Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” icon

Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія”




НазваМагістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія”
Сторінка4/25
Дата28.06.2012
Розмір4.12 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

^ В. ФІЛОСОФІЯ В АРАБСЬКОМУ СВІТІ

Арабський халіфат. Розвиток виробництва, торгівлі і мореплавства. Виникнення ісламу. Розвиток науки і культури. Багдад – великий науковий центр в арабському халіфаті у ІХ ст. Великий науковий центр у Х ст. в Кордові. Предмет уваги арабських учених, досвідне знання та природничо-наукові дослідження. Розвиток географії, математики, астрономії, фізики, медицини, хімії, винаходи та ін. Успіхи в гуманітарних науках, у філології, історичній науці тощо.

Розвиток філософії. Місце грецької науки і філософії в культурі арабського світу. Вивчення філософії Платона й Арістотеля. Переклади арабською мовою творів Платона й Арістотеля. Вплив неоплатонізму. Арістотелівсько-платонівські і неоплатонівські вчення в арабській філософії. Містичний напрям.

І. Іслам і ранні філософські вчення

“Калам” – перша форма арабської філософії. Завдання обґрунтування релігійних догматів Корану. Калам – релігійна філософія.

Мутакалими – прихильники каламу. Заперечення античної філософії. Обстоювання релігійних догм Корану.

Концепція світу мутакалимів. Заперечення вчення Арістотеля про форму і матерію, визнання складовими елементами світу атомів, нічим між собою не зв’язаних. Брак природного зв’язку атомів компенсує Божий зв’язок. Характеристика атомів: природна однорідність, випадкові властивості акциденції та їхня минущість. Мутакалими про пасивність речей світу, джерело руху – Бог. Брак постійних зв’язків між речами.

Основний постулат мутакалимів – абсолютна свобода волі Бога.

Мутазиліти – напрям відступників ІХ ст. від ортодоксальних мутакалимів. Відступники, розкольники на ґрунті вільного обговорення релігійних догматів ісламу.

Мутазилітське заперечення ортодоксальної концепції призначення (передвизначення, предестинація). Необмежена свобода волі людини, людина сама творець своїх вчинків, вона ж сама за них відповідальна. Свобода волі людини, необхідна справедливість Бога.

Заперечення антропоморфізму Бога; перенесення численних атрибутів людської уяви на Бога. Бог – Абсолют, сутність Бога непізнаванна. “Бог є”.

Заперечення вчення Арістотеля: Бог як нерухомий першодвигун, вічність світу і непорушність його законів та ін.

Діяльність мутазилітів у трактуванні традиційних вірувань. Заперечення чудес святих. Непохитний захист своєї догматики аж до застосування сили.

Аль-Ашарі (873-935) – захисник ортодоксальної віри з використанням елементів раціоналізму.

Крайня теологічна позиція ашаритів, заперечення науки і філософії. Заперечення вічності світу та його законів. Бог – творець світу, світ у божій свободі волі. Неперервне творіння Богом речей: ніщо є і не природна поява, все – продукт постійного творіння Бога. Заперечення природного зв’язку між причиною і наслідком, природних законів, усе – безпосереднє і неперервне творіння Бога. Не причина і наслідок, а звичка.

Прийняття вчення ашаритів як панівної філософської догми ісламу.

Містики-суфіти – (суф – ряса з верблюжої вовни). Монахи-жебраки. Основні принципи: аскетизм, споглядальне самозаглиблення, відмова від активного життя, заперечення знання.

ІІ. Арабські філософські школи

  1. Багдадська філософська школа

Багдад – важливий центр арабської науки, філософії і культури Х-ХІ ст. Звернення до грецької філософії – Платона, Арістотеля, неоплатоніків. Розвиток арабської філософії.

Аль-Кінді (ХІ ст.) – адепти філософії Арістотеля. Життєвий шлях філософа. Наукові праці Аль-Кінді з геометрії, астрономії, оптики, метеорології, медицини, психології, музики.

^ Погляди Аль-Кінді на наукове пізнання. Три ступені наукового пізнання: логіка й математика, природничі науки, метафізика. Обґрунтування метафізики (першої філософії). Пізнання істини – мета науки, математики, природознавства. Істина – це процес, осягнення істини в історії діяльності учених, цілих поколінь.

^ Аль-Кінді про два ступені пізнання (ґносеології): чуттєвий і раціональний. Вплив учення Арістотеля.

Про відмінності між наукою і філософією.

Використання вчення Арістотеля про форму і матерію, про чисту форму – форму всіх форм (в арабській і європейській філософії – Бог), перший рушій (Бог), ентелехію, телеологію для філософського осмислення Бога як творця всього сущого.

^ Про предмет філософії.

Розгляд категорій Арістотеля. Аль-Кінді про п’ять категорій замість арістотелівських десяти.

Про чотири види розуму: “активний розум” (вічно діючий), “пасивний”, “набутий”, “демонстративний”.

^ Науково-природничі погляди Аль-Кінді. Вплив геоцентричної системи Арістотеля Птолемея. Прийняття поділу світу на “підлунний” і “надлунний”, аналіз цих сфер. Питання вічності і часу, Бог і створений світ.

Аль-Кінді про залежність людського життя від дій небесних тіл (сонце та інші планети).

Деяке скептичне ставлення до Корану; захоплення Аль-Кінді “негативною теологією”. Засудження вчення Аль-Кінді.

Аль-Фарабі (870-950) – головний арістотелік. Життєвий шлях. Дослідження з логіки, класифікації наук, теорії музики, етики і політики. Коментарі до “Метафізики” і логічних творів Арістотеля.

Намагання Аль-Фарабі примирити арістотелізм з неоплатонізмом: сприйняття від Арістотеля логіки, від неоплатонізму – онтології.

Проблема знання і його предмета. Місце уявлень, розуму і логіки в знанні. Світ як предмет знання з його будовою, властивостями, відношеннями тощо.

Питання про “можливо суще” і “необхідно суще”. “Необхідно суще” – Абсолют, Бог, Вічність. Характеристика “необхідно сущого”. “Необхідно суще” – Творець усього сущого. Ступені творіння і принципи еманації.

^ Про виникнення чотирьох елементів – землі, води, вогню, повітря, про відмінність небесної субстанції і субстанції матеріальних тіл, про відмінність структур небесної субстанції і матеріальної субстанції.

Про рух: небесний і минущий (земний, матеріальний). Вічний рух і часовий рух. Зв’язок простору з рухом. Простір – “поверхня тіла, що охоплює, і поверхня тіла, що охоплюється”. “Порожнечі не існує”. Зв’язок руху, простору і часу. Види руху, Підлунний світ.

^ Про небесну сферу та її характерні особливості. Джерело руху небесної сфери – душа. Небесні тіла і їх спільний предмет любові – Бог. Надлунний світ.

Про особливе місце людини в світі. Душа людини та сила її дії на тілесні органи. Розум – особлива сила душі. Розум “практичний” і “умоглядний”; ступені умоглядного розуму. Функція розуму: сприймання умоглядного, а не матеріального.

Субстанція душі незалежна від матерії, її перше вмістилище – серце . Душа стає перед Богом зі своїми діяннями – добрими чи злими.

Історичні заслуги Аль-Фарабі.

Авіценна (Абу-Алі Ібн-Сіна, 980-1037) – філософ, політик, лікар, поет. Твори: “Канон медицини”, “Книга видужування” – загалом понад 100 праць. Намагання звільнити філософію від неоплатонізму, зблизити її до вчення Арістотеля. Арабський арістотелізм – плід Авіценни.

^ Онтологічні погляди. Теоцентризм філософського вчення Авіценни. Бог – творець світу: світ – творіння Божого розуму, Божої думки, а не Божої волі (погляд християнських отців). Створення світу з вічної матерії, а не “ex nihilo”. Світ вічний, згідно з твердженням Арістотеля.

Бог – вічний рушій, форма всіх форм, вічне творче начало. Бог – творець світу. Авіценна про діяльність Бога як мислення Бога про самого себе. Принцип еманації.

^ Авіценна про вічність і часовість. Бог – вічний. Бог – творець світу. Світ – вічний як задум вищого Бога. Авіценна про відношення “можливо сущого” і “необхідно сущого”, світу (речей) і Бога. Бог і загальне (види, роди), підпорядкованість одиничних речей загальним законам. Боже провидіння і долі видів.

^ Учення Авіценни про душу: рослинна, тваринна і людська душа. Авіценна про виникнення рослин і тварин, про місце і роль душі – вегетативної (рослини), вегетативної і сенсетивної (тварини). Людська душа – розумна, з підпорядкуванням вегетативної і сенсетивної. Поділ розумної душі на практичну силу і умоглядну силу, їх характеристика.

^ Теорія пізнання Авіценни і ґносеологія Арістотеля. Діяльність розумної душі, розуму, мисленний процес, пізнавальна функція умоглядного розуму. Безсмертність розуму. Умоглядний розум пасивний і активний, індивідуальний і космічний (загальний), їхні особливості та функції в пізнанні.

Об’єкт пізнання – всезагальне, абстраговані форми. Місце чуттєвого пізнання і його значення для розумового пізнання.

^ Авіценна про потенціальне й актуальне, та їхня роль у пізнавальній дії умоглядного розуму.

Авіценна про універсалії та їхню структуру.

Раціоналізм у філософії Авіценни, місце в ній ідей Арістотеля.

Ставлення представників ісламу до вчення Авіценни.

Аль-Газалі (1059-1111) – представник скептичного містицизму, послідовник суфітського містицизму й аскетизму, супротивник арістотелізму та раціоналізму.

Аль-Газалі – визначний мислитель і ворог філософії. Протиставлення віри та релігії науці та філософії. Твори: “Заперечення філософів”, “Відродження релігійних наук”.

Перша позиція Аль-Газалі – заперечення шести частин філософії: математики, логіки, фізики, метафізики, політики, етики. Аналіз Аль-Газалі цих частин філософії, доказування їх небезпеки для віри і релігії.

Друга позиція Аль-Газалі – містика як позитивний шлях до пізнання істини. Аль-Газалі про чуттєво-конкретне сприйняття, абстрактне мислення як дію розуму; надрозумне – це сфера містики. Намагання обґрунтувати містичний ступінь осягнення істини гносеологічними та психологічними обмеженнями людини.

Аль-Газалі про розум, пророцтво, сон, віру. Істинне пізнання – містичне злиття з Богом.

  1. Кордовська філософська школа

Кордова – визначний центр наукового і філософського життя в арабському халіфаті у ХІІ ст. Розвиток економіки, зокрема торгівлі, - визначальна основа розвитку арабсько-іспанської культури, філософії.

Ібн Баджа (Авемпаце, помер 1138) – представник арістотелізму. Твір – “Порадник пустинника” (або “Спосіб життя пустинника”), коментарі до природничих творів Арістотеля, зокрема “Фізики” і “Метеорології”. Збереглися лише фрагменти творів.

Розкриття поступового піднесення душі шляхом звільнення від чуттєвих тваринних елементів до вищого ступеня пізнання умоосяжного світу. Інтелектуальне удосконалення.

Нарис утопічної ідеальної держави: ідеальна досконалість у всіх сферах життя. Торжество принципу любові, недопустимість суперечок і розбратів, панування морального і інтелектуального самоудосконалення.

Ібн Туфейль (Абубацер, 1100-1185) – лікар, математик, філософ, поет. Філософський роман “Про Хайля, сина Якзана” (“Про Живого, сина Бадьорого”), психологічний твір, своєрідна робінзонада. Розкриття ступенів самоудосконалення природної людини аж до осягнення Божественної істини.

Ібн Рошд (Аверроес, 1126-1196) – теолог, юрист, лікар, математик, філософ. Твори: “Спростування спростування”, “Міркування, що виносить рішення щодо зв’язку між філософією і релігією”. Арістотелізм Аверроеса. Очищення арабської філософії від елементів неоплатонізму.

^ Аверроес про Бога. Бог – “думка, яка сама себе мислить”. Бог – вічний, вічна і матерія. Критика Аверроесом поглядів Аль-Газалі на світ і матерію.

Про співвідношення часу і вічності.

Про співвідношення Бога і створеного світу.

^ Про можливість світу і вічність.

Про вічність матерії.

Аверроес про рух і час. Рух вічний і неперервний. Субстрат руху – вічна матерія: нескінченність руху, мінливість руху самого в собі. Зв’язок часу з рухом. Належність вічності Богові, часу – рухомим предметам. Вічність руху і вічність часу. Труднощі вирішення питання вічності й часу з позицій протиставлення вічності та часу.

^ Аверроес про розвиток органічного світу. Дві концепції походження органічного світу – розвиток (еволюція) і творення.

Учення про душу. Заперечення безсмертя індивідуальної душі, загробних нагород та воскресіння. Про особливості людської душі, єдність душі і тіла.

^ Вчення про розум. Пасивний і активний розум. Зв’язок пасивного розуму з індивідуальними уявленнями. Всезагальність і вічність активного розуму.

Аверроес про співвідношення науки і релігії, філософії і релігії, про двоїстість істини. Алегоричне трактування окремих тверджень Святого Письма.

Історичне значення філософського вчення Аверроеса, роль аверроїзму в розвитку філософії в Європі в період середніх віків.

  1. Єврейська філософія в арабському халіфаті

Єврейська філософія і арабська культура. Роль єврейства в духовному житті Кордови. Зв’язок єврейської філософії з теологією. Єврейська філософія і арістотелізм. Рабінізм і караїмський напрям у єврейській філософії.

Кабала – містична течія у єврейській філософії. Старий Заповіт, елементи іудейсько-олександрійської філософії, перські релігійні уявлення, неоплатонізм, ідея еманації – теоретичні основи кабали. Символічно-містичні тлумачення букв, чисел і окремих слів Святого Письма.

Основні твори кабали: “Ієціра” (“Творення”) і “Зоґар” (“Сіяння”).

Учення про Бога як першосвітло, принцип еманації і творення світу. Вчення про три світи: внутрішнє небо, небесні сфери, нижчий світ. Кабала – еманаційна система з включенням ідей Платона і неоплатонізму.

Соломон бен-Ієгуда ібн-Гебіроль (Авіцеброна, 1020-1070) – поет, філософ. Твір – “Джерело знання”.

Поєднання в концепції Авіцеброна принципу творіння світу Богом із нічого з принципом еманації. Матерія і форма – основи речей. Визначення матерією єдності речей, формою – їх відмінності.

^ Авіцеброна про Божественну волю як творче начало сущого, про волю і рух.

Вчення Авіцеброна про універсальну субстанцію і її специфікацію – “всезагальну тілесну субстанцію” і “всезагальну духовну субстанцію” та їх місце у світі.

^ Авіцеброна про пізнання форми і матерії, речей світу. Визнання трьох душ: рослинної, тваринної, людської. Джерела знання. Пізнання Бога – найвище благо.

Питання будови людини і будови всесвіту. Порівняння світу з деревом.

Ієгуда Галеві з Толедо (нар. 1080). Послідовник Аль-Газалі. Твір-діалог “Аль-Хазарі”.

Діалог між єврейськими, християнськими та мусульманськими теологами. Мета дискусії – доведення неспроможності філософів та неправомірності поєднання віри і знання. Перемога єврейського теолога, його сила в талмуді і кабалі.

Ієгуда Галеві про вищість віри над знанням, розумом. Поняття Божественного Лоґосу. Вище пізнання і Божественний Лоґос. Філософське пізнання і його завершення в містиці.

Невдалі спроби Галеві зупинити інтерес до філософії.

Авраам бен-Давид із Теледо (помер 1180). Знавець творів Арістотеля, платонізму та східного арістотелізму. Критик учення Авіцеброна. Твір – “Велична віра”. Шанувальник творів аль-Фарабі та Авіценни.

Обґрунтування релігійної віри вченням Арістотеля, доведення поєднання філософії з Святим Письмом. Ідея про свободу волі людини.

Мойсей бен-Маймун (Маймонід, 1135-1204) – філософ, теолог, учений, лікар. Твір – “Путівник заблудників”. Спроба поєднання філософії Арістотеля з положеннями іудаїзму. Заперечення поглядів Аль-Газалі і Галеві. Наука і віра – єдині в результатах. Усування суперечностей між Святим Письмом і філософією (наукою) в алегоричному тлумаченні окремих положень Святого Письма. Раціоналізування теології на основі вчення Арістотеля. Заперечення вчення Арістотеля про вічність і несотворенність світу, перевага Біблії.

^ Про філософське тлумачення речей та їхніх основ: про матерію та форму, можливість та дійсність.

Про поняття Бога. Роль філософії у створенні поняття і знання про Бога. Роль фізики як підстави для філософії (метафізики). Виключення юрби із трактування питань релігії.

^ Про раціональну недоказовість доґми про воскресіння із мертвих. Смертність рослинної і тваринної душ. Безсмертя розумної душі.

Погляд на добро і зло. Добро ради добра.

Роль філософії в інтелектуальному та моральному самоудосконаленні людини.

Популярність творів та вчення Маймоніда в Західній Європі.

Леві бен-Герсон (Герсонід, 1288-1344) – арістотелік, за фахом – астроном. Твір – “Битви Господні”.

Захист ідеї вічності світу і матерії, заперечення “творення із нічого”, проповідь учення Арістотеля.

Роль арабської філософії та науки у розвитку схоластики в Західній Європі.


^ Г. СХОЛАСТИКА

Патристика і схоластика. Розвиток схоластики в період від VІІІ – ХІV ст. Розвиток феодальних відносин і зміцнення політичних і духовних позицій християнської церкви. Розвиток системи освіти, виникнення навчальних закладів різних рівнів, ріст наукового знання. Роль античних, арабських і єврейських філософських учень у розвитку схоластики. Релігія і філософія.

І. Схоластика у Візантії

  1. Перші прояви візантійської схоластики

Фотій (820-891) – константинопольський патріарх. Твір “Тисячокнижжя” – збірник стародавніх нарисів і коментарі до них. Захист основ християнства.

Лев Математик (805-870) – митрополит у Фессалоніках, поміркований іконоборець, ректор Константинопольського університету, професор філософії і математики. Наукові зацікавлення: логіка, математика, прикладна механіка, астрономія. Його учні: Кирило і Мефодій.

Наростання суперечностей між Східною і Західною церквами. Відмінності в обрядах, мовах богослужіння, в системі церковного управління. Самостійність і незалежність римських пап, залежність патріархів від римського імператора.

Розкол християнської церкви у 1054 році на православну (Східну) і католицьку (Західну). Деякий застій філософської думки у Візантії.

Михайло Пселл (1018-1096) – філософ, учений, державний та політичний діяч. Твори з питань філософії, теології, філології, математики, астрономії, медицини, граматики, права та інших наук.

^ Пселл про античну філософію і християнські доґми. Прийняття вчення Платона і неоплатоніків. Пселл – засновник пізньовізантійського платонізму (лінія до Італа і Пліфона).

^ Пселл про “вищу” і “нижчу” філософію і математику між ними.

Вчення про дві природи: небесну і земну, про дві причини: кінцеву і найближчу, Бога і природу.

Принцип еманації і матерія як останній ступінь в ієрархії буття. Дотримання позицій неоплатоніка Прокла в трактуванні матерії.

Місце вчення Пселла в історії логіки, його погляди на історію.

Йоан Італ (друга половина ХІ ст.) . Життєвий шлях філософа. Конфлікт з ортодоксальною церквою. Провина Італа: заперечення втілення Бога-Лоґоса, прийняття платонівського вчення про ідеї, визнання вічності ідей і матерії. Анафема і ув’язнення Італа в монастирі.

Вплив на погляди Італа вчень Платона і Арістотеля, обстоювання ідеї вічності матерії. Вчення про форму і матерію, їхнє значення у визначенні речей, сущого і не сущого.

Питання людського воскресіння. Італ про вчення Арістотеля про форму і матерію.

Вплив Йоана Італа на розвиток філософії на Сході.

  1. Номіналізм і реалізм у візантійській філософії

Сотирих – єпископ в Антиохії. Порівняння боротьби номіналістів і реалістів з боротьбою Арістотеля з Платоном. Позиція Сотириха – арістотелівська, заснована на критиці ідей Платона.

Микола Манефонський – засновник реалізму, філософські основи його вчення – концепція Платона про потойбічний світ ідей.

Никифор Велемід (1197-бл. 1272). Твори: “Трактат з логіки і фізики”, “Трактат про чесноти”. Заперечення реалізму, загальні поняття – універсалії – плід мислення, пізнання речей. Носій універсалій – мова: слово, ім’я, номіна.

Вчення про державу , про монарха-філософа, про виховання державне і сімейне.

  1. Містицизм. Ісихазм

Містицизм у формі ісихазму. Зародження і розвиток ісихазму (ІV – VІІ ст.). Характерні вимоги ісихазму: мовчання, очищення серця сльозами, самозосередження, повторення однієї і тієї ж фрази, похила сидяча поза, ресумування дихання і руху крові, аскетизм.

Григорій Синаїд – керівник громади ісихастів на Афоні, родоначальник візантійського ісихазму.

Григорій Палама (1296-1359) – учень Синаїда. Ісихазм – панівний світогляд у Візантії. Ісихазм у формі паламізму і визнання його у 1351 році офіційним ученням візантійської церкви.

Микола Ксавима (бл. 1320 – 1371) – поміркований ісихаст. Твір – “Про життя у Христі”. Головний зміст людського життя – в богопізнанні.

Варлаам Калабрійський (1290 – 1357) – ісихаст. Твори: “Етика стоїків”, “Логіка” та ін. Високе пошанування Піфагора, Платона та Арістотеля. Розходження Варлаама з панівним містицизмом паламістів. Культурно-наукова діяльність Варлаама.

4. Георг Гемістос Пліфон (Плетон)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconДля здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр“ 040101 та “спеціаліст“ 040101 Львів -2011 Дисципліни, що виносяться на фахові вступні випробування Напрям
Програма фахових вступних випробувань для вступників за напрямом “психологія для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconЗатверджую заступник голови Приймальної комісії О. М. Шикова 2012 р. Програма фахового випробування для вступників на окр «магістр»; «спеціаліст»
«магістр» та «спеціаліст» за спеціальністю «Економіка підприємства», проводиться за результатами фахових вступних випробувань з дисциплін...
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconПрограма фахових випробувань для прийому на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр» за спеціальністю 05020101
Програма складена на підставі дисциплін циклу професійної підготовки бакалаврів, передбачених освітньо-професійною програмою за напрямом...
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconПрограма фахових випробувань для прийому на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр» за спеціальністю 0 502 01 01
Програма складена на підставі дисциплін циклу професійної підготовки бакалаврів, передбачених освітньо-професійною програмою за напрямом...
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconПитання до вступних випробувань з фахових з фахових дисциплін для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за напрямом підготовки „Економіка підприємства”
Значення підприємства як базової складової розвитку економіки держави. Підприємство: поняття, мета, завдання, функції підприємства,...
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconМіністерство освіти І науки України Донецький національний університет економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Перелік запропонованих програм навчання з присвоєнням ступенів (бакалавр, спеціаліст, магістр), кваліфікацій
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” icon1. Коротке описання розробки з урахуванням вимог нормативних програм дисциплін «Менеджмент організацій»
З урахуванням вимог нормативних програм дисциплін «Менеджмент організацій», «Фінансовий менеджмент» та «Логістичний менеджмент» навчально-методичний...
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconМагістр“ 040101 та “спеціаліст“ 040101
Програма фахових вступних випробувань для вступників за напрямом “психологія для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconПитання до вступних випробувань з фахових дисциплін для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямом підготовки „Менеджмент”
Менеджери та підприємці ключові фігури ринкової економіки. Спільне та відмінне між менеджером та підприємцем
Магістр”, „спеціаліст” львів-2011 перелік програм з фахових дисциплін за напрямом „філософія” iconПояснювальна записка щодо проведення фахових випробувань для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст а
Необхідний обсяг знань студентів, що навчаються за напрямом підготовки “Фізика” з нормативних дисциплін, передбачених навчальним...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи