Міністерство освіти І науки України icon

Міністерство освіти І науки України




Скачати 283.14 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки України
Дата29.06.2012
Розмір283.14 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет




2733 Методичні вказівки


з курсу «Основи екологічного підприємництва»

для студентів спеціальності 70801

„Екологія та охорона навколишнього середовища”

заочної форми навчання







Суми

Видавництво СумДУ


2010

Методичні вказівки з курсу «Основи екологічного підприємництва» / Укладач С.В.Сидоренко. - Суми: Видавництво СумДУ, 2010.-31 с.


Кафедра прикладної екології


Зміст

С.


1. Загальні основи підприємницької діяльності……………3

1.1 Підприємництво. Сутність і зміст підприємництва…...3

1.2 Науки, що становлять основу підприємництва………..4

1.3 Основні поняття й визначення ринкової економіки…..5

1.4 Головна проблема підприємництва…………………….8

1.5 Об'єкти й учасники підприємницької діяльності…….10

1.6 Власність учасників підприємницької діяльності……12

2.Екологічний ринок і бізнес………………………………15

2.1 Формування екологічного ринку………………………15

2.2 Екологічні послуги……………………………………..16

Контрольні питання………………………………………..26

Теми контрольних робіт……………………………………27

Список рекомендованої літератури……………………….31


^ 1 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


1.1 Підприємництво. Сутність і зміст підприємництва


Підприємництво – відповідно до Господарського кодексу України це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.


^ Сутність і зміст підприємництва


1 Зміст підприємницької діяльності полягає в задоволенні потреб населення в товарах і послугах.

2 Задоволення потреб досягається шляхом використання майна, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг.

3 Рушійним мотивом підприємництва, його метою є одержання прибутку.

4 Заняття підприємницькою діяльністю є невід'ємним правом громадянина (тут потрібний не дозвіл, а реєстрація).

5 Підприємницька діяльність носить ініціативний характер (підприємця не призначають, ним стають).

6 Підприємництво - це не одноразовий акт, а постійне заняття, систематична діяльність.

7 Підприємницька діяльність ризикована за своєю природою (подібно до діяльності льотчика або військового). Ризик тут обумовлений можливістю зазнати збитків унаслідок не залежних від підприємця причин.

8 За наслідки ризику відповідає сам підприємець (а не держава).

9 Держава не втручається в підприємницьку діяльність.

10 Роль держави обмежується встановленням «правил гри», контролем за їх дотриманням, а також реєстрацією підприємництва й стягненням податків.


^ 1.2 Науки, що становлять основу підприємництва


Економіка як наука про ведення суспільного господарства утворює теоретичний фундамент підприємництва. Вона розглядає виробництво, розподіл, обмін і споживання всіляких благ, що задовольняють потреби людей, в умовах обмеженості ресурсів і пов'язаної із цим необхідності вибору.

Розрізняють економічну теорію, що розглядає закономірності економічних процесів, і прикладну економіку, націлену на вироблення практичних рекомендацій для діяльності.

Залежно від масштабу досліджуваних економічних явищ виділяють макроекономіку, що охоплює економічні явища в країні або регіоні в цілому, і мікроекономіку, що займається поведінкою окремих економічних суб'єктів (виробників і споживачів) у конкретних ринкових ситуаціях.

Маркетинг розглядає методи одержання прибутку, що базуються на дослідженні ринку, займається вивченням споживчого попиту й управління ним. Головне завдання маркетингу – перетворення потреб населення в прибуток підприємства.

Сфера інтересів маркетингу: споживач, товар і ринок. Стосовно до них виробляється стратегія підприємництва, органовуються збут, сервіс і реклама.

Менеджмент — наука про управління людьми, матеріальними коштами й іншими ресурсами стосовно певної мети. У підприємництві такою головною метою є одержання прибутку.

Менеджмент вивчає закономірності перетворення інформації в системах управління, управління фінансами (фінансовий менеджмент), організацію праці керівників, соціально-психологічні аспекти діяльності персоналу підприємства (персонал-менеджмент), методи оптимального планування й розподілу обмежених ресурсів (економіко-математичні методи), формування організаційних структур управління. У сфері менеджменту знаходиться також питання вироблення управлінських рішень, методи прогнозування економічної ситуації й обґрунтованого ризику (ризик-менеджмент).


^ 1.3 Основні поняття й визначення ринкової економіки

Кожному жителю Землі чогось не вистачає. Всім, незалежно від віку, статі, суспільного становища й професії, необхідна їжа, одяг, житло. Багато хто має потребу в лікуванні, освіті, розвагах. Необхідні також транспорт, захист від ворогів, допомога в старості.

^ Нестаток (рос. «нужда») - це почуття людиною недостачі чого-небудь.

Нестаток - поняття досить розпливчасте. Під нестатком у їжі можна розуміти й бажання з'їсти шоколадку, і почуття, що відчуває голодний.

Конкретизацію потреби дає поняття потреби. Потреба — це нестаток, що набрав специфічної форми стосовно до якостей конкретної людини, насамперед відповідно до її особистості й культурного рівня.

Відтак усі, хто відчуває потребу розваг, можуть різко відрізнятися за відповідною потребою: один іде до театру, інший - на дискотеку, а третій - на стадіон.

Людину, що зазнає певних потреб, називають споживачем.

Наявність потреби ще не говорить про можливості її задоволення. Для того щоб задовольнити потребу, потрібні відповідні кошти, насамперед гроші.

Потреба, підкріплена матеріальною можливістю її задоволення, називається попитом.

Задоволення попиту досягається за допомогою товарів: речей і послуг. Речі мають матеріальний характер. Це їжа, одяг, житло. Послуги - нематеріальні. Це торгівля, освіта, лікування.

Таким чином, під товаром розуміють річ або послугу, здатну задовольнити потреби людини й за які, що досить важливо, споживач готовий заплатити гроші.

Виробництво товарів здійснюється на підприємствах — спеціально створюваних для цієї мети майнових комплексах.

До складу підприємства як майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності. Вони утворюють капітал підприємства.

Діяльність, що здійснюється за допомогою підприємства, спрямована на задоволення потреб населення в товарах (роботах і послугах), і та що має за мету одержання прибутку, як уже зазначалося, називається підприємницькою діяльністю, інакше — підприємництвом. Особи, що займаються підприємницькою діяльністю, називаються підприємцями.

Під прибутком розуміють різницю між доходами (виторгом від реалізації товарів і від інших джерел) і витратами (витратами капіталу).

Прибуток є метою підприємництва, стимулом підприємця для заняття бізнесом. Однак цим роль прибутку не обмежується. Прибуток потрібен підприємцеві не тільки як джерело його збагачення. Дбайливий бізнесмен насамперед направить отриманий прибуток на розвиток свого підприємства, на вдосконалення бізнесу, поліпшення властивостей товарів, підвищення якості послуг. До цього його постійно підштовхують вимоги споживача, який здійснює свій вибір в умовах гострої ринкової конкуренції підприємців, які постійно роблять пропозицію товарів і послуг.

Під пропозицією розуміють кількість товару, що пропонується продати за певною ціною, на певний момент часу.

Ціна — це грошове вираження цінності товару, що утворюється під впливом об'єктивних і суб'єктивних обставин. Головною об'єктивною обставиною є стихійно складне на ринку співвідношення пропозиції та попиту на товар. Суб'єктивні обставини визначаються насамперед знаннями й досвідом підприємця, його вмінням вигідно продати свій товар.

Під конкуренцією розуміють суперництво, боротьбу між підприємцями за одержання найвищого прибутку.

Ведення підприємницької діяльності є реалізацією найважливішого, основного права підприємця-громадянина — права власності. Підприємець є власником свого підприємства й виготовлених на ньому товарів. Право власності — це право володіння майном, що дає власникові можливість визначати зміст і напрямки використання майна. що йому належить, у тому числі й права на його продаж.

Під час передачі (продажу) товару від підприємця споживачеві право власності на цей товар одержує споживач.

Перехід товару від підприємця (виробника товару або торговця) споживачеві є обміном: споживач одержує товар, а підприємець — гроші (або інші цінності). У більшості випадків цей обмін є непрямим: товари надходять у якусь сферу, з якої споживачі вибирають те, що їм потрібно.

Відносини на ринку між продавцями й покупцями товарів регулюються за допомогою так званого ринкового механізму — набору правил і способів ведення ринкової діяльності. Головними із цих правил є вимоги ринкових свобод: продавець вправі вибирати для продажу той товар, який хоче, продавати тому, кому вважає потрібним, і за самостійно встановлюваною ціною; покупець же вправі купувати те, що йому потрібно, у того, у кого хоче, за ціною, що його влаштовує.


^ 1.4 Головна проблема підприємництва


Потреби людей, про які йшла мова вище, необмежені. Не в тому розумінні, що людина здатна з'їсти гору їжі або зносити величезну купу одягу. Необмеженість потреб визначається, по-перше, тим, що населення Землі постійно оновлюється, а нові люди приходять у світ зі своїми потребами; по-друге, необмеженість потреб обумовлена тим, що потреби кожної окремої людини безупинно зростають і розвиваються. Це зростання пов'язане з постійною появою нових видів матеріальних і духовних благ та можливостей їх одержання: ще вчора більшість наших людей улаштовувала кімната в комунальній квартирі, сьогодні з'явилася масова потреба в окремій квартирі, можна припустити, що завтра багато хто захоче жити в індивідуальних заміських будинках. Так само й стосовно до їжі й одягу, побутової техніки й меблів, засобів пересування, якості медичної допомоги, освіти і т.д. Недарма говорять, що «людині потрібен увесь світ».

Для задоволення постійно зростаючих потреб людей потрібні відповідні виробничі ресурси.

^ Виробничими ресурсами, або факторами виробництва, називають матеріальні й духовні цінності, необхідні для виробництва товарів (речей і послуг).

Капітал — це власність, створена людиною, як матеріальна, так і духовна (інтелектуальна). До матеріальної власності (капіталу) належать приміщення й спорудження, устаткування, матеріали й сировина, транспортні засоби, гроші й інші цінності. До інтелектуальної власності (капіталу) відносять надбання науки, літератури й мистецтва, відкриття й винаходи, нові технології й промислові зразки, торговельні марки. Сюди варто віднести також і «ноу-хау» («знаю як») з нововведення, не закріплені як відкриття або винаходи.

^ Праця — це фізичні й розумові здібності людини, які затрачаються (витрачаються) у процесі виробництва товарів.

Підприємницькі здібності — це вміння підприємця раціонально використати землю, капітал і працю, приймати найкращі — щонайвигідніші рішення, прогнозувати ситуацію, ризикувати.

Необхідність раціонального використання ресурсів викликана їхньою обмеженістю. Обмеженість ресурсів варто розуміти не як недостачу їх у природі, а як наслідок постійної нестачі коштів на їх придбання й використання. Справа в тому, що на ті самі кошти (а вони завжди обмежені) можуть бути придбані всілякі ресурси.

Основна проблема підприємництва - це проблема вибору, як в умовах необмежених потреб краще використати обмежені ресурси для одержання найбільш можливого прибутку:

- що з них виробляти?

- як виробляти?

- для кого виробляти?

Вибір припускає рішення підприємця, маркетолога й менеджера, що дають відповіді на всі ці питання.

Нагадаємо, що вибір ведеться в умовах необмежених потреб на товари й обмежені ресурси на їх створення.

При виборі «що виробляти?» ураховується наявність необхідних факторів виробництва.

При виборі «як виробляти?» ураховуються технічні й технологічні можливості підприємства.

При виборі «для кого виробляти?» ураховуються запити ринку.

Основна проблема підприємництва вимагає оптимального рішення, тобто максимізації якого-небудь одного показника (звичайно прибутку) при накладенні обмежень на інші (як правило, ресурси).

Вирішення основної проблеми припускає економічне зростання, зайнятість населення й повноту використання ресурсів. Під економічним зростанням при цьому розуміються збільшення обсягу продукції (з урахуванням якості) на душу населення.

Вирішення основної проблеми пов'язане з певними витратами. Причому оптимальне рішення аж ніяк не припускає, як іноді вважають, одночасну мінімізацію цих витрат («максимум надоїв при мінімумі корму»). Мова йде про одержання оптимального прибутку при певному рівні витрат або певного прибутку при мінімальних витратах.


^ 1.5 Об'єкти й учасники підприємницької діяльності


Об'єктами підприємницької діяльності є все, що може приносити прибуток. Це майно, товари (роботи та послуги), гроші й цінні папери, інформація, результати інтелектуальної діяльності (патенти, ліцензії, надбання науки, літератури, «ноу-хау»).

Об'єкти підприємницької діяльності, як правило, можуть продаватися й купуватися вільно. Як виняток купівля-продаж окремих об'єктів може бути заборонена або обмежена законом (наприклад, торгівля зброєю, наркотиками, отрутами, природними ресурсами територіальних вод і континентального шельфу).

Розрізняють нерухоме й рухоме майно.

До нерухомого майна (нерухомості) відносять об'єкти, переміщення яких неможливе без нанесення їм істотної шкоди. Це будинки, спорудження, земельні ділянки, насадження, ділянки надр і т.п. Сюди ж відносять повітряні й морські судна.

Нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

До рухомого майна відносять таке, що не може бути віднесене до нерухомості. Воно не підлягає державній реєстрації (наприклад, меблі, побутова техніка, гроші, цінні папери).

Об'єктами підприємницької роботи є також підприємства - майнові комплекси, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Підприємство або його частина є нерухомим майном і може продаватися й купуватися.

До майна підприємства входить все, необхідне для його діяльності: земельна ділянка, будинок, устаткування й спорудження, сировина, готова продукція, фірмове найменування, товарні знаки, інтелектуальна власність (патенти, ліцензії, «ноу-хау»).

^ Учасниками (суб'єктами) комерційної діяльності — тими, хто її здійснює, є фізичні та юридичні особи.

Фізична особа - це громадянин, що має правоздатність і дієздатністє.

^ 1.6 Власність учасників підприємницької діяльності


Під правоздатністю розуміють здатність мати цивільні права та обов'язки. Такими правами є право власності на майно, право займатися підприємництвом і іншою не забороненою законом діяльністю, створювати підприємства, укладати будь-які законні угоди (у тому числі й угоди купівлі-продажу), брати на себе відповідні зобов'язання і т.д.

Під дієздатністю розуміють здатність громадянина своїми діями здобувати права й створювати юридичні обов'язки, відповідати за скоєні правопорушення. За українськими законами повною дієздатністю володіють громадяни, що досягли повноліття (18 років).

У нашій країні будь-який громадянин може мати будь-які майнові права й будь-які обов'язки, крім тих, які йому заборонені законом. Позбавлення та обмеження правоздатності й дієздатності здійснюються в судовому порядку.

Громадяни (фізичні особи) відповідають за своїми обов'язками за все майно, що їм належить, за винятком того, яке відповідно до закону не може бути стягнене (наприклад, житловий будинок з господарськими будівлями - в осіб, основним заняттям яких є сільське господарство, за умови постійного проживання в цьому будинку).

Юридична особа - це організація (група людей, діяльність яких координується для досягнення загальних цілей), що має у власності, господарському веденні або оперативному керуванні відособлене майно й відповідає цим майном за своїми обов'язками. Юридична особа може від свого імені одержувати майнові й немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Ведення підприємницької діяльності є реалізацією найважливішого права її учасників - фізичних і юридичних осіб - права власності.

Право власності — це право володіння майном, що дає можливість власникові визначати зміст і напрямки використання приналежного йому майна, у тому числі й права на його продаж.

Право власності припускає володіння, користування й розпорядження власником своїм майном.

Під володінням розуміють можливість мати в себе дане майно, фактично володіти ним (наприклад, тримати на своєму балансі).

Користування — це можливість експлуатації, господарського використання майна, його споживання (для продуктів харчування).

Розпорядження означає можливість зміни приналежності майна, його стану або призначення (наприклад, передача за договором, вилучення й т.д.).

Права власності можуть належати й не власникові, а іншому законному володарю майна, наприклад орендареві. Реалізація права власності базується на ряді найважливіших юридичних положень - так званих «основних критеріїв»:

- визнання рівності учасників відносин (перед законом усі рівні: і приватні, і державні, і муніципальні організації);

- недоторканність власності (ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду);

- свобода договору (всі фізичні та юридичні особи самостійно ухвалюють рішення щодо укладення договору);

- неприпустимість довільного втручання кого-небудь у приватні справи (недоторканність приватного життя, право на захист своєї честі й доброго імені);

- необхідність безперешкодного здійснення своїх справ (кожний має право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької й іншої не забороненої законом економічної діяльності);

- забезпечення відновлення порушених прав (наприклад, повернення безпідставно отриманого майна, відшкодування збитків);

- судовий захист порушеного права (кожному гарантується захист його прав і свобод).

Під час здійснення майнових угод і укладення договорів фізичні та юридичні особи мають повну свободу вибору їхніх умов. Якщо воля цих осіб під впливом насильства, погрози, обману, зловмисної змови, тиску (у тому числі й з боку державних органів) виявляється невільною, угода може бути визнана недійсною.

Права власності на Україні регулюються Цивільним кодексом України (кн. 3. Право власності й інші речові права), а також законами України. Відповідно до Цивільного кодексу на Україні може існувати:

- власність українського народу ;

- державна власність;

- комунальна власність;

- приватна власність.


2^ ЕКОЛОГІЧНИЙ БІЗНЕС І РИНОК


2.1 Формування екологічного ринку


Ринок має багато сегментів. Це ринки товарів, у тому числі природних ресурсів, послуг, праці й капіталів. Ринки знань, ідей, матеріалізованих у патенти, ліцензії.

Зараз ринок можна визначити як глобальний взаємовигідний конкурентний обмін усім, що є економічною, екологічною й соціальною цінністю.

На сучасному етапі розвитку суспільства сформувалися поняття й інфраструктура екологічного ринку (ринку екологічних товарів і послуг) - конкурентний обмін усім, що поліпшує середовище життя людей і заощаджує природно-ресурсний потенціал. Це ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації.


^ Сферу екологічного бізнесу й ринку формують такі основні напрямки діяльності:

1)екологічний менеджмент і аудит;

2)екологічні послуги;

3)природоохоронні й ресурсозберігаючі технології обладнання;

4)вимірювальна й контрольна техніка, методики й методи аналізів;

5)рекреація;

6)екологічна освіта, підготовка й підвищення кваліфікації кадрів.


^ Екологічний менеджмент і аудит

Є одним з основних, системоутворюючих елементів ринкового середовища у сфері природоохоронної діяльності й природокористування.

Екологічний менеджмент (система управління навколишнім середовищем, система екологічного менеджменту) - це частина загальної системи управління, що містить у собі діяльність щодо аналізу й здійснення екологічної політики.

Екологічна політика - система концепцій, принципів, підходів, заходів, які визначають поводження, ставлення держави, суспільства, суб'єктів господарювання до навколишнього природного середовища. Через екологічну політику підприємства демонструють прагнення до екологічних пріоритетів, свою екологічну свідомість. Екологічна політика держави створює ринкові умови для розвитку екологічного підприємництва.

Екологічний аудит - це оцінка відповідності діяльності підприємства (об'єкта аудиту) екологічним вимогам з метою запобігання негативному впливу на навколишнє середовище. Об'єктами екоаудиту можуть бути підприємства, окремі території, програми, проекти й т.д.

Система екологічного менеджменту й аудита описана й регламентується серією міжнародних стандартів ІSО 14000, відповідних їм українських державних стандартів серії ДСТУ ІSО 14000.


^ Екологічні послуги

Також належать до системоутворюючих елементів екологічного ринку й складаються з багатьох специфічних ринкових послуг. Це екологічний консалтинг, екологічний аудит, екологічна освіта, екологічне страхування, екологічне маркірування, екологічна сертифікація, екологічний лізинг, екологічний інжиніринг. Ринок екологічних послуг відкриває можливості й сприяє розвитку всіх інших сегментів екологічного ринку.

Екологічний менеджмент і екологічні послуги є базовими сегментами, які утворюють систему й забезпечують розвиток екологічного ринку.


^ Природоохоронні й ресурсозберігаючі технології та обладнання

Цей сегмент екологічного ринку спрямований на розроблення конкурентоспроможних ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій і обладнання, екологічної модернізації виробництв із відновленням основних засобів виробництва. Стимулами для впровадження природоохоронних технологій і обладнання є:

- підвищення ефективності використання ресурсів і підвищення якості навколишнього середовища;

- прийняття стимулювальніх заходів у податковій, фінансово-кредитній, амортизаційній політиці (пільгове оподаткування, кредитування, прискорена амортизація основних фондів і т.д.);

- екологічна сертифікація й маркірування продукції з урахуванням міжнародних стандартів і регламентів Європейського Союзу (знак екологічної чистоти технологій і продукції дуже поширені у країнах Європейського Союзу, Америки, Канади).

Усе більшого поширення набуває використання вторинних ресурсів, відходів. Іноді вторинні ресурси стають основною сировиною зменшуючи витрати енергії. У переробці відходів виробництва, стічних вод широко застосовують біотехнології.


Рекреація

Великий сегмент екологічного ринку може створити розширення використання рекреаційних ресурсів (курортних, спортивно-оздоровчих, ландшафтних та ін.). Людей усе більше пригнічує урбанізація нашого життя й вони відчувають потребу повсякденного спілкування із природою. Це відкриває широкі можливості для підприємницької діяльності в цій сфері.


^ Екологічна освіта

Особливим сегментом екологічного ринку є екологічна освіта, підвищення екологічної кваліфікації й екологічна сертифікація персоналу підприємств, корпорацій, державних установ. Екологічна освіта має пріоритетне значення в глобальному процесі екологізації суспільства. Держава повинна всіляко підтримувати недержавні форми надання послуг екологічній освіті.

У рамках кожного з перелічених ринкових сегментів виникає самостійна й разом з тим взаємозалежна ринкова форма - ідей, патентів, ресурсів, товарів, робіт, послуг і капіталу. Вважається, що екологічний ринок буде розвиватися у зв'язку зі зростанням глобальних екологічних криз як природних, так і техногенних.


^ 2.2 Екологічні послуги


Екологічні послуги — це найпоширеніший вид спеціалізованих послуг у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування й екологічної безпеки.

Знаходячись у ринковому сегменті як сам об'єкт підприємницької діяльності, екологічні послуги разом з тим є суб'єктом становлення розвитку інших об'єктів підприємницької діяльності (наприклад, втілення екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій і обладнання).

Наприклад, під час проведення екологічного аудиту виявляються недосконале обладнання й технології, які вимагають модернізації. Їх модернізація зумовлює, у свою чергу попит на нове обладнання або технологічні рішення, що стимулює розвиток цього сегмента екологічного ринку.

^ Послуги з екологічного менеджменту можуть бути як самостійним напрямком загальної системи керування підприємством, так і самостійною управлінською послугою, що надається стороннім менеджером-екологом, якого залучають на контрактній основі для керування екологічним проектом або екологічною програмою на час їх розроблення. Управлінські екопослуги можуть надаватися для здійснення керівництва тимчасовими творчими колективами для розроблення екологічних політик та їх підготовки для декларування як на окремих підприємствах, так і в корпораціях.

^ Послуги з екологічного консалтингу — це вид комплексних екологічних послуг, що може містити різний рівень консалтингових робіт — від управлінських консультацій до повного розроблення й впровадження проектних рішень. Консультативні послуги можуть надаватися з будь-якого виду природоохоронної діяльності або природокористування. У складі екологічного консалтингу може здійснюватися еколого-економічний консалтинг або екологічний інжиніринг. Екологічний консалтинг може обслуговувати на договірних засадах будь-які підприємства, компанії, корпорації для вирішення складних екологічних проблем, у тому числі інвестиційних. Підприємствам, особливо зі складною технологічною й організаційною структурою, треба добре зважувати, що для них вигідніше з усіх боків, у тому числі й щодо екологічного престижу, - або самому управлінському персоналу братися за вирішення власних екологічних проблем, або доручити це еко-консалтинговій фірмі. Незалежний екологічний аудит може допомогти зробити такий вибір.

^ Послуги з екологічного аудиту. З історичної точки зору цей вид екологічних послуг є засновником екологічного ринку.

У середині 1970-х в американському містечку Лав-Канал були зафіксовані масові випадки ракових захворювань і вроджених пороків розвитку у дітей. Як виявилося, житлові будинки й школа стояли на місці старого смітника, де в 40-х роках компанія "Хукер Кемиклз" захоронила сталеві бочки з різними хімікатами, у тому числі діоксином та іншими небезпечними пестицидами. У 1978 році весь район оголосили зоною лиха, а його жителів - близько 1000 родин - відселили в інші місця. Після цієї й ряду аналогічних екологічних катастроф у багатьох країнах були створені державні організації, що контролюють виробництво, використання й утилізацію токсичних матеріалів.

Після катастрофи в місті Лав-Канал у США, а також ряду інших екологічних надзвичайних ситуацій суспільство й страхові компанії почали наполягати на систематичному аналізі потенційних техногенних небезпек. Під тиском закону промислові компанії почали систематично оцінювати ризики аварій, інформувати про їх відповідні ланки влади й дозволяти проводити інспекції незалежним експертам.

Майже те саме відбулося в Європі після ряду техногенних аварій в 90-х роках ХХ століття. Директива Ради ЄС №82/501 зобов'язала виконувати оцінку екологічного ризику й обов'язкове інформування про можливі його наслідки для всіх великих промислових об'єктів у Європейському Союзі.

Судові процеси й пов'язані з ними фінансові ризики визначили провідну роль у розвитку аудиту. Страхові компанії хотіли знати екологічні ризики, які їм належить компенсувати за страховими контрактами. З 1980 р. термін «екологічний аудит» стає стандартним визначенням. В окремих штатах США екологічний аудит є обов'язковим для всіх промислових підприємств.

Судові процеси й дії урядів були важливим фактором втілення в життя ідей екологічного аудиту. Але самі підприємства згодом усвідомили, що екологічний аудит і, відповідно імідж стають провідним фактором їхнього комерційного успіху. Рейтинги компаній за результатами їхньої діяльності стали оцінювати з урахуванням не тільки якості продукції, соціальних питань і т.п., а й екологічних характеристик. Успішний збут продукції почав значною мірою залежати від екологічного іміджу компаній.

Зараз у країнах ЄС введені досить жорсткі процедури реєстрації екоаудиторів, для одержання ліцензії потрібні значні фінансові витрати. Це не дозволяє дрібним і середнім компаніям тримати власних аудиторів і вони змушені користуватися послугами аудиторських компаній, що, у свою чергу, стимулює розвиток ринку екологічних послуг.

На ринку екологічних послуг екоаудит може бути:

• складовою екологічного страхування;

• складовою процесу приватизації або санації підприємств;

• основним елементом екологічної сертифікації.


^ Послуги з екологічної сертифікації

Сертифікація - це методична й практична діяльність спеціально уповноваженого органу влади, що спрямована на визначення, перевірку й документальне підтвердження діючих кваліфікаційних вимог до персоналу, процесів, процедур і виробів. Сертифікація - одна з найпоширеніших форм забезпечення якості продукції й послуг. Разом з тим сертифікація - це офіційне свідоцтво конкурентоспроможності продукту.

В Україні система сертифікації розподіляється на обов'язкову й добровільну. Добровільна сертифікація може проводитися на підприємницьких началах на відповідність продукції вимогам, які не віднесені актами законодавства до обов'язкових вимог. Здійснюється на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації.

Сертифікацію мають право проводити підприємства, організації, інші юридичні особи, які акредитовані на проведення цих робіт у державній системі сертифікації.

Об'єктами сертифікації щодо екологічних вимог є:

• продукція, що шкідливо впливає на навколишнє середовище;

• відходи виробництва й споживання;

• пакування, тара;

• підприємства, виробництва й технологічні процеси що чинять шкідливий вплив на навколишнє середовище;

• системи екологічного управління.

Система екологічної сертифікації має такі характеристики:

^ Екологічна сертифікація відповідності — це дія третьої сторони (органу із сертифікації) щодо підтвердження відповідності об'єкта, що сертифікується, екологічним вимогам.

^ Декларація про відповідність — заява виробника (першої сторони) — постачальника, продавця, виконавця -про відповідність об'єкта сертифікації певним екологічним вимогам (відрізняється від сертифікації формою підтвердження відповідності «третьою стороною»).

^ Екологічний сертифікат відповідності — документ, що видається відповідно до правил Системи сертифікації (обов'язкової, добровільної або міжнародної) і гарантує, що об'єкт екосертифікації відповідає екологічним вимогам, які до нього ставляться.

^ Послуги з екологічного страхування (страхування екологічних ризиків)

Екологічне страхування - добровільне й обов'язкове страхування громадян, їхнього майна й доходів підприємств на випадок шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього середовища й погіршенням якості природних ресурсів. Страхування - це єдині кошти для запобігання наслідкам екологічного ризику в господарській діяльності.

У міжнародній практиці страховий ризик визначається як явище, здатне стати причиною певних втрат, яких можна уникнути за рахунок купівлі страхового полісу.

До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків внаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій і т.п.


^ Послуги з екологічного маркетингу. Екологічний маркетинг - це комплексна діяльність, спрямована на визначення, прогнозування й формування споживчих потреб, на просування природних ресурсів, товарів і послуг екологічного призначення від виробника до споживача у сфері природокористування й зменшення забруднення навколишнього середовища.

Екологічний маркетинг передбачає:

• розроблення й освоєння природних ресурсів;

• виробництво товарів і послуг екологічного призначення, які необхідні споживачам;

• встановлення платежів і цін на товари й послуги екологічного призначення для одержання прибутку суб'єктами природокористування;

• запобігання забрудненню навколишнього середовища;

• розвиток всебічних форм торгівлі товарами й послугами екологічного призначення;

• залучення до екологічного ринку зарубіжних інвесторів;

• освоєння природних ресурсів і створення на їхній основі конкурентоспроможності на світовому рівні продукції екологічного призначення;

• визначення екологічних потреб (попиту) потенційних покупців і створення пропозиції для їх задоволення.

Основними формами маркетингової діяльності є:

• аналіз реальних і потенційних потреб споживачів природних ресурсів, товарів і послуг екологічного призначення;

• аналіз ринку і його можливостей, прогнозування ринкового попиту й місткості ринку в сфері природокористування й охорони навколишнього середовища;

• розроблення стратегії екологічного маркетингу й відповідних заходів;

• маркетингове планування.


^ Послуги з екологічного лізингу

Лізинг визначається як підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів, і полягає в наданні лізингодавцем у виняткове користування на певний строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або отримується ним у власність за дорученням і узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем лізингових платежів.

Відповідно до цього закону об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, яке можна віднести до основних фондів, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, не заборонена до вільного обігу на ринку, й щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Лізинг в усьому світі є одним із найбільш ефективних фінансово-інвестиційних інструментів для швидкого й з невеликими первинними витратами переустаткування діючих і створення нових виробництв. Особливого значення використання механізму лізингу набуває в країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, де більшість підприємств працює в умовах великого зношування існуючих основних фондів.

Основними видами лізингу є фінансовий і оперативний.

^ Фінансовий лізинг – тип лізингу, під час якого лізингодавець передає лізингоотримувачу на конкретний строк і за певну плату в користування майно, що належить лізингодавцю на правах власності й придбане спеціально для конкретного лізингоотримувача відповідно до умов продавця з подальшою передачею цього майна у власність лізингоотримувача.

^ Оперативний лізинг – тип лізингу, під час якого лізингодавець передає лізингоотримувачу на конкретний строк і за певну плату в користування майно, що належить лізингодавцю на правах власності й придбане без попередньої домовленості з лізингоотримувачем

Лізинг у сфері екології, природоохоронної справи й екологічної модернізації виробництв (екологічний лізинг) має важливі особливості й тому його впровадження в Україні тільки починається.

Світовий досвід показує, що послуги екологічного лізингу дають реальну можливість вирішення багатьох екологічних проблем з мінімальними первинними витратами.

^ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ


1 Підприємництво, сутність і зміст підприємництва.

2 Науки, що становлять основу підприємництва, - економіка, маркетинг і менеджмент.

3 Основні поняття й визначення ринкової економіки - нестаток, потреба, попит, товар, підприємство, підприємництво.

4 Основні поняття й визначення ринкової економіки - підприємництво, пропозиція, ціна, дохід, прибуток, конкуренція.

5 Основні поняття й визначення ринкової економіки - підприємництво, конкуренція, обмін, право власності, ринковий механізм, ринкові свободи.

6 Виробничі ресурси (фактори виробництва). Дати визначення й приклади. Основна проблема підприємництва.

7 Потреби людини й фактори виробництва. Основна проблема підприємництва.

8 Об'єкти й суб'єкти підприємницької діяльності (дати визначення й приклади). Фізична і юридична особа. Правоздатність і дієздатність. Види майна.

9 Суб'єкти підприємницької діяльності. Ступінь відповідальності за своїми обов'язками фізичних і юридичних осіб (показати відмінність).

10 Право власності. Володіння, користування й розпорядження. Форми власності на Україні. Який нормативний документ регулює права власності?

11 Форми власності на Україні. Юридичні положення, на базі яких реалізується право власності («основні критерії»).

12 Напрямки діяльності, які формують сферу екологічного бізнесу й ринку. Перелічити, дати коротку характеристику кожного напрямку.

13 Групи екологічних товарів і послуг. Перелічити, дати коротку характеристику.

14 Екологічні послуги як найпоширеніший вид спеціалізованих послуг. Екологічний менеджмент.

15 Послуги з екологічного менеджменту.

16 Послуги екологічного аудита.

17 Послуги екологічної сертифікації. Екологічна сертифікація відповідності.

18 Послуги з екологічного страхування.

19 Послуги екологічного консалтингу.

20 Послуги екологічного маркетингу.

21 Послуги екологічного лізингу. Види лізингу.

22 Комплексні послуги з екологічної модернізації підприємств.


^ ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ


1 Підприємництво в ринковій системі господарства та його особливості в екологічній сфері.

2 Історія виникнення, сутність та сучасне розуміння підприємництва.

3 Започаткування і розвиток підприємництва в Україні.

4 Екологічне підприємництво. Виробництво продукції екологічного призначення.

5 Види та форми екологічного підприємництва.

6 Організація бізнесу і заснування фірми.

7 Підприємницька ідея, її джерела та методи пошуку.

8 Організаційно-правові основи підприємництва і форми підприємницької діяльності.

9 Банківське обслуговування бізнесу.

10 Вибір типу підприємництва, цілей підприємницької діяльності.

11 Особливості стратегій підприємництва в екологічній сфері.

12 Формування підприємницького капіталу.

13 Підприємницький капітал і його форми.

14 Порядок формування початкового підприємницького капіталу.

15 Особливості формування стартового капіталу.

16 Особливості міжнародного екологічного підприємництва.

17 Сучасні екологічні світогосподарські зв’язки.

18 Основні форми спільних підприємств.

19 Правові основи, порядок реєстрації та організація міжнародних розрахунків спільних підприємств.

20 Основні форми державного регулювання підприємництва.

21 Сучасні моделі підприємств.

22 Необхідність, сутність, методи і механізм регулювання підприємницької діяльності.

23 Регулювання підприємництва в розвинених ринкових системах і перехідній економіці.

24 Загальна характеристика системи оподаткування в Україні та її особливості в екологічній сфері.

25 Податок на додану вартість.

26 Оподаткування прибутку підприємств.

27 Податки на доходи фізичних осіб.

28 Підприємницькі ризики в екологічній сфері.

29 Ризик в екологічному підприємництві та його види.

30 Ризики під фінансування проекту.

31 Способи страхування підприємницьких ризиків.

32 Бізнес-план та запобігання підприємницькому ризику.

33 Конкуренція в екологічному підприємництві.

34 Види конкуренції у сфері екологічного підприємництва.

35 Система державного антимонопольного регулювання.

36 Маркетинг на підприємстві.

37 Основні принципи екологічного маркетингу.

38 Вивчення можливостей підприємства.

39 Вивчення споживачів екологічної продукції та послуг.

40 Формування екологічної ціни продукції.

41 Сутність інвестиційної політики та її особливості в екологічній фірмі.

42 Суб’єкти і об’єкти інвестиційної діяльності.

43 Правова система регулювання інвестиційної діяльності фірми.

44 Основна мета і завдання інвестиційного менеджменту.

45 Форми інвестицій в екологічні об’єкти.

46 Класифікація інвестицій та джерела формування інвестиційних ресурсів.

47 Інновації в екологічному підприємництві.

48 Загальна характеристика інноваційного підприємства.

49 Інновації як фактор економічного зростання підприємства.

50 Розроблення екологічних продуктів та технологій: стимули, мотиви, складності.

51 Договірні взаємовідносини в бізнесі.

52 Загальне поняття підприємницького договору та його особливості в екологічній сфері.

53 Види і типи договорів, порядок їх укладання.

54 Формування умов договору підприємцем.

^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Господарський кодекс України.

2. Закон України «Про екологічний аудит»

3. Екологічне підприємництво: навчальний посібник В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К.: Мета, 2001. – 191 с.

4. Екологічне управління: Підручник/ В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.

5. Екологічний менеджмент і аудит: навчальний посібник / С.М. Літвак та інші. – Друге видання. – К.: „Професіонал” ,2006. – 200с.

6. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Менеджмент екологічних інновацій: навчальний посібник / за заг. ред. С.М. Ілляшенка. – Суми: Вид-во СумДУ, 2003. – 266с.

7. Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: монографія / за ред. д-ра.екон.наук, проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. – 250 с

8. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: учебник. – Сумы: Издательство «Университетская книга», 2001. – 305с.

9. Сєров Г. П. Екологічний аудит. Концептуальні й організаційно-правові основи. – М., 2000. – 768 с.







Схожі:

Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи