2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” icon

2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”




Назва2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”
Сторінка4/9
Дата29.06.2012
Розмір1.94 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
холосас. Квітки троянд є джерелом трояндової олії, цінного продукту, що використовується у косметиці, парфюмерії, медицині. З цією метою вирощують троянду дамаську, і її культура відома в Болгарії з XVIII століття. Квітки збирають, коли сходить сонце, і відразу переробляють на фабриці. Для отримання 1 кг олії необхідно зібрати 3 000 кг пелюсток троянд. Після відгонки олії трояндову воду, що залишилася, також використовують у косметиці та парфюмерії, кондитерстві, а в народній медицині для лікування хвороб шкіри та очей. В Україні плантації таких троянд є в Криму.

Великою популярністю користуються розові як декоративні рослини. Особливе місце належить трояндам. Все багатство сучасних сортів троянд бере початок від декількох дикорослих видів. Так, європейські сорти махрових троянд отримані за участю троянди гальської (за назвою області Франції - Галії, куди вона була завезена з Малої Азії в ХІІІ столітті). Таким чином були отримані троянда дамаська та т. столиста, що мають багаті барви і розкішні пелюстки. Наприкінці XVIII століття в Європу були завезені азіатські троянди з махровими ароматними квітками. Від них були отримані чайні троянди, названі так від своєрідного аромату квіток, що нагадує запах чаю. Протягом ХІХ століття зусилля селекціонерів були скеровані на виведення сортів з повторним цвітінням і в результаті були отримані ремонтантні (з повторним цвітінням) сорти троянд. Від схрещування чайних та ремонтантних сортів отримали чайно-гібридні сорти, які займають зараз перше місце серед всіх сортів.

Троянда відома людству з давніх давен і її історія йде від 4000 р. до н.е., коли зображення цієї квітки вже карбувалося на срібних монетах (були знайдені в захороненнях на Алтаї). Зображення троянд знайдені на колонах палаців Вавілону та Асірії, що відносяться до ІІІ тисячоліття до н.е. Троянди на фресках палаців о. Кріт відносять до XVI століття до н.е. Відомий грецький історик Геродот у V столітті до н.е. згадує про махрову троянду в царських садах Македонії. Стародавнім центром розведення троянд вважається Передня Азія. Потім вони були завезені в Стародавню Грецію, де присвячувалися богам, оспівувалися поетами. Особливою популярністю користувалася троянда в Римській імперії. Ці квітки супроводжували всі важливі події та свята. Разом з падінням Риму занепадає і культура троянд. Але вже у V - VI століттях н.е. ці рослини знов починають вирощувати в садах Європи. В наш час відомо понад 25 000 сортів та форм троянд і кожен рік додаються все нові і нові сорти.

В підродині яблуневі близько 600 видів, що мешкають у помірних широтах та субтропічних районах північної півкулі. Лише деякі, наприклад, мушмула заходять у тропіки. Найбагатший видами рід глід - до 200 видів, потім йдуть роди кизильник - близько 100 видів, горобина - до 100, яблуня - до 30 і груша - до 25 видів. Незвичний плід яблуневих. Він складається немов би з двох частин - плоду, що утворений плодолистками, та частиною квітколожа, яке розрослося і прикриває зав`язь. Внутрішні стінки плодолистків можуть ставати кам`янистими, утворюючи “кісточки”, як, наприклад, у глоду, мушмули, кизильників; або хрящуватими, шкірястими, пергаментними - у яблуні, груші, айви. Насіння яблуневих поширюється тваринами. Спостерігається цікаве явище, коли проходячи через шлунок птахів або звірів, насіння не лише не втрачає схожості, а навіть навпаки - проростає значно краще. Цю здатність використовують фермери в Англії при насадженні живої огорожі із глоду гостроколючкового. Вони попередньо згодовують плоди індикам, а потім висівають кісточки, що виділяються з екскрементами, і виграють в результаті цілий рік.

Яблуні та груші - важливі плодові рослини нашої місцевості. Відомо близько 10 000 сортів яблуні домашньої, яку вивели від декількох дикорослих видів. Значною різноманітністю сортів характеризується груша звичайна, яка росте в дикому стані скрізь у Європі, в горах Кавказу та Середньої Азії.

Добрі смакові якості мають плоди айви, що досягають у вазі 2 кг. У давні часи айва вважалася символом кохання та родючості і була присвячена богині любові та краси Венері. Вважають, що “яблуко роздору”, із відомих міфів Елади, яке Парис - син царя Пріама вручив трьом найчудовішим богиням, було ароматним плодом айви. Широко використовуються плоди дикорослих видів мушмули звичайної та японської мушмули, глодів та горобини. Не так давно у нас у культурі з`явилася американська чорноплідна горобина, плоди якої використовуються в народній медицині, як засіб, що знижує артеріальний тиск. Плоди горобини застосовуються, як вітамінний засіб при простудах, а плоди та квітки глоду - для виготовлення препаратів серцевої дії.

Підродина сливові включає близько 400 видів, що населяють переважно Північну Америку та Євразію. Зовнішній вигляд цих рослин легко уявити за обрисами всім відомих вишні, черемхи, сливи, абрикоса, персика, мигдалю. Плід сливових - кістянка (рис.86).

Більшість сливових світлолюбиві рослини, хоча є і винятки, наприклад, тіневитривала вічнозелена лавровишня аптечна. Цвітуть сливові разом з розпусканням листків або до їх розпускання. Дерева в цей час виглядають дуже красивими і немов би облиті білими або рожевими квітками, що розповсюджують сильний запах. Міріади комах, що їх привабив цей запах, смокчуть нектар або їдять пилок. Насіння поширюється переважно птахами, які швидко спустошують плодючі дерева. Вегетативно сливові розмножуються за допомогою кореневих паростків. Прикладом може служити широко поширений в Україні терен, що утворює густі хащі на узліссях, по ярах та берегах річок.

Багатьом відомі цінні представники цієї підродини. З давніх давен людство вирощує сливу, аличу, вишню, абрикос, персик, мигдаль. Наприклад, число сортів домашньої сливи досягає 2 000. Вони отримані від схрещування терену та аличі. В дикорослому стані домашня слива невідома, а в культурі існує з IV століття до н.е. Батьківщиною вишні вважається Мала Азія, звідкіля вона була завезена в Рим консулом Лукулом в І столітті до н.е. Дикоросла форма вишні невідома, а брала участь в її походженні дика степова вишня кущова. В наш час вишня заселяє Євразію, Африку, Австралію, о.Тасманію, Америку.

Черешня зустрічається і в дикому стані, а не лише в культурі. Мигдаль росте в культурі в субтропічних районах північної півкулі, а дикорослі форми ростуть в гірських районах Тянь-Шаню, Ірану, Малої Азії, Балканського півострова. В їжу використовують солодко-ядерні сорти, з яких виготовляють мигдалеву олію. Батьківщина абрикоса - Північний Китай та Середня Азія. З Китаєм пов`язане походження культурного персика звичайного, шість дикорослих видів якого там ростуть і зараз.

Деревина сливових використовується для виготовлення музичних інструментів, курильних трубок, у меблевій промисловості. У США деревина черемхи пізньої стоїть на другому місці після горіха чорного. Цвітіння декоративних вишень в Японії відмічається як народне свято. В Китаї п`ять пелюсток квітки сливи символізують успіх, благоденство, довголіття, радість, мир.


Лабораторна робота 22

Тема. Основні родини Квіткових

Мета: продовжити знайомство з основними представниками різних родин дво- та однодольних квіткових рослин.

Обладнання: малюнки, фотографії рослин та гербарні зразки.

Хід роботи

1 Ознайомтесь з нижчевикладеним матеріалом та заповніть таблицю:

Основні родини квіткових рослин

Назва родини,

виду

Чисельність родини, виду

Особли-

вості будови

Поши-рення

Практич-

не зна-

чення

Інше (най-

цікавіше)




















Родина бобові

Родина бобові є єдиною родиною порядку з такою ж назвою - бобові. Вона нараховує близько 700 родів з 18 000 видів. Родину поділяють на три підродини: мімозові, цезальпінієві та бобові. Родина представлена всіма життєвими формами: деревами, кущами, напівкущами, травами. Кожна людина може судити про бобові в основному за трав’янистими формами гороху, квасолі, конюшини, віки, сої, кінських бобів. З деревних видів зустрічаються біла акація, гледичія, тощо. В тропіках росте найкрасивіше дерево делонікс царський, “дощове дерево” саман, ріжкове дерево та багато інших. Так, дерево, що росте найшвидше у світі, - це представник цієї родини - альбіція серпоподібна. Найлегша деревина, навіть легша, ніж у знаменитого бальсового дерева, у ешиномени вірджінської.

Ще одна особливість бобових - це їх здатність вступати в симбіоз з бульбочковими бактеріями. Справа в тому, що ці бактерії можуть засвоювати атмосферний азот, чого зовсім не можуть робити більшість рослин. Таким чином, бульбочкові бактерії (їх ще називають азотфіксуючими) живляться органічними речовинами бобових, а рослини отримують від них

необхідний для фотосинтезу і синтезу білка азот.

Листки бобових складні і з прилистками - трійчасті, непарно- та парноперисті. У деяких тропічних бобових листки дуже крупні. У мімозових листки дрібні і складаються з сотень і навіть тисяч дрібних листочків. Складні листки бобових у процесі еволюції в різних рослин нерідко видозмінювалися. Наприклад, у відомих нам гороху та вики верхні листочки складних перистих листків перетворилися у вусики. У мімозових, цезальпінієвих і половини бобових при основі листкового черешка є своєрідні потовщення - подушечки, за допомогою яких листки можуть рухатися або складатися на ніч. Такі рухи здійснюються завдяки зміні кількості води в клітинах подушечок. Багатьом, мабуть, відома реакція мімози соромливої на дотик, а листки десмодіума здійснюють переривні колові рухи.

У бобових квітки зібрані в суцвіття китиці, волоті, голівки. У окремих видів квітки поодинокі яскраві і великі. Більша частина рослин родини комахозапильні. Самозапилення відбувається у небагатьох видів - гороху, сочевиці, люпину, астрагалу і деяких видів вики. В тропіках у запиленні можуть брати участь птахи та кажани.

Квітки бобових частіше двостатеві, п`ятичленні. Основа пелюсток і тичинки зростаються, утворюючи квіткову трубку. У цезальпінієвих та бобових віночок має своєрідну будову і нагадує метелика. Звідси і друга назва підродини - метеликові, - яка дана ботаніками ще в XVI столітті. Метеликоподібний віночок складається з прапора, або паруса - найбільшої пелюстки, дві бічні пелюстки утворюють крила, або весла, а внутрішні, зростаючись, утворюють човник. Всі пелюстки зв’язані між собою за допомогою вушок та горбків.

Така будова віночка забезпечує захист від неефективних запилювачів і являє собою своєрідний “біологічний замок”. Парус служить для приваблювання комах і часто має при основі додаткові мітки у вигляді яскравих рисок. Комахи сідають або на край човника, або на одне із крил, намагаючись хоботком дістатися до основи тичинкових ниток, де зберігаються запаси

нектару. Весь віночок приходить у рух і розкривається. Коли комаха відлітає, то пелюстки знов повертаються до попереднього стану, і тичинки з гінецеєм ховаються у човнику.

Звичайними запилювачами метеликових є бджоли та джмелі. Більш дрібні комахи з короткими хоботками не в змозі проникнути до бажаних запасів їжі. Тоді вони проколюють віночок поблизу нектарника і крадуть нектар.

Кількість тичинок, звичайно, дорівнює 10, але у деяких видів (особливо у мімозових) вони розщеплюються з утворення кількох сот. В інших випадках тичинки зростаються в трубку, в якій накопичується нектар. Гінецей складається з одного плодолистка, а число насінних зачатків коливається від 2 до 15 - 20.

Плід бобових - біб у різних рослин має різну форму та розміри. Рекордсменом за розмірами плоду серед квіткових є ентада лазяча, боби якої досягають півтора метра. Насіння бобових надзвичайно стійке до несприятливих факторів. Відомий випадок проростання насіння люцерни арктичної, що пролежало 10 000 років у вічній мерзлоті. Ще один рекордсмен серед бобових представник мімозових - мора олієносна, яка має найкрупніше в світі насіння, що досягає в довжину 15 - 17 см.




Рисунок 1 - Горох посівний. А, Б - пагони з квітками та плодами; В - квітка; Г - віночок: 1 - прапор (парус); 2 - крила (весла); 3 – човник


Дуже різноманітні засоби поширення насіння. Один із оригінальних засобів - це розтріскування бобу з одночасним закручуванням стулок. Насіння при цьому розкидається майже на метр від батьківської рослини (у вики та квасолі). У інших

бобових плоди з`їдаються тваринами і насіння мандрує в їх шлунках. Сухі криловидні плоди поширюються вітром, плануючи на великі відстані. У частини видів цезальпіній, у софори плоди переміщуються морськими течіями на сотні кілометрів.

Бобові розселені дуже широко. Рослини цієї родини можна зустріти від Арктики до Антарктики. Дивовижна здатність бобових пристосовуватися до різноманітних умов. Досить згадати рослину пустель верблюжу колючку, корені якої дістають вологу з глибини 3 - 4 м і навіть глибше. Піщана акація утворює сильно розгалужену кореневу систему і здатна утримуватися на сипучих пісках. В тропіках бобові можуть утворювати чисті ліси, або бути їх складовою частиною, наприклад, в сухих тропічних лісах Парагваю, Аргентіни та Болівії.

Неможливо переоцінити значення бобових у житті людини. Насіння багатьох метеликових - найдавніша складова частина нашого раціону. Вони багаті білком, крохмалем, олією. Одна з головних культур - соя. Це однорічна рослина, що культивується на площі 44,4 млн га, половина якої розміщена у США, а третина в Китаї.

Є посіви сої і в Україні, але поки що вона дуже несміливо заявляє про себе на наших полях. Білок сої за своїм складом дуже близький до білків м`яса, а соєву олію використовують для виробництва цукерок, мила, гліцерину, лаків та фарб. Батьківщиною сої вважається Китай, а в Європу вона завезена наприкінці ХVІІІ століття.

Горох вирощують по всьому світу. Посівна площа його складає близько 11 млн га. В дикорослому стані ця рослина невідома. Батьківщиною вважають Передню Азію, де знайдене його насіння при археологічних розкопках. На Київській Русі горох був звичайною культурою. В їжу використовується насіння, а на корм тваринам - вся рослина.

Нут висівають в Індії та Пакистані, а загальна світова площа посівів складає 10 млн га. В Середземномор`ї з кам`яного віку людина вирощує кінські боби. В Україні вони

використовуються як кормові.

Велике кормове значення метеликових. Перше місце в світі за посівними площами займає конюшина. Всього вирощується 12 - 15 видів. На Україні найпоширеніші конюшина червона та к. лучна. Не менше значення мають види люцерни і, перш за все, люцерна посівна. Важливими кормовими бобовими є також еспарцет посівний, люпин жовтий. До складу лучних угруповань входять досить цінні буркун білий та буркун жовтий.

Одна з головних та давніх рослин у землеробстві Південної та Центральної Америки є квасоля. В дикорослому стані вона невідома, але припускають, що предком був дикий аргентинський вид квасоля аборигенна. В Європу квасоля була завезена іспанцями після мандрівок Х.Колумба. Головними виробниками насіння цієї рослини є Індія, Бразилія, Китай, Мексика та Румунія. В їжу вживають відварене насіння, але в багатьох країнах страви готують і з незрілих бобів.

Світове значення має земляний горіх (арахіс), батьківщина якого Південна Америка. Але основні площі посіву знаходяться в Індії, Китаї та Африці.

Особливо цінна олія арахісу, вміст якої в насінні складає 40 - 60%. Підсмажене насіння є відомими всім ласощами. Цікава біологія арахісу. Це самозапильна рослина і після запліднення ніжка зав`язі починає рости, потім вигинається і плід, досягнувши землі, занурюється в неї. Дозрівання насіння відбувається на глибині 8 - 10 см, де вони захищені від сухого та спекотного повітря.

Здавна людина використовує бобові як лікарські рослини. Загальновідома касія та софора японська. Касію вузьколисту, або сєнну та касію гостролисту застосовують як проносний засіб. Софору використовують зовнішньо при лікуванні довго незаживаючих ран та при наривах. Всередину приймають при підвищеному тискові, виразках шлунку та 12-типалої кишки, як снотворне та для покращення апетиту. Також світову відомість мають солодка гола та с. уральська, корені яких містять речовини сапоніни, що регулюють водно-сольовий обмін в організмі людини. В харчовій промисловості екстракти цих

коренів застосовують при виготовленні халви.

Як декоративні рослини, бобові також використовуються досить широко. В Україні, наприклад, популярна біла акація або робінія несправжньоакацієва, що навесні під час цвітіння поширює сильний аромат. Більшість же бобових, як дуже красиві декоративні дерева, культивуються в тропіках та субтропіках.

Родина губоцвіті

Назва родині дана за характерною будовою квітки. Чашечка та віночок зростаються, утворюючи довгу трубку та двогубий зів, що нагадує відкриту пащу звіра. Іншою особливістю губоцвітих є супротивне розташування листків, а також чотиригранне стебло. Багато рослин цієї родини мають характерний запах. Спеціальні залозки виробляють складні за складом ефірні олії. Виділення цих олій багато в чому обумовлює використання губоцвітих у медицині, техніці, парфюмерії. Рослини цієї родини можуть бути як голими, наприклад, шавлія блискуча, так і опушеними, як залізниця кримська, що не поступається за красою відомій білоткі альпійській (російська назва едельвейс альпийский). У деяких видів при основі листків утворюються колючки.

Квітки у губоцвітих двостатеві. Віночок складається з двох губ. Верхня губа утворена двома, а нижня трьома зрослими пелюстками. Нижня губа служить немов би посадочною площадкою для комах-запилювачів.

Тичинок звичайно 4. Вони прикріпляються до дна трубочки. Губоцвіті прекрасні медоноси. Нектар нагромаджується на дні трубочки у великій кількості. Гінецей складається з двох плодолистиків.

Серед губоцвітих багато корисних для людини рослин. Це васильки благородні, в. священні, які вирощуються як пряна культура. Деякі види використовують для отримання ефірної олії - лаванда вузьколиста, л. широколиста та інші. Можна згадати дуже ароматні рослини з роду м’ята. Так, гібридна мята перцева культивується, як цінна лікарська рослина. Олія м’яти містить ментол, який додають до багатьох лікувальних

препаратів, цукерок, зубної пасти. Не поступається м’яті материнка. Материнку звичайну використовують, як лікарську рослину, при простудних захворюваннях, а листки вживають, як приправу до їжі. Не менше значення має рід чебрець, рослини якого мають дезінфікуючу речовину тимол.

В Україні мелісу лікарську культивують як пряну, медоносну і лікарську рослину. Найбільший рід - шавлія нараховує до 700 видів. Всім відома шавлія лікарська. Інша рослина - собача кропива є дуже цінною лікарською рослиною і застосовується, як ефективний серцевий засіб.

Родина пасльонові

Родина пасльонові належить до порядку пасльоноцвіті і нараховує близько 90 родів і 2 500 видів, що ростуть переважно в тропічних, субтропічних та помірних поясах Центральної та Південної Америки. Рослини цієї родини цікаві для нас тим, що мають велике практичне значення. Це трави, кущі, або невеликі дерева. Квітки п`ятичленні, чашечка складається з 5 зрослих чашолистків. Віночок п`ятипелюстковий, іноді, як у губоцвітих, двогубий. Тичинок 5, гінецей з двох - п`яти плодолистків, маточка з дволопатевою приймочкою. Плід - ягода, або рідше коробочка. Пасльонові запилюються комахами, а в тропіках птахами, деякі з них самозапильні.

Серед представників родини одна з найвідоміших рослин беладона звичайна. Беладона - цінна лікарська рослина. Вся вона містить дуже отруйні алкалоїди атропін, гіосціамін та інші. Чорні, іноді жовтуваті блискучі ягоди беладони привабливі на вигляд і часто є причиною отруєння дітей. Квітки беладони з буро-фіолетовим або брудно-пурпуровим забарвленням віночка.

Рід блекота нараховує 20 видів, з яких 3 зустрічається у нас. Особливо цінна, як лікарська рослина, блекота чорна. Всі частини рослини містять низку отруйних алкалоїдів. Квітки мають брудно-жовте забарвлення з характерними фіолетовими плямами. Насіння дрібне, схоже на насіння маку, дуже отруйне і може викликати отруєння навіть у незначних кількостях. Цікаві рослини роду фізаліс, чашечка яких при дозріванні плоду здувається і набуває червоного або оранжевого забарвлення. Це

рослини теплих районів Америки. У нашій місцевості висаджують, як декоративну рослину, фізаліс звичайний, його плоди їстівні і приємні на смак.

В Україні популярною овочевою культурою є капсікум (стручковий перець) - овочевий перець. Його дикі родичі ростуть на американському континенті, Галапагосах, п-ові Флоріда. Це кущі або багаторічні трави. У тропічних країнах вирощують багато сортів овочевого перцю. Його смакові якості визначаються вмістом летючої речовини капсаіцина. В Європу овочевий перець привіз Колумб, а в нашу країну він потрапив на початку ХVII століття.

Рослини роду пасльон найважливіші для людини. Це напівкущ паслін солодко-гіркий з ліловими квітками та яскраво-червоними ягодами. Ще більш поширеним є паслін чорний - однорічна трав’яниста рослина з білими квітками та чорними ягодами. Обидва види містять алкалоїд солонін, який отруйний для людини та тварин. Культурні види роду паслін займають важливе місце в сільському господарстві. В першу чергу, це картопля. Як культурні рослини, відомі два види: картопля андійська (Колумбія, Еквадор, Болівія, Аргентина) та наша картопля бульбиста - її батьківщина Чілі та прилеглі острови. Використання диких видів картоплі індійцями відоме ще 14 тисяч років тому. В Європу вона була завезена в 1565 році, а в Росію та в Україну в ХVII столітті.

Інша важлива рослина - баклажан або бадріджан - багаторічна трав`яниста рослина. Його плоди жовті з різними за забарвленням смужками. Їх смажать, тушкують, маринують, готують ікру, тощо. Дикі види ростуть в Індії та Бірмі. Баклажан давня культура, що відома в Індії та Китаї ще за 500 років до н.е. Не менш за важливістю для людини є томат або помідор, багато сортів якого вирощується в різних країнах світу. Назва рослини походить від двох різних слів. На мові місцевого населення Тихоокеанського узбережжя Південної Америки її називають томаті, а, потрапивши в Європу, через Португалію, в ХVI ст. вона стала зватися “золотим яблуком” (pomodoro - “помідор”).

З роду дурман у нас зустрічається дурман звичайний, або вонючий, що росте на городах, пустирях, біля огорож. Його квітки досить великі з білим лійковидним віночком, що має дурманний запах. Всі частини рослини отруйні. На півдні України дурман вирощують як лікарську рослину.

Добре всім відомі рослини, з яких виготовляють тютюн, належать до роду тютюн або нікотіана. Відомо понад 60 видів, з них 45 мешкають в Америці, а інші в Австралії та Полінезії. Дикорослі види цього роду мають важкий неприємний запах. Відомо багато випадків отруєння тварин при поїданні пагонів тютюну, тому що всі частини рослини містять токсичні алкалоїди - нікотин та інші. Культурні сорти отримані в основному на основі двох видів - тютюн справжній та тютюн махорка. Махорка використовується не лише для куріння, а і для отримання лимонної кислоти, ряду медичних препаратів. В Європу тютюн потрапив в ХV, а почав вирощуватися в XVI ст.

Близький до тютюну рід петунія, деякі представники якого на наших клумбах вирощуються як декоративні. Найбільш відома петунія гібридна.

Родина складноцвіті або айстрові

Родина складноцвіті є єдиною в порядку складноцвітих. Це найбільша родина серед дводольних рослин. В ній більш як 20 000 видів і поширені вони по всіх континентах. Серед складноцвітих зустрічаються невеличкі дерева, кущі, ліани, напівкущі, але частіше - багаторічні та однорічні трави. Таке розмаїття форм і широке поширення свідчить про те, що складноцвіті найвисокоорганізованіші рослини. Багато родів знаходяться в стадії інтенсивного еволюційного процесу. Рослини цієї родини мають високу продуктивність насінного та вегетативного розмноження.

Характерна ознака складноцвітих - це суцвіття кошик, що зовні нагадує квітку. Іноді більш дрібні кошики зібрані в складний щиток, або волоть (наприклад, як у полину гіркого). Зовні кошик оточений накривними листками, які утворюють обгортку.

Основа кошика утворена розширеним ложем суцвіття, на

якому розташовуються квітки, що щільно прилягають одна до одної. Вони п`ятичленні: 5 видозмінених чашолистків, 5 пелюсток, гінецей з двох плодолистків. Чашечка видозмінена в чубок, який складається з різних по кількості і видів щетинок, волосків, виростів. Чубки складноцвітих утворюють своєрідний парашутик, як, наприклад, у кульбаби, який відіграє важливу роль у поширенні насіння. За будовою віночка розрізнюють 4 типи квіток: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійковидні. Віночок трубчастої квітки зростається в трубку (звідки і назва квітки) і у верхній розширеній частині розщеплюється на п`ять зубчиків. Язичкова квітка має вкорочену трубку, але верхня частина віночка витягнута в язичок, який теж розщеплений на п`ять зубчиків. Несправжньоязичкова квітка утворена не п`ятьма пелюстками, а трьома і, звичайно, на кінці язичка є три зубчики. Ці квітки часто лише маточкові або зовсім безплідні і розташовуються по краю кошика. Лійковидні квітки нагадують трубчасті, але верхня частина розширена у вигляді лійки. Ці квітки розташовуються також по краю кошика і не мають ні тичинок, ні маточок (наприклад, у волошок).




Рисунок 2 - Квітки складноцвітих: А - трубчасті; Б - язичкові; В - лійковидні; Г - несправжньоязичкові; 1, 7 - волошка синя; 2 - полин гіркий; 3 - кульбаба лікарська; 4, 8 - цикорій звичайний; 5 - соняшник однорічний; 6 - волошка лучна


Розміри кошика у дикорослих складноцвітих невеликі - від одного до кількох сантиметрів. Лише у соняшника однорічного він може досягати 60 см. У полину кошик зовсім крихітний -

всього 2 - 4 мм. Квітки в одному кошику неоднакові. В центральній частині кошика розташовані трубчасті, а по краю кошика - несправжньоязичкові, або лійковидні. Язичкові квітки з крупними яскраво забарвленими язичками розташовані по самому краю, що робить суцвіття більш помітним для запилювачів. Для приваблювання комах багато складноцвітих виділяють нектар, тому вони добрі медоноси. У непогоду, коли неможливе перехресне запилення, квітки можуть самозапилюватися. У деяких складноцвітих відома ще одна особливість - можливість розвитку насіння без запилення. Це явище отримало назву апоміксісу (від грецьк. apo - вдалині + mixis - зміщування). Таким способом, розвивається насіння відомої всім кульбаби, а також нечуйвітра та інших. Розвиток без запліднення відомий і в тваринному світі. Таке явище - розвитку яйцеклітини без заплілнення - в біології отримало загальну назву партеногенезу.

Родину складноцвітих поділяють на дві підродини - айстрові, до складу якої входить більшість рослин цієї родини та латукові або цикорієві.

Економічно найважливішим є рід соняшник. В ньому біля 70 видів і, звичайно, соняшник однорічний. Ця популярна рослина була завезена з Америки в Європу іспанцями на початку XVI ст. Але довго соняшник вирощувався виключно як декоративна рослина. В Росію і на Україну ця рослина потрапила в XVII cт. В 30-ті роки ХІХ ст. кріпак графа Шереметьєва селянин Д.І.Бакорєв поклав початок добуванню олії. З цього часу почалося виведення різних сортів соняшника. Менш популярний інший вид роду - соняшник бульбистий, або топінамбур, або земляна груша. В Північній Америці топінамбур росте як дика рослина, досягаючи у висоту від 1,5 до 4 м. Це цінна кормова та технічна культура.

Види роду амброзія є небезпечними бур`янами. Їх пилок викликає алергічне захворювання - сінну лихоманку. Амброзії - американські рослини, але завдяки великій витривалості та продуктивності, вони розселилися по всьому світу. До таких бур`янів належить і нетреба звичайна. Представники роду

череда ростуть скрізь, особливо їх багато в Америці. Сім`янки череди мають на кінчику зубці, за допомогою яких чіпляються за вовну та пір`яний покрив тварин або одяг людини. Череда трироздільна - звичайний для нашої місцевості бур`ян, що росте на зволожених місцях, берегах струмків, річок, озер. Ця рослина цінна, як лікарська, і часто використовується для лікування хвороб шкіри.

Згадаємо рід жоржину. Це багаторічники з бульбовидними потовщеннями коренів. Родом вони з ГваТема. ли та Мексики. Культурні жоржини нараховують більш як 8 000 сортів. Багатьом відомі махрові сорти рудбекії роздільнолистої, родом з Північної Америки. Гарні суцвіття рослин з роду гайлардія - гайлардія остиста, г. гарна та інші. Багато видів вирощують як декоративні. Наприклад, стокротки багаторічні, які більш відомі по червоних ніжно забарвлених квітках.

Рід полин нараховує до 400 видів, які ростуть лише в Північній півкулі. Ці рослини полюбляють посушливі райони і невибагливі до ґрунтів. Вони слугують гарним кормом для тварин. Відвар полину гіркого є добрим лікарським засобом при лікуванні шлунково-кишкових захворювань. Полин також прославився в лікеро-горілчаному виробництві (при приготуванні напоїв “абсент”, “вермут” та інш.). В роді деревій також багато рослин, що застосовуються в народній медицині.

Цілу групу рослин, що належать до різних родів, називають ромашками. Справжні ромашки мають порожнє всередині квітколоже. Найбільш відома ромашка аптечна і ромашка, що немає язичкових квіток - ромашка пахуча. Звичайною рослиною наших пустирів є пижмо звичайне - старовинна лікарська рослина з роду пижмо.

Великою популярністю та заслуженою славою користуються хризантеми. Вони належать до двох родів: рід хризанТема. з трьома видами - хризанТема. кілювата, х. увінчана та х. посівна. Багаторічні хризантеми належать до роду дендранТема. , що нараховує до 50 видів. Початок тисячам сортів багаторічних хризантем дали два види: хризанТема. дрібноквіткова та х. вели-коквіткова. В Китаї та Японії цим

квітам вклонялися з давніх часів. В Японії хризанТема. є символом сонця та імператорським гербом, а один з вищих орденів цієї країни носить назву “Ордена хризантеми”. З ХІХ століття хризантеми починають культивуватися по всіх країнах світу. Популярність цих квітів пояснюється й тим, що вони цвітуть і пізно восени, і рано навесні, коли інші рослини ще не цвітуть або вже відцвіли.

З роду оман можна відмітити цінну лікарську рослину оман високий. Цілющі властивості має його корінь і кореневище, що лікують від “дев`яти хвороб”. Інша рослина - сухоцвіт багновий використовується як сильний засіб, що знижує кров`яний тиск. Рід підбіл відомий рослинами, які зацвітають рано навесні. Відвар з їх кошиків є сильним засобом від кашлю.

В нашій місцевості добре відомі рослини з роду календула з 20 видами. Календула лікарська здавна культивується як декоративна та лікарська рослина. З неї отримують також нешкідливий барвник для харчових продуктів.

Рід волошка включає до 500 видів. Добре відомі всім, як бур`яни та лікарські трави, волошка синя та в. лучна.

Серед складноцвітих є і колючі рослини. Це рослини роду будяк, татарник, відкасник. В роді лопух 8 видів дворічних рослин. Лопухи добрі медоноси, а їх коріння - старовинний засіб для укріплення волосся. Настій коренів лопуха на мигдальній або оливковій олії носить назву реп’яхової олії.

Рід цикорій підродини цикорієвих представлений в рослинності України 4 видами. Один з них - цикорій звичайний - служить джерелом продукту “цикорій”, який додають до кави або замінюють її. Цикорій - цінна лікарська рослина, що поліпшує роботу травної системи.

Інший рід цієї підродини кульбаба добре відомий кожному з дитинства. Її дозріле насіння з чубками здувається з квітколожа навіть при легкому подихові вітру. Дуже близький до кульбаби рід нечуйвітер, види якого знаходять застосування в народній медицині і культивуються як декоративні.

^ Клас однодольні

В класі однодольних чотири підкласи: алісматиди,

триурециди, ліліїди, арециди. Найменші за кількістю видів підкласи - алісматіди та триурециди. Триурециди - дуже маленька група тропічних безхлорофільних рослин. Алісматиди мають широке поширення. Цей підклас включає 2 порядки і 14 родин з 475 видами, які мають відносно просту будову. Так, серед рослин порядку частухоцвітих переважають водні, або водноприбережні рослини (представники родин сусакові, часту-хові, жабурникові). Інший порядок підкласу - різухоцвіті - також болотні, або занурені у воду багаторічні трави (родини рдестові, різухові, тризубцеві та інші).

Найбільший підклас однодольних - ліліїди, в якому нараховується 14 порядків. Серед родин зустрічаються, як просто побудовані рослини (родина мелантієві), так і рослини з високим рівнем розвитку (родини орхідні та злакові).

Підклас арециди складається з 5 порядків. Поряд з трав`янистими формами цього підкласу є і деревовидні, які за кількістю видів переважають (три порядки з п`яти).

Всі чотири підкласи однодольних мають загальне походження. Предок цих рослин невідомий, але припускають, що це були багаторічні кореневищні трави. Квітки їх були просто побудовані і без нектарників.

Нижче ми розглянемо лише ті родини, які мають або велике практичне значення, або цікаві своїми біологічними особливостями. Це родини цибулеві та злакові з підкласу ліліїд та родина пальмові з підкласу арецид.

Підклас ліліїди, родина цибулеві

Родина цибулеві нараховує близько 30 родів з 750 видами. Вони поширені скрізь, крім Австралії. Різноманітні пристосування цибулевих до існування. Вони зустрічаються в різних екологічних умовах: у високогір`ях і на узбережжях морів, на сухих луках і сильно зволожених ґрунтах. Багато видів є мешканцями лісу (цибуля ведмежа), а інші ростуть, як бур`яни. Найбільше видове розмаїття цибулевих в степах і напівпустелях.

Цибулеві - переважно багаторічні трави, що мають підземні видозміни пагона - цибулини, бульбоцибулини, а іноді

кореневища. Коренева сисТема. часто складається з тонких, нитковидних коренів. Суцвіття утворюються на квітковій стрілці, яка схожа на стебло з листками. Листки немовби охоплюють піхвою стрілку майже догори і створюють таке оманливе враження. Характерний цибулиний, або часничний запах обумовлюється наявністю летких олій та органічних сполук, які містять сірку.

Цибулини цибулевих дуже різноманітні. Вони можуть бути м`ясистими, поодинокими, або по кілька, що прикріплені до загального кореневища. Прикладом може бути цибуля городня Культурні сорти її вирощують два роки. Цікава поодинока цибулина у часника, яка поділена на окремі дрібні цибулинки “зубки”.

Молоді рослини розмножуються лише насінням. Квітка має віночкоподібну оцвітину (6 елементів у два кола), андроцей також розташований у два кола: по 3 тичинки в кожному. Гінецей утворений з трьох плодолистків. Плід - коробочка. В зонтику формується велика кількість таких коробочок з однією насіниною або багатьма. Поширюється насіння вітром, водою, тваринами.

В родині цибулевих головним є рід цибуля. Серед видів цього роду необхідно відмітити цибулю городню. Припускають, що її батьківщиною є Середня Азія, де мешкають дикі види - цибуля ошаніна, ц. вавілова, ц. мішана та інші. Широко розповсюджені в культурі цибуля порей, ц. багатоярусна. Багато диких видів також використовуються в їжу: цибуля алтайська, ц. ведмежа. Другий по значенню з цибулевих - часник, який є однорічною рослиною.

Цибулеві відомі людині досить давно. Мабуть, що вже первісні люди вживали в їжу дикі види цибуль, як гострі приправи, а потім висаджували їх навколо своїх стоянок. Перші зображення цибулі відомі 3 200 - 2 700 років до н.е. Письмові свідоцтва є в клинописах давніх шумерів і в єгипетських папірусах. В більш пізні часи Стародавньої Греції, Римської імперії цибулеві згадуються не лише, як харчові та лікарські рослини, але і, як обрядові, для магічних дій. Цибулю та часник

приносили в жертву богам разом з хлібом, м`ясом, іншими овочами та фруктами. Цибуля цінилася, як чудодійний засіб, що відновлює силу та енергію воїнів. Але відоме і протилежне ставлення до цієї рослини. Наприклад, в деяких областях вважалося, що неприємний запах цибулі приваблює нечисту силу. В Індії її не вживали в їжу зовсім, а використовували виключно як лікарську рослину. В середні віки цибуля розповсюджується по всій Європі і стає там незамінною приправою і навіть повсякденною їжею. Найвідоміші по солодості і розмірам сорти цибулі були виведені в Іспанії в Х - ХІІ ст. Зараз в Україні відомо близько 80 сортів цибулі.

Не менш багата історія часнику. Він відомий ще з 2 000 р. до н.е. Зараз вирощують біля 30 його сортів.

Цибуля та часник використовуються в їжу у різному вигляді. Цибулини і зелені листки багаті на вітамін С і в невеликій кількості містять вітаміни В1, В2 та РР, а в сухих лусках - вітамін Р. Лікувальні властивості цибулі основані на її бактерицидності, тобто, здатності пригнічувати розмноження бактерій. В медицині відомо близько 10 препаратів, що застосовуються для лікування інфекційних хвороб.

В родині багато красиво квітучих декоративних рослин, але їх вирощування обмежується характерним запахом цибулі або часнику.

Родина злакові або тонконогові

Значення рослин цієї родини важко переоцінити. Перш за все - це господарське значення злаків, тому що до них належать такі основні харчові рослини людства, як пшениця мяка, рис посівний та кукурудза, а також ряд інших злаків. Не менш важливі ці рослини при використанні на корм домашнім тваринам. Провідне місце займають злакові також у формуванні трав’янистих рослинних угруповань степів, саван, пампасів, прерій.

Родина охоплює близько 900 родів і 11 000 видів. Злакові ростуть скрізь, виключаючи території, що вкриті льодом. Такі роди, як тонконіг, костриця, щучка, лисохвіст мешкають на півночі і на півдні, де інші квіткові не виживають.

Злакові добре розпізнаються за характерною будовою стебла, черговими лінійними листками з піхвою та паралельним жилкуванням. Це переважно трав’янисті рослини і лише бамбукові мають високе здерев’яніле стебло, але яке зберігає зовнішній вигляд злакових. Південноамериканські бамбуки досягають 30 м у висоту і товщиною стовбура до 20 см, а південноазіатські - до 40 м у висоту.

Коренева сисТема. злакових, як і у всіх однодольних, мичкувата. Часто, як, наприклад, у кукурудзи, від вузлів над поверхнею ґрунту розвиваються додаткові корені, які виконують функцію додаткової опори. Стебла можуть бути прямостоячими, повзучими та сланкими. Галуження їх відбувається біля основи, де формується зона кущіння.

Квітки злакових вітрозапильні. Оцвітина у них спрощена до 2 квіткових лусок. Тичинок, звичайно, три, але може бути і 6, як, наприклад, у рису та бамбукових. Гінецей складається з 3 плодолистків. Квітки зібрані у суцвіття колоски, які можуть утворювати більш складні суцвіття різного типу - складні колоси, волоті. Колосок складається з осі і почергово розташованих на ній лусок. Дві найнижчі луски (2,3) називаються колосковими - нижньою та верхньою. Вище розташовані квіткові луски з квітками в пазухах (5,6) - нижні, які часто мають придатки у вигляді остюків, та верхні квіткові луски. Вище квіткових лусок розташовані дві маленькі незабарвлені луски, які називаються плівками, або лодикулами. Вважають, що в лодикулах нагромаджується запас поживних речовин, що необхідний для розвитку майбутнього насіння.




Рисунок 3 – Схема будови багатоквіткового колоска злакових: 1 - ніжка колоска; 2 - нижня колоскова луска; 3 - верхня колоскова луска;

4 - вісь колоска; 5 - нижня квіткова луска; 6 - верхня квіткова луска; 7 - вісь бічного пагона, що несе квітку; 8 - тичинки; 9 - зав`язь з приймочками; 10 - лодікули


Квіток у суцвітті може бути одна, дві і багато. Плід злакових - зернівка. Стінки зав`язі, або оплодень, часто зростається з насінною шкіркою (пшениця, рис та інші), а у інших (у проса) зернівка вільна від них. До злакових належать, крім пшениці, жита, ячменю, тонконіг лучний, т. стиснутий, т. дібровний та інші. Особливо відомий пирій повзучий. Він може бути злісним бур’яном у посівах культурних рослин, але на луках може бути доброю кормовою рослиною. До тонконогових належать овес, ковила, очерет.

Інші злакові - рисові - це прибережні та болотяні рослини, один з видів яких - рис посівний - є однією з основних харчових рослин. Відомі харчові та кормові культури просо посівне, кукурудза і сорго. Перше місце по значущості для людини займає пшениця, яка родом з Середземномор’я. Число видів цього роду 20 - 27 і вони майже всі культурні. Пшениця тверда - найпоширеніша в лісостепу та степу України. Вона дає найякісніше зерно, з якого виготовляють манну крупу, макарони, крупчасте борошно. Сорти пшениці мякої за посівними площами займають перше місце. Зерно м`яких пшениць менш цінне і більше використовується на корм тваринам.

Найближчі “родичі” пшениці - це жито, ячмінь та овес. Жито відоме людству ще з бронзового віку. Воно стійкіше до холодів і не таке вибагливе до грунтів, як пшениця, але значно поступається йому за врожайністю. Зараз отримані стійкі гібриди жита та пшениці - тритікале. Вони сполучають витривалість жита і врожайність пшениці.

З сортів ячменю звичайного та я. дворядного одержують перлову крупу, ячмінне борошно, він служить сировиною для виробництва пива. Предком культурних видів ячменю є ячмінь дикий, що росте в Середземномор’ї та в Західній Азії. Насіння ячменю, що виявлене археологами на території Йорданії та

Ірану, має вік близько 7 000 років.

Не менш цінний злак, що схожий з ячменем, овес посівний. Всім добре відоме вівсяне борошно, вівсяні пластівці, толокно, які є незамінними дієтичними продуктами при захворюваннях органів травлення. Диким предком вівса вважаються злісні бур’яни вівсюги.

З інших злакових згадаємо просо посівне, яке знайоме нам по пшоняній каші, а також слугує добрим кормом для домашніх тварин. В Африці, Південній та Східній Азії вирощують види сорго, крупа яких також використовується для харчування людини. У деяких злакових їстівними є не зернівки, а інші частини рослини. Такою є цукрова тростина, що дає більше половини всього виробництва цукру на Землі. Батьківщина цієї рослини не встановлена, але скоріш усього це Індія. В Європі цукрова тростина стала відома завдяки походам Олександра Македонського в Індію.

Не менш важливі злакові як кормові культури. Прекрасний зелений корм дає кукурудза та ячмінь. Злакові є основними компонентами пасовиськ, луків та степів. Деякі дикорослі види, такі, як тимофіївка лучна, грястиця збірна, лисохвіст лучний та інші, введені в культуру. Вівси та ячмені висівають разом з бобовими, отримуючи цінне білково-вітамінне сіно.

Серед злакових дуже мало ароматичних рослин. Можна відмітити лише види чаполочі та пахучої трави, що надають тонкого аромату різним напоям. Як лікарські рослини, із злакових використовуються кукурудзяні приймочки як кровоспинний, сечогінний, протизапальний засіб. Також кореневище пирію повзучого застосовують при фурункульозі, жовчокамінній хворобі, запаленнях сечовивідних шляхів.

Застосовують злакові в техніці та будівництві. Так, стебла бамбуку використовують, як будівельний матеріал, виготовляють вудлища, лижні палки. Стебла очерету йдуть на виготовлення різних виробів, паперу. Відоме і негативне значення злакових, як злісних бур`янів. Але користь, що вони приносять, значно перекриває всі їх недоліки.

2 Ознайомтесь з переліком рослин, занесених до Червоної книги України. Зробіть висновки про причини зменшення чисельності даних видів рослин та заходи, які необхідні для відновлення чисельності популяцій.


Рослинний світ оточує нас скрізь. Неможливо уявити наші пейзажі без рослинності. Мабуть, від свідомості безмежної здатності цих чарівних організмів рости в найнесприятливіших умовах ми так зневажливо ставимося до них. Але серед всіх живих організмів рослини найбеззахисніші. Вони малорухливі, не здатні активно захищатися, у них обмежений вибір місць існування. Господарська діяльність людини настільки швидко змінює екологічний стан довкілля, що навіть високий ступінь пристосованості багатьох рослин до навколишніх умов не встигає за такими змінами. Поступово найвразливіші види рослин починають необоротно зникати з нашої планети. Тому на початку другої половини ХХ століття виникає рух за охорону окремих видів рослин. Але такі види рослин, як білотка альпійська (едельвейс), зозулині черевички в Швейцарії були взяті під охорону ще наприкінці ХІХ століття. Нарешті, зусилля ентузіастів зумовили створення у 1948 році Міжнародної Спілки охорони природи (скорочено МСОП). Ця спілка почала інтенсивну роботу з обліку всіх видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання або знищення. Матеріали такого обліку стали основою одного з найважливіших міжнародних документів сучасності - “Червоної книги”. У 1980 році виходить друком “Червона книга України”. До неї було включено 151 вид вищих рослин, яким надається певний статус або категорія. Таких категорій шість: І - зниклі види; ІІ - зникаючі; ІІІ - вразливі; ІV - невизначені; V - недостатньо відомі; VI - відновлені. У 1992 році була прийнята постанова Верховної Ради України “Про Червону книгу України”. Нижче наводиться короткий перелік “червонокнижних” рослин, що належать до вивчених нами родин. Подається їх коротка характеристика та місця існування, вказується категорія в “Червоній книзі”.

^ Родина хрестоцвіті

Лунарія оживаюча. Рослина має оригінальну форму плоду, що нагадує місяць. Блискучі перетинки плодів виблискують на сонці до пізньої осені. Це багаторічна рослина, цвіте в травні - червні. Зустрічається зрідка в лісах рівнинної частини України, дещо частіше в Карпатах. Потребує захисту в Лісостепу та на Поділлі. Категорія 3 - 4.

Шиверекія подільська. Багаторічна рослина. Цвіте з квітня до липня. Дуже рідкісна рослина. Зустрічається на заході Лісостепу у басейні річки Дністер. Помітно зникає в багатьох місцях. Категорія 3.

^ Родина Розові

Дріада восьмипелюсткова. Листки цієї рослини нагадують листки дубу в мініатюрі. Вічнозелений кущ з крупними білими квітками. Росте в Карпатах лише в двох місцях: на хребтах Свидовець та Чорногора (на висоті 1850 м). Місцеве населення зриває дріаду для букетів. Категорія 3.

Берека. В Україні зустрічається зрідка у широколистяних лісах Карпат, Західного та Правобережного Лісостепу, а також в Криму. Високо ціниться деревина береки, що використовується при виготовленні меблів. На міжнародній виставці в Парижі отримала найвищу оцінку. Необхідна охорона по всій Україні. Категорія 4.

^ Родина бобові

Астрагал шерстистоквітковий. Багаторічна трав`яниста рослина, що вкрита білими м`якими волосками. Цвіте з червня до серпня. Зустрічається на відкритих місцях, схилах балок, узліссях лісостепу та степу України. Цінна лікарська рослина. В наш час запаси астрагалу практично вичерпані. Рослина перебуває під загрозою повного винищення. Категорія 2. Інший цінний вил цього роду - астрагал щетинистий - росте в Криму на скелях.

Вязіль стрункий. Також багаторічна трав`яниста рослина. Цвіте в травні - червні. На Україні зустрічається дуже рідко: в Закарпатті (Мукачево, Ужгород, Вінницька, Харківська, Черкаська, Одеська, Кіровоградська області). Росте в дубових та

букових лісах на узліссях та в заростях. Категорія 3.

Калофака волзька. Невисокий кущ, що цвіте з травня до липня. Зустрічається в Криму по крутих вапнякових схилах, а також в Луганській, Донецькій областях. Категорія 3.

^ Родина складноцвіті або айстрові

Айстра альпійська. Багаторічна рослина з поодинокими кошиками на верхівці стебла. Цвіте в липні - серпні. Росте в Україні лише на висогір`ї Карпат. Декоративна рослина. Винищується місцевим населенням та туристами для букетів. Категорія 4.

Арніка гірська. Трав`янистий багаторічник. Кошики поодинокі. Цвіте в червні - липні. Росте в Карпатах на високогірних луках - полонинах. Цінна лікарська рослина. Заготівельники лікарської сировини майже винищили зарості арніки. Категорія 3.

Язичник буковинський. Багаторічна рослина, язичкові квітки якої з жовтою оцвітиною. Для України існують лише літературні дані, які відносяться до ХІХ століття та 20 - 30 років ХХ - го. Категорія 2.

Язичник карпатський - дуже рідкисний вид. Зустрічається в Прикарпатті, Західному Поділлі. Категорія 2.

Волошка несправжньоблідолускова. Рідкісна рослина України. Росте в південній частині Причорномор`я (заповідник “Кам`яні могили”). Категорія 2.

Доронікум угорський. Багаторічна рослина з поодинокими кошиками, язичкові квітки жовті. Цвіте в травні - червні. Східноєвропейський вид. Зустрічається в Лісостепу України дуже рідко. Категорія 2.

Відкасник осотовидний. Зустрічається в Україні лише місцями в Житомирській, Київській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Львівській областях. Використовується місцевим населенням для складання сухих букетів. Причиною скорочення ареалу цього виду є знищення місць існування. Категорія 4.

Відкасник безстеблий (категорія 4) та відкасник татарнико-листий (категорія 3) теж рідкісні рослини, що

зустрічаються лише місцями.

Роман карпатський. Багаторічна рослина заввишки до 25 см. Язичкові квітки білі. Цвіте в липні - серпні. Це високогірний східноальпійсько - карпатський вид. Зустрічається на скелях. Дуже рідкий вид. Категорія 2.

Сосюрея різноколірна. В Україні зустрічається лише в Карпатах на горі Великий Камінь. Цвіте в липні - серпні. Категорія 2.

Сосюрея Порціуса - з єдиним місцем існування (гора Пелешата). Останні відомості про неї відносяться до 1937 року. Можливо вже втрачений вид. Категорія 1.

Рідкісна рослина Карпат - сосюрея альпійська - категорія 3.

Деревій голий. Трав`янистий багаторічник висотою до 35 см з яскраво-жовтими язичковими квітками в кошику. Це майже єдиний вид з цього роду, який не має опушення. Цвіте з липня до серпня. Зустрічається виключно в заповіднику “Кам’яні могили”. Належить до найрідкісніших рослин нашої планети. Категорія 2.

Будяк сизий. В Україні росте лише в двох місцях: на скелях гори Великий Камінь у верхів’ях Білого Черемоша в Карпатах та в Західному Поділлі на схилах гір Лиса та Свята Львівської області. Необхідна повна охорона рослини. Категорія 2.

Білотка альпійська. Російська назва рослини эдельвейс альпийский. Багаторічна трав`яниста рослина 10 - 15 см заввишки, що густо опушена білими волосками. Кошики зібрані в головки на верхівці стебла і оточені кількома рядами прицвітникових листків. Разом вони мають зірчасту форму. В Україні зустрічається лише в Карпатах. Інтенсивно знищується туристами та місцевими пастухами. Є символом альпінізму, мужності та відваги. За останій час майже знищений і залишився лише у важкодоступних місцях. Цей вид був вперше взятий під охорону в Швейцарії ще в 1878 році. Категорія 2.

^ Родина пасльонові

Беладонна звичайна. Рослина дуже отруйна. Її назва походить від італійських bella - красива та donna - жінка. В

давнину жінки сік беладони капали в очі. Зіниці розширювалися і особливо блищали. Також цим соком натирали щоки, які після цього набували яскравого рум`янцю. Беладона містить алкалоїди атропін та гіосціамін, які використовуються для виготовлення болезаспокійливих та спазмолітичних препаратів. Це багаторічна трав`яниста рослина. Квітки мають бруднувато-червоне-буре забарвлення. Ягоди чорні і блискучі розміром з невелику вишню. Цвіте в липні - серпні. Зустрічається в Карпатах, Прикарпатті, Західному Поділлі та в Криму. Зникаючий вид. Постраждав від заготівель лікарської сировини та від вирубування букових лісів. Є цінною лікарською рослиною. Категорія 3.

Скополія карніолійська. Багаторічна рослина з товстим кореневищем. Квітки поодинокі з пурпурово-коричневим віночком. Росте в букових лісах Карпат, Поділля та в Каневському заповіднику Черкаської області. Вид катастрофічно зникає разом з вирубуванням букових лісів. Відновлення йде дуже повільно. Скополія цінна лікарська рослина. З неї отримують атропін та скополамін. Використовується і як декоративна рослина. Категорія 3.

^ Родина злакові

Золотобородник цикадовий. Багаторічник, який утворює суцільні дернини. Цвіте з травня до серпня. Дуже рідкісна рослина. В Україні зустрічається лише в декількох місцях: на півдні степу (Херсонська область), в Одеській області, де росте на приморських пісках, вапнякових схилах, узліссях. Категорія3.

Ковила. Види цього роду багаторічники, що досягають висоти 1 м. Квітки зібрані у волоть. Нижня квіткова луска має довгий остюк, за допомогою якого зернівка заривається в грунт. Цвітуть у квітні - травні, а деякі види значно пізніше. В Україні зростає 14 видів ковили. Ковила основний утворювач чорноземів. Майже всі види ковили зникають під впливом антропогенного фактора. Це розорювання степів, посилений випас худоби, тощо. Дуже декоративні рослини, які використовують для складання букетів. Категорія 2 - 3.

^ Родина лілійні

Асдофеліна жовта. Багаторічна травя’ниста рослина висотою до 70 см. Оцвітина жовта. Цвіте в квітні - травні. В Україні зустрічається лише в Криму. Цінна декоративна рослина. Категорія 3.

Еритроній собачий зуб. Баготорічна цибулинна рослина. Листочки оцвітини фіолетово-рожеві. Цвіте в березні - квітні. Росте в Прикарпатті. Винищується як гарна декоративна рослина. Категорія 3.

Пізньоцвіт анкарський. Бульбоцибулинна рослина. Цвіте у лютому - березні. Це рідкісний середземноморський вид. В Україні зустрічається лише в передгір`ї та степовій частині Криму: околиці Євпаторії, Керчі, Судаку, Планерського. Гарна декоративна рослина, яка нещадно знищується збирачами букетів. Категорія 2.

Пізньоцвіт осінній, зимоцвіт. Зустрічається дещо частіше. На Україні росте в Закарпатті. Також винущується заради букетів. Категорія 3.

Брандушка весняна. Квітки цього виду поодинокі, ароматні листочки оцвітини рожевувато-лілові. Цвіте в березні-квітні. Зустрічається рідко в лісостепу та степу. Зникає внаслідок знищення місць існування. Категорія 4.

Гіацинтик блідий. Цибулинна рослина з блакитними або білими квітками. Цвіте з березня до травня. В Україні зустрічається в степовій зоні та в Криму (за даними 1866 року на околицях Севастополя). Декоративна рослина. Категорія 3.

Лілія лісова. Вид має оригінальну будову квітки - пелюстки загнуті вгору, червоно-рожеві з темно-фіолетовими плямами. Цвіте в червні - липні. Зрідка зустрічається на Поліссі та в Лісостепу і частіше в Карпатах. Цінна декоративна рослина. Категорія 4.

Цибуля українська, цибуля ведмежа. Зустрічається на Поліссі та в Лісостепу і значно частіше в Карпатах. Росте по вологих місцях листяних лісів. Харчова рослина. Винищується населенням. Категорія 4.

Рябчик шахматний. Цибулинна рослина. Пагін несе дві-три великих пониклих квітки. Оцвітина лілово-коричнева з неясним шашковим малюнком. Цвіте в квітні - травні. Європейський лісовий вид. В Україні зустрічається на заході лісостепової зони, в Карпатах. Рідкісна рослина. Винищується збирачами букетів та викопуванням цибулин для висаджування в садах. Категорія 3.

Рябчик гірський - дуже рідкісний вид західної частини Поділля лівобережжя Дністра. Категорія 2.

Серед неквіткових рослин в Червону книгу України занесені: хвощ великий - відділ хвощеподібні; сальвінія плаваюча - відділ папоротеподібні; сосна кедрова європейська, сосна Станкевича, модрина польська - відділ голонасінні.


Лабораторна робота 23

Тема. Підцарство найпростіші: типи саркомастігофори, інфузорії. Піддцарство багатоклітинні: тип губки, тип кишковопорожнинні

Мета: ознайомитися з найбільш поширеними найпростішими, губками, кишковопорожнинними нашої місцевості, мати загальне уявлення про їх зовнішню та внутрішню будову.

Обладнання та матеріали: мікроскоп, предметні скельця, культури найпростіших, фіксовані мікропрепарати та препарати.

Хід роботи

Підцарство найпростіші містить організми виключно одноклітинні, тобто тут організм представлений лише однією клітиною. Раніш цю групу тварин відокремлювали в один тип. Зараз підцарство поділяють на такі типи: саркомастигофори, що включає підтипи саркодові з класами корененіжки, променевики або радіолярії, сонячники; підтип джгутиконосці з класами рослинні джгутиконосці або фітомастигіни і рядами панцирні джгутиконосці, евгленові та клас тваринні джгутиконосці або зоомастигіни; тип споровики, тип кнідоспоридії; тип мікроспоридії; тип інфузорії.

Ознайомимося з представниками двох типів - саркомастигофор та інфузорій. Найцікавішими з них є амеби з класу корененіжок, евглени - з ряду евгленових, класу фітомастигін, підтипу джгутиконосці і типу саркомастигофори, інфузорії - з типу інфузорії. Одноклітинні типів споровики, кнідоспоридії та мікроспоридії виключно екто- або ендопаразити і являють більше медичний інтерес. Їх біологічний аспект вивчення цікавий лише з точки зору пристосувань до паразитизму та складних циклів розмноження.

^ Тип саркомастигофори включає два підтипи - саркодові та джгутикові. Саркодові представлені найбільш примітивно організованими тваринами (рисунок 1). Їх тіло не мас постійної форми, повільне пересування відбувається за допомогою псевдоподій. Захоплення їжі проходить шляхом фагоцитозу з утворенням травної вакуолі. Виведення надлишків води та неперетравлених залишків відбувається за допомогою скоротливої вакуолі. Газообмін та розподіл речовин проходе дифузно. Розмноження безстатеве. Деякі види (дифлюгії, арцели) мають раковину (рисунок 2). При несприятливих умовах амеби здатні утворювати цисту. Деякі морськи формі; можуть бути колоніальними (фораменіфери). Мешкають амеби у брудних водоймах, живлячись бактеріями.


1 Розгляньте амебу звичайну під мікроскопом і замалюйте. Позначте основні органоїди.




Рисунок 1 - Амеба звичайна: 1 - псевдоподії; 2 - цитоплазма; 3 - скоротлива вакуоля; 4 - ядро; 5 - травні вакуолі

2 Розгляньте та замалюйте деяких представників раковинних амеб.




Рисунок 2 - Різні види раковинних амеб: А -дифлюгія; Б - арцела; В - еугліфа; (раковинка); Г - еугліфа (жива корененіжка з псевдоподіями)

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять
Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”/Укладачі: С. М. Шевченко, О. М. Яхненко....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до лабораторних робіт, та практичних занять з дисципліни «Гігієна праці»
Методичні вказівки до лабораторних робіт, та практичних занять з дисципліни «Гігієна праці» для студентів 3,4 курсів денної форми...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни “Управління фінансовою санацією підприємств” / Укладач І. Й. Плікус....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних занять на тему «Кредитування» з дисципліни "Фінанси підприємств" / укладачі: В. Г. Боронос,...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни "Основи менеджменту" / Укладачі: О. Ф. Балацький, Ю. В. Тараненко....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМіністерство освіти І науки україни херсонський економічно-правовий інститут кафедра загальноюридичних дисциплін методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни «Банківське право»”/ Укл. Башинський А. А. – Херсон:...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи, виконання контрольних робіт із дисципліни...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки для проведення практичних занять
Методичні вказівки для проведення практичних занять та організації самостійної роботи студентів з дисципліни "Менеджмент персоналу"/Укладач:...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення курсу практичних занять
Методичні вказівки до проведення курсу практичних занять з дисципліни «Гроші та кредит» для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи