.

мод.

Тема

Кіль-кість годин

9

12

Тема 20. Гонорея. Особливості ураження сечостатевого тракту гонококами, принципи терапії та профілактики.

2

12

Тема 21. Негонорейні уретрити. Особливості ураження сечостатевого тракту трихомонадами, кандидами, хламідіями. Принципи терапії та профілактики.

3

10

13

Тема 22. ВІЛ-СНІД в Україні. Основні варіанти їх клінічного пере-бігу. Дерматологічні аспекти цієї проблеми. Базові організа-ційно-правові засади боротьби з її подальшим розповсюд-женням. Принципи терапії та профілактики.

2




Підсумковий модульний контроль, у т.ч. тест-контроль теоретичної підготовки, вирішення клінічної ситуаційної задачі та контроль практичних навичок.

3

РАЗОМ

50


^ 4.3. Види самостійної роботи студентів.




з/п

Тема

Кількість годин

1

Передаудиторна підготовка до практичних занять (теоретична підготовка та опрацювання тематичних тестів і ситуаційних задач) за планом практичних занять.

10

2

Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять:




Історія розвитку дерматології у ХІХ–ХХ століттях.

Українська дерматовенерологічна школа.

Шкіра як імунний орган людського організму.

1

Патогістологічні зміни в шкірі при дерматозах.

Лепра.

Передракові захворювання шкіри.

Себорея. Вульгарні вугри. Принципи косметичного догляду за шкірою.

2

3

Індивідуальна робота: проведення обстеження тематичного хворого та підготовка огляду наукової літератури з дослід-жуваної патології шкіри (з наступних нозологій: піодермії, паразитарні хвороби шкіри, псоріаз, червоний плоский лишай, алергодерматози, нейродерматози, дерматомікози, вірусні та бульозні захворювання шкіри).

4

4

Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модулю 1

3




РАЗОМ

20

^ 5. Оцінювання навчальної діяльності студента*.

Форми контролю і система оцінювання студентів з дисципліни “Дерматовенерологія” здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за кредитно-модульної системи організації навчаль­ного процесу, затвердженої МОЗ України (2005 р.).

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), що виставляється під час оцінювання теоретичних знань і практичних навичок відповідно до перелі­ків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам після засвоєння кожного модуля (заліко­вого кредиту) — 200, у тому числі за поточну навчаль­ну діяльність — 120 балів (60%), за результатами мо­дульного підсумкового контролю — 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних ці­лей з кожної теми з використанням тестових завдань, клінічних ситуаційних задач, а також контролю рівня засвоєння студентами практичних нави­чок з обстеження та лікування хворих на дерматози (безпосередньо біля ліжка хворого).

Оцінювання поточної навчальної діяльності

Оцінка визначається кількістю тем у модулі.

Оцінка з дисципліни “Дерматовенерологія” є бальною та визначається з урахуванням поточної навчальної діяльності студента та оцінок засвоєння ним передбачених програмою модулів. Поточне оцінювання студентів по відповідних темах проводиться за традиційною 4-бальною системою („відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”) з подальшим перерахунком у багатобальну шкалу.

^ Оцінка “відмінно” виставляється у випадку, коли студент знає зміст заняття та лекційний матеріал у повному обсязі, ілюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та ясні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок і неточностей; вільно вирішує тестові завдання і клінічні ситуаційні задачі та виконує практичні завдання різного ступеню складності.

^ Оцінка “добре” виставляється за умови, коли студент знає зміст заняття та добре його розуміє, відповіді на питання викладає правильно, послідовно та систематизовано, але вони не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі тестові завдання та клінічні задачі і виконує практичні завдання, відчуваючи складнощі лише у найтяжчих випадках.

^ Оцінка “задовільно” ставиться студентові на основі його знань всього змісту заняття та при задовільному рівні його розуміння. Студент спроможний вирішувати видозмінені (спрощені) завдання за допомогою навідних питань; вирішує задачі та виконує практичні навички, відчуваючи складнощі у простих випадках; не спроможний самостійно систематизовано викласти відповідь, але на прямо поставлені запитання відповідає правильно.

^ Оцінка “незадовільно” виставляється у випадках, коли знання і вміння студента не відповідають вимогам “задовільної” оцінки.

Оцінювання самостійної роботи

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання рівня знань з тем, які виносяться лише на самостійну ро­боту і не входять до тем аудиторних навчальних за­нять, здійснюється під час підсумкового модульного контролю.

У разі засвоєння кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студентові виставляють оцінки за 4-бальною традиційною шкалою, які по­тім конвертуються у бали залежно від кількості тем у модулі.


^ Критерії оцінювання студентів при вивченні модуля 1 „Дерматовенерологія”


Максимальні бали оцінювання студентів під час вивчення модуля 1


змістового модулю

Модуль 1. Дерматовенерологія

Поточна навчальна діяльність

Максимальна

кількість балів

1.

Тема 1.

5

2.

Тема 2.

5

Тема 3.

5

Тема 4.

5

3.

Тема 5.

5

4.

Тема 6.

5

5.

Тема 7.

5

6.

Тема 8.

5

Тема 9.

5

7.

Тема 10.

5

Тема 11.

5

8.

Тема 12.

5

Тема 13.

5

Тема 14.

5

9.

Тема 15.

5

10.

Тема 16.

5

11.

Тема 17.

5

Тема 18.

5

Тема 19.

5

12.

Тема 20.

5

Тема 21.

5

13.

Тема 22.

5




Захист історії хвороби

3




Індивідуальна робота студента

7




^ Разом змістові модулі

120




Підсумковий модульний контроль

80




^ РАЗОМ сума балів

200


Перерахунок поточної успішності студентів при вивченні модуля 1:


^ Традиційна оцінка

Конвертація у бали

„5” („відмінно”)

5 балів

„4” („добре”)

4 балів

„3” („задовільно”)

3 балів

„2” („незадовільно”)

0 балів


За поточну навчальну діяльність студент може отримати максимум 120 балів. Ця оцінка вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “відмінно”, на кількість тем у модулі (22 х 5 балів = 110 балів) з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу (максимум 7 балів) та оцінки за історію хвороби (максимум 3 бали).

Максимальна кількість балів: 22 х 5 балів (поточна успішність) + 7 балів (індивідуальна самостійна робота) + 3 бали (оцінка за історію хвороби) = 120 балів.

^ Критерії оцінювання історії хвороби, написання якої передбачено при вивченні модуля 1:

3 бали – історія хвороби написана методично вірно, без зауважень;

2 бали – історія хвороби написана методично вірно, але окремі розділи недостатньо деталізовані;

1 бал – мають місце окремі зауваження щодо деталізації та послідовності описання розділів історії хвороби;

0 балів – порушено схему та правила написання історії хвороби (в цьому випадку студент має переписати історію хвороби з урахуванням зауважень викладача).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент під час вивчення модуля, визначається шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі плюс мінімальна оцінка (1), яку студент може отримати за історію хвороби, та плюс мінімальні 3 бали за індивідуальну роботу, що в цілому дорівнює 70 балів.

Мінімальна кількість балів: 22 х 3 бали (поточна успішність) + 3 бали (індивідуальна самостійна робота) + 1 бал (оцінка за історію хвороби) = 70 балів

Підсумковий модульний контроль

До підсумкового контролю допускаються студен­ти, які виконали всі види робіт, передбачені нав­чальною програмою, та під час вивчення модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну (70 балів).

Підсумковий модульний контроль з модулю 1 „Дерматовенерологія” передбачає відповідь на 40 питань тестового контролю, демонстрацію виконання практичної навички (з переліку, вказаного наприкінці модуля) та вирішення клінічної ситуаційної задачі.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент під час модульного контролю, складає 80 балів, з яких 40 балів – максимальна оцінка за тестовий контроль, 20 балів – за вирішення ситуаційної задачі, 20 балів – за демонстрацію виконання практичної навички.

Критерії оцінювання вирішення клінічної ситуаційної задачі: точно вказано клінічний діагноз у пацієнта і складено план його обстеження і лікування – 20 балів; точно вказано клінічний діагноз у хворого, допущено неточності при складанні плану його обстеження та лікування – 15 балів; виникли труднощі при постановці клінічного діагнозу, складанні плану обстеження і лікування хворого, виправлені студентом за допомогою викладача – 10 балів; не дано відповіді на умови задачі – 0 балів.

Критерії оцінювання виконання практичної навички: виконано без помилок – 20 балів; виконано з несуттєвими недоліками, виправленими під час виконання самим студентом – 15 балів; виконано з недоліками, скоригованими викладачем – 10 балів; не виконано – 0 балів.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів (не менше 30 балів за тестовий контроль, 10 балів за вирішення ситуаційної задачі, 10 балів за демонстрацію виконання практичної навички).


Оцінювання дисципліни

Оцінка з дерматовенерології виставляється лише студен­там, яким зараховано модуль з дисципліни.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.

Об'єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними метода­ми (коефіцієнт кореляції між поточною успішніс­тю та результатами підсумкового модульного кон­тролю).


^ Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки

за шкалами ECTS тa 4-бальною (традиційною)


^ За шкалою ЕСТS

За національною шкалою

За шкалою БДМУ

(у балах)

А (відмінно)

відмінно

180-200

В (дуже добре)

добре

165-179

С (добре)

150-164

D (добре)

задовільно

135-149

E (слабко)

120-134

FX

незадовільно

з можливістю повторного складання

70-119

F

незадовільно

з обовۥязковим повторним курсом

1-69


Кількість балів з дисципліни, нарахована студен­там, конвертується у 4-бальну шкалу наступним чином:


^ Оцінка ECTS

Оцінка за 4-бальною шкалою

А

„5”

В, С

„4”

D, Е

„3”

FX,

„2”


Оцінка з дисципліни FX, F («2») виставляється студентам, яким не зараховано модуль з дисципліни „Дерматовенерологія” після завершення його вивчення.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумкового модульного контролю. Вони мають право на пов­торне складання підсумкового модульного контро­лю (не більше 2-х разів) за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершенні вивчення дисципліни (не виконали навчальної програми з модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальної кількості балів), мають пройти повторне навчання з даного модуля. Рішення приймає керівництво ВНЗ відповідно до нормативних документів, затверджених в установленому порядку.


^ 6. Перелік теоретичних запитань до підсумкового модульного контролю засвоєння модулю 1 „Дерматовенерологія”.


  1. Історія дерматовенерології. Українська дерматологічна школа.

  2. Анатомія та гістологія шкіри (епідерміс, його будова та функції).

  3. Анатомія та гістологія шкіри (будова дерми та гіподерми).

  4. Додатки шкіри.

  5. Кровоносні та лімфатичні судини шкіри. Нервово-рецепторний апарат шкіри.

  6. Функції шкіри (захисна, терморегулююча, секреторна, резорбційна, обмінна, меланоутворююча).

  7. Особливості будови та фізіології шкіри у дитячому та старечому віці.

  8. Гістопатологічні зміни при запальних процесах у шкірі (гіперкератоз, гранульоз, акантоз, паракератоз, папіломатоз).

  9. Спонгіоз, вакуольна дегенерація, балонуюча дегенерація, акантоліз.

  10. Методи обстеження хворих на шкірні та венеричні хвороби (візуальний огляд, клінічна оцінка шкірної висипки, лабораторні дослідження).

  11. Спеціальні дерматологічні дослідження: огляд елементів при боковому освітленні, пальпація, пошкрібування, діаскопія, визначення дермографізму, шкірні алергологічні проби.

  12. Спеціальні дерматологічні дослідження: йодна проба Бальцера, симптом Нікольського, отримання ізоморфної реакції Кебнера, люмінісцентна діагностика, біопсія шкіри.

  13. Первинні морфологічні елементи шкірних уражень. Класифікація. Характеристика плям.

  14. Первинні морфологічні елементи (папула, горбик, вузол).

  15. Порожнинні елементи, їх характеристика, перебіг.

  16. Вторинні елементи шкірної висипки.

  17. Схема написання історії хвороби та дерматологічного статусу у пацієнтів із патологією шкіри.

  18. Значення екзогенних, ендогенних та соціальних факторів у виникненні та розвитку дерматозів.

  19. Шкіра як імунний орган людського організму. Поняття сенсибілізації та імунопатології в дерматології.

  20. Дерматологічна патологія як медико-психологічна проблема. Основні типи психологічного реагування хворих на дерматози.

  21. Основні принципи лікування хворих на шкірні захворювання. Принципи загальної терапії дерматозів у дорослих та дітей.

  22. Принципи зовнішнього лікування дерматозів у дорослих та дітей.

  23. Засоби зовнішнього лікування дерматозів (присипки, збовтувані суміші, пасти, мазі, примочки, дерматологічні компреси, лаки, пластирі).

  24. Принципи косметичного догляду за шкірою.

  25. Фізіотерапевтичні методи лікування в дерматології та венерології.

  26. Санаторно-курортне лікування в дерматології. Показання та протипоказання.

  27. Принципи диспансеризації в дерматовенерології.

  28. Питання деонтології в практиці лікаря-дерматовенеролога. Дотримання лікарської таємниці.

  29. Піодермії. Розповсюдженість. Етіологія. Патогенез. Класифікація (виписати рецепт на еритроміцин).

  30. Остіофолікуліт. Фолікуліт. Сикоз стафілококовий. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на фукорцин). Профілактика.

  31. Піококове ураження додатків шкіри (фурункул, карбункул, гідраденіт, вугрова хвороба). Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на чистий іхтіол). Профілактика.

  32. Імпетиго стрептококове, його різновиди. Хронічна дифузна стрептодермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на 2% спиртовий розчин метиленового синього). Профілактика.

  33. Ектима вульгарна. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на жовту ртутну мазь). Профілактика.

  34. Хронічні піодермії (шанкриформна піодермія, хронічна глибока виразково-вегетуюча піодермія). Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування. Профілактика (виписати рецепт на тетрациклін).

  35. Короста. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Диференційна діагностика. Лікування (виписати рецепт на сірчану мазь). Профілактика.

  36. Вошивість (педикульоз). Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Лікування (виписати рецепт на 20% суспензію бензилбензоату).

  37. Демодикоз. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на 10% суспензію бензилбензоату).

  38. Псоріаз. Патогенез. Клініка. Клінічні різновиди. Диференційна діагностика. Лікування (виписати рецепти на вітамін А і нафталанову мазь).

  39. Червоний плоский лишай. Патогенез. Клініка. Диференційна діагностика. Лікування (виписати рецепти на діазолін та збовтувану суміш з 2,5% ментолу).

  40. Дерматити. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Лікування (виписати рецепт на збовтувану суміш).

  41. Токсикодермії. Етіопатогенез. Синдром Лайєла. Клініка. Лікування (виписати рецепти на преднізолон і розчин тіосульфату натрію).

  42. Екзема. Патогенез. Класифікація. Клініка. Лікування (виписати рецепти на хлористий кальцій та 1% р-н резорцину для примочок).

  43. Шкірний свербіж як симптом і захворювання. Етіологія та патогенез. Класифікація. Універсальний та обмежений шкірний свербіж. План обстеження хворого на шкірний свербіж. Принципи загальної та місцевої терапії (виписати рецепт на збовтувану суміш).

  44. Кропив’янка. Набряк Квінке. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Лікування (виписати рецепти на супрастин і розчин тіосульфату натрію).

  45. Дитячий свербець та свербець дорослих. Етіопатогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на збовтувану суміш).

  46. Нейродерміт. Етіологія. Патагенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на преднізолонову мазь).

  47. Атопічний дерматит. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Лікування (виписати рецепт на перитол ).

  48. Грибкові захворювання шкіри. Класифікація. Висівковий лишай. Еритразма. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепти на 5% еритроміцинову мазь і 2% саліциловий спирт). Профілактика.

  49. Мікроспорія. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепти на грізеофульвін і мазь Арієвича). Профілактика.

  50. Трихофітія. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Лікування (виписати рецепт на грізеофульвін). Профілактика.

  51. Фавус. Епідеміологія. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на 10% сірчано-дьогтеву мазь). Профілактика.

  52. Епідермофітія. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепти на 2% розчин йоду та 5% сірчано-дьогтеву мазь). Профілактика.

  53. Рубромікоз. Етіоологія. Патогенез. Епідеміологія. Класифікація. Клініка. Діагностика. Принципи лікування (виписати рецепти на тербізил і 5% саліцилову мазь). Профілактика.

  54. Кандидозні ураження шкіри та слизових оболонок Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на ністатин). Профілактика.

  55. Вірусні захворювання шкіри. Простий міхурцевий лишай. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на 2% оксолінову мазь).

  56. Оперізуючий лишай. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на ацикловір).

  57. Бородавки. Контагіозний молюск. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на 2% спиртовий розчин йоду).

  58. Класифікація бульозних дерматозів. Міхурчатка. Патогенез. Клінічні різновиди. Діагностика. Лікування (виписати рецепти на преднізолон і 2% водний розчин генцианвіолету).

  59. Герпетиформний дерматоз Дюрінга. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепти на діамінодифенілсульфон та фукорцин).

  60. Себорея. Вульгарні вугри. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепти та доксициклін та 2% саліциловий спирт).

  61. Передракові захворювання шкіри. Клінічні різновиди. Тактика лікаря у випадку преканкрозів шкіри.

  62. Червоний вовчак. Етіопатогенез. Класифікація. Клінічні прояви. Диференційна діагностика. Лікування (виписати рецепт на делагіл).

  63. Склеродермія. Етіопатогенез. Класифікація. Клінічні прояви. Диференційна діагностика. Лікування (виписати рецепт на лідазу).

  64. Туберкульозний вовчак. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на фтивазид).

  65. Коліквативний туберкульоз шкіри (скрофулодерма). Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на рифампіцин).

  66. Бородавчастий та виразковий туберкульоз шкіри. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на канаміцин).

  67. Папуло-некротичний туберкульоз шкіри. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на стрептоміцин).

  68. Індуративна еритема Базена. Міліарний туберкульоз шкіри. Етіологія. Патогенез. Клініка. Лікування (виписати рецепт на тубазид).

  69. Лепра. Етіологія. Патогенез. Епідеміологія. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування (виписати рецепт на діамінодифенілсульфон - ДДС). Принципи диспансеризації та профілактики.

  70. Сучасна класифікація інфекційних хвороб, що переважно передаються статевим шляхом.

  71. Шляхи та умови інфікування венеричними хворобами. Джерела заражен­ня. Соціальні фактори в поширенні венеричних хвороб (алкоголізм, наркоманія, проституція, гомосексуалізм та ін.). Юридичні аспекти венеричної патології.

  72. Етіологія сифілісу. Бліда трепонема, її морфологічні та біологічні властивості. Методи дослідження блідої трепонеми.

  73. Шляхи та умови зараження сифілісом. Поняття про джерело інфекції і контакти при сифілісі.

  74. Імунітет при сифілісі. Реінфекція. Суперінфекція.

  75. Загальний перебіг та періодизація сифілісу. Класифікація сифілісу. Інкубаційний період при сифілісі. Причини, які впливають на його тривалість.

  76. Первинний період сифілісу. Тривалість. Клінічні прояви. Особливості перебігу на сучасному етапі.

  77. Атипові форми та ускладнення твердого шанкеру.

  78. Загальний перебіг вторинного періоду сифілісу (свіжий, латентний, рецидивний). Загальна характеристика висипок вторинного періоду сифілісу. Особливості перебігу на сучасному етапі.

  79. Розеольозні сифіліди, їх різновиди. Диференційна діагностика.

  80. Папульозні сифіліди, їх різновиди. Диференційна діагностика.

  81. Пустульозні сифіліди, їх різновиди. Диференційна діагностика.

  82. Сифілітична лейкодерма. Сифілітична алопеція.

  83. Загальний перебіг та характеристика третинного періоду сифілісу (активний, латентний).

  84. Прояви третинного періоду сифілісу на шкірі і слизових оболонках.

  85. Горбикові та гумозні сифіліди, їх різновиди. Диференційна діагностика.

  86. Ураження внутрішніх органів при третинному сифілісі

  87. Шляхи передачі сифілісу потомству. Класифікація вродженого сифілісу. Сифіліс плода та плаценти.

  88. Сифіліс вроджений ранній.

  89. Клініка пізнього вродженого сифілісу.

  90. Діагностика сифілісу. Серологічні реакції при сифілісі, їх діагностичне значення. Оцінка результатів серологічного дослідження крові (КСР, РІФ, РІТ) у хворих в різні періоди сифілісу.

  91. Клінічне значення серологічних реакцій на сифіліс. Псевдопозитивні серологічні реакції.

  92. Загальні принципи лікування сифілісу. Специфічне, превентивне, пробне і профілактичне лікування сифілісу (виписати рецепт на пеніцилін).

  93. Лікування хворих на сифіліс антибіотиками згідно з інструкцією МОЗ України 2004 р. Неспецифічна терапія сифілісу.

  94. Клініко-серологічний контроль після закінчення лікування хворих на сифіліс. Критерії видужання хворих на сифіліс і зняття їх з диспансерного обліку.

  95. Класифікація гонореї. Екстрагенітальна гонорея.

  96. Клініка і діагностика гонореї у чоловіків.

  97. Ускладнення гонорейного уретриту у чоловіків.

  98. Основні принципи лікування гонореї (гострої та хронічної).

  99. Критерії видужання хворих на гонорею і зняття їх з диспансерного обліку.

  100. Урогенітальний хламідіоз. Етіологія. Патогенез. Клініка. Принципи ді­агностики, лікування та профілактики.

  101. Урогенітальний трихомоніаз. Етіологія. Патогенез. Клініка. Принципи ді­агностики, терапії та профілактики.

  102. Урогенітальний мікоплазмоз. Етіологія. Патогенез. Клініка. Принципи ді­агностики, лікування та профілактики.

  103. Урогенітальний кандидоз. Етіологія. Патогенез. Клініка. Принципи ді­агностики, лікування та профілактики.

  104. ВІЛ/СНІД. Етіологія, шляхи зараження, ураження шкіри і слизових оболонок.

  105. Загальний клінічний перебіг ВІЛ-інфекції та СНІДу. Дерматологічні прояви ВІЛ/СНІДу.

  106. Принципи діагностики та лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу. Профілактика ВІЛ/СНІДу в медичній практиці і серед груп з підвищеним ризиком зараження.

  107. Профілактика хвороб, які передаються статевим шляхом. Значення статевого виховання і санітарно-просвітницької роботи в боротьбі за зниження венеричної захворюваності.



^ 7. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю. Модуль 1 „Дерматовенерологія”


  1. Провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок.

  2. Здійснити огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні.

  3. Відтворити та оцінити дермографізм.

  4. Провести пальпацію елементів шкірної висипки.

  5. Провести діаскопію елементів шкірної висипки.

  6. Провести пошкрібування (скобління) елементів шкірної висипки.

  7. Провести визначення тактильної чутливості ураженої ділянки шкіри.

  8. Провести визначення больової чутливості ураженої ділянки шкіри.

  9. Провести визначення температурної чутливості ураженої ділянки шкіри.

  10. Здійснити забір матеріалу з вмісту пустул для дослідження на піококи та визначення їх чутливості до антибіотиків.

  11. Здійснити забір матеріалу (пустул, коростяних ходів) для дослідження на наявність коростяного кліща.

  12. Здійснити забір матеріалу з вмісту пустул для дослідження на демодикоз.

  13. Визначити симптоми „псоріатичної тріади”.

  14. Визначити наявність феномену Кебнера.

  15. Виявити сітку Уікхема при червоному плоскому лишаю.

  16. Здійснити постановку та оцінку шкірних алергологічних проб.

  17. Здійснити забір матеріалу (лусочок, волосся, нігтів) для діагностики грибкових захворювань шкіри.

  18. Провести постановку проби Бальцера зі спиртовим розчином йоду при різнокольоровому (висівковому) лишаю.

  19. Провести люмінесцентну діагностику дерматомікозів (за допомогою лампи Вуда).

  20. Визначити симптом “медових сот” при інфільтративно-нагнійній трихофітії.

  21. Відтворити методику видалення бородавок і контагіозного молюска.

  22. Визначити різновиди симптому Нікольського при бульозних дерматозах.

  23. Визначити симптом Асбое-Ганзена при бульозних дерматозах.

  24. Провести забір мазків-відбитків з дна ерозій для дослідження на акантолітичні клітини Тцанка.

  25. Провести забір вмісту міхурів для визначення кількості еозинофілів при бульозних дерматозах.

  26. Провести постановку проби Ядасона при герпетиформному дерматозі Дюринга.

  27. Виявити симптом Беньє-Мещерського при червоному вовчаку.

  28. Визначити симптом Поспєлова при склеродермії.

  29. Відтворити та оцінити феномени “провалювання зонду” і “яблучного желе”.

  30. Провести забір матеріалу з висипки для дослідження на бліду трепонему.

  31. Провести мікроскопію блідої трепонеми в темному полі зору.

  32. Визначити симптом Ядасона при вторинному сифілісі.

  33. Провести забір крові для серологічного дослідження на сифіліс.

  34. Оцінити результати серологічних реакцій на сифіліс (реакцій Васермана, РІФ, РІБТ).

  35. Відтворити методику двохмоментного внутрішньом’язового введення біцилінів.

  36. Провести забір матеріалу для дослідження на гонорею, трихомоніаз, уреоплазмоз, кандидоз та хламідіоз.

  37. Провести двохсклянкову пробу Томпсона при обстеженні хворого на уретрити.

  38. Заповнити термінове повідомлення на пацієнтів, хворих на інфекційні дерматози.

  39. Заповнити попередження хворому та термінове повідомлення на пацієнтів, у яких діагностовано венеричні хвороби.

  40. Нанести на шкіру зовнішні лікарські форми (присипку, збовтувану суміш, пасту, мазь, примочку, дерматологічний компрес, пластир, лак).

  41. Виписати рецепти на основні дерматологічні препарати.



Перелік навчально-методичної літератури

І. Основна:

  1. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби. – Київ: Здоров’я, 1995.

  2. Скрипкин Ю.К. и соавт. Кожные и венерические болезни. – М.:Медицина, 1995.

  3. Павлов С.Т. и соавт. Кожные и венерические болезни. – М.:Медицина, 1985.

  4. Владимиров В.В., Зудин Б.И. Кожные и венерические болезни (атлас). – М.: Медицина, 1980.

  5. Шкірні та венеричні хвороби. Навчальний посібник з тем, які передбачені для самостійного опанування / М.О.Дудченко, О.І. Денисенко, М.П. Перепічка та ін. – Чернівці, 2004.

  6. Коляденко В.Г., Бухарович А.М., Федоренко О.Є. Методичні вказівки по підготовці до лекцій з курсу шкірних та венеричних захворювань. – Київ, Чернівці, 1992.

  7. Бухарович А.М. и соавт. Методические рекомендации по овладению практическими навыками по дерматовенерологии. – Полтава, 1985.

  8. Дудченко М.О., Соловйова Н.М., Денисенко О.І., Трутяк Л.М., Трефаненко С.П., Семісюк А.М., Перепічка М.П., Гаєвська М.Ю., Кекух В.М. Російсько - українсько - латинсько - німецький словник дерматовене-рологічних термінів. – Чернівці: Прут, 1998.

  9. Наказ МОЗ України № 286 від 07.06.2004 р. “Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України”.

  10. Наказ МОЗ України № 14 від 17.01.2002 р. “Про заходи щодо профілактики випадків раннього вродженого сифілісу”.

  11. Наказ МОЗ та Держкомстату України № 112/139 від 25.03.2002 р. “Про затвердження форми первинного обліку № 089/о “Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом активного туберкульозу або його рецидиву” та інструкції щодо її заповнення”.

  12. Наказ МОЗ України № 261 від 09.06.2005 р. “Про затвердження форми звітності № 8 “Звіт про захворювання на активний туберкульоз” та Інструкції щодо її заповнення”.

  13. МОЗ України, 1998 р. МКХ-10 (витяг). Міжнародна статистична класифікація хвороб МКХ-10. “Короткий адаптований варіант, заснований на Міжнародній статистичній класифікації хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям, 10-го перегляду, прийнятої 43-ю Всесвітньою Асамблеєю Охорони Здоров’я”.

  14. Наказ МОЗ України № 45 від 28.01.2005 р. “Про затвердження протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз”.

  15. Наказ МОЗ України № 38 від 28.03.1994 р. “Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом”.

  16. Наказ МОЗ України № 401 від 05.11.2002 р. “Про затвердження форми первинного обліку № 089-2/о “Повідомлення про хворого з вперше в житті встановленим діагнозом трихофітії, мікроспорії, фавуса, корости” та інструкції щодо її заповнення”.

  17. Наказ МОЗ України № 71 від 22.02.2002 р. “Про затвердження інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції”.

  18. Наказ МОЗ України № 110 від 16.03.2001 р. “Про затвердження статуту Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров’я України (зі змінами, внесеними згідно Наказу МОЗ України № 246 від 14.05.2004 р.)”.

  19. Наказ МОЗ та АМН України № 345/51 від 07.07.2004 р. “Про затвердження спільного плану заходів МОЗ та АМН України щодо виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки”.



ІІ. Додаткова:

  1. Айзятулов Р.Ф. Клиническая дерматология (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение): иллюстрированное руков. – Донецк: Донеччина, 2002.

  2. Айзятулов Р.Ф. Кожные болезни в практике врача (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение). – Донецк: Каштан, 2006. .

  3. Айзятулов Р.Ф. Сексуально-трансмиссивные заболевания (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение). – Донецк: Каштан, 2004.

  4. Атопический дерматит: Руков. для врачей / Под ред. Т.В.Проценко. – Донецк: Мединфо, 1998.

  5. Бабаянц Р.С. Кожные и венерические болезни жарких стран. – М.: Медицина, 1984.

  6. Венерические болезни / Под ред. О.К.Шапошникова. – М.: Медицина, 1991.

  7. Гирин В.Н., Липкан Г.Н., Порохницкий Н.Г. Синдром приобретенного иммунодефицита. – К.: Здоровье, 1991.

  8. Глухенький Б.Т., Грандо С.А. Иммунозависимые дерматозы: экзема, атопический дерматит, истинная пузырчатка, пемфигоиды. – Киев: Здоровья, 1990.

  9. Глухенький Б.Т. и соавт. Гнойничковые болезни кожи. – Киев: Здоровье, 1983.

  10. Гольдштейн Л.М., Ткач В.Е. Методы и методики обследования больных кожными и венерическими заболеваниями. – К.: Здоров’я, 1987.

  11. Грибковые болезни и их осложнения (клиника, диагностика, лечения): Руков. для врачей. – Луганс: Элтон-2, 2006.

  12. Дифференциальная диагностика кожных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Б.А.Беренбейна и А.А.Студницина. – М.: Медицина, 1989.

  13. Дмитриев Г.А. Лабораторная диагностика бактериальных урогениталь-ных инфекций. – М.: Издательство НГМА, 2004.

  14. Інтенсивна терапія в дерматовенерології / П.П. Рижко, А.С. Владика, В.М. Воронцов та ін. – Харків: Прапор, 2006 .

  15. Каламкарян А.А., Бухарович А.М. Хроническая стафилококковая инфекция кожи. – Киев: Здоров’я, 1990.

  16. Калюжная Л.Д. Болезни волос. – Киев: Здоровья, 1991.

  17. Каруна Б.И. Экзема. – Киев: Здоровья, 1989.

  18. Касимов Н.К., Каламкарян А.А., Персина И.С. Мастоцитоз (клиника, морфология, лечение). – Душанбе: Ирфон, 1991.

  19. Кожные и венерические болезни / Под ред. О.Л. Иванова. – М.: Медицина, 1997.

  20. Кожные и венерические болезни: Руководство для врачей / Под ред. Ю.К.Скрипкина. В 4-х томах. – М.: Медицина, 1995.

  21. Коляденко В.Г., Головченко Д.Я. Клиника, лечение и профилактика венерических болезней: Учебн.пособие. – Киев: Вища школа, 1990.

  22. Коляденко В.Г., Федоренко А.Е., Головченко Д.Я. Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии. – Киев: Здоровье, 1989.

  23. Контактные инфекции, передающиеся половым путем / Под. ред. И.И.Маврова. – Киев: Здоров’я, 1989.

  24. Кормейн Р.Х., Асгар С.С. Иммунология и болезни кожи: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1983.

  25. Кулага В.В., Романенко И.М. Лечение болезней кожи. – Луганск, 1996.

  26. Мавров И.И., Каруна Б.И. Микроциркуляция при дерматозах. – К.: Здоровья, 1985.

  27. Мавров І.І. Статеві хвороби. Навчальний посібник для студентів та лікарів-інтернів ВМНЗ ІІІ-ІVрівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмед-книга, 2005.

  28. Милич М.В. Эволюция сифилиса. – М.: Медицина, 1987.

  29. Мордовцев В.Н., Мушет Г.В., Альбанова В.И. Псориаз (патогенез, клиника, лечение). – Кишинев:Штиинца, 1991.

  30. Носатенко В.Е, Гуцу Н.В. Цветной атлас кожных болезней. – Харьков, 2002.

  31. Носатенко В., Гуцу Н., Носатенко А. Путеводитель в онкологическую дерматологию. – Харьков, 2005.

  32. Клінічна паразитологія: Навч. посібник / В.П.Пішак, Т.М. Бойчук, Ю.І. Бажора та ін. – Чернівці: Медакадемія, 2003 .

  33. Патоморфология болезней кожи: руководство для врачей / Г.М. Цветкова, В.В.Мордовцева, А.М.Вавилов, В.Н.Мордовцев. – М.: Медицина, 2003.

  34. Покровский В.В. СПИД – синдром приобретенного иммунодефицита. – М., 1987.

  35. Потоцкий И.И. Гиперкератозы. – К.:Здоров’я, 1997.

  36. Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія. – Укрмедкнига, 1998.

  37. Савчак В.І., Ковальчук М.Т. Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

  38. Савичева А.М., Соколовский Е.В., Домейка М. Краткое руководство по микроскопической диагностике инфекций, передаваемых половым путем. – Санкт-Петербург:Фолиант, 2004.

  39. Сан Э.Е. Дерматология. – Москва, Санкт-Петербург, 2001.

  40. Суворова К.Н., Антоньев А.А., Гребенников В.А. Генетически обусловленная патология кожи. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1990.

  41. Торсуев Н.А., Бухарович М.Н. Сифилис. – Киев: Здоров’я, 1975.

  42. Туберкульоз кожи / П.П. Рижко, А.В. Руденко, К.Е. Ищейкин и др. – Харьков: Фолио, 2005.

  43. Урогенитальный трихомониаз / Д.К.Ермоленко, В.А.Исаков, С.Б.Рыбалкин и др. – Санкт-Петербург – Великий Новгород, 2007.

  44. Федоровская Р.Ф., Бухарович А.М., Патратий В.К. Гнойничковые заболевания кожи. – М.: Знание, 1989.

  45. Федотов В.П., Быбалкин С.Б., Романцов М.Г. Очерки по иммунокоррекции в дерматовенерологии: Пособие для врачей. – Днепропетровск – Санкт-Петербург, 2007.

  46. Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу. – К.: Здоров’я, 2002.

  47. Фришман М.П. Ошибки в диагностике сифилиса. – Киев: Здоров’я, 1983.

  48. Чириковер Я.А., Децин Ю.И., Халиманчук И.М. Диффузные болезни соединительной ткани в дерматологической практике. – Киев: Здоров’я, 1988.

  49. Широбоков В.П. СПИД – синдром приобретенного иммунодефицита. – Киев: Здоров’я, 1988.

  50. Шкірні та венеричні хвороби: Підручник / М. Дудченко, В. Коляденко, І. Бариляк та ін. – К., Полтава, 2004 .

  51. Цыркунов Л.П. Контактные дерматозы. – Киев: Здоров’я, 1987.

  52. Экзема и нейродермит у детей / Н.П.Торопова, О.А.Синявская, В.М.Христюк, В.Я.Бахтилин. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986.

  53. Atlas of dermatology and venerology / B. Hratch, A.Samir, D. Anwar et al. – Acadimic Year, 1998-1999.

  54. Lawrence C.M., Cox N.H. Physical signs in dermatology. Color atlas and text (part 2 of 4). – Mosby – Year Book Europe Limited, 1993.

  55. Lawrence C.M., Cox N.H. Physical signs in dermatology. Color atlas and text (part 3 of 4). – Mosby – Year Book Europe Limited, 1993.

  56. Nossatenko V., Gutzu N., Nossatenko A. Guide into onkologic dermatology. – Kharkov, 2005.

  57. Pasricha J.S., Ramji Gupta. Illustrated textbook of dermatology. – Medical Pablishers, 1999.

  58. Schaller K.F. Color Atlas of Tropical Dermatology and Venerology. – Springer-Verlag, 1994.

  59. Wolff K., Johnson R.A., Suurmond D. Fitzpatrick’s. Color atlas & Synopsis of Clinical Dermatology. – McGraw-Hill, 2005.

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет «затверджую»
Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти моз україни в грудні 2009 р
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров'я україни буковинський державний медичний університет «Затверджую»
Робоча навчальна програма складена у відповідності до програми курсу «Культурологія» для студентів медичних училищ та коледжів (Міністерство...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет «Затверджую»
Робоча навчальна програма складена на основі „Програми з фізичного виховання та здоров‘я (курс за вибором)” для студентів вищих медичних...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет „затверджую” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи