Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ icon

Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ




НазваІнвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ
Сторінка1/13
Дата27.06.2012
Розмір2.38 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


ІНВЕСТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ


ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ


Збірник матеріалів

всеукраїнської науково-практичної конференції


Дніпропетровськ

2006


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ТОВАРИСТВО МЕТАЛУРГІВ УКРАЇНИ


ІНВЕСТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ


^ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ


Збірник матеріалів

всеукраїнської науково-практичної конференції


23-24 листопада 2006 року


Дніпропетровськ

2006

УДК 330.322.5


.


Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості". – Дніпропетровськ: 2006. - ____ с.


У збірнику містяться матеріали учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості", яка проводилась 23-24 листопада 2006 року кафедрою економіки промисловості Національної металургійної академії України.


Для науковців, викладачів, державних службовців, економістів промислових підприємств та фінансових установ, студентів економічних спеціальностей.


^ ДОПОВІДІ ПЛЕНАРНОГО ЗАСІДАННЯ

__________________________________________________________


Д.е.н. Александрова В.П.

Інститут економічного прогнозування НАН України

^ ФІНАНСУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМКІВ

НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ


Майбутнє економіки України, її технологічний престиж серед розвинених країн світу залежить від прискорення темпів створення та реалізації відповідних напрямків науково-технічного розвитку. Дотепер Україна посідає 72-ге місце серед країн світу за рівнем технологічного розвитку економіки, в той час, як для багатьох з них цей фактор є вирішальним для соціально-економічного зростання, і, зокрема, для підвищення рівня добробуту населення.

Так, за дослідженнями зарубіжних економістів вклад в економічний розвиток США в різні періоди часу становив від 33% до 78%, у Франції до 40% в Німеччині 50%.

В нашій країні науково-технічні досягнення чинять малопомітний вплив на її економічний розвиток, бо в останні роки частка підприємств, які впроваджують інновації у виробництво, не тільки не зростає, а, навпаки, поступово зменшується.

Так, якщо в 2000 р. вони становили 14,8% від загальної кількості, то в 2005 р. лише 8,2%. Зменшується обсяг і пріоритетних науково-технічних розробок з 12,4% в 2000 р. до 3,8% в 2004 р.

Основною причиною скорочення обсягу пріоритетних розробок в останні роки, а також впровадження їх у виробництво, виявилось недостатнє фінансування проектів. Порівняно до попередніх періодів проведення конкурсів (у 1990-1992, 1992-1996, 1997-1998), в 2004-2006 рр. обсяг фінансування пріоритетних розробок зменшився в 5-6 разів.

Отже, проблема і відповідні задачі, що з неї випливають, полягають у пошуку коштів для реалізації розробок, та раціональному розподілі їх між пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки та інноваційною їх реалізацією в галузях виробництва.

Метою таких досліджень має бути обґрунтування пропозицій щодо ефективного використання вкладень у науково-технічний розвиток кожної галузі економіки, в тому числі і промисловості, де знаходять застосування технологічні наукові досягнення. В той же час не менш важливими є організаційно-економічні інновації, використання яких має сприяти ефективному застосуванню нових технологій та прогресивного обладнання.

Концепції пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки та інноваційного їх трансферу спрямовані на реалізацію в економіці найбільш прогресивних технологічних нововведень, що в багатьох випадках стають основою для революційних зрушень у методах виготовлення продукції, її оновлення та оновлення засобів виробництва.

Їх використання при раціональному фінансуванні в найближчі роки має забезпечити використання найбільш прогресивних з точки зору зарубіжного досвіду технологій - ресурсозберігаючих та безвідходних, інформаційних та біотехнологій, авіаційних і аерокосмічних. За орієнтовними розрахунками їх використання забезпечує високу ефективність інвестованих коштів, що в 2-3 рази перевищує ставку рефінансування Національним банком відтворювальних процесів.

Так, в останні роки зросла актуальність використання ресурсозберігаючих технологій у зв’язку з дефіцитом енергоносіїв та підвищенням їхньої вартості. Розробки в цій галузі науки, присвячені енергозбереженню та пошуку альтернативних джерел енергії відповідають світовому рівню. Такі технології посідають в загальному обсязі фінансування державних науково-технічних програм, за допомогою яких реалізуються пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, біля 20%. Значна частка коштів (15%) припадає також на нові комп’ютерні засоби та технології інформатизації суспільства.

Значна увага в процесі фінансування пріоритетних напрямків науково-технічного розвитку приділена створенню і застосуванню нових речовин і матеріалів. З досвіду зарубіжних країн перспективними і актуальними для створення матеріалів майбутнього визнано нанотехнології, що мають сприяти ефективному розвитку електроніки, приладобудування, інформатики, авіатехніки та інших високотехнологічних виробництв, забезпечуючи строк окупності витрат на ці технології у межах півроку.

Не менш актуальним для підвищення рівня технологічного рейтингу України має широке застосування біотехнологій, особливо в сільському господарстві та у медицині. Швидка окупність витрат на їх використання та висока соціальна значущість визначають необхідність відповідної фінансової підтримки таких престижних технологій.

Але на жаль, фінансування науково-технологічних розробок та інноваційна їх реалізація ще не набули достатніх масштабів для відчутного впливу науково-технічного розвитку на економіку України. В останнє десятиріччя методи фінансового забезпечення пріоритетів науково-технічного розвитку набули так званого „залишкового” характеру. Навіть за виділеною державою мізерною фінансовою підтримкою, що становить біля 5% наукового бюджету, програми, призначені для їх реалізації, систематично недофінансовувались, а науково-технічні досягнення, що випливали з їх виконання та виконання галузевих програм, використовувались невеликою кількістю підприємств, про що свідчать дані наступної таблиці.

Таблиця. Кількість промислових підприємств України, що впроваджували технологічні інновації, в % до загальної кількості промислових підприємств

Роки

2000

2004

2005

Всього

14,8

10,0

8,2

в т.ч. впроваджували нові технологічні процеси

4,1

4,9

4,1

з них:

маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні


1,7


2,3


2,1


З даних таблиці видно, що інноваційна діяльність в країні в останні 5 років не активізується. Навпаки, спостерігається зниження її темпів, особливо відносно тих напрямків, які пов’язані з використанням нових технологічних процесів, освоєння нових видів продукції та нових видів техніки. Що стосується окремих галузей промисловості, то найбільш активна роль в інноваційній діяльності належить машинобудуванню, хімічній та коксохімічній промисловості.

З вище викладеного випливають наступні висновки і рекомендації.

Підвищення рівня активізації інноваційної діяльності, особливо за рахунок реалізації пріоритетних напрямків науково-технічного розвитку потребує перш за все удосконалення методів управління цим процесом в напрямку підвищення в ньому ролі програмно-цільового фінансування науково-технічних розробок порівняно до базового розподілу державних коштів між міністерствами та відомствами. За досвідом розвинених країн світу, програмно-цільове управління наукою та інноваційною діяльністю в них домінує над відомчою, тим паче в тих країнах, де немає відомчої галузевої структури управління наукою (Великобританія).

Сучасна система фінансування ще й досі містить елементи формалізованого адміністративно-командного розподілу коштів на здійснення досліджень та трансформацію їх результатів у інновації. Внаслідок цього переважна їх частина припадає на сировинно-орієнтовані галузі виробництва. Вітчизняним законодавством передбачено довести державну підтримку пріоритетів до 30% наукового бюджету, а із зарубіжного досвіду випливає доведення частки державної підтримки цільових програм до 50%.

Не менш важливим для раціонального фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності є більш досконале обґрунтування науково-технічних розробок та в цілому програм щодо комерційної їх доцільності не тільки в рамках внутрішнього ринку, а й з метою розширення масштабів експорту вітчизняних „ноу-хау”, що на міжнародних ринках ще не зайняли істотних переваг.

Більш повне і вчасне забезпечення фінансовими ресурсами пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки та їх реалізації може бути досягнуто на основі використання позабюджетних джерел фінансування науки та інноваційної діяльності, в тому числі банківського кредитування, коштів вітчизняних інвесторів та іноземних інвесторів. Слід відзначити, що використання цих джерел фінансування за відповідними обсягами порівняно з 2000 р. значно зменшується, незважаючи на дефіцитність власних коштів підприємств.

Використання різних джерел фінансування потребує не тільки достатнього фінансування пріоритетних розробок, але й створення відповідного привабливого інвестиційного клімату в країні і на окремих підприємствах на основі укладення взаємовигідних угод та створення організаційно-економічних умов для спільної роботи з інвесторами.

Література:

1. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Сучасне законодавство України в галузі науки та інноваційної діяльності. – К.: 2004. – 47 с.

2.Baskin M.I. and Low I.I. Capital Tehnology and Wealth of Nations Stenford. 1992. – Р. 17-55.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. – К.: Держ.Ком.Стат України, 2005. – 222 с.

4. Організація науки і нові технології // №39, 1998. – С. 1-5.

5. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія інноваційних реформ .- К.: Знання України, 2002. – 196 с.


К.е.н. Шинкаренко С.В.

Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області


^ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ЯК ЗАСІБ СТИМУЛЮВАННЯ ІНОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ


Підприємства гірничо-металургійного комплексу в перші роки незалежності України не відзачалися інвестиційною привабливістю. Однією із причин цього були значні суми боргів перед бюджетом, які обчислювалися трильйонами карбованців. Для того, щоб виправити ситуацію, спочатку законодавчо був списаний борг комбінату “Криворіжсталь”, а згодом й іншим боржникам. В галузі був проведений економічний експеримент, суть якого зводилася, зокрема, до зниження ставки податку на прибуток. Підприємства, отримавши таким чином кошти для впровадження інноваційних технологій, вийшли з кризи і стали інвестиційно привабливими. Ця привабливість проявила себе під час приватизації.

Зараз у Дніпропетровській області є 723 підприємства галузі “Металургія та виробництво готових металевих виробів”. Ці підприємства дають половину надходжень до Зведеного бюджету. У 2005 році від них надійшло майже вдвічі більше коштів, ніж у 2004 році.

Обсяги нахходжень до Державного бюджету від підприємств гірничо-металургійного комплексу за 9 місяців 2006 року становили 2089,5 млн.грн., що на 390,1 млн.грн. або на 15,7 % нижче рівня відповідного періоду минулого року.

Із загальної суми мобілізації податків і зборів до Державного бюджету по галузі близько 90 % або 1868,9 млн.грн. забезпечили 10 визначальних платників: ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” (33,4 % або 697,9 млн.грн.); ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (21,1 % або 440,7 млн.грн.) ВАТ “Північний ГЗК” (10,5 % або 220,4 млн.грн.); ВАТ “Інгулецький ГЗК” (6,5 % або 119,5 млн.грн.); ВАТ “Дніпровський меткомбінат” (5 % або 103,9 млн.грн.); ВАТ “Південний ГЗК” (4,3 % або 90,6 млн.грн.); ВАТ “Центральний ГЗК” (3 % або 63 млн.грн.); ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” (2,9 % або 59,9 млн.грн.); ВАТ “Кривбасзалізрудком“ (2,1 % або 44,3 млн.грн.); ЗАТ “Нікопольський завод безшовних труб” Ніко Тьюб” (1,4 % або 28,7 млн.грн.).

Зменшення нарахувань податку на прибуток стало наслідком погіршення з третього кварталу 2005 року показників фінансово-господарської діяльності підприємств, пов’язане із ростом собівартості за рахунок зростання тарифів на залізничні перевезення, на газ та електроенергію поряд із падінням цін на продукцію комбінатів як на внутрішньому ринку, так і на експорт у зв’язку із падінням світових цін.

Частини прибутку підприємств з державною часткою власності надійшло за 9 місяців 2006 року 76,1 млн.грн. проти 366,5 млн.грн. рік тому. Зниження пояснюється зменшенням кількості акцій ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, що належать державі з 94 % до 1,7 %.

Плати за надра надійшло 147,9 млн.грн. проти 86,3 млн.грн. (приріст 61,6 млн.грн. або в 1,7 раза).

Податку на додану вартість надійшло 236,5 млн.грн. проти 68,8 млн.грн. (приріст 167,7 млн.грн. або в 3,4 рази). Визначальними платниками металургійної галузі області щомісячно заявляється до відшкодування в середньому 130 млн.грн.

Податковими органами області, зокрема спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі, проводиться аналіз звітності, визначення реальної бази оподаткування, аналіз динаміки сплати податків, здійснюється систематичний контроль за проведенням фінансово-господарської діяльності підприємства, співставлення результатів діяльності підприємства з середньогалузевими показниками по області, аналізуються фактори, що впливають на збільшення витрат підприємства. При проведенні перевірок особлива увага приділяється виявленню схем мінімізації податкових зобов’язань.

Основними причинами низького податкового навантаження окремих платників є ведення збиткової або малорентабельної фінансово-господарської діяльності; перерозподіл фінансових потоків та прибутків у межах фінансово-промислових груп; застосування схем мінімізації податкових зобов’язань.

Непрозорість фінансової діяльності та штучна збитковість не сприяють залученню інвестицій, які необхідні для впровадження іноваційних технологій.

З метою впорядкування оподаткування підприємств галузі доцільно внести наступні зміни до діючого законодавства:

1. До п.п. 11.2.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість“ в частині віднесення до валових витрат та до бази визначення податкового кредиту з ПДВ сум перерахованої попередньої оплати лише після здійснення балансуючої операції.

2. П.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, викласти у наступній редакції: “Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України при умові здійснення експорту тільки підприємствами-виробниками продукції, виробленої на власних промислових потужностях”.


Д.е.н. Бень Т.Г.

Національна металургійна академія України

^ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ


Відомі методики визначення абсолютної і порівняльної ефективності капіталовкладень і нової техніки, якими передбачається застосовувати показники строку окупності капіталовкладень, коефіцієнта ефективності капіталовкладень і зведених витрат, мають переваги у відношенні простоти і надійності розрахунків, доступності і достовірності вихідних даних, але не враховують чиннику часу в розрахунках поточних витрат і прибутку.

Новою методикою передбачається застосовувати показники, що ґрунтуються на теорії вартості грошей у часі, — чистої приведеної вартості NPV чи аналогічного показника чистого дисконтованого доходу (ЧДД) та похідних показників DРВ, ІRR, РІ. Важливою перевагою методики є врахування чиннику часу. Разом з тим ця методика має ряд недоліків, в тому числі суттєвих.

Одним з найбільш істотних недоліків показника NPV, як і похідних від нього інших показників цієї методики, є необхідність прогнозувати строк дії інвестиційного проекту і розмір витрат та надходжень на кожному кроці (в кожному році) цього періоду. Практично у всіх літературних джерелах наголошується на необхідності виконувати розрахунки за цей строк, але не наводиться ніяких рекомендацій щодо визначення цього строку. Лише в поодиноких працях наводяться деякі практично непридатні поради, наприклад, виходити із нормативних строків служби машин і устаткування (хоча таких затверджених строків немає), або з морального зносу машин (невідомо якого ступеня і як його визначити в майбутньому для нової машини).

Відсутність методів і рекомендацій щодо визначення строку дії проектів обумовлює суб'єктивізм в оцінках ефективності інвестицій. Наприклад, показник NPV, розрахований за строк дії проекту - 6 років, вказує на його неефективність, а за 7 років - ефективність. Прогнозувати строк дії проекту з точністю до 1 року (наприклад, 6 чи 7, 12 чи 13 і т.д. років) неможливо, тому методика дозволяє обґрунтовувати "потрібні" оцінки ефективності проектів, але не забезпечує об'єктивної оцінки їх дійсної ефективності. Показник NPV, хоча в теоретичному відношенні має внутрішню логіку, в практичному відношенні є малонадійним. Це випливає з притаманного йому протиріччя - з одного боку, врахування за весь період дії проекту всіх змін витрат і надходжень, а, з другого боку, - неможливість передбачити всі ці зміни, кількість, напрямок і ступінь яких може бути дуже великою і тим більшою, чим більша тривалість періоду дії проекту (зміни конкуренції, попиту, ринків збуту, цін на сировину, енергоресурси, готову продукцію, ставок дисконтування, законодавчих актів стосовно розмірів податків, норм амортизації, мита й ін.).

Таким чином, приходимо до висновку, що в побудові показників ефективності інвестицій не повинно бути вимоги і потреби визначати строк дії проектів і виконувати розрахунки за всі роки цього періоду.

Другий суттєвий недолік нової методики полягає у вимірюванні віддачі інвестицій грошовими потоками, що враховують амортизацію.

В зв'язку з цим виникає питання відносно сутності і терміну "інвестиції генерують". Чи генерують вони амортизацію як якусь додаткову вартість? Оскільки інвестиційні проекти передбачають (повинні передбачати) прогресивні техніко-технологічні і проектні рішення, то тим самим інвестиції забезпечують підвищення фондоозброєності і продуктивності праці та скорочення питомих витрат матеріальних ресурсів, внаслідок чого створюється (генерується) нова, додаткова вартість. На рівні підприємства частиною додаткової вартості є прибуток, лише яким правомірно вимірювати віддачу інвестицій і основних фондів. Амортизація не є новоствореною вартістю, вона лише характеризує споживання основних фондів (інвестицій), є частиною витрат виробництва і не може слугувати оцінкою ефективності інвестицій. Тому в розрахунках будь-яких показників ефективності інвестицій потрібно виходити із створюваного прибутку, а не із грошових потоків.

Однак питання відносно амортизації є більш складним. Справа в тому, що в розрахунках за новою методикою частина амортизації насправді є частиною прибутку. Це пов’язано з джерелами фінансування інвестицій. Якщо для фінансування залучаються позичкові кошти, то при введенні об’єкту в експлуатацію вони повертаються кредитору за рахунок одержуваного прибутку, внаслідок чого розмір прибутку зменшується. Нараховані амортизаційні відрахування відповідно до частки позичкових коштів в інвестиціях за своєю сутністю є частинами прибутку, що направляються на виплату боргу. Тому в розрахунках ефективності інвестицій потрібно виходити із прибутку (П), який є сумою прибутку за звітом (Пз) та амортизації, що відповідає частині позичкових коштів в загальних інвестиціях (Апоз):

,

(1)

На основі всебічного аналізу пропонується оцінку ефективності інвестиційних проектів визначати за допомогою показника окупності (коефіцієнта ефективності) інвестицій, як передбачається старою методикою, але розраховувати його з нарощенням і дисконтуванням витрат і надходжень, як рекомендується новою методикою, за формулою (2):

,

(2)

де Кt – інвестиції кожного року інвестування;

m – кількість років періоду інвестування до введення об’єкту в експлуатацію;

п – кількість років інвестування після введення об’єкту в експлуатацію;

Т – кількість років експлуатації об’єкту до повної окупності інвестицій, тобто строк окупності інвестицій.

В розрахунках інвестиції з нарощенням і дисконтовані , а також надходження приводяться до року, що передує року введення об’єкту в експлуатацію. Щорічні надходження дисконтуються за стільки років, щоб їх сума досягла (або перевищила) суму нарахованих і дисконтованих інвестицій, тобто до досягнення рівняння чи нерівняння (2).

Річні прибутки (Пз і) прогнозуються з урахуванням неповного освоєння виробничих потужностей в перші періоди експлуатації об’єкту (менший ніж за проектом обсяг виробництва, вища собівартість продукції) й інших передбачуваних чинників.

Як відомо, оберненим показником строку окупності є коефіцієнт ефективності (рівень рентабельності) інвестицій, який характеризує розмір річного прибутку на одиницю інвестицій.

В нашому обґрунтуванні потрібно розраховувати річний середньозважений прибуток (Пр):



(3)

Тоді коефіцієнт окупності інвестицій (Е) одержимо:



(4)

Економічна сутність показників Т і Е однакова – вони характеризують ефективність інвестицій. В практичному відношенні коефіцієнт ефективності є більш інформативним, оскільки дає змогу аналізувати ефективність інвестиційного проекту в порівнянні з іншими проектами, з рентабельністю капіталу (основних фондів) діючих підприємств, зі ставками банківських депозитів і кредитів, і т.д.

В умовах приватної чи корпоративної власності прийнятність чи неприйнятність інвестиційних проектів з будь-якими рівнями рентабельності визначають власники і керівники підприємств. Однак останнім теж потрібні певні орієнтири для прийняття раціональних рішень. За відсутності затверджених офіційно коефіцієнтів ефективності таким орієнтиром може слугувати граничний рівень ефективності (Кг), що відділяє ефективні інвестиції від неефективних.

Граничний коефіцієнт ефективності інвестицій може бути встановлено науковими інститутами на завдання і під керівництвом Міністерства економіки України на підставі аналізу і прогнозування рівня рентабельності інвестицій і основних фондів й інших показників на макрорівні. Хоча цей коефіцієнт не буде обов’язковим для інвесторів і підприємств, його існування і практичне використання буде забезпечувати відбір ефективних інвестиційних проектів і підвищення ефективності суспільного виробництва в державі.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconІнвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ
Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості". – Дніпропетровськ:...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconІнформаційний лист всеукраїнська науково -практична конференція
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Інноваційні процеси у фінансово-кредитній сфері»,...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconЗбірник тез І матеріалів міжнародного науково-практичного семінару Дніпропетровськ, 13-14 жовтня 2011 року Дніпропетровськ нгу 2011
України Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет» Інститут економіки Інформаційно-консультаційний центр...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconЗбірник тез І матеріалів міжнародного науково-практичного семінару Дніпропетровськ, 13-14 жовтня 2011 року Дніпропетровськ нгу 2011
України Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет» Інститут економіки Інформаційно-консультаційний центр...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconПрограма VII всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених І студентів
Запрошуємо Вас до участі в роботі VII всеукраїнської науково-практичної конференції «зарубіжна та українська художня культура: питання...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconWww uni-sport edu ua (розділ «Бібліотека» / Нові надходження)
Здоров'я та його сучасні детермінанти: культура здоров'я, фізичне виховання, фізична реабілітація, спорт : збірник матеріалів Всеукраїнської...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconМіністерство культури україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв інститут державного управління та інформаційної діяльності Кафедра інформаційного та виставкового бізнесу Програма Всеукраїнської науково-практичної конференції викладачів,
Всеукраїнської науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconНаціональний університет фізичного виховання І спорту україни бібліотека. Відділ бібліографії та інформації
Здоров'я та його сучасні детермінанти: культура здоров'я, фізичне виховання, фізична реабілітація, спорт : збірник матеріалів Всеукраїнської...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconШановні колеги! Запрошуємо до участі у роботі Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції
Запрошуємо до участі у роботі Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку менеджменту...
Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції Дніпропетровськ iconМіністерство освіти І науки україни кременчуцький національний університет імені михайла остроградського
Збірник матеріалів х-ї міжнародної науково-технічної конференції Фізичні процеси та поля технічних І біологічних об’єктів, Кременчук...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи