Міністерство охорони здоров’я україни icon

Міністерство охорони здоров’я україни




НазваМіністерство охорони здоров’я україни
Сторінка1/4
Дата29.06.2012
Розмір0.74 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ


БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено”


на методичній нараді кафедри

педіатрії та медичної генетики

“_____”____________ 2008р (Протокол №__)

Завідувач кафедри

д. мед.н., професор ___________Сорокман Т.В.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

тема заняття

Функціональні та органічні захворювання стравоходу та шлунку в дітей старшого віку .

Модуль 1. Найбільш поширені соматичні захворювання в дітей

Змістовний модуль 4. Гастроентерологія дитячого віку


Навчальна дисципліна:

Педіатрія

Курс 4

Факультет медичний №1, №2

Спеціальність лікувальна справа

Кількість годин 5

Методичну розробку склала

ас. Боднар Г.Б.


ЧЕРНІВЦІ-2008

^ 1. Науково-методичне обґрунтування теми: Захворювання органів травлення становлять значну питому вагу і посідають третє місце в структурі усіх захворювань у дітей. На особливу увагу заслуговують ураження шлунку та дванадцятипалої кишки, які найчастіше дебютують в дошкільному та шкільному віці, а рецидивуючий перебіг захворювання часто призводить до виражених анатомічних змін органу і, в подальшому, до втрати працездатності та інвалідизації дорослого населення.

Тому знання принципів та особливостей своєчасної діагностики, лікування та профілактики патології шлунково-кишкового тракту у дітей є досить актуальною як з позицій медико-реабілітаційних заходів, так і соціально-економічних аспектів цієї проблеми.


^ 2. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

  • Особливості анатомії та фізіології шлунково-кишкового тракту в дитячому віці;

  • сучасні погляди на питання етіології та патогенезу хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей;

  • принципи класифікації хронічних гастритів, гастродуоденітів у дітей;

  • основні клінічні ознаки патології , методи клініко-лабораторного та функціонального обстеження;

  • диференційну діагностику з іншими захворюваннями, що мають подібну симптоматику;

  • сучасні методи лікування в залежності від стадії захворювання, важкості перебігу;

  • принципи диспасерного спостереження хворих з захворюваннями на гастрит, гастродуоденіт, основи профілактики цих захворювань.


2.2.Студент повинен вміти:

  • визначити основні анамнестичні дані, що свідчать про наявність у дитини захворювань шлунково-кишкового тракту;

  • визначити найбільш інформативні ознаки хвороби при об’єктивному, лабораторно-інструментальному обстеженні хворого;

  • обгрунтувати діагноз згідно класифікації;

  • призначити індивідуалізоване лікування відповідно встановленому діагнозу;

  • розробити профілактичні заходи, визначити принципи диспансерного спостереження.



^ 3. Виховна мета:

  • сформувати у студентів основні уявлення про особливості клінічного перебігу хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей, проведенні лікувально-діагностичних маніпуляцій (з урахуванням характеру захворюваня та індивідуальних особливостей дитини, ступеню інтелектуального розвитку, рівня культури, можливостей вербального спілкування, контакту з батьками хворої дитини та ін.).

  • протягом всього заняття викладач зобов’язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворою дитиною та батьками, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід’ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.


^ 4. Міжпредметна інтеграція:


Назва дисципліни та відповідної кафедри


Знати

Вміти

Анатомія

Анатомічні особливості шлунково-кишкового тракту у дітей різного віку




Біохімія

Дослідження кислото- та секрето-продукуючої, ферментотвірної. функції шлунку

Провести оцін-ку результатів фракційного зондування шлунку, рН-метрії, діагнос-тика інфекції H.pylory

Фізіологія

Секреторна функція органів травлення, принципи регуляції харчової діяльності шлунково-кишкового тракту, моторні та захисні функції шлунково-кишкового тракту.

Оцінка резуль-татів моторної та секреторної функції шлун-ку

Патфізіологія

Патогенез патології шлунково-кишкового тракту запального характеру

Проаналізувати основні ланки етіопатогенезу захворювання

Пропедевтика внутрішніх хво-роб та пропе-девтика дитячих захворювань

Характерні скарги при патологіі шлунково-кишкового тракту у дітей, основні клінічні симптоми, методи обстеження, диференціальну діагностику захворювань

Обґрунтувати діагноз згідно класифікації

Фармакологія

Фармакологічна дія необхідних препаратів

Призначити відповідне лі-кування, врахо-вуючи вікову дозу

Організація охорони здоров’я та соцгігієни

Принципи та організація диспансерного спостереження при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту

Скласти план реабілітації диспансерного хворого.

^ 5. План та організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

N

з/п

^ Основні етапи заняття та їх зиіст

Розподіл часу та рівнях засвоєння

Види контролю

Навчально-методичне забезпечення

1.


^ Підготовчий етап

15%

Фронтальне опитування, таблиці, тести ІІ-ІІІ рівня, задачі ІІ-ІІІ рівня,

Текстові ситуаційні задачі,.

Індивідуальний контроль практичних навичок та результатів курації хворих. Вирішення клінічних текстових завдань.


результати аналізів (загальноклінічних,біохімічних),інструмента-льних методів дослідження (сонографічного, дуоде-нального зондування)

3 – 4 хворих з гастроентерологічного відділення.


матеріали загально-клінічних,параклінічних методів обстеження, лікарські засоби


Набір тестових завдань

та еталони відповідей.

1.1

Організаційні питання

1.2

Формування мотивації

1.3

Контроль початкового рівня підготовки (стандартизовані засоби контролю)

2.

Основний етап:

Формування професійних вмінь та навичок:

а)вірно зібрати анамнез захворювання та життя, провести курацію хворих, скласти план обстеження та лікування;

б)обговорення та оцінка результатів курації;

в)вирішення ситуаційних клінічних задач

65%

3.


Заключний етап



20%

3.1

Контроль кінцевого рівня підготовки

3.2

Мотивована загальна оцінка навчальної діяльності студента

3.3

Інформування студентів про тему наступного завдання



^ 5.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується вирішити типове питання з постановкою діагнозу, при необхідності – використати ситуаційні задачі.


^ 5.2. Основний етап:

Опитування та фізичне обстеження хворого проводять самі студенти почергово під контролем викладача. Для оцінки правильності обстеження постійно залучаються інші студенти.

При опитуванні хворих увага студентів звертається на клінічну характеристику захворювань гепатобіліарної системи у дітей, сучасні принципи терапії цих захворювань, диспансерного спостереження.

Реферат. Захворювання органів гастродуоденальної зони посідають особливе місце серед захворювань травної системи у дітей. Це зумовлене не тільки їх часттотою (60—70% в структурі хронічних захворювань травного каналу) і своєрідністю клінічного перебігу захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, а й роллю, яку відіграє дванадцятипала кишка у фізіології і патології травлення. Як свого роду «гіпофіз» травного каналу вона за допомогою гор­мони? регулює секреторну, моторну та евакуаторну діяльність всієї травної системи. Тому ураження дванадцятипалої кишки неминуче справляє вплив на діяльність інших органш травного каналу, що збільшує первинну пато­логію, накладаючи істотний відбиток на характер перебіїу захворювання.

В останні роки відзначають значне «помолодшання» захворювань зони, збільшення частоти виявлення ерозивно-деструктивних процесів, схильність до тривалого рецидивуючого перебігу захворювання.

Виділяють три основні групи хронічних захворювань органів гастродуоде­нальної зони у дітей.

  1. Функціональні секреторно-рухові захворювання шлунка і дванадцяти­палої кишки (син.: невроз шлунка, синдром подразненого шлунка, псевдовиразковий синдром, функціональна диспепсія, невиразкова ди­спепсія, неорганічна диспепсія).

  2. Запальні й деструктивні захворювання (хронічний гастрит, хронічний дуоденіт, хронічний гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка і дванад­цятипалої кишки).

  3. Аномалії розвитку, положення, сторонні тіла, пухлини шлунка і дванад­цятипалої кишки (атрезія, деформація і дивертикули шлунка, справжній гастроптоз, мегадуоденум, поліпи і поліпоз шлунка інші сто­ронні тіла).

Різноманітність ураження органів гастродуоденальної зони пов'язана з складністю і численністю етіологічних чинників і патогенетичних механіз­ми? захворювань. Як правило, на організм дитини впливає комплекс факто­рів, поєднання яких, особливо за їх тривалого впливу, визначає появу тієї чи іншої клінічної форми в умовах зменшеної реактивності організму дитини. Виділяють чинники, відповідальні за виникнення захворювання, і такі, що сприяють цьому. З етіологічних чинників, що відіграють визначальну роль у виникненні захворювань гастродуоденальної зони, насамперед, необхід­но виділити спадковість. У батьків хворих дітей чи найближчих родичів ча­сто виявляють хронічні захворювання органів гастродуоденальної зони.

Щодо факторів, які вважали відповідальними за виникнення хронічних захворювань гастродуоденальної зони — тривалого порушення режиму і ха­рактеру харчування, застосування деяких лікарських препаратів (саліци­латів, сульфаніламідів, стероїдних гормонів), ендокринних захворювань і хвороб обміну речовин, тканинної гіпоксії, алергічних захворювань, у тому числі харчової алергії, з погляду сучасних концепцій їх слід віднести до сприятливих чинників. Безсумнівно, вони є підґрунтям, на якому спадко­вий, інфекційний, нервовий, кислотно-пептичний та~їнші чинники ре-алізуються більш ефективно. .

^ ФУНКЦІОНАЛЬНІ СЕКРЕТОРНО-РУХОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШЛУНКА ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ (ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ)

Ця назва має багато синонімів: невроз шлунка, синдром подразненого шлунка, псевдовиразковий синдром, функціональна диспепсія, невиразко-ва диспепсія, неорганічна диспепсія, есенціальна диспепсія, ідіопатична диспепсія та ін.

Термінологічна різноманітність значною мірою відбиває складність і неоднозначність підходу до суті функціональних розладів. З одного боку, не виявлені ні суто функціональні, ні суто структурні (морфологічні) зміни, оскільки етіологічні чинники впливають, насамперед, на структуру, і зміни морфології зумовлюють зміни функції. З іншого боку, функціональні зміни в одному органі можуть стати причиною структурно-функціональних роз­ладів в іншому, наприклад, безупинне надходження кислого вмісту шлунка до дванадцятипалої кишки спричиняє виникнення дуоденіту, а його кидан­ня у стравохід — рефлюкс-езофагіт. Це свідчить, що функціональний харак­тер змін досить відносний і залежить від якості застосованих досліджень: відсутність змін на клітинному, тканинному й органному рівні не виключає молекулярних і субклітинних змін. Тому в основу наших уявлень про фун­кціональні захворювання не тільки органів гастродуоденальної зони, а й травної системи в цілому, повинний бути покладений принцип єдності структури та функції. У той же час, у теоретичній і практичній медицині широко використовують загальноприйняте визначення так званих «фун­кціональних» захворювань травної системи: це захворювання, коли розла­ди рухової чи секреторної функції не супроводжується змінами їх мікрост­руктури.

З цього погляду поширений у теперішній час термін «невиразкова дис­пепсія» некоректний, оскільки припускає можливість включення до групи функціональних захворювань хронічного гастриту, який має чіткі морфо­логічні критерії. Більш прийнятний термін «неорганічна диспепсія», ще точніїпий — функціональна диспепсія. Проте, і він скоріше відіграє роль узагальнюючого терміна. Застосоване в педіатричнії! практиці поняття

«функціональні секреторно-рухові захворювання шлунка» є більш точним і цілком прийнятним у практичній роботі.

В термінологічному плані слід диференціювати функціональні пору­шення і порушення функції: порушення функції того чи іншого органа мо­же бути пов'язане з будь-якою причиною, у тому числі і його органічним пошкодженням. Функціональні порушення з цієї точки зору вважати окремим випадком порушення функції органа, не пов'язаним з його ор­ганічним пошкодженням. Причини функціональних захворювань лежать поза органом, функція якого порушена, і пов'язані з розладами регуляції цього органа.

Серед клінічних проявів функціональних розладів шлунка можуть переважати секреторні чи рухові розлади. Теоретично можна уявити, що у якийсь період перебіг функціональних захворювань є чисто секреторним або чисто моторним, проте, у більшості спостережень порушення секреції і моторики поєднані, що визначає правомірність терміна «функціональні се­креторно-рухові захворювання шлунка».

Значущість функціональних захворювань органів гастродуоденальної зо­ни в гастроентерології дитячого вік зумовлена, насамперед, їх частотою і по­ширенням. Формуючись переважно у періоди найбільш інтенсивного росту і дозрівання організму, коли фізіологічні функції найбільш лабільні й ураз­ливі, функціональні розлади притаманні дитячому і підлітковому віку. Саме в ці періоди функціональні зміни травних органів виявляють особливо часто.

Крім порушень секреторної та рухової функцій шлунка, функціональні захворювання супроводжуються порушенням психічного й фізичного роз­витку дитини, розладами обмінних процесів; крім того, функціональні зміни в одному органі спричиняють структурно-функціональні порушення в інших. Це визначає необхідність своєчасної діагностики і корекції функціональних розлади як важливої умови профілактики тяжких ор­ганічних захворювань не тільки у дітей, а й у дорослих.

Виникненню функціональних захворювань шлунка у дітей сприяє ком­плекс чинників, які такою чи інакшою мірою зумовлюють розлади нейро-вегетативної іннервації травних органів. Факторами, що визначають характер реакції організму дитини є спадковість, преморбідний стан, реактивність.

Істотну роль відіграють зміни динамічного стереотипу внаслідок зміни умов життя, побуту, харчування; нервово-емоційне перенапруження, конфліктні ситуації в школі або сім'ї, психічна травма, алкоголізм, наркоманії, депресивний стан батьків. Негативну роль відіграє надмірна батьківська опіка дитини, часте відвідування лікарів різних спеціальностей, деякі інші причини, наприклад, невідповідне місце для сну.

Поряд з зазначеними факторами, важливе значення мають також хронічна перевтома, гіподинамії, хронічні інфекції та інтоксикації, захво­рювання інших органів, насамперед, травної системи. Не підтвердилися припущення про можливий зв'язок між функціональними захворюваннями.

Роль обтяженості спадковості особливо важлива при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, яка успадковується за аутосомно-домінантним чи аутосомно-рецесивним типом, незважаючи на стать. В останні роки дове­дено генетичну схильність особливих протеолітичних властивостей шлун­кового соку у дітей, батьки яких страждають на виразкову хворобу дванад­цятипалої кишки. Встановлено, що за підвищення вмісту пепсиногену А втричі збільшується ризик виникнення виразкової хвороби дванадцятипа­лої кишки, у той час як при збільшенні концентрації пепсиногена С втричі підвищується ризик виникнення виразки шлунка.

Гіперпепсиногенемію А виявляють у 57% кровних родичів і 50% хворих виразкою дванадцятипалої кишки, вона передається за аутосомно-домінантним типом, при цьому у 8 разів підвищується ризик виникнення гіперпепсинемічної форми виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Агресивні властивості пепсиногену А є однією з провідних причин форму­вання генетично детермінованої групи пептичних захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки (функціональні розлади шлунка, що супроводжу­ються суперацидозом, хронічний антральньїй гастрит, хронічний дуоденіт, хронічний первинний гастродуоденіт), які у подальшому можуть трансфор­муватися у виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.

Спадкова схильність, навіть за наявності полігенного блоку спадкових чинників, реалізується лише під впливом дії на організм комплексу неспри­ятливих екзогенних чинників, серед яких особливе місце належить психое­моційним стресогенним факторам. У сучасних умовах відбувається приско­рений фізичний, психічний та статевий розвиток дітей. При цьому зміню­ються взаємовідносини між функціями центральної нервової системи і функціональним станом органів травлення. Лабільність емоційної сфери дитини та нестійкий гомеостаз внаслідок морфофункціональних змін, які відбуваються постійно і пов'язані з розвитком організму дитини, створю­ють передумови для виникнення функціональних та органічних захворю­вань органів травлення.

Встановлено, що виникнення і перебіг захворювань органів гастродуо­денальної зони, насамперед, виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та шлунка, зумовлені дією хронічного психо-емоційного стресу. Виявлено пряму залежність між інтенсивністю впливу несприятливих психопато­логічних чинників і виникненням та рецидивуванням захворювань органів гастродуоденальної зони, встановлені психологічні та характерологічні вла­стивості, притаманні пацієнтам з виразковою хворобою — стійкий депре­сивний синдром, психопатизація особи, наявність астенічних розладів.

Чинником, який багато в чому визначає тяжкість перебігу запальних і деструктивних захворювань органів гастродуоденальної зони, є гелікобактерна інфекція. НеІісоЬасІег руlогі (НР) — своєрідний звитий мікроор­ганізм, відповідальний за виникнення хронічного антрального гастриту (типу В), виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Грамнега­тивну макроаерофільну бактерію вигнутої чи спіралеподібної форми з бага­тьма джгутиками виявляють на поверхні епітеліальних клітин і в глибині шлункових ямок у 90—100% пацієнтів з виразковою хворобою дванадцяти­палої кишки, у 85% - з виразковою хворобою шлунка, у 85-90% - з хронічним антральним гастритом, у 20—30% — з функціональними розлада­ми секреції шлунка (невиразкова диспепсія) (фото 1).

Н. pylori відрізняється вірулентністю, яку забезпечують спіралеподібна форма бактерії і наявність численних джгутиків, ферменти адаптації — уре­аза і каталаза, адгезивністю, пригніченням імунної системи макроорганізму і патогенністю, зумовленою виділенням токсинів і токсичних ферментів,, стимуляцією запалення, зміною фізіології шлунка внаслідок підвищення рівня гастрину у сироватці.

Природним резервуаром Н. pylori, насамперед, є людина. Існують два можливі шляхи передачі інфекції: фекально-оральний (через заражену пит­ну воду, сирі інфіковані овочі) і орально-оральний (через недостатньо про­дезинфіковані ендоскопи та біопсійні щипці).

Інфікування Н. pylori, як правило, відбувається в дитячому віці, причо­му важливим епідеміологічним чинником гелікобактеріозу є соціально-економічний статус населення: чим він нижчий, тим вище ризик інфіку­вання. Частота інфікування Н. pylori дітей дошкільного віку в країнах, що розвиваються, збільшується майже на 10% кожного року і досягає майже 100% - у дорослих. У розвинених країнах поширеність Н. pylori
  1   2   3   4

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 1994 р.) та "Програми виробничої та переддипломної практики" за спеціальністю 11020101...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни
Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської
Міністерство охорони здоров’я україни iconЛекція: “ Правові основи організації охорони здоров'я
Міністерство охорони здоров‘я україни вднзу «українська медична стоматологічна академія» Кафедра соціальної медицини, організації,...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національн ий медичн ий університет ім ені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Ки ївської міської держа вної а дміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Головне управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Науково-практичний семінар
Начальник Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я україни
Пропедевтики дитячих хвороб. Програми навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації”...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров’я України
Дитяча неврологія”, схваленої Кординаційною науково-методичною радою з післядипломної освіти лікарів І провізорів при Головному управлінні...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров'я україни донецький національний медичний університет ім. М. Горького збірник алгоритмів стоматологічних маніпуляцій
Рекомендовано цмк з вищої медичної освіти Міністерства охорони здоров`я України як навчальний посібник для студентів стоматологічних...
Міністерство охорони здоров’я україни iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи