1 Загальні вказівки icon

1 Загальні вказівки




Скачати 390.52 Kb.
Назва1 Загальні вказівки
Дата29.06.2012
Розмір390.52 Kb.
ТипДиплом

1 Загальні вказівки


Мета даних методичних вказівок – ознайомити студентів-дипломників з вимогами до розділу “Охорона праці” в дипломних роботах та запропонувати найбільш раціональний порядок його виконання.

Питання підвищення продуктивності праці, зменшення кількості можливих помилок у роботі багато в чому залежать від безпечних, нешкідливих та оптимальних умов праці. Тому важливим завданням студента-дипломника є аналіз умов праці в конкретному приміщенні, взятому за об’єкт дослідження. Як об’єкт дослідження необхідно взяти структурний підрозділ або робоче приміщення, максимально пов’язане з темою дипломної роботи. Цей зв'язок може бути обумовлений отриманням вихідної інформації для написання дипломної роботи, місцем реалізації отриманих у роботі результатів або, в крайньому разі, місцем написання роботи.

Вибрати об’єкт дослідження та здійснити попередній аналіз умов праці в ньому студент-дипломник повинен під час переддипломної практики. Результати аналізу необхідно внести у звіт із практики.

Усі питання, пов’язані з роботою над розділом “Охорона праці”, вирішуються з викладачем-консультантом з охорони праці кафедри прикладної екології, який організовує порядок консультацій.

Для перевірки розділ “Охорона праці” подається консультанту в чорновому варіанті. На чернетці необхідно зазначити прізвище студента, групу, місце проходження практики, тему дипломної роботи. Чернетку потрібно виконати акуратно, з мінімальною кількістю виправлень на аркушах формату А4. Текст необхідно розмістити з одного боку аркуша, що дає можливість за необхідності його редагувати, видаляючи зайві та додаючи необхідні матеріали.

У кінці чернетки необхідно подати попередній список використаної літератури, а в тексті розділу на використану літературу повинні даватися відповідні посилання.

При оформленні остаточного варіанту пояснювальної записки до дипломної роботи список літератури з охорони праці потрібно внести до загального списку використаної літератури.

До кожної наступної консультації студентом аналізуються зауваження викладача-консультанта, одержані на попередній консультації, і подається виправлений варіант.

Після перевірки й узгодження усіх питань консультант дає дозвіл на внесення розділу до чистового варіанта дипломної роботи.

Факт виконання студентом-дипломником розділу “Охорона праці” в належному обсязі викладач-консультант візує підписом на титульному аркуші зброшурованої пояснювальної записки. На цій стадії роботи перевіряється відповідність розділу наведеному змісту роботи, а також відповідність нумерації посилань на використану літературу. За відсутності такого підпису дипломна робота до захисту не допускається.

При складанні тез виступу на захисті дипломної роботи необхідно передбачити час для стислого висвітлення вирішених питань з охорони праці.


^ 2 Обсяг, зміст і порядок висвітлення розділу “Охорона праці” в дипломній роботі


Розділ “Охорона праці” є невід’ємною складовою пояснювальної записки до дипломної роботи, як правило, -четвертою. Він повинен складатися орієнтовно з 8-12 сторінок тексту, в тому числі п’яти рисунків чи схем, які можна розміщати по тексту або виносити в додатки.

Розділ складається з трьох питань:

2.1 Характеристика приміщення.

2.2 Аналіз стану охорони праці.

2.3 Заходи щодо поліпшення умов праці.


3 Методичні вказівки до розроблення питань розділу “Охорона праці”


3.1 Характеристику приміщення необхідно розпочинати з обґрунтування вибору самого приміщення як об’єкта дослідження з точки зору теми дипломної роботи.

За об’єкт дослідження можна взяти:

- приміщення, у якому планується реалізація питань, вирішених у дипломній роботі;

  • у даному підрозділі отримана вихідна інформація для написання роботи;

  • приміщення, у якому була написана робота.

Бажано, щоб у обраному приміщенні було не менше 4-5 робочих місць.

У характеристиці приміщення необхідно зазначити, в якій будівлі і на якому поверсі воно розташоване, його габарити, загальну площу та висоту. Необхідно розрахувати також площу приміщення, що припадає на одного працівника, та оцінити це значення відповідно до СНиП 2.09.04-87[3]. Цим документом установлено, що на кожного працюючого повинно припадати в управлінських приміщеннях не менше 4м2 робочої площі і не менше 6м2 на одного працюючого в конструкторських бюро та обчислювальних центрах. Висота приміщення від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м.

3.2 Визначити категорію приміщення за небезпекою ураження працюючих електричним струмом:

- без підвищеної небезпеки;

  • підвищеної небезпеки;

  • особливо небезпечні.

3.3 Навести план приміщення, на якому відобразити розміщення робочих місць, основного обладнання і меблів, а також габарити. Це буде перший з п’яти необхідних рисунків розділу “Охорона праці”.


Нижче наведений приклад першого питання розділу:


^ 4.1 Характеристика приміщення

Відповідно до теми дипломної роботи як об’єкт дослідження в розділі “Охорона праці” нами взято відділ виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Сум у зв’язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи.

Приміщення відділу знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 27 м2, висота – 2,5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 27 : 6 = 4,5 (м2/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 – 87[3 ] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м2/чол.) робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано.

У приміщенні розташовано 5 комп’ютерів. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні -- 220 В. У приміщенні розміщені 6 письмових столів, одна шафа для зберігання документів, один холодильник.

^ За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих .

План приміщення наведений на рисунку 4.1.




Рис. 4.1 – Планування приміщення


3.4 В аналізі стану охорони праці необхідно визначити місця приміщення, де можливий вплив на працюючих небезпечних або шкідливих факторів та джерела їх виникнення. Для офісних приміщень відповідно до ГОСТ 12.0.003-74[1] основними небезпеками можуть бути:

  • небезпека ураження електричним струмом;

  • небезпека отримання термічних опіків;

  • небезпека виникнення пожежі;

  • небезпека падіння з висоти при розташуванні приміщення стосовно поверхні землі на значній висоті (високий поверх);

  • підвищений рівень шуму;

  • відхилення санітарно-гігієнічних умов від нормативних вимог.

При аналізі санітарно-гігієнічних умов необхідно дослідити:

  • достатність природного освітлення;

  • достатність штучного освітлення;

  • достатність вентиляції;

  • метеорологічні умови на робочих місцях;

  • за наявності - джерела підвищеного рівня шуму, збиткового тепла, електромагнітного та іонізуючого випромінювання;

  • стан підлоги і спосіб її прибирання;

  • забезпеченість працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.

При дослідженні достатності природного освітлення необхідно відповісти на запитання: чи відповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП II-4-79[4].

Перш за все студент-дипломник повинен скласти розрахункову схему, дотримуючись пропорції розмірів або вибраного масштабу, на якій відобразити (рис. 3.2):

  • габаритні розміри приміщення: довжину, ширину, висоту;

  • розміри вікон: ширину, висоту, їх кількість;

  • розміщення вікон за висотою приміщення: висоту від підлоги до підвіконня та висоту верху вікна стосовно рівня робочої поверхні, яка розміщена на висоті 0,8 м від підлоги;

  • відстань від вікна до розрахункової точки О, яка вибирається на робочому місці, найбільш віддаленому від вікна.



Рис. 3.2 – Схема розрахунку природного освітлення


Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу України еIV визначається, %, за формулою

, (3.1)

де енІІІ - нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4-79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботи III розряду (середньої точності), для бокового освітлення
енІІІ = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Сум знаходиться у межах 0,75-1,0.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули

, (3.2)

звідки

, (3.3)

де Sв – площа усіх вікон у приміщенні, м2;

Sn – площа підлоги приміщення, м2;

?з – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, ?з =0,4-0,5;

r1 - коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, ?сз. Для світлих приміщень із світлими меблями ?сз можна орієнтовно взяти таким, що дорівнює 0,5, для темних – 0,3, для середніх між ними – 0,4. Значення коефіцієнта r1 береться із таблиці 3.1. За відсутності точного значення воно визначається методом екстраполяції серед відомих сусідніх;

?в – світлова характеристика вікна вибирається з таблиці 3.2 аналогічно до r1;

Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон розташованими навпроти іншими будинками, якщо будинків немає, то Кбуд = 1;

Кз – коефіцієнт запасу береться в межах Кз = 1,3 -1,5.

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного освітлення, можна зробити висновок про необхідність додаткових заходів щодо поліпшення природного освітлення у досліджуваному приміщенні. Ефективність додаткових заходів щодо поліпшення природного освітлення необхідно перевірити відповідними розрахунками.


Приклад розрахунку достатності природного освітлення:


^ Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку (рис. 3.21).Це другий з п’яти рисунок розділу.





а) вигляд збоку




б) вигляд зверху


Рис. 3.21 – Схема розрахунку природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою


(3.4)

де, - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( = 1,5 % згідно з СНиП II – 4 – 79 );

m – коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9 );

с – коефіцієнт сонячності (оскільки вікна розташовані на південний-схід, то с = 1 ).


Тоді:

= 1,5*0,9*1 = 1,35%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули


, (3.5)


де SВ – площа всіх вікон у приміщенні, м2;

^ Sh – площа підлоги приміщення, м2;

?з – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо ?з = 0,4;

r1 – коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

в – світлова характеристика вікна;

^ Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, Кбуд = 1);

Кз – коефіцієнт запасу ( Кз = 1,4 ).


SВ = 1,5*1,4*2 = 4,2 (м2).

Sh = 4,5*6 = 27 (м2).

Для розрахунку коефіцієнта r1 необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 4,5/1,4 = 3,2;

^ 2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4/4,5 =0,9;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття ? стелі, стін, підлоги: ?сз = 0,4;

^ 4) відношення довжини приміщення до його глибини: 6/4,5 = 1,3.

Виходячи із розрахованих показників, із таблиці значень коефіцієнта r1 при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції


, (3.6)

де уі – значення функції при і-ому аргументі;

уі+1 – значення функції при (і+1)ому аргументі;

у (х) – значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів хі та хі+1;

хі – і-те значення аргументу;

хі+1 – (і+1)-те значення аргументу.


^ Звідси r1 дорівнюватиме



Для визначення коефіцієнта ?в потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики ?в світлових прорізів при боковому освітленні:







Кбуд = 1 (будинків напроти вікон немає).

Кз = 1,4.

Отже,

.

Оскільки фактичне значення природного освітлення менше нормованого (0,486  1,35,) то природне освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення .


Для оцінки ефективності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4-79.

Нормоване значення освітлення для адміністративного приміщення при загальному освітленні за СНиП ІІ-4-79 становить при використанні газорозрядних ламп – 300 лк, при використанні ламп розжарювання – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна становити 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 150 лк при використанні люмінесцентних ламп, або не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання.


Значення фактичного освітлення, лк, у приміщенні можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули


, (3.7)


звідки

, лк, (3.8)


де Fл – світловий потік однієї лампи, лм (дивись табл. 3.3);

Таблиця 3.1 – Значення коефіцієнта r1 при боковому однобічному освітленні


Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна

Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення

Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги, ср

ср = 0,5

ср = 0,4

Відношення довжини приміщення до його глибини

0,5

1

2 і більше

0,5

1

2 і більше

1

2

3

4

5

6

7

8

Від 1 до 1,5

0,1

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

1




0,5

1,4

1,3

1,2

1,2

1,15

1,1




1

2,1
















Від 1,5 до 2,5

0,1

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05




0,3

1,3

1,2

1,1

1,2

1,15

1,1




0,5

1,85

1,6

1,3

1,5

1,35

1,2




0,7

2,45

2,15

1,7

2,0

1,7

1,4




1

3,8

3,3

2,4

2,8

2,4

1,8

Від 2,5 до 3,5

0,1

1,1

1,05

1,05

1,05

1,1

1




0,2

1,15

1,1

1,05

1,1

1

1




0,3

1,2

1,65

1,1

1,15

1,1

1




0,4

1,35

1,25

1,2

1,2

1,15

1,1

Продовження табл. 3.1

1

2

3

4

5

6

7

8




0,5

1,6

1,45

1,3

1,35

1,25

1,2




0,6

2

1,75

1,45

1,6

1,45

1,3




0,7

2,6

2,2

1,7

1,9

1,7

1,4




0,8

3,6

3,1

2,4

2,35

2

1,55




0,9

5,3

4,2

3

2,9

2,45

1,9




1,0

7,2

5,4

4,3

3,6

3,1

2,4

Більше 3,5

0,1

1,2

1,15

1,1

1,1

1,1

1,95




0,2

1,4

1,3

1,2

1,2

1,15

1,1




0,3

1,75

1,5

1,3

1,4

1,3

1,2




0,4

2,4

2,1

1,6

1,6

1,4

1,3




0,5

3,4

2,9

2,5

2

1,8

1,5




0,6

4,6

3,8

3,1

2,4

2,1

1,8




0,7

6

4,7

3,7

2,9

2,6

2,1




0,8

7,4

5,8

4,7

3,4

2,9

2,4




0,9

9

7,1

5,6

4,3

3,6

3




1,0

10

7,3

5,7

5

4,1

3,5



Таблиця 3.2 – Значення світлової характеристики 0 світлових прорізів при бічному освітленні


Відношення довжини приміщення до його глибини

Значення світлової характеристики 0 при відношенні глибини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна

1

1,5

2

3

4

5

7,5

10

4 та більше

6,5

7

7,5

8

9

10

11

12,5

3

7,5

6

8,5

9,6

10

11

12,5

14

2

8,5

9

9,5

10,5

11,35

15

17

17

1,5

9,5

10,5

13

15

17

19

21

23

1

11

15

16

18

21

23

26,5

29

0,5

18

23

31

37

45

54

66




Таблиця 3.3 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла


Лампи розжарювання

Люмінесцентні лампи

Тип

Світловий потік, Fл, лм

Тип

Світловий потік, Fл, лм

В-125-135-15*

135

ЛДЦ 20

820

В 215-225-15

105

ЛД 20

920

Б 125-135-40

485

ЛБ 20

1180

Б 120-230-40

460

ЛДУ 30

1450

БК 125-135-100

1630

ЛД 30

1640

БК 215-225-100

1450

ЛБ 30

2100

Г 125-135-150

2280

ЛДУ 40

2100

Г 215-225-150

2090

ЛД 40

2340

Г 125-135-300

4900

ЛБ 40

3120

Г 215-225-300

4610

ЛДУ 80

3740

Г 125-135-1000

19100

ЛД 80

4070

Г 215-225-1000

19600

ЛБ 80

5220

* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.


?в – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах ?в = 0,4 - 0,6;

N – кількість світильників у приміщенні, яке досліджується, шт.

n – кількість ламп у кожному світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 -2;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15; для люмінесцентних ламп z = 1,1.

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, можна зробити висновок про ефективність штучного освітлення у приміщенні.

Допустимим відхиленням фактичного освітлення від нормативного є +20% - -10%.

Якщо освітлення недостатнє, необхідно запропонувати заходи щодо його покращення. Дієвість запропонованих заходів необхідно підтвердити розрахунками.

Розміщення світильників у приміщенні показати, як зображено на рис. 3.3.



Рис. 3.3 – Схема розміщення світильників


Приклад розрахунку достатності штучного освітлення:


Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні.

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 80 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II – 4 – 79).

Схема розміщення світильників у приміщенні наведено на рисунку 3.31. Це третій з п’яти рисунок розділу.




Рис 3.31 – Схема розміщення світильників


Розрахуємо фактичне значення освітлення (Еф), враховуючи те, що потужність ламп – 80 Вт, кількість ламп у світильнику – 2 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Еф) розраховуємо за формулою


, (3.9)


де Fл – світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 80 Вт - 3440 - 4320 лм);

В – коефіцієнт використання світлового потоку (В = 0,4 ч 0,6);

^ N – кількість світильників, шт.;

n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2;

К – коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).


Беремо

(лм)

В = (0,4 + 0,6)/2 = 0,5

N =4 шт.

n = 2 шт.

S =4,5*6 =27 м2.

К = (1,5+2)/2 = 1,75

Z = 1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення близьке до нормованого (299  300), а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

При дослідженні ефективності природної вентиляції в офісному приміщенні потрібно враховувати, що відповідно до СНиП 2.09.04-87 за умови, якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого, менше 20 м3, необхідний повітрообмін повинен становити не менше L' = 30 м3/год на одну особу. При об’ємі 20 м3 і більше на одного працюючого повітрообмін повинен становити не менше L' = 20 м3/год. При об’ємі 40 м3 і більше на одного працюючого за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін Lн обчислюється за формулою

, м3/год, (3.10)

де n - кількість працюючих.


Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано - через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін Lф, м3/год, обчислюється за формулою

, (3.11)

де Fкв - площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м2;

коефіцієнт витрат повітря, береться в межах 0.4 - 0.6;

Vп - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можна розрахувати за формулою

, (3.12)

де g - прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с;

∆Н2 - тепловий тиск, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кГ/м2:

, (3.13)

де h2 - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис. 3.4).

Її можна визначити з такого співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h1 та h2, обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів Sдв та Fкв, тобто

. (3.14)

З геометричних розмірів приміщення h1+h2=h,

де h – відома висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.

Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h2 (див. рис. 3.4).



Рисунок 3.4 – Схема розрахунку природної вентиляції


?з та ?вн - відповідно об'ємна вага повітря зовні та всередині приміщення, кГс/м3.

Об'ємна вага повітря визначається за формулою

, (3.15)

де Рб - барометричний тиск, мм рт.ст., в розрахунках береться таким: Рб = 750 мм рт.ст.;

Т - температура повітря у градусах Кельвіна.

Для офісних приміщень, в яких виконується легка робота, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99[2] для теплого періоду року температура повітря повинна бути не вище +28˚С, або T=301 К, для холодного періоду року відповідно t=17˚С, або T=290 К.

Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05-91[5]:

для теплого періоду: t = 24˚С, T = 297 К;

для холодного періоду: t = -11˚С, T = 262 К.


Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. Якщо виявиться, що вона не ефективна, тобто Lф < Lн, або Lф набагато більше Lн, необхідно дати рекомендації для поліпшення вентиляції і перевірити їх дієвість розрахунками. Зокрема, якщо у холодний період року фактичний повітрообмін набагато перевищує необхідний, що може викликати переохолодження працюючих, можна рекомендувати скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.


Приклад розрахунку ефективності природної вентиляції:

Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку 3.41 . Це четвертий з п’яти рисунок розділу.




Рисунок 3.41 – Схема розрахунку природної вентиляції


Розрахуємо об’єм приміщення

V = 2,5*4,5*6 = 67,5 (м3).

Розрахуємо об’єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:

V1 = 67,5/6 = 11,25 (м3/чол.).

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 – 87 об’єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м3), що більше ніж фактичне значення даного показника – 11,25 (м3/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L1 = 30 (м3/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін Lн, м3/год за формулою


Lн = L1*n, (3.16)


де n – найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

Lн =30*6 = 180 (м3/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку3. 41, за формулою

Lф = *F*V*3600 , (3.17)


де  - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F – площа кватирки (F = 0,3*1,2 = 0,36 м2);

V – швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою


, (3.18)

де g – прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с2));

^ H2 – тепловий тиск, який розраховується за формулою


H2 = h2*(з - c), (3.19)


де з та с – відповідно об’ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м3.


Об’ємна вага повітря розраховується за формулою


(3.20)


де Рб – барометричний тиск мм рт. ст. ( Рб = 750 мм рт. ст.);

Т – температура повітря, К0 (для теплого періоду року у приміщенні t = 28 0С, або Т = 310 0К, для холодного періоду року – t = 17 0С, або Т = 290 0К; ззовні приміщення для літа t = 24 0 С, або Т = 297 0 К, для зими t = -11 0 С, або Т = 262 0 К (СНиП 2.04.05-91).








.


Знайдемо h2 із співвідношень:


(3.21)


h = 0.8+1.4 - 1 - 0,15 = 1,05 (м)

= (0,36)2 = 0,1296 (м2)

= (2*(1,6/2))2 = 2,56 (м2)

Розв’яжемо систему:









Звідси

Н2(л) = 1*(1,174 – 1,125) = 0,049

Н2(з) = 1*(1,331 – 1,203) = 0,128

= 0,924(м/с)

= 1,444(м/с)

Lф(л) = 0,55*0,36*0,924*3600 = 658,63 (м3/год)

^ Lф(з) = 0,55*0,36*1,444*3600 = 1029,28 (м3/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

При оцінці метеорологічних умов у досліджуваному приміщенні необхідно порівняти фактичні значення параметрів мікроклімату: температури повітря, відносної вологості, швидкості переміщення повітря, інтенсивності теплового випромінювання за наявності його джерел у приміщенні з нормованими значеннями, встановленими ДСН 3.3.6.042-99 [2].

Фактичні значення можна одержати за допомогою безпосередніх власноручних вимірів або використати готові дані вимірів, якщо вони є в санітарно-технічних паспортах досліджуваних приміщень. Швидкість переміщення повітря у приміщенні, крім того, можна знайти із формули 3.11, якщо за площу, через яку буде переміщуватися повітря кількістю Lф, взяти вертикальну площу перетину досліджуваного приміщення

Vп= Lф /(висотаЧглибинаЧЧ3660) м/с.

Для нашого прикладу:

Vп = 1029,28/(2,5Ч4,5Ч0,5Ч3600) = 0,051м/с.

Беручи до уваги, що в адміністративно управлінських приміщеннях виконуються за енерговитратами легкі роботи, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для холодного періоду року нормованими будуть:

  • температура оптимальна 21-24оС, допустима 20-25оС;

  • відносна вологість оптимальна 40-60%, допустима не більше 75%;

  • швидкість переміщення повітря оптимальна 0,1м/с, допустима не більше 0,2м/с.

Для теплого періоду року:

  • температура оптимальна 22-25оС, допустима 21-28оС;

  • відносна вологість оптимальна 40-60%, допустима не більше 60%;

  • швидкість переміщення повітря оптимальна не більше 0,2м/с, допустима 0,1- 0,3 м/с.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому підрозділі, необхідно звести в підсумкову таблицю. Приклад підсумкової таблиці для результатів - див. табл.. 3.4.


Таблиця 3.4 – Підсумкова таблиця

Параметр

Значення параметра

^ Нормативний документ

фактичне

нормоване

^ 1 Освітленість штучна (лк)

299

300

СНиП ІІ-4-79

2 Значення коефіцієнта природного освітлення (%)

0,486

1,35

СНиП ІІ-4-79

3 Температура повітря (0С):

 

 

 

взимку

20

21 - 25

ДСН 3.3.6.042-99

влітку

24

22 - 28

ДСН 3.3.6.042-99

4 Відносна вологість повітря (%):

 

 




взимку

65

< 75

ДСН 3.3.6.042-99

влітку

55

< 60

ДСН 3.3.6.042-99

5 Повітрообмін (м3/год)

 

 

 

взимку

1029,28

180

СНиП 2.09.04-87

влітку

658,63

180

СНиП 2.09.04-87

6 Швидкість переміщення повітря м/сек

0,051

< 0,2

ДСН 3.3.6.042-99



При аналізі протипожежних заходів, які вжиті на об’єкті дослідження, треба визначити:

  • категорію приміщення з пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 (А,Б,В,Г,Д) [8];

  • можливі причини пожежі і необхідні заходи щодо її попередження;

  • шляхи евакуації працівників і матеріальних цінностей;

  • наявність засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації і зв’язку.

План евакуації з досліджуваного приміщення на випадок пожежі необхідно зобразити на окремому рисунку. Це буде останній, п’ятий, рисунок з п’яти необхідних у розділі.

Приклад аналізу пожежної безпеки.


Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні – в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

^ Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

  • займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

  • поширення вогню з сусідніх приміщень.

^ Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 3.5.





Рис. 3.5 – План евакуації із приміщення

На рисунку позначено: 1- досліджуване приміщення

шляхи евакуації

Наведений аналіз дозволяє студентові-дипломнику визначити місця, де існує потенційна небезпека негативного впливу на персонал, та запропонувати заходи щодо поліпшення умов праці.


3.5 ^ При розробленні заходів щодо поліпшення умов праці для кожного визначеного при аналізі випадку невідповідності умов праці нормативним вимогам необхідно запропонувати заходи щодо їх поліпшення. Дієвість запропонованих заходів необхідно підтвердити відповідними розрахунками.


Приклад третього питання розділу.


^ 4.3. Заходи щодо поліпшення умов праці


Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

  1. загальний коефіцієнт світлопропускання:

t0 = 0,8*0,85*1*1*0,9 =0,6 (шляхом зняття сонцезахисних жалюзі (t4=1);

2) коефіцієнт, що враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення при с.з. = 0,5 (за рахунок застосування для внутрішніх поверхонь приміщення світліших кольорів ), звідси r1 (1,3) = 3;

^ 3) коефіцієнт запасу: Кз = 1,3 (шляхом покращання якості матеріалу, через який проходять сонячні промені,



Оскільки в такому випадку фактичне значення освітленості все одно не відповідає нормативному, то необхідно застосувати штучне освітлення, яке відповідає нормативному значенню і забезпечить достатнє освітлення в будь-який час дня.

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року ( 1029,28 замість необхідних 180 м3 / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:


1029,28 - 60 хв

180 - Х хв


Х=180Ч60/1029,28= 10,5 хв на годину.
^

4 Список літератури





  1. ГОСТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

  2. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

3. СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания.

4. СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение.

5. СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.

6. СНиП 2.09.02-85. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования.

7. СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений.

8. ОНТП 24-86 (общесоюзные нормы технологического проектирования). Определение категорий помещений по взрывной и пожарной опасности.


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет


До друку та в світ

дозволяю на підставі

"Єдиних правил",

п.2.6.14

Заступник першого проректора –

начальник організаційно-методичного

управління В.Б.Юскаєв


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до написання розділу "Охорона праці"

в дипломних роботах

для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання

Усі цитати, цифровий,

фактичний матеріал,

бібліографічні

дані перевірені,

написання одиниць

відповідає стандартам


Укладач А.Ф. Денисенко

Відповідальний за випуск Л.Д. Пляцук

Декан факультету економіки

та менеджменту О.І. Карпіщенко

В/о декана інженерного факультету О.Г. Гусак

Директор ІЗДВн В.Я. Стороженко


Суми

Вид-во СумДУ

2008

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до написання розділу "Охорона праці"

в дипломних роботах

для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання


Суми

Вид-во СумДУ

2008

Навчальне видання


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до написання розділу "Охорона праці"

в дипломних роботах

для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання


Відповідальний за випуск Л.Д. Пляцук

Редактор Н.А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання А.Ф. Денисенко


Підп. до друку 16.01.2008 ,поз.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 2,33 Обл.-вид. арк. 1,49

Тираж 300 пр. Собівартість вид. 2грн 86к.

Зам. №


Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, Суми, вул. Р.-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

ДК N 3062 від 17.12.2007.

Надруковано у друкарні СумДУ

40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2.


Методичні вказівки до написання розділу "Охорона праці" в дипломних роботах для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання / Укладач

А.Ф. Денисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 39 с.


Кафедра прикладної екології







Схожі:

1 Загальні вказівки iconМіністерство освіті І науки україни національна металургійна академія україни робоча програма загальні методичні вказівки та індивідуальні завдання
Робоча програма, загальні методичні вказівки до вивчення дисципліни «Основи наукових досліджень» для студентів заочної форми навчання...
1 Загальні вказівки iconМетодичні рекомендації
Загальні вказівки
1 Загальні вказівки iconМетодичні вказівки до їх виконання загальні положення та вимоги

1 Загальні вказівки iconМетодичні вказівки до виконання обов‘язкового домашнього завдання
Загальні положення
1 Загальні вказівки iconЗагальні методичні вказівки
З цією метою до кожної теми будуть додаватися посилання на сайти та сторінки Інтернету, на яких студенти можуть знайти необхідну...
1 Загальні вказівки iconМетодичнІ вказівки
Ветеринарні лікарські форми. Дозування. Загальні правила виготовлення, зберігання та відпуск.”
1 Загальні вказівки iconМетодичні рекомендації щодо проходження переддипломної практики спеціаліста з економіки підприємства для студентів
Загальні вказівки
1 Загальні вказівки iconЗагальні методичні вказівки
Тема 2 Структурно-функціональна організація людини з точки зору її взаємодії з навколишнім середовищем та технікою
1 Загальні вказівки iconМетодичні вказівки до виконання контрольної роботи: "Побудова характеристик надійності виробів ат параметричним методом" загальні методичні вказівки
Найважливішою характеристикою якості виробів авіаційної техніки (АТ) є їх надійність, оскільки досягнення високих показників надійності...
1 Загальні вказівки iconЗміст вступ загальні методичні вказівки
Дисципліна “Металургія сталі” є нормативною І входить до циклу дисциплін професійно- практичної підготовки
1 Загальні вказівки iconМетодичні вказівки до виконання розділів домашньої контрольної роботи 7 1 Загальні положення 7
Методичні вказівки до виконання домашньої контрольної роботи за темою «Використання ос windows та прикладних програм ms office» з...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи