Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення icon

Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення




Скачати 235.87 Kb.
НазваРозділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення
Дата27.06.2012
Розмір235.87 Kb.
ТипДокументи

РОЗДІЛ 4. МОНТАЖ РЕЗЕРВУАРІВ І ГАЗГОЛЬДЕРІВ


4.1. Загальні положення


Резервуари і газгольдери відносяться до категорії листових конструкцій з міцнощільними швами. Резервуари призначені для збереження нафти, нафто- і хімпродуктів, а також інших рідких та деяких сипучих речовин; газгольдери слугують для приймання, зберігання та видачі різноманітних газів.

Існує багато типів і конструкцій резервуарів і газгольдерів, що розрізняються як за формою, так і за об’ємом (наприклад, газгольдери габаритні, кулеві, крапле-видні і т.д.). Габаритні газгольдери й резервуари (або цистерни) являють собою циліндричні балони діаметром 3,3 м з сферичними або плоскими днищами. Такі резервуари і газгольдери виготовляють в цілому вигляді або з двох-трьох частин. Монтаж їх дуже простий і полягає у встановленні резервуара на опори за допомогою кранів або накочуванням по нахиленій площині. Найбільш поширені в усьому світі резервуари вертикальні сталеві (РВС) об’ємом до 200 тис. м3. За способом виготовлення та монтажу конструкції резервуарів і газгольдерів поділяються на рулоновані й нерулоновані. Конструкції рулонних резервуарів виготовляють на спеціалізованих заводах.

Рулонна технологія створює умови для індустріалізації будівництва листових конструкцій при мінімальних затратах на їх виготовлення, транспортування та монтаж.

Широко використовують наступні конструктивні схеми рулонованих резервуарів: І – резервуари малого і середнього об’ємів з конічними дахами; ІІ – резервуари великого об’єму із сферичними дахами; ІІІ – резервуари з плаваючими дахами; IV – резервуари траншейного типу для підземного зберігання продукту (рис. 4.1). Резервуари І і ІІ типів можуть бути обладнані понтоном, який зменшує випаровування продукту, що зберігається.





Рис. 4.1 – Конструктивні схеми рулонованих резервуарів:


тип І – резервуари малого і середнього об’ємів з конічними дахами;

тип ІІ – ре­зервуари великого об’єму з сферичними дахами; тип ІІІ – резервуари з плаваю­чими дахами; IV – резервуари траншей­ного типу для підземного зберігання продукту; 1 – днище; 2 – стінка резервуара;

3 – робоча площадка; 4 – дах; 5 – понтон;

6 – сходи; 7 – елемент обладнання;

8 – окраїнний елемент; 9 – плаваючий дах;

10 – короб плаваючого даху; 11 – оболонка; 12 – ферма


Сутність рулонної технології виготовлення полягає в тому, що окремі листи вертикальної стінки корпусу резервуара зварюють на заводі-виробнику в одне полотнище, ширина якого дорівнює висоті резервуара, а довжина – довжині розгорнення стінки резервуара. Автоматичне зварювання полотнища проводять на спеціальному двоярусному механізованому стані, в міру зварювання полотнище резервуару згортають в рулон (обов’язково габаритний). У такий рулон можуть звертатися зварені полотнища вертикальної стінки корпусу резервуара, ломаного чи круглого обрису днища (рис. 4.2), центральні частини дахів та понтонів. На один рулон може бути нагорнуто від одного до чотирьох полотнищ (наприклад днища). Згортають полотнища на спеціальний каркас для рулонування, конструкція якого забезпечує отримання якісної циліндричної форми і збереження цієї форми при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортування.




Рис. 4.2 – Рулоновані конструкції резервуару:


а – рулонуєме полотнище стінки; Lп – довжина полотнища стінки;

– ширина полотнища стінки; Нст – висота полотнища стінки;

б, в – рулонуємі полотнища днища круглого обрису;

Вп – ширина полотнища днища; 1 – заводський зварний шов; 2 – монтажний зварний шов; г – рулонуєме полотнище днища ломаного обрису


Більш раціональним є використання в якості каркасу для рулонування шахтних сходів або центрального стояка резервуара. Кінцева кромка навернутого полотнища закріплюється до рулону за допомогою приварених утримуючих планок, які забезпечують надійну упаковку рулону. Маса рулону залежно від об’єму резервуару може досягати 60...65 т.

Багато газів для скорочення їх об’єму зберігають під тиском, при якому вони переходять в рідкий стан. Для зберігання розріджених газів широко застосовують сферичні (кулеві) резервуари. Сферична форма забезпечує краще сприйняття внутрішнього надлишкового тиску та рівномірне напруження в елементах конструкції.

Конструкції таких резервуарів виготовляють і поставляють на монтажні площадки окремими листами подвійної кривизни з обробленими під зварювання кромками.

Листи подвійної кривизна виконують або гарячим штампуванням, або холодним вальцюванням на спеціальному стенді.

Для резервуарів, які виготовляють гарячим штампуванням, характерним є паралельно-меридіональний і екваторіально-меридіональний розкрій (рис. 4.3, а, б). Резервуари місткістю 600 і 2000 м3 з товщиною стінки до 22 мм виготовляють переважно холодним вальцюванням, яке визначає меридіональний розкрій оболонки (рис. 4.3, в).




Рис. 4.3 – Схеми розкрою стінки сферичних резервуарів:


а – паралельно-меридіональний; б – екваторіально-меридіональний; в – меридіональний


^ 4.2. Монтаж вертикальних резервуарів


Вертикальні резервуари монтують на піщаній основі, діаметр якої повинен бути на 1,4 м більше діаметра днища. Для відведення атмосферних опадів основу виконують на 0,4...0,5 м вище рівня землі з відкосами по краях не крутіше 1:1,5. Від руйнування відкоси зберігають за допомогою кам’яного мощення.

Перед монтажем резервуару його основу приймають за актом з перевіркою: правильності розбивки осей; наявності вказаного центру основи; відміток поверхні й відповідності товщин та технологічного складу ізолюючого шару проектному; забезпечення відводу поверхневих вод від основи; фундаментів.

Роботи по зведенню резервуара виконують в такій послідовності: монтаж та розмітка днища, підйом рулонів стінки у вертикальне положення, установка центрального монтажного стояка, розгортання рулонів стінки, установка опорних кілець і кільцевих площадок, установка щитів покриття, зварювальні роботи та контроль якості зварних швів, випробування і здача резервуара.

Збирання днища резервуара проводять шляхом розгортання і зварювання центральної частини днища з окрайками, для чого рулони днищ накатують на основу тракторами (лебідками) по спеціальному пандусу (рис. 4.4).

Рулон із днищем, що складається з двох частин, розташовують на основі так, щоб перша половина днища, що складає зовнішню оболонку рулону, зайняла після розгортання проектне положення. При цьому друга половина днища виявиться на першій. Перед розгортанням рулон обгинають петлею з каната, кінець якої закріплюють на тракторі або лебідці, які були використані для перекочування рулону на основу. Планки, що скріплюють рулон, перерізують газовим різаком і, послабляючи петлю каната, дозволяють рулону розгортатися. Якщо самовільного (під дією пружних сил) розгортання рулону повністю не відбулося, подальше розгортання роблять тим же трактором або лебідкою. Коли рулон буде повністю розгорнутий, до середини кругової крайки верхнього напівднища приварюють скобу, до якої закріплюють кінець каната для переміщення другої половини днища трактором або лебідкою у проектне положення.




Рис. 4.4 – Схема монтажу днища:


а — одним трактором і лебідкою;

б — двома тракторами; 1 — рулон з трьома полотнищами днища;

2 — трактор; 3 — тяговий канат;

4 — дерев'яні бруси для накатки рулону на основу; 5 — гальмівна лебідка; 6 — якір; 7 — сани для перевезення рулону;

8 — гальмівний канат; 9 — бетонне кільце; 10 — окрайки днища


Далі збирають під зварювання стик двох половин днища, виконуваний завжди внапуск. Його закріплюють прихватками від центру днища до країв з попереднім щільним притисненням обох полотнищ одне до одного.

Якщо днище монтують з трьох полотнищ, послідовно згорнутих у рулон, то після розгортання в проектне положення першого полотнища рулон з двома полотнищами, що залишилися, знову завантажують на сані й трактором переміщують так, щоб можна було розгорнути в проектне положення друге полотнище. Потім останній рулон знову накатують на сани й перевозять на іншу сторону основи для розгортання третього полотнища (рис. 4.4, б).

Після зварювання та розмітки днища переходять до монтажу стінок резервуара. Монтаж складається з двох основних операцій: установки рулону стінки у вертикальне положення та його розгортання із збиранням і зварюванням замикаючого монтажного стику.

При наявності на площадці стрілового крана необхідної вантажопідйомності стінки розвантажують на днище. У разі відсутності крана рулон трактором або лебідкою перекочують на днище по брусах (зі шпал або колод), які скріплені будівельними скобами. Щоб забезпечити збереження днища від пошкодження і можливість підведення під рулон опорного шарніра для підйому рулону з горизонтального у вертикальне положення необхідно між рулоном і днищем мати зазор 450...500 мм за рахунок збільшення висоти накочувальних доріжок.

Рулон розташовують на днищі так, щоб низ його знаходився недалеко від краю, а вільна (замикаюча) кромка — зверху. Це дозволяє за допомогою крана укласти рулон уздовж замикаючої кромки й приварити до неї тимчасовий (монтажний) стояк жорсткості зі сходами для підйому монтажників на верх стінки резервуара. Потім на днище укладають сталевий лист - піддон (товщиною 6-8 мм і діаметром на 0,5 м більшим діаметра рулону), на який рулон стінки буде спиратися після його установки у вертикальне положення. Піддон сприяє збереженню зварених швів днища й нижньої кромки рулону від пошкодження при його розгортанні.

Спільний рух рулону й піддона при розгортанні забезпечують кутки-обмежники, які приварюють до піддона по околу з таким розрахунком, щоб після підйому рулону ці кутки виявилися всередині його. Підйом рулону з горизонтального положення у вертикальне здійснюють методом повороту за допомогою шевра.

Перед підйомом нижню основу рулону укладають краном на ложе поворотного шарніра, який приварюється до днища, і кріплять до нього за допомогою обхоплюючого канату, що натягується гвинтовим стягуванням.

Установлений на піддоні рулон обв'язують петлею з каната й за допомогою трактора (лебідки) зміщують до краю днища в таке положення, при якому замикаюча кромка із закріпленим на ній стояком жорсткості й сходами зайняла б своє проектне положення. Для цього на днище після його зварювання розмічають центр, з якого проводять коло радіусом, рівним зовнішньому радіусу нижнього пояса стінки резервуара. По наміченому околу рівномірно, з інтервалом близько 1 м приварюють кутки, що слугують упорами стінки при розгортанні рулону. Далі, не послабляючи петлі з каната, користуючись сходами, розташованими на стояку жорсткості, розрізають киснем планки, що стримують рулон від розкручування. Верх стояка попередньо розкріплюють у радіальному напрямку двома розчалками. Плавно послабляючи петлю, рулону дають можливість розгорнутися під дією пружних сил, що виникають при його згортанні. Вільну зовнішню крайку рулону притискають до упорного кутка й прихоплюють зварюванням до днища.

Подальше розгортання роблять примусово. Для цього на висоті 0,5 м до рулону приварюють скобу й закріплюють до неї вільний кінець тягового каната від трактора або лебідки. У міру розгортання стінку рулону притискають до упорних кутиків і закріплюють прихватками до днища зовні й зсередини. Скобу для кріплення тягового каната періодично зрізають і приварюють на нове місце, тому що з однієї її установки можна розгорнути менше половини довжини витка або близько 3 м (діаметр рулону 2,8 м).

Щоб уникнути самовільного згортання рулону при перенесенні тягового каната між розгорнутою частиною стінки й накрученою частиною рулону вставляють сталевий клиновий упор, який переміщують вручну по днищу.

Одночасно з розгортанням рулону стінки на верхній її кромці краном установлюють елементи кільця жорсткості й щити покриття, що фіксують циліндричну форму верху резервуара. Прихватку і приварювання опорних елементів і кільцевих площадок проводять з навісної люльки. До установки кільця жорсткості стійкість верхньої кромки розгорнутої частини стінки й правильну її форму забезпечують парою розчалок (рис. 4.5).

Кожен щит покриття має форму сектора кола й складається з двох раді-альних балок з розпірками між ними й привареного до них листового настилу.

Для монтажу щитів у центрі резервуара встановлюють тимчасову (при сферичному покритті) або постійну (при плоскому покритті) опору, на верху якої закріплюють круглої форми сідло, назване короною, і призначене для обпирання вершини кожного щита. Щити до опори тимчасово кріплять болтами і установлюють послідовно за годинниковою стрілкою.



Рис. 4.5 – Схема розгортання рулону стінки резервуара:


I — початкове положення рулону № 1; II — проміжне положення рулону № 1;

III — початкове положення рулону № 2; 1 — рулон, що розгортається, № 1; 2 — піддон;

3 —рулон, що розгортається, № 2; 4 — шахтні сходи; 5 — трактор; 6 — якорі для розчалювання стінок резервуара; 7 — стояк жорсткості зі сходами; 8 — гусеничний кран;

9 — центральний стояк; 10 — кільце жорсткості; 11 — щити покриття; 12 — тяговий канат


Перед установкою замикаючого щита видаляють з резервуара шахтні сходи, що служили каркасом останньому рулону стінки. Для цього спочатку зрізують кутики-обмежувачі з піддона і потім витягують його. Нижню замикаючу кромку рулону тимчасово прихвачують до днища й зрізають зварні шви, якими вертикальна кромка рулону була закріплена до стояків каркаса шахтних сходів. Сходи, що звільнилися, витягують краном через проріз у покритті. Замикаючий стик стінки зварюють внапуск. Для цього її нижню кромку звільняють від прихватки до днища і підтягують до початкової кромки стінки, щільно притуляють їх одне до одного по всій висоті за допомогою стягуючих пристроїв, після чого встановлюють замикаючий щит покрівлі.

Далі розкружавлюють покриття (тільки сферичне), виймають через корону тимчасову опору, укладають і приварюють центральний щит покрівлі.

У процесі збирання і зварювання конструкцій резервуара систематично контролюють його геометричні розміри. Після виконання резервуар випробують на герметичність. Випробування проводять в декілька стадій.

У ході виконання монтажних робіт випробують на щільність монтажні зварні з'єднання днища, стінки й покрівлі. Оскільки доступ до зварних швів днища з боку основи неможливий, їх випробують на щільність вакуум-апаратом, що являє собою металеву коробку розміром 250x350x700 мм без дна. Верхню кришку виконують із прозорого матеріалу (армованого або органічного скла) для можливості в ході випробувань нагляду за швами. На одній з малих бокових стінок апарата вварюють штуцер для підключення повітряного рукава до вакуум-насоса. Знизу до стінок апарата по периметру прикріплюють смужку губчатої гуми, що забезпечує його щільне прилягання до поверхні днища навіть у місцях напускових з'єднань. Перед випробуванням всі шви очищають від бруду, шлаків, окалини, а потім рясно змочують мильним розчином.

Під час випробування всередині апарата вакуум-насосом створюють розрідження в межах 50...60 гПа.

Внаслідок розрідження через наявні у швах нещільності всередину апарата починає проходити повітря, що викликає утворення добре помітних мильних бульбашок, по яких і виявляють дефектні місця. Ці ділянки зварних швів вирубують, заварюють і знову випробовують.


Монтажні зварні шви стінки й покрівлі резервуарів випробують на щільність (герметичність) гасом. Маючи високу капілярність (велику силу поверхневого натягу), гас проникає через дрібні нещільності. До випробування зварні шви зовні зафарбовують на ширину 100...150 мм крейдовим розчином, після висихання якого залишається тонкий шар крейди. Обприскування стикових швів і введення гасу під напуск виконують з протилежної сторони не менше двох разів з інтервалом 10 хв. При наявності у швах дефектів на поверхні, покритої крейдою, з'являються добре помітні видимі темні плями гасу. Тривалість випробування ? 4 год при позитивній температурі й 8 год – при від’ємній температурі навколишнього повітря.

Крім того, монтажний шов стінки в місцях його перетину з горизонтальними швами (резервуари місткістю 2000...20000 м3, які споруджують із рулонних заготівель) просвічують проникаючим випромінюванням. Довжина кожного знімка має бути не менше 240 мм. Замість просвічування дозволяється (при товщині стали 10 мм і більше) робити контроль ультразвуком з наступним просвічуванням ділянок швів з ознаками дефектів.

Заключним етапом є гідравлічне випробування з метою перевірки щільності з'єднань і міцності споруди в цілому.

При гідравлічному випробуванні резервуар поступово заповнюють водою на висоту, передбачену проектом, уважно спостерігаючи за його осіданням і станом зварених з'єднань. Якщо в процесі випробувань виявляють течію з-під краю днища, необхідно повністю злити воду, а при виявленні тріщин у швах стінки - воду зливають до рівня нижче виявленого дефекту. Після усунення дефектів випробування продовжують.

Одночасно з гідравлічним випробуванням перевіряють щільність зварних з'єднань покрівлі стиснутим повітрям. Для цього закривають всі люки покрівлі, внаслідок чого при наповненні резервуара водою тиск повітря всередині підвищується. Зварні шви покрівлі змочують мильним розчином і дефектні ділянки відзначають у місцях появи бульбашок.

Резервуар вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 24 год після його заповнення водою на поверхні стінки або по краях днища не з'являться течі й рівень води не знизиться. Перед проведенням випробувань весь персонал, який бере в них участь, повинен пройти інструктаж. На весь час випробувань встановлюють межу небезпечної зони з радіусом не менше двох діаметрів резервуара, всередині якої не допускається знаходження людей, не зв'язаних з випробуванням. Контрольні прилади (манометри, термометри) розташовують за межами небезпечної зони або в безпечних укриттях.

Гідравлічне випробування рекомендується робити при температурі не нижче +5°С. При випробуванні в зимових умовах необхідні підігрів або безперервна циркуляція води, щоб уникнути її замерзання в трубах і засувках, а також обмерзання стінок резервуара. На резервуар, що витримав випробування, складають паспорт.

З метою зниження втрат на випаровування при зберіганні нафтопродукту крупні резервуари монтують з плаваючими дахами (понтонами). Плаваючий дах являє собою тонколистий диск (товщина 4...5 мм), який прикріплений по зовнішній кромці до кільцевого стального коробу – понтону. Завдяки понтону дах плаває на поверхні нафтопродукту, піднімаючись і опускаючись в мірі заповнення резервуара. Для запобігання заклинюванню (внаслідок нерівності стінки) діаметр плаваючого даху на 0,4...0,6 м менший внутрішнього діаметра корпусу резервуара. Для ущільнення і створення герметичності цього зазору застосовують спеціальні механічні затвори, які забезпечують вільне переміщення даху за висотою стінок резервуара.

^ Монтаж резервуарів з плаваючими дахами. Розглянемо варіант монтажу резервуару місткістю 50000 м3, який має наступні конструктивні характеристики: діаметр 60,7 м, висота стінки – 18 м, довжина монтажних швів – більше 5000 м, маса конструкції – 850 т.

Монтаж конструкцій починають з укладання окремих елементів (окрайок) зовнішнього контура днища на попередньо розмічену піщану основу з бетонним кільцем по периметру стінки. У середині основи встановлюють невеликий бетонний фундамент і закріплюють на ньому по центру резервуара кінець рулетки зі стрічкою довжиною 50 м для наступної розмітки місць установки всіх елементів резервуара. У місцях обпирання стінки радіальні стики між окрайками зварюють встик. Потім на окрайки наносять дві кільцеві риски, що визначають положення стінки й краю днища.

Рулони днища розвертають двома тракторами, розташованими по обидві сторони від рулону.

Збирання полотнищ днища виконують на прихватках. Після розгортання всіх рулонів на днище закочують рулони плаваючого даху. Потім приступають до збирання першого пояса стінки, який монтують полистовим методом (рис.4.6).




Рис. 4.6 ? Схема монтажу резервуара місткістю 50000 м3 з плаваючим дахом полистовим методом:


а — монтаж 6-го пояса стінки;

б — тимчасове закріплення вільної кромки листа; 1 — монтажний кран;

2 — траверса; 3 — кільцеві підмости; 4 — стінка резервуара; 5 — інвентарні розпірки; 6 — місця установки стояків даху


У кожному з дев'яти поясів стінки висотою по 2 м є лист меншої довжини, ніж інші, який встановлюють останнім. Припуск (150 мм) по довжині компенсує граничні відхилення в розмірі периметра резервуара й допусків при виготовленні всіх листів стінки. Замикаючу вертикальну кромку цього листа обрізають й обробляють під зварювання після його установки в проектне положення. Тимчасове взаємне кріплення окремих листів стінки забезпечують збираючими пристроями.

Після закінчення зборки, контролю вертикальності листів, горизонтальності верхньої кромки й зазору в стиках виконують зварювання всіх вертикальних стиків першого пояса, а потім - кільцевого (упорного) шва сполучення стінки із днищем. Далі повністю зварюють окрайки між собою, днище з окрайками (кільцевий шов) і останніми - полотнища днища між собою.

Одночасно на першому поясі розмічають і вирізують отвори, установлюють і приварюють люки-лази. Перед розгортанням (розкочуванням) рулонів плаваючого даху перевіряють щільність швів днища вакуум-апаратом, а упорного й вертикальних стиків першого пояса стінки – гасом.

Услід за розкочуванням рулонів і зборкою полотнищ даху укладають на днище, вивіряють і зварюють між собою кільцеві елементи понтона, до якого приварюють зовнішню кромку даху.

На даху розмічають місця, вирізують отвори й приварюють патрубки для установки опорних стояків, призначених для фіксації крайнього нижнього положення даху при експлуатації резервуара, що повинне забезпечувати можливість проходу під дах для огляду й ремонту, а також для очищення днища від бруду. Потім резервуар наповнюють водою на висоту 1800 мм, у патрубки заводять стоякі, які нижнім кінцем спирають на днище через приварені до нього товсті підкладки, а верхні - болтами через фланці кріплять до патрубків даху. Після зливу води дах виявляється підвішеним до стояків, що дозволяє здійснювати знизу підварювання стельових швів.

Другий і всі наступні пояси стінки резервуара збирають аналогічно першому гусеничним краном МКГ-25 (або іншим відповідних параметрів) паралельно зі зборкою й зварюванням плаваючого даху.

Для установки листів і збирання їхніх стиків застосовують сталеві кільцеві підмости , секції яких довжиною по 6 м закріплюють за допомогою випусків у скобах, приварених до листів стінки. Ці підмости є не тільки робочим місцем монтажників і зварювальників, але також і кільцем жорсткості, необхідним для стійкості стінки резервуара в період монтажу. Вони дозволяють уникнути застосування розчалок, створюючи сприятливі умови для вільного пересування монтажного крана навколо резервуара.

Після установки дев'ятого пояса на ньому монтують горизонтальне кільце жорсткості, що фіксує циліндричну форму й забезпечує загальну стійкість стінки в процесі експлуатації. Всі зварені шви перевіряють на щільність гасом, а всі вертикальні стикові з'єднання першого й другого поясів й 50% з'єднань, третього й четвертого поясів, переважно в місцях перетинання цих з'єднань із горизонтальними, і всі стикові з'єднання окрайок днищ у місцях примикання до них стінки резервуара - просвічуванням проникаючим випромінюванням. Резервуар випробовують наливом води на задану проектом висоту.


^ 4.3. Монтаж сферичних резервуарів і газгольдерів


Залежно від схеми розкрою резервуари (газгольдери) місткістю 600 м3 монтують із двох (рис. 4.7) або з трьох частин (рис. 4.7,б). У першому випадку при екваторіально-меридіональному розкрої на стенді спочатку встановлюють центральну опору з днищем на її оголовку. Потім послідовно збирають пелюстки. Після припасування всіх стиків зварюють вручну один шар всіх швів і видаляють всі збиральні пристрої. Першу півсферу перевертають (кантують) опуклістю вниз і переносять краном на тимчасову опору. Другу півсферу збирають на стенді, що звільнився, і після зборки краном укладають на першу. Для забезпечення жорсткості при кантуванні й стропуванні в кожній півсфері закріплюють хрестоподібно дві трубчасті розпірки. Збирання замикаючого екваторіального стику виконують з кільцевих підмостей, які влаштовують на нижній півсфері.



Рис. 4.7 – Схеми укрупнення й монтажу резервуарів місткістю 600 м3:


а — з екваторіально-меридіональним розкроєм; б – з паралельно-меридіональним розкроєм; 1 — стенд для укрупнення блоків; 2 — центральний стояк; 3 — днище оболонки;

4 — пелюстки оболонки; 5 — торцеві опори кондуктора; 6 — монтажна опора; 7 — упори


При меридіональному розкрої півсфери збирають на стенді, який оснащений двома ґратчастими опорами, які призначені для фіксації положення кінцевих кромок пелюстків.

При паралельно-меридіональному розкрої кожний з трьох блоків оболонки укрупнюють на стенді, що має центральну опору меншої висоти, ніж при збиранні півсфери, і упори для збирання екваторіального пояса.

Резервуари (газгольдери) місткістю 2000 м3 при меридіональному розкрої збирають двома способами: вертикальним (рис. 4.8, а) або горизонтальним (рис. 4.8, 6). Останній спосіб застосовують і для резервуарів місткістю 600 м3 з меридіональним розкроєм.




Рис. 4.8 – Схеми збирання сферичних резервуарів місткістю 2000 м3:


а – вертикальний; б – горизонтальний; 1 – нерухома опора маніпулятора або тимчасове опорне кільце; 2 – тимчасовий центральний стояк; 3 – розчалки; 4 – днище резервуара;

5 – купол резервуара; 6 – блоки оболонки резервуара; 7 – повноповоротна підйомна люлька; 8 – тимчасовий стояк жорсткості; 9 – опорний стояк; 10 – маніпулятор


Спочатку на нерухому опору повністю зібраного маніпулятора краном установлюють тимчасовий центральний стояк із закріпленими на його кінцях днищем і куполом резервуара (газгольдера), а в середині - повноповоротною піднімальною люлькою. Вертикальне положення стояка фіксують п'ятьма розчалками, розташованими в плані з рівними кутами між собою.

Збиральними пристроями перший блок закріплюють до днища й купола, а всі наступні – так само і одне до одного. Із зовнішньої сторони встановлюють постійну опору резервуара для передачі на неї навантаження від власної маси блоку. Це забезпечує значне розвантаження збиральних пристроїв і можливість демонтажу розпірки, закріпленої до блоку при укрупненні для зниження його деформативності при підйомі.

Робочим місцем при тимчасовому кріпленні блоків між собою спочатку збиральними пристроями, а потім одним шаром шва ручним зварюванням служить повноповоротна люлька, що може переміщуватися по дузі радіусом 8 м, у вертикальній площині - електролебідкою, а в горизонтальній площині - вручну.

З повністю зібраної й підготовленої для автоматичного зварювання оболонки демонтують через люки в куполі й днищі центральний стояк, попередньо звільнений від розчалювань, повноповоротну люльку й збиральні пристрої. Потім поряд із резервуаром установлюють шахтні сходи з горизонтальною площадкою, до якої закріплюють кабіну зварювальника зі зварювальним автоматом.

При горизонтальному способі кожні три аркуші (пелюстка) укрупнюють на стенді-кондукторі в блок. Перший блок установлюють або на нерухомій опорі з роликами, або на роликоопорах маніпулятора, розташованого усередині фундаменту резервуара (газгольдера).

Послідовність збирання інших блоків, куполу й днища показана на рис.4.8, б.

До видалення збиральних пристроїв перші шість блоків з'єднують між собою ручним зварюванням одного шару шва зсередини, а сьомий і восьмий – зовні, щоб уникнути зварювання їх у стельовому положенні.

Вертикальний спосіб передбачає збирання оболонки із двопелюсткових блоків, попередньо укрупнених на стенді.

Високопродуктивне зварювання під флюсом знижує затрати праці, прискорює зварювальні роботи, поліпшує якість з'єднань, однак його застосування можливо тільки при розташуванні стиків у нижньому положенні. Така умова забезпечується при обертанні зібраного резервуара на спеціальних пристроях - маніпуляторах різних конструкцій.

За ступенем впливу на оболонку маніпулятори розділяють на два типи: із жорсткою і з м'якою системою обпирання.

Особливість маніпуляторів першого типу - використання сталевих або обгумованих опорних котків, що приводить до появи вм'ятин на тонких стінках. Це пояснюється високим питомим тиском у місцях контакту оболонки з котками внаслідок малої площі обпирання.

Прикладом маніпулятора з жорсткою системою обпирання є конструкція, показана на рис. 4.9. На опорній рамі з чотирма установочними гвинтовими домкратами шарнірно закріплені коробки з двома приводними котками в кожній і чотири поворотних самоустановлювальних котки. Завдяки балансирній системі з'єднання приводних і холостих котків навантаження від резервуара автоматично розподіляється між всіма котками. При обертанні всіх приводних котків в один бік резервуар обертається щодо горизонтальної осі. При обертанні котків однієї коробки за годинниковою стрілкою, а другий - у протилежному напрямку відбувається обертання резервуара щодо вертикальної осі. Міняючи й комбінуючи напрямок обертання опорних котків, забезпечують розташування швів, які зварюють, у вертикальної площині та місця зварювання – в нижньому положенні. Швидкість обертання резервуара регулюють відповідно до необхідної швидкості зварювання.



Рис. 4.9 – Маніпулятор з жорсткою системою обпирання:


1 — рама; 2 — домкрат установочний гвинтовий; 3 — коробка; 4 — приводні котки;

5 — самоустановлювальні котки


Такий маніпулятор використовують для зварювання резервуара місткістю 600 м3, масою 43,6 т.

Маніпулятори з м'якою системою обпирання мають котки з пневматиками, робочий тиск у яких встановлюють залежно від діаметра й товщини стінки резервуара. При тонких стінках тиск у котках зменшують, внаслідок чого збільшується площа контакту з оболонкою, знижується питомий тиск на оболонку й забезпечується її місцева міцність.

До цього типу належить універсальний маніпулятор (рис. 4.10), призначений для зварювання резервуарів місткістю 600 й 2000 м3 з товщиною стінок 12-34 мм, масою до 150 т.





Рис. 4.10 – Універсальний маніпулятор для спорудження сферичних резервуарів місткістю 600 и 2000 м3:


1 — рухома опора; 2 — нерухома опора; 3 — ведучі роликоопори; 4 — ведені роликоопори; 5 — трубчасті стояки з гідродомкратами; 6 — візки; 7 — кільцева рейка


Маніпулятор складається з двох вузлів: рухомої й нерухомої опори. На рухомій опорі встановлені чотири роликоопори: дві ведучі й дві ведені. Кожна роликоопора має по чотири пневмоколеса діаметром 1100 мм, установлених на балансирних пристроях, що забезпечує рівні навантаження на обидві осі коліс.

Роликоопори опираються на чотири трубчасті стояки, усередині яких розташовані гідравлічні домкрати вантажопідйомністю по 80 т з ходом штока 300 мм. Стояки встановлені на двокоткові візки, що пересуваються по кільцевій рейці діаметром 6,3 м. Маса маніпулятора 20 т.

Працює маніпулятор у такий спосіб. Після збирання на нерухомому опорному кільці сферичного резервуара рухому опору розгортають у плані в таке положення, при якому підлягаючий зварюванню меридіональний шов розташовувався б у площині обертання ведучих коліс і перебував би між ними: за допомогою насосної станції пускають у хід гідродомкрати, які спочатку висувають роликоопори до упора всіх коліс в оболонку резервуара (газгольдера), а потім піднімають резервуар, звільняючи від навантаження нерухоме опорне кільце. Включенням коліс ведучих роликоопор забезпечують обертання резервуара зі швидкістю, рівною швидкості зварювання. Після закінчення зварювання одного шва опускають гідродомкрати й резервуар знову обпирається на нерухоме опорне кільце. Рухому опору по круговій рейці знову розгортають у плані в положення, необхідне для зварювання наступного стику. Коли автоматичне зварювання всіх швів буде закінчено, до оболонки приварюють стояки проектних опор, крім двох, і опускають домкрати маніпулятора, звільняючи його від навантаження. Відсутність двох опор забезпечує необхідні габарити для роботи вантажопідйомних механізмів і добування маніпулятора без розбирання. Дві останні опори резервуара встановлюють після переносу маніпулятора на інше місце.

Конструкція маніпулятора допускає збирання рухомої опори під зібраним резервуаром, а також перенесення маніпулятора повністю або окремими елементами.

Випробують сферичні резервуари, як правило, водою після завершення всіх монтажних і зварювальних робіт, а також контролю якості зварених з'єднань.

Спочатку резервуар повністю заповнюють водою, тиск підвищують до пробного, рівного 1,25-1,5 розрахункового тиску, і витримують 10 хв. Далі тиск знижують до розрахункового й оглядають конструкції. При відсутності течі, відпотин і падіння тиску резервуар вважають таким, що витримав випробування.

Умови й результати пробного гідравлічного випробування оформляють актом і заносять у паспорт резервуара.


Контрольні запитання


  1. Які конструктивні схеми вертикальних резервуарів Ви знаєте?

  2. Наведіть схеми розкрою стінки сферичних резервуарів.

  3. В якій послідовності виконують роботи по зведенню вертикальних резервуарів?

  4. Як виконують монтаж стінок рулонованого резервуару?

  5. Як здійснюється тимчасове кріплення щитів покриття резервуарів, яка послідовність їх встановлення?

  6. Назвіть стадії випробування резервуарів на герметичність.

  7. Яка послідовність зварювання швів при полистовому методі монтажу стінки резервуара?

  8. Назвіть способи збирання сферичних резервуарів.

  9. Які типи маніпуляторів використовують при зварюванні стиків сферичних резервуарів (газгольдерів)?

  10. Як здійснюють випробування сферичних резервуарів?




Схожі:

Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення
Резервуари І газгольдери відносяться до категорії листових конструкцій з міцнощільними швами. Резервуари призначені для збереження...
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ монтаж висотних споруд загальні положення
За конструктивно- компоновною схемою усі висотні споруди розділяють на два види – вежі й щогли
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ монтаж висотних споруд загальні положення
За конструктивно- компоновною схемою усі висотні споруди розділяють на два види – вежі й щогли
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconЗміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15
Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconМіністерство освіти І науки україни національний авіаційний університет положення про студентське самоврядування київ-2010 розділ загальні положення
move to 0-22899952
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconМіністерство освіти І науки україни національний авіаційний університет положення про студентське самоврядування київ-2010 розділ загальні положення
Студентське самоврядування в Національному авіаційному університеті (далі нау) -це самостійна громадська діяльність студентів, яка...
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення
При влаштуванні сучасних систем водопостачання І водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних...
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення
При влаштуванні сучасних систем водопостачання І водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних...
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconРозділ вертикальне планування міських територій загальні положення проектування вертикального планування
Рельєф є найбільш важливим показником, що визначає поверхню міської території, впливає на планування, забудову І благоустрій міст,...
Розділ монтаж резервуарів І газгольдерів загальні положення iconО. Л. Голубенко 2011 р. Положення про Раду кураторів університету Загальні положення > Це Положення регламент
Це Положення регламентує порядок створення І функціонування Ради кураторів (далі – рк) в університеті
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи