2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” icon

2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”




Назва2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”
Сторінка9/9
Дата29.06.2012
Розмір1.94 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Класифікація та екологія ссавців. Сучасні ссавці нараховують близько 4 000 видів. Вони заселили всі середовища – повітряне, наземне, водне, ґрунтове. Всі вони поділені на три групи. В першу групу об’єднують найбільш примітивних ссавців, які не мають плаценти і розмножуються яйцями. Їх назвали першозвірі і об’єднують у відповідний підклас. Цей підклас має всього один ряд – Однопрохідні з трьома видами.

До другої сисТема. тичної групи – підкласу справжні звірі – відносять ссавців, які вже мають плаценту, але ембріональний розвиток триває дуже короткий час. Основний же термін розвитку проходить у спеціальному утворі – сумці. Звідси і назва цієї групи – сумчасті. Їх виділяють в окремий інфраклас (лат. infraпід), - нижчі звірі – іншими словами це неначе підпідклас. Але в сучасній зоології прийнята саме така назва цього таксону, тому і ми будемо її наслідувати. Всього нараховують близько 250 видів сумчастих, яких об’єднують в один ряд – сумчасті.

Нарешті третя група носить назву інфракласу вищі звірі і об’єднує тварин, які мають добре розвинену плаценту і весь ембріональний розвиток яких протікає в матці. Цей інфраклас поділений на 18 рядів і містить всю іншу кількість видів. Розглянемо біологію найбільш типових представників деяких

рядів класу ссавців.

Інфраклас вищі ссавці, або плацентарні. Ряди комахоїдні, рукокрилі

Плацентарні ссавці є нині процвітаючою групою. Вони є найпоширенішими, найчисельнішими серед інших наземних хребетних. Представники двох рядів – ластоногих та китоподібних – ведуть напівводяний або водний спосіб життя. Ссавці з ряду рукокрилих досить успішно опанували повітряний спосіб пересування. Хоча вони не змогли конкурувати з птахами і ведуть переважно нічний спосіб життя. Інші ссавці ведуть риючий спосіб життя, а ще інші опанували мистецтво хижацтва, спритно полюючи на здобич. Більша частина видів є травоїдними, де також досягла значних успіхів в ефективності переробки рослинної їжі. Досить згадати жуйних тварин, які мають чотирикамерний шлунок.

Ці ссавці мають розвинену плаценту, а молочні залози завжди мають соски. На території України поширені понад 100 видів різних плацентарних.

^ Ряд комахоїдні

Це найпримітивніші ссавці, які поширені скрізь, крім Австралії. Вони мають різну будову, розміри, забарвлення. Але всіх об’єднує характерна будова зубів – вони малодиференційовані. Їх кількість коливається від 26 до 44. У багатьох добре розвинені пахучі залози. Живляться переважно комахами та іншими безхребетними. Іноді в невеликій кількості вживають рослинну їжу. З основних представників слід відмітити родину землерийкових. Це дрібні хижаки, які полюють майже виключно на комах та їх личинок і вирізняються ненажерливістю. Це пояснюється дуже високим рівнем метаболізму. Надзвичайно корисні тварини, які знищують безліч шкідників. В Україні поширені представники трьох родів: бурозубки, білозубки та кутори.

До цього ряду належить і родина кротові. Це добре пристосовані до підземного способу життя ссавці. Передні кінцівки вкорочені, лопатоподібні, риючого типу. Представником нашої фауни є кріт звичайний. Довжина з хвостом не більше 20 см. Ці комахоїдні проривають систему підземних ходів, де потім полюють на комах, червів тощо. Час від часу по ходу риття вони викидають землю на поверхню, утворюючі так звані кротовини.

Кроти славляться своїм хутром, яке м’яке, густе, майже чорного кольору. Шуби, пошиті з цього хутра, високо ціняться. На денному світлі тварина майже не з’являється, тому зір у кротів редукований. Цей ссавець все життя проводить у пошуках корму, бо не ївши він може витримати всього 17 годин.

^ Родина хохулеві славетна реліктовим видом – хохуля російська, або звичайна.

Зустрічається виключно у Східній Європі. Мешкає поблизу водойм, де і добуває їжу – водяних комах та їх личинок, п’явок, молюсків, дрібну рибу тощо. Живе в норах з виходом під воду. Часто велика рогата худоба, перебуваючи на випасу в заплавах, руйнує норки звірків. Іншим конкурентом хохулі є ондатра, яка захоплює її норки. Часто хохуля потрапляє в сітки браконьєрів і звичайно гине. Тому хохуля звичайна стала рідкісною твариною. Положення ускладнюється тим, що це цінний хутровий звірок. В наш час хохуля охороняється законом.

^ Родина їжакові представлена всім відомим їжаком європейським та їжаком вушастим. Він має досить масивне тіло і мордочку, яка закінчується хоботком. Тіло вкрите голками і в разі небезпеки тварина швидко згортається у клубок і практично недосяжна для хижака. Але такий захист безсилий перед кліщами. Вони сотнями і навіть тисячами смокчуть кров бідних тварин. На жаль їжаки не можуть їх вичесати і приречені на страждання. Враховуючи це, необхідно весь час мати на увазі, що кліщі є також переносниками небезпечних захворювань людини – енцефаліту і туляремії.

Живиться їжак комахами, їх личинками, а також може поласувати полівками, жабами, ящірками. У деяких випадках їжак сміливо вступає у двобій з гадюкою і часто виходить переможцем. Його кров містить протиотруту, тому укуси гадюки не являють особливої небезпеки.

Нагулявши за літо достатню кількість жиру, їжаки впадають у тривалу зимову сплячку. Враховуючи біологію їжака, його можна вважати надзвичайно корисним ссавцем.

^ Ряд рукокрилі

За загальним виглядом тварини цієї групи схожі на мишей. Тому їх часто називають “летючими мишами”. Характерною ознакою є літальна шкірна перетинка, яка натягнута між плечем, видовженими передпліччям та кистю, задніми кінцівками та хвостом. Перший палець кисті не приймає участі в польоті і використовується для лазіння. Грудина, як і у птахів, має кіль і добре розвинені ключиці. Також сильно розвинені легені та серце.

Рукокрилі – хижаки, хоча є і рослиноїдні. Метаболізм протікає на високому рівні, тому вони поїдають велику кількість їжі. Ці ссавці ведуть присмерковий та нічний спосіб життя. Для орієнтації в темну пору доби використовують ультразвук частотою до 190 000 гц. Вуха, рот, а іноді і ніс працюють як ехолокатори, які не лише орієнтують тварину в просторі, а і забезпечують пошук та ловлю здобичі. Часто рукокрилі живуть колоніями, перебуваючи вдень у прихованих місцях, наприклад, печерах. Загальна кількість видів дорівнює 1000.

^ Родина криланів представлена типовим видом – летючою собакою, або калонгом. Мешкає в Південно-Східній Азії, де зграями нападає на фруктові насадження.

^ Родина підковоноси налічує близько 80 видів субтропічних та тропічних регіонів. В Україні зустрічаються два види: підковоніс малий і підковоніс великий. Перший мешкає по всьому Південному узбережжю Криму, а другий лише на Закарпатті і також в Криму.

^ Родина кажанові ще більш багата на види – близько 200. З них в Україні можна зустріти 22 види. Нічниця водяна селиться поблизу водойм і є надзвичайно корисною, знищуючи безліч комах. Її можна побачити в степових та лісостепових районах і в Карпатах. У Криму та Закарпатті мешкає нічниця триколірна. Невелика летюча миша – вухань – зустрічається скрізь у лісостепу. У лісових господарствах корисним є вечірниця мала. Вечірниця велика – найбільший рукокрилий ссавець України. Вечерниця руда – один з найпоширеніших видів країни. Це корисний звір. Нетопир малий зустрічається скрізь і селиться майже виключно у населених пунктах, де збирається колоніями на горищах, під стріхами тощо. Слід приваблювати і охороняти цього звірка. Нічниця війчаста, нічниця вусата, кажан пізній, довгокрил звичайний є також “українськими” видами.

Особливо слід пригадати родину вампірових, або десмодових. Мешкають ці тварини в тропічних областях і є справжніми паразитами. Їх зуби перетворилися в суцільні гострі як лезо пластинки. Слина має знеболюючу дію та перешкоджає зсіданню крові. Вампіри нападають на коней, мулів, іншу худобу, чим приносить суттєві збитки.

^ Ряд гризуни

Це найчисельніша група ссавців, яка нараховує близько 3000 видів. Гризуни – тварини малих та середніх розмірів, які живляться переважно рослинною їжею. У зв’язку з цим будова їх зубів теж своєрідна. На кожній половині щелеп вони мають по одному різцю. Ці різці без коренів і тому ростуть все життя. Іклів нема, а там де вони повинні бути - проміжок, або діасТема. . В Україні мешкає 41 вид, які об’єднують у 8 родин.

Родина білячі відома представником – героєм багатьох казок та мультиків – білкою звичайною. Всього відомо 54 видів білок. Цього пухнастого звірка важко сплутати з будь-ким. Білка в Україні зустрічається в Лісостепу та на Поліссі. У неї легке та гнучке тіло, міцні задні кінцівки, що дозволяє їй впевнено перестрибувати з гілки на гілку, з дерева на дерево. Під час таких стрибків пухнастий хвіст діє як руль або парашут, що забезпечує планування і чітке попадання на гілку. Кігті на пальцях дозволяють міцно триматися на стовбурі. Гнізда білки влаштовують у дуплах, або будують у гущавині гілок. В таких гніздах вони не тільки виводять потомство, а і зимують. Живляться ці звірки різноманітним рослинними кормом, але із задоволенням випиває пташині яйця і, навіть, поїдає пташенят. У білок цінне хутро і в Сибіру вона є промисловим звіром. В Україні білки не чисельні і промислове полювання на них заборонене. Часто білок тримають у неволі, так як вони не впадають у зимову сплячку.

Крім білок до родини відносять ховрахів, бурундуків та бабаків. Найближчими до білок є бурундуки. Вони відрізняються смугастим забарвленням і не таким розкішним хвостом. Екологічно у них дещо інший спосіб життя. Більшість часу бурундуки відшукують корм на землі, роблять запаси, а на зиму впадають у сплячку.

^ Ховрах крапчастий поширений по всій степовій Україні. Забарвлення дуже мінливе, але характерні білі цятки по сірому фонові. Селяться колоніями, риючи нори на схилах ярів, узбіччях лісосмуг, польових доріг.

Живляться ховрахи соковитими частинами рослин. В цих же районах країни можна зустріти ховраха сірого, та ховраха європейського. Звичайно, при збільшення своєї чисельності ці гризуни стають шкідливими. Вони знищують посіви жита, пшениці, кукурудзи, соняшника, баштанних тощо. Треба пам’ятати, що ховрахи небезпечні як переносники інфекційних захворювань людини.

Бабак має товсте, незграбне тіло і є найкрупнішим в родині білячих. Забарвлення хутра піщано-жовте з домішкою темно-бурого. В минулому бабаки населяли степи та лісостепи, іноді заходячи на Полісся. Живуть у норах із складною системою ходів. Їдять всі частини рослин. На культурних полях можуть шкодити посівам пшениці, ячменю, вівса. Із розорюванням степів чисельність бабака різко скоротилася, хоча наші предки полювали на них, використовуючи хутро та жир.

^ Родина мишині є найчисельнішою серед гризунів. Ці ссавці поширені скрізь по земній кулі, по всіх біомах. Це переважно дрібні та середніх розмірів звірки.

^ Підродина мишині включає мишу хатню, яка живе скрізь, крім великих лісових масивів. Як вже зрозуміло з видової назви, тримається будівель людини. Влітку миші розселюються в садах, городах, лісах тощо. Восени повертається до наших осель, скирт, лісосмуг. Їсть хатня миша все – і рослинну, і тваринну їжу. Це досить небезпечний шкідник, знищує зерно, псує продукти. Миші прогризають підлогу, ящики тощо. Є також переносниками різноманітних інфекційних захворювань.

Відомий всім пацюк сірий – небезпечний всеїдний гризун із складною груповою поведінкою. Селиться в оселях людини, а в природі риє нори між стовбурами дерев, корінням. Надає перевагу м’ясній їжі. Пацюки є злісними шкідниками тваринництва, знищують та псують харчові продукти. Вони надзвичайно плодючі. Самка за рік може дати до 6 приплодів по 15 малят у кожному. Поводитися з пацюками треба дуже обережно, бо вони є переносниками черевного тифу, чуми, холери, дизентерії, ящуру, сказу, сибірської виразки.

На півдні України поширений також пацюк чорний, який за біологією нагадує пацюка сірого. Крім того до підродини мишачих відносять мишу польову – нашого ворога у боротьбі за врожай та мишу жовтогорлу.

^ Родина хом’якові теж багата на види, з яких в нашій країні мешкають хом’як звичайний та хом’ячок сірий. Звірки цікаві тим, що мають добре розвинені защічні мішки. Хом’як звичайний – гризун з дуже красивим хутром. Звірок заготовляє корм на зиму, розкладаючи його по підземних лабіринтах. Зимою він час від часу прокидається для поповнення шлунку із своїх запасів. Деякі види хом’яків використовують як лабораторних тварин, проводячи з ними різні дослідження. Часто їх тримають і в домашніх умовах, милуючись невтомністю та працьовитістю цих спокійних і зовсім ручних звірків.

Слід згадати крупного – до 2 кг – гризуна – ондатру. Це звір був завезений до нашої країни у 1927 році з Північної Америки та Канади. Ондатра прижилася, заселила більшість водойм і стала досить цінним хутряним звіром.

Ще один водний ”іноземець” – нутрія з родини з такою ж назвою – нутрієві – акліматизована в Україні. Завезена з Південної Америки і має цінне хутро. Її м’ясо, яке за смаком нагадує крільчатину, з успіхом вживають в їжу.

До родини свинкові відносяться кавії, або як їх у нас називають, “морські свинки”. Це американські гризуни, які потрапили до нас з-за моря, звідки і дали їм назву “морські”, хоча до води вони не мають ніякого відношення.

Нарешті до родини бобрових належать найкрупніші гризуни. Бобер річковий має тіло до 1 м і вагу 20 – 30 кг. Звичайно мешкає по лісових водоймах, де будує з крупних гілок хатки. Часто бобри будують із стовбурів дерев греблю, піднімаючи рівень води для забезпечення потрібної глибини та захисту гнізд від хижаків. На високих берегах риє нори. Живиться деревиною м’яких порід дерев та травою. Цінний звір нашої країни, який потребує охорони.

^ Ряд зайцеподібні

Ряд поділяється на дві родини: зайцеві та пищухові. Із 65 видів зайцеподібних в Україні мешкає 3 види. Заєць сірий, або заєць-русак є звичайним мешканцем просторів нашої країни. Відомий вираз “трусливий як заєць” відповідає біології цих тварин. Лише надзвичайна обережність та лякливість зумовила його виживання. При відсутності особливих пристосувань для захисту, лякливість залишається єдиною зброєю проти чисельних ворогів. На зайців полюють вовки, лисиці, собаки, тхорі, орли, яструби, а на малят нападають навіть ворони та сороки. Ще одним засобом захисту є висока плодючість зайців. Самка приносить від 3 до 8 зайчат щоліта. Зайці не будують нір і малята народжуються майже сформованими і ховаються в заглибинах, в траві, кущах тощо. Вигодовують їх також і інші матері, які натрапили на малечу. Такі інстинкти забезпечують зайцям виживання та підтримання потрібної щільності популяцій.

Заєць-біляк в Україні трапляється лише в північних районах Полісся. Він дещо менший за русака і на зиму майже весь стає білим.

Зайці є популярним об’єктом полювання. Мисливці вбивають зайців заради смачного м’яса, а хутро ціниться невисоко.

^ Кролик дикий став мешканцем півдня України з кінця ХІХ століття, коли був завезений з Південної Європи і випущений поблизу м.Одеси. На відміну від зайців ці ссавці риють нори і утворюють колонії. Малята народжуються безпорадними – голими та сліпими. Самка щорічно дає 3 – 4 приплоди до 7 малят в кожному. Кролики є об’єктом полювання заради смачного м’яса та хутра.

З дикого кролика людина отримала багато порід для домашнього утримання. В наш час розведення кроликів навіть у власних господарствах дає суттєвий додаток до столу та бюджету сім’ї.

^ Ряди китоподібні, ластоногі

Ряд китоподібні включає переважно великих тварин, які ведуть водний спосіб життя. Ряд поділяється на два підряди: вусаті та зубаті кити. Перехід цих ссавців у воду відбувся близько 70 млн років тому. Протягом тривалого часу в процесі еволюції формувалося веретеноподібне тіло, передні кінцівки перетворилися на ласти, а задній відділ тіла утворив потужний хвостовий плавець. Шия відсутня і велика голова безпосередньо переходить у тулуб. Задні кінцівки зникли, а від тазового поясу залишилися маленькі кісточки. Шкіра втратила потові та сальні залози, які у воді звичайно не потрібні. Оскільки вода є добрим провідником тепла, то у китоподібних надпотужний шар підшкірного жиру. У дорослих крупних особин він може сягати 50 см. Жиром просякнутий і скелет, що забезпечує легшу за воду вагу. Але дихання залишилося легеневим, зате об’єм легень досягає 1 400 літрів, як, наприклад, у синього кита. Гортань розростається і з’єднуються з отворами носових ходів, утворюючи ізольовану від ротової порожнини трубку. Такі особливості газообміну надають можливість цим ссавцям залишатися під водою до 1 години.

Кількість гемоглобіну, який транспортує дихальні гази в крові, майже в половину вища від наземних ссавців. Кити ненажерливі. Зубаті кити заковтують здобич цілою, а вусаті великі об’єми планктону. Тому не дивно, що у багатокамерних шлунках зубатих китів знаходили округлі каменюки – своєрідні жорнова.

Розмножуються китоподібні раз у 2 роки. Молоко дуже жирне – до 54% і добова його продукція у синього кита дорівнює 200 – 300 літрів. Крупні кити живуть до 50 років, а дрібні до 30-ти.

Все, що було сказано про китоподібних, переконує нас в тому, що кити не “чудо-юдо риба-кит”, а звичайні теплокровні тварини – ссавці.

Підряд кити вусаті знаменний тим, що до його складу входять найкрупніші ссавці нашої планети – кит синій – досягає 33 м довжини і 150 т ваги.

Трохи менший по довжині (21м) кит грендланський, або полярний, але такої ж ваги. До цього ж підряду належать кит південний та кит-карлик, фінвал, сейвал, смугастик малий. Їх зуби видозмінюються , утворюючи суцільні рогові пластинки – “китовий вус”, крізь які профільтровується вода. Вусаті кити живляться планктоном і здійснюють тривалі міграції.

Підряд кити зубаті включає таких відомих всім ссавців, як кашалоти, білухи, касатки, дельфіни та менш відомих свиней морських. Зуби одноманітні і їх кількість сягає 240.

Кашалоти досягають 21 м довжини та 100 т ваг.

Тіло товсте і коротке з великою головою. На спині є шкіряний плавець у вигляді низького горба. Пірнають на глибину до 2 км, перебуваючи під водою до 1 години. Раціон кашалота складають кальмари, восьминоги і рідше риба.

Дельфіни, порівняно з китами, дрібні китоподібні – від 1,5 до 10 м. В Чорному та Азовському морях поширені дельфіни морські свині. Це зграйні тварини, що живляться рибою та придонними безхребетними. Афаліна чорноморська – найбільший дельфін Чорного моря. Пересувається невеликими групами, які часто супроводжують кораблі та яхти. Білобочка чорноморська тримається великими зграями .

Більшість зубатих китів застосовують вже відому нам ехолокацію при орієнтації у воді, відшукуванні особин протилежної статі. Ультразвуки вони використовують і у спілкуванні. Сучасні дослідження вказують на великий ступінь складності їх поведінки. Робилися спроби приручати дельфінів з метою виконання певних робіт на морському дні. Але поки що нам не вдається розшифрувати мову дельфінів і налагодити повноцінне спілкування з ними. Ці китоподібні виступають лише в атракціонах океанаріумів, як інші звірі в цирках.

В минулому на китоподібних, особливо крупних, вівся промисел. Як наслідок такого варварського відношення більшість видів стала зникати. Особливо постраждали вусаті кити, п’ять видів яких занесено до Міжнародної Червоної книги. Потребують охорони і чорноморські види дельфінів.

^ Ряд ластоногі

Також водні ссавці, але певну кількість часу проводять на суші. Розмірами та вагою звичайно поступаються велетням-китам. Довжина їх тіла від 1,2 до 6 м і вага від 40 кг до 3,5 т. Зустрічаються ластоногі переважно в холодних та помірних водах. Риси будови також пов’язані з пристосуванням до водного існування. Вважають, що ластоногі походять від ведмежоподібних предків, про що свідчить схожість будови зубів. Кінцівки їх перетворилися у ласти, розвинувся шар підшкірного жиру, волосся залишилося лише у вигляді вусів та чутливих вібрис. Лише у деяких розвинутий хутряний покрив. Збільшується об’єм легень, кількість крові та підвищується вміст гемоглобіну.

Для розмноження ластоногі виходять на сушу. Жирність молока сягає 40 – 42%. Це переважно стадні тварини і у деяких розвинута ехолокація. Звичайно стихія цих ссавців – вода, а на суші вони безпорадні. Ластоногих поділяють на три родини: тюлені вухаті, моржі, тюлені справжні.

^ Тюлені вухаті найбільш схожі на своїх хижих предків. Це морські леви, сивучі та котики. Найбільш цікавим є котик морський північний, який мешкає в північній частині Тихого океану.

Влітку вони переважно мешкають на суші, а взимку ідуть у відкрите море. Активний промисел на котика заради цінного хутра призвів до катастрофічного зменшення його чисельності. Лише заборона полювання та закони про охорону поступово дають позитивні результати – популяції котиків повільно збільшуються.

^ Тюлені справжні об’єднує ластоногих, які не мають вушних раковин. Поширені в холодних водах обох півкуль. Це тюлень гренландський, заєць морський, нерпа плямиста, тюлень монах.

Родина моржі включає найбільших за розмірами ластоногих, які також мешкають у північній півкулі. В родині всього один вид – морж, який досягає 4 м довжини та ваги 1,8 т. Відрізняються від інших ластоногих добре розвиненими іклами, за допомогою яких добувають корм. Моржі утворюють стада у кілька тисяч особин. Є промисловою твариною.

Ряд хижі

Звірі з ряду хижих надзвичайно різноманітні за зовнішністю, розмірами, засобами пересування, характером полювання тощо. Але всіх їх об’єднує любов до м’яса. Хижими є і мініатюрна ласка, цар звірів – могутній лев та найкрупніший хижак планети білий ведмідь. Серед хижаків зустрічаються і водні тварини – видри, норки, калани. Деякі надають переваги рослинній їжі. Основною причиною об’єднання всіх цих ссавців у ряд хижих є подібність будови зубної системи. Зуби добре диференційовані і завжди виділяються крупні та гострі ікла. Хижі мешкають скрізь, крім Антарктиди. В Австралію, де не було власних плацентарних хижаків, їх завезла людина.

Для більшості хижих необхідна певна територія для полювання, щоб прокормити самого хижака, або і його сім’ю. Чим крупніший ссавець, тим більшу територію він займає. Щоб попередити конкурентів, хижаки мітять свою територію переважно сечею, виділенням залоз, екскрементами, обдирають кору на деревах тощо. Ряд поділяють на 9 родин і деякі з них ми розглянемо.

Родина вовчі об’єднує справжніх завзятих хижаків. Вони середні за розмірами і добре пристосовані до тривалого переслідування здобичі. Кігті на пальцях міцні, але не гострі і не втяжні. Морда витягнута із стоячими вухами, які іноді бувають дуже великими. Хвіст довгий і весь вкритий волоссям і іноді дуже пухнатий.

^ Вовк сірий схожий на вівчарку. Постать могутня та кремезна з великим загривком. Мешкає в Європі, Азії та Північній Америці. В Західній Європі майже винищений. В Україні зустрічається в Поліссі та заходить у Лісостеп, в Карпатах. Раціон виключно м’ясний. Вовки тримаються зграями, де існує сувора дисципліна та взаємодопомога. Мешкає переважно осіло і знехотя покидає обжиті місця. До цього його спонуках голод або найчастіше людина.

^ Лисиця звичайна – красивий сильний та спритний звір. Разом із зайцем є улюбленим об’єктом полювання, але лише із за цінного хутра. Взагалі корисний звір, тому що знищує велику кількість гризунів

Песець є жителем тундри з красивим хутром, за що і знищується місцевим населенням. Лисиць та песців розводять на звірофермах. Отримані породи з красивим кольором хутра – сріблясто-бурі лисиці та інші.

Шакал як і вовк тримається невеликими зграями. Дорослі особини часто полюють наодинці. Це спритний та нахабний хижак. Часто супроводжують більш крупних хижаків, щоб поласувати залишками з їх столу.

В 1956 році на о. Нова Гвінея був знайдений дикий собака динго, біологія якого ще не вивчена. Домашня собака при всьому різноманітті порід, без сумніву є одним видом. Походять наші собаки від невідомого предка. Скоріш усього це були вовки або шакали.

В Україні був успішно акліматизований єнотовидний собака. Він тримається по долинах річок, на заболоченій місцевості. Це всеїдний хижак, який поїдає гризунів, птахів, плазунів, земноводних, рибу, комах, молюсків, червів та рослинну їжу.

Інший азіатський представник родини вовчих – червоний вовк, який занесений в Червону книгу МСОП. В Африці його родичем є гієновидна собака.

Родина котячі відома нам за домашніми улюбленцями – свійській кішці. Це ласкавий та покладистий звір, який іноді ловить мишей, якщо вони є. Звичайно не всі кішки такі приємні та безпечні. Досить згадати левів, які тримаються сім’ями, або прайдами і можуть організувати колективне полювання.

Велика кішка тигр – крупний та небезпечний хижак, який вправно полює із засідки. Крім того, слід згадати таких відомих хижаків, як леопарди, ягуари, пуми, пантери. Дещо осторонь стоїть гепард, бо має не втяжні кігті і переслідує здобич гоном на коротких дистанціях. При цьому він є чемпіоном в спринті, розвиваючи швидкість до 110 км на годину.

Більш дрібні кошачі не менш цікаві мисливці. Так рись полює із засідки, яку лаштує на деревах. Цей хижак подекуди зустрічається і в Україні. В Західній Україні можна зустріти європейську кішку дику. В Карпатах мешкає кіт лісовий, який ззовні нагадує свійську кішку, але крупніший за неї. Цей хижак може зустрічатися у вашій оселі, поселяючись на горищі.

Хижаки з родини гієнових дещо схожі на вовчих, кігті яких не втягуються. Живляться, в основному, падаллю, або нападають на хворих та знесилених тварин. Мають надзвичайно потужні щелепи, якими розгризають вмить будь-які кістки. Є типовими санітарами саван.

Родина ведмежі представлена стопоходячими тваринами досить великих розмірів. В Україні зустрічається один вид – ведмідь бурий. На відміну від інших хижаків може спокійно переключатися на рослинну їжу. Тут улюбленою їжею є овес, хоча охоче поїдає малину, брусницю, чорницю, жолуді, горіхи, ласує медом диких бджіл. Цей вид є найпоширенішим в світі, утворюючі на різних континентах підвиди. Так, у Північній Америці відомі два його підвиди – мексиканський грізлі та канадський грізлі, які теж занесені до Міжнародної Червоної книги.

Найкрупнішим не тільки в родині, а з ряду хижаків є білий ведмідь. Поширений на узбережжі та островах Льодовитого океану. Живиться тюленями та рибою. Потерпав від надмірного полювання заради м’яса, шкіри та жиру і тепер занесений до Червоної книги МСОП.

Інші представники ведмежих – білогрудий ведмідь з Азії, чорний ведмідь, або барібал також відмічені в Червоній книзі. Цікавим ведмедем Південно-Східної Азії є велика панда, яка схожа одночасно і на єнота. Це найменш вивчений вид.

Родина куницеві включає хижаків дрібних і середніх розмірів. У них добре розвинені пахучі залози. Це швидкі та спритні хижаки. До родини відносять соболів, тхорів, борсуків, видр, росомах.

Родина єнотових включає ссавців середніх розмірів, які поширені в Північній та Центральній Америці. В лісах цього континенту зустрічається єнот-полоскун, або єнот американський. Він добре лазить по деревах, живиться різноманітною їжею. Зараз намагаються акліматизувати єнота в Євразії заради досить цінного хутра.

Загалом ссавці з родини хижі є корисними тваринами. Ще донедавна їх називали “санітарами” природи. Дійсно вони діють як фактор природного добору, ловлячи в першу чергу хворих, поранених та знесилених тварин. Але у великій кількості звичайно шкодять скотарству, лісовим господарствам тощо. Не можна не відзначити і епідеміологічну небезпечність хижих, особливо вовчих. Часто вони є носіями збудників небезпечних захворювань людини, наприклад, смертельного захворювання на сказ. Найчастіше в дикій природі хворіють на цю хворобу лисиці. Вони перестають боятися людини, сміливо підходять до неї і, звичайно, можуть укусити при спробі погладити їх. Тому треба стерегтися диких тварин, які раптом стають надто сміливими і виходять до людей.

^ Ряди непарнокопитні, парнокопитні, хоботні

Для групи ссавців, які мешкали на відкритих просторах, основним стала швидкість пересування. Швидкість та витривалість стали захистом від хижаків та надійним засобом в пошуках потрібної кількості їжі. У зв’язку з цим у них відбуваються деякі зміни в будові опорно-рухової системи. При пересуванні ці ссавці спираються на пальці. Їх кількість, залежно від способу життя, може бути від чотирьох до одного. Пальці, на які спирається тварина, одіті роговими утворами – копитами, звідки і назва всіє групки цих травоїдних ссавців – копитні.

Копитні поділені на два ряди: непарнокопитні та парнокопитні. Відповідно у них найбільше розвинутий один або два пальці. Зрідка у копитних розвинуті чотири пальці, але вони також вкриті копитами.

У ссавців з ряду непарнокопитних розвинутий лише один – третій палець і зникають ключиці. Це тварини переважно відкритих просторів. Кількість видів незначна – усього 16. Їх об’єднують у 3 родини: тапірові, носорогові та коні.

До тапірових відносять найбільш примітивних непарнокопитних.

У них зберігається на передніх ногах 4 пальці, а на задніх по 3, але основне навантаження припадає на третій палець. Всі пальці мають невеликі копита. Ніс і верхня губа зростаються, утворюючи невеличкий хобот. Живляться листям дерев, болотяними та луговими рослинами, плодами і фруктами. В наш час родина представлена одним видом в Південно-Східній Азії та трьома в Південній Америці.

Родина носорогові об’єднує тварин з характерними виростами – рогами на голові. Їх може бути один або два. Довжина тіла коливається від 2 до 4 м, а вага сягає 3,6 т. Це рослиноїдні тварини. Суматранський носоріг найбільш рідкісний, зникаючий вид. Носоріг індійський, або панцирний славиться своєю ненажерливістю. Взагалі носороги стали жертвою людини від легенд про нібито цілющу силу рогів. Навіть і зараз людина, що вбила носорога має можливість розбагатіти. Яванський носоріг менший за індійського і був досить поширений на початку ХХ століття. Але все за тієї ж причини перебуває на грані вимирання.

Африка представлена двома видами – чорним та білим носорогами. Їх чекає така ж доля, що і азіатських родичів. Погоня за цілющим рогом не зупиняє браконьєрів.

Родина коней найбільш прогресивна група серед непарнокопитних. У них на передніх і задніх кінцівках є тільки по одному пальцю. Від 3-го та 4-го пальців залишилися лише спрощені кісточки. Сучасні дикі коні збереглися лише в Азії та Південній Африці. Це зебри, віслюки та коні. Серед зебр відомі лише три види, а четвертий – квага – був винищений в ХІХ столітті. Інші зебри збереглися лише у заповідниках.

^ Дикий віслюк є предком домашнього віслюка і раніше мешкав у Північній Африці. В наш час два його підвиди ще збереглися в Сомалі, Ефіопії, Еритреї. Людина використовує віслюків для важкої роботи. Він витривалий до спеки, але не переносить холодів, тому його майже не використовують у країнах з помірним кліматом. Ще з часів Стародавньої Греції відомі гібриди віслюка та коня – мул. Ця тварина невибаглива як віслюк, а витривала як кінь, тому здавна використовується людиною. Кулан являє собою примітивного коня, хоча його часто називають азіатським диким віслюком. Мешкає в Середній Азії, Північному Китаї, Монголії.

^ Кінь Пржевальського справжній дикий кінь, який і був відкритий видатним російським мандрівником. На жаль до нашого часу цей кінь не дожив і вважається зниклим. Остання зустріч людини з ним відбулася 1968 року. Але цей кінь зберігся у зоопарках, в яких живе близько 600 цих тварин.

^ Степовий тарпан також зниклий вид, який у другій половині ХІХ століття мешкав на півдні України. Ще у середні віки в Європі був винищений лісовий тарпан.

Домашні коні, які випущені на волю, швидко дичавіють, але ніколи на повертаються до предкових форм. Так, здичавілі коні Північної Америки – мустанги – утворили мільйонні табуни, але за зовнішністю так і залишилися домашніми.

Походження домашніх коней залишається неясним. Відомо, що першими приручили коней кочовики Монголії, півдня Сибіру та Казахстану. Надалі одомашнення супроводжувалося виведенням різних порід.

^ Ряд Парнокопитні

Копитні з цього ряду мають найбільш розвинуті третій та четвертий пальці. Інші пальці недорозвинуті і розташовані вище. Всі пальці одягнуті копитами. Ключиць також немає. Це процвітаюча група, яка налічує близько 200 видів. Ряд парнокопитних поділяють на два підряди: нежуйні та жуйні.

Підряд нежуйні об’єднує 3 родини – свині, пекарі та бегемоти з 12 видами. До свиней відносять відомих нежуйних тварин. З них найкрупніша в родині велика лісова свиня, що мешкає в тропічних лісах екваторіальної Африки.

В нашій місцевості зустрічається один вид – кабан, або дика свиня. Тримається кабан лісових боліт, заростей очерету та вологих лісових хащів. Він всеїдний і їсть все, на що натрапить. Крім жолудів та іншої рослинної їжі їсть яйця птахів та самих пташенят, дрібних ссавців, комах та їх личинок, дощовиків тощо. Є одним із найулюбленіших об’єктів для мисливців, бо дає смачне м’ясо, шкіру та щетину. Від дикої свині беруть початок породи свійських свиней.

Родина пекарі включає 3 види схожих на свиней, але відрізняються будовою шлунка. Він у них трикамерний і нагадує шлунок жуйних копитних. Мешкають в Центральній та Південній Америці.

Родина бегемоти має всього два види досить популярних напівводяних тварин. ^ Бегемот або гіпопотам ще донедавна жив по всій території Африки. Зараз майже скрізь винищений і зберігся лише в Центральній та Східній Африці. Карликовий бегемот значно поступається гіпопотаму у розмірах і про нього мало що відомо.

Підряд жуйні. В цей підряд об’єднано чисельних парнокопитних, які мають складний шлунок. Він складається з 4 відділів – рубця, сітки, книжки та сичуга .

Груба та мало пережована їжа надходить до об’ємного рубця. Більш дрібні частки просуваються до сітки, а крупні відригаються в ротову порожнину для додаткової механічної обробки. Тому жуйні весь час жують, навіть після пасовища. Щедро змочена слиною їжа вдруге надходить прямо до книжки, а потім до сичуга. Така ретельна обробка їжі значно підвищує ефективність роботи травної системи. Як наслідок жуйні є процвітаючою групою і нараховує близько 180 видів.

Родин оленеві включає тварин, що мають гілчасті кісткові роги, які змінюються щорічно. Населяють всі місця крім тропічної Африки, Австралії та Антарктиди. В Україні зустрічаються олень благородний, олень плямистий та лань.

Північний олень є мешканцем тайгової та тундрової зони. Відомо близько 15 його різновидів. Це цінні звірі, з яких отримують м’ясо та шкури.

^ Козуля разом із зайцем є бажаним трофеєм на полюванні, але на додаток використовується ще і шкіра.

Лось є найкрупнішим представником родини справжніх оленів. Його вага може сягати 600 кг. В нашій країні лосі охороняються і полювання дозволяється лише за ліцензією.

У жуйних з родини порожнисторогих роги не кісткові, а сидять на кісткових виростах у вигляді рогових чохлів. Дикі види цієї родини поширені скрізь, крім Австралії. Це чисельні антилопи, серед яких сайгаки, гну, кани тощо. Стрункі та швидкі газелі прикрашають савани Африки, степи Азії. В Карпатах зустрічається лісова антилопа серна. До родини належать козли та барани. Серед них муфлони, яких можна зустріти в горах Криму, та архари. Від цих баранів беруть початок свійські породи овець.

Дикі бики збереглися лише в Південній Азії – буйвол азіатський та в Африці – буйвол африканський та інші. Всі буйволи занесені в Червону книгу МСОП. Одомашнені форми буйволів і досі можна зустріти в Криму. Ще у 17 столітті на території нашої країни жив тур – окраса місцевої природи, але з тих часів він вважається зниклим видом. Але значення тура надзвичайне. Саме з нього започатковані всі породи великої рогатої худоби.

В пустелях Центральної Азії зберігся волохатий бик – як. Дикий бізон американський та зубр зараз відновлюються у заповідниках. Родина жирафові включає тварин відомих кожному. Жирафа звичайна поширена у саванах Центральної і Східної Африки. Другий вид – окапі – є коротконогою та короткошиєю твариною.

^ Ряд хоботні

Тварини, що об’єднані в цей ряд є найкрупнішими наземними ссавцями. Вони представлені двома видами – слон африканський та слон індійський. У хоботних видовжений ніс зростається з верхньою губою і утворює довгий м’ясистий хобот. Живуть слони 60 – 70 років. Африканські слони менш приручаються і в неволі майже не розмножуються. Навпаки, індійські слони більш покладисті, легко дресируються та розмножуються в неволі.

Слід згадати вимерлого мамонта – мешканця північних районів Євразії.

В Україні рештки мамонта були знайдені поблизу села Кулішівка на Сумщині у першій половині ХІХ століття. На цьому місці поставлений єдиний у світі пам’ятник цьому вимерлому гіганту.

^ Ряд Примати

Примати вважаються найрозвинутішими хребетними тваринами, які відрізняються багатством форм. Всі особливості їх організації формувалися під впливом деревного способу життя. У приматів п’ятипалі кінцівки хапального типу, що пристосовані до лазіння по деревах. Велика рухливість передніх кінцівок зумовила розвиток ключиць. Великий палець протиставлений всім іншим і дуже рухливий, що значно урізноманітнює рухи кінцівок. Це, в свою чергу, зумовило неабиякий розвиток головного мозку, збільшення мозкового відділу черепа. У вищих приматів на передньому мозку розвинуті борозни і складки. У більшості з них розвинутий бінокулярний та кольоровий зір, але нюх слабкіший за інших ссавців. Живляться примати мішаною їжею з перевагою рослинної. Окремі види є комахоїдними. Живуть вони переважно на деревах, але є напівназемні та наземні види. Відомо близько 200 сучасних видів. Всі вони об’єднуються в12 родин і два підряди: напівмавпи та мавпи.

Напівмавпи відносяться до більш примітивних приматів. Це тупайї, лемури та довгоп’яти – всього близько 50 видів. Родина тупайєві найбільш примітивна. П’ятипала кінцівка цих приматів з кігтями, а не з нігтями, як у більшості представників ряду. На обличчі добре розвинуті вібриси. Тупаї – це невеличкі, розміром з білку тварини з довгим і пухнастим хвостом. В перекладі з малайської мови тупайя саме і означає “тварина розміром з білку”.

Мешкають вони в Китаї, Південних Гімалаях, Північній Індії та на островах Ява, Суматра, Калімантан та інших. Звірки ведуть деревний спосіб життя, але в пошуках комах спускаються і на землю. Є, навіть, свідоцтва, що тупайї забираються в оселі людини і беруть, що “погано лежить”.

Родина лемурові включає приматів, що живуть на Мадагаскарі та прилеглих островах. Кінцівки добре розвинуті, хапального типу. Пальці вкриті нігтями, крім одного, кіготь якого слугує для причісування шерсті і носить назву туалетного. Саме слово “лемур” означає “привид” або “дух померлого”. Примати з родини довгоп’ятових представлені 3 видами. Це маленькі тварини з вагою тіла 95 –165 грам. Поширені довгоп’яти в Південно-Східній Азії. Цікавим серед них є довгоп’ят-привид, який веде нічний спосіб життя. Живляться комахами, павуками, ящірками, причому їжу підносять до рота передніми кінцівками. Місцеві жителі бояться їх, вважаючи зачарованими.

Підряд мавпи, або вищі примати. Цей ряд включає дві групи – широконосі мавпи, або американські та вузьконосі, або африкансько-азіатські. Широконосі мавпи Нового Світу мають широку хрящову носову перегородку і ніздрі вивернуті назовні. У вузьконосих мавп носова перегородка вузька і ніздрі, як і нас з вами, звернуті вниз.

У мавп спрощений нюховий апарат і на обличчі залишається всього 3 пари вібрисів. На долонях та підошвах, як і в людини, добре розвинуті чутливі гребінці, які і замінюють відчуття дотику.

Підряд розбитий на три надродини: широконосі мавпи, собакоподібні, або нижчі вузьконосі та людиноподібні примати.

Широконосі мавпи – тварини дрібних та середніх розмірів, які ведуть деревний спосіб життя. Мають довгий чіпкий хвіст. Тримаються стадами і ведуть денний спосіб життя. Поширені в Центральній та Південній Америці.

Родина ігрункові об’єднує найменших широконосих мавп. Так, довжина тіла у карликової ігрунки всього 15 см, а хвоста 19 – 21. Звичайна ігрунка, або мармозетка мешкає в екваторіальних лісах Бразилії і на землю майже ніколи не спускається.

До родини цебідових належить відома мавпа павукоподібна чорнорука. З більш великих мавп – це ревун рудий, а з капуцинів – капуцин білоплечий та інші.

Надродина собакоподібні відноситься до нижчих вузьконосих мавп. Довжина хвоста буває різна, але іколи він використовується як хапальний. Передні кінцівки мають таку ж довжину як і задні і навіть бувають коротшими. Однаково полюбляють лазіння по деревах та пересування по землі. Мають добре розвинені верхні ікла. Живляться рослинною їжею, урізноманітнюючи меню комахами та дрібними тваринами. Поширені в Африці та Азії. Надродина собакоподібні включає лише одну родину – мартишкові.

Серед мартишкових відзначимо рід звичайні макаки, часто відомих по зустрічах у зоопарках. Представники цього роду також досить відомі і дорослим і дітям. Це макак-резус, яванський макак, або крабоїд, бурий макак та інші. Більша частина макак занесена у Червону книгу МСОП.

Рід павіани об’єднує п’ять видів досить крупних мавп. Це павіан гамадрил, який теж часто зустрічається по зоопарках, павіан бабуїн, гвінейський павіан, мандрил та інші. В роду мартишки відзначимо зелену мартишку, мартишку діану, карликових мартишок, мартишку гусара та інших.

Надродина людиноподібні мавпи включає чотири види так званих антропоїдів: гібонів, орангутангів, шимпанзе та горил. Перш за все ці мавпи відрізняються досить великим об’ємом мозку. У горил від досягає 600 см3. Передні кінцівки значно довші за задні. Як і у людини ці мавпи мають чотири групи крові та 32 зуби.

Родина гібонові включає 6 видів деревних мавп.

Розміри гібонів малі і середні. Довжина тіла до 42 – 64 см, а вага 4 – 13 кг. Гібонові поширені на Суматрі, в Таїланді, на півостровах Індокитай та Малакка. Вони добре пересуваються на руках по деревах і стрибають на відстань до 15 м. Серед видів відзначимо гібона білорукого та гібона сріблястого. Біологія гібонів вивчена добре. Слід відзначити, що ці мавпи із сходом сонця піднімаються на верхівки дерев і влаштовують концерти, які виконуються всією сім’єю. До них приєднуються інші сім’ї і ці концерти тривають протягом 2-х годин. Після концерту вони починають обходити власну територію, ловлячи коників, мурашок, зрілі плоди, молоде листя.

Родина людиноподібні мавпи, або понгіди включає крупних мавп – орангутангів, шимпанзе та горил. Ці мавпи найбільш подібні до людини. Наприклад, спадковість шимпанзе на 91 відсоток подібні до генів людини, а мартишки на 66%.. З усіх трьох понгід найбільш повноцінна модель людського організму у шимпанзе. Цих мавп найчастіше використовують як експериментальних при фізіологічних та медичних дослідженнях.

Азіатський рід орангутанг має всього один вид звичайний орангутанг, який дає два підвиди – калімантанський орангутанг та суматранський орангутанг. “Оранг-утан” – це малайське слово, що означає “людина лісова”. Це крупні мавпи з чітко вираженим статевим диморфізмом. Самці досягають 189 кг ваги, тоді як самки всього 81 кг. Шерсть у орангутангів рудого кольору і дуже довга. Майже весь час вони тримаються на деревах, де на ніч будують гнізда. Це рослиноїдні тварини, які майже весь день їдять плоди, листя, молоді пагони і навіть кору. Урізноманітнюють раціон також яйцями птахів. Орангутангів часто тримають у неволі. Тут вони можуть розмножуватися.

Рід шимпанзе включає два види – звичайний шимпанзе та карликовий шимпанзе, або бонобо. Ці понгіди поширені в Екваторіальній Африці. Їх шерсть чорного кольору. Тримаються як дерев, так і спускаються на землю, де проводять близько 30% часу. Як правило,. мешкають групами до 40 особин, де суворої дисципліни немає. Спілкуючись між собою, шимпанзе користуються близько 30-ма звуковими сигналами. Більшу роль тут відіграють міміка обличчя, жести, та поза тіла. Дослідники відмічають складну поведінку шимпанзе та здатність використовувати сторонні предмети як знаряддя для добування корму. Рід горила також включає лише один вид з кількома підвидами. Це найбільша мавпа. Вага самців досягає 250 кг, а довжина тіла – до 180 см. Горили тримаються групами, де головує крупний самець. Вважалося, що ці мавпи войовничі та люті по відношенню до людини, але дослідження спростували ці твердження. У своїх стадах вони миролюбні і спокійні і дозволяють людям, якщо вони не виявляють агресивності, наближатися до себе на відстань 10-15 м. Звичайно. стада горил весь день мандрують по своїй території неперервно, живлячись рослинами. На ніч вони будують гнізда, а з ранку все повторюється знову.

Горили утримуються і в зоопарках, де відомо кілька випадків народження малят. Живуть ці мавпи до 30 – 35 років, хоча у неволі жив і 47-річний самець. З антропоїдів занесені в Червону книгу МСОП орангутанг, гірська горила та карликовий шимпанзе.

Родина люди має одного представника в тваринному світі – людину розумну (Homo sapiens). Вперше відніс людей до тварин ще Карл Лінней, помістивши їх до ряду примати.

Найсуттєвіша риса відмінності людини від інших приматів – це надзвичайно розвинутий головний мозок. Він досягає 1250 – 1400 г. На нижній щелепі розвинутий підборідний виступ, що свідчіть про розвиток мови. Волосяний покрив майже весь редукований. З’являється ряд ознак, пов’язаних з вертикальним положенням тіла.

За морфологічними ознаками вид поділяється на три основні раси. Це екваторіальна, або австрало-негроїдна, євразійська, або європейська, азіатсько-американська, або монголоїдна.

Звичайно. людина пройшла складний і довгий еволюційний шлях. Але безумовно вирішальну роль у виділенні її з тваринного світу відіграли розвиток головного мозку, особливості будови верхніх кінцівок, які перетворилися у руку та ряд інших факторів.

Завдання для підсумкового та поточного контролю знань студентів заочного факультету

(на основі даних запитань складаються картки – 20 варіантів (по 2 теоретичних запитання для кожного студента)


5-й семестр

Які функції мембранних білків?

Назвіть двомембранні компоненти клітини.

Чому фосфоліпіди утворюють у мембрані подвійний шар?

Які клітини не мають клітинного центру?

Покажіть за допомогою хімічної символіки пептидний зв‘язок.

Що собою являє денатурація білка?

Що спільного в процесах фотосинтезу та дихання?

Опишіть можливі наслідки перфорації зовнішньої мембрани мітохондрій.

Перелічіть одномембранні компарменти клітини.

Що таке активний транспорт? Пасивний? Полегшена дифузія?

Яка будова нуклеїнових кислот?

Які процеси відбуваються в світловій фазі фотосинтезу?

У чому суть бродіння?

Яка функція комплексу Гольджі?

Чим можна пояснити, що тваринні клітини мають округлу форму, а рослинні – з виступаючими кутами?

Чому морські одноклітинні організми майже всі мають скоротливі вакуолі, а прісноводні – ні?

Для яких клітин характерний фагоцитоз?

Перелічіть функції ядра.

Яку будову мають мітохондрії?

Які клітини не мають клітинного центру?

Наведіть приклад без'ядерних тваринних клітин.

Чому пластиди та мітохондрії мають подвійну мембрану?

До яких наслідків може призвести порушення контролю синтезу білка в клітині?

Сформулюйте гіпотезу чистоти гамет та поясніть у чому її суть.

Яким чином можна визначити зиготність організму, якщо фенотипово проявляється домінантна ознака? Доведіть на прикладі.

Перелічіть типи мутацій.

Задача. У людини короткозорість (М) домінує над нормальним хором (м), а карі очі (В) над блакитними (b).

А) Єдина дитина короткозорих карооких батьків має блакитні очі і нормальний зір. Встановіть гени всіх трьох членів сім‘ї.

Б) Блакитноокий короткозорий чоловік, мати якого мала нормальний зір, одружився з кароокою жінкою з нормальним зором. Перша дитина від цього шлюбу – кароока, короткозора. Друга – блакитноока короткозора. Встановіть генотип батьків та дітей.

Поясніть, чому при моно- та дигібридному схрещуванні гібриди першого покоління в фенотипі наслідують тільки домінантну ознаку?

Що таке зчеплене успадкування? Наведіть приклади.

Чи можуть соматичні мутації нагромаджуватися в популяціях та передаватися нащадкам? Відповідь мотивуйте.

Задача. У людини наявність в еритроцитах антигену резусфактора (фенотип Rh+) обумовлено домінантним геном – D. Його алель – d обумовлює відсутність цього антигену (фенотип Rh-). Ген I групи крові (I0) рецесивний по відношенню до генів II групи (IА) та третьої групи (IВ). Дві останні алелі кодомінантні та їх сполучення (IАIВ) обумовлює IV групу крові.

А) Генотип чоловіка ddIАIО , жінки DdIВIВ. Яка імовірність народження резус позивної дитини IV групи крові?

Б) Резуспозитивна жінка II групи крові, батько якої мав резуснегативну кров першої групи, вийшла заміж за резуснегативного чоловіка I групи. Яка вірогідність того, що дитина успадкує обидві ознаки батьків?

Як розподіляються ознаки при дигібридному схрещуванні генотипово (на будь-якому прикладі)?

Що таке множинні алелі і які ознаки, переважно, вони визначають?

Чому генні мутації вважаються найбільш цінними для природного добору?

Задача. У людини кольорова сліпота обумовлена рецесивним геном (с), нормальний кольоровий зір його домінантною алеллю (С). Ген кольорової сліпоти локалізований у Х-хромосомі.

А) Жінка з нормальним зором, батько якої страждав кольоровою сліпотою, вийшла заміж за чоловіка з нормальним зором. Встановіть імовірність народження дитини з кольоровою сліпотою.

Б) Від шлюбу батьків з нормальним зором народилася дитина, що страждає кольоровою сліпотою. Встановіть генотипи батьків.

Яким чином визначити гомозиготний організм, чи гетерозиготний за певними ознаками?

Чи може впливати виховання на реалізацію генотипу в фенотипі? Якщо ні, то чому; якщо так, то до якої межі?

Як діють мутагени на нуклеїнові кислоти? Що мають на увазі під мутагенним забрудненням?

Задача. У людини гемофілія (незсідання крові) визначається зчепленим статтю рецесивним геном h.

А) Мати і батько здорові. Їх дитина страждає гемофілією. Хто з батьків передав дитині ген гемофілії?

Б) Здорова жінка, гетерозиготна за геном гемофілії вийшла заміж за здорового чоловіка. Яка імовірність того, що їх дитина буде хворіти на гемофілію?


6-й семестр

Перелічіть особливості будови рослинної клітини.

Опишіть цикл розмноження та розвитку мохів на прикладі зозулиного льону.
^

Яку будову має кінчик кореня насінних рослин?


Що собою являє вторинний ріст рослин?

З чого складається підводна сисТема. мохів?

Чим пояснити, що морські водорості мають таке різноманітне забарвлення талому?

Який відсоток сонячного світла засвоюється рослинами нашої планети?

Перелічіть відмінності умов існування рослин на суші порівняно з водними.

Опишіть будову пилкового зерна.

Як відбувається розмноження у голонасінних?

Опишіть цикли розмноження одноклітинних та багатоклітинних водоростей.

Які типи водоростей вивчалися вами на лабораторних заняттях.

Опишіть будову стебла папоротей.

В який геологічний час відбувалося утворення кам‘яного вугілля?

Що таке мікропіле і де воно розташоване?
^

Що таке протонема?


Опишіть цикл розмноження та розвитку папороті.

Опишіть будову стебла багаторічної насінної рослинним на поперечному розрізі.

Які рослини називають одно- та двоклітинними?

В який геологічний час виникають покритонасінні рослини і чим вони відрізняються від голонасінних?

Яких представників водоростей наших водойм ви знаєте?

Чим зумовлене “цвітіння” водойм?

Опишіть розмноження та розвиток квіткових рослин.

За якими ознаками відділ квіткові поділяється на класи?

В який геологічний час і за яких умов виникають голонасінні?

Що таке подвійне запліднення?

Яку будову має стебло рослини з певним ростом?

Як утворюється плід у покритонасінних?

Яку внутрішню будову має листок насінних рослин?

Яким чином трав’янисті форми папоротей є багаторічними?

Які особливості будови тваринної клітини?

В чому відмінність гетеротрофного типу живлення від автотрофного?

Складіть характеристику типу саркомастігофори.

Опишіть явище паразитизму у найпростіших, як один з напрямків еволюції.

Що таке вторинна порожнина тіла? У яких тварин і чому вона з‘являється вперше?

Опишіть особливості будови та функціонування у тварин з радіальною симетрією тіла (на прикладі кишковопорожнинних).

Чому у більшості паразитних червів досить складні типи розвитку?

Які варіанти твердої опори відомі у безхребетних? Наведіть по 2 приклади.

Опишіть варіанти живлення у трьох груп молюсків: двостулкових, черевоногих, головоногих.

Назвіть відділи тіла комах та перелічіть структури, які мають ці відділи.

Назвіть осьові структури хордових.

Які класи включає тип хордові?

Складіть загальну характеристику надкласу риби.

Чим можна пояснити, що саме кісткові риби є на наш час пануючою групою тварин у Світовому океані?

Перелічіть амфібії місцевої фауни.

В чому суть рис пристосованості амфібій до напівводяного існування?

Які ароморфози сприяли відходу плазунів від водойм?

Перелічіть риси пристосованості птахів до польоту.

Як відбувається подвійне дихання у птахів?

Чому птахи здебільшого потребують охорони з боку людини?

В чому схожість та відмінність у будові яйцекладних, сумчастих та плацентарних ссавців?

Перелічіть відомі вам ряди плацентарних.

Які ароморфози сприяли формуванню такої найбільш високоорганізованої групи тварин як ссавці?

Що таке теплокровність і яким чином вона забезпечується у ссавців?

Назвіть ссавців, що занесені до Червоної книги України.

Список літератури


1.Грин Н. Биология/Н. Грин, У. Стаут, Д. Тейлор – М.: Мир, 1990.

2.Кемп П. Введение в биологию/П. Кемп, К. Армс – М.: Мир, 1988.

3.Албертс Б. И. Молекулярная биология клетки/Б.И. Албертс– М.: Мир, 1986.

4.Тахтаджян А.Л. Жизнь растений/А.Л. Тахтаджян – М.: Просвещение, 1981


5.Комарницкий Н.А. Ботаника. Систематика растений./ Н.А. Комарницкий– М.: Просвещение, 1975

6.Жизнь растений: в 6 т./под ред.А.А. Федорова – М.: Просвещение, 1989.

7.Жизнь животных: в 7 т./под ред. М.С. Гелярова, Ф.Н.Правдина. – М.: Просвещение, 1989.


.



1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять
Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія”/Укладачі: С. М. Шевченко, О. М. Яхненко....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до лабораторних робіт, та практичних занять з дисципліни «Гігієна праці»
Методичні вказівки до лабораторних робіт, та практичних занять з дисципліни «Гігієна праці» для студентів 3,4 курсів денної форми...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни “Управління фінансовою санацією підприємств” / Укладач І. Й. Плікус....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних занять на тему «Кредитування» з дисципліни "Фінанси підприємств" / укладачі: В. Г. Боронос,...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни "Основи менеджменту" / Укладачі: О. Ф. Балацький, Ю. В. Тараненко....
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМіністерство освіти І науки україни херсонський економічно-правовий інститут кафедра загальноюридичних дисциплін методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни «Банківське право»”/ Укл. Башинський А. А. – Херсон:...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення практичних занять
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи, виконання контрольних робіт із дисципліни...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки для проведення практичних занять
Методичні вказівки для проведення практичних занять та організації самостійної роботи студентів з дисципліни "Менеджмент персоналу"/Укладач:...
2759 Методичні вказівки до проведення лабораторних та практичних занять з дисципліни „Біологія” iconМетодичні вказівки до проведення курсу практичних занять
Методичні вказівки до проведення курсу практичних занять з дисципліни «Гроші та кредит» для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи