“Затверджено” icon

“Затверджено”




Скачати 226.62 Kb.
Назва“Затверджено”
Дата30.06.2012
Розмір226.62 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”


на методичній нараді кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії

“____” ____________2007 р. (Протокол № ___)

Завідувач кафедри

професор_________________Ю.Т.Ахтемійчук

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам І курсу І медичного та стоматологічного факультету


(спеціальність “стоматологія”)

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Під час ПІДГОТОВки ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ


Загальний план будови організму людини. Анатомічна термінологія. Вісі та площини тіла. Загальна характеристика скелета. Будова кістки. Хімічний склад, фізичні властивості кісток, їх вікові зміни.


Навчальна дисципліна:

анатомія людини

к-сть годин: 2


Методичну розробку склав:

доц. Слободян О.М.


Чернівці, 2007

^ 1. Науково-методичне обґрунтування теми:

Вивчення анатомії людини має важливе прикладне значення для лікаря–стоматолога, адже вона є основою теоретичних знань для підготовки майбутнього лікаря. На першому занятті студенти набувають основних, базових знань про загальний план будови організму людини, анатомічну термінологію, вісі та площини тіла, загальну характеристику скелета, будову кісток, їх хімічний склад, фізичні властивості та вікові зміни. Без ознайомлення з базовим матеріалом неможливе подальше ефективне вивчення анатомії.


^ 2. Навчальна мета:

студент повинен:

знати: структури тіла людини (клітинна, тканинна, органна, системна), визначення та етапи онтогенезу людини, частини тіла людини, статеві відмінності будови тіла людини, конституційні типи тіла людини, вікові особливості тіла людини, анатомічну термінологію, площини та вісі тіла людини, будову кістки, хімічний склад кістки, вікові зміни в будові кісток.

вміти: визначати конституційні типи тіла людини, визначати частини тіла людини, користуватись анатомічною термінологією, визначати положення об’єктів відносно площин та осей тіла людини.

опановувати практичні навички: визначення положення органів відносно площин та осей тіла людини, визначення конституційного типу тіла людини.

3. Виховна мета.

  • розвинути уявлення про вплив вітчизняної анатомічної школи на вирішення проблем удосконалення та винаходів методик анатомічних досліджень;

  • розвинути почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій;

  • розвинути уявлення про необхідність досконалого вивчення матеріалу для покращення подальшого сприймання матеріалу;

  • розвинути уявлення про правові та морально-етичні норми проведення учбових заходів на дослідному матеріалі.


4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Біологія


2. Фізика


3. Хімія


4. Латинська мова


5. Гістологія


6. Фізіологія

Питання філогенезу органів та систем. Онтогенетичний розвиток людини. Дані з анатомії та фізіології людського організму. Взаємовідношення організму людини із зовнішнім середовищем, та вплив останнього на анатомічну будову на різних етапах розвитку людини.


Властивості твердих тіл. Закони механіки.

Електричні явища в тканинах.


Питання органічної та неорганічної хімії, щодо властивостей газів, металів, солей, білків, жирів та вуглеводів.


Корені і закінчення латинських термінів. Застосувати знання побудови і написання латинських термінів.


Гістологічна будова структур.


Фізіологічні процеси обміну речовин в кістці.

5. Підготовчий етап. Розібратися в усіх складних патологічних процесах в організмі хворої людини можливо лише за умови досконалого знання її нормальної анатомії. Анатомія людини лежить в основі медичної науки.

5.2. Основний етап (зміст теми)

Анатомія (гр. anatome -розтинання) - це наука про будову, розвиток та форму організму людини. Тіло людини виникло в процесі еволюції тварин - філогенезу (phylon - pod, genesis - розвиток). Вивченням відмінності та подібності органів тварин та людини займається порівняльна анатомія. Сучасна людина в системі організмів належить до типу хордових (Chorddta), підтипу хребетних (Vertebrata), класу ссавців (Mammalia), підкласу приматів (Primates), родини людей (Hominidae), роду людини (Homo), виду людини розумної (Homo sapiens). Процес індивідуального розвитку людини - онтогенезу (гр. ontos - особа) вивчає вікова анатомія, зокрема ембріологія (гр. embrion - зародок) та геронтологія (гр. geron - старий). Онтогенез стисло повторює філогенез (закон Мюллера-Геккеля) і тому дає змогу з'ясувати еволюцію як окремих органів, так і еволюцію організму людини в цілому.

Антропологія досліджує процес становлення людини у зв'язку із розвитком суспільства. Форму тіла людини та окремих його органів вивчає пластична анатомія. Вона виділяє такі форми тілобудови: доліхоморфний (гр. dolichos - довгий) тип людини з вузьким довгим тулубом і довгими кінцівками; брахіморфний (гр. brachys - короткий) тип людини з широким коротким тулубом і короткими кінцівками; мезоморфний (гр. mesos - середній) - середній нормальний тип людини. Матеріали нормальної анатомії базуються на середньостатистичних даних про розмір та положення органів людини. Середньостатистичні показники подаються для дорослої людини чоловічої статі середньої ваги та росту. Статеві та вікові відмінності позначаються окремо. Невеликі індивідуальні відхилення від норми називаються варіаціями (лат. varidtio -зміна). Значні та стійкі природжені відхилення звуться аномаліями (гр. anomalia - ненормальність). Вираженими аномаліями, що мають зовнішні прояви і порушують функції органів, займається тератологія (гр. teras - потвора). Уражені хворобою органи та тканини вивчає патологічна анатомія.

Топографічна (хірургічна) анатомія розглядає взаєморозташування органів у різних ділянках тіла людини. Структуру органів за допомогою мікроскопа (гр. mikros - малий) вивчає мікроскопічна анатомія, яка тісно пов'язана з гістологією (гр. hystos - тканина) - наукою про тканини людини і цитологією (гр. cytos - клітина) - наукою про клітини. Методами анатомічного дослідження є: соматоскопія, антропометрія, макро- та мікроскопічне препарування, мацерація, ін'єкція, просвітлення, корозія, виготовлення топографічних зрізів, оптична та електронна мікроскопія, гістологічний тагістохімічний методи, експериментальне моделювання, конструювання моделей, рентгеноскопія, рентгенографія, комп'ютерна томографія, ядерно-магнітно-резонансне та ультразвукове дослідження, ендоскопія тощо. Основи гістології Еволюційний розвиток багатоклітинних організмів призвів до виникнення груп спеціалізованих клітин, які виконували певну, властиву тільки їм функцію, що найкраще забезпечує пристосування істот до навколишнього середовища. Сукупність клітин та міжклітинної речовини, подібних за походженням, будовою та функцією, утворюють тканини (hystos, textus). В організмі людини розрізняють 4 основних типи тканин: епітеліальну, сполучну, м'язову та нервову.

^ 1. Епітеліальна тканина (епітелій), textus epithelidlis, являє собою пласт щільно прилеглих одна до одної клітин, розташованих на базальній мембрані. Покривний епітелій розміщується на всій поверхні тіла та на стінках внутрішніх порожнистих органів. Залозистий епітелій утворює робочу тканину залоз внутрішньої та зовнішньої секреції. Виділяють епітелій багатошаровий (зроговілий, незроговілий та перехідний) та одношаровий (стовпчастий, кубічний та плоский). Шкіра покрита зроговілим багатошаровим плоским епітелієм, слизові оболонки - одношаровим стовпчастим (шлунок, тонка та товста кишки, жовчний міхур), багатошаровим війковим (повітроносні шляхи), та багатошаровим плоским незроговілим епітелієм (порожнина рота, глотка, стравохід та кінцевий відділ прямої кишки). Слизова оболонка сечовивідних органів вкрита перехідним епітелієм. Серозні оболонки (очеревина, плевра та осердя) вистелені одношаровим плоским епітелієм (мезотелієм).

^ 2. Сполучна тканина, textus connectivus, найпоширена в організмі людини, становить близько Vi маси тіла. Вона характеризується наявністю значної кількості міжклітинної речовини, яка надає їй рідких, твердих або волокнистих властивостей, і входить до складу усіх органів людини (мал. 2). Сполучну тканину поділяють на власне сполучну, хрящову, кісткову тканину, кров та лімфу. Волокниста сполучна тканина може бути пухкою та щільною, а остання ще поділяється на оформлену та неоформлену. Пухка волокниста сполучна тканина утворює строму (опорну тканину) багатьох органів. Строму органів може утворювати також ретикулярна сполучна тканина (лат. reticulum - сітка). Одним з різновидів пухкої волокнистої сполучної тканини, основну масу якої складають ліпоцити, є жирова тканина. Оформлена щільна волокниста сполучна тканина характеризується впорядкованим pa u•лінуванням пучків волокон; вона лежить в основі зв'язок та сухожилків. Грубі (діаметром близько 10 мкм) та покручені колагенові волокна надають сполучній тканині міцності і дозволяють їй розтягуватись. Тонкі (діаметром близько 1 мкм) та прямі еластичні волокна надають сполучній тканині еластичності і властивості приймати первинний стан після розтягування. Хрящова тканина складається з видовжених хрящових клітин (хондроцитів), що розташовуються групами по 2-3 клітини та міжклітинної речовини, структура якої зумовлює вид хряща - гіаліновий, еластичний та волокнистий. З гіалінового хряща побудовані: суглобові та епіфізарні хрящі кісток, реброві хрящі, хрящі трахеї та бронхів, щитоподібний та перснеподібний хрящі гортані та більша частина скелета зародка людини. Еластичний хрящ відрізняється від гіалінового тим, що у хрящовому матриксі крім колагенових волокон є еластичні, які надають хрящу гнучкості та жовтуватого забарвлення. З еластичного хряща побудовані: клиноподібний та ріжкуватий хрящі гортані, надгортанник, вушна раковина, хрящова частина слухової труби та зовнішнього слухового ходу. Волокнистий хрящ містить велику кількість волокон. З волокнистого хряща побудовані волокнисті кільця міжхребцевихдисків, внутрішньо-суглобові диски та меніски, міжлобковий диск, місця прикріплення сухожилкії до кісток. Кісткова тканина складається з кісткових клітин (остеоцитів), розташованих у звапнованій міжклітинній речовині, що містить осеїнові колагенові волокна та неорганічні солі. Кров та лімфа також є представниками сполучної тканини. Вони складаються з рідкої міжклітинної речовини та форменних елементів: еритроцитів, лейкоцитів, лімфоцитів, тромбоцитів тощо.

3. М'язова тканина, textus muscularis, має дві основні властивості - збудливість і скоротливість; вона поділяється на посмуговану (скелетну та серцеву) і непосмуговану. Посмугована (скелетна) м'язова тканина, textus muscularis striatus (sceletalis), побудована не з клітин, а з м'язових волокон (симпластів м'язових клітин). У волокні розрізняють сарколему (оболонку волокна) та саркоплазму, в якій є велика кількість ядер та тонкі волокна - міофібрили. Міофібрили мають ділянки з різними фізико-хімічними, в тому числі оптичними, властивостями, що зумовлює поперечну посмугованість усього волокна. З посмугованої скелетної м'язової тканини побудована мускулатура скелета, м'язова оболонка верхньої частини стравоходу та деяких інших органів. Ці м'язи іннервуються соматичною нервовою системою, їхнє скорочення довільне та нетривале. Посмугована серцева м'язова тканина, textus muscularis striatus cardiacus, складається з серцевих міоцитів (кардіоміоцитів) та провідних серцевих міоцитів. Кардіоміоцит містить одне ядро та пучки міофібрил. Провідні кардіоміоцити формують провідну систему, яка забезпечує узгодження скорочень різних ділянок серця. Серце іннервується автономною нервовою системою, кожне його скорочення мимовільне та нетривале. Веретеноподібні міоцити неиосмуі ованої м'язової тканини (textus muscularis nonstriatus) утворюють пласти шарів у стінках порожнистих внутрішніх органів (травного апарату, сечовивідних шляхів, матки, кровоносних судин тощо). Ці м'язи іннервуються автономною нервовою системою, їхнє скорочення мимовільне та довготривале.

4. Нервова тканина, textus nervosus, складається з нервових клітин (нейроцитів, або нейронів [гр. neuron - нерв]) та нейроглії (гр. glia - клей), яка виконує опорну, трофічну та захисну функції. За кількістю відростків розрізняють уніполярні (з одним відростком), біполярні (з двома відростками) та мультиполярні (з багатьма відростками) нервові клітини. Більшість нейронів в організмі людини є мультиполярними. Найдовший відросток мультиполярного нейрона зветься нейритом або аксоном, по якому імпульс рухається від тіла нейрона до робочого органа (м'яза ^и залози), або до іншого нейрона. Інші відростки (дендрити) короткі, проводять імпульс у напрямі до тіла нейрона. Основи ембріології

Ембріологія (гр. embrion - зародок) - наука, що вивчає індивідуальний розвиток організму від часу формування статевих клітин до народження дитини. Цей період індивідуального розвитку (онтогенезу) людини називається внутрішньоутробним (пренатальним), а від народження і до смерті - позаутробним (постнатальним). Внутрішньоутробний період, в свою чергу, поділяється на дві фази:

1) зародковий, або власне ембріональний (перші 2 місяці), коли відбувається закладка основних тканин (гістогенез) та органів (органогенез) людини;

2) плодовий (3-9 місяці), коли завершується органоутворення. В зародковому періоді прийнято розрізняти кілька періодів.

1. У першому періоді сперматозоон (або спермій) зливається з яйцеклітиною (або овоцитом), і в результаті запліднення утворюється зигота.

2. У другому періоді зигота ділиться на бластомери, утворюючи багатоклітинну одношарову бластулу (лат. blastos - зародок). З великих та темних бластомерів формується ембріобласт, а з малих та світлих бластомерів - трофобласт. До кінця 1-го тижня розвитку ворсинки трофобласта вростають у слизову оболонку матки, утворюючи хоріон, а згодом - плаценту.

3. У третьому періоді одношаровий зародок перетворюється у тришаровий - гаструлу (лат. gaster - шлунок; назва підкреслює, що у цьому періоді формуєтсья первинна кишка). Зовнішній шар гаструли зветься ектодермою, внутрішній - ентодермою, проміжний - мезодермою. 4. На 3-му тижні зародок відокремлюється від позазародкових частин і починає швидше рости у довжину. Незабаром у зародка утворюється головний та хво'стовий кінець, а дорзальна частина ектодерми заглиблюється і формує нервову трубку. Глибше нервової трубки з мезодерми формується спинна струна, або хорда, chdrda spindlis. Ще глибше вздовж тіла зародка проходить первинна кишка, сформована з ентодерми. Мезодерма, що розташовується з обох боків від хорди, поділяється на сегменти - соміти, чисельність яких сягає до кінця 5-го тижня ембріонального розвитку. Частина соміта, яка розташована ближче до хорди зветься міотомом (з міотомів розвиваються скелетні м'язи), частина, розташована ближче до кишки - спланхнотомом (з спланхнотомів розвиваються внутрішні органи), вентроприсередня частина - склеротомом (з склеротомів будується осьовий скелет), бічна частина - дерматомом (з дерматомів походить дерма - сполучнотканинна основа шкіри). З усіх зародкових листків, але більше з мезодерми, виселяються окремі клітини, які характеризуються наявністю відростків. Вони заповнюють проміжки між зародковими листками і утворюють мезенхіму - свого роду ембріональну сполучну тканину. Пізніше з ектодерми утворюється нервова система, епідерміс та придатки шкіри, епітелій ротової порожнини, відхідника та сечовивідних шляхів, з мезенхіми - кров, лімфа, кровоносні та лімфатичні судини, лімфатичні вузли, селезінка, зв'язки, кістки, суглоби, хрящі, сухожилки, фасції, непосмуговані м'язи, з ентодерми - епітелій травної та дихальної систем, екзокринні та, частково, ендокринні залози тощо. З кінця 1-го до кінця 2-го місяця розвитку з'являються і стають ластоподібними зачатки кінцівок ембріона, формуються і незабаром трансформуються зяброві дуги. Ембріон людини приймає форми, подібні до ембріонів тих живих організмів, що знаходяться на нижчому щаблі еволюційного розвитку. Питання - що є поштовхом для утворення різних за складом клітин, тканин та органів у зародку людини із однорідних за будовою клітин ранньої бластули, а також їх подальшої трансформації - остаточно не вияснено. Проте є дані, які пов'язують цей процес з індуктивною зміною просторового розташування спіралеподібних молекул ДНК у ядрах сусідніх клітин ембріона. Спіралеподібна будова молекул ДНК пояснюється ще глибшими фізичними властивостями матерії, а саме 8-кільцевою конфігурацією валентної електронної оболонки атому вуглецю. І Іочинаючи з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку, зародок набуває вигляду людини і називається плодом. Від цього часу і до часу народження (шміни відбувається розвиток та ріст утворених органів. Розвиток органів не завершується в утробі матері і продовжується після народження (постнатальний період). У медичній практиці використовується така вікова періодизація постнатального періоду:

- новонароджений (1-10 днів);

- грудний (10 днів - 1 рік);

- раннє дитинство (1-3 роки);

- перше дитинство (4—7 років);

- друге дитинство (8-12 років);

- підлітковий (пубертатний) (13-16 років);

- юнацький (17-21 рік);

- зрілий вік, І період (22-35 років);

- зрілий вік, II період (36-60 років);

- літній (61-74 роки);

- старечий (75-90 років):

- довголітні (90 років та старші).


^ Осі та площини

Для зручності анатомічного дослідження та опису тіла людини та [окремих його органів і у зв'язку з тримірністю простору нашого Всесвіту використовують по три взаємно перпендикулярні осі та площини людського Тіла. Основним анатомічним положенням людини (положенням Келлікера) є Вертикальне положення, коли п'ятки торкаються одна одної, а долоні Обернені вперед. Через людське тіло проводять горизонтальні, сагітальні та фронтальні площини (plana horizontalia/ sagittalia/frontilia). Горизонтальна площина лежить паралельно горизонту і ділить тіло або орган на верхню (superior) та нижню (inferior) частини. Сагітальна площина проходить перпендикулярно горизонтальній і ділить тіло на праву (dexter) та ліву (sinister) частини. Фронтальна площина йде паралельно поверхні лоба (irons) і поділяє тіло на передню (anterior) та задню (posterior) частини (мал. 8). Вертикальна вісь проходить зверху вниз (або знизу вверх). Сагітальна вісь пронизує тіло спереду назад у вигляді стріті (sagitta). Фронтальна вісь проходить справа наліво (зліва направо). Для визначення розташування органів та частин тіла, використовують також такі терміни: середній (medius), проміжний (intermedius), серединний (medianus), присередній (medialis), бічний (lateralis), черевний (ventralis), спинний (dorsalis), черепний або краніальний (cranialis), хвостовий або каудальний (caudalis) проксимальний або блюючий до тулуба (proximalis), дистальний або дальший від тулуба (distalis), внутрішній (interims), зовнішній (externus), поверхневий (superficialis), глибокий (profundus), правий (dexter), лівий (sinister), верхній (superior), нижній (inferior), передній (anterior), задній (posterior) та інші. Наголос у латинській мові завжди падає на другий склад з кінця слова, коли цей склад довгий. Якщо цей склад короткий, то наголос падає на третій склад з кінця слова. Поняття про орган, систему органів, апарат та організм Орган - це анатомічна структура, побудована з різних тканин, серед яких переважають одна або декілька, що об'єднані певною функцією. Органи мають визначену форму, будову, функцію, розвиток та положення в організмі. Система органів - це сукупність органів, подібних за походженням, будовою та функцією. Наприклад, кісткова система утворена кістками організму людини, які походять з мезенхіми, побудовані з кісткової тканини і виконують функції опори та захисту органів людини; м'язова система об'єднує скелетні м'язи, що походять з мезодерми, побудовані з посмугованої скелетної м'язової тканини і виконують функцію руху; нервова система за допомогою нервової тканини, яка походить з ектодерми, об'єднує частини організму людини в єдине ціле і забезпечує його 'зв'язок з навколишнім середовищем. Існує також термін апарат, що об'єднує окремі органи та системи органів за функцією. Наприклад, апарат руху (або опорно - руховий апарат) об'єднує більшу частину кісткової системи та з'єднань між ними разом з м'язовою системою, що виконують функцію руху тіла людини. Системи та апарати органів складають цілісний організм. При вивченні окремих органів важливо сприймати організм людини яй єдине ціле. Так само, як за влучним висловом Гіппократа "лікар повинен лікувати не хворобу, а хворого". Для зручності вивчання матеріал у підручнику подається за системним принципом, починаючи з кісткової системи.


^ ВЧЕННЯ ПРО КІСТКИ- ОСТЕОЛОГІЯ (OSTEOLOGIA)

Скелет (або кістяк, гр. skeletos — висушений) являє собою сукупність кісток (понад 200), які утворюють тверду основу для тіла людини. Він виконує наступні функції. 1. Механічне значення скелета, як опори для м'яких тканин, полягає у забезпеченні певного положення окремих органів та всього тіла людини у просторі і зміні цього положення за допомогою м'язів. 2. Захист життєво важливих органів від шкідливого зовнішнього впливу. Кістка забезпечує механічний захист (череп захищає головний мозок, грудна клітка - серце, легені тощо) та біологічний захист (кісткова тканина послаблює зовнішнє електромагнітне випромінювання, захищаючи стовбурові клітини червоного кісткового мозку, який розміщений у губчастих кістках, та яйцеклітини яєчника, який розміщений у малому тазі). 3. Біологічне значення пов'язане з участю скелета в обміні неорганічних речовин (депо мінеральних солей - фосфору,кальцію, магнію тощо) та у кровотворенні (червоний кістковий мозок складає органічну частину кістки).


^ БУДОВА КІСТКИ

Кістка містить близько 50% води, 28% - органічних речовин (білки, жири та вуглеводи) і 22% - неорганічних речовин. Серед білків переважає осеїн, а серед неорганічних речовин —фосфорнокислий кальцій. Мацерована, тобто знежирена, вибілена та висушена кістка, що служить учбовим препаратом, на 7% складається з органічних речовин і на 2% - з неорганічних речовин. Якщо кістку занурити у розчин кислоти (соляної або азотної), то мінеральні солі розчиняться, а органічні речовини, що залишились, нададуть кістці еластичних властивостей. Навпаки, випалювання у вогні залишає у кістці тільки неорганічні речовини, які надають їй крихкості. Поєднання у живій кістці неорганічних та органічних речовин надають їй одночасно міцності та пружності. Подібний принцип використовується людьми у створенні сучасних композитних матеріалів. У малих дітей в кістці міститься порівняно більше органічних речовин, тому їхні кістки відрізняються більшою гнучкістю і рідко ламаються. У кістках людей похилого віку з часом збільшується кількість неорганічних речовин, внаслідок чого вони стають крихкими і ламаються порівняно часто внаслідок травм. Структурною одиницею кістки є остеон - система кісткових пластинок, розташованих навколо тонкого каналу, в якому проходять судини та нерви. Кісткові пластинки побудовані з остеоцитів та міжклітинної Кісткової речовини. Ця речовина містить колагенові волокна, білок осеїн та Кристали гідроксиапатиту (комплекс фосфату кальцію з молекулами води). З остеонів складаються кісткові трабекули (перекладки). Щільно ротгишовані трабекули формують щільну (компактну) речовину (substantia compdcta) кістки. Між трабекулами губчастої (трабекулярної) речовини {substantia spongiosa (trabeculdris), знаходяться багаточисельні комірки, заповнені кістковим мозком. Трабекули розташовуються паралельно напрямкам сил натягу та опору, що виникають у кістці під час рухів людини. Щільна речовина переважає в стінці діафізів трубчастих кісток, а губчаста речовина - в епіфізах трубчастих кісток, а також в губчастих та плоских кістках. Співвідношення губчастої і щільної речовини у скелеті становить 1:4. Поверхня кістки вкрита шаром щільної кіркової речовини (substdntia corticdlis). Найбільшої товщини кіркова речовина досягає в ділянці середини діафізів довгих кісток. Кісткові комірки губчастої речовини містять кістковий мозок (medulla ossium). В трубчастих кістках він займає центральний канал, який називається мозковою порожниною (cdvitas medulldris). Маса кісткового мозку становить близько 5% маси тіла. Приблизно половину кісткового мозку складає червоний кістковий мозок, medulla ossium rubra, а іншу половину - жовтий кістковий мозок, medulla ossium fldva. Кістковий мозок побудований з ретикулярної сполучної тканини та клітинних елементів. Серед клітинних елементів червоного кісткового мозку найважливішими є стовбурові клітини, від яких походять усі формені елементи крові. Серед клітинних елементів жовтого кістковогомозку велику кількість становлять ліпоцити (жирові клітини), які і надають мозку характерного жовтого кольору. У кістковому мозку містяться також остеобласти (клітини, що продукують кісткову тканину) та остеокласти (клітини, що руйнують кістку). Кістковий мозок пронизаний нервами та кровоносними судинами, які живлять не тільки кістковий мозок, але й внутрішні шари кістки. В період активного функціонування кровотворної тканини (у плодів під час внутрішньоутробного розвитку людини та у новонароджених) увесь кістковий мозок є червоним. З ростом дитини частина його червоного кісткового мозку поступово заміщується жовтим. У дорослої людини жовтий кістковий мозок повністю заповнює мозкову порожнину трубчастих кісток, а червоний лишається у комірках губчастої речовини кісток. Зворотній процес часткової заміни жовтого кісткового мозку на червоний відбувається під час прискорення процесів кровотворення в організмі людини (наприклад, після значної втрати крові). Зовні кістка повністю покрита окістям (periosteum), за виключенням суглобової поверхні, яка покрита суглобовим хрящем (cartildgo articuldris). Окістя містить багато закінчень нервових гілок, які проникаютьсюди з навколишніх м'язових волокон. Окістя має зовнішній волокнистий шар (itrdtum fibrdsum) та внутрішній остеогенний шар (stratum osteogenicum). Волокнистий шар побудований з пучків колагенових волокон, між якими у товщу Кістки проникають судини та нерви. Лише у •олокнистому шарі окістя знаходяться лімфатичні судини. Остеогенний шар містить багато остеобластів, які, розмножуючись, перетворюються на остеоцити і забезпечують ріст кістки у Товщину. Зсередини мозкова порожнина та комірки губчастої речовини кісток вистелені тонким шаром колагенових волокон - ендостом (endosteum). Типова довга трубчаста кістка має тіло та два кінці.

1. Тіло кістки, або діафіз, didphysis (гр. dia - між, ркуо - росту) являє Собою трубку, стінка якої складається з щільної компактної речовини. Зовнішній шар стінки діафіза живиться від окістя, а внутрішній - від кісткового мозку. Живиться кістка за допомогою судин, що йдуть всередині так званих живильних каналів (candlis nutricius [nutriens]), які починаються на поверхні кістки живильними отворами (foramen nutricium).

2. Наросток (кінець) кістки, або епіфіз, epiphysis (гр. ері - над) Побудований з губчастої речовини. Він має лише тонкий зовнішній шар кіркової речовини, який покритий окістям по всій довжині, за виключенням суглобової поверхні (fades articuldris), покритої суглобовим хрящем. Кінець діафіза, що прилягає до епіфіза (епіфізарного хряща у дітей), називається метафізом (metaphysis) Кісткові виступи на епіфізах, до яких прикріплюються сухожилки м'язів та зв'язки, звуться приростками або апофізами (apophysis). Метафізи та апофізи також побудовані, в основному, З губчастої речовини. Розрізняють проксимальний (ближчий до тулуба) кінець довгої кістки та дистальний (дальший від тулуба) кінець, що є більш влучними назвами, ніж верхній кінець та нижній кінець, у зв'язку із можливістю зміни положення кінцівок, що не позначається на їх відношенні до тулуба. Таким чином, система скелета людини складається з кісткової, хрящової та перетинчастої частин (pars ossea/ cartilaginea/membrandcea), ІШО віддзеркалює стадії розвитку кісток людини.


^ РОЗВИТОК КІСТКИ

Більшість кісток людини у своєму розвитку тричі видозмінюються і Проходять такі стадії розвитку: перетинчасту, хрящову, та кісткову. Нисрше перетинчастий скелет у вигляді спинної струни (chorda dorsdlis) У хрящових риб хорда перетворюється на хрящовий скелет, який у вищих хребетних (від кісткових риб до ссавців) стає кістковим. У людини в ембріональному періоді розвитку відбувається зворотній розвиток спинної струни, з якої походять тільки драглисті ядра міжхребцевих дисків хребтового стовпа та хвостовий утримувач шкіри. Біогенетичний закон, за яким в онтогенезі людини відтворюється її філогенез, підтверджується на наочному прикладі розвитку трубчастих кісток людини. Перша закладка кісток з'являється у вигляді згустку мезенхіми (ембріональної сполучної тканини) вже наприкінці 5-го тижня розвитку. На ,,6-му тижні ембріогенезу клітини закладки починають продукувати характерну для хряща міжклітинну речовину і витісняються на периферію, формуючи хрящову модель майбутньої кістки. У кінцівках цей процес швидше відбувається в проксимальних відділах. Хрящова модель росте і формує спеціальний рельєф (виступи та заглибини), характерний для дефінітивної (повністю розвиненої) кістки. Окостеніння починається в середній частині хрящової моделі (майбутньому діафізі) на 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Спочатку охрястя (perichondrium) продукує остеобласти і з часом перетворюється на окістя, яке починає продукувати кісткові клітини, формуючи на поверхні хряща компактну речовину у вигляді кісткової манжети (перихондральне окостеніння). Тим часом, як кісткова манжета насувається у напрямку до епіфізів, всередині хряща починається його руйнація. Кровоносні судини, проникаючи в хрящ, приносять молоді кісткові клітини, що сприяють формуванню губчастої речовини (хондральне окостеніння). Так закладається первинний центр скостеніння (centrum ossificationis primarium). Наприкінці внутрішньоутробного життя та після народження з'являється вторинний центр скостеніння (centrum ossificationis secunddrium) в епіфізі. В центрі хрящ руйнується, а на його місці починає формуватись кісткова губчаста речовина. За рахунок додаткових центрів скостеніння формуються апофізи, ті відділи кістки, що надають її рельєфу індивідуальної особливості, а також позакомплектні кістки. Знання часу появи центрів окостеніння використовується для визначення ознак доношеності новонародженого. Зустрічне насування кісткової тканини з боку діафіза та епіфіза не одразу призводить до їхнього злиття. До 18-25 років між діафізом і епіфізом залишається епіфізарний хрящ (cartilago epiphysidlis), побудований з гіалінової хрящової тканини.Ріст епіфізарного хряща та його подальше окостеніння з боку метафіза зумовлює ріст кістки у довжину. З ростом дитини активність епіфізарного хряща зменшується, він стоншується і щезає, настає синостоз. Одночасно з утворенням кісткової тканини відбувається її руйнування остеокластами, завдяки чому утворюються мозкова порожнина у діафізах та комірки між трабекулами губчастої речовини епіфізів трубчастої кістки. Процеси утворення і руйнації кістки тривають протягом усього життя людини, перебудовуючи структуру трабекул відповідно до зміни звичайних силових ліній натягу та опору, що діють на кістку Кістки склепіння черепа, лицевого черепа, більша частина ключиці утворюються за допомогою е^десмального окостеніння. Це пов'язано з тим, що філогенетично вони є аналогами зовнішнього скелета безхребетних, який формується, минаючи хрящову фазу. У перетинчастих закладинах кісток занесені кровоносними судинами остеобласти формують центр окостеніння, який розростається радіально. В місцях стикання радіальних процесів окостеніння кісток черепа формуються шви. Місця стикання більше ніж двох сусідніх закладин кісток склепіння черепа залишаються перетинчастими до моменту народження і звуться тім'ячками. Будова кістки залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів. Трубчаста будова діафізів та аркоподібна будова губчастої речовини епіфізів обумовлює максимальну міцність трубчастої кістки при мінімальних витратах кісткового матеріалу. Зміна напрямку та інтенсивності дії зовнішніх механічних сил викликає перебудову кістки - змінюється кількість та взаєморозташування остеонів. Щороку перебудовується від 2 до 10% маси кістяка. Тривале фізичне навантаження зумовлює потовщення шару компактної речовини, зменшення мозкової порожнини, збільшення розмірів комірок губчастої речовини. Покращення кровопостачання кістки при цьому викликає активізацію функціонування червоного кісткового мозку. Специфічний рельєф кожної окремої кістки пояснюється біомеханічною доцільністю і обумовлений генетично. Фізичне навантаження тільки посилює спадково закріплені обриси кісткової поверхні. Регенерація кістки у місцях переломів відбувається у 3 етапи: протягом перших 7—10 днів розсмоктується пошкоджені кісткові трабекули і формується сполучнотканинна мозоля, протягом наступних 7-12 днів сполучнотканинна мозоля трансформується в остеоїдну мозолю без вмісту солей кальцію, після 20-го дня остеоїдна мозоля звапнюється і формується кісткова мозоля.


5.3. Контрольні питання:

1. Дати визначення анатомії людини як науки.

2. Що таке орган, система, апарат, організм?

3. Чим представлена система скелета?

4. Що входить до складу кістки як органу?

5. На які групи класифікуються кістки за формою?

6. Яку будову має кістка на розпилі?

7. Яку будову має окістя, які відділи кістки не мають окістя?

8. Де знаходиться кістковий мозок, яке його функціональне значення?

9. За рахунок яких структур відбувається ріст кістки?

10. Як змінюється хімічний склад і фізичні властивості кісток з віком?

5.4. Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач засвідчує їх своїм підписом.

Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.


6. Матеріали методичного забезпечення заняття

6.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання.

6.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: орієнтовні карти для формування практичних умінь і навичок, навчальні задачі.

6.3. Матеріали контролю для заключного етапу: задачі, завдання, тести.

Ситуаційні задачі.

1. Які є складові частини кістки, як органа?

а) кістковий мозок, діафіз, окістя, синостоз;

б) кісткова тканина, кістковий мозок, окістя, суглобовий хрящ, судини, нерви;

* в) діафіз, епіфіз, метафіз, судини, нерви, синовія;

г) апофіз, метафіз, суглобовий хрящ, симфіз;

д) кісткова тканина, окістя, діафіз, сухожилки.


2. Який кістковий мозок є в кістках плодів та новонароджених?

а) червоний та жовтий;

б) жовтий;

* в) червоний;

г) кістковий мозок відсутній;

д) кістковий мозок не сформувався.


3. За рахунок чого відбувається ріст кісток у довжину? а) епіфізарних вогнищ окостеніння;

* б) метафізарних хрящів;

в) діафазарної порожнини;

г) діафаза;

д) окістя.


6.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовні карти для організації самостійної роботи студентів із навчальною літературою.


7. Рекомендована література:

7.1. Основна.

1. Сапин М.Р. Анатомия человека. - М.: Медицина, 2000. - Т. 1,2.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. -М.: Медицина, 2002.

3. Тонков В.Н. Учебник анатомии человека. - М., 1963.

4. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека. - М., Медицина, 1996.-Т. 1-4.

7.2. Додаткова:

1. Міжнародна анатомічна номенклатура / За ред. І.І.Бобрика, В.Г.Ковешниюва. - К.: Здоров'я, 2001. - 328 с.

2. Заклюжний М.М., Андрейчин М.А. Посібник з анатомічної і клінічної термінології. -К.: Здоров'я, 1993.

3. Нетлюх М.А. Латинсько-український анатомічний словник. - К.: Наукова думка, 1972.

4. Бобрик И.И., Милько В.И., Круцяк В.Н., Синицкая А.Н., Топчий Т.В. Учебное пособие по рентгенанатомии. - К. - Черновцы, 1989.

5. Матешук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія. - Львів, 1997.


Методичні вказівки склав доц. Слободян О.М.


Рецензія позитивна доц. Цигикало О.В.

Схожі:

“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“Затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“Затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“Затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“Затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“Затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“Затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи