Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними icon

Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними




НазваМонтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними
Сторінка1/3
Дата27.06.2012
Розмір0.67 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3

РОЗДІЛ 2. МОНТАЖ КОНСТРУКЦІЙ ВЕЛИКОПРОГОННИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД


2.1. Особливості конструктивних рішень і монтажу великопрогонних будівель та споруд


Великопрогонними вважають будівлі й споруди, в яких відстань між опорами несучих конструкцій покриття складає більше 40 м.

У конструктивному відношенні великопрогонні покриття розрізняють за статичною схемою роботи несучих конструкцій, в якості яких використовують балочні, рамні, арочні, просторові й висячі.

Балочні покриття складаються з головних поперечних конструкцій у вигляді плоских або просторових балочних ферм і прогонів. Несучі конструкції, виконані за балочною схемою, іноді їх роблять у вигляді суцільних балок. Головний недолік балочних конструкцій – порівняно великі витрати сталі й значна висота. Тому такі системи використовують при прогонах до 100 м.

^ Рамні покриття характеризуються в порівнянні з балочними меншою масою, більшою жорсткістю і меншою висотою ригелів, але потребують більшої ширини колон.

Переріз ригелів рам роблять переважно наскрізним у вигляді ферм. Рамні схеми покриття можуть бути площинними (основне рішення) і блочними, які складаються з двох плоских рам і з'єднані між собою зв'язками, що значно підвищує поперечну жорсткість ригелів.

Рамні конструкції призначаються для прогонів до 120 м.

^ Арочні покриття за статичною схемою розділяють на три-, двошарнірні й безшарнірні. Вони мають меншу масу, ніж балочні й рамні, але більш складні у виготовленні й монтажі. За витратами металу краще безшарнірні арки. Вони мають і більшу жорсткість.

Переріз арок виконують решітчастими або суцільними, висотою відповідно1/30…1/60 і 1/50…1/80 прогону. Арочні покриття використовують при величині прогону до 200 м.

^ Просторові покриття характерні тим, що осі всіх несучих елементів не лежать в одній площині. Вони розділяються на три типи: куполи, складки і склепіння (оболонки).

Конструкції куполів можуть бути ребристими, ребристо-кільцевими й сітчастими.

^ Ребристі куполи складаються із систем плоских ферм, зв’язаних знизу і зверху кільцями. Верхні пояси ферм утворюють поверхню обертання (сферичну і параболічну). Такий купол є розпірною системою, в якій нижнє кільце працює на розтяг, а верхнє – на стиск.

^ Сітчасті купола утворюються включенням у всі панелі ребристо-кільцевих куполів додаткових зв’язків, що приводить до значного збільшення жорсткості системи і покращення роботи на несиметричні навантаження.

^ Складчасті покриття складаються з тонкостінних плит і ферм, що спираються по кінцях на діафрагми. За статичною схемою складчасті конструкції можуть бути балочними, рамними й арочними.

Склепіння-оболонки – один з різновидів складчастих покриттів. Вони утворюються шляхом вписування складок в циліндричну поверхню. При цьому прогоном склепіння-оболонки є відстань між поперечними (торцевими) опорами, а шириною – відстань між нижніми бортовими елементами.

Структури також відносяться до просторових покриттів і являють собою просторові стрижневі системи, що дозволяють перекривати великі прогони будівель та споруд промислового і цивільного призначення.

^ Висячі покриття – конструкції, в яких основними несучими елементами, що перекривають прогін, є гнучкі канати або тонкостінні листові металеві мембрани.

Внаслідок великих габаритів і маси конструктивних елементів велико- прогонних будівель і споруд їх не завжди можна монтувати в суцільному вигляді традиційними методами з використанням одиничних вантажопідйомних засобів (крану або щогли). Тому нерідко монтаж таких елементів виконують з окремих частин з використанням тимчасових опор. При попередньому збільшенні елементів і для монтажу їх у проектне положення використовують одночасно декілька кранів (щогл, шеврів), виконують монтаж надвиганням (накаткою) збільшених блоків або здійснюють вертикальний підйом з використанням потужних домкратних систем.


^ 2.2. Балочні покриття


Монтаж окремих великопрогонних балочних елементів безпосе-редньо на опори. Цей метод монтажу був використаний при спорудженні ангару корпусу з ремонту літаків у Мінводах (Росія).

Металевий каркас ангару довжиною 217,7 м складається із кроквяних ферм прогоном 60м, що спираються по осі Ж на колони з кроком 6 м, а по осі Е – на дві підкроквяні ферми довжиною 108 м. Кожна підкроквяна ферма має три точки опори, утворюючи ворота по 54 м, що дозволяють пропускати своєчасно літаки (рис.2.1). Покриття корпусу виконано із збірних залізобетонних плит 3Ч6 м.

Всі металеві конструкції великопрогонного покриття збирали на зварці, крім підкроквяних ферм, вузли яких клепали, і зв'язків по нижніх поясах кроквяних ферм, які додатково закріплювали наскрізними електрозаклепками.

Монтаж конструкцій ангару (крім підйому підкроквяних ферм) виконували краном СКГ-63, а для складських робіт і укрупненого збирання кроквяних ферм використовували козловий кран прогоном 38 м.

Була прийнята наступна послідовність виконання монтажних робіт: металеві конструкції поступали на склад, де з них виконували укрупнення кроквяних напівферм. Далі напівферми укрупнили в монтажний елемент - ферму. Потім виконували укрупнення підкроквяних ферм. Оскільки підкроквяна ферма запроектована нерозрізною на трьох опорах довжиною 108 м і висотою 8,5 м, монтаж доцільно було виконувати одним блоком, виключаючи трудомісткий процес збирання, розсвердлювання і клепання на висоті.






Рис.2.1 ? Схема монтажу великопрогонного ангару:


1 ? майданчик для укріплення кроквяних ферм; 2 ? положення укрупненої підкроквяної ферми перед підйомом;

3 ? шевр для підйому ферм



Підкроквяні ферми масою 240 т встановлювали двома циркульними шеврами. Конструктивно вони були виконані із труб діаметром 720 мм, кожна опора шевра складалась з трьох секцій, з'єднаних між собою фланцями на болтах. Нижні секції опор закінчувались шарнірами: одну опору закріплювали до фундаменту, а іншу встановлювали на рухомі салазки, що рухаються по рейках довжиною 20 м і шириною колії 784 мм. Біля основи до опор шеврів закріплювали горизонтальні поліспасти вантажопідйомністю 40 т, на вісь верхнього шарніру підвішували вантажний поліспаст вантажопідйомністю 130 т. Стропили підкроквяні ферми за допомогою двох траверс довжиною 18 м. Кантівку ферми з горизонтального положення у вертикальне і її підйом у проектне положення виконували почерговою роботою вантажних і горизонтальних поліспастів: спочатку включали дві електролебідки вантажопідйомністю по 12,5 т, які стягували вантажні поліспасти, потім дві електролебідки вантажопідйомністю 5 т, які стягували горизонтальні поліспасти.

Для рівномірного руху рухомих опор на рейках були нанесені риски з нумерацією, фіксуючі крок переміщення опор. Відставання або випередження при русі опор дозволялось в межах 100 мм. Збирання і підйом ферм виконували на будівельному майданчику біля місця монтажу.

Встановлювали кроквяні ферми краном СКГ-63 із стрілою 30 м і клювом 10 м за допомогою траверси вантажопідйомністю 30 т і довжиною 24м. Для забезпечення стійкості ферми під час монтажу велику увагу приділяли їх тимчасовому розкріпленню в поперечному напрямку: перші дві ферми розкріплювали пристосуваннями з фаркопфами, а інші до проектної установки проектних зв'язків – монтажними розпорками через 12 м.

^ Монтаж балочних конструкцій з використанням тимчасових проміжних опор. При монтажі ригеля частинами кожну з них установлюють на дві опори – постійну і тимчасову (при кількості тимчасових опор більше однієї на декілька тимчасових) (рис.2.2). Для запобігання роботі нижнього пояса на місцевий згин опори розташовують тільки під вузлами ригеля.




Рис.2.2 ? Схеми монтажу ригелів балочних конструкцій по частинах:


а, б – монтаж частинами на тимчасових опорах; 1– стояки ригеля; 2 – елементи ригеля;

3 – домкратні вузли; 4 – тимчасова опора; 5 – монтажний кран


^ Монтаж балочних покриттів методом насування блоків конструкції. Для здійснення монтажу насуванням ферми покриття збирають на рівні прийнятої відмітки в спеціальних кондукторах в блоки з двох, трьох або чотирьох ферм. Зібраний і розкріплений постійними і тимчасовими зв'язками блок насувають по рейках у проектне положення.

Методом насування укрупнених блоків з двох ферм масою 250 т змонтовано покриття прогоном 72,4 м літнього катка „Сокольники” (Росія). Ферми із заводу доставляли окремими сегментами і елементами, які укрупнили на землі в торці будівлі краном СКГ-63. У торці будівлі також були влаштовані три просторові тимчасові опори, з'єднані суцільними підмостями. Встановили сходи, огородження і елементи опорних вузлів на тимчасових опорах для обпирання і розкружавлювання монтажних блоків прогонної частини. Покриття було спроектовано у вигляді окремих блоків, що складались з двох ферм з кроком 6,15 м; двох консольних прогонів, по яких вкладали ребристі збірні залізобетонні плити покриття, і елементів підвісної стелі.

Укрупнені сегменти ферм масою до 15 т і плити покриття подавали краном на тимчасові опори, де об'єднували в блок (рис. 2.3). Після зборки блоку виконували його розкружавлювання і монтаж елементів стелі з підмостей. Потім блок за допомогою двох поліспастів вантажопідйомністю 40 т кожний зміщували на 6,15 м.





Рис.2.3 ? Схема монтажу конструкцій перекриття літнього катка в Сокольниках:

1 ? гусеничний кран СКГ-63; 2 ? елементи монтованого блоку; 3 ? проміжні положення блоку масою 225 т перед насуванням у проектне положення; 4 ? блок під час насування; 5 ? існуюча будівля відкритого катка; 6 ? тяговий поліспаст;

7 ? пересувний якір тягового поліспаста; 8 ? блоки, насунуті в проектне положення; 9 ? електролебідка; 10 ? консольна частина покриття; 11 ? стаціонарні підмості; 12 ? тимчасові опори; 13 ? опорний домкратний вузол


Після монтажу конструкцій наступного блоку раніше змонтований блок переміщували в проектне положення. При цьому здвижку виконували етапами по 12 м, після чого поліспасти знову розтягували за допомогою ручних лебідок вантажопідйомністю 3 т, нерухомі блоки тягових поліспастів кріпили до підкроквяних балок. Далі, коли в проектне положення підходили наступні блоки, прогони суміжних блоків з'єднували між собою, а елементи підвісної стелі обпирали на нижні пояси ферм знову насунутого блоку. Металеві конструкції консольних частин, ферм і залізобетонних плит покриття монтували краном після всіх блоків ферм.


^ 2.3. Рамні конструкції


Монтаж великопрогонних покриттів будівель рамного типу виконують наступними методами: збиранням ригелів рам у проектне положення на тимчасових опорах; укрупненим збиранням ригелів рам на землі і підйомом їх у проектне положення краном або іншими вантажопідйомними засобами; напівнавісним збиранням ригелів рам у проектному положенні.

^ Збирання ригелів рам у проектне положення на тимчасових опорах. При спорудженні ангару, що складається з рам двотаврового перерізу прогоном 60 м і висотою 17 м, ригель монтували також з використанням тимчасових опор. До монтажу рами суцільної конструкції укріплювали і зварювали на землі на місці установки, залишаючи два монтажних стики ригеля (рис.2.4).

Монтаж виконували на двох тимчасових опорах за допомогою гусеничних кранів. Спочатку на фундаменти установили стояки рами з частиною ригеля, що спирається на тимчасову опору, потім двома кранами змонтували середню ділянку ригеля. Ригель піднімали за допомогою жорстких траверс, що запобігають вигину стінки. Зварювання обох стиків виконували в проектному положенні на тимчасових опорах після суміщення елементів, які стикуються по висоті домкратами.





Рис. 2.4 ? Схема монтажу покриття ангару рамної конструкції:


1 ? тимчасова опора; 2 ? шпальні клітки; 3 ? положення ригеля під час підйому;

4 ? положення рами під час укрупненої зборки; 5 ? жорстка траверса; 6 ? кран;

7 ? рама в проектному положенні; 8 ? тимчасові розчалки


^ Укрупнене збирання ригелів рам на землі і підйом їх у проектне положення. При підйомі повністю зібраного ригеля одним краном трапляється зміна розрахункової статичної схеми його роботи – він перетворюється у двохконсольну балку. При цьому змінюються знаки зусиль у поясних і розкосих елементах, що вимагає перевірки стійкості й несучої здатності елементів, які витримують при підйомі стиснення, а при необхідності і їх посилення. Підйом ригеля двома кранами, щоглами або поліспастами (рис.2.5,а) більше відповідає розрахунковій схемі роботи ригеля, що дозволяє уникнути необхідності посилення окремих елементів. Переваги монтажу суцільно зібраного ригеля полягають у виконанні більшості робіт на землі і прискоренні темпів монтажу.



Рис. 2.5 ? Схема монтажу суцільно зібраного ригеля:


а ? монтаж двома щоглами; б ? монтаж поліспастними системами; 1 ? якорі; 2 ? стояки ригеля; 3 ? щогли; 4 ? ригель; 5 ? розчалки щогл; 6 ? підйомні поліспасти; 7 ? опорні балки для підйому ригеля; 8 ? монтажні підкоси; 9 ? тяговий канат до електролебідки


При монтажі блоків рамного покриття з використанням системи поліспастів і лебідок (рис.2.5,б) стояки рами передбачали більшої висоти з консолями для можливості підвішування до них нерухомих блоків поліспастів. Ригелі збирали безпосередньо в зоні підйому блоку в горизонтальному положенні, потім їх переводили у вертикальне положення (кантували) і з двох ригелів утворювали просторовий блок 18Ч108Ч11,5 м шляхом встановлення проектних вертикальних і горизонтальних зв'язків і елементів покрівлі. Під опорні вузли нижніх поясів ригелів підводили балки із закріпленням на кінцях рухомими блоками поліспастів. Блок ригеля масою близько 500 т піднімали в проектне положення чотирма поліспастами вантажопідйомністю до 160 т.

^ Напівнавісне збирання ригелів рам у проектному положенні. Цей метод монтажу був використаний при спорудженні великопрогонного складського корпусу карбаміду в Дніпродзержинську.

Укрупнене збирання напіврам виконували на спеціальних стендах і шпальних клітках на майданчику зі сторони ряду А (рис.2.6). У зону дії монтажних кранів напіврами подавали з перестановкою трубокладчиком вантажопідйомністю 10 т і гусеничним краном МКГ-25 зі стрілою 12,5 м.

У першому прогоні напіврами укрупнили і монтували повністю двома гусеничними кранами СКГ-40. Маса однієї рами складала 32 т. Відносний прогин конструкції рами між вузлами


Рис.2.6 ? Схема монтажного майданчика при монтажі великопрогонного складського корпусу:


1 ? майданчик укрупненого збирання напіврам; 2 ? майданчик укрупненого збирання підвісних майданчиків; 3 ? тимчасові автомобільні дороги; 4 ? гусеничні крани СКГ-40;

5 ? напіврами; 6 ? сани; 7 ? трактор;

8 ? автовишка; 9 ? блок майданчика;

10 ? тимчасові хрестові зв'язки по нижньому поясу рам; 11 ? корпус класифікації і розчинення карбаміду


строповки в початковий момент її спорудження становив 1/200. У момент установки рами на фундамент осі її опорних частин за розрахунком неповинні були співпадати з віссю фундаментів всього на 1 см, що й було досягнуто в процесі монтажу.

Паралельно з установкою рам монтували підвісні майданчики на відмітці 16,5 м, укрупнене збирання яких виконувала на майданчику бригада монтажників автокраном МКА-10А. Елементи майданчика укрупнили в блоки довжиною 12 м і масою 15 т. У проектне положення блоки встановлювали двома кранами СКГ-40.

У всіх послідуючих осях конструкції рам монтували напівнавісним способом. До підйому до напіврами прикріпили підмості для обробки конькового стика.

Монтаж напіврами масою 16 т виконували одним краном СКГ-40. Після установки напіврами на фундамент і закріплення анкерних болтів другим краном монтували розпірки. Прийом розпірок зі сторони встановленої рами проводили з навісних сходів, а з іншої сторони – з автовишки. Потім краном СКГ-40 піднімали другу напівраму. Підгонку конькового стика під електрозварку і перше закріплення його виконували з автовишки. Кінцеву обробку стика здійснювали з підвісних підмостей.

Такий метод монтажу має ряд переваг. Монтажні роботи менш небезпечні, ніж при монтажі цілими рамами, значно полегшується установка рами на фундамент і її закріплення, спрощується організація робочого місця монтажників у процесі укрупненого збиранння металевих конструкцій, а також організація монтажного майданчика в цілому.


^ 2.4. Арочні покриття

Арочні конструкції великого прогону використовують в будівлях громадського (спортивні й виставкові зали, вокзали), а також промислового призначення (різні склади).

Для виключення передавання на колони горизонтальних (розпірних) зусиль проектують арки із затяжкою, що сприймає розпір. При відсутності затяжки в дво- і тришарнірних арках на колони або залізобетонні основи передаються як вертикальні, так і горизонтальні зусилля.

Як правило, арки з прогонами більше 50…60 м монтують напіварками або по частинах з використанням тимчасових опор. Кількість тимчасових опор залежить від прогону арки, потужності вантажопідйомних механізмів і конструктивних рішень арки, які треба попередньо враховувати за технологією монтажу покриття.

^ Монтаж арок із затяжками має ряд особливостей, які повинні враховуватись при розробці конструктивних рішень. Мінімальна кількість елементів буде в тому разі, якщо відправочні елементи арки і затяжки можуть бути укрупнені в один блок. Це можливо тільки за умови жорсткого кріплення до арки підвісок, які підтримують затяжку, бо при шарнірному вузлі ускладнюється кантовка укрупненого блоку з горизонтального положення при укрупненому збиранні у вертикальне для підйому в проектне положення. Підвіска затяжки повинна бути запроектована з урахуванням її роботи на стиснення від опорної реакції блоку.

Розглянемо монтаж арок по частинах при влаштуванні покриття Палацу спорту в Москві (Росія) (рис.2.7).



Рис. 2.7 ? Схема монтажу арки з затяжкою:


1 ? гусеничний кран; 2 ? тимчасова опора; 3 ? опорний вузол з гвинтовим домкратом


Кожну арку монтували трьома частинами з використанням двох тимчасових опор. Це пов'язано з тим, що підвіски затяжки не були розраховані на сприйняття зусиль, які виникали від обпирання монтажного блоку на затяжку. Елементи арки і затяжки піднімали й встановлювали окремо.

Тимчасові опори були виконані телескопічними, просторовими для одночасного збирання двох суміжних арок. Нижня зовнішня конструкція тимчасової опори слугувала для обпирання монтажних елементів затяжки, внутрішня телескопічна – для обпирання елементів арки. Конструкції були змонтовані гусеничним краном. Після зборки, вивірки будівельного підйому і зварювання монтажних стиків двох арок і двох затяжок, встановлення і проектного закріплення розпірок і зв'язків між ними виконували розкружавлення арок за допомогою гвинтових домкратів, розташованих на оголовках внутрішніх секцій тимчасових опор.

Внутрішні секції опор, що звільнились від навантаження, опускали краном в крайнє нижнє положення і по рейках переміщували на наступну стоянку, де монтували дві чергових арки.

^ Двошарнірні арки. Двошарнірні арочні конструкції монтують: укрупненими блоками арок методом насування; конструктивними елементами у вигляді окремих арок з послідуючим їх з'єднанням між собою зв'язками і прогонами; конструктивними елементами арок з використанням пересувних веж.

^ Монтаж двошарнірних арок укрупненими блоками з насуванням. Цей метод був використаний при влаштуванні покриття живорибних садків.

Два садки являють собою басейни розмірами в плані 39Ч68 і 35,4Ч68 м (рис.2.8). Несучі конструкції укриття садків запроектовані у вигляді двошарнірних арок прогоном 39 і 35,4 м полігонального обрису із затяжками, розташовані з кроком 4 м; вони з'єднані системою зв'язків і прогонів. Виконані арки із широкоблочного двотавра № 45Б2, затяжки – з круглої сталі діаметром 36 мм.

У зв'язку із стиснутими умовами на об'єкті для збирання арок можна було використовувати тільки невеликий майданчик.

Монтаж конструкцій укриття виконували методом насування з попереднім укрупненням відправочних марок на майданчику складування в арки із затяжками. Спочатку краном МКГ-25БР встановили арки по осях 16, 17, 18, з'єднавши їх зв'язками і прогонами. Зібраний блок являв собою жорстку просторову систему, готову до насування. Строповку арок виконували в чотирьох точках (рис.2.9). Повірочний розрахунок арки на міцність дозволив визначити найбільш надійні за стійкістю арки при підйомі точки строповки арок. Потім просторовий блок за допомогою лебідок вантажопідйомністю 8 т переміщували на 8 м в напрямку осі 1, звільняючи ділянку між осями 16, 17 і 18 для монтажу наступних арок. Монтували дві наступні арки і приєднували їх зв'язками до зібраного блоку. Блок (тепер вже з п'яти арок) переміщували на 8 м. Методом насування з нарощуванням були змонтовані конструкції покриття обох садків.




Рис. 2.8 ? План монтажного майданчика:


1 ? площадка складування конструкцій і збирання арок; 2 ? кран МКГ-25БР; 3 ? якір;

4 ? прожектор; 5 ? автотранспортний засіб; 6 ? розчалка; 7 ? місце встановлення лебідок


Як шляхи насування використовували постійні стрічкові фундаменти, на які укладали рейки Р-43 і зварювали із закладними деталями в фундаменті (рис. 2.10).


Рис. 2.9 ? Схема строповки арки із затяжкою:


1 ? траверса; 2 ? арка; 3 ? затяжка





Рис. 2.10 ? Вузол колії насування арок у проектне положення:


1 ? стрічковий фундамент; 2 ? анкер; 3 ? рейка Р-43; 4 ? обмежувач; 5 ? затяжка;

6 ? опорний вузол арки; 7 ? закладна деталь





Монтаж конструктивними елементами у вигляді окремих арок з подальшим їх з'єднанням. Каток в Конфлян-Сент, Онорин (Франція) перекритий металевим арочним каркасом, який має довжину 85, ширину 46 і висоту (в середній частині) 13,5 м і складається з трубчатих арок трикутного перерізу, що надає покрівлі катка обрис раковини. Каркас має десять основних арок різного прогону (рис.2.11).

У перерізі арки мають висоту 1 м і обпираються двома шарнірами на фундамент. Їх верхні пояси виконані з труб діаметром 101,46 мм, бокова решітка – з труб 60,3, верхня решітка – з труб 34,4 і нижнього поясу – з кутків 120Ч120Ч15 мм.

Арки перекриття складені з прямолінійних транспортабельних елементів. Розчленування арок дозволило уніфікувати ці елементи і довести їх максимальну довжину до 9,9 м, що спростило їх виготовлення.





Укрупнене збирання і монтаж арок виконували кранами. Першу арку розкріпляли расчалками. Наступні закріпили дрібними зв'язками – розпірками.


Рис. 2.11 ? Схема арочних покриттів катка


  1   2   3

Схожі:

Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconМонтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними
Великопрогонними вважають будівлі й споруди, в яких відстань між опорами несучих конструкцій покриття складає більше 40 м
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconЗ дисципліни «зведення І монтаж будівель І споруд»
Конспект лекцій з дисципліни «Зведення І монтаж будівель І споруд» (для студентів усіх форм навчання напряму підготовки 060101 (0601)...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconРобоча програма навчальної дисципліни інформатика
«Інформатика» для студентів за напрямом підготовки 060101 «Будівництво», спеціальністю 06010101 «Будівництво та експлуатація будівель...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconТехнологія проведення робіт при ремонті І реконструкції будівель та споруд види ремонтів І реконструкцій будівель та споруд
...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconВ. Д. Жван, М. Д. Помазан, В. В. Жван методичні вказівки щодо виконання практичних занять, самостійної роботи та розрахунково-графічних робіт з дисципліни «Зведення будівель І споруд»
«Зведення будівель І споруд» (для студентів усіх форм навчання напряму підготовки 060101 (0921) «Будівництво»
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconМіністерство освіти І науки україни держаний вищий навчальний заклад «криворізький національний університет»
«молодших спеціалістів», передбачених освітньо-професійною програмою за напрямом підготовки: 06010101 «Будівництво та експлуатація...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconМетодичні вказівки до виконання розрахунково-графічного завдання І практичних занять з дисципліни «Архітектура будівель І споруд»
«Архітектура будівель І споруд»(спецкурс) (для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 060101) «Будівництво»...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconТеоретичні та методичні основи архітектурного проектування” Модуль „Типологія будівель І споруд”
Методичні вказівки з теоретичних та методичних основ архітектурного проектування «Типологія будівель І споруд» рекомендовані для...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconЛ. В. Дрьомова теоретичні та методичні основи архітектурного проектування розділ 2 типологія будівель та споруд конспект
Типологія будівель та споруд: Конспект лекцій (для студентів 4 курсу денної форми навчання напряму 060102 (1201) «Архітектура» спеціальності...
Монтаж конструкцій великопрогонних будівель І споруд особливості конструктивних рішень І монтажу великопрогонних будівель та споруд Великопрогонними iconКонспект лекцій з дисципліни «Архітектура будівель І споруд»
«Міське будівництво та господарство», спеціалізації «Технічне обслуговування, ремонт та реконструкція будівель»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи