Сумський державний університет icon

Сумський державний університет




Скачати 130.41 Kb.
НазваСумський державний університет
Дата29.06.2012
Розмір130.41 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


КАФЕДРА ІСТОРІЇ


ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ


НАУКОВОГО СЕМІНАРУ,

присвяченого відзначенню 300-річчя подій, пов’язаних

з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу


23.04.2009 р.

Присутні:

Викладачі кафедри історії СумДУ: доценти Власенко В.М., Звагельський В.Б., Клименко В.А., Нестеренко В.А. (голова засідання, в.о. завідувача кафедри історії), асистенти Глушан О.В. (секретар засідання), Дегтярьов С.І., Лобко Н.В., Німенко Н.А., Федченко Л.А.

Викладачі кафедри соціології, політології і психології СумДУ: проф. Дашутін Г.П., доц. Барвінський А.О.

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Піскун В.М.

Професор Сумської філії Національного університету внутрішніх справ Корогод Г.І.

Докторант Луганського національного університету імені Тараса Шевченка доцент Гончаренко А.В.

Студенти гуманітарного факультету спеціальності “Правознавство” і “Журналістика” Сумського державного університету (24 особи).


^ ПОРЯДОК ДЕННИЙ:


1. Повідомлення доц. Власенка В.М. на тему “Іван Мазепа по сторінках паризького тижневика “Тризуб””.

2. Доповідь доц. Власенка В.М. “Постать гетьмана Івана Мазепи й українська еміграція у Румунії міжвоєнного періоду”.


1 СЛУХАЛИ: Повідомлення доц. Власенка В.М. на тему “Іван Мазепа по сторінках паризького тижневика “Тризуб””.


Тези повідомлення:

  1. Тризуб” – громадсько-політичний і літературно-мистецький тижневик, орган Державного Центру Української Народної Республіки, що видавався 1925-1940 рр. в Парижі. Ініціатор видання – Голова Директорії і Головний Отаман військ УНР, публіцист Симон Петлюра, головні редактори – колишній міністр освіти, голова уряду УНР, в.о. Президента УНР в еміграції (1939-1940), історик, публіцист В’ячеслав Костянтинович Прокопович (1881-1942), з 1940 р. – колишній міністр закордонних справ УНР, посол України у Болгарії, член уряду УНР в еміграції, історик, публіцист, професор Українського вільного університету у Празі Олександр Якович (1889-1960). Обидва редактори належали до Української радикально-демократичної партії (колишня Українська партія соціалістів-федералістів). Найбільш активні співробітники – відомі громадсько-політичні діячі, науковці, журналісти, військові Д.Дорошенко, Є.Ґловінський, Б.Лисянський, М.Лівицький, О.Лотоцький, З.Мірна, С.Наріжний, В.Садовський, В.Сальський, С.Сірополко, М.Славінський, Я.Токаржевський-Карашевич, О.Удовиченко, А.Яковлів та інші.

  2. На сторінках тижневика широко висвітлювалися політичні і культурні процеси, що відбувалися у радянській Україні, на західноукраїнських земляк, в еміграції, інформувалося про стан української справи на міжнародній арені.

  3. Значна увага приділялася висвітленню питань української історії, зокрема, періоду Національної революції середини ХVII ст., Української революції 1917-1921 рр., діяльності гетьманів Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Мазепи та інших, Конотопській битві 1659 р. тощо.

  4. Прізвище Івана Мазепи зустрічається у редакційних статтях (без підпису), де йдеться про український національно-визвольний рух кінця ХVII – початку ХХ ст.

  5. Окремих авторських статей, присвячених Івану Мазепі у тижневику немає, проте його прізвище згадується у статтях І.Рудичіва “^ Революційна Українська Партія (з нагоди 30-ліття її заснування)” (1930), “Свято десятиліття Товариства Музею Визвольної Боротьби України в Празі” (1935) , ““Українська хата” в Парижі” (1935) та інших.

  6. Найбільш інформативною з означеної теми рубрикою тижневика є “Хроніка”, яка містила поточну коротку інформацію про події у Радянській Україні (політика українізації, політичні репресії, примусова колективізація сільського господарства, розкуркулення селян, Голодомор 1932-1933 рр. тощо), у Східній Галичині (терор і репресії польської влади), Північній Буковині (румунізація освіти і культурного життя) та на Закарпатті, у країнах перебування українських емігрантів (Бельгії, Болгарії, Голландії, Італії, Канаді, Китаї, Королівстві сербів, хорватів і словенців, Литві, Польщі, Румунії, США, Німеччині, Франції, Чехо-Словаччині). Широко висвітлювалися заходи українських громад, громадських організацій щодо відзначення 300-річчя від дня народження гетьмана Івана Мазепи (“Вечір пам’яті Івана Мазепи та Миколи Лисенка”1932, Болгарія, Чехословаччина), дня незалежності України (проголошення Українською Центральною Радою ІV Універсалу) (1927, 1928 р. Румунія), повідомлялося про виголошення доповідей (іноді публікувалися тези доповідей) відомими науковцями В.Трепке “Мазепа і мазепинство” (1927), Б.Лисянським (1932), Д.Дорошенком “Гетьман Іван Мазепа в історичній літературі”. Такі заходи (академії, святкові урочистості, виголошення доповідей) у Чехо-Словаччині, наприклад, влаштовувалися Товариством “Українська Рідна Школа в ЧСР”, “Українською спілкою імені гетьмана Івана Мазепи”, “Українським історично-філологічним товариством”, українськими вищими навчальними закладами у Празі й Українською реальною реформованою гімназією у Ржевницях. Повідомлялося про участь Української спілки імені Івана Мазепи у громадських акціях української еміграції у Чехо-Словаччині.


В обговоренні взяли участь доценти Барвінський А.О., Нестеренко В.А., асистенти Глушан О.В., Лобко Н.В.


2 СЛУХАЛИ: Доповідь доц. Власенка В.М. “^ Постать гетьмана Івана Мазепи й українська еміграція у Румунії міжвоєнного періоду”.


Тези доповіді:

Нинішнього року в Україні відзначають 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу. Незважаючи на широке і довготривале обговорення в історичній літературі постаті Івана Мазепи, окремі сторінки його біографії, зокрема перебування в еміграції, залишаються маловідомими для широкого загалу1.

З поразкою Української революції 1917-1921 рр. велика кількість українців опинилася за межами Батьківщини. Численні осередки української еміграції були в Австрії, Німеччині, Польщі, Франції, Чехо-Словаччині та інших країнах. Декілька тисяч українських емігрантів проживало у Румунії. Завдяки організаційній і матеріальній підтримці Надзвичайної дипломатичної місії (НДМ) УНР у цій країні були створені громадські організації, що об’єднували більшість емігрантів2. Це – Філія Українського товариства (прихильників) Ліги Націй3, Українське співоче товариство “Дума”, Союз українських жінок-емігранток, Українське ощадно-позичкове товариство “Згода”. Восени 1923 р. на Першій конференції української еміграції у Румунії було засновано Громадсько-допомоговий комітет, який став головним центром всієї української еміграції в країні4. Саме ці організації і займалися громадсько-політичною і культурно-освітньою діяльністю серед емігрантів, зокрема, видавали українську пресу, відзначали державні і релігійні свята, ювілеї відомих українських державних і культурних діячів.

Не оминули увагою емігранти і постаті гетьмана Івана Мазепи, який за понад два століття до цього також опинився в еміграції і був похований у Румунії. У листі голови НДМ Костя Мацієвича до Голови Директорії УНР Симона Петлюри від 3 жовтня 1923 р. зазначалося, що під час роботи Першої конференції української еміграції у Бухаресті було відкрито монумент загиблим за незалежність України, влаштовано панахиду по гетьманам І. Мазепі і П. Орлику та всіх, хто загинув у боротьбі за волю України5. У листі також йшлося про те, що Місія УНР хоче запросити до Румунії відомого громадсько-політичного діяча, соратника С. Петлюри, вченого В’ячеслава Прокоповича для дослідження питання перебування Івана Мазепи у Румунії. За результатами студій передбачалося за кошти місцевої еміграції видати книгу про відомого гетьмана6. Проте проект не був реалізований.

Щороку українські емігранти відзначали Свято незалежності України (проголошення Центральною Радою ІV Універсалу). Під час святкових заходів лідери еміграції виступали на актуальні політичні й історичні теми. Так, 22 січня 1927 р. у Бухаресті колишній поручик Армії УНР, секретар військової секції НДМ УНР у Румунії, доктор філософії, заступник голови Громадсько-допомогового комітету і Філії Українського товариства Ліги Націй, уродженець Полтавщини Василь Трепке виголосив доповідь “Мазепа і мазепинство”, в якій навів паралелі між українськими емігрантами початку XVIII ст. та 20-х рр. ХХ ст. Доповідач охарактеризував становище різних верств українського суспільства за гетьманства І. Мазепи, політику московського уряду в Україні, причини, що спонукали гетьмана перейти на бік Карла ХІІ. Наступні покоління борців за вільну Україну успадкували “його буяючий дух, що прагнув до великої національної ідеї та що керував усім життям і діяльністю Великого Гетьмана”. Час від часу дух І. Мазепи, на думку В. Трепке, “мов дрімаючий вулкан, спалахував своїми вогниками то в тому, то в іншому місці – чи то в мистецтві, чи то в літературі, щоби по двох століттях знову кинути силу народу українського в нову боротьбу за державну незалежність України7.

Святкові заходи відбувалися не лише у румунській столиці, але і в інших місцях перебування емігрантів – в Бакеу, Гавані, Добруджі, Кишиневі тощо. Так, 29 січня 1928 р. у церкві села Ізвор в урочистих заходах місцевої української громади взяв участь священик Бужор з Бакеу, який виявив знання не лише з історії України, але й історії її визвольної боротьби, згадавши гетьманів Б. Хмельницького й І. Мазепу та дружні відносини українських гетьманів з господарями Молдавії та Валахії8.

Зауважимо, що 1932 р. українські емігранти у Болгарії, Польщі, Чехо-Словаччині та інших країнах урочисто відзначали 300-річчя від дня народження Івана Мазепи9. Так, відомий український історик Д. Дорошенко у Ржевниці10 і Празі11 виголосив доповіді про гетьмана та його добу. На ювілей гетьмана відгукнулися й українські науковці у Румунії. В. Трепке опублікував на сторінках історичного календаря-альманаху “Червоної калини” 3 статті, присвячені І. Мазепі.

У першій статті автор порівняв політичну ситуацію в Україні після Полтавської битви 1709 р. й Української революції 1917-1921 рр., визначивши спільні риси, відмінності та наслідки цих двох подій для України. В. Трепке охарактеризував науковий доробок дослідників постаті Івана Мазепи, звернувши увагу на оцінки діяльності гетьмана таких науковців, літераторів і митців, як Д. Байрон, І. Борщак12, Г. Верне, М. Возняк, віконт до Воге, Вольтер, В. Гюго, Х. Кемпел, Б. Лепкий, М. Шерер та інші13. Автор навів нові дані академіка М. Возняка про місце і час народження гетьмана14.

У другій статті В. Трепке проаналізував роботи істориків про місце смерті і поховання І. Мазепи. Він звернув увагу на розбіжності щодо цього у працях Д. Бантиш-Каменського15, М. Когальнічану, М. Костомарова16, М. Маркевича17, свідченнях Г. Герцика18, хроніках молдавських літописців М. Костіна та Нікульчі. Автор підтримав думку деяких істориків про те, що гетьман помер у м. Бендери (Тягина), а похований був у церкві св. Юра (Георгія) м. Галац19.

У третій статті, що була написана 1930 р. на замовлення Українського наукового інституту у Варшаві, йшлося про подорож автора по місцях Румунії, пов’язаних з іменем Івана Мазепи. Перебуваючи у Галаці, автор відвідав на Мазепиній вулиці (тогочасна офіційна назва – В.В.) церкву Пречистої Діви, де нібито був похований гетьман. Проте, за свідченнями священика цієї церкви, доктора богослов’я Бельдіє, який займався історією церков Галаца й опрацював чимало документів, поховання І. Мазепи відбулося у церкві монастиря по вулиці св. Юра, що знаходилася недалеко (15 хвилин ходу) від церкви Пречистої Діви. Монастир св. Юра розташований на високому березі Дунаю. У 1821 р. турки пограбували Галац, сплюндрувавши монастир і церкву Пречистої Діви. Тому речей з часів І. Мазепи не залишилося.

Проте два факти свідчили про перебування у церкві монастиря св. Юра українського гетьмана. По-перше, під час служби Божої ім’я Івана Мазепи поминають серед ктиторів церкви. По-друге, перед входом до церкви з-поміж старих плит з надгробків лежить велика (більше метра завдовжки) мармурова плита із дуже затертим написом, але чітко окресленою в головах фігурою двоглавого орла20.

За свідченнями М. Когальнічану, який відвідав Галац 1830 р., гетьмана поховали посеред церковної трапези у цегляному склепі з мармуровою плитою з висіченою на ній епітафією, гербом України і Мазепи та фігурою одноголового орла. У 1835 р. родичі померлого боярина Сердара Дерекчи-Баші виявили бажання поховати небіжчика також посеред церкви св. Юра. Монахи, які ховали боярина, “підняли плиту-надгробок, відкрили склеп могили І. Мазепи, де знайшли череп і кості Гетьмана, хоч не знали чиї це останки, але розуміли, що тут була похована якась поважна людина й тому, залишивши останки Гетьмана в тій же могилі, поховали й Дерекчи-Башу”. За місцевим звичаєм, через декілька років рідня боярина вирішила остаточно перепоховати тіло свого родича. До того ж вийшов закон молдавської влади про заборону ховати людей у церквах. Тому останки боярина і гетьмана разом були перепоховані у новій могилі праворуч від входу до церкви. Було виготовлено і нову мармурову плиту з написом, на якій родичі захотіли зберегти зовнішні ознаки іменитості (імовірно родичам боярина імпонувало те, що його останки лежали поряд з останками якоїсь дуже знатної особи), що були на попередньому надгробку. Тому різьбяр, який не дуже знався на тонкощах геральдики, вирізав з герба І. Мазепи замість одноголового двоголового орла, подібного до австрійського. М. Когальнічану, який вдруге відвідав Галац у 1845 р., звернув увагу на цю відмінність надгробної плити, про що і написав на сторінках російського журналу “Исторический Вестник” (1892, кн.І, с.295)21.

У м. Бендери по вулиці Аккерманській В. Трепке відвідав старовинний (проте перероблений) будинок з вишуканою архітектурою. Його називали “Мазепин Дім”. Прибувши до Бендер, гетьман України і шведський король розташувались табором на березі Дністра коло села Варниці. “Мазепин Дім” був одним з найбільших і вишуканих. Імовірно це була якась турецька державна інституція – комендатура або резиденція бендерського паші (генерал-губернатора). Зрозуміло, що там мусили бувати І. Мазепа і Карл ХІІ. Не виключено, на думку В. Трепке, що коли гетьман серйозно захворів і не міг лишатися у таборі, то скористався гостинністю господаря будинку, а можливо там і помер. Факт, що назва дому не зникла протягом понад ста років панування у Бессарабії російської влади, свідчить про те, що той будинок тісно пов’язаний з ім’ям гетьмана.

У селі Варниці В. Трепке також знайшов пам’ятки перебування там І. Мазепи. На узгір’ї при околиці села заходами румунської влади і шведського посольства був поставлений невеликий обеліск з написом “Carolus XII Rex Suediae” на тому місті, де колись стояв будинок, в якому 1709-1710 рр. жив Карл ХІІ. Нижче від обеліску на березі Дністра стояли трикутником три криниця з “журавлем”, які називали “мазепиними”. Імовірно їх зробили козаки за давнім молдавським й українським звичаєм (згадайте Шевченкову “Москалеву криницю”) на спогад про душі померлих близьких та поважних людей. Таким чином вшановувалася й увіковічувалася пам’ять про них22.

Отже, українська еміграція у Румунії пам’ятала про події початку ХVІІІ ст., шанобливо ставилася до вітчизняної історії та її відомих постатей. Заходами еміграції влаштовувалися урочистості, присвячені ювілеям Івана Мазепи, українсько-шведського союзу, виголошувалися доповіді на історичні теми. Окремі емігранти намагалися дослідити питання про перебування гетьмана у Румунії. Перспективними, на наш погляд, є дослідження питання перебування гетьмана Івана Мазепи за сторінками емігрантської преси, українськими істориками-емігрантами та науковцями діаспори.


1 Див.: Гнатюк М. Емігрантська доля Мазепи: Іван Мазепа в українській емігрантській літературі // Іван Мазепа та його доба. Матеріали міжнард. наук. конф. – Ужгород, 2001. – С.67-74; Мазепиана в дослідженнях вчених української діаспори ХХ ст. // Українознавство. – 2002. – №4. – С.217-219; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К., 2004. – 602 с. та ін.

2 Власенко В.М. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Румунії – організатор громадсько-політичного життя української еміграції // Сумська старовина. – 2008. – №ХХV. – С.76-84.

3 З історії виникнення Філії Українського Товариства Ліги Націй у Бухаресті (до 85-ліття з дня заснування громадської організації української еміграції в Румунії) / Передм., упор. і коментарі В.М.Власенка // Сумська старовина. – 2007. – №№ХХІ-ХХІІ. – С.79-103; Власенко В.М. Кость Мацієвич на чолі філії Українського товариства Ліги Націй у Бухаресті (1922-1925) // Український вимір. Зб. матеріалів міжнар. наук. конф. – Вип.6. – Ніжин: Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя, 2007. – С.82-85.

4 Власенко В. Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування) Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії) // Українознавство – 2008. Календар-щорічник. – К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. – С.172-178.

5 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО). – Ф.3696. – Оп.2. – Спр.7. – Арк.334.

6 Там само. – Арк.428.

7 Хроніка. В Румунії. Д.Г. Свято незалежности в Румунії // Тризуб. – Париж, 1927. – №8. – С.25-27.

8 Геродот Д. В радісні дні (листи з Румунії) // Тризуб. – 1928. – №12. – С.20.

9 Хроніка. В Болгарії. Вечір пам’яти гетьмана Івана Мазепи та композитора М.Лисенка // Там само. – 1932. – №17. – С.14.

10 Хроніка. В Чехословаччині. Святкування ювілею гетьмана І.Мазепи в Ржевницях // Там само. – №32-33. – С.40-41.

11 Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф.269. – Оп.1. – Спр.238. – Арк.45. Див. також: Дорошенко Д. Мазепа в історичній літературі і житті // Мазепа. Збірник. – Варшава, 1938. – Т.1. – С.3-34.

12 Див.: Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя й пориви великого гетьмана / Авториз. пер. з франц. і передмова М.Рудницького; Упоряд. Л.Ю.Копань. – К., 1991. – 316 с.

13 Про образ І.Мазепи у світовій літературі див.: Крупницький Б. Гетьман Мазепа в освітленні німецької літератури його часу // Записки чина св. Василія Великого. – Жовкла, 1932. – Т.4. – С.292-316; Вергун І. Гетьман Іван Мазепа у французькому мистецтві, літературі, енциклопедіях, історіографії (частина 1) // Визвольний шлях. – 1967. – №12. – С.1376-1383; Господин А. Мазепа у світовій літературі. – Вінніпег, 1987 та ін.

14 Трепке В. Памяти гетьмана Івана Мазепи (з нагоди 300-ліття його народин) // Історичний календар-альманах календар “Червоної калини” на 1933 рік. – Львів, 1933. – С.1-4.

15 Див.: Бантыш-Каменский Д. История Малой России. – М., 1842. – Т.1-3 (Т.2, с.124)

16 Див.: Костомаров Н. Мазепа: Истор. монография. – М., 1882. – 453 с. (с.438-439).

17 Див.: Маркевич Н.А. История Малороссии. – М., 1842-1843. – Т.1-5 (Т.2, с.505).

18 Допрос Григория Герцика об участии его в измене Мазепы // Киевская старина. – 1883. – №3. – С.595-610.

19 Трепке В. На розшуках за могилою Гетьмана Мазепи // Там само. – С.18-21. Див. також: В.А. Мазепа. Молдавские сведения о месте погребения и могиле его // Киевская старина. – 1885. – №7. – С.501-505; Кревецький І. Могила Івана Мазепи // Стара Україна. – 1924. – №6. – С.86-87; Резакевич К. Про могилу Івана Мазепи // Київська старовина. – 1995. – №3. – С.49-52; Ричка В. У пошуках поховання гетьмана // Київська старовина. – 1995. – №3. – С.54-55 та ін.

20 Трепке В. Паломництво на могилу Гетьмана Мазепи // Там само. – С.21-24.

21 Він же. На розшуках за могилою Гетьмана Мазепи. – С.20.

22 Він же. Паломництво на могилу Гетьмана Мазепи. – С.24-25.


В обговоренні взяли участь професор Піскун В.А., доценти Клименко В.А., Нестеренко В.А., асистенти Дегтярьов С.І., Федченко Л.А.


УХВАЛИЛИ:

  • висловити подяку доповідачу за підготовлені матеріали;

  • рекомендувати організаторам наукового семінару провести подібний захід у Сумській обласній науковій бібліотеці, виступити у місцевих засобах масової інформації (обласні телебачення, радіо, преса);

  • опублікувати у вигляді статті доповідь доц. Власенка В.М. у фаховому журналі “Сумська старовина” або Матеріалах науково-теоретичної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів Сумського державного університету;

  • надіслати витяг з протоколу засідання наукового семінару до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.



Голова засідання доц. В.А. Нестеренко


Секретар ас. О.В. Глушан

Схожі:

Сумський державний університет iconКонспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
Внутрішній економічний механізм підприємства: конспект лекцій / укладач Н. В. Мішеніна.– Суми : Сумський державний університет, 2012....
Сумський державний університет iconСумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ
Дні відкритих дверей Сумський державний університет// Данкор. 2007. №45. 7 ноября. С. Б49
Сумський державний університет iconСумський державний університет 3492 методичнi вказiвки
Методичні вказівки до виконання курсового та дипломного проектування зі спеціальності 05050205 «Гідравлічні машини, гідроприводи...
Сумський державний університет iconСумський державний університет гуманізм. Трансгуманізм. Постгуманізм
Суми, 19-20 квітня 2013 року / редкол проф. Є. О. Лебідь, доц. А. Є. Лебідь– Сумський державний університет, 2013. – 97 с
Сумський державний університет iconСумський державний університет 3516 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичної роботи “Інформаційні технології апроксимації та прогнозування статистичних медичних даних” з дисципліни...
Сумський державний університет iconСумський державний університет О. О. Міцура, О. М. Олефіренко Управління інноваційним
Управління інноваційними проектами : конспект лекцій / укладачі: О. О. Міцура, О. М. Олефіренко. – Суми : Сумський державний університет,...
Сумський державний університет iconСумський державний університет економіка та організація діяльності об'єднань підприємств
Конспект лекцій з курсу «Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств» / укладачі: О.І. Карінцева, М. О. Харченко, О....
Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки України Сумський державний університет 3542 збірник задач із дисципліни «Технологія використання стиснутих газів»
Збірник задач із дисципліни «Технологія використання стиснутих газів» / укладачі: Г. А. Бондаренко, С. О. Шарапов. – Суми : Сумський...
Сумський державний університет iconМетодичні вказівки з дисципліни «Зарубіжна література»
Суми Сумський державний університет 2011 Методичні вказівки з дисципліни «Зарубіжна література» до практичних і самостійних робіт...
Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки України Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка Сумський національний аграрний університет Сумська обласна державна адміністрація Управління освіти І науки ват сумихімпром інформаційний лист
Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка відбудеться регіональна наукова конференція молодих дослідників...
Сумський державний університет iconСумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка Бібліотека Навчально-виховний процес у вищій школі Інформаційний список літератури за 2 квартал Суми
Буряк, В. Криворізький державний педагогічний університет: на шляху до оновлення змісту освіти [Текст] / В. Буряк // Вища школа....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи