Міністерство освіти І науки України icon

Міністерство освіти І науки України




НазваМіністерство освіти І науки України
Сторінка1/3
Дата28.06.2012
Розмір0.67 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України

Харківська національна академія міського господарства


До друку

Перший проректор

________________ Г. В. Стадник


З текстом ознайомлений та згодний В.О. Ляпенко


Методичні вказівки


до практичних занять і самостійної роботи

з дисципліни


“Планування міст і транспорт”

(для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання

спеціальності 6.092108 – “Теплогазопостачання і вентиляція”)


Верстка Степась Ю. П.


Харків – ХНАМГ – 2008


Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи з дисипліни “Планування міст і транспорт” (для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання спеціальності 6.092108 – “Теплогазопостачання і вентиляція ”). Укл.: Ляпенко В.О. – Харків: ХНАМГ, 2008.– 54 с.


Укладач: В.О. Ляпенко


Рецензент: канд. техн. наук, доц. О.В. Завальний


Рекомендовано кафедрою “Містобудування”, протокол №1 від 10 січня 2008р.


Вступ

Мета цих методичних вказівок - допомогти студентам спеціальності ТВ при виконанні практичних занять і самостійної роботи з дисципліни “Планування міст і транспорт ”.

У вказівках у стислій формі викладені зміст і послідовність виконання робіт, наведено довідковий матеріал.

Для якісного виконання практичних занять і самостійної роботи необхідно прослухати курс лекцій з дисципліни “Планування міст і транспорт”, активно працювати на практичних заняттях, вивчити рекомендовану літературу, систематично консультуватися у керівника.


^ Мета виконання завдань

Виконання завдань допомагає закріпленню знань, одержаних студентами при вивченні теоретичного курсу, і набуттю практичних навичок з раціонального планування внутрішньо мікрорайонної мережі проїздів, розміщення інженерних комунікацій на вулицях і на території мікрорайону, розміщення майданчиків різного призначення, озеленення території.


1. Практичні заняття

1.1. Практичне заняття №1

Підготовка плану групи житлових будинків

На підставі виданої графічної частини завдання на аркуші ватману формату А-1 викреслють олівцем в М 1:500 групу будинків, обмежену з двох боків вулицями. Відстань від червоної лінії* до житлових будинків приймають для магістральної вулиці -10м, вулиці місцевого значення -6м. Для роботи застосовують “Альбом габаритів жилих і громадських будівель”, що знаходиться на кафедрі містобудування.


1.2. Практичне заняття №2

^ Конструювання поперечних профілів прилеглих вулиць, розробка системи проїздів

На генплані треба показати всі елементи прилеглих вулиць (проїзні частини, тротуари, розділювальні смуги між проїзними частинами й тротуарами) і систему проїздів мікрорайону. Розміри цих елементів приймають залежно від категорії вулиць згідно з ДНБ 360 – 92* (див. додаток 1). Варіанти поперечних профілів вулиць наведені в додатку 2. Радіус сполучення проїзних частин вулиць на перехресті приймають 12м.

Основне завдання системи проїздів мікрорайону (кварталу) – забезпечення зручного під’їзду до житлових будинків, установ і підприємств обслуговування та відводу поверхневих вод. Проїзди прокладають за кільцевою, напівкільцевою або тупиковою схемами.

Система проїздів складається з: в’їздів, проїздів, майданчиків для роз’їзду, розворотних майданчиків і стоянок (див. додаток 3).

____________________________________________________________________

* Червона лінія – межа між територією вулиці і територією іншого призначення.

В’їзд (частина системи проїздів від лотка проїзної частини вулиці до першого розгалуження) приймається 6,0 м завширшки. Примикання в’їзду до проїзної частини магістральних вулиць повинно бути на відстані не менше 100 м від перехрестя. Проїзди, що ведуть до груп будинків з населенням до 3 тис. жителів повинні бути 3,5 завширшки; проїзди що ведуть до груп будинків з населенням більш 3 тис. жителів – 6,0 м. При довжині проїзду завширшки 3,5 м більше 150 м через кожні 100 м улаштовують майданчики для роз’їзду завширшки 3,0 і довжиною 15 м. Тупикові проїзди закінчуються розворотними майданчиками 12,0 12,0 м. Стоянки повинні бути карманного типу, розміщувати їх бажано недалеко від в’їзду. Ширину їх приймають 6,0 м. На кожну машину виділяють 25 м2. Радіус закруглень у системі проїздів приймають 6,0 м.

Відстань від будинків до проїздів має бути: для 5ти поверхового будинку – 6,0 м (з урахуванням улаштування каналізаційної мережі), 9ти поверхового – 8 м, 12ти – 9 м, 16ти – 10 м.


1.3. Практичне заняття №3

Розробка схеми інженерних мереж

1.3.1. Газові мережі

Розподільні трубопроводи середнього тиску прокладають на вулицях (під тротуарами) роздільно від інших інженерних мереж.

Газові мережі мікрорайону проектують низького тиску з будовою одного газорозподільного пункту (ГРП) на відстані не менше 10 м від ЦТП. До мікрорайонного ГРП (в ньому відбувається очищення газу від пилу і зниження тиску газу до низького) підводять розподільний газопровід середнього тиску. Від ГРП природний газ по розвідних мережах низького тиску надходить до внутрішніх систем газопостачання будинків.

Розвідні мережі низького тиску можуть бути прокладені за двома варіантми:

^ 1-й варіант – Газопроводи із сталевих труб зі зміцненою ізоляцією прокладають в землі на відстані 2 м від фундаменту будинку. Вводи в будинки роблять в сходові клітки.

^ 2-й варіант – Газопроводи, пофарбовані масляною фарбою, прокладають по дворових фасадах житлових будинків понад вікнами перших поверхів і частково між будинками у землі. Вводи в будинки роблять безпосередньо у кухні або в сходові клітини, коли кухні знаходяться збоку вуличного фасаду.

Газопроводи середнього і низького тиску не прокладають в колекторах, технічних підвалах і “зчепленнях”. При спільному прокладанню газопроводи розміщують паралельно колектору.


1.3.2. Теплові мережі

Джерелом теплопостачання в мікрорайоні є центральній тепловий пункт (ЦТП), який одержує перегріту воду с tп = 150°С від ТЕЦ або районної котельні. Його розміщують в центрі теплових навантажень. У будинку ЦТП за допомогою швидкісних або ємкісних бойлерів готують гарячу воду с tгв = 65°С для господарських потреб. Крім цього, ЦТП розподіляє теплоносій с tп = 150°С за індивідуальними пунктами, що розміщуються в технічних підвалах. В ІТП температура знижується до tп = 95°С, після чого гаряча вода надходить до системи опалення будинків. Розподільні мережі (забезпечують подачу теплоносіїв до ЦТП) на вулицях прокладають під тротуарами. Розвідні мережі (від ЦТП до ІТП будинків) можуть бути прокладені в землі, колекторі, технічних підвалах і зчіпках.


1.3.3. Водопровідні мережі

При роздільному прокладенню по вулиці розподільні колодязі водопровідної мережі прокладають в розділювальній смузі на відстані 2 м від проїзної частини. Це дозволяє підключатися пожежним машинам до гідрантів мережі. Між гідрантами повинно бути не більше 150 м. При розміщенні гідрантів в колекторах і зчіпках до них потрібно забезпечити під’їзди для пожежних машин. Водопостачання будинків мікрорайону для забезпечення безперебійного подання води здійснюється по кільцевій схемі від вуличної водопровідної мережі. При наявності висотних будинків для забезпечення підвищення напору води виникає потреба улаштування підвищувальній насосній установці (ПНУ). Устаткування ПНУ розміщують в будинку ЦТП. Прокладання розвідних водопровідних мереж треба виконувати з максимальним використанням технічних підвалів і прохідних зчіпок.


1.3.4. Каналізаційні мережі

Приймаючі каналізаційні мережі влаштовують з керамічних труб d = 150 – 200 мм. Кожна секція житлового будинку має один боковий випуск з чавунних труб d = 100 мм, який закінчується каналізаційним колодязем на відстані не менше 3 м від будинку. Колодязь зі збірних залізобетонних кілець діаметром 1,0 м не повинен розміщуватися на вході в під’їзд секції, тротуарі, проїзді. Враховуючи напрям схилу рельєфу, всі колодязі з’єднують між собою з відводом стічних вод до збираючих мереж.

З’єднання приймаючих мереж з ходу руху рідин повинно бути під прямим або тупим кутом. На всіх поворотах і перетинах мережі, а також через кожні 50 м установлюють оглядові колодязі. З’єднання збираючих мереж, що розміщуються по вулиці (під розділювальними смугами) з приймаючими повинно бути під прямим кутом. На збираючих мережах через кожні 50 м також встановлюють оглядові колодязі.


1.3.5. Електричні мережі

Розподільні електричні мережі W2 прокладають на вулицях міста безканально (між червоною лінією і лінією забудови) при роздільному методі прокладання і в міському колекторі при сполученому методі прокладання.

Від розподільної електричної мережі роблять відгалуження до трансформаторних підстанцій (ТП). Кількість ТП визначають із розрахунку 1 ТП на 3 тис. жителів. До ТП необхідно передбачати під’їзд.

Розвідні електричні мережі W1 від ТП до будинків мікрорайону або до прохідних каналів прокладають у землі паралельно проїзду на відстані 1 м або відразу від ТП перпендикулярно через проїзд до будинку в технічний підвал.

Відстані від найближчих підземних мереж до фундаментів будинків, споруд, бортового каменя вулиці приймають згідно з ДБН 360 – 92* (див. табл. 1 додаток 4).

Відстані між сусідніми підземними мережами приймають також згідно з ДБН 360 – 92* (див. табл. 2 додаток 4).


1.4. Практичне заняття №4

^ Розрахунок і розміщення майданчиків різного призначення

Майданчики для сміттєзбиральників (влаштовують для будинків з поверховістю до 5-ти поверхів) розміщують таким чином, щоб відстань від них до входів у житлові будинки не перевищувала 100 м. Віддалення майданчиків від вікон повинно бути не менше 20 м. Для зручності під’їзду сміттєвозів і виконання вантажних робіт майданчики розташовують біля проїздів або спеціально передбачених відгалужень проїзду.

Майданчики для чищення одягу та вибивання килимів влаштовують на відстані не менше 20 м від вікон житлових будинків або біля глухих торців будинків. Площа майданчиків - 20100 м2.

Майданчики для сушіння білизни розміщують на добре інсольованих ділянках на відстані не менше 10-15 м від проїздів, майданчиків для дітей, сміттєзбиральників і чищення одягу та вибивання килимів. Розмір майданчиків коливається від 15 до 100 м2, оптимальній – 5 8 м.

Дитячі майданчики розподіляють на такі основні типи:

1) майданчики для дітей ясельного віку – дітей до 3 років;

2) майданчики для дітей дошкільного віку – дітей від 3 до 6-7 років;

3) майданчики для дітей молодшого шкільного віку – дітей від 7 до 12 років;

4) Комплексні дитячі майданчики.

В умовах великої щільності забудови майданчики для дітей ясельного віку і дошкільного віку об’єднують в один – дошкільного віку.

Дитячі майданчики розміщують на добре інсольованих і провітрюваних територіях не ближче 15 м від майданчиків для сміттєзбиральників, інших господарських майданчиків і споруд розподілення тепла, газу і струму (ЦТП, ГРП, ТП). Відстань між дитячими майданчиками різних типів повинна бути не менше 5 м, тому що для чіткого розділення в цьому випадку можливе висаджування одного ряду дерев і двох рядів живої огорожі з кущів. Розміщення майданчиків, їх обладнання й озеленення повинні забезпечувати безконфліктну ситуацію. Форма майданчиків може бути різної конфігурації (геометричної, живописної, комбінованої), але не повинна мати гострих кутів.

Майданчики для дітей дошкільного віку розміщують якомога ближче до під’їздів (радіус обслуговування – 30 м) і вікон житлових будинків.

Комплексні дитячі майданчики,як найбільш шумні, розміщують на відстані не менше 30 м від вікон житлових будинків у радіусі доступності 200 м.

Майданчики для тихого відпочинку розміщують на відстані 10-15 м від проїздів, господарських і дитячих майданчиків або в спеціальних карманах і відгалуженнях прогулянкових алей.

Елементарними майданчиками для відпочинку літніх жителів є майданчики біля входів у будинки. Вони мають невеликі розміри.

Майданчики для настільних ігор розміщують на відстані не менше 20 м від житлових будинків, тому що є такі шумні настільні ігри як доміно та ін.

Розміри майданчиків, найменші відстані від майданчиків до вікон житлових і громадських будинків, радіуси обслуговування приймають за додатком 5.

Кількість населення групи житлових будинків визначають за формулою

,

де В – житловий фонд (загальна площа) будинків, м2,

в – нормативна житлова забезпеченість на одного жителя, на розрахунковий період приймають 18м2/жит.


1.5. Практичне заняття №5

^ Підбір деревинно-чагарникових порід для озеленення території житлових будинків

Озеленення території ділянки, що проектують розпочинається з встановлення фізико-географічного району, де здійснюється будівництво. У фізичній географії розроблено єдину систему районування, де вищими таксаційними одиницями послідовно є материк, пояс, країна і зона. Для правильного використання природних ресурсів і раціонального землекористування в Україні практичне значення мають фізико-географічні зони.

Фізико-географічна зона являє собою велику частину географічного поясу, що характеризується певним співвідношенням тепла й вологи, пануванням на водорозділах будь-якого одного зонального типу ландшафту. Вирішальним фактором у виділенні зон є співвідношення тепла й вологи в середині поясу.

Фізико-географічне районування України дивись у додатку 6.

Містобудівне районування на основі природно-географічних і інженерно-будівельних умов України наведено в додатку 7.

Природно-кліматичні й грунтові умови фізико-географічних зон наведені в додатку 8.

Далі слід підібрати асортимент дерев і кущів, що відповідають даним кліматичним умовам, існуючим або створюваним ґрунтам, гідрології і режиму освітлення на даній ділянці, цільовому призначенні озеленення, особливостям планування ділянки. Слід проектувати ті насадження, які швидко ростуть. При виборі рослин повинні бути враховані їх декоративні ознаки: форма крони, структура листя її колір в різні пори року, характер і період цвітіння.

Породи дерев і кущів рекомендується вибирати ті, що знайомі. Якщо використовують малознайомі породи, то слід вивчити їх якісні характеристики в довідковій літературі. Стислий перелік і характеристика рослин наведені в додатку 9.


1.6. Практичне заняття №6

^ Рішення прикладів озеленення території житлових будинків

Система озеленення може бути вирішена в регулярному, ландшафтному чи змішаному стилі, в залежності від прийнятих планувальних рішень і призначення об’єкта.

Слід пам’ятати, що основними композиційними елементами системи озеленення повинні бути масиви, великі групи – санітарно-гігієнічна й мікрокліматична роль їх особливо ефективна. Їх також застосовують для виконання ізолюючих і захисних функцій, для розчленування території, маскування, створення фону для декоративних акцентів.

Композицію розміщення різних форм насаджень (масивів, груп, лінійних посадок, окремих дерев) показують спеціальними умовними позначеннями (додаток 10).

Зелені насадження повинні відокремлювати ділянки відпочинку для дорослих і майданчики для дітей молодшого й середнього віку один від одного, проїздів, навколишньої забудови.

При розміщенні зелених насаджень треба дотримуватись основних принципів ландшафтної архітектури, для чого в масивах і групах передбачають “бухти”, узлісся з чагарника, на їх фоні висаджують солітери.

На 1га території рекомендується висаджувати приблизно 150 – 200 дерев і 1200 – 1800 чагарників. При цьому залежно від кліматичних умов, визначеної архітектурно-планувальної композиції і дендрологічного рішення території вказана кількість дерев і чагарників може змінюватись у межах від 20 – 30%. Крім того слід ураховувати, що в насадженнях загального користування повинно бути дерев у віці 14 – 20 років (садіння з грудкою) – 10 – 15%, саджанців у віці 3 – 5 років – 5 – 15%, хвойних дерев у віці 8 і більше років (садіння з грудкою) – 3 – 5%, хвойних кущів – 5 – 6% від загальної кількості кущів.

При розміщенні зелених насаджень також слід передбачити затінення фасадів будинків, що повернуті на південь, південно-захід і захід (особливо це важливо в південних широтах). Озеленення майданчиків повинно виконувати роль захисника від надзвичайної сонячної радіації (повинно бути притінення 30 – 50% їх площі), шуму, пилу, газу. Слід також притіняти тротуари й пішохідні доріжки.

Відстані від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників треба приймати за табл. 5.2 ДБН 360 – 92* (див. додаток 11).

Відстань між деревами й кущами залежить від багатьох факторів: типу насаджень, біологічних особливостей породи, кліматичних і ґрунтових умов, композиції насаджень та ін. Відстані між деревами й чагарниками за типами посадок наведені в додатку 11.


1.7. Практичне заняття №7

Складання проектного балансу території і розрахунок техніко-економічних показників

Проектний баланс території є одним з головних показників. Його розраховують за формою, що наведена в додатку 13.

Перелік техніко-економічних показників наведено в додатку 14.


1.8. Практичне заняття №8

Розрахунок ширини елементів поперечного профілю вулиці


1.8.1. Розрахунок ширини проїзної частини

Загальна ширина проїзної частини (м) визначається шириною однієї смуги руху, кількістю смуг, а також шириною запобіжної смуги.

, (1.1)

де - ширина однієї смуги руху, м;

n - кількість смуг руху в обох напрямках;

а - ширина запобіжної смуги між проїзною частиною і бортовим каменем, м.

^ Ширина однієї смуги руху повинна прийматися для вулиць і доріг усіх категорій, крім житлових вулиць, а також селищних вулиць і доріг шириною 3,75 м. Для житлових вулиць ця величина зменшується до 3,0 м, а для селищних вулиць і доріг - до 3,5 м.

Необхідна кількість смуг руху визначається відношенням розрахункової перспективної інтенсивності руху до пропускної здатності однієї смуги проїзної частини:

, (1.2)

де - кількість транспортних одиниць одного типу або вантажопідйомності, авт./год.;

- відповідний перевідний коефіцієнт (див. табл. 1.1);

- розрахункова інтенсивність руху, авт./год.;

Р - прийнята за розрахунком пропускна здатність однієї смуги руху, авт./год.


Таблиця 1.1

Типи транспортних засобів

Перевідний коефіцієнт

Легкові автомобілі

Вантажні автомобілі вантажопідйомністю, т:

до 2

більше 2 до 5

більше 5 до 8

більше 8 до 14

автобуси

тролейбуси

трамвай (один вагон)

1,0


1,5

2,0

2,5

3,5

2,0-3,0

2,5

3,5


Пропускна здатність смуги руху проїзної частини змінюється залежно від ділянки руху. Її визначення можна отримати двома методами на кожній ділянці окремо:


1.8.1.1. На перегоні між перехрестями

I-й метод. На основі динамічних характеристик автомобіля.

З використанням динамічного габариту автомобіля і розрахункової швидкості пропускну здатність однієї смуги руху на перегоні між перехрестями визначають за формулою

, (1.3)

де Uр - розрахункова швидкість руху, м/с;

L - динамічний габарит, що має вигляд

, (1.4)

де lа – довжина розрахункового легкового автомобіля, м;

? – час реакції, що витрачає водій на усвідомлення необхідності гальмування (0,51,5 с);

lб – відстань безпеки. На такій відстані транспортний потік знаходиться в хиткому стані і рухається дуже повільно, з характерними короткочасними зупинками;

– коефіцієнт гальмування, розраховують за формулою

, (1.5)

де g - прискорення сили ваги;

- коефіцієнт поздовжнього зчеплення колеса автомобіля з поверхнею покриття, приймають залежно від стану поверхні:

Покриття:

сухе чисте 0,5-0,7,

вологе 0,3-0,5,

вологе забруднене 0,2-0,3,

вкрите ожеледдю 0,1-0,2.

II-й метод. На основі характеристик транспортного потоку.

З використанням середньої швидкості вільного руху пропускна здатність однієї смуги руху на перегоні Рпер між перехрестями на основі характеристик транспортного потоку розраховують за формулою

, (1.6)

де - середня швидкість вільного руху, що регулюється умовами руху (згідно з ПДД в ідеальних умовах на міських дорогах не повинна перевищувати 60 км/год);

-щільність потоку в умовах, близьких до затору, авт/км.

- узагальнений коефіцієнт зниження пропускної здатності на перегоні (в ідеальних умовах для прямолінійної ділянки ?=1) задається відношенням

, (1.7)

де - середня швидкість вільного руху автомобіля на перегоні з урахуванням уповільнення транспортних засобів на планувальних елементах, км/год. У міських умовах падіння швидкості руху завжди спостерігається при незадовільній видимості на поворотах, при малих радіусах повороту, звуженні проїзної частини, перетинанні трамвайних і залізничних колій і т.п.

Таким чином, у загальному вигляді пропускна здатність смуги руху на перегоні може розраховуватися за формулою

. (1.8)

Щільність потоку, в свою чергу визначають на основі довжини розрахункового легкового автомобіля з урахуванням середньозваженого коефіцієнта приведення і відстані безпеки:

, (1.9)

де lа – довжина розрахункового легкового автомобіля, м;

lб – відстань безпеки. На такій відстані транспортний потік знаходиться в хиткому стані і рухається дуже повільно, з характерними короткочасними зупинками;

Кпр – середньозважений коефіцієнт приведення, що розраховують за даними складу транспортного потоку:

, (1.10)

де - кількість транспортних одиниць одного типу або вантажопідйомності, авт./год.;

- відповідний перевідний коефіцієнт (див. табл. 1.1.).


1.8.1.2. На перехрещенні вулиць і доріг

Значення пропускної здатності залежить від категорії доріг, що перехрещуються. Безпосередньо на перехресті пропускна здатність однієї смуги руху Рпх знижується внаслідок різних затримок. Такі втрати вираховують за допомогою поправочних коефіцієнтів.

I-й метод.

Для смуг прямого руху чи у випадку, коли по другорядній вулиці рух незначний, тобто не потребує відчутних поворотних потоків, через поправочний коефіцієнт ? і розрахункову швидкість автомобіля, пропускну здатність знаходять за формулою

, (1.11)

, (1.12)

де 10 - відстань між перехрестями, приймають 600-800 м;

а - прискорення при розгоні, приймають 0,8-1,2 м/с2 для швидкості 30-40 км/год;

b - уповільнення при гальмуванні, приймають 0,6-1,5 м/с2;

? - середня затримка на перехресті, обумовлена світлофором;

Р(?) - імовірність затримки на світлофорі.

, (1.13)

, (1.14)

де Тц – тривалість світлофорного циклу, с;

tз, tж, tч – тривалість відповідно зеленого, жовтого й червоного сигналу світлофора, с.

II-й метод.

Через основні характеристики транспортного потоку пропускну здатність смуги руху Рпх знаходять як

, (1.15)

У цьому разі коефіцієнт враховує зниження швидкості транспортного руху під час проходження перехрестя:

, (1.16)

де ?пх - коефіцієнт зниження пропускної здатності на перехресті;

U0пх - швидкість вільного руху автомобілів на перехресті, спостерігається під час проїзду перехрестя (враховує ймовірність несподіваної появи на проїзній частині транспортних засобів і пішоходів, що рухаються в поперечному напрямку; незадовільну видимість; трамвайні колії та ін.), км/год.

Імовірність затримки на перехресті теж впливає на пропускну здатність, яка може бути розрахована за формулою

. (1.17)

У загальному вигляді пропускна здатність однієї смуги руху після перехрестя може визначатися як

. (1.18)

Розрахункову перевірку пропускної здатності однієї смуги на перехрещенні міських магістралей виконують на основі врахування інтервалів руху і швидкості проходження перехрестя

, (1.19)

де tп - інтервал, з яким автомобілі минають "стоп-лінію" (приймається 2-3 с);

Uп=U0пх - середня швидкість проходження перехрещення (знаходиться в діапазоні 18-30 км/год або 5-8,3 м/с).


1.8.1.3. Пропускна здатність багатосмугової проїзної частини

Пропускна здатність вулиць і доріг з багатосмуговою проїзною частиною повинна визначатися простим сумуванням пропускних здатностей смуг:

, (1.20)

де ?і - узагальнений коефіцієнт зниження пропускної здатності для відповідної смуги;

Рi - пропускна здатність окремої смуги руху.

Однак кожну з смуг, що входить до складу проїзної частини, як правило, має різну пропускну здатність. Вона залежить як від умов руху, так і від складу транспортного потоку.

На перегоні міських вулиць і доріг ефективність використання проїзної частини залежить від організації дорожнього руху. У випадку відсутності стоянки або автомобілів, що зупинились, найбільш завантаженою є перша (від тротуару) смуга. Але оскільки в центральній частині міста спеціальні смуги для стоянок автомобілів не відводяться, то на крайній правій смузі завжди знаходиться кілька автомобілів - порушників, які зупинились. Це приводить до зміщення транспортного потоку в бік осі вулиці і надмірному завантаженню проїзної частини.


1.8.2. Розрахунок ширини тротуару

Загальна ширина тротуару складається з смуги руху пішоходів, смуги для розміщення елементів інженерного обладнання і благоустрою, а також резервної смуги (на випадок необхідності розширення проїзної частини чи тротуару). Розрахункову ширину тротуарів визначають за максимальним рухом в годину пік. Це особливо важливо для тротуарів, що ведуть до великих підприємств, стадіонів, станцій метро та ін.

Для визначення ширини тротуару за розрахункову смугу приймається умовна смуга шириною 0,75 м. Біля вокзалів, універмагів, виставкових центрів, стадіонів рекомендується робити смугу шириною 0,9 м.

^ Загальна ширина тротуару при визначених розмірах пішохідного руху може бути розрахована за формулою

, (1.21)

де SТ - ширина тротуару, м;

Q - інтенсивність руху пішоходів в годину пік, пішоходів за 1 годину;

NП - пропускна здатність однієї смуги, що приймається від 700 до 1000 пішоходів за 1 годину;

b - ширина однієї пішохідної смуги руху, м.

Ширину тротуару, визначеною за формулою (1.21), збільшують до розміру, кратного ширині однієї смуги, при загальній ширині до п'яти смуг і округляють в більший бік кратний 0,5 м.

Ширина тротуару вздовж магістралі має бути не менше 3 м, а ширина резервної смуги - 10 м.

^ Мінімальна кількість смуг,необхідних для пішохідного руху, передбачається: на основних міських магістралях - 4,на житлових вулицях - 2-4.

Для забезпечення пропускної здатності тротуарів у місцях розміщення найбільш відвідуваних громадських будинків рекомендується влаштовувати місцеві розширення шляхом відступу забудови від червоної лінії, а також шляхом використання смуг зелених насаджень.


1.8.3. Ширина розділювальної смуги

Центральна розділювальна смуга передбачається на магістральних вулицях і дорогах безперервного руху завширшки не менше 4 м, а на вулицях і дорогах регульованого руху (при кількості проїзних частин 6 смуг) - 3 м. Улаштування розривів на цій смузі допускається при її ширині не менше 6 м або при розширенні проїзної частини на одну смугу руху перед розривом і після нього при ширині не менше 9 м.

На інших магістральних вулицях і дорогах допускається організація центральної розділювальної смуги завширшки 2 м за умови її виділення лінією розмітки, встановлення бар'єрної огорожі.

Ширина розділювальних смуг між елементами поперечного профілю вулиць і доріг визначається виходячи з умов розміщення підземних комунікацій, озеленення та зниження негативної дії транспорту на навколишнє середовище, але не менше розмірів, наведених в табл. 1.2.


Таблиця 1.2

Місцезнаходження розділювальної смуги

Найменша ширина розділювальної смуги, м

Магістральні вулиці і дороги

Вулиці і дороги місцевого значення

без-перервного руху

регульо-ваного руху

Між основною проїзною частиною і місцевими проїздами

8

6

-

Між проїзною частиною і віссю ближньої трамвайної колії

6

4

-

Між проїзною частиною і велодоріжкою

-

3

2

Між проїзною частиною і тротуаром

5

3

2

Між тротуаром і віссю ближньої трамвайної колії

-

4

-

Між тротуаром і велодоріжкою

-

2

2


В умовах реконструкції та інших стиснених умовах допускається зменшення ширини розділювальної смуги між основною проїзною частиною і місцевим проїздом на магістральних вулицях безперервного руху до 5 м, регульованого руху - до 3 м; між проїзною частиною і віссю найближчої трамвайної колії - до 3,5 м.


^ 2. Зміст самостійної роботи

Самостійна робота складається з роботи над підручниками за тематичними питаннями, виконання практичних занять і розрахунково-графічного завдання.

Тематика лекційних занять: Література:

  1. Урбанізація. [4]

  2. Розселення і його форми, агломерація. [4,8,13,17,18,20]

  3. Класифікація поселень. [3,4,13]

  4. Визначення кількості населення міста. [3,4,5]

  5. Структура населення міста. [3,4,20]

  6. Функціональне зонування території міста. [3,4,6,8,13,17,18,20]

  7. Планувальна структура міста. [3,4,6,8,13]

  8. Форми планів міст. [5,18]

  9. Система культурно-побутового

обслуговування міста. [4,5,17,18,20]

  1. Основні структурні елементи сельбищної

території. [3,4,6,8,13]

  1. Планувальна структура мікрорайону. [3,4,8]

  2. Планувальні прийоми забудови кварталів і

мікрорайонів. [4,5]

  1. Система проїздів мікрорайону (кварталу). [3,8,20]

  2. Значення промислових підприємств у

плануванні міста. [5]

  1. Склад виробничої території міста. [3,4,13]

  2. Санітарна класифікація промислових

підприємств, санітарно-захисні зони. [3,4,8,17,18,20]

  1. Планувальна структура промислової зони. [3,4,8,13,17]

  2. Містобудівні категорії промислових районів. [3,4,8]

  3. Принципи планування і забудови заводської

території. [1]

  1. Комунально-складська зона. [3,4,8,13,17]

  2. Стадії планувального проектування: [4,7]

  1. одностадійне;

  2. двостадійне;

  3. трьохстадійне.

  1. Ескізний проект. [4,7]

  2. Проект. [4,7]

  3. Робочий проект. [4,7]

  4. ТЕО інвестицій. [4,7]

  5. Порядок розробки проектної документації. [4,7]

  6. Погодження, експертиза та затвердження

проектної документації. [4,7]

  1. Класифікація міських інженерних мереж. [21]

  2. Класифікація інженерних споруд, пов’язаних

з інженерними мережами. [21]

  1. Основні транспортні характеристики. [14]

  2. Класифікація міського транспорту. [3,14]

  3. Визначення вулично-дорожньої мережі міста. [3,4,8,11,13]

  4. Класифікація міських вулиць і доріг. [3,4,6,8,13]

  5. Поперечні профілі вулиць та їх елементи. [3,8,11,13]

  6. Значення зелених насаджень. [2,10,19]

  7. Класифікація зелених насаджень міста. [3,4,13]

  8. Резерви зниження вартості зеленого

будівництва. [17,19]

  1. Композиційні форми деревинно-

чагарникових насаджень. [1,19]


  1   2   3

Схожі:

Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи