Частина друга прикладні питання логіки icon

Частина друга прикладні питання логіки




Скачати 368.67 Kb.
НазваЧастина друга прикладні питання логіки
Сторінка1/2
Дата28.06.2012
Розмір368.67 Kb.
ТипДокументи
  1   2

ЧАСТИНА ДРУГА


ПРИКЛАДНІ ПИТАННЯ ЛОГІКИ


Як вже зазначалося, історично основи сучасної логіки були закладені ще в 4 ст. до н.е. давньогрецькими мислителями. Однак нерозвиненість наукових уявлень в античні часи й відсутність відповідної їх диференціації зумовили розвиток логіки в загальному руслі філософських знань. Звідси випливає традиційне розуміння трьох основних аспектів сутності самого поняття логіки, на які звертають увагу М.М. Новосьолов, З.А. Кузичева і Б.В. Бирюков у статті “Логіка”, в Большой советской энциклопедии [1]. Дійсно, онтологічний аспект поняття логіки, що стосується начебто “логіки речей” і описує, за Демокритом, необхідний зв’язок речей об’єктивного світу, фактично не відноситься до логіки, являючи собою, власне, предмет філософського дослідження. Гносеологічний аспект розуміння логіки, або “логіка знання”, необхідний зв’язок понять, за допомогою якого, згідно з Платоном, здійснюється пізнання “сутності та істини”, вже певною мірою зближує філософію і логіку.

І нарешті, тільки демонстративний (доказовий), або власне логічний аспект цього поняття, тобто “логіка доведень і спростувань”, що встановлює необхідний зв’язок суджень і висловлювань у міркуваннях або умовиводах, може повною мірою вважатися таким, що стосується предмета логіки як науки. “Примусова переконливість” суджень чи висловлювань у міркуваннях та умовиводах, їхня “загальнозначущість” випливають, за Аристотелем, тільки з форми цього зв’язку безвідносно до того, чи виражають ці судження “сутність та істину”, чи ні. Тому вказані автори відносять перші два аспекти до філософії або діалектичної логіки, вважаючи, що саме третій аспект і складає власне логіку, або сучасну логіку, яку за І. Кантом іноді називають формальною логікою.

Підкреслимо, що більше як за 30 років після цієї публікації істотно змінилось розуміння не тільки сутності загального поняття логіки, а й змісту того, що стосується сучасної логіки. Так, діалектична логіка, або логіка змін разом з такими нетрадиційними напрямками логіки, як деонтична логіка, аксіологічна логіка, логіка часу, нечітка логіка та інші сьогодні вважається повноправною складовою розвиненого комплексу понять і галузей сучасної логіки, широко і плідно використовується при розв’язанні багатьох важливих прикладних проблем науки і техніки.

Одна з поширених помилок філософів, психологів і фахівців з логіки полягає у твердженні про якийсь начебто незалежний від людини, абсолютно об’єктивний і ледве не притаманний самій природі характер законів логіки. Насправді ж логіка як наука про форми і закономірності мислення, тим більш “про прийнятні способи міркувань” [1, с. 595] з’являється тільки на певному етапі розвитку людини і суспільства як відповідь на практичну потребу в підвищенні ефективності міжособистісного спілкування людей у процесі їх спільної діяльності. Тому появу логіки доцільно пов’язувати з етапом перших спроб теоретичного осмислення людиною свого призначення і свого місця в світі, своїх відносин з природою та іншими людьми.

Цілком справедливо О.О. Єришев, Н.П. Лукашевич і Є.Ф. Сластьонін вважають, що “логічні форми і правила поєднання наших думок у міркуванні стихійно стали формуватися у далекій давнині, коли в людини, яка виокремилась зі світу тварин, з’явилась потреба обмінюватися досвідом і знаннями, повідомляти свої думки іншим людям”. Однак тут же автори припускають глибоку методологічну помилку, стверджуючи, що “в ті часи люди, зрозуміло, не знали законів і форм мислення, правил логічного виведення та умовиводів” [2, с. 8].

У дійсності в ті давні часи люди просто не могли знати правил логічного виведення та умовиводів, оскільки ці правила ще не існували. Вони тільки поступово формувались і формулювались самими людьми в процесі їхньої життєвої і суспільної практики та усвідомлення ними взаємозалежностей і взаємодії між предметами і явищами природи, між змістом і характером людської діяльності та її результатами. Ці правила виступали суб’єктивним відображенням об’єктивно спостережуваних людиною взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі.

Звернемо увагу ще на одну хибну позицію авторів, які стверджують, зокрема, що “за походженням та існуванням логіка мислення – не що інше, як своєрідне відображення “логіки речей”. Логіка ж речей є закономірність, необхідна послідовність речей, зв’язок однієї речі з другою, другої – з третьою і т.д. Множина речей, що оточують людину, підпорядковується певним законам, вона не є чимось хаотичним і безладним, а навпаки, є упорядкованою і системною. У цьому смислі можна відзначити, що світ речей є логічним, алогічним він ніколи не був і бути не може” [2, с. 8-9].

Оскільки сама логіка виступає породженням людського розуму, говорити про “логічність” світу речей уявляється, щонайменше, нелогічним. Зовнішній світ ? це сукупність найрізноманітніших систем, яким дійсно притаманні такі фундаментальні властивості, як упорядкованість і самоорганізація. Їхні ж зовнішні прояви, які спостерігаються і сприймаються людиною, формулюються тільки нею самою у вигляді певних закономірностей. Справедливість чи хибність уявлень про існування та істинний характер цих закономірностей не має ніякого відношення до логіки. Піднімаючись на новий щабель знання, людина уточнює характер окремих закономірностей чи цілком заміняє їх іншими, діючи в межах своїх знань з використанням тих же логічних побудов.

Класичним прикладом може слугувати чомусь не використовувана логіками історична зміна системи Птолемея опису руху планет на систему Коперника. Виходячи з геоцентричних міркувань, К. Птолемей, хоча і досить складним чином, але доволі точно описував траєкторії цього руху, не знаходячи в них якоїсь видимої загальної закономірності. У рамках же геліоцентричної теорії М. Коперника цей опис набагато спростився, набув чіткості й логічної закономірності. Однак логіка виступає тут лише відображенням людського уявлення про систему світу, а не якоюсь абсолютною істиною. Адже ми спостерігаємо той же самий рух планет! Вони продовжують рухатись тими ж орбітами, незалежно від того, за допомогою якої теорії ми описуємо цей рух. І якби хтось захотів скористатись сьогодні розрахунками Птолемея, він би міг впевнитись у їхній справедливості. Більше того, протягом майже півтора тисячоліття його таблиці успішно застосовувались, мали велике практичне значення для мореплавства і визначення географічних координат.

Подібні приклади існують і в багатьох інших галузях знань. Особливо характерними і показовими вони є у соціальній сфері. Дійсно, кожний соціум живе і розвивається, здавалося б, незалежно від застосування тих чи інших теорій, які цілком “науково, логічно і переконливо” описують “закономірності” його функціонування і розвитку. Ми не беремо на себе сміливості заперечувати факт існування певних соціальних закономірностей. Вважаємо тільки, що вони є досить складними і суперечливими, а запропоновані тим чи іншим теоретиком методи їх опису відносні, як і використовувана ним логіка. Не треба далеко ходити за прикладами. Адже ще не так давно представники старшого покоління українських громадян самі були учасниками будівництва комуністичного суспільства на основі “єдино вірного” і “єдино наукового” марксистсько-ленінського вчення.

Насправді “логіка речей” відображає лише суб’єктивне сприйняття і розуміння людиною спостережуваних нею об’єктивних зв’язків і явищ зовнішнього світу. Можна говорити про індивідуальне і суспільне розуміння цієї логіки як відображення індивідуального їх сприйняття та його узагальнення у суспільній свідомості. У дійсності ж цієї логіки немає і бути не може. Існує логіка розуміння людиною сутності речей та їх взаємозв’язку, що відображається нею у формі тих чи інших закономірностей.

Самі ж сформульовані людиною закономірності виступають лише відображенням найбільш суттєвих проявів цілісності, впорядкованості та самоорганізації, притаманних системам живої і неживої природи. Логіка ж привноситься людиною у формування технічних і соціальних систем, в організацію їхнього функціонування і розвитку відповідно до цілей, які ставить людина. Полягає вона у прагненні забезпечити максимально можливу відповідність артефакта й характеру його функціонування призначенню і цілям, поставленим людиною при створенні чи використанні цього артефакта.

У соціальних системах ситуація істотно ускладнюється як взаємодією із зовнішнім середовищем, так і впливом множини суб’єктивних чинників. Неможливо заперечувати об’єктивний характер соціуму і законів суспільного розвитку. Це означає, за С.Е. Крапивенським, що “вони виникають, діють і сходять з історичної арени незалежно від волі й свідомості людей. Які закономірності виникають і діють, а які припиняють свою дію і заміняються новими, визначається об’єктивними соціальними умовами”. Реалізація законів суспільного розвитку має парадоксальний характер. Йдеться не про логічний парадокс, а про реальний, “що виникає у процесі історичної практики людей. З одного боку, закони суспільного розвитку…виникають, діють і сходять з арени незалежно від волі й свідомості людей. З іншого ж боку, закони суспільного розвитку реалізуються тільки через діяльність людей”. На думку автора, “з об’єктивним характером законів суспільного розвитку доводиться рахуватися і тим, хто здійснює революційне перетворення, створює якісно новий соціальний устрій” [4, с. 53-54].

Необхідність рахуватися з об’єктивним характером законів суспільного розвитку, цілей та інтересів самого суспільства і обов’язкового узгодження з ними своїх цілей і прагнень у процесі державного управління та спроб здійснення будь-яких серйозних перетворень власне і являє собою логіку управління. При цьому фактично виникає колізія узгодженості логіки розвитку суспільства з логікою дій представників владних кіл. Яскравий приклад порушення цього положення дає і вкрай нелогічна діяльність української влади в наполегливому прагненні здійснити політичну реформу. Адже логіка розвитку сучасного українського суспільства вимагає сприятливих умов для розвитку економіки і соціальної сфери, в тому числі політичної стабільності. Логіка ж фактичної діяльності правлячих сил, які не користуються не тільки підтримкою, а й навіть довірою свого народу, спрямована тільки на збереження і укріплення влади, на її використання у власних інтересах.

Координація стратегії і тактики управління з внутрішніми цілями й можливостями системи повною мірою стосується і розуміння сутності логіки управління на рівні локальних соціальних систем. Іншими словами, вибір цілей, методів і технологій управління будь-якою соціальною системою має обов’язково узгоджуватись з її характером, структурою та закономірностями функціонування. Стосовно необхідності перенесення цього положення на логіку практичного здійснення управлінських функцій слід підкреслити, що її порушення істотно позначається на ефективності управління, тобто на якості функціонування відповідної соціальної системи та його результатах як міри досягнення визначеної мети. Від характеру її функціонування істотною мірою може залежати рівень добробуту і соціально-психологічне самопочуття людини, її відношення до системи і до своєї спільної з іншими людьми діяльності в її складі.

Торкаючись традиційних уявлень про можливість існування єдино правильного способу управління персоналом, класик світового менеджменту П. Друкер зазначає, що “ніде в менеджменті традиційні базові уявлення не укорінились так міцно (нехай і на рівні підсвідомості), як у сфері управління кадрами. Ні в якій іншій галузі менеджменту базові уявлення не перебувають у такій кричущій суперечності з реальністю і не є такою мірою непродуктивними”. З системних позицій аналізуючи кардинальні зміни змісту і сутності праці та управління, що відбулися за останнє століття, дослідник переконливо обгрунтовує “абсолютно нові підходи до працівників організації та до їхньої роботи. А саме: Людьми не треба керувати”. Завдання – спрямовувати людей. Мета – зробити максимально продуктивними специфічні навички і знання кожного окремого працівника” [5, с. 34-40].
  1   2

Схожі:

Частина друга прикладні питання логіки iconПрограма курсу " Некласична логіка" (для студентів факультету гуманітарних наук)
Розглядаються засадничі поняття семантики можливих світів. Аналізуються світоглядні засади та базові властивості основних систем...
Частина друга прикладні питання логіки iconПрограма курсу " Некласична логіка" (для студентів факультету гуманітарних наук)
Розглядаються засадничі поняття семантики можливих світів. Аналізуються світоглядні засади та базові властивості основних систем...
Частина друга прикладні питання логіки iconТема Модальна логіка предикатів (6 год.) Тема 5
Розглядаються засадничі поняття семантики можливих світів. Аналізуються світоглядні засади та базові властивості основних систем...
Частина друга прикладні питання логіки icon1. Властивості логічних систем лекція (4 год.)
Розглядаються засадничі поняття семантики можливих світів. Аналізуються світоглядні засади та базові властивості основних систем...
Частина друга прикладні питання логіки iconДокументи
1. /Частина 1/101.pdf
2. /Частина 1/107.pdf
Частина друга прикладні питання логіки iconТема: Предмет І значення логіки
Співвідношення традиційної логіки га логіки сучасної. Співвідношення понять "традиційна логіка", ''сучасна логіка", "сучасна ло­гіка",...
Частина друга прикладні питання логіки iconДокументи
1. /Частина 2/10.pdf
2. /Частина 2/100.pdf
Частина друга прикладні питання логіки iconЧастина третя. Історія української культури
Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина ХIII – Xvст.)
Частина друга прикладні питання логіки iconЛекція Театральна система К. С. Станіславського (4 год.)
Перша частина системи є наукою про театр, розділ науки про акторське мистецтво. Друга частина системи – яким повинен бути актор....
Частина друга прикладні питання логіки iconМіністерство освіти І науки україни
Перша частина складається з трьох розділів: хімія вмс, вмс в природі І вмс в діяльності людини. Друга частина складається з чотирьох...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи