Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу
Сторінка1/4
Дата28.06.2012
Розмір0.63 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в ДонДУУ


Рекомендовано

навчально-методичною

радою ДонДУУ

Протокол №5

від 30.06.2011 року


Донецьк - 2011


Методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в ДонДУУ / В.В. Бурега, Є.О. Шаміна, А.В. Шибанов, П.П. Можаровська, Н.О. Никифоренко, Л.В. Кочіна. – Донецьк: ДонДУУ, 2011. – 49 с.


У Методичних рекомендаціях визначено значущість тестування як педагогічного інструментарію в сучасному навчальному процесі, надані нормативні вимоги та практичні поради щодо використання тестових завдань в процесі контролю навчальних досягнень студентів. Наводяться методи оцінювання тестування студентів, основні терміни і поняття.

Методичні рекомендації призначені для надання практичної допомоги професорсько-викладацькому складу ДонДУУ у проведенні поточного та підсумкового контролю знань студентів.


Укладачі: ^ Бурега В.В. – перший проректор – проректор з

науково-педагогічної роботи,

проф., д.соц.н.

Шаміна Є.О. – директор Методичного центру

Шибанов А.В. – нач. відділу контролю якості освіти

^ Можаровська П.П. – доц., к.держ.упр.,

каф. фінансів ДонДУУ

Никифоренко Н.О. – доц., к.і.н.,

каф. соціології управління ДонДУУ

Кочіна Л.В. – методист Методичного центру


З М І С Т


1. Передмова…………………………………………………………. 4

2. Основні поняття та визначення………………………………. … 6

3. Місце та роль тестування (тестових завдань) в процесі

контролю якості навчання………………………………………. 14

4. Класифікація тестів……………………………………………… 20

5. Формальні критерії конструювання тестів…………………….. 22

6. Основні етапи підготовки тестів………………………………... 23

7. Загальні рекомендації щодо змісту та структури

тестових завдань…………………………………………………. 26

8. Основні форми тестових завдань та методика їх складання….. 29

9. Рівні тестових завдань…………………………………………… 39

10. Методи оцінювання тестування студентів……………………. 45

11. Література……………………………………………………….. 48

12. Додатки………………………………………………………….. 50


ПЕРЕДМОВА


Відомо, що головним завданням навчання у ВНЗ є формування у студентів професійних компетенцій. Для того, щоб дізнатися, чи досягнено мету, необхідно здійснити точний та об’єктивний контроль, під час якого визначається рівень навчальних (науково-практичних) досягнень студентів. Оптимальною формою контролю в цьому випадку має бути тестовий контроль.

В широкому значенні тестовий контроль, або тестування, як термін означає сукупність процедурних етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тестового контролю; у вузькому значенні – використання і проведення тесту.

Тест – це, насамперед, інструмент оцінювання, використання якого повинно точно указувати область і рівень знань або незнань студентів.

Світовою практикою в галузі освіти доведено, що реалізація навчальних технологій сьогодення неможлива без процедури тестування, оскільки тестування є найбільш ефективною формою створення оперативного та надійного зворотного зв'язку в організації та управлінні навчальним процесом; дає можливість об'єктивно оцінити рівень знань, вмінь, навичок та якості знань студентів, максимально зменшити фактор суб'єктивності; організувати самостійну роботу студентів. Тестування менше навантажує психологічно як студентів, так і викладача.

Тестування має бути системним і в університеті воно повинно проводитись від початку навчання студентів до закінчення ними навчального закладу.

Впровадження тестової форми контролю за дисципліною здійснюється поетапно. На першому етапі проводять лише вхідний контроль, головною метою якого є з'ясування початкового рівня знань студентів. На другому етапі використовують поточний контроль, з метою коригування знань і вмінь студентів. Наступним етапом є підсумковий контроль (екзаменаційний), який має систематизувати, узагальнити навчальний матеріал та перевірити сформованість знань, вмінь, практичних навичок студентів.

Складання тестів доволі кропітка робота. Але працюючи над складанням тестів, викладач працює з нормативними матеріалами, шліфує теоретичний та практичний матеріал, тобто підвищує власну кваліфікацію. За таких обставин безумовним є досягнення головної мети освіти – постійного та системного підвищення рівня знань, професійної підготовки фахівців.


^ 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ


Одним з перспективних напрямів в галузі педагогічного контролю на сучасному етапі розвитку системи освіти є педагогічне тестування, яке, за думкою вчених, здатне зробити істотний внесок у процес реформування системи освіти та її інтеграції в світовий освітній простір.

Тестологія – наука про створення і використання тестів. У галузі педагогічних вимірювань тестологія – це теоретико-методологічне й методичне обґрунтування процесів розробки й застосування педагогічних тестів.

Тестування – один із найбільш ефективних методів оцінювання знань студентів. До його переваг відносяться:

– об’єктивність оцінювання;

– оперативність, швидкість оцінювання;

– простота й доступність;

– гідність результатів тестування для комп’ютерної обробки та використання статистичних методів оцінювання.

Тест – сукупність запитань, які переважно вимагають однозначної відповіді, укладених за певними правилами та процедурами; передбачає попередню експериментальну перевірку й відповідає таким характеристикам ефективності, як валідність і надійність; стандартизована психодіагностична методика, яка призначена до встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відзнак.

Тест має включати кількість тестових завдань, що є достатньою для забезпечення відповідної точності методу вимірювання. Ця характеристика має назву довжина тесту. Наприклад, для забезпечення точності вимірювання, за якою помилка не перевищує 5%, довжина тесту повинна становити від 380 до 420 тестових завдань, для точності у 10% – від 80 до 120 і для точності у 20% – від 25 до 30 тестових завдань.

Тестове завданнямінімальна складова одиниця тесту, яка складається із питань і, залежно від форми завдання (відкрита, закрита форма), може включати, а може й не включати набір відповідей для вибору. Тестові завдання є базою для формування критеріально-орієнтовних тестів досягнень, спрямованих на виміри досягнутого рівня розвитку здібностей, знань та умінь.

Тест педагогічний – система паралельних завдань специфічної форми, які розташовані в порядку зростання складності, що дає можливість якісно й ефективно виміряти рівень і структуру знань тестованих. Педагогічний тест треба розглядати як єдність методу та результатів, отриманих за допомогою певного методу. Предметом вимірювання в педагогічних тестах є результати навчання, тобто ступінь засвоєння знань, сформованість навичок і вмінь, які опанував тестований.

Тест навчальний – інструмент оцінювання, який спрямований на формування в тестованого певного рівня навичок і вмінь, сприяє засвоєнню навчального матеріалу, дає можливість здійснити оперативний контроль і самоконтроль засвоєння вивченого матеріалу.

Тест діагностичний – інструмент оцінювання, який виявляє рівень успішності та сильні й слабкі сторони окремих студентів групи. Зазвичай містить велику кількість тестових завдань, незначні варіації яких у межах певної тематики дають можливість виявити причини конкретних помилок вивчення. Діагностичний тест може показати, що студент має труднощі з певного модулю; визначити рівень сформованості навичок за видами діяльності. Крім індивідуальних, діагностичний тест дає можливість виявити помилки, характерні для групи, що може засвідчити прорахунки в навчанні. Діагностичні тести суттєво не відрізняються від тестів загальних умінь.

Тест досягнень – інструмент оцінювання, за допомогою якого вимірюють рівень знань і/або вмінь, які опанував тестований. Таке тестування може дати статистичні характеристики, які використовують як інструмент для оцінювання рівня опанування студентами навчальними завданнями порівняно зі стандартами або нормою.

Тест еталонний – інструмент оцінювання, у якому визначені стандарти результатів роботи тестованого, рівень його компетентності з конкретної тематики (змістових модулів), які зазвичай визначають і підтверджують шляхом вимірювання.

Тест критеріально-орієнтований – інструмент оцінювання, призначений для визначення рівня індивідуальних досягнень відносно певного критерію, що ґрунтується на логіко-функціональному аналізі змісту завдань. Він має на меті оцінити, чи досягнув тестований установленого рівня засвоєння матеріалу навчальної програми або її частини. Результати тестування в такому разі порівнюють із певним критерієм рівня підготовленості тестованого (критичним рівнем обсягу знань, умінь і навичок), який визначають до початку тестування. Отже, критеріально зорієнтований тест, на відміну від нормативно зорієнтованого, оцінює, що вміє робити тестований безвідносно до інших.

Тест нормативно-орієнтований – інструмент оцінювання, що зорієнтований на статистичні норми, які встановлені для певної сукупності тестованих. Навчальні досягнення окремого студента інтерпретуються залежно від досягнень усієї сукупності тестованих, вище або нижче від середнього показника – норми. Тестову норму визначають за результатами апробації тесту на репрезентативній вибірці або після проведення тестування, якщо репрезентативну вибірку визначити до початку тестування неможливо. Тестованих групують за рангами, тому незалежно від використаної шкали не можна зробити висновок про рівень знань і вмінь тестованих або про досягнення ними конкретних цілей навчання. Такий підхід не співвідноситься зі змістом процесу навчання, а якщо оцінювання здійснює викладач, його оцінки зазвичай суб'єктивні, тому що він виставляє їх відносно середнього рівня підготовки групи. Доцільно використовувати для зарахування результатів до вищих навчальних закладів, нагородження кращих у навчанні тощо. У нормативно зорієнтованому тесті процент правильно виконаних завдань має становити не менш як 50%.

Тест поточного контролю успішності – вимірює приріст знань, умінь, навичок за певний навчальний період (місяць, семестр). Такі тести перевіряють перш за все навчальний матеріал, який вивчається, та пов'язані з конкретними навчальними завданнями досягнення, які очікуються на кінець навчання. Так виявляється наступність між тестами поточного та підсумкового контролю й реалізуються такі важливі вимоги до контролю, як їх систематичність, поетапність, об'єктивність.

Тест підсумкового контролю успішності – інструмент оцінювання, який використовують для перевірки засвоєння навчального матеріалу. Проводять у кінці вивчення студентами навчальної дисципліни тощо.

Тест стандартизований – інструмент оцінювання, що вимірює стандартний набір широко визначених результатів навчання, використовує стандартні інструкції та стандартну методику оцінювання, а також дає змогу порівнювати результат окремого тестованого з результатами інших тестованих, які виконували той самий тест за аналогічних умов. Ці тести прив'язані переважно до норм, що призначені для порівняння рівня успішності тестованих певного навчального закладу з рівнем успішності репрезентативної вибірки групи тестованих. (Раніше у світовій практиці такі тести ґрунтувалися на завданнях на вибір відповіді, передусім на завданнях з вибором однієї відповіді. Останнім часом тести модифікують, включаючи завдання на надання відповіді, а також групують у кластери для подальшої інтерпретації).

Добре розроблені стандартизовані тести на перевірку успішності, як правило, мають такі характеристики:

1. Зміст тесту ґрунтується на матеріалах широко використовуваних підручників і методичних посібників.

2. Тестові завдання ґрунтуються на чіткому наборі специфікацій.

3. Тестові завдання апробовано, переглянуто, проаналізовано на предмет складності й дискримінаційної здатності, завдання з незадовільними статистичними характеристиками перероблено або вилучено з тесту.

4. Остаточний набір завдань відібрано на основі специфікації тесту.

5. Інструкції щодо проведення тесту й виставлення оцінок (балів навчальних досягнень) жорстко описані.

6. Тест проводять із вибраною групою тестованих, щоб установити норми для інтерпретації результатів тестів.

7. Остаточний варіант тесту публікують разом із методичним посібником, який описує статистичні характеристики тесту й методику його проведення й оцінювання, а також інтерпретацію та використання результатів.

Банк тестових завдань – сукупність систематизованих тестових завдань, що пройшли апробацію та мають певні характеристики. До характеристик належать як якісні, що відображають зміст тестового завдання (навчальна дисципліна, змістові модулі; знання, уміння й навички, що перевіряють), так і кількісні (рівень складності тестових завдань, диференційна здатність тестових завдань тощо).

Батарея тестів – серія спеціально складених для діагностики тестів, кожен із яких має свої діагностичні характеристики й можливості. Зазвичай батареї тестів у діагностичному тестуванні використовують під час вхідного чи підсумкового контролю рівня підготовки студентів або під час переходу з одного ступеня навчання на інший. (Батарею тестів можна використовувати також під час рубіжного контролю для діагностики міжпредметних зв'язків).

Бланк відповідей – стандартний формуляр, у який тестований проставляє відповіді за зразком і який є основним документом, що засвідчує результати тестування.

Валідність – одна з основних характеристик ефективності тесту. У найзагальнішому вигляді валідність показує, що оцінює тест і як добре він це робить. Варто пам'ятати, що не існує тестів, валідних для всіх цілей чи у всіх ситуаціях, а також для всіх груп індивідів. Будь-яке визначення валідності відноситься до окремих з можливих застосувань чи видів тестів. Визначають кілька видів валідності.

Варіант тесту – набір тестових завдань, які пропонують тестованому в одному зошиті.

Фасет – створення не одного, а відразу кількох варіантів того самого завдання на основі одного елементу змісту. Кожен тестований отримує з фасету тільки один варіант завдань, але всі тестовані виконують однотипні завдання з різними варіантами фасету і з різними відповідями. Застосування фасету дає можливість запобігти списуванню. Усі елементи з фасету мають належати одній укрупненій дидактичній одиниці знань.

Графіка – складова тестового завдання, тип супровідного додаткового матеріалу до тестового завдання (таблиця, формула, діаграма, математичні формули, символи, геометричні форми, алгебраїчні вирази, для комп'ютерних тестів - мультиплікація або відеофрагмент).

Дистрактори – неправильні, але найбільш правдоподібні варіанти відповідей завдань з вибором однієї або кількох правильних відповідей. Дистрактори пропонують можливі розв'язки проблеми і відображають помилки, які найчастіше трапляються при виконанні завдання (розв'язанні задачі, проблеми). Мета дистракторів у завданні – виокремити осіб, які мають знання з певної галузі знань, від тих, хто має прогалини в знаннях. Удало підібрані дистрактори суттєво зменшують імовірність угадування правильної відповіді.

Два прийоми формулювання дистракторів:

1. Використання правильних тверджень, які, однак, правильно не відповідають на запитання в основі.

2. Використання знайомих виразів і фраз. Оскільки їх часто використовують, такі відповіді можуть бути привабливими для тестованих, які мають поверхові знання з предмета.

Еталон – зразок роботи тестованого, що відображає певний рівень виконання. Експерти використовують еталони, порівнюючи роботу, яку перевіряють, із зразком виконання. Наприклад, якщо оцінювання проводять за шкалою від 1 до 5, то в експертів мають бути зразки робіт, що ілюструють кожну точку на визначеній шкалі.

Інструкція до тесту – керівна вказівка, настанова, у якій описано, як виконувати завдання тесту. Інструкція має бути простою й стислою, але водночас містити інформацію щодо кожного з таких пунктів:

1. Мета тесту.

2. Час, відведений для виконання тесту.

3. Як позначати правильну відповідь.

4. В інструкції має бути наведений зразок запису правильної відповіді (що, як і де потрібно вписати, позначити тощо).

Інструкція може бути спільною для кількох завдань тесту, якщо вони однотипні за способом виконання. Якщо тест складається із завдань різних форм, бажано спочатку дати загальну інструкцію до всього тесту, а перед кожною групою завдань умістити конкретну інструкцію до кожної частини.

Ключ до завдання – правильна відповідь до тестового завдання. Завдання з короткою відповіддю можуть мати кілька варіантів відповідей. Для завдань із розгорнутою відповіддю єдиного формалізованого ключа немає, правильність виконання завдання визначають експерти, які перевіряють за схемами оцінювання, що їх пропонує автор завдання.

Ключ до тесту – сукупність ключів до всіх завдань тесту.

Надійність – важливий кількісний показник якості й ефективності тесту – свідчить про те, наскільки послідовні й точні його результати. Надійність тесту як інструменту вимірювання визначається відсутністю помилок вимірювання тестових балів і тим, наскільки часто повторюються результати вимірювання при кількаразовому використанні тесту щодо тієї самої групи тестованих.

Поточний контроль – здійснюється під час проведення аудиторних (семінарських, практичних, індивідуальних занять) і має на меті перевірку і визначення рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи.

Форми проведення поточного контролю, які використовуються під час навчальних занять, визначаються викладачем. Обрані форми повинні розглядатися на засіданні предметно-методичної комісії та бути затверджені на засіданні кафедри. Фактично відображаються у робочій навчальній програмі навчальної дисципліни (розділи «Розподіл дисципліни (навчального модуля) на змістові модулі, її обсяг і форми модульного контролю», «Засоби контролю знань студентів з кожного залікового модуля») або в якості окремого елементу навчально-методичного комплексу дисципліни. Поточний контроль може мати різні форми: усне опитування, обговорення проблемних питань, розв’язання ситуаційних завдань, виконання аудиторних та позааудиторних контрольних робіт, виконання тестових завдань.

Модульний контроль за окремий заліковий модуль – може здійснюватися як під час проведення останнього семінарського або практичного заняття в межах окремого залікового модуля, так і у вигляді проведення модульної контрольної роботи (МКР), якщо це окремо передбачено змістом робочої навчальної програми.

Переважна форма проведення модульного контролю є виконання фонду тестових завдань, які повинні бути представлені в повному обсязі у робочій навчальній програмі або видані у вигляді окремих матеріалів.

Підсумковий модульний контроль – є відображенням рівня освоєння та засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу дисципліни. Оцінка підсумкового модульного контролю відображає результат накопичення студентом балів протягом вивчення навчальної дисципліни в повному обсязі.

Остаточний підсумок вивчення студентами навчальної дисципліни здійснюється під час семестрового (академічного) контролю. При семестровому контролі враховуються результати всіх попередніх видів контролю вивчення навчальної дисципліни.


^ 3. МІСЦЕ ТА РОЛЬ ТЕСТУВАННЯ

В ПРОЦЕСІ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ


Контроль і оцінювання завжди були важливою складовою навчального процесу. Від його правильної організації залежить ефективність управління навчально-виховним процесом і якість підготовки фахівців. Завдяки контролю між викладачем і студентом встановлюється «зворотний зв’язок», який дозволяє оцінити динаміку і ступінь засвоєння навчального матеріалу. Під поняттям контроль розуміють виявлення, вимір і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Об’єктом контролю у навчанні є знання студентами основних категорій, принципів, правил, фактів, явищ у їх тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості, їх уміння і навички оперувати набутими знаннями, а також діяльність студентів у навчанні, їх уміння застосовувати знання на практиці, самостійно здобувати нові знання. Контроль завжди має орієнтуватись на загальну мету навчання.

Основною проблемою впровадження у навчальний процес ВНЗ такої форми контролю знань студентів як тестування є невідповідність між нагальною потребою широкого застосування практики тестування та відсутністю належного досвіду такої роботи у викладачів. Тестовий контроль навчальних досягнень студентів є наразі предметом та об`єктом педагогічних досліджень, оскільки практика модернізації підготовки фахівців у вищій школі потребує обґрунтованих вимог до завдань, функцій, принципів впровадження цієї форми контролю, а також її змістовного наповнення, критеріїв визначення її якості та об`єктивності.


Організаційно-нормативне підґрунтя використання тестування в процесі моніторингу якості знань студентів

В першу чергу тут треба назвати три документа, де визначені загальні питання щодо тестів, тестових завдань і тестування:

– наказ Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 року №161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»;

– наказ Міністерства освіти і науки України від 31 липня 1998 року №285 «Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою»;

– постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року №978 «Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах».


Сутність тестування: характеристика та забезпечення моніторингу (контролю) якості навчання

Основним призначенням тестування у вищій школі є:

– вимірювання підготовленості майбутнього фахівця до професійної діяльності та зрушень у формуванні готовності до її здійснення;

– відстеження динаміки навчальних досягнень студентів і моніторинг ефективності навчально-виховного процесу;

– встановлення рейтингу успішності студентів;

– самоаналіз засвоєних знань, умінь і навичок (ЗУН) тощо.

Виходячи з цього провідними функціями тестування слід вважати: діагностичну, контрольну (функцію контролю), навчальну, організаційну та виховну.

Можна виокремити як позитивні, так і негативні чинники впровадження тестування в системі вищої освіти, які значною мірою впливають на діяльність науково-педагогічних працівників і на їх відношення до тестування.



Позитивне:

Негативне (проблеми:)

- результати тестового контролю мають об’єктивний характер і відображають реальні досягнення студентів у засвоєнні навчального матеріалу; уникнення суб`єктивної оцінки навчальних досягнень студентів;

- висока технологічність методу тестового оцінювання, відтак, посилення, в цілому технологізації навчально-виховного процесу ВНЗ; є реальні можливості для застосування багатобальної шкали оцінювання;

- застосування тестової перевірки знань дає можливість формалізувати процес контролю, використовувати комп’ютерну техніку, сучасні педагогічні технології навчання, а також можливість поєднання тестування з різними дидактичними технологіями, методиками навчання та/або його включення як складової до інших методів контролю;

- порівняно з іншими методами контролю тестова перевірка сприяє широкому охопленню всього складу студентів зі значним заощадженням навчального часу, тобто є реальна можливість збереження ресурсу (мінімізація часу випробування водночас із збільшенням кількості випробуваних, необов`язкова відсутність викладача, як безпосереднє, так і опосередковане пред`явлення тестів тощо);

- забезпечується широка можливість індивідуалізації та диференціації контролю з визначенням певного рівня навченості студентів; система тестових завдань сприяє здійсненню контролю самостійної роботи студентів, створює умови для самооцінювання досягнень;

- стандартизована процедура вимірювання знань та аналізу результатів сприяють об`єктивному та незаангажованому підходу до встановлення якості освіти та уможливлюють її моніторинг; можливе багаторазове повторення умов перевірки для з’ясування змін у рівні підготовки.

- трудомісткість процесу конструювання тесту і необхідність спеціальної підготовки розробників тестів;

- не виключена можливість угадування правильної відповіді для окремих форм тестових завдань;

- постановка неадекватних сутності тестування цілей, таких, наприклад, як подолання корупції в освіті чи забезпечення справедливого доступу до вищої освіти тощо;

- недостатня теоретична та методична база педагогічних тестів і як наслідок - неточності у вимірюваннях або перекручування результатів;

- складність перевірки рівня сформованості професійних умінь, професійного мислення майбутнього фахівця;

- відсутність досвіду проходження тестування у випробуваних.




Розкриваючи роль тестування в процесі контролю якості навчання, неможливо оминути доволі важливе питання: на який рівень сформованості знань і вмінь повинні бути зорієнтовані ті чи інші тести, щоб під час контролю визначити у студентів потрібний рівень якості і співставити його з вимогами (еталоном). До того ж, знання вказаних рівнів вкрай потрібно при конструюванні і складанні тестових завдань, тестів за формою і змістом, коли в межах конкретного виду контролю встановлюється конкретний відсоток питань або завдань того чи іншого рівня складності. А орієнтиром рівня складності як раз і виступають рівні сформованості знань і вмінь.

В системі вищої освіти вже тривалий час успішно функціонує трирівнева система сформованості знань, яка представлена наступним чином:

ознайомчо-орієнтовний (ОО): при формуванні знань на цьому рівні студенти мають орієнтовне уявлення про поняття, що вивчають, можуть повторити формулювання визначень, законів; вміють виконувати типові завдання шляхом підстановки числових значень;

понятійно-аналітичний (ПА): студенти мають чітке уявлення і поняття про об’єкт, що вивчається; здатні здійснити смислове виділення, пояснення, проводити аналіз, перенесення раніш засвоєних знань в нетипові, нестандартні ситуації;

продуктивно-синтетичний (ПС): студенти мають повне поняття про об’єкт, що вивчається, здатні здійснювати синтез, генерувати нові уявлення, переносити раніш засвоєні знання в нетипові, нестандартні ситуації.

Зауважимо, що ознайомчо-орієнтовний рівень сформованості знань в свою чергу поділяють на два підрівня:

– ознайомлення, коли особа має загальне уявлення про той чи інший навчальний об’єкт, але не здатна відтворити інформацію щодо нього, сформувати основні положення, визначити ознаки, що його характеризують;

– репродукції, коли особа здатна відтворювати (розповісти, пояснити) структуру системи знань щодо визначень, найбільш суттєвих ознак, принципів дії основних навчальних об’єктів або інших характеристик явищ або систем явищ, що мають найбільше значення.

Всі уміння щодо вирішення типових задач діяльності пропонується розподілити на такі групи: предметно-практичні (ПП), предметно-розумові (ПР), знаково-практичні (ЗП), знаково-розумові (ЗР).

Рівні сформованості умінь представлені так:

– 1-й (рівень О) – уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї;

– 2-й (рівень Р) – уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації;

– 3-й (рівень Н) – уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички.

Результати тестування значною мірою дають можливість побачити які розумові та практичні дії студент спромігся виконати по завершенні певного циклу навчання і в якій мірі він підготовлений до майбутньої професійної діяльності. Фактично дані того чи іншого контролю інформують викладача про рівень засвоєння студентами навчального матеріалу та вказують, наскільки вони оволоділи необхідними уміннями (навичками) для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (для бакалаврів) або для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (для магістрів).

Головним елементом (деякою мірою своєрідним «двигуном») в цій системі є викладач, від роботи якого залежить і якість самого тестування, і якість підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності.

Наступною ланкою, яка також грає суттєву роль в забезпеченні функціонування системи тестування, є предметно-методична комісія. Вона може одночасно виступати в ролі координатора і первинного експерта в процесі формування бази тестів з усіх навчальних дисциплін, які є складовими змісту підготовки фахівця конкретного освітньо-кваліфікаційного рівня конкретного напряму (спеціальності) конкретної галузі знань. Також ПМК може забезпечувати і підготовку «міждисциплінарних тестів» або тестів, які є відображенням взаємозв`язку і взаємодії декількох навчальних дисциплін. Цей різновид тестів в подальшому може використовуватися при підготовці до складання студентами комплексного державного екзамену, де завдання з різних навчальних дисциплін мають бути узгоджені як за рівнем складності, так і в змістовному аспекті.

Зараз в багатьох ВНЗ з урахуванням складності всіх проблем організації тестування (теоретичних, методологічних, методичних) поширеною є практика визначення на кафедрі викладача, який виконує функції тестолога.

Саме кафедри зацікавлені в тому, щоб тестування як елемент контролю навчально-виховного процесу в усіх формах організації навчання, ефективності системи підготовки фахівця до майбутньої професійної діяльності відповідно до вимог державних і галузевих стандартів освіти здійснювалось на належному рівні та забезпечувало в повному обсязі визначення (встановлення) якості професіоналізму (компетентності) майбутнього фахівця.

На сьогоднішній день це можливо за умов ефективного поєднання на практиці тестових і традиційних методів контролю, але можна сподіватися, що сучасне життя і його нагальні проблеми підкажуть нам найбільш оптимальні за змістом, способами і організаційними формами варіанти відстеження готовності майбутнього фахівця до професійної діяльності.


^ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕСТІВ

За метою, змістом та використанням тестів у навчальному процесі сформована наступна класифікація тестів:

тести особистості – для оцінювання емоційно-вольових якостей індивідуума;

тести інтелекту – для аналізу рівня розвитку пізнавальних процесів та функцій мислення;

тести здібностей – для оцінювання змоги оволодіння різноманітною діяльністю;

тести досягнень, за допомогою яких оцінюють розвиток знань, вмінь, навичок після навчання.

За процедурою створення можуть бути виділені тести:

– стандартизовані – офіційно зареєстровані тести, які складаються авторитетною комісією й перевіряються на великій кількості людей; використовуються для підсумкового контролю студентів;

– нестандартизовані – складаються одним викладачем і застосовуються залежно від конкретного завдання протягом навчального року; використовуються у поточному контролі знань студентів.

За методологією інтерпретації результатів:

– нормативно-орієнтований (по відношенню до нормативного зразку);

– критеріально-орієнтовний (для оцінки рівня володіння знаннями та вміннями).

За цілями використання:

– вхідний/попередній – на початку вивчення дисципліни або окремого змістового/залікового модуля (під час лекції, семінару) тощо;

– поточний – в процесі вивчення дисципліни (після вивчення певного змістового/залікового модуля) тощо;

– підсумковий – наприкінці вивчення дисципліни, семестру тощо.

За конструкцією:

– однорідний – тестові завдання одинакової складності;

– нарастаючий – тестові завдання розташовані по мірі ускладнення;

– адаптивний – тест являє собою систему завдань, в якій вибір чергового завдання залежить від відповіді на попереднє.

За формою:

– закритого типу;

– відкритого типу;

– на встановлення відповідності;

– на встановлення вірної послідовності дій тощо.

За призначенням:

– гомогенний (атестаційний, критеріально-орієнтований) – для виміру знань за однією дисципліною;

– гетерогенний – для виміру знань за декількома дисциплінами;

– інтегративний (профорієнтований) – призначений для конкретних професій і потребує виконання контрольних завдань, що моделюють професійну діяльнійсть;

– прогнозуючий;

– класифікаційний;

– контролюючий;

– навчальний.

За способом надання:

– бланкові (машиночитаємі бланки, тестові зошити тощо);

– предметні (маніпуляція матеріальними об’єктами розрахована на швидкість реакції та чіткість дій);

– апаратурні (з використанням спеціальної апаратури);

– практичні (аналоги лабораторних робіт, але з тестовими умовами завдань);

– компьютерні.

За характером дій:

– вербальні;

– невербальні.

^ 5. ФОРМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ КОНСТРУЮВАННЯ ТЕСТІВ

Тести повинні відповідати певним вимогам, оскільки випадково обраний набір завдань неможливо назвати тестом.

Валідність (або адекватність цілям перевірки) - указує на більший чи менший ступінь придатності тесту до використання з певною метою. Визначають кілька видів валідності. Можна виділилити: змістовну валідність тесту, тобто завдання тесту побудоване на основі лише технічних навчальних елементів, які вивчались студентами і на тому ступені абстракції, на якому вони викладались; функціональну валідність тесту, тобто завдання тесту відповідають виявленому рівню засвоєння – рівню, який задано навчальним стандартом.

Надійність – показник якості й ефективності тесту, характеризується стабільністю, стійкістю показників при повторних вимірюваннях за допомогою того ж тесту або його рівноцінної заміни.

Визначеність передбачає використання в тесті тільки такого контрольного матеріалу, який відповідає змісту навчальної дисципліни; зміст тестового завдання зрозумілий для студента, тобто які знання та дії він повинен продемонструвати. Якщо на тестові завдання відповідають менше ніж 70% студентів, то їх необхідно перевірити на визначеність.

Простота – формулювання завдань та відповіді повинні бути чіткими, стислими. Показником простоти є швидкість виконання завдання.

Однозначність – завдання повинне мати єдину правильну відповідь – еталон.

Диференційна здатність тесту – характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти у студентів достатній/недостатній рівень володіння знаннями, вміннями і навичками.

Практичність тесту – характеристика тесту, яка визначає:

– доступність інструкцій тесту та змісту тестових завдань для розуміння його студентами;

– простота організації проведення тестування в різних умовах;

– простота перевірки відповідей і визначення результатів та оцінки.

Обумовленість тестового завдання передбачає, що після прочитання завдань кожен студент розуміє, які дії він повинен виконувати, які знання продемонструвати.

Однорідність тестового завдання передбачає, що при складанні тестів в декількох варіантах однорідність визначається стабільністю результатів за запитаннями в усіх варіантах одного й того ж самого завдання.

Економічність тесту – характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.
  1   2   3   4

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМетодичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу
Методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни двнз київський національний економічний
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни двнз київський національний економічний
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад
Щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного І підсумкового контролю знань
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки України
Методичні матеріали щодо організації та змісту самостійної роботи студентів, поточного та підсумкового контролю знань з дисципліни...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління кафедра адміністративного права робоча навчальна програма
Робоча навчальна програма дисципліни «Митне право» для студентів 2 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління кафедра адміністративного права робоча навчальна програма
Робоча навчальна програма дисципліни «Митне право» для студентів 2 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління кафедра адміністративного права робоча навчальна програма
Робоча навчальна програма з дисципліни «Адміністративний процес та адміністративна відповідальність» для студентів 3 курсу денної...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України донецький державний університет управління

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління методичні рекомендації щодо підготовки та використання тестових завдань в процесі поточного та підсумкового контролю знань студентів в Дондуу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління кафедра адміністративного права робоча навчальна програма
Робоча навчальна програма дисципліни «Кримінальне право» (Особлива частина) для студентів 3 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи