Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення icon

Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення




Скачати 423.62 Kb.
НазваРозділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення
Сторінка1/3
Дата27.06.2012
Розмір423.62 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3

РОЗДІЛ 5. БУДІВНИЦТВО ЗОВНІШНІХ ІНЖЕНЕРНИХ МЕРЕЖ


5.1. Загальні положення

При влаштуванні сучасних систем водопостачання і водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних видів труб відкритим, прихованим або закритим способами.

Відкритим способом труби укладають по існуючих або таких, що спеціально зводяться, конструкціях (опорах, естакадах, стінах) або в прохідних і напівпрохідних каналах і колекторах. Доступ для огляду таких труб можливий як у процесі прокладки, так і їх експлуатації.

^ Приховану прокладку труб здійснюють у траншеях і непрохідних каналах. Доступ до труб можливий тільки в період будівництва, а при експлуатації - після розриття ґрунту або розкриття конструкцій каналів.

^ Закритим способом труби укладають без розробки ґрунту проколюванням, продавлюванням, горизонтальним бурінням, щитовою або штольною проходкою.

Технологія будівництва трубопроводів багато в чому залежить від їх призначення і виду прокладки, від матеріалу труб, їх довжини, діаметра, товщини стінок, наявності і виду ізоляції, а також від забезпеченості будівництва монтажними елементами (трубними секціями, батогами) та ін. Особливості монтажу трубопроводів полягають в тому, що їх вмонтовують з окремих елементів (труб) порівняно невеликої довжини, у зв'язку з чим доводиться влаштовувати велику кількість стиків (від 60 до 500 на 1 км трубопроводу), що збільшує трудомісткість і вартість робіт. Для зниження цих показників здійснюють попереднє укрупнення труб в окремі ізольовані ланки або секції з двох, трьох і більшого числа труб. Монтаж трубопроводів зв'язаний з необхідністю з'єднання труб або їх секцій в безперервну нитку. З'єднання труб бувають: зварні, клейові, розтрубні, фланцеві й муфтові. Зваркою сполучають сталеві й пластмасові труби, забезпечуючи високоміцні, щільні й жорсткі стики. Пластмасові труби сполучають також склеюванням. Розтрубні з'єднання застосовують для чавунних, керамічних, залізобетонних і пластмасових труб. На фланцях (насувних або приварених) болтами з’єднують різні труби з прокладкою між фланцями гуми, пароніта та ін. На муфтах з’єднують металеві й неметалеві труби. Загальним недоліком улаштування розтрубних, фланцевих і муфтових з'єднань є їх висока трудомісткість при великих витратах ручної праці.

Процес прокладання трубопроводів полягає в установці і збиранні на трасі монтажних вузлів - труб (або їх секцій, батогів), фасонних частин, компенсаторів і арматури - в проектне положення.

Необхідною умовою для надійної експлуатації трубопроводу є укладання його на проектну відмітку із забезпеченням умови, що він щільно спирається на дно траншеї по всій довжині, а також збереження труб і їх ізоляції при укладанні.

Трубопроводи в системах водопостачання і водовідведення укладають на природну або штучну основу.

При природній основі труби укладають безпосередньо на ґрунт непорушеної структури, забезпечуючи поперечний і поздовжній профіль основи за проектом.

При укладанні залізобетонних труб великих діаметрів (1,5...3,5 м) у піщаних ґрунтах влаштовують ложе без порушення природної структури ґрунту, яке повинне охоплювати 1/4…1/3 поверхні труби. У глинистих ґрунтах труби укладають на піщані подушки завтовшки 0,1… 0,3 м.

Для укладання труб в недостатньо стійких сухих ґрунтах на дно траншеї підсипають шар з гравію, гравієво-піщаної суміші або піску завтовшки не менше 0,1 м на всю ширину траншеї. На цьому шарі влаштовують бетонну підливу у вигляді лотка заввишки не менше 0,1 зовнішнього діаметра труби і товщиною в середній її частині не менше 0,1 м.

У водонасичених ґрунтах, що добре віддають воду, залізобетонні труби великих діаметрів укладають на бетонну основу, що розташовується на гравієво-піщаній або щебеневій підготовки завтовшки 0,2 …0,25 м з улаштуванням в ній дренажної лінії.

Якщо водонасичені ґрунти містять органічні включення або є слабкими і можуть викликати нерівномірне осідання, влаштовують жорсткі основи у вигляді ростверків на палях.

Для закладення розтрубних і муфтових стикових з'єднань, а також для зварювання неповоротних стиків сталевих труб відривають приямки.

У процесі влаштування основи необхідно перевіряти відповідність поздовжнього і поперечного ухилів проектним даним шляхом нівеляції дна траншеї.

^ Прокладка трубопроводів за заданим напрямом і ухилом. Для укладання труб за заданим напрямом і ухилом застосовують причалювання, пришивні й ходові визирки, схили та інші пристрої, а також геодезичні інструменти. При цьому з двох сторін котловану суміжних оглядових колодязів встановлюють на стовпах обноски, причому так, щоб поперечні дошки були горизонтальні й проходили через центр колодязів (рис.5.1). Над центром колодязя в дошку забивають цвях, збоку до дошки прибивають строго горизонтально брусок, що називається поличкою. Таку ж обноску з поличкою роблять і біля оглядового колодязя, що знаходиться на другому кінці ділянки, на якій має відбутися укладання труб. До забитих цвяхів кріплять і натягують дріт (причалку), що служить як напрямна при укладанні труб. Оскільки натягнуте причалювання відповідає осі трубопроводу, що прокладається, то за положенням опущеного з неї виска перевіряють правильність прокладки труб за заданим напрямом. При цьому необхідно, щоб вертикальна вісь кінця кожної труби, що укладається, співпадала з виском. При неспівпадінні кінець труби зміщують в потрібному напрямку краном або за допомогою монтажного лому.

Оскільки контролювати ухил при укладанні труб за відмітками лотків колодязів на практиці важко, то над сусідніми колодязями до обносків по їх центру кріплять пришивні визирки, які мають ту ж різницю відміток, що і лотки. Лінія, що сполучає точки між центрами пришивних визирок, має той же ухил, що і належний прокладці трубопровід. Цю лінію називають лінією візування. Якщо від неї в будь-якій точці відкласти прямовисно вниз 4 м, що можна зробити за допомогою ходової визирки, то нижні точки визначатимуть в будь-якому місці точне закладання лотка труб. При закріпленні пришивної визирки необхідну обчислену її довжину визначають від закріпленої на обносці полички.



Рис 5.1 ? Прокладка труб за заданим напрямом і ухилом:


1 – обноска, 2 – поличка, 3 – пришивна визирка, 4 – ходова визирка, 5 – лінія візування,

6 – причалка


Перед укладанням труб положення обноски, полички і пришивної всередині визирки перевіряють нівеліром. Окрім визирок при укладанні труб застосовують висок, що опускається з натягнутого дроту (причалки), за допомогою якого можна точно намітити вісь трубопроводу, який прокладається. При великих діаметрах труб в них іноді вставляють шаблони з відміченою віссю трубопроводу, що полегшує їх укладання за заданим напрямом. Застосовують також інвентарні переносні обноски-визирки.

Трубопроводи за заданим ухилом можна укладати також за допомогою рівня.

Проте точніше прокласти трубопровід за заданим напрямом і ухилом можна за допомогою променя лазерного нівеліра. Лазерний нівелір встановлюють на початку ділянки, що прокладається, і націлюють промінь так, щоб він точно співпадав з поздовжньою віссю трубопроводу. Для цього в кінці ділянки встановлюють відповідний екран з намальованими колами і перетином осей. Оптичну трубу лазерного нівеліра наводять на екран так, щоб «зайчик» променя точно потрапив у центр концентричних кіл, що свідчить про з’єднання променя з віссю трубопроводу. Забезпечивши це, нівелір закріплюють в такому положенні і приступають до укладання труб. При цьому перед строповкою труби всередині її встановлюють зйомний екран із зображенням на ньому концентричних кіл і перетину осей. При укладанні труби її центрують так, щоб «зайчик» променя лазерного нівеліра потрапив у перетин осей зйомного екрана. Після цього трубу фіксують в такому положенні підсипанням з боків ґрунтом і переходять до укладання наступної труби. За умови точного дотримання такої технології гарантовано забезпечується абсолютно точна прокладка трубопроводу за заданим напрямом і ухилом.

Правильність укладання трубопроводу за заданим напрямом і ухилом остаточно перевіряють перед засипкою труб і колодязів шляхом нівеляції дна лотків труб і колодязів.


^ 5.2. Технологія прокладання трубопроводів з неметалевих труб

5.2.1. Монтаж керамічних трубопроводів

Керамічні трубопроводи в основному застосовують для водовідведення, вони є безнапірними, тобто самопливними.

Перед укладанням, доставлені на будівництво, керамічні труби перевіряють на якість. Труби, що мають складно усувані дефекти, відбраковують.

Монтаж керамічних трубопроводів ведуть як окремими трубами, так і укрупненими ланками (секціями) в дві, три, п'ять труб при загальній довжині секції не більше 8 м. Укладання трубопроводів проводять від низу до верху по ухилу, починаючи від оглядового колодязя розтрубами проти течії стічної рідини.

^ Укладання трубопроводів окремими трубами. Труби укладають на підготовлену й ретельно спланеровану основу з дотриманням заданого ухилу за ходовою візиркою. Першу трубу укладають на подушку (основу) оглядового колодязя розтрубом вгору, тобто «від колодязя». Закріпивши надійно першу трубу, укладають наступні, сполучаючи їх за допомогою розтрубів. Правильність ухилів перевіряють нівеліром, а прямолінійність осі в горизонтальній площині – шнуром. Лотки укладених труб повинні співпадати і не утворювати уступів. Трубу, що опускається, заводять гладким кінцем у розтруб укладеної труби, залишаючи зазор 5…6 мм для труб діаметром до 300 мм і 8…9 мм для труб більшого діаметра. Стикові з'єднання трубопроводів з керамічних труб ущільнюють прядивним смоляним або бітумінізованим пасмом з подальшим улаштуванням замка з асфальтової мастики, цементного розчину або азбестоцементної суміші. Пасмо обвивають навколо труби не менше двох разів, а потім ущільнюють конопаткою (без ударів молотком). Вона при цьому повинна займати 1/3…1/2 розтрубу, а решту його заповнюють мастикою (рис.5.2). Доставлену на місце робіт мастику перед заливкою підігрівають до температури 160…170°С. Для зручності заливки стиків до труб кріплять спеціальні металеві обойми, що складаються з двох шарнірно сполучених половинок. Обойму змащують тонким шаром глини (щоб не прилипала мастика) і встановлюють на трубу впритул до розтрубу. Стик заливають без перерви через литник з одного боку, щоб з іншою виходило повітря. Після охолодження мастики в стику обойму знімають. Закладення стиків труб можна виконувати і за допомогою цементного розчину.



Рис 5.2 ? Улаштування стиків керамічних труб:


а – збирання вузлів на брівці, б – опускання вузла в траншею, в – закладання горизонтального стику, г – шарнірний хомут, 1 – траверса, 2 – прядивне пасмо,

3 – бітумна мастика, 4 – металева обойма, 5 – литник


^ Укладання трубопроводів ланками. Для прискорення процесу укладання труб у траншею і закладення їх стиків проводять їх попереднє укрупнене збирання в ланки (секції) по дві, три і п'ять труб. Укладання ланок з двох-трьох труб діаметром до 250 мм може бути здійснене вручну. При укладанні ланок труб великих діаметрів застосовують стріловидні крани й спеціальні траверси (рис. 5.2,б), що забезпечують горизонтальне положення ланок при опусканні.

Для прискорення робіт по закладенню стиків при збиранні ланок на трасі або по укладанню окремих труб в траншею іноді до керамічних труб приробляють наперед кільця конічної форми з асфальтової мастики на внутрішній поверхні розтруба і на зовнішній поверхні іншого кінця труби. Перед стикуванням таких труб асфальтові кільця в розтрубі і на кінцях труб покривають розплавленим гарячим бітумом або густо змащують яким-небудь розчинником (бензином, бензолом), що розм'якшує поверхню мастикових кілець. Завдяки конічній формі підлитих асфальтових кілець і розм'якшеності їх поверхні можливо вільне з'єднання труб так званим холодним способом. Після випаровування розчинника і затвердіння розм'якшеної мастики виходить міцний і герметичний стик труб. Загальна схема прокладки трубопроводу з керамічних труб наведена на рис.5.3.


^ 5.2.2. Монтаж азбестоцементних трубопроводів

Азбестоцементні труби поставляються заводами-виготовниками комплексно з муфтами і гумовими ущільнювальними кільцями. Перед монтажем їх розкладають уздовж траншеї на відстані не ближче 1м від її брівки.

Монтаж напірних трубопроводів на робочий тиск до 0,6 МПа виконують із застосуванням двобуртних азбестоцементних муфт і з ущільненням їх гумовими кільцями круглого перерізу, а на тиск до 0,9 МПа - із застосуванням таких же муфт і гумових кілець або чавунних фланцевих муфт з гумовими кільцями. При монтажі азбестоцементних напірних трубопроводів на тиск до 1,2 МПа труби сполучають тільки на чавунних фланцевих муфтах з гумовими кільцями.

^ Монтаж трубопроводів з труб малих діаметрів (до 300мм) проводять в основному вручну з опусканням їх, а також сполучних частин на дно траншеї без пристроїв, або за допомогою лямок, якщо глибина її не перевищує 3м. При глибших траншеях, що мають кріплення, їх опускають за допомогою каната або м'якого троса, протягнутого а трубу. Труби діаметром більше 300 мм подають у траншею стріловими кранами.

Для прискорення монтажу труб малих і середніх діаметрів їх до укладання укрупнюють в секції по декілька штук (до чотирьох), а потім краном за допомогою спеціальних траверс укладають на дно траншеї.


Рис.5.3 ? Схема організації будівельного майданчика при монтажі трубопроводу з керамічних труб:


1 – траншея, 2- драбина для спуску, 3 – кран на монтажні оглядового колодязя, 4 – переносні огороджування, 5 – укладений трубопровід, 6 – кран для розвантаження труб, 7 – екскаватор для риття траншеї, 8 – небезпечна зона, 9 – бульдозер для засипки траншеї




^ Монтаж трубопроводів на азбестоцементних двобуртних муфтах з гумовими кільцями круглого перерізу проводять в такій послідовності. Спочатку на кінець раніше укладеної труби надягають муфту і гумове кільце, а на кінець приєднуваної труби, що укладається, — друге гумове кільце. Муфту надягають так, щоб її ширший край (з робочим скошеним буртиком) був звернутий до стику. Після того, як муфта і гумове кільце натягнуті, трубу, що укладають, впритул присувають до раніше укладеної і проводять їх центрування. Відцентровані труби фіксують присипкою ґрунтом в середній частині, а потім на кінцях труб крейдою намічають місця установки кілець до початку і після закінчення монтажу стику.

Монтаж муфт проводять за допомогою спеціальних пристроїв – важеля або, якщо необхідне більше зусилля, гвинтового домкрата (рис.5.4). Правильність положення гумових кілець після монтажу муфти перевіряють шаблоном або лінійкою. Кільця повинні розташовуватися за робочим буртиком.

^ Монтаж трубопроводів на азбестоцементних муфтах САМ з гумовими кільцями фігурного перерізу, що самоущільнюються, набув останнім часом великого поширення. Монтаж труб на муфтах САМ проводять двома способами. При першому (рис.5.5,а,б) на трубу, що укладається, насовують муфту до зробленої на цій трубі відмітки на відстані (ℓ-c) /2 від торця труби, де ℓ - довжина муфти, с - розмір зазору між трубами (рис.5.5,а), після чого за допомогою монтажного пристрою трубу разом з муфтою присувають у бік укладеного трубопроводу до тих пір, поки кінець останньої укладеної труби не ввійде до муфти на глибину (ℓ -с)/2 (рис.5.5,б). Для того, щоб у процесі монтажу муфта не зрушилася, біля її торця встановлюють упорний (переносний) хомут. При другому способі (рис.5.5,в,г) на трубу, що укладається, муфту насовують на всю її довжину (рис.5.5,в), а потім трубу центрують з раніше укладеною і за допомогою монтажного пристрою муфту труби, що укладається, пересувають на укладену до відмітки (ℓ -с)/2, що є на ній (рис.5.5,г).




Рис 5.4 ? Натяжка азбестоцементної муфти:


а – важільний домкрат,

б – гвинтовий домкрат,

1 – упори, 2 – важелі, 3 – тяга, 4 – захоплення, 5 – друге кільце,

6 – перше кільце, 7 – муфта,

8 – розпірка,

9 – станина, 10 – гвинти


При цих двох способах монтажу муфта може бути спочатку надіта на укладену трубу. Для забезпечення необхідного зазору між трубами, що сполучаються, застосовують переносну штангу (рис.5.5,д), що видаляється з труби після монтажу стику. Для монтажу стикових з'єднань азбестоцементних труб разом з важільними або гвинтовими домкратами використовують також важільно - рейковий пристрій (рис.5.5,е).

Для механізації процесу використовують також спеціальний пристрій, що виконує захват й опускання труб у траншею, а також їх стикування за допомогою муфт САМ. Пристрій є змінним навісним обладнанням до одноковшевого екскаватора, за його допомогою можна вести монтаж труб діаметром 300-500 мм. Ефективним також є навісне обладнання до трактора «Білорусь» типу «механічна рука», що захоплює трубу з надягнутою муфтою, опускає на дно траншеї, центрує і насуває муфту на раніше покладену трубу.

Пристрій для монтажу муфтових і розтрубних трубопроводів (рис.5.6) виконаний у вигляді підвішеної до стріли крана рами з розміщеними в її середній частині торцевим керованим циліндром, торцевим захватом подачі труби й по кінцях - щелепними захватами труби й трубопроводу. Кожний із захватів являє собою шарнірно приєднані до рами двопліччя важелі й силовий циліндр, який впливає на них.

На рамі укріплені кривошипно-шатунні механізми, що отримують рух від силових циліндрів. Для забезпечення центрування до рами поздовжньо знизу прикріплені швелери, що центрують, взаємодіючі із трубопроводом і трубою пір'ям своїх полиць.



Рис. 5.5 ? Монтаж азбестоцементних труб муфти САМ з гумовими кільцями, що самоущільнюються:


1 ? труба, що укладається, 2 ? упорний хомут; 3 ? муфта САМ; 4 ? гумове кільце;

5 ? покладений трубопровід; 6 ? переносна штанга; 7 ? захват; 8 ? важіль; 9 ? упорний башмак; 10 ? рейка


Для попередньої орієнтації пристрою з трубою щодо трубопроводу призначені кронштейни, прикріплені до рами.

^ Монтаж трубопроводів на чавунних муфтах з гумовими кільцями круглого й трапецієподібного перерізу роблять з дотриманням правил улаштування фланцевих з'єднань, тобто шляхом поступового загвинчування гайок, розташованих на кінцях взаємно перпендикулярних діаметрів, для того, щоб не відбувся перекос фланців. Після розмітки на покладену азбестоцементну трубу надягають один фланець, одне гумове кільце й втулку муфти.




Рис 5.6 ? Пристрій для монтажу азбестоцементних труб:


1 ? щелепні захвати труби; 2 ? кривошип; 3 ? силовий циліндр; 4 ? рама; 5, 12 ? швелери, що центрують; 6 ? напрямні; 7 ? горизонтальний стрижень; 8 ? кронштейни; 9 ? стріла крана;

10 ? ролик; 11 ? роликова доріжка; 13 ? труба; 14 ? торцевий керований силовий циліндр;

15 ? торцевий захват; 16 ? гвинти, що штовхають; 17 ? муфта; 18 – трубопровід


Перед укладанням наступної труби на неї також надягають фланець і гумове кільце, а потім після укладання її на дно траншеї переходять до складання стику. Ступінь ущільнення гуми регулюють натягом болтів при підтягуванні гайок у встановленому порядку.

^ Монтаж безнапірних трубопроводів виконують із застосуванням безнапірних азбестоцементних труб і циліндричних муфт. При цьому спочатку на раніше покладену трубу надягають циліндричну муфту, попередньо зробивши розмітку фактичного її положення після складання стику на кожному з кінців труб, що з'єднуються. Трубу, що укладається, опускають у траншею й присувають до вже покладеної, залишаючи зазор як і при двохбуртных муфтах, після чого її центрують і вивіряють за візиркою, шнуром і виском. Далі на кінець цієї труби встановлюють рознімний дерев'яний шаблон, на який надягають муфту, щоб середина її перебувала над стиком, а шаблон заходив у муфту на половину її довжини. У зазор між муфтою і раніше покладеною трубою закладають прядив'яне смоляне пасмо й ущільнюють її конопатками. Іншу частину стикового зазору зашпаровують азбестоцементним розчином. Після закладення половини стику знімають шаблон і зашпаровують другу половину стику з боку знову покладеної труби. При прокладанні безнапірних трубопроводів на циліндричних муфтах труби з'єднують із закладенням асфальтовою мастикою або цементним розчином без карбування, але для одержання стику підвищеної міцності цементний або азбестоцементний розчин зачеканіють.


^ 5.2.3. Монтаж бетонних і залізобетонних трубопроводів

Бетонні й залізобетонні труби укладають на природну або штучні основу. Стики напірних труб (розтрубні або муфтові) зашпаровують гумовими ущільнювальними кільцями, а безнапірних (розтрубні або фальцові) - смоляним або бітумінізованим пасмом, азбестоцементним або цементним замком, а також асфальтовою мастикою. Перед укладанням труб у траншею їх так само, як і муфти, у ході приймання піддають зовнішньому огляду для виявлення дефектів і перевірки розмірів.

Бетонні й залізобетонні труби розкладають уздовж траншеї різними способами (перпендикулярно до траншеї, під кутом та ін.), вибір яких залежить від типу й вантажопідйомності застосовуваних монтажних кранів.

^ Напірні трубопроводи монтують з розтрубних і гладких залізобетонних напірних труб на муфтових з'єднаннях, що вносить розмаїтість у технологію робіт з їхньої прокладки.

^ Монтаж трубопроводів з розтрубних труб ведуть у такій послідовності: доставка труб і розкладка їх уздовж траншеї, подача їх на місце укладання, підготовка кінця труби й установка на нього гумового кільця; введення його разом з кільцем у розтруб раніше покладеної труби; надання покладеній трубі проектного положення; остаточне закладення стику; попереднє випробування готової не засипаної ділянки трубопроводу (а при трубах великих діаметрів тільки стикових з'єднань); засипання цієї ділянки; остаточне його випробування.

Монтаж труб виконують стріловими кранами, причому труби з берми траншеї подають розтрубами вперед по ходу монтажу й обов'язково проти течії рідини. Перед укладанням першої труби на початку траси встановлюють бетонний упор, що забезпечує стійке положення першим 2…3 трубам при з’єднанні його в розтруб вкладеної труби. Установивши кран посередині труби, що укладається, і застропивши її напівавтоматичним захватом або за допомогою стропів чи траверси, трубу подають у траншею. На висоті 0,5 м від дна опускання труби припиняють і на гладкий кінець її надягають гумове кільце, після чого заводять її в розтруб раніше покладеної труби й опускають на підготовлену основу. При цьому особливу увагу приділяють центруванню втулкового кінця труби з гумовим кільцем відносно вхідної фаски розтруба раніше покладеної труби.

Для вивірки положення труби, що укладається, на її лоток обпирають ходову визирку й стежать, щоб верх візирки перебував на загальній лінії візирування з двома нерухливими візирками на обносках. Після вивірки труби по вертикалі з неї знімають захват, звільняють кран для монтажу наступної труби й приступають до вивірки положення труби в плані. З цією метою встановлюють по виску інвентарні вішки: одну з них на кінець труби, що укладається, а другу - на раніше покладену. По встановленій у колодязі або на змонтованій ділянці трубопроводу нерухомій вішці перевіряють правильність укладання труби в плані. При необхідності її зміщують у потрібну сторону.

Далі за допомогою натяжного пристрою (рис. 5.7, а) вводять гладкий кінець труби в розтруб раніше покладеної, стежачи за рівномірністю закочування гумового кільця в розтрубну щілину. При цьому не можна дозволяти, щоб торець втулкового кінця був засунутий у розтруб до повного упору; між ними повинен бути залишений зазор (для чого й робиться розмітка), причому для труб діаметром до 1000 мм - величиною 15 мм, а для труб більших діаметрів - 20 мм. З'єднавши труби, знімають натяжний пристрій, підбивають трубу з боків ґрунтом на висоту 1/4 її діаметра з пошаровим його ущільненням ручним трамбуванням.

Серед перерахованих робіт найбільш трудомісткою операцією є введення гладкого кінця труби з гумовим ущільнювальним кільцем у розтруб покладеної труби. Для цього застосовують різні пристрої й механізми, що визначають метод виробництва монтажних робіт.

Монтаж трубопроводу за допомогою ковша екскаватора (рис.5.7,б) ведуть при прокладці труб у водонасичених ґрунтах або в стиснутих міських умовах будівництва, коли траншею відривають в міру прокладки труб і екскаватор, розташований поруч, використовується для їхнього монтажу поворотом ковша.

Монтаж труб за допомогою бульдозера може виконуватися в тому випадку, якщо бульдозер використовується при зачищенні дна траншеї, коли сполучаються ці дві операції. Осьове зусилля, необхідне для введення втулкового кінця труби в розтруб раніше покладеної, створюється рухом бульдозера через упорний брус. Спосіб монтажу трубопроводу за допомогою внутрішнього натяжного пристрою рекомендується застосовувати для труб діаметром 800 мм і більше.

Використовувані засоби механізації монтажу залізобетонних і бетонних трубопроводів залежать здебільшого від типу стикового з'єднання і діаметра труб. Тип стикового з'єднання визначає технічні вимоги до монтажного обладнання, а діаметр труб і розміри траншеї - можливі схеми його розміщення і звідси витікаючи технологічні схеми виконання монтажних робіт.




Рис. 5.7 ? Монтаж залізобетонних труб:


а ? ручною важільною лебідкою; б ? ковшем екскаватора; 1 ? розтруб; 2 ? ущільнювальне кільце; 3 ? труба; 4 ? дерев'яний упор; 5 ? ківш; 6 ? канат; 7 ? важільна лебідка; 8 ? упор з профільної сталі з блоком


Основними технічними вимогами до устаткування для монтажу труб на гумових ущільнювальних кільцях є: забезпечення співвісності труб і створення необхідного осьового зусилля для їхнього стикування. При монтажі труб з розтрубно-гвинтовим з'єднанням додатково потрібно забезпечити загвинчування труби, що укладається, в раніше покладену. Для монтажу труб із закарбуванням стикових з'єднань слід забезпечити механізоване ущільнення волокнистих матеріалів у розтрубній щілині.

Монтаж бетонних і залізобетонних труб здійснюють в основному за двома технологічними схемами. При першій застосовують навісне устаткування до крана-трубоукладача для виконання всіх операцій: захвату труби на бермі і її спуску на дно траншеї, центрування вкладуваної труби до прокладеної ділянки трубопроводу й стикування труб. Друга схема передбачає виконання центрувальних і стикувальних операцій траншеї базовою машиною з відповідним устаткуванням, що переміщується по дну. Кожна з цих схем має своє застосування, обумовлене довжиною і діаметром труб і шириною траншеї.

Існуючі методи монтажу залізобетонних труб (особливо великих діаметрів 1000, 1200 мм) не забезпечують точної співвісності при монтажі труби, що укладається, і раніше покладеної труби. Трубу, що вкладають, звичайно підтримують у висячому положенні вантажопідйомним механізмом, а іншим механізмом (трактором, екскаватором) створюють поздовжнє зусилля, що забезпечує введення гладкого кінця в розтруб покладеної труби. При цьому, як показує досвід, дуже складно забезпечити в стику однаковий кільцевий зазор між поверхнею гладкого кінця труби й внутрішньою поверхнею розтрубу, через що гумове кільце, яке перебуває в цьому зазорі, затиснуте не однаково по периметру труб. Тому гумове кільце не перекочується рівномірно в міру входу в розтруб, а іноді перекручується, що неприпустимо. Складно також забезпечити необхідний зазор у стику між трубами, тому що вставляння труби відбувається до зіткнення їх у розтрубі, часто без якого-небудь контролю.

Навісне устаткування (рис.5.8) для монтажу залізобетонних напірних труб на гумових ущільнювальних кільцях виключає вказані недоліки й конструктивно виконане у вигляді вагонесучої балки з підвіскою до гака крана – трубоукладчика. На балки розміщенні: два захвату для вкладуваної труби, захват для раніше покладеної й привод горизонтальної подачи труби, що укладується. Застосування змінних деталей для переналагодження навісного устаткування з одного діаметра на інший дозволяє вести монтаж труб діаметром 500; 600; 700; 800; 1000 і 1200...1400 мм.

Монтаж залізобетонних безнапірних труб з розтрубно-гвинтовим з'єднанням виконують за допомогою спеціального навісного обладнання, що складається з рами, роликових захватів труби, що укладається, й захвату раніше покладеної труби. До рами жорстко прикріплені упори, що сполучаються з розтрубом і втулковою частиною покладеної труби.




Рис.5.8 ? Схема навісного пристрою для монтажу залізобетонних труб на гумових ущільнювальних кільцях:


1 ? упор-фіксатор; 2 ? фіксатор труби; 3, 9 ? гідро циліндри, 4 ? траверси; 5 ? скоба;

6 – втулка напрямна; 7 ? шток; 8 ? труба, раніше покладена; 10 ? захвати;

11 ? труба, що укладається


Краном - трубоукладачем навісне устаткування підводять до труби, що укладається, і фіксують її в роликових захватах. Потім навісне устаткування із трубою переміщують і опускають у траншею, підводять до раніше покладеної труби й фіксують її захватом. За допомогою привода обертання і осьової подачі роблять вгвинчування вкладуваної труби, в розтруб раніше покладеної.

Механізоване закарбування розтрубних труб волокнистим матеріалом виконують за допомогою пристрою, що містить знімний вузол закарбування, що складаються з карбівок у вигляді пелюстків приєднаних до трисекційного роликового колеса, жорстко закріпленого на трисекційному корпусі. Корпус обертається на роликах трисекційного захвату. Для зачеканення стику знімний вузол встановлюють на навісному устаткуванні. Перед монтажем на трубу перед пелюстками укладають пасмо пеньки або інший волокнистий матеріал. Опустивши трубу в траншею, за допомогою гідроциліндрів її торець вводять на необхідну відстань у розтруб раніше покладеної труби. За допомогою гідромотора пелюстки починають обертатися і одночасно поступально вводяться в розтрубну щілину, в результаті чого відбувається зачеканення стикового з'єднання .

При монтажі труб із застосуванням гумових ущільнювальних кілець у процесі стикування треба перевіряти рівномірність розміщення ущільнювача і його закочування. Якщо спостерігається в деякій частині окола відставання, необхідно «припудрити» в цьому місці кільце цементом, виключити подальше нерівномірне закочування кільця.

Кільця в щілині розтрубних і муфтових з'єднань повинні бути обтиснуті на 40...50% товщини їхніх перерізів. Не можна допускати їхнього перекручування. При порушенні герметичності стиків додатково встановлюють гумові кільця або їхні відрізки на дефективне місце.

^ Монтаж трубопроводів з муфтовими стиковими з'єднаннями. Після центрування і перевірки правильності укладання труб по шнуру, виску й візирці на кінцях труб, що з'єднуються, роблять розмітку рисками, що визначають початкове положення гумових кілець. Відстані а і б при монтажі труб муфти встановлюють у вихідне положення так, щоб її торець з робочої сторони збігався з нанесеною на трубі рискою. Гумове кільце розміщують біля робочого кільця муфти, потім за допомогою конопатки вводять у кінцеву щілину муфти. Одночасно на другу трубу надягають інше гумове кільце, розміщуючи його на відстань б від торця. Далі за допомогою монтажних пристроїв муфту пересувають убік стикуваної труби з одночасним затиканням першого гумового кільця. По досягненні муфтою на другій трубі риски б від її торця в щілину муфти вводять друге гумове кільце, завдяки чому забезпечується необхідне кінцеве положення гумових кілець у стику і його водонепроникність. Послідовність влаштування стиків труб із застосуванням безбуртових й однобуртових муфт показана на рис.5.9. Відстані а, б і їхнє кінцеве положення муфти й гумових кілець відстані в, г, д наводяться в проекті провадження робіт.


а

б


Рис.5.9 ? Схема влаштування стиків труб із застосуванням безбуртових (а) і однобуртових (б) муфт:


I ? перша стадія монтажу й початкове положення першого гумового кільця; II ? друга стадія і початкове положення другого гумового кільця; III ? кінцеве положення муфти й гумових кілець у змонтованому стику


Монтаж безнапірних трубопроводів здійснюють із бетонних і залізобетонних труб на розтрубних, муфтових або фальцевих стикових з'єднаннях. Стики розтрубних труб ущільнюють прядив'яним пасмом або іншими герметиками із закладенням азбестоцементом або гумовими кільцями, а фальцевих труб - асфальтовою мастикою, бітумно-гумовими прокладками та іншими герметиками із цементно-піщаним розчином.

Безнапірні розтрубні й муфтові труби з'єднують із зазором між гладким кінцем труби й поверхнею розтрубу, рівним 8...12 мм й 15...18 мм для труб діаметром відповідно 700 і більше 700 мм, а для фальцевих стиків - не більше 25 мм. Монтаж безнапірних трубопроводів з розтрубних і муфтових труб з ущільненням гумовими кільцями ведуть тими ж методами, що й напірних. Закладення стиків прядив'яним пасмом роблять шляхом конопатки розтруба на половину його глибини двома-трьома витками просмоленого або бітумізированного прядив'яного пасма із закарбуванням азбестоцементною сумішшю (30% азбесту й 70% цементу).

  1   2   3

Схожі:

Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconРозділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення
При влаштуванні сучасних систем водопостачання І водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних...
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconЗміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15
Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconРозділ технологія ремонту І відновлення інженерних мереж відновлення мереж водопостачання
Цей метод у порівнянні з традиційною заміною старих труб на нові значно скорочує час на відновлення трубопроводу, дозволяє уникнути...
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconРозділ технологія ремонту І відновлення інженерних мереж відновлення мереж водопостачання
Цей метод у порівнянні з традиційною заміною старих труб на нові значно скорочує час на відновлення трубопроводу, дозволяє уникнути...
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconІ. Л., Клімов А. О. Конспект лекцій з дисципліни "Експлуатація інженерних мереж"
Міське будівництво І господарство" спеціалізації "Технічне обслуговування, ремонт І реконструкція будівель"
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconМетодичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Інформаційні технології експлуатації інженерних мереж»
«Інформаційні технології експлуатації інженерних мереж» (для студентів 5 курсу денної форми навчання спеціальностей: 092203, 092203...
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconМетодичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни «Інформаційні технології при експлуатації інженерних мереж»
«Інформаційні технології при експлуатації інженерних мереж» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання спеціальності 092203 “Електромеханічні...
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconА. О. Методичні вказівки до самостійної роботи І практичних занять з дисципліни "Експлуатація інженерних мереж"
Міське будівництво І господарство" спеціалізації "Технічне обслуговування, ремонт І реконструкція будівель"
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconА. О. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічного завдання з дисципліни "Експлуатація інженерних мереж"
Міське будівництво І господарство" спеціалізації "Технічне обслуговування, ремонт І реконструкція будівель"
Розділ будівництво зовнішніх інженерних мереж загальні положення iconБудівництво та експлуатація інженерних мереж · Технологія будівництва і реконструкції автомобільних доріг
Перелік дисциплін, з яких проводяться вступні випробування для вступу на навчання за опп підготовки спеціалістів, магістрів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи