Розділ третій поняття icon

Розділ третій поняття




НазваРозділ третій поняття
Сторінка1/4
Дата28.06.2012
Розмір0.65 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Розділ третій


поняття



Поняття про поняття. Зміст i обсяг поняття. Види понять.

Вiдноснi й безвiдноснi поняття. Позитивні й негативні поняття.
Відношення між поняттями

3.1. Поняття про поняття



Поняття являє собою основний атрибутивний елемент коректного мислення. Однак це не означає, що будь-яке міркування складається з понять подібно до того, як стіна будинку складається з окремих цеглин чи виготовлених на заводі залізобетонних блоків.

Будь-яке наше судження, що відображає зміст і сутність якого-небудь явища, мислиться раніше своїх частин. Коли ми думаємо про яблуко i мислимо судження «яблуко — солодке, червоне, ароматне, тверде», то ми вже підсумовуємо окремі властивості i зв’язки між ними. Перше, що складає нам на думку — це цiлiснiсть яблука, i тільки потім ми помічаємо, що в яблука с деякі особливі властивості. Саме ці властивості i виділяють дане яблуко, що висить на яблуні, від інших. Однак скуштувавши iншi яблука, ми помічаємо, що “наше” яблуко чимось схоже на яблука в іншому саду. Цей маленький експеримент має переконати нас у тому, що всі яблука мають деяку властивість, яка вiдрiзняє їх від всіх інших фруктів (зерняткових). Ми також помітили ті властивості, що дозволили нам вiдрiзняти яблука одне від одного в єдиному роді — яблуневому саду. Люди, помітивши ці вiдмiннi ознаки в межах яблуневого роду, дали їм імена подібно до того, як дають імена дітям, коли вони з’являються на світ.

Вiдмiннiсть полягає лише в тому, що людині, якій дають ім’я, наприклад, Євгеній (шляхетний), Вадим (баламут), Тамара (смоківниця), Нона (присвячена богу), Тарас (бунтар) та ін., найчастіше не пов’язують його з якимись властивостями характеру, морфологією обличчя, кольором очей i волосся i т. ін. Ім’я найчастіше дають на честь когось, чи узгоджують його по батькові, щоб красиво звучало. Правда, iнодi ім’я дають з розрахунком на політичне майбутнє, наприклад як це було характерно для радянських часів: Вілен (Володимир Iллiч Ленін), Нiнел (читається Ленін навпаки) Кім (комуністичний iнтернацiонал молоді) тощо. Імена, що даються окремим предметам i явищам, не пов’язані з якими-небудь надіями на майбутнє. У кожному iменi фіксується певна iнформацiя про предмет i вона при конкретних умовах завжди постійна. У нашому випадку з яблуком ми знаємо такі імена: Аніс плоский, Антонівка, Ренет Симиренка, Джонатан, Мельба та багато інших. Кожне з цих імен пов’язане з конкретним видом (сортом) яблуневого роду. І тепер нам не треба проводити експерименти для виявлення вiдмiнних властивостей. Ми без додаткового експерименту знаємо, що яблуко «Симиренко» — це зимове, зеленого кольору; тверде; на смак кисло-солодке.

Отже ми дійшли висновку, що кожен без винятку предмет має ряд властивостей, спільних для нього з іншими предметами й одночасно має властивості, характерні тільки для нього, і ці останні саме й вiдрiзняють його від інших подібних предметів.

Наші думки про властивості, як спiльнi у конкретного предмета з іншими предметами, так i особливі, приналежні тільки даному предмету i які вiдрiзняють його від інших, навіть подібних до нього, в логiцi називаються ознаками.

Слід підкреслити, що ознака, яка належить якому-небудь реальному предмету, необхідно вiдрiзняється від думки про дану ознаку. Інакше кажучи, мислима ознака не та сама ознака поняття — це відображення у свiдомостi певної ознаки предмета. Наприклад, “ідеальний газ”, “абсолютно тверде тіло”, “абсолютно чорне тіло” – всі вони є об’єктом нашої думки, а отже, ми виділяємо й ознаки, що вiдрiзняють їх одне від одного, хоча самі вони реально не існують, тобто ми оперуємо ознаками віртуального світу.

Як ми вже говорили, кожен предмет має безліч властивостей. Однак вони мають різне значення, як в його власному розвитку, так i для нашого пізнання його. А коли врахувати, що він з’єднаний ще з безліччю предметів, а останні мають нескiнченнiсть властивостей, то перелічити, а тим більше запам’ятати їх просто неможливо. Та й чи треба їх всі й завжди пам’ятати? Це нереально, та й логічно не завжди виправдано.

У реальному житті й у науковому пiзнаннi ми виділяємо лише ті властивості, без яких той чи інший предмет не може існувати або не може бути мислимим. Така властивість чи ознака, без якої не може існувати предмет чи думка про предмет, називається атрибутом. Сукупність основних атрибутивних властивостей утворює істотні ознаки предмета. Думка ж про цей предмет, яка ґрунтується на його істотних ознаках, називається поняттям.

Таким чином, взаємозв’язок і співвідношення між предметом, його ознаками і поняттям наочно можна показати за допомогою рис. 3.1.




Рис. 3.1 ? Взаємозв’язок предмета і поняття про нього


Існує ще інше розуміння терміну “поняття”, часто вживане на побутово-повсякденному рівні. Так, ми часто говоримо, спілкуючись один з одним: «Петро і Ольга – з поняттям». Цим самим ми звертаємо увагу на те, що ці люди піднялися на рівень теоретичного, сутнісного пізнання світу. А якщо так, то вони відображають світ на понятійному рiвнi, отже вони багато в чому розуміють його. Тому люди, які досягли у своєму інтелектуальному розвиткові понятійно-категорiального рівня мислення, дуже легко розуміють один одного, спілкуючись на яку-небудь конкретно задану тему.

Для фізика або хiмiка U238 и U235 – це галоген; для представника філософії чи інших соціально-гуманітарних наук антропосоцiогенез — це поняття, за яким криється колосальна iнформацiя немов би у «спресованому» вигляді. Спілкуючись один з одним, фахiвцi не перелічують усіх властивостей вищевказаних предметів i явищ, однак вони взаємно розуміють один одного. І це не випадково, тому що зрозуміти предмет чи думку про предмет — це означає відображати його внутрішні, необхiднi, iстотнi ознаки.

Але кожен предмет є настільки складним за своєю структурою i має таку безліч усіляких властивостей i зв’язків, що це не дозволяє при його уявленні обмежитися лише якимось єдиним набором істотних ознак.

Якщо ми візьмемо, наприклад, воду, то вона буде сприйматись кожним з нас по-різному, а отже і виявлятиме все нові й нові iстотнi властивості. Для людини, що відпочиває в літню пору на морі, основною властивістю води сприймається її чистота i тепло; для художника головне — відбитий колір води; для пацієнта санаторію “Хмільник” – відсоток вмісту радона у воді. Для хiмiка та сама вода є Н2О, тобто речовина, в молекулі якої на два атоми водню доводиться один атом кисню. Для фізика вода с рідиною, що при температурі +100° за Цельсієм i нормальному атмосферному тиску закипає, при температурі +4° за Цельсієм має найбільшу щiльнiсть, а при 0° – замерзає.

У хiмiка i фізика існують не тільки два поняття про одну i ту ж воду, але в цих поняттях вiдбитi дві різних системи істотних властивостей. Однак поняття фізика i хiмiка про воду є достатніми для того, щоб вiдрiзняти воду від будь-якої іншої рідини.

Іноді у студентів складається враження, що ці iстотнi ознаки цілком залежать від суб’єктивного погляду або тієї чи іншої мети, яку ставить людина в процесі дослідження чи практичної діяльності. А якщо так, то ознаки предмета, міркує студент, являють собою щось умовне, тимчасове, минуще.

У нашому прикладі з водою явно видно, що фізики i хiмiки виразили реально iснуючi фізичні й хiмiчнi властивості води. А був би поруч з ними мінералог, то він виділив би мiнералогiчнi основні властивості води. Отже окремі фiзичнi, хiмiчнi чи мiнералогiчнi властивості води існують не тому, що фізик, хiмiк або мінералог переслідують свій науковий інтерес, а тому, що ці групи властивостей пов’язані між собою в певну систему, складають основу реально існуючої води. І як би вона не називалася (на різних мовах світу i символiчнiй в тому числі), її фізична, хiмiчна та мiнералогiчна сутність буде незмінною для умов нашої планети.

Отже поняття утворюється свідомою дiяльнiстю мислення. У будь-якому понятті вiдбитi й чітко зафiксованi в його iменi визначальні властивості й відношення предметів. Залежно від аспекту i завдань дослідника предметів (від яких утворені поняття), одні й ті самі ознаки можуть бути істотними або другорядними.

З усіх вiдмiнних властивостей наука виділяє тальки атрибутивні для пізнання зв’язків між предметами і явищами, саме так i утворюються наукові поняття i категорії (найбільш загальні поняття), які складають основу, базис, фундамент будь-якої науки. Афористично можна сказати так: «Є система понятійно-категорiального апарату — є наука. Немає такої системи — немає i науки».

Таким чином, поняття можна визначити як цілісну сукупність суджень, тобто думок, в яких щось стверджується про відмітні ознаки досліджуваного об’єкта, ядром якої виступає судження про найбільш загальні і в той же час істотні ознаки цього об’єкта.

Принципова відмінність між судженням і поняттям полягає в тому, що, по-перше, предикат судження може містити як ствердження, так і заперечення стосовно ознак і властивостей предмета або явища, в той час як у поняття на першому плані має бути тільки твердження про наявність ознак або властивостей предмета. По-друге, предикат судження може відображати як істотні, відмітні, так і неістотні ознаки і властивості предмета чи явища, тоді як поняття відображає лише його істотні відмітні ознаки і властивості, які перебувають у невід’ємному взаємозв’язку між собою. Нарешті, по-третє, поняття виступає якісно новою у порівнянні із судженням формою людської думки внаслідок того, що наш мозок у формі поняття діалектично синтезує в цілісний образ відображені в думці відмітні та істотні ознаки й властивості предмета або явища.


^ 3.2. Зміст i обсяг поняття


Будь-яке поняття, незалежно від його предмета, завжди має дві логічні характеристики, якими виступають його зміст i обсяг.

Змістом поняття називається сукупність істотних основних ознак предмета чи класу однорідних предметів, відбитих у цьому понятті. Наприклад, змістом поняття “квадрат” є дві iстотнi ознаки: прямокутнiсть i рiвнiсть усіх сторін. Змістом поняття «ромб» є сукупність двох істотних ознак: “бути паралелограмом” i “мати рiвнi сторони”.

Змістом понять «фізика» або «хімія» будуть всі ознаки цих наук. Але коли потрібно коротко визначити, тобто встановити чітку грань якого-небудь поняття, тоді беруть тільки основні, iстотнi ознаки. Наприклад, якщо фізику розглядати з погляду вивчення об’єктів, то вона поділяється на фізику елементарних часток, фізику газiв i рідин, фізику атомів i молекул, фізику плазми тощо.

Таким чином, зміст поняття являє собою відображення істотних ознак предметів, що існують реально, об’єктивно, незалежно від людини. Іншими словами, зміст відображає знання про предмети, до яких відносяться конкретні поняття, це знання про сутність предметів, знання їхніх основних властивостей (рис. 3.2).





Рис. 3.2 ? Сутність змісту поняття


Аналіз наведеної схеми дозволяє дійти висновку, що зі зміною предметів змінюються i поняття про них. Якщо ж це не відбувається з якихось причин, то у своїй свідомості ми відображаємо світ перекручено, спотворено або неточно.

У процесі практично-перетворювальної діяльності людей, в міру того, як люди усе глибше i глибше проникають у матеріальний світ, зміст понять збагачується новими ознаками; у свою чергу, старі властивості й уявлення про предмети відкидаються, але ім’я предмета iнодi залишається. Наприклад, зміст поняття “атом” до середини ХIХ ст. визначався як абсолютно неподільна i незмінна частка речовини. Левкiпп, Демокрiт, Епiкур визначали атоми як дрiбнi неподiльнi частки матерії, з яких складається все сутнє, у тому числі душа. У ХХ ст. виявилося, що атом поділяється, а ядро атома складається з нейтронів i протонів; воно оточено електронною оболонкою. Діаметр атома дорівнює приблизно 10-8 см, діаметр ядра— 10-12 см. При цьому в ядрі зосереджена майже вся маса атома. Дослідження атома продовжується, отже, підлягає корекції i зміст поняття.

Але поняття змінюються не тільки тому, що ми з часом все більш глибоко проникаємо в сутність предметів, а й тому, що сама дiйснiсть змінюється. Особливо помітно це прослідковується в соцiально-економiчних явищах, сутність яких і розуміння цієї сутності перебувають в постійному розвитку й змiнi.

У поняттях міститься знання не тільки про властивості предметів, а також про те, на які предмети дане поняття поширюється. Говорячи інакше, кожне поняття має не тільки свій зміст, але i певний обсяг.

Обсягом поняття вважається вся сума чи сукупнiсть (множина, клас) тих предметів, які можуть мислитися за допомогою цього поняття. Сутність категорії “обсяг поняття” наочно можна показати за допомогою рис. 3.3.





Рис. 3.3 ? Наочне уявлення сутності категорії “обсяг поняття”


Наприклад, обсяг поняття “хiмiчнi елементи” складають всі елементи періодичної системи Менделєєва. Обсяг поняття “рідкоземельні матеріали” включає скандій, iтрiй, лантан i лантаноїди. Обсяг поняття “технологія” включає характер і послідовність виконання окремих операцій при виконанні будь-якої діяльності.

Ще один приклад: якщо ми візьмемо поняття “трикутник”, то в обсяг цього поняття ввійдуть усі можливі трикутники, а зміст складуть ті ознаки, що мисляться у всіх цих трикутниках. Але якщо ми візьмемо поняття “прямокутний трикутник”, то обсяг цього поняття стає істотно меншим: до нього ввійдуть не всі трикутники, а тільки ті, які мають прямий кут. Так що трикутники з тупими кутами, або з усіма гострими кутами, які раніше входили у поняття «трикутник», тепер мають бути виключені. Таким чином, обсяг поняття “прямокутний трикутник” зменшується стосовно поняття “трикутник”.

Розглянемо приклад із галузі хiмiї. Будь-який метал є хiмiчним елементом періодичної системи Менделєєва, отже поняття “метал” містить у собі всі ознаки “хiмiчного елемента”. Однак метал має ще i свої особливі, специфічні ознаки. А якщо так, то у змісті поняття “метал” ознак більше, ніж у змiстi поняття «хімічний елемент». Але за своїм обсягом поняття “метал” є вужчим, ніж поняття “хiмiчний елемент”.

Логіка так формулює закон про відношення обсягу поняття до змісту: чим багатше поняття за своїм змістом, тим меншим воно є за своїм обсягом. Мимоволі виникає резонне запитання: “Чи визначається зміст поняття його обсягом, чи, навпаки, обсяг поняття визначається його змістом”? Однозначної вiдповiдi тут бути не може. Тому що все залежить від того, розглядаємо ми походження поняття про певний предмет чи застосовуємо уже існуюче поняття.

Зміст поняття традиційно визначається його обсягом у тому випадку, якщо ми розглядаємо походження поняття. У даній ситуації ми зупиняємо свою увагу на уявному класі предметів i виділяємо групи вiдмiнних i подібних ознак, що складуть зміст поняття розглянутих предметів.

І навпаки, з позицій застосування уже виниклого, тобто сформованого у своєму змiстi поняття зміст домінує над обсягом, а отже обсяг визначаться змістом. Наприклад, описуючи систему “благородних” металів, ми повинні насамперед вказати ознаки, тобто розкрити зміст цього загального поняття. Про поняття часткові (що входять в обсяг, наприклад, золото, срібло, платина i метали платинової групи) ми повинні говорити лише тоді, коли приступимо до опису цих часткових понять.

Таким чином, закон зворотнього відношення змісту й обсягу понять говорить: чим ширшим є зміст поняття, тим вужчий його обсяг. І вiдповiдно навпаки: чим вужчим є зміст поняття, тим ширший його обсяг.

Цей закон охороняє наше мислення від непослiдовностi, від надмірної повторюваності тих чи інших ознак, від змішування воєдино несумісних властивостей. Дотримання цього закону додає нашому міркуванню структурної чіткості, стрункості, послiдовності, ясності й навіть краси.


^ 3.3. Види понять


При вивченні й систематизації понять класифікаційними ознаками прийнято обирати обсяг і зміст понять. Загальну їх класифікацію наведено на рис. 3.4.

За своїм обсягом поняття поділяються на одиничні й загальні.

Одиничними називаються поняття, за допомогою яких мислиться один єдиний предмет, наприклад поняття: “Петро”, “Уран”, “Харків”, “Сахара”, “Україна” тощо.

Тепер візьмемо таке поняття як “Співдружність незалежних держав” (СНД). Це поняття явно відрізняється від поняття “Україна”.

Коли ми мислимо поняття “Україна”, то ми думаємо про одну з країн СНД. Коли ми мислимо поняття "Співдружність незалежних держав", то ми маємо на увазі й Росію, і Бєларусь, і Вірменію, і Молдову, та інші країни, що входять до складу цієї співдружності. Однак неправильно говорити про СНД як про сукупність всіх держав, що утворилися в результаті розпаду СРСР. Дійсно, країни Балтії – Литва, Латвія і Естонія ніколи не входили до складу СНД, Україна не підписала статут цієї співдружності, Грузія прагне вийти з неї, а Туркменістан заявив про свій перехід у статус асоційованого членства.

Інакше кажучи, в понятті СНД ми відобразили загальні ознаки, що характерні для всіх цих країн, а саме усі вони родом з СРСР, до влади в них прийшли демократичні сили, для них характерними є побудова ринкової економіки і, як правило, багатопартійна політична система і т.ін.

Поняття, в яких відображаються істотні визначальні ознаки цілого класу однорідних предметів, що мають одне і те ж найменування, називаються загальними. Загальними будуть, наприклад поняття: "судження", "студент", "наука", "фізика", "спосіб виробництва", "хімічний елемент", "комп'ютер", "рідина", "газ" і т.ін. Крім загальних і одиничних понять за обсягом в логіці виділяють пусті поняття (з нульовим обсягом), наприклад, "вічний двигун", "теплорід", "безсмертна людина", "шайтан", "флюїд" і т.п.

Загальні й одиничні поняття можуть бути збірними поняттями.

Збірні поняття – це такі поняття, в яких мисляться сукупності однорідних предметів як єдине ціле. Інакше кажучи, під збірними поняттями розуміються поняття, що позначають цілі групи однорідних предметів, причому такі, що являють собою відому єдність, закінчену сукупність. Наприклад "аудиторія", "бібліотека", "сузір'я", "Чорноморський флот", "сучасна фізика", "Карпати" і т.п. Чим відрізняється збірне поняття від загального поняття? Тим, що збірне поняття не можна віднести до кожного окремого предмета, які воно охоплює, а лише тільки до їхньої сукупності. Так, коли ми говоримо "аудиторія уважно слухає лекцію по хімії", то це може і не означати, що кожен окремий студент уважно її слухає.

Загальні ж поняття можна прикласти до кожного окремого предмета того класу, на який це поняття поширюється. Наприклад, поняття "людина" застосовується до кожної окремої людини. Інший приклад, поняття "благородний газ" застосовується до кожного окремого елемента восьмої групи періодичної системи Менделєєва: гелію (He), неону (Nе), аргону (Аr), криптону (Кr), ксенону (Хе) і радону (Rn).




Рис. 3.4 ? Классифікація понять

За змістом поняття поділяються на конкретні й абстрактні.

Конкретними поняттями називають такі поняття, в яких відбиті окремі предмети чи класи предметів (як матеріальні, так і ідеальні), такі, наприклад, поняття, як "кисень", "алюміній", "Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, "Сиріус", "феромагнетик", "бакштов", "болеро", "танго" та ін.

Абстрактними називають ті поняття, в яких мислиться не цілий, реально існуючий предмет, а яка-небудь з ознак предмета, взята окремо від самого предмета. Інакше кажучи, абстрактні поняття відносяться до окремо взятих ознак речі, що мисляться як самостійні речі. Існують, наприклад, зелені предмети, солодкі предмети. Від них ми відвертаємо ознаки "зелений", "солодкий" і мислимо ці ознаки як самостійні речі. Так утворюються поняття "зелень", "тотожність", "єдність", "боротьба", "подібність", "протилежність" і т.п.


^ 3.4. Співвідносні й безвідносні поняття


У логіці іноді виділяють цю пару понять. При цьому під співвідносними розуміють предмети чи явища, існування одного з яких передбачає існування іншого: "добро" - "зло", "продуктивні сили" - "виробничі відносини", "інтеграл" - "диференціал", "світло" - "тінь", “провідник” – “діелектрик” і т.ін.

Безвідносними ж вважаються такі поняття, в яких мисляться предмети чи явища, що існують самостійно, незалежно від інших предметів: "людина", "місто", "альбом", "автомобіль", "генератор", “техніка” “фонема”, "фоторезистор", "фортран" і т.ін.

Виділяти співвідносні й безвідносні в особливий клас понять немає вагомих причин. Справа в тому, що як у природі, так і в людському мисленні "безвідносних" понять немає. У реальності всі без винятку поняття знаходяться у певному співвідношенні одне з одним. Якби не було такого співвідношення, то не утворилися б і самі поняття. У світі все взаємозалежне і взаємодетерміноване. Саме ця умова і виступає підставою для виникнення "співвідносних" понять. Але якщо все у світі є співвідносним, то який сенс виділяти клас понять "співвідносних" і "безвідносних"? Візьмемо, наприклад, поняття "людина" як безвідносне поняття, але чи може воно бути безвідносним з іншими: "будинок", "фонема", "фортран" і т.д.

Тому можна і потрібно виділяти співвідносні поняття лише як особливу форму відношень між поняттями, але не виділяти в особливий клас.


^ 3.5. Позитивні й негативні поняття


Розподіл понять на позитивні й негативні ґрунтується на тому, що предмети можуть характеризуватися як за наявністю в них відповідних ознак, так і за відсутністю в них відповідних властивостей.

Позитивним поняттям називається таке поняття, у змісті якого вказуються ознаки чи властивості, притаманні певним предметам або явищам. Наприклад, "ссавець тварина", "заряджений", "стереоскопічний", "стабільний", "спектральний", "прогресивний", "небулярний", "експлуататор", "шахрай", "нечепура", "безтурботність", "бездоганний", "безсрібник" і т.п. Варто помітити, що в логіці такі поняття, як "шахрай", "експлуататор" та ін. є позитивними тому, що вони вказують на приналежність предмета (у конкретному випадку людині) певної ознаки – "бути шахраєм", "бути експлуататором". Безумовно, що це не збігається з моральними та іншими оцінками відповідних понять, але цілком відповідає правилам логіки (рис.3.5).


Рис. 3.5 ? Сутність позитивних і негативних понять

Вважаємо необхідним зробити ще одне доповнення до сказаного. Справа в тому, що у випадках, коли частка "не" чи "без" пишеться разом, і слово без цієї частки не вживається (наприклад, "нечепура", "бездоганний", "безсрібник", і т. ін.), то ці поняття також вважаються позитивними.

Негативними поняттями називаються такі поняття, у змісті яких вказуються риси чи властивості, відсутні у предметів, наприклад, “нероз’ємна конструкція”, “невідновлювані види енергії”, "непарне число", "без'ядерний", "безкровний", "безпрецедентний", "безтурботний", "невдаха" і т.ін.

Негативні поняття в мові виражаються словом чи словосполученням, що містить негативну частку "не" чи "без", приєднану до відповідного позитивного поняття, яка, власне, і виконує функцію заперечення.

Розподіл понять на позитивні й негативні на перший погляд здається суто формальним. Однак у пізнанні він сприяє не тільки знаходженню позитивних властивостей, але й негативних, скажімо, про відсутність властивостей розчинятись у якійсь кислоті, піддаватися корозії і т.ін. Цей розподіл дозволяє при відсутності одних властивостей предмета чи явища враховувати наявність інших. Усе це дозволяє розглядати об’єкт усебічно, у всіх його аспектах і зв'язках.


^ 3.6. Відношення між поняттями


Увесь світ – це світ взаємозалежних і взаємообумовлених між собою явищ. Тому розкрити сутність якого-небудь явища можна тільки розглядаючи його в нерозривному зв'язку з навколишніми явищами. Поняття відображають предмети або явища світу, а отже перебувають у певних відношеннях. Залежно від специфіки відношень між змістами й обсягами понять виділяють кілька видів відношень між ними. Розглянемо основні з них


3.6.1. Порівнянні й непорівнянні поняття


Існують такі поняття, зв'язок між якими є дуже слабким, мало помітним, далеким, опосередкованим іншими зв'язками. Єдиною основою, яка їх пов'язує, виступає тільки те, що властивості предметів чи явищ, що відповідають цим поняттям, належать об'єктивному матеріальному світу. Який, наприклад, зв'язок існує між поняттями "планета" і "мікропроцесор", "двоокис вуглецю" і "періодична функція", "заряд" і "спін" та ін.? Тільки той, що вони відбивають деякі явища дійсності.

Такі поняття, що за своїм змістом є далекими одне від одного через відсутність безпосередніх загальних ознак, називаються непорівнянними. Всі інші поняття в логіці вважаються порівнянними.

Порівнянними поняттями називаються такі поняття, у змісті яких, незважаючи на розходження відомих ознак, є також деякі спільні властивості. Саме ці спільні властивості й слугують підставою для порівняння понять, наприклад, "літій" і "бор", "логарифмічна функція" і "тригонометрична функція", "механічні коливання" і "електромагнітні коливання", “зварне з’єднання” і “болтове з’єднання”, “верстат” і “інструмент” і т.ін.

Слід підкреслити, що всі поняття, яким би різним не був їхній зміст і до яких би різних галузей не належали їхні предмети, все-таки можуть бути об'єктами нашої думки. Наприклад, очевидно, що поняття "студент" і "кристал" не порівнянні між собою, але це на перший погляд. Однак якщо ми вибудуємо ланцюжок взаємозалежних явищ, то виявиться, що вони є цілком порівнянними. Отже розглянемо низку понять "студент", "людина", "тварина", "рослина", "кристал". У змісті цих понять легко знайти загальні ознаки, що об'єднують їх. Дійсно, всі вони об'єднані спільною і досить загальною, хоча й дуже великою сферою на ім'я “тіла”. Але наука найчастіше цікавиться ознаками предметів найближчого роду, тому і складається таке враження, що існують абсолютно непорівнянні поняття.

Тому коли ми поділяємо поняття на порівнянні й непорівнянні, то варто мати на увазі не потенційну можливість (заради інтересу знайти загальну ознаку чи клас ознак), а реальну наявність у змісті поняття загальних ознак, що становлять базис для порівняння.

Порівнянні поняття поділяються на сумісні й несумісні (рис. 3.6).


а) сумісні поняття б) несумісні поняття




Рис. 3.6 ? Види порівнянних понять


Поняття вважаються сумісними, якщо їхні обсяги хоча б частково збігаються. Обсягам цих понять повинні бути притаманні певні спільні елементи. У протилежному разі вони мають розглядатися як несумісні. Приклади сумісних понять "вчений" і "депутат", "фізик" і "лірик", "емпіричне пізнання" і "теоретичне пізнання", "електродвигун" і "генератор" і т. ін.

Проаналізуємо два поняття ? "крейсер" і "лінкор". Вони мають різний зміст. Однак у змісті цих двох понять немає таких ознак, які б виключали можливість збігу їхніх обсягів. Отже як би не розрізнялися між собою крейсер і лінкор, але існує ціла множина властивостей (функцій), які одночасно належать обсягу як одного, так і іншого корабля. Та й справді, лінкор (лінійний корабель) і крейсер мають стандартну водотоннажність ? 20 до 64 тис. тонн, швидкість ходу 20-35 вузлів (37-64,8 км/год.) та інші співпадаючі харак­теристики.

Або візьмемо такі поняття – "паразит" і "людина". Тут немає таких ознак, які б абсолютно виключали їхню сумісність. Адже деякі люди суть паразити (тобто ті, котрі живуть за рахунок експлуатації інших людей), але одночасно деякі паразити – люди.

Таким чином, поняття, обсяги яких цілком чи частково збігаються, називаються сумісними поняттями. Самі ж категорії сумісних чи несумісних понять відображають відповідно відношення сумісності – несумісності між поняттями.

Розглянемо деякі групи сумісних понять.


3.6.2. Рівнозначні (тотожні) поняття


Під тотожністю звичайно розуміють точно визначений, однозначний зміст терміну чи поняття, який являє собою неодмінну умову правильного умовиводу.

Тотожними, або рівнозначними називаються поняття, які розрізняються між собою за своїм змістом і одночасно збігаються за своїм обсягом. Тому такі поняття іноді називають рівнообсяжними. Наприклад: "квантова теорія поля (КТП)" і "корпускулярно-хвильовий дуалізм", "інгібітор" і "каталізатор", "ферменти" і "біокаталізатори", "атомний реактор" і "ядерний реактор", "перша столиця України" і "Харків" та ін.

Отже ми бачимо, що поняття з різним змістом разом з тим відносяться за обсягом до однієї і тієї ж групи предметів. Тотожні, або рівнозначні поняття відіграють надзвичайно важливу роль у спілкуванні фахівців, у побудові теорій, у дискусійних суперечках, тому що вони дають можливість заміщення одного поняття іншим, роблять мову більш виразною. Особливо явно ця логічна операція виявляє себе в математиці, коли, наприклад, доводиться вдаватись до перетворення алгебраїчних відношень та їх спрощення.

Для більшої наочності відношення між поняттями зображують за допомогою кругових схем (кола Ейлера), де кожне коло позначає обсяг поняття.

Відношення тотожності зображаються двома колами, що збігаються при накладанні одне на одне, наприклад, "лауреат Нобелівської премії, фізико-хімік Ілля Пригожин"(А) і автор наукового дослідження "Термодинамічна теорія структури, стійкості й флуктуації"(В) (рис. 3.7).




Рис. 3.7 ? Збіг обсягу двох тотожних між собою понять


3.6.3. Відношення підпорядкування (субординації)


Розглянемо низку таких пар понять: "галогени" (А) і "хлор" (В), "напівпровідник" (А) і "індій" (В), "поверхня другого порядку" (А) і "параболоїд" (В), "фізика" (А) і "оптика" (В), "органічні речовини" (А) і "алкалоїди" (В), “нероз’ємні конструкції” (А) і “зварні конструкції” (В) і т.ін.

Легко побачити, що обсяг одного з понять (В) кожної пари цілком входить в обсяг іншого поняття (А) цієї пари, але зворотне в цьому відношенні понять не має місця. Тут явно прослідковується відношення роду (А) і виду (В).

Поняття, яке входить до складу іншого поняття як частина його обсягу, називається підпорядкованим поняттям. Наприклад, поняття "алкалоїди" є підпорядкованим поняттю “органічні речовини”.

Поняття, яке містить в собі інше поняття, як складову частину свого обсягу, називається підпорядковуючим поняттям. У нашому прикладі таким поняттям виступає поняття "органічні речовини".

Графічно це відношення можна зобразити у вигляді двох кіл, одне з яких входить в інше, але цілком не перекриває його (рис. 3.8).





Рис. 3.8 ? Наочне подання відношення підпорядкування двох понять


Аналіз рисунка дозволяє дійти висновку, що більш загальне поняття "лужні метали" (родове) є підпорядковуючим, а менш загальне поняття "рубідій" (видове) – підпорядкованим. Відношення підпорядкування понять не слід плутати з відношеннями частки і цілого. Так, поняття "годинник" і "секундомір" є поняттями, що знаходяться у відношенні підпорядкування. Дійсно, поняття "годинник" – це родове поняття, "секундомір" - видове. Усякий секундомір є годинником. А от поняття "маятник" і "годинник" не є поняттями підпорядкованими. Поняття "маятник" не є поняттям видовим у відношенні поняття "годинник". Маятник являє собою частину годинникового механізму, а не його окремий вид. Якщо вище ми констатували, що будь-який секундомір є годинником, то неможливо сказати, що будь-який маятник є годинником. Інакше це буде очевидна помилка, яка не вимагає особливих пояснень.

Отже все те, що властиве підпорядковуючому поняттю, властиве і підпорядкованому, однак не все, що властиве підпорядкованому поняттю, може бути властиве для підпорядковуючого поняття.


3.6.4. Відношення перехрещення та часткового збігу


Перехресними поняттями вважаються такі поняття, у змісті які містять ознаки різні, але здатні належати предметам у різних відношеннях, а тому не виключена можливість часткового збігу обсягів понять. Інакше кажучи, якщо обсяги деяких понять частково збігаються, то, незалежно від їхнього різного змісту, вони перехрещуються. Наприклад, "хімія" (А) і "фізика" (В), "метали" (А) і "електроліти" (В), "алмаз" (А) і "графіт" (В), "протон" (А) і "електрон" (В), "напівпровідники" (А) і "феромагнетики" (В), "філософи" (А) і "фізики" (В), "фізика металів" (А) і "фізика твердого тіла " (В) і т.ін. Цілком можливі також випадки, коли перехресними виступають не два поняття, що утворюють пару, а три чи навіть більше. Наприклад, “металорізальний верстат” (А), “прокатний стан” (В) і “ливарна установка” (С).

Відношення між обсягами перехресних понять наочно зображується за допомогою взаємно перехресних кіл (рис. 3.9).




Рис. 3.9 ? Наочне зображення перехресних понять

На цьому графічному зображенні видно, що збіг обсягів понять, що перехрещуються, можливий не для всього обсягу як А, так і В, тобто тільки деяка частина їх збігається. Так, хімік не повинен бути одночасно композитором, а композитор-хіміком. Але є і були люди, які задовольняли ознакам цих двох понять. Так, відомо, що російський композитор Олександр Порфирійович Бородін одночасно був і вченим-хіміком. Не кожен інженер повинен бути поетом, як і не кожен поет - інженером. А от доцент Національного технічного університету «ХПІ», кандидат технічних наук з динаміки і міцності машин Сергій Костянтинович Шелковий є автором десяти поетичних книг. Він є визнаним, його твори читають і шанують у багатьох країнах світу.

Спільні елементи обсягів двох перехресних понять А і В складають обсяг нового поняття С, утвореного, в результаті їхнього перехрещення. Воно часто виражається складним ім’ям (рис.3.10).





Рис. 3.10 ? Поняття С, що утворюється в результаті перехрещення обсягів понять А і В.


Як приклад, розглянемо пару понять "фізика" (А) і "техніка" (В). Фізика утворює фундамент головних напрямків техніки, яка грунтується на використанні відомих фізичних ефектів. У свою чергу, розвиток техніки істотним чином впливає і на розвиток фізики. Таким чином, на основі понять А і В виникає нове інтегративне поняття "фізико-технічний" (С), яке означає важливий напрямок у сучасній науково-технічній революції; або навчання студентів на "фізико-технічному" факультеті і т.ін.


3.6.5. Відношення супідрядності (координації)


Особливим видом відношень між поняттями є відношення координації або супідрядності. Воно полягає в тому, що два або більше несумісних між собою понять одночасно виявляються підпорядкованими якомусь одному родовому поняттю. При цьому таке родове поняття називається підпорядковуючим відносно вихідних видових понять, а самі видові поняття називаються супідрядними. Наприклад, поняття "поле" (А) включає такі супідрядні поняття "гравітаційне поле" (В), "магнітне поле" (С), "електростатичне" (D). Або поняття "механіка" (А) включає супідрядні поняття "кінематика" (В), "статика" (С), "динаміка" (D). Підпорядковуюче поняття "газ" (А) включає супідрядні поняття "аргон" (В), "хлор" (С), "водень" (D) та інші. Поняття “обладнання машинобудівного підприємства” (А) включає такі супідрядні йому поняття, як “металорізальні верстати” (В), “підйомно-транспортні засоби” (С), “електротехнічне устаткування” (D) тощо. Відношення координації наочно можна зобразити у вигляді кругової схеми, наведеної на рис. 3.11.





Рис. 3.11 ? Відношення координації понять


Візьмемо такі поняття, як "мистецтво" (А), "хореографія" (В), "станковий живопис" (С), "кіно" (D). Тут велике коло А зображує обсяг підпорядковуючого поняття "мистецтво". Малі (кола В, С і D) зображують відношення між обсягами співпідпорядкованих поняттю "мистецтво" понять "хореографія", "станковий живопис", "кіно".

Усі ці три несумісні між собою поняття підпорядковані тому самому, загальному для всіх них поняттю "мистецтво". Тому можна сказати, що всі вони скоординовані (супідрядні) поняттю "мистецтво".

Установлюючи відношення між поняттями, не слід ототожнювати поняття із загальними іменами або просто із словосполученнями. Необхідно з'ясовувати, які поняття виражають ті чи інші слова, а часом і словосполучення, що зовні (за формою) координуються із "загальним" поняттям. Наприклад, "вартість" (А), "мінова вартість" (В) "споживна вартість" (С). На перший погляд, родовим поняттям (координатором) тут є слово "вартість" (А), а видами виступають В і С. Однак чи не поквапились ми з такою супідрядністю? Перевіримо. Отже визначимося, тобто вдамося до визначення кожного з трьох понять. А. Вартість являє собою визначену кількість суспільно необхідної праці, витраченої на виробництво товару, вимірювану робочим часом, В. Споживна вартість характеризує корисність речей, С. Мінова вартість є певною пропорцією, в якій одні товари обмінюються на інші.

Тепер ми можемо дійти висновку, що всі ці три поняття А, В і С є несумісними між собою за своїм обсягом, всі вони в даній ситуації не можуть бути скоординовані. З логічної точки зору необхідно ввести четверте поняття (родове), яке б об'єднувало ці три видових. "Вартість" (як ми помітили), тут не підходить. Яке поняття повинне виступити як рід? Це запитання можна задати економістам. Ми ж констатуємо тут тільки логічну помилку.


3.6.6. Відношення протилежності (контрарності)


Відношення протилежності має місце між двома супідрядними поняттями, які за своїм змістом є протилежними одне одному, але обоє входять частково до обсягу одного й того ж родового для них поняття. Іншими словами, протилежними поняттями називаються такі поняття, у змісті яких відбиваються крайні властивості, і між якими можлива третя, середня об'єднуюча їх властивість, наприклад. А: "квантова механіка", В: "релятивістська механіка", С: "класична механіка". Або А: "Судження істинне", В: "судження хибне", С: "судження невизначене".

Протилежні поняття не вичерпують за обсягом той клас, у параметрах якого вони зіставляються. Кожне з них включає у свій обсяг лише крайню множину елементів обсягу даного класу. Це чітко видно за допомогою графічної схеми кіл Ейлера (рис. 3.12).




Рис. 3.12 ? Відношення протилежності між поняттями

Аналізуючи рисунок, можна візуально помітити, що обидва протилежні поняття А і В належать до одного й того самого роду С, але входять у рід лише певними частинами свого обсягу. Саме ця обставина дозволяє контрастностям А і В утворювати перехід від А до В, наприклад, А: "провідник", В: "діелектрик", а між ними існує С: "напівпровідник". Або А: "електрон", В: "протон", С: "нейтрон".

Якщо ми порівняємо графічні схеми координації понять (рис. 3.11) і контрастності понять (рис. 3.12), то звернемо увагу на те, що в координації, В і С, будучи супідрядними, входять повними обсягами в А (єдиний рід). Контрарні ж поняття А і В входять у єдиний родовий обсяг лише крайніми частинами кола, тобто тільки частковими своїми обсягами.

Аристотель – засновник логіки – застосував вчення про контрарність понять для обґрунтування теорії про чесноту. Відповідно до його вчення чеснота являє собою щось посереднє між двома крайніми ступенями розвитку деякої якості людської душі. Наприклад, безпристрасність і розбещеність – це дві протилежності, а між ними чеснота "помірність". Сором'язливість, боязкість і протилежний стан безсоромність, нахабність, а між ними – чеснота "скромність". Дві протилежності: безстрашність і боягузтво, між якими існує чеснота "мужність" і т.ін.


3.6.7. Суперечні (контрадикторні) поняття


Контрадикторними поняттями називаються два несумісних поняття, що абсолютно вичерпують обсяг третього, підпорядковуючого поняття, причому одне з них позначає предмети, які позбавлені властивостей, що входять у зміст другого поняття. Суперечні поняття не припускають нічого середнього, проміжного. Наприклад, "вагітна" і "невагітна" – середнього між цими станами нічого немає і не може бути. Тому алогічним буде висловлення "трошки вагітна". Аналогічно для будь-якої машини чи конструкції можна розглядати поняття “працездатний стан” і “непрацездатний стан”, між якими ніякого проміжного стану не може бути. А якщо хтось хоче його знайти, примушуючи людину працювати на несправному обладнанні, він скоює злочин, який може спричинити не тільки небажані, а й дуже небезпечні наслідки.

Якщо одне поняття позначити А, наприклад, плинність рідини "ламінарна", то інше поняття, що знаходиться з ним у відношенні суперечності, слід позначити не-А, тобто "турбулентна". Аналогічно: інтеграли першого роду: "сходяться" і "не сходяться"; диференціал: "частковий" і "повний"; частки: "ферміони" і "базони"; колір: "червоний" і "не червоний"; "рухливий" і "нерухомий"; рух: "прямолінійний" і "непрямолінійний"; їжа: "натуральна" і "ненатуральна" та ін.

Коло Ейлера, за допомогою якого вимальовуються обсяги суперечних понять, поділяється на дві частини (А і не-А), і між ними не існує третього поняття (рис. 3.13). Нехай, наприклад, С - хімічний елемент, А – метал, не-А неметал.

Наприклад, якщо не брати до уваги людей гермафродитів і транссексуалів, то суперечні поняття "чоловік" і "жінка" цілком вичерпують обсяг третього поняття "стать", тому що "чоловік" і "жінка" супідрядні з поняттям "стать".




Рис. 3.13 ? Відношення контрадикторності понять А і не-А


Найбільш простий спосіб утворення поняття, яке суперечить даному, полягає у тому, щоб додати до позитивного атрибуту вихідного поняття частку "не": продукт "їстівний" – суперечним буде "неїстівний", для поняття "ритмічний" суперечним виступає поняття "неритмічний" тощо.

Слід підкреслити, що подібну роль відіграє префікс "а" в іноземних, переважно грецького походження словах, де він виражає або заперечення, або відсутність якої-небудь властивості чи якості, наприклад: "симетрія" - "асиметрія"; "моральний" - "аморальний"; "мобільний" - "амобільний"; "релігійний" - "арелігійний"; "політичний" - "аполітичний"; "теїст" - "атеїст" та ін.

Таким чином, усі поняття А є позитивними, а поняття не-А – негативними, і сума їхніх обсягів цілком вичерпує обсяг родового поняття С. У математичній логіці риска над буквою Ā позначає заперечення.

Проаналізувавши порівнянні поняття, ми тепер можемо їх звести в одну графічну схему, наведену на рис. 3.14.








  1   2   3   4

Схожі:

Розділ третій поняття iconРозділ третій поняття
Поняття являє собою основний атрибутивний елемент коректного мислення. Однак це не означає, що будь-яке міркування складається з...
Розділ третій поняття iconЗміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15
Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
Розділ третій поняття iconЗакон Ньютона. Поняття про силу та масу. Третій закон Ньютона. Пружні сили. Закон Гука. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Поняття про невагомість. Космічні швидкості та рух штучних супутників Землі
Перший закон Ньютона. Інерціальні І неінерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея
Розділ третій поняття iconРозділ 1 Загальні відомості про моделювання 1 Основні поняття моделювання
Все, що може створити людина, охоплює поняття панкреатика, яка передбачає одержання інформації та її використання з певною метою....
Розділ третій поняття iconРозділ 1 Загальні відомості про моделювання 1 Основні поняття моделювання
Все, що може створити людина, охоплює поняття панкреатика, яка передбачає одержання інформації та її використання з певною метою....
Розділ третій поняття iconРозділ термодинаміка основні поняття термодинаміки
Важливим поняттям термодинаміки є поняття внутрішньої енерґії. Внутрішня енерґія u ідеального газу складається лише з середньої кінетичної...
Розділ третій поняття iconЧастина ІІ (третій семестр)
Тестовий контроль знань до модуля 1-2 для студентів усіх спеціальностей базового напряму 06. 01. 02 “Архітектура”. Ч. ІІ (третій...
Розділ третій поняття iconТема Загальне вчення про право План
Різні підходи до визначення поняття права: а) державно-організаційне поняття права; б) соціологічне поняття права; в) психологічне...
Розділ третій поняття iconРозділ пружні властивості твердих тіл основні поняття. Види деформації
Це сили пружності – результат міжмолекулярної (міжатомної) взаємодії у деформованих тілах
Розділ третій поняття iconРозділ 9 внутрішній аудит у банках
Визначити сутність поняття, "аудит", "аудитор", згідно з міжнарод­ними та національними Стандартами внутрішнього аудиту в банків­ській...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи