“Затверджено” icon

“Затверджено”




Скачати 359.21 Kb.
Назва“Затверджено”
Дата30.06.2012
Розмір359.21 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”


на методичній нараді кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії

“____” ____________2007 р. (Протокол № __)

Завідувач кафедри

професор_________________Ю.Т.Ахтемійчук


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам І курсу І медичного та стоматологічного факультету


(спеціальність “стоматологія”)

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Під час ПІДГОТОВки ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Анатомічна будова постійних зубів. Відмінності в кількості, розташуванні та форми зубів (діас­тема, краудинг, медіоденс). Молочні зуби, їх особливості, строки прорізування молочних і постій­них зубів. Зубна формула молочних і постійних зубів (цифрова і літерно-цифрова). Рентгено­анатомія зубів. Зубощелепна система як ціле. Оклюзія. Прикуси фізіологічні та патологічні.


Навчальна дисципліна: анатомія людини

кількість годин: 4


Методичні вказівки склав:

доц. Цигикало О.В.


Чернівці, 2007

1. Актуальність:

До вивчення анатомії людини на стоматологічному факультеті так як, і на інших факультетах медичного профілю, необхідно підходити комплексно. Лише в такому разі відбувається формування уявлення про організм людини, як цілісну систему. Тема заняття присвячена будові постійних зубів. Вивчення цієї теми, як і інших, необхідні для розуміння взаємозв'язків, взаємодії складових зубощелепного апарату та шлунково-кишкового тракту, які забезпечують важливу фізіоло­гічну функцію - травлення. Знання з спланхнології можуть бути використані при вивченні нормальної та патологічної фізіології, неврології, хірургії, топографіч­ної анатомії і оперативної хірургії, ортопедії, травматології.

^ 2. Тривалість: 4 години

3. Навчальна мета:

знати: українську та латинську термінологію стосовно всіх складових травної системи; будову ротової порожнини, зубів; класифікацію відділів травної системи (за будовою та розвитком).

вміти: на анатомічних препаратах показувати: ротову порожнинну, її відділи.

опановувати практичні навички: препарування верхнього відділу травної системи.


^ 4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Біологія



Питання філогенезу органів та систем. Онтогенетичний розвиток людини. Дані з анатомії та фізіології людсь­кого організму. Взаємовідношення організму людини із зовнішнім середовищем, та вплив останнього на анатомічну будову на різних етапах розвитку людини.

2. Фізика


Властивості твердих тіл. Закони механіки.

Електричні явища в тканинах.

3. Хімія


Питання органічної та неорганічної хімії, щодо власти­востей газів, металів, солей, білків, жирів та вуглеводів.

4. Латинська мова


Корені і закінчення латинських термінів. Застосувати знання побудови і написання латинських термінів.

5. Гістологія

Гістологічна будова структур.

6. Фізіологія

Фізіологічні процеси обміну речовин в кістці.


^ 5. Поради студенту:

5.1. Зміст теми

Прорізування зубів молочних звичай­но починається в середині першого року життя. Першими на 6-8-му місяці про­різуються присередні, на 7 -10-му – бічні різці, на 12- 16-му – перші великі кутні, на 16 -20-му – ікла, на 20-24-му – другі великі кутні зуби.

Спочатку прорізуються зуби нижньої щелепи, потім верхньої, за винятком пер­ших молочних великих кутніх зубів. Як для молочних, так і для постійних зубів характерною є парність прорізування. Від початку 3-го року до 6-го року функціо­нують тільки молочні зуби. Формування коренів молочних зубів повністю закін­чується для присередніх і бічних латераль­них різців під кінець 2-го року, для вели­ких кутніх зубів – до 4 років, для ікол – до 5 років.

Молочні зуби позначають римськими цифрами. Повна формула зубного ряду молочних зубів верхньої і нижньої щелеп має такий вигляд:


V IV III II І

І II III IV V

V IV III II І

І II III IV V

Після розсмоктування коренів і випа­діння молочних зубів починають прорізу­ватись постійні зуби: присередні різці – 7 – 8 років; бічні різці – 8 – 9; ікла – 10 – 13; перші малі кутні – 9 – 10; другі малі кутні – 11 – 12; перші великі кут­ні – 6 – 7; другі великі кутні 12 – 13; треті великі кутні – у 20 -25 років і пізніше.

Постійні зуби позначають арабськими цифрами і при написанні клінічної фор­мули слід пам'ятати, що кожен зуб верх­ньої і нижньої щелеп праворуч і ліворуч має свій порядковий номер від середин­ної лінії:


8 7 6 5 4 3 2 1

12 3 4 5 6 7 8

8 7 6 5 4 3 2 1

12 3 4 5 6 7 8

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) для запису постійних зубів за­пропонувала формулу позначення зубів, а також половин щелеп за ходом годинни­кової стрілки:

8 7 6 5 4 3 2 1

12 3 4 5 6 7 8

8 7 6 5 4 3 2 1

12 3 4 5 6 7 8

Під час записування формули зубів цим способом треба ставити не значок відпо­відної половини щелепи, а її порядковий номер. Так, число 2 8 означає третій ве­ликий кутній зуб лівої половини верхньої щелепи.

За формулою ВООЗ запис молочних зубів роблять аналогічно – арабськи­ми порядковими числами, а половин ще­леп – за ходом годинникової стрілки від 5 до 8:


5 4 3 2 1

1 2 3 4 5

5 4 3 2 1

1 2 3 4 5

З постійних зубів першими прорізують­ся перші великі нижні кутні, потім присе­редні різці та перші великі верхні кутні зуби, після них – бічні різці. Далі настає черга перших малих кутніх зубів, ікол, других малих кутніх зубів, других вели­ких кутніх і в останню чергу – третіх великих кутніх зубів.

Прорізування всіх молочних чи всіх постійних зубів закінчується утворенням зубних рядів. Верхній ряд постійних зубів має форму напівеліпса, нижній – парабо­ли. Верхній зубний ряд ширший за нижній, тому верхні передні зуби перекривають однойменні нижні, а щічні горбки верхніх кутніх зубів розташовані назовні від од­нойменних нижніх. Таке співвідношення зубних рядів збільшує жувальну екскур­сію нижньої щелепи й розширює площу для подрібнення і розтирання їжі.

Спеціальна анатомія

Постійних зубів у людини 32: різців – 8; іклів – 4; малих кутніх – 8; великих кутніх – 12. Різці мають по одному ко­реню. Коронка схожа на лопатку, рівний різальний край якої утворює вістря зуба (cuspis dentis). Ікла звичайно також одно-кореневі, а різальний край клином зву­жується й утворює верхівку вістря (apex cuspidis). У малих кутніх зубів один-два, рідко три корені, на поверхні змикання коронки видно горбки, відокремлені один від одного борознами. Нижні великі кутні зуби звичайно мають два, рідко три ко­рені, верхні великі кутні зуби, як правило, трикореневі. На поверхні змикання коро­нок різної форми горбки.

Різці (dentes incisivi) – по чотири на кожній щелепі, розташовані спереду, посе­редині зубних дуг, через що їх називають передніми зубами. Розрізняють верхні, нижні, присередні й бічні різці. Ними від­кушують їжу, тому їх коронки розташо­вані майже у лобовій площині, закінчують­ся різальним краєм. Коронки присередніх різців більші, ніж бічних.

^ Верхні різці. Присередній різець є най­більшим серед різців. Має широку, опук­лу коронку, що звужується до шийки зуба. Емаль коронки утворює в ділянці шийки закруглений виступ у вигляді напливу. Коронка може бути різної форми: прямо­кутної, трапецієподібної, овоїдної. Мезіальний і різальний краї сходяться під прямим кутом, кут між різальним краєм і дисталь­ним найчастіше тупий і трохи закруглений. На різальному краї присередніх різців у молодих людей є три горбки, які продов­жуються у вигляді валків на присінковій поверхні зубів; між валками проходять малопомітні борозни.

Корінь верхнього присереднього різця дещо сплющений у мезіодистальному на­прямку. Верхівка кореня заокруглена, згин між коронкою і коренем на мезіальному краї більший, ніж на дистальному. Озна­ка кривини емалі коронки разом з озна­ками кута коронки і положення кореня дає можливість досить легко визначити належність зуба до правої чи лівої поло­вини зубної дуги.

Язикова поверхня коронки верхнього присереднього різця часто має мезіальний і дистальний крайові гребені (crista marginales mesialis et distalis), спрямовані від основи коронки до її різального краю. Ступінь розвитку крайових гребенів у різних людей неоднаковий: їх може зовсім не бути, якщо вся язикова поверхня рівно­мірно увігнута, а можуть бути настільки розвинуті, що язикова поверхня має ви­гляд жолоба (лопаткоподібна). У випад­ках великої жолобуватості крайові гребені сходяться в пришийковій частині на­стільки, що формується шийковий пояс (cingulum cervicale). У шийковій третині коронки добре помітний горбок зуба (tuberculum dentis), форма й ступінь роз­витку якого різні. Поверхня дуже розви­нутого горбка спрямована в бік різально­го краю коронки, може бути зубчастою. Найчастіше є два горбки – мезіальний і дистальний, іноді між ними може бути третій – центральний горбок, а ще рідше 4 – 5 горбків.

Горбки також мають різну довжину: тонкі горбки довгі, добре розвинуті – ко­роткі; у рідкісних випадках горбки можуть досягти різального краю.

Коронка верхнього присереднього різця з мезіального боку має (на медіальній нормі) клиноподібну форму, присінковий контур її опуклий, язиковий – увігнутий. На присінковій поверхні контур кореня опуклий, на язиковій – прямий, опуклий або увігнутий.

Порожнина коронки верхнього присе­реднього різця подібна до її зовнішньої форми, має щілиноподібну форму вздовж різального краю і сплощену в присінко-во-язиковому напрямку. Ближче до коре­ня порожнина коронки звужується й пе­реходить без різкої межі в канал кореня. Біля верхівки кореня канал може поділя­тися на кілька канальців, що відкривають­ся самостійними отворами.

Висота коронки верхніх присередніх різців по присінковій поверхні становить 9- 12 мм, ширина різального краю – 8 – 9, довжина кореня – 12 – 15, мезіодисталь-ний діаметр шийки – 6,3 – 6,9, присінко-во-язиковий – 7,1 – 7,5 мм.

Бічний різець подібний до присередньо­го, але менший за нього. Проте є суттєві відмінності між різцями.

Присінкова поверхня коронки бічного верхнього різця найчастіше має форму трапеції або овоїдну. Дистальний кут ко­ронки (між жувальним і дистальним кра­ями) більш заокруглений, ніж у присереднього різця. Різальний край також заокруг­лений, іноді його майже не видно, а на верхній частині коронки є загострений горбок, що надає зубу форми кілочка. Горб­ки на різальному краю та борозенки між ними майже непомітні. На язиковій по­верхні бічних різців є такі самі гребені й горбки, як і на присередніх різцях, проте зубний горбок бічних різців краще розви­нений і під ним утворюється ямка. Якщо горбок на бічному різці двозубчастий, то бічний зубець більший; багатозубчасті горб­ки трапляються рідко. Двозубчастий гор­бок може продовжуватися до різального краю бічного різця. У таких випадках бічний різець набуває різної форми: боч­коподібної, премоляроподібної, ікс-зуба тощо.

Розміри бічних різців менші, ніж при­середніх: висота коронки – 8 – 10 мм, ширина – 6 -7, довжина кореня – 11,5 – 14,5, мезіодистальний розмір основи ко­ронки – 4,8-5,4, присінково-язиковий – 5,8 – 6,2 мм.

Природжені аномалії. У дея­ких випадках різці зовсім не розвивають­ся (adentia). Найчастіше (після зубів муд­рості) не прорізуються бічні верхні різці. Трапляється більша кількість різців. Між присередніми різцями може розвинутися додатковий, середній,, зуб (mesiodens) най­частіше у вигляді кілочка, що не доходить до різального краю зубів.

З аномалій положення різців трапляєть­ся краудинг – розташування зубів у два ряди. При цьому обидва чи один бічний різець міститься позаду присереднього, ікло зближується з присереднім різцем. При-середні верхні різці у випадках краудингу можуть бути повернуті навколо поздовж­ньої осі бічними кутами вперед чи назад. Може бути також збільшення проміжків (діастсма) між різцями – рідше між при­середніми, частіше – між бічним різцем та іклом. Можливі аномалії у вигляді різної форми викривлень кореня різців.

^ Нижні різці менші за верхні, коронка у них вужча, корені стовщені в мезіодисталь-ному напрямку.

Коронка присереднього різця вузька, роз­ширена в бік різального краю. Кути між різальним, мезіальним і дистальним края­ми коронки майже однакові, і ознака кута коронки майже не вирізняється. Різальний край коронки має три горбки, добре помітні на нестертих зубах. На присінковій поверхні зуба від горбків ідуть у напрямку до ший­ки зуба три валки. У середній частині ко­ронки валки сплощуються й зникають. Доб­ре помітні мезіальний і дистальний валки. Часто горбків і валків немає, тоді присінко­ва поверхня гладка, рівномірно опукла або сплощена. Межа емалі утворює дугу, вер­хівка якої спрямована до кореня зуба. Оз­нака кривини емалі коронки невиразна.

На язиковій поверхні нижніх присе­редніх різців є крайові гребені, які менше розвинені, ніж на верхніх різцях. У пришийковій частині коронки є серединний зубний горбок і невиразний валок, множин­них горбків немає. Нижні присередні різці можуть бути лопатоподібними, найчасті­ше коли таку форму мають верхні різці. Язикова поверхня коронки може бути увіг­нутою, плоскою, рідше – опуклою.

Контактні поверхні (мезіальна та дис­тальна) присереднього нижнього різця мають форму клина. Контур присінкової поверхні утворює опуклу дугу, а язико­вої – увігнуту. Межа емалі дугоподібна, опуклістю в бік кореня.

Корінь присереднього нижнього різця здавлений у мезіодистальному напрямку. Контур присінкової поверхні кореня опук­лий або рівний, язикової – опуклий, рівний або навіть увігнутий. На мезіальній і дис­тальній поверхнях посередині тягнуться поздовжні борозни, причому на дистальній борозна виразніша, що дає змогу визнача­ти, до якої половини зубної дуги належить зуб. Порожнина зуба повторює його фор­му, канал кореня може роздвоюватися.

Висота коронки присереднього нижньо­го різця становить 7 – 9,5 мм, ширина – 5 -5,5, довжина кореня – 10,5-14, при­сінково-язиковий розмір шийки – 5,5 – б, мезіодистальний – 3,5 – 5 мм.

Бічний нижній різець має коронку, фор­ма якої нагадує долото. Різальний край її ширший, ніж у присередніх різців. Краї коронки в напрямку до шийки зуба дещо сходяться. Різальний край коронки на сти­ку з мезіальним і дистальним краями утво­рює кути, з яких дистальний більш тупий і трохи заокруглений. Отже, в будові бічно­го нижнього різця чітко визначається озна­ка кута коронки. Кривина емалі між дис­тальним краєм коронки і коренем чіткіша, ніж на мезіальному краї, тобто бічний нижній різець має ознаку кривини емалі коронки. На присінковій поверхні нестертих зубів видно горбки й невеликі валки поблизу різального краю, що йдуть від горбків.

Дистальна поверхня бічних нижніх різців клиноподібна. Корінь зуба сплоще­ний у мезіодистальному напрямку й відхи­ляється дистально. Посередині бічних поверхонь кореня проходять поздовжні борозни, з яких найбільш розвинута бо­розна на дистальній поверхні.

Висота коронки становить 8 – 10,5 мм, ширина – 5-6, довжина кореня – 12,5-15, мезіодистальний розмір шийки – 4 – 4,5, присінково-язиковий – б -6,5 мм.

Природжені аномалії різців на нижній щелепі трапляються рідше, ніж на верхній. Дуже рідко трапляється при­роджена відсутність присередніх нижніх різців. Частіше спостерігається краудинг нижніх різців, що полягає в нагромадженні їх докупи в різних поєднаннях. Досить рідко можна бачити між присередніми різцями додатковий зуб. Діастема може розвинутися переважно між бічними різця­ми та іклами. Набагато рідше трапляють­ся аномалії форми кореня зуба..

Ікла (dentes сапіпї) розташовані на зги­нах зубних дуг, тому їх ще називають ку­товими зубами. Це великі зуби з одногорб-ковою коронкою, одним потужним довгим коренем.

^ Верхні ікла мають коронку, що нагадує наконечник списа. Присінкова поверхня коронки ромбоподібна, різальний край складається з двох половин, що утворю­ють зубець, кут якого майже прямий, але може бути тупим або гострим. Мезіальна

лінія завжди коротша за дистальну. Зу­бець формує головний горбок ікла, розта­шований дещо мезіальніше. Бічна части­на різального краю крутіша за мезіальну. На дистальному ребрі різального краю іноді може бути проміжний горбок. Кут, утворений мезіальною частиною різально­го краю з мезіальним краєм коронки, відсу­нутий далі від шийки, ніж кут між дис­тальною частиною різального краю і дис­тальним краєм коронки. Дистальний кут найчастіше тупий і закруглений, мезіальний наближається до прямого. Отже, на верхньому іклі ознака кута коронки до­сить виразна.

Від головного горбка до шийки ікла тягнеться по присінковій поверхні широ­кий валок. На дистальному та мезіально­му краях присінкової поверхні ікла вид­но невеликі крайові гребені. Між сере­динним валком і крайовими гребенями проходять дві невеликі борозни, що відпо­відають на мезіальній і дистальній части­нах різального краю неглибоким вирізкам, з яких більше розвинута вирізка між го­ловним горбком і мезіальним кутом ко­ронки. Дистальні краї коронки зближу­ються в напрямку до шийки зуба.

На язиковій поверхні верхнього ікла добре видно крайові гребені, що продов­жуються до кутів коронки (до язикового зубного горбка, звичайно добре розвинуто­го). Від нього до головного горбка різаль­ного краю зуба тягнеться досить помітний серединний гребінь. Між ним і дисталь­ним гребенем утворюються заглибини (їх ще називають фасетками), іноді навіть ямки. Дистальна заглибина часто чіткіша, ніж мезіальна. В окремих випадках язи­ковий зубний горбок перетинає щілина. Трапляється, що дистальна половина язи­кової поверхні коронки має 1-2 трикутні ямки, кут яких найчастіше відкритий у бік різального краю ікла. Контактні поверхні трикутної форми.

На контактній поверхні коронки ікла видно велику товщину основи коронки у присінково-язиковому напрямку. Контур присінкової поверхні опуклий, язикової – дуже увігнутий, але якщо добре розвину­тий язиковий зубний горбок, може бути трохи опуклим. Контур емалево-цемент­ної межі дугоподібний; при цьому дуга на присінковій і язиковій поверхнях ікла повернута опуклістю в бік кореня, а на дистальних поверхнях – у бік різально­го краю коронки.

Корінь верхнього ікла довгий, добре розвинутий, конусоподібної форми, спло­щений з боків. Присінковий контур коре­ня звичайно опуклий, рідше плоский, язи­ковий – опуклий у шийковій та середній третинах і увігнутий у верхівковій. На бічних поверхнях кореня видно поздовжні борозни, іноді досить чіткі. У рідкісних випадках корінь верхнього ікла може роз-щіплюватися на два – присінковий і язи­ковий. Верхівка кореня часто дещо зігну­та. Ознаки кута й кривини емалі виразні. Кореням верхніх ікол на альвеолярному відростку відповідає іклове підвищення (eminentia canini).

Висота коронки верхнього ікла – 10 – 12 мм, ширина – 7 – 8, довжина кореня – 16 – 18, присінково-язиковий розмір ший­ки зуба – 7 – 8,5, мезіодистальний – 5 – б мм.

^ Нижні ікла менші за верхні. Відрізня­ються від них вужчою коронкою та спло­щеним у поперечному напрямку коренем зуба. Менш чіткий, ніж на верхніх іклах, головний горбок краю зуба зміщений мезіально. Кути коронок також різні; мезіальний чіткіший за дистальний, він тупий або прямий, в той час як дистальний завж­ди тупий. Серединний валок і крайові гребені малопомітні. Мезіальний край коронки майже вертикально продовжує­ться в мезіальний контур кореня, дисталь­ний край утворює з контуром кореня ви­гин; корінь зуба відхиляється дистально.

Язикова поверхня коронки зуба дещо ввігнута, язиковий горбок і валок виразні, але менше, ніж на верхньому іклі. Чим більше розвинутий серединний валок, тим менше помітні крайові гребені, і навпаки. Контур язикової поверхні ввігнутий і більш прямовисний, ніж на верхніх іклах. Кон­тур присінкової поверхні має меншу опук­лість. Висота коронки з боку присінкової та дистальних поверхонь більша за висо­ту на язиковій і мезіальній.

Контури кореня з присінкової та язи­кової поверхонь ледь опуклі або прямі. Корінь сплощений у мезіодистальному напрямку, на дистальних поверхнях має чіткі поздовжні борозни. Часто він роз­двоюється, при цьому обидва корені мо­жуть мати однакові довжину й товщину, якщо ж вони неоднакові, то присінковий коротший і товщий.

Порожнина нижнього ікла веретенопо­дібної форми, менша за порожнину верх­нього; порожнина коронки безпосередньо переходить у канал кореня. У корені ікла нижньої щелепи іноді трапляються два канали – присінковий і язиковий.

Висота коронки нижніх ікол становить 9-12 мм, ширина – 6-7, довжина коре­ня – 12,5-16,5, мезіодистальний діаметр основи коронки – 5-6, присінково-язи­ковий – 7-8 мм.

Природжені аномалії. Верхні та нижні ікла в зубних рядах є стабільни­ми зубами. Трапляються додаткові ікла (частіше верхні), які прорізуються поза зубною дугою (або залишаються в ще­лепі). Ікла дещо здіймаються над рештою зубів і виступають з рядів у напрямку присінка рота. У разі краудингу ікла мо­жуть мати неправильне положення, найчас­тіше зміщуючись також у цьому напрям­ку. Часто спостерігається діастема між іклами та першими малими кутніми зу­бами, а також між іклами й бічними різ­цями.

^ Малі кутні зуби (dentes premolares), як і великі, належать до бічних зубів. Тому їх контактні поверхні правильніше нази­вати: мезіальна (fades mesialis) – поверх­ня, розташована ближче до середини зуб­ного ряду, і дистальна (fades distalis). Верхні малі кутні зуби найчастіше мають два корені, нижні – по одному. Коронки кутніх зубів своїми змикальними поверх­нями (fades occlusalis) стикаються із зу­бами протилежного зубного ряду. На цих поверхнях піднімаються жувальні горб­ки – щічні і язикові. Малі кутні зуби крім розтирання їжі разом з іклами беруть участь в її роздавлюванні. Тому коронки малих кутніх зубів певною мірою нагаду­ють форму коронок ікол, а змикальна поверхня має лише по два горбки. Верхні малі кутні зуби звичайно більші за нижні. Розрізняють перші й другі верхні малі кутні зуби.

^ Перший верхній малий кутній зуб з боку присінкової (щічної) поверхні має форму коронки, що нагадує форму корон­ки ікла; язикова поверхня коронки дещо менша за щічну, діаметр коронки більший у щічно-язиковому напрямку. Посередині різального краю коронки міститься голов­ний горбок, нижчий, ніж у ікол. Від голов­ного горбка під тупим кутом розходяться мезіальна й дистальна частини краю. Щіч­на поверхня зуба опукла, виразна ознака кривини емалі коронки, яка в цих зубів може бути зворотною. Від головного горб­ка різального краю до шийки зуба посе­редині щічної поверхні коронки тягнеться широкий опуклий серединний валок. Від дистальних і бічних кутів коронки відхо­дять до шийки зуба вузькі крайові валки, які біля емалевої межі можуть з'єднува­тися з серединним валком. Між крайови­ми та серединним валками утворюються дві неглибокі борозни; серединний валок розвинений краще, ніж крайові. Ознаки кута коронки для верхніх малих кутніх зубів застосувати не можна внаслідок за­кругленості кутів коронки, а також через невизначеність співвідношення мезіального й дистального країв з різальним краєм коронки. Контактні поверхні коронки ут­ворюють з мезіальною і дистальною по­верхнями кореня невеликі кути.

Корінь верхніх малих кутніх зубів спло­щений у мезіодистальному напрямку. Вер­хівки коренів найчастіше відхиляються дистально, але трапляються й прямі ко­рені або навіть відхилені мезіально. Отже, ознаку положення кореня також можна застосувати не завжди. Досить часто на щічній поверхні кореня видно поздовж­ню борозну, а іноді – розщеплення щічно­го кореня на два.

На змикальній поверхні першого верх­нього малого кутнього зуба помітні два жувальних горбки – більший присінковий (щічний) і менший язиковий (іноді вони мають однакові розміри). Між ними лежить міжгорбкова борозна (sulcus intertubercularis), яка не доходить до країв ко­ронки. По краях змикальної поверхні ко­ронки розташовані крайові гребені – мезіальний і дистальний. Кожен з цих гре­бенів складається з двох частин: присінко­вої, що відходить від присінкового жуваль­ного горбка, і язикової, яка йде від язико­вого горбка.

Нахил щічного і язикового горбків, а та­кож крайові гребені неоднакові; гребені, що прилягають до присінкового жуваль­ного горбка, більші. Міжгорбкова бороз­на залежить від розвитку гребенів і може бути глибокою, середньою або мілкою. Важливою відмітною ознакою верхніх малих кутніх зубів є мезіальне зміщення язикового горбка.

Язикова поверхня коронки і кореня перших верхніх малих кутніх зубів глад­ка. Емалево-цементна межа на щічній і язи­ковій поверхнях проходить дугою, опукліс­тю до кореня. Змикальна поверхня корон­ки опукла. Емалево-цементна межа на контактних поверхнях зубів з одним ко­ренем проходить дугоподібно, опуклістю до змикальної поверхні, з двома кореня­ми – має два вигини, відкриті в бік ко­ренів.

Контур щічної поверхні коронки верх­нього малого кутнього зуба рівномірно опуклий або нахилений у язиковому на­прямку. У ділянці шийки зуба контур коронки на щічній і язиковій поверхнях може підніматися. Контур язикової по­верхні коронки має аналогічні особливос­ті. З бічної поверхні добре помітно спів­відношення щічного та язикового жуваль­ного горбків, яке може бути трьох типів: щічний горбок набагато вищий за язико­вий; щічний горбок трохи більший за язи­ковий; горбки однакові.

Верхні малі кутні зуби можуть мати один, два, а то й три корені. Ступінь диференці­ації кореневої системи різний: слабкий – наявні лише борозни; середній – часткове розщеплення кореня на два; великий – формування двох коренів; дуже великий – утворення трьох коренів (з них язиковий корінь округлий, два щічних сплощені).

Порожнина коронки верхніх малих кут­ніх зубів досить велика, наближається до циліндричної форми й відповідно до горбків має два виступи. Щічний виступ довший за язиковий. Порожнина корон­ки поступово переходить у канали коренів зуба. Якщо корінь один, то його канал стиснутий у мезіодистальному напрямку.

Висота коронки першого верхнього ма­лого кутнього зуба по щічній поверхні становить 7,5 – 9 мм, язиковій – 6 – 8, ширина коронки – 6,5 – 7, довжина коре­ня – 12 – 16, мезіодистальний розмір ко­ронки – 4,8 – 5,5, щічно-язиковий – 8,5 – 9,5 мм.

^ Другий верхній малий кутній зуб за формою мало відрізняється від першого, але він трохи менший. Присінкова поверх­ня коронки опукла, має нечіткий по­здовжній валок. Контактні поверхні опук­лі (дистальна більше, ніж мезіальна).

Розміри щічної та язикової поверхонь коронки трохи менші, ніж першого мало­го кутнього зуба. На змикальній поверхні розташовані два майже однакові горбки. Зуб має один конусоподібний, дещо спло­щений корінь з неглибокими борознами-на бічних поверхнях (дуже рідко корінь розщеплюється на два біля верхівки).

Висота коронки другого малого кутньо­го зуба по щічній поверхні – 7,5-8,5 мм, язиковій – 6,5-7,5, ширина коронки – 6-7, довжина кореня – 12,5-16,5, мезіо­дистальний розмір шийки зуба – 4,5-5,5, щічно-язиковий – 8-9,5 мм.

Нижні малі кутні зуби порівняно з вер­хніми мають менші коронки, але довший корінь, переважно один. Перший і другий нижні малі кутні зуби відрізняються один від одного за формою й будовою більше, ніж верхні.

^ Перший нижній малий кутній зуб мен­ший за перший верхній. Присінкова (щіч­на) поверхня коронки на різальному краю має головний горбок, нижчий, ніж у ікла. Може бути високий головний горбок, тоді зуб дуже схожий на ікло. По щічній по­верхні коронки від головного горбка в напрямку шийки тягнеться поздовжній широкий валок, поступово зменшуючись і зникаючи на середній третині коронки. Від кутів коронки ідуть невеликі й короткі кутові гребені. Коронка на горизонтальному перерізі має овальну форму. Кри­вина емалі на щічній поверхні коронки опукла, ще більш опукла на язиковій по­верхні. Іноді перші нижні кутні зуби ма­ють згладжений контур язикової поверхні.

На змикальній поверхні є два жувальні горбки, щічний більший за язиковий. Горб­ки розділені невеликою борозною, розта­шованою ближче до язикового горбка. Горбки мезіальної та дистальної поверхонь з'єднані валками. Трапляється варіант розмежування, коли від середини щічного горбка до язикового проходить емалевий валок, утворюючи на змикальній поверхні дві ямки.

Контур коронки з присінкової поверхні (норми) майже прямий і дуже відхиляє­ться в язиковому напрямку, контур з язи­кової поверхні також прямий, його різаль­ний край нависає над основою коронки.

Язикова поверхня коронки першого нижнього малого кутнього зуба опукла, її краї рівномірно наближаються до шийки. Посередині різального краю піднімається язиковий горбок. Язикова поверхня коре­ня гладка й округла. Корінь дещо стисну­тий у мезіодистальному напрямку, його контури прямі або трохи опуклі, на мезіальній і дистальній поверхнях проходять невиразні борозни.

Перший нижній малий кутній зуб най­частіше має один корінь, іноді він подвій­ний; повне розщеплення кореня трапляєть­ся рідко. У двокореневому зубі мезіальний корінь зсунутий у щічному напрямку, дистальний – у язиковому. Обидва ко­рені сплощені, іноді на них помітні поз­довжні борозни. Часто коронка та корінь зуба розташовані один відносно одного під тупим кутом з нахилом коронки в бік язи­ка. Дуже виразна ознака положення ко­реня.

Порожнина коронки першого нижньо­го малого кутнього зуба округла, має два роги, що відповідають горбкам на зми­кальній поверхні. Канал кореня зуба ши­рокий, іноді роздвоюється.

Висота коронки зуба на щічній поверх­ні – 7,5-11 мм, на язиковій – 5-6, дов­жина кореня – 13-16, ширина корон­ки – 6-8, щічно-язиковий діаметр шийки зуба – 8,2-8,6, мезіодистальний – 5,4-5,8 мм.

^ Другий нижній малий кутній зуб біль­ший за перший. Його коронка напівкуляста, її щічна поверхня рівна. Серединний валок, що тягнеться від головного горбка різального краю коронки, широкий і по­рівняно плоский.

Язикова поверхня коронки гладка й опукла, контактні поверхні трохи зближу­ються біля шийки зуба. На змикальній поверхні піднімаються два майже одна­кові добре розвинуті горбки, між якими проходить глибока борозна. Від борозни часто відходить додаткова борозенка, яка ділить язиковий горбок на два, перетво­рюючи зуб у тригорбковий. Дуже рідко змикальна поверхня може бути чотиригорбковою, а ще рідше – п'ятигорбковою.

Контактні поверхні (мезіальна та дис­тальна) коронки нагадують зрізану півку­лю. На відміну від першого зуба контури щічної та язикової поверхонь коронки мають форму дуг великого радіуса або можуть бути прямими зі скошенням до змикальної поверхні.

Корінь зуба (найчастіше один конусопо­дібний) більш розвинутий і довший, ніж у першого нижнього малого кутнього. По­здовжні борозни на бічних поверхнях ко­реня трапляються рідко. Порожнина корон­ки стиснута в передньозадньому напрямку. Канал один, має лійкоподібне вічко; рідко верхівкова його частина роздвоєна.

Висота коронки зуба на щічній поверхні становить 7 – 9,5 мм, на язиковій – 6,5 – 9, ширина коронки – 7 – 8, довжина коре­ня – 14 – 17, щічно-язиковий діаметр ос­нови коронки – 6,5 – 9, мезіодисталь­ний – 4,5 – 6,5 мм.

Змикання верхніх і нижніх малих кут­ніх зубів відбувається таким чином, що кожен нижній зуб припадає на два сусідніх верхніх.

Природжені аномалії. Трап­ляється відсутність другого верхнього малого кутнього зуба, а також поява тре­тього, який може розвиватися як у ме­жах зубного ряду, так і поза ним.

У ряду нижніх малих кутніх зубів більш варіабельний (як і у верхніх) другий зуб. Трапляються різні перехідні фор­ми його змикальної поверхні до великих кутніх зубів. Може зовсім не бути малого кутнього зуба чи виникає краудинг. Діастеми найчастіше розвиваються між іклом і першим малим кутнім, дуже рідко – між нижніми малими кутніми зубами.

^ Великі кутні зуби (dentes molares). Людина має 12 великих кутніх зубів: по три верхніх і нижніх на кожній половині зубної дуги. Розрізняють перший, другий і третій (зуб мудрості) (dens serotinus) великі кутні зуби. їх розміри поступово зменшуються від першого до третього.

Коронки великих кутніх зубів най­більші серед зубних коронок з великою змикальною поверхнею, на якій розташо­вано від трьох до п'яти жувальних горбків (molaris – млинове жорно). Зуби мають по два (нижні) і три (верхні) корені, рідко більше. Великі кутні зуби розташовані в зубній дузі позаду малих, тому їх ще на­зивають задніми. Під час жування вони зазнають великих навантажень (у серед­ньому на перший зуб 77 кг, на ікло та ма­лий кутній – від 20 до 40 кг).

Верхні великі кутні зуби відрізняють­ся від нижніх за розмірами (вони більші), кількістю коренів (три у верхніх, два у нижніх) і формою коронки. Коронки верхніх зубів мають форму ромба, а бо­розни між горбками утворюють косо на­писану літеру Н. Коронки нижніх вели­ких кутніх зубів трохи витягнуті вздовж зубного ряду, а борозни між горбками пе­рехрещуються чи нагадують літеру Ж. Розміри поверхні змикання коронок і ко­ренів також поступово зменшуються від першого до третього зуба. Ознаками на­лежності великих кутніх зубів до правої чи лівої половини зубної дуги є: кривина емалі присінкової поверхні коронки має форму схилу в мезіодистальному напрям­ку; зменшення мезіального кута коронки, який помітно виступає в бік змикальної поверхні; чітке відхилення кореня дис­тально відносно поздовжньої осі зуба.

^ Перший верхній великий кутній зуб має масивну коронку, яка від шийки зуба розходиться у всіх напрямках до ромбо­подібної змикальної поверхні, найбільший розмір якої від щічного проксимального до язикового дистального країв коронки. Щічна поверхня коронки чотирикутна з поздовжньою щічною серединною бороз­ною, яка варіює від значної заглибини до глибокої канавки, що ділить коронку на дві частини – мезіальну і дистальну.

Язикова поверхня коронки, так само як і щічна, звичайно ділиться серединною борозною на дві половини. Контактні по­верхні (мезіальна й дистальна) коронки більші за щічну та язикову. На змикальній поверхні піднімаються чотири горбки: щічно-мезіальний (параконус), щічно-ди­стальний (метаконус), язиково-мезіальний (протоконус) і язиково-дистальний (гіпо-конус). Найстійкішими і найрозвиненіши­ми є язиково-мезіальний і щічно-мезіаль­ний горбки, відокремлені один від одного борознами. Щічно-мезіальна борозна від­ходить під кутом і відокремлює щічно-мезіальний горбок. У ній розрізняють щічну та мезіальну частини. Друга бороз­на, язиково-дистальна, дугоподібна, від'єд­нує язиково-дистальний горбок; має дис­тальну та язикову частини. Третя бороз­на коротка, коса, з'єднує дві перші бороз­ни, проходить через центр коронки (її ще називають центральною ямкою). Щічні горбки переважно конічні, язикові – за­округлені. Протоконус звичайно має до­датковий горбок (tuberculum апотаїе), який не досягає змикальної поверхні.

Зуб має три добре розвинуті корені: два щічних (мезіальний і дистальний) і один язиковий. Щічні корені сплощені в мезіо-дистальному напрямку, язиковий (найбіль­ший) округлий.

Порожнина коронки зуба широка і зага­лом повторює форму коронки. До верхівок усіх горбків відходять випини порожнини, з них найбільший – до язиково-мезіального горбка. Дно порожнини коронки в центрі опукле, а в кутках має три лійкоподібні за­глибини, від яких починаються канали ко­ренів. Щічно-мезіальний корінь в 60 % ви­падків має два канали. Найширшим є ка­нал язикового кореня (округлий, великий). З віком порожнина зуба зменшується.

Висота коронки на щічній поверхні ста­новить 6-8,5 мм, довжина коренів – 13-16, мезіодистальний розмір основи корон­ки – 9-11, щічно-язиковий – 11-13 мм.

^ Другий верхній великий кутній зуб мен­ший за перший. Коронка дещо стиснута в мезіодистальному напрямку, і її форма дуже варіабельна. Розрізняють такі варі­анти коронки: 1) нагадує коронку першо­го великого кутнього зуба, але без додат­кового горбка; 2) ромбоподібна, язиково-мезіальний і щічно-дистальний горбки збли­жені, і борозна між ними майже непомітна; 3) з трьома горбками (один язиковий і два щічних) на змикальній поверхні внаслідок злиття язиково-мезіального та щічно-дис­тального; 4) трикутної форми з трьома горбками (один язиковий і два щічних). Найчастіше трапляються перша й четвер­та форми коронки. У 5 % випадків зуб може бути двогорбковим внаслідок редукції щічно-дистального та щічно-мезіального горбків і розвитку мезіальних.

Щічна поверхня другого зуба майже не відрізняється від першого. На ній також видно щічно-мезіальний і щічно-дисталь­ний горбки й серединну борозну коронки, що переходить у міжкореневу борозну. Щічні корені відхилені дистально.

На язиковій поверхні помітне невелике звуження коронки. Язиковий корінь ко­ротший, ніж у першого зуба, відхилений дистально. Особливістю рельєфу контакт­них поверхонь є зміщення на дистальній поверхні коронки серединної борозни внаслідок редукції язиково-дистального горбка в дистальному напрямку.

Розташування коренів може бути різ­ним. Найчастіше зуб має три корені, які йдуть паралельно або сходяться чи роз­ходяться. Іноді щічно-мезіальний і язи­ковий корені зростаються й по лінії зро­щення видно поздовжню борозну.

Порожнина коронки відповідає її зов­нішній формі. За наявності трьох горбків є три роги порожнини. Якщо щічно-мезі­альний і язиковий горбки зрощені, то в зрощеному корені проходять два канали.

Висота коронки другого верхнього ве­ликого кутнього зуба – 6 – 8 мм, шири­на – 9 – 12, довжина коренів – 12 – 15, мезіодистальний розмір основи коронки – 8 – 11, щічно-язиковий – 10,5 -13 мм.

^ Третій верхній великий кутній зуб (зуб мудрості) найбільш мінливий щодо форми та розмірів. Його коронка може досягати розмірів першого або другого ве­ликого кутнього зуба, а може бути зовсім невеликою, нагадуючи формою штифтовий зуб. Найчастіше вона має три горбки, рід­ше чотири, але трапляється й п'ять-шість горбків.

Розміри і форма коренів зуба також досить варіабельні, а їх кількість коли­вається від одного де чотирьох-п'яти. Найчастіше їх буває три або два, в остан­ньому випадку зростаються щічні корені. Можливе зрощення всіх трьох коренів з утворенням глибоких поздовжніх борозен.

Порожнина зуба відповідає його формі. У чотиригорбковому зубі порожнина має чотири роги, із зменшенням кількості горб­ків зменшується також кількість рогів – до одного рога в одногорбковому зубі. Незалежно від зрощення корені найчас­тіше мають три канали. У штифтовому зубі, як правило, один канал.

Висота коронки не перевищує 6 мм, ширина коливається в незначних межах, довжина коренів становить 9-10 мм.

Коронка нижніх великих кутніх зубів має кубічну форму. На змикальній по­верхні розташовані чотири горбки, проте їх кількість може варіювати від трьох до шести. Зуби мають два корені – мезіаль­ний і дистальний.

^ Перший нижній великий кутній зуб. З боку щічної поверхні зуба видно неве­лике звуження коронки в напрямку кореня, три її частини, поділені двома борознами.

Язикова поверхня коронки поділена поздовжньою борозною на дві приблизно рівні частини. Щічна поверхня коронки нахилена в язиковому напрямку. Контури щічної та язикової поверхонь опуклі, дуго­подібні. На мезіальній і дистальній поверх­нях коронки поблизу різального краю вид­но короткі неглибокі борозни. Контактна фасетка на мезіальній поверхні розташо­вана на щічно-мезіальному горбку, на дис­тальній – на дистальному. Коронка зуба нахилена в бік порожнини рота.

Змикальна поверхня майже квадратна і найчастіше має чотири горбки: два щічних (мезіальний і дистальний) і два язи­кових (мезіальний і дистальний), відок­ремлених один від одного чотирма бороз­нами (мезіальною, щічною, дистальною і язиковою). Усі борозни сходяться, утво­рюючи центральну ямку. Рідше трапля­ються п'ять жувальних горбків; у цьому разі на змикальній поверхні розрізняють поздовжню борозну й поперечну, яка по­чинається на щічній поверхні, перетинає змикальню поверхню і закінчується на язиковій. Щічно-дистальна ділянка може мати додаткову борозну; тоді розрізняють три щічних і два язикових горбки.

Зуб має два корені – мезіальний і ди­стальний. Мезіальний (передній) корінь широкий, клиноподібної форми, з країв має виразні гребені, між якими пролягає за­падина. Верхівка звичайно відхилена дис­тально. Дистальний корінь вужчий і ко­ротший за мезіальний, поверхня його плос­ка або рівномірно опукла. Іноді дисталь­ний корінь розщеплений на два – щічний та тонший і коротший язиковий.

Порожнина коронки має форму куба з чотирма-шістьма рогами в напрямку жувальних горбків. Найбільш об'ємним рогом є щічно-мезіальний, а найвищими – щічні. Мезіальний корінь, як правило, має два канали, у дистальному корені два ка­нали трапляються в половині випадків.

Висота коронки першого нижнього ве­ликого кутнього зуба – 6-8 мм, мезіодис­тальний розмір – 10-13, щічно-язико­вий – 9-12, довжина коренів – 13-15,5 мм.

^ Другий нижній великий кутній зуб мен­ший, ніж перший, але має таку саму фор­му. Щічна поверхня коронки поділена на дві випуклі частини виразною вертикаль­ною борозною, що проходить посередині. Додатковий горбок буває рідко.

На язиковій поверхні іноді трапляється мезіолінгвальне підвищення, яке розташо­ване на язиково-мезіальному горбку та мо­же досягати великих розмірів і мати влас­ний корінь. Зливаються корені рідко. Добре помітна ознака положення кореня.

Порожнина коронки має форму куба з чотирма рогами, направленими в бік жу­вальних горбків. У мезіальному корені є два канали, у дистальному – звичайно один, дуже рідко два.

Висота коронки становить 6 – 8,5 мм, мезіодистальний розмір – 9-12, щічно-язиковий – 8 – 11, довжина коренів – 13-15,5 мм.

^ Третій нижній великий кутній зуб може бути різним як за формою, так і за розмірами. Проте кількість варіантів мен­ша, ніж у такого самого зуба верхньої ще­лепи. Зуб менший за два інші нижні ве­ликі кутні, але більший, ніж верхній третій зуб.

На змикальній поверхні коронки в 50 % випадків формується чотири жувальних горбки, в 40 % – п'ять, у 10 % – від трьох до шести горбків.

Коренів найчастіше два, але вони часто зливаються в один конусоподібний. Трап­ляються зуби з кількома недостатньо роз­винутими коренями.

Порожнина коронки неправильної фор­ми, роги відповідають кількості й розта­шуванню жувальних горбків. Якщо коре­нів два, у мезіальному може проходити два канали, в дистальному, як правило, один.

Природжені аномалії. Верхні великі кутні зуби розташовані в зубній дузі майже на прямих або трохи зігнутих роз­біжних лініях, тому кут нахилу зубів збільшується від першого до третього. Ста­більним у верхньому ряду є перший, мінливими – другий і особливо третій великі кутні зуби. Часто трапляються гіподонтія – відсутність третього зуба, ретенція (непрорізування), аномалії розта­шування, дистальне або щічне відхилен­ня. Рідше розвивається гіперодонтія, коли з'являється четвертий зуб або недо­розвинутий і прирослий до третього з ут­воренням дистомолярного горбка.

У нижній зубній дузі великі кутні зуби розташовані по прямій лінії. Стабільним, як і у верхньому зубному ряду, є перший зуб, варіабельним – третій. Можливі різні аномалії розташування, особливо третьо­го великого кутнього зуба, а також його природжена відсутність чи ретенція. Трап­ляються випадки четвертого зуба.

Вертикальні осі коронок верхніх і ниж­ніх великих кутніх зубів нахилені в протилежних напрямках. Під час змикання щелеп ряд верхніх зубів у нормі накла­дається на ряд нижніх, трохи змішуючись дистально. Внаслідок цього кожен зуб сти­кається з двома – відповідним йому і нас­тупним.

Молочні зуби (dentes decidui) є тим­часовими й функціонують до заміни їх по­стійними (до 13-14 років). Загалом пов­торюють будову постійних, але вони менші, їхня емаль має ледь блакитний відтінок, корені коротші, у різців та ікол – закруг­лені, у великих кутніх – дуже сплощені із загостреними верхівками. Коронка різко відмежована від кореня. Тонкі корені молочних зубів розташовані вертикально й тому не перешкоджають розвитку поза­ду них постійних зубів, а в багатокореневих зубів корені розходяться в боки. До часу випадіння молочних зубів їх корені майже повністю розсмоктуються. Через нетривале існування коренів у молочних зубів немає виразних ознак положення кореня. Ознаки кривини емалі коронки й кута коронки досить чіткі, завдяки чому можна визначити, до якої половини зуб­ної дуги належить зуб. Порожнини зубів достатньо великі. Серед молочних зубів на кожній половині щелепи розрізняють два різці, одне ікло і два великих кутніх зуби.

Різці. ^ Верхні різці схожі на постійні, проте менші, мають низьку коронку, горб­ки розвинені слабко або їх зовсім немає. Коронка присереднього різця широка, ди­стального – вузька. Присінкова поверх­ня опукла, дистальний край закруглений. Язиковий горбок зуба добре помітний, але, як правило, не поділений на горбки. Ко­рені зубів тонкі, округлі, у мезіальних різців верхньої щелепи корені стиснуті з боків. На бічних поверхнях коренів про­ходять поздовжні борозни. Анатомічні ознаки зубів чіткі.

^ Нижні різці також схожі на аналогічні постійні, але менші. Бічний різець має ширшу коронку, ніж присередній. Горбки зубів на язиковій поверхні розвинені гірше, ніж у верхніх різців. Ознака кута коронки виразніша на бічному різці. Корені ниж­ніх різців сплощені, на бічних поверхнях мають поздовжні борозни. Верхівки ко­ренів часто відхиляються в бік присінка. Нижні молочні різці можуть зрощуватись як один з одним, так і з сусіднім іклом.

Ікла формою та рельєфом поверхонь дуже схожі на постійні ікла, але відрізня­ються за розмірами. Верхні молочні ікла мають списоподібну коронку й корінь у вигляді конуса. Нижні ікла більше на­гадують різці, кути їхньої коронки заокруг­лені, а контактні поверхні розходяться менше. Корінь нижніх ікол сплощений, з поздовжніми борознами

^ Верхні великі кутні зуби відрізняють­ся від аналогічних постійних зубів. Вони мають по три корені (два щічних і один язиковий), як і постійні. Проте корені роз­ходяться в боки більше, оскільки між ними розташовані зачатки постійних малих кут­ніх зубів. Коронка першого великого кут­нього зуба має два варіанти будови, які трапляються однаково часто. У першому варіанті вона нагадує коронку першого малого постійного малого кутнього зуба, тобто має на поверхні змикання щічний і язиковий горбки, розмежовані борозною. Щічний горбок має три невеликі виступи, язиковий менший за нього, але помітніше виступає над змикальною поверхнею.

^ Другий великий кутній зуб верхньої щелепи має коронку, яка за будовою схо­жа з коронкою першого верхнього постій­ного великого кутнього зуба. Над нею піднімаються чотири горбки, додатковий аномальний горбок (Карабеллі) трапля­ється приблизно в 90 % випадків.

^ Нижні великі кутні зуби відрізняють­ся один від одного за формою і будовою. Коронка першого має на змикальній по­верхні чотири горбки. Коронка другого за формою схожа на коронку першого ниж­нього постійного великого кутнього зуба і має п'ять горбків.

Обидва зуби мають по два широко роз­ставлених корені, між якими закладені зачатки постійних малих кутніх зубів.

^ Стертість зубів. З віком зуби поступо­во стираються. Ступінь стертості залежить від віку, характеру їжі, а також від індиві­дуальних особливостей. За стертістю зубів певною мірою можна визначити вік людини. Для цього стертість зубів познача­ють у балах: 0 – немає стертості; 1 – поява відшліфованих поверхонь на корон­ках, стертість верхівок горбків (16 -20 ро­ків); 2 – поява ділянок дентину на різаль­них краях і горбках (20 – 30 років); 3 – великі ділянки дентину, стирання всіх крайніх частин коронки, емаль зберігається тільки в ямках і борознах; 4 – цілковите зникнення емалі із змикальної поверхні, часткове стирання коронки (40 – 60 років); 5 – стирання половини коронки (60-70 років); 6 – повне стирання коронки до рівня шийки зуба (понад 70 років).

Молочні зуби також стираються, що особливо помітно в період їх заміни. За­тримка в стиранні молочних зубів спри­чинює порушення розвитку щелеп.

^ Топографія коренів зубів. Практичне значення для лікаря-стоматолога має вза­ємозв'язок коренів зубів з порожниною носа, верхньощелепною пазухою і каналом нижньої щелепи. Знати деталі цього зв'яз­ку дуже важливо, оскільки при близько­му розташуванні коренів зубів до цих ут­ворів можуть прориватися і поширювати­ся гнійники з верхівок коренів у ці по­рожнини або під час маніпулювання в ділянці верхівок коренів зубів можна про­никнути в ці порожнини.

Корені верхніх присередніх різців від­носно порожнини рота можуть розташо­вуватись по-різному, але найбільше заслу­говує на увагу варіант, коли корені дуже близько підходять до губчастої речовини твердого піднебіння і до нижньої стінки (дна) порожнини носа. Це трапляється у людей з великою головою, широким ли­цем і невисоким альвеолярним відростком верхньої щелепи.

Корені бічних верхніх різців звичайно не підходять близько до порожнини носа, оскільки вони коротші. Верхівки коренів верхніх ікол нечасто досягають нижньої стінки порожнини носа поблизу носової вирізки верхньої щелепи. Дуже рідко вер­хівки коренів верхніх ікол можуть підхо­дити впритул до дна верхньощелепної пазухи.

Корені малих і великих кутніх зубів взаємозв'язані з верхньощелепною пазухою. Якщо пазуха велика, добре розвину­та, то вони дуже близько підходять до її нижньої стінки. Корінь другого верхньо­го малого кутнього зуба часто відмежову­ється від порожнини пазухи тонким шаром кістки (2-3 мм). Надзвичайно рідко дно зубної альвеоли, в якій міститься язиковий корінь цього зуба, випинається на нижній стінці пазухи в її порожнину й відмежо­вується тільки слизовою оболонкою.

Корені великих кутніх зубів можуть розташовуватись щодо верхньощелепної пазухи по-різному. Часто верхівки коренів проникають через дно пазухи до її порож­нини й відділені від неї лише слизовою оболонкою. Найчастіше це трапляється з першими та другими великими кутніми зубами; за ними йдуть другі малі кутні й треті великі кутні. Якщо у верхньоще­лепній пазусі розвивається запальний про­цес, то в нього можуть втягуватись зуби верхньої щелепи і, навпаки, запальний про­цес із зубів може переходити на слизову оболонку верхньощелепної пазухи (синусит одонтогенного походження).

До стінки каналу нижньої щелепи мо­жуть підходити впритул верхівки коренів другого й третього нижніх великих кутніх зубів.

Кровопостачання зубів верх­ньої і нижньої щелеп забезпечують гілки верхньощелепної артерії. До зубів верх­ньої щелепи від верхньощелепної артерії (перед її входом у крило-піднебінну ямку) відгалужується задня верхня альвеоляр­на артерія (a. alveolaris superior poste­rior), її гілки через однойменні отвори у горбі верхньої щелепи проникають до задніх кутніх зубів, ясен і альвеол, віддаю­чи їм гілки (rr. dentales, gindivales, inter-alveolares). Зубні гілки підходять до вер­хівок коренів зубів і через отвори у вер­хівках проникають у пульпу зуба. До пе­редніх зубів верхньої щелепи несуть кров передні верхні альвеолярні артерії (аа. alveolares superiores anteriores) – гілки підочноямкової артерії (a. infraorbitalis), які вона віддає, проходячи в нижньоочно-ямковому каналі.

Нижня альвеолярна артерія (a. alveolaris inferior), яка відходить від щелепного

відділу верхньощелепної артерії, огинаючи шийку нижньої щелепи, через for. man-dibulae вступає в канал нижньої щелепи і віддає гілки до зубів, ясен і альвеол ниж­ньої щелепи. Виходить з каналу через підбо­рідний отвір (for. mentale) під назвою a. mentalis і постачає кров'ю м'які тканини підборіддя і нижньої губи, з'єднуючись з нижньою губною (a. labialis inferior) і підпідборідною артеріями (a. submentalis).

Поруч з артеріями ідуть однойменні вени, якими венозна кров відтікає із зубів до крилоподібного венозного сплетення.

Лімфовідтік відбувається через лімфокапілярну мережу в пульпі зубів і яснах верхньої та нижньої щелеп, яка фор­мує відвідні лімфатичні судини, що тяг­нуться спочатку до найближчих регіо-нарних, а потім і до більш віддалених лімфатичних вузлів. Від зубів верхньої щелепи лімфатичні судини відводять лім­фу спочатку в глибокі привушні, підниж-ньощелепні та заглоткові лімфатичні вуз­ли. Найближчими регіонарними лімфатич­ними вузлами для зубів нижньої щелепи є підборідні та піднижньощелепні. Звідти лімфа виносними судинами надходить до глибоких шийних лімфатичних вузлів, які зосереджені в передніх і бічних ділянках шиї.

Іннервація. Зуби верхньої і ниж­ньої щелеп іннервуються гілками трійчас­того нерва (п. trigeminus). До зубів верх­ньої щелепи тягнуться верхні альвеолярні нерви (пп. alveolares superiores), які відхо­дять від підочноямкового нерва (п. infra­orbitalis) – найбільшої гілки верхньоще­лепного нерва (п. maxillaris) (другої гілки трійчастого нерва). Верхні альвеолярні нерви віддають такі гілки: передні (rr. al­veolares superiores anteriores), середню (r. alveolaris superior medius), задні (rr. al­veolares superiores posteriores). У товщі альвеолярного відростка верхньої щелепи усі гілки верхніх альвеолярних нервів утворюють верхнє зубне сплетення (plexus dentalis superior), від якого відходять верхні зубні та ясенні гілки (rr. dentales superiores, rr. gingivales superiores).

Зуби нижньої щелепи іннервуються третьою гілкою трійчастого нерва – нижньощелепним нервом (п. mandibularis). Від нього відгалужується нижній альвео­лярний нерв (п. alveolaris inferior) (чут­ливий), який у каналі нижньої щелепи віддає гілочки, що формують у товщі ще­лепи нижнє зубне сплетення (.plexus dentalis inferior). Від цього сплетення відхо­дять гілки до нижніх зубів (rr. dentales inferiores) і нижніх ясен (rr. gingivales inferiores), іннервуючи зуби і тканини нижньої щелепи, що їх оточують.


^ 5.2. Контрольні питання:

  1. Зуби, місце їх розміщення і функціональне значення?

  2. На які групи діляться зуби по будові і функціям?

  3. Які частини розрізняють в зубі, яка їх будова, шари?

  4. Які фактори сприяють фіксації зуба в комірці коміркового відростка?

  5. Коли і в якому порядку прорізуються молочні зуби, яка кість молочних зубів, формула молочних зубів?

  6. В якому віці починається прорізування постійних зубів, в якому порядку проходить зміна зубів? Формула постійних зубів.

  7. Що таке прикус? Варіанти нормального прикусу?

  8. Що таке зів? Які структури його утворюють? Які порожнини сполуча­ються за допомогою зіва?

  9. Де розміщуються піднебінні мигдалики, яка їх будова і значення?

  10. Дефекти яких відділів порожнини рота можуть виникати у внутрішньо­утробному періоді розвитку?


^ 5.3. Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач засвідчує їх своїм підписом.

Тема наступного заняття: Підсумкове заняття.

^ 6. Матеріали методичного забезпечення заняття

6.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання.

6.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: орі­єн­товні карти для формування практичних умінь і навичок, навчальні задачі.

6.3. Матеріали контролю для заключного етапу: задачі, завдання, тести.

6.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовні карти для організації самостійної роботи студентів із навчальною літературою.

^ 7. Рекомендована література:

7.1. Основна.

1. Сапин М.Р. Анатомия человека. - М.: Медицина, 2000. - Т. 1,2.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. -М.: Медицина, 2002.

3. Тонков В.Н. Учебник анатомии человека. - М., 1963.

4. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека. - М., Медицина, 1996.-Т. 1-4.

7.2. Додаткова:

1. Міжнародна анатомічна номенклатура / За ред. І.І.Бобрика, В.Г.Ковешниюва. - К.: Здоров'я, 2001. - 328 с.

2. Заклюжний М.М., Андрейчин М.А. Посібник з анатомічної і клінічної термінології. -К.: Здоров'я, 1993.

3. Нетлюх М.А. Латинсько-український анатомічний словник. - К.: Наукова думка, 1972.

4. Бобрик И.И., Милько В.И., Круцяк В.Н., Синицкая А.Н., Топчий Т.В. Учебное пособие по рентгенанатомии. - К. - Черновцы, 1989.

5. Матешук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія. - Львів, 1997.


Методичні вказівки склав доц. Цигикало О.В.


Рецензія позитивна доц. Слободян О.М.

Схожі:

“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“Затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“Затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“Затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“Затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“Затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“Затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи