Протокол надання медичної допомоги хворим з icon

Протокол надання медичної допомоги хворим з




Скачати 310.34 Kb.
НазваПротокол надання медичної допомоги хворим з
Дата01.07.2012
Розмір310.34 Kb.
ТипДокументи



ПРОТОКОЛ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З

АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ПРИ УРАЖЕННІ НИРОК




Інформація про розробників

Інститут нефрології АМН України

Тел. 512-64-74; 216-91-89.

Колесник М.О.-д.м.н., професор, директор Інституту

Дудар І.О.-д.м.н. , керівник відділу еферентної терапії

Величко М.Б.-к.м.н., провідний науковий співробітник


ВСТУП.

Артеріальна гіпертензія(АГ) при ренопаренхімних захворюваннях – це стійке хронічне підвищення систолічного ?140 мм. рт. ст. і/або дастолічного артеріального тиску (АТ) ?90 мм. рт. ст. відноситься до вторинних (симптоматичних) ниркових гіпертензій вродженого або набутого характеру.

У пацієнтів з цілодобовим середнім АТ 90 та 107 мм рт.ст. рівень падіння ниркових функцій (швидкості клубочкової фільтрації) становив у першому випадку - 3,56 мл/хв/рік, у другому випадку - 4,10 мл/хв/рік. Відповідно було розраховано, що строгий контроль показників АТ міг гальмувати розвиток термінальної стадії ХНН на 1,24 роки. Максимальне збереження функції нирок, зменшення серцево- судинних захворювань та смертності можливе лише за умови зниження АТ нижче 130/80 мм.рт.ст. тому, рівень протеїнурії повинен завжди прийматися до уваги при визначенні цільового АТ. Пацієнти з протеїнурією 1г/добу повинні мати АТ крові  130/ 85 мм.рт.ст (середній АТ  100 мм.рт.ст); пацієнти з протеїнурією > 1г/добу повинні мати АТ 125/ 75 мм.рт.ст (середній артеріальний тиск  92 мм.рт.ст)[24].

Якщо за умови есенціальної АГ при АТ 140/90 мм. рт. ст. медикаментозне лікування може не призначатись за відсутності факторів ризику і клінічних проявів ураження органів-мішеней, то у хворих з ренопаренхімною гіпертензією гіпотензивні препарати необхідно призначати вже в разі м”якої гіпертензії – доведеного фактору прогресування захворювань нирок в напрямку хронічної ниркової недостатності.

^ КЛАСИФІКАЦІЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ (АГ).


За МКХ-Х:

І 12.0-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням нирок з нирковою недостатністю.

І 12.9-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням нирок без ниркової недостатності.

І 13.0-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця і нирок з застійною серцевою недостатністю.

І 13.1-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця і нирок з нирковою недостатністю.

І 13.2-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця і нирок з застійною серцевою і нирковою недостатністю.

І 13.9-Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця і нирок неуточнена.

І 15.0-Реноваскулярна гіпертензія.

І 15.1-Гіпертензія вторинна, щодо інших уражень нирок.


Класифікація АГ в залежності

від рівня артеріального тиску (ВООЗ, 1999), NHLBI (2003)


Категорія

САТ, мм.рт.ст

ДАТ мм.рт.ст

Оптимальний АТ

<120

<80

Нормальний АТ

Високий нормальний

<130

130-139

<85

85-89

Гіпертензія I ступінь (м’яка)

Гіпертензія II ступінь (помірна)

Гіпертензія III ступінь (виражена)

Ізольована систолічна гіпертензія

140-159

160-179

>180

>140

90-99

100-109

>110

<90

^ Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від ураження органів-мішеней

Стадії

Ознаки ураження органів-мішеней

1 ст.

Об”єктивні ознаки ураження органів мішеней відсутні

ІІ ст.

Мають місце ураження органів-мішеней без істотного порушення їх функцій:

  • гіпертрофія лівого шлуночка, або

  • генералізоване звуження судин сітківки, або

  • мікроальбумінурія або протеїнурія, або

  • підвищення концентрації креатиніну до 0,177ммоль/л

ІІІ ст.

Об”єктивні ознаки ураження органів-мішеней з клінічною симптоматикою і порушенням їх функції (на тлі тривало існуючої АГ):

Серце – інфаркт міокарда;

  • серцева недостатність ІІа-ІІІ ст.;

Мозок – інсульт;

  • транзиторна ішемічна атака;

  • гостра гіпертензивна енцефалопатія (ГЕ);

  • хронічна ГЕ ІІІ ст.;

  • судинна деменція

Очне дно- крововиливи і екссудати в сітківку з набряком диску зорового нерву або без;

Нирки – підвищення креатиніну в плазмі більше 0,177 ммоль/л;

Судини –розшаровуюча аневризма аорти
^
Класифікація ниркових гіпертензій
РЕНОПАРЕНХІМНІ ГІПЕРТЕНЗІЇ



ІІ. ОДНОБІЧНІ (ПЕРЕВАЖНО)
Гіпоплазія

Інфаркт нирки

Туберкульоз

Нефролітіаз

Пухлина

Гідронефроз

Травма

Хвороба пересадженої нирки
Хронічний пієлонефрит




ДВОБІЧНІ

Гломерулонефрит

Системні хвороби сполучної тканини

Інтерстиціальний нефрит

Діабетична нефропатія

Амілоїдоз

Радіаційний нефрит

Природжені, спадкові хвороби нирок

Пізній гестоз
^

Вторинні ураження нирок


(паранеопластичні, обмінні)

Хронічний пієлонефрит



РЕНОВАСКУЛЯРНІ ГІПЕРТЕНЗІЇ

АРТЕРІАЛЬНІ

ВЕННІ

ЗМІШАНІ

Атеросклероз

Фібром’язова дисплазія

Аорто-артериїт

Тромбоз-емболія

Стиснення артерії ззовні

Аномалії- атрезія,гіпоплазія

Додаткова,подвійна

Аневризми

Тромбоз

Стеноз

Артеріовенна аневризма





Змішані ГІПЕРТЕНЗІЇ : нефроптоз, ретроперитонеальний фіброз, педункуліт, пухлини, кісти, “целофанова нирка”

Мета розробки: визначити підходи до лікування хворих на гіпертензію за наявності ураження нирок.

^ Завдання розробки:

  1. визначити алгоритм діагностики артеріальної гіпертензії за наявності ураження нирок ;

  2. розробити методику лікування хворих на артеріальну гіпертензію за наявності ураження нирок ;

3. визначити критерії ефективності лікування, ускладнення, побічні ефекти.

4. розробити реабілітаційні заходи та принципи диспансеризації

Сфера застосування: міські та обласні нефрологічні відділення, міські та обласні нефрологічні центри, нефрологічні кабінети поліклінік,

Інститут нефрології.

Апробація даного протоколу проведена в Київському міському

нефрологічному центрі, Інституті нефрології АМН України,

на кафедрі нефрології КМАПО.

Моделі клінічних випадків:

гострий гломерулонефрит, нефритичний синдром, артеріальна гіпертензія;

хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром, артеріальна гіпертензія,

хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром, артеріальна гіпертензія, ХНН-1ступеня;

^ Гіпертонічна хвороба III ст., ХНН-1 ступеня.


Критерії діагностики:

Клінічні критерії (табл.1, рис.1):

  • Початок

  • Виникнення АГ на фоні захворювання нирок: першочергове ураження нирок з констатованими змінами в аналізах сечі (протеїнурія, лейкоцитурія, еритроцитурія), крові (анемія, підвищення рівнів креатиніну, сечовини, тощо).

  • Розвиток та основні прояви

  • Як правило, поступове підвищення АТ, рідко кризовий перебіг, АТ рідко відчувається хворими.

  • Можливі прояви:

  • набряки

  • макрогематурія чи гемоглобінурія

  • абдомінальний синдром

  • біль в попереку

  • порушення сечопуску

  • артралгії


Параклінічні критерії:
  • ^

    Аналіз сечі


  • протеїнурія

  • зміна питомої ваги сечі

  • гіперстенурія при значній протеїнурії

  • гіпостенурія при порушенні функції нирок

  • циліндрурія

  • можлива абактеріальна/бактеріальна лейкоцитурія

  • можлива макрогематурія

  • Аналіз крові

  • клінічний

  • збільшення швидкості згортання еритроцитів (ШЗЕ)

  • можливий помірний лейкоцитоз

  • можливе зрушення лейкоцитарної формули вліво

  • біохімічний

  • збільшення альфа-2-глобулінів

  • гіперхолестеринемія

  • збільшення В-ліпопротеїдів, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ )

  • зменшення ЛПВЩ

  • збільшення загальних ліпідів

  • гіперкоагуляція


Стандарти параклінічних досліджень


  • Лабораторні дослідження

А. Обов`язкові дослідження для уточнення діагнозу

Вид обстеження

Етап спостереження

Частота

аналіз крові клінічний з визначенням тромбоцитів;

на етапі діагностики(о)

при призначенні лікування


Щотижня – 1 місяць(о),

надалі щоквартально (ф),

щорічно(о)

аналіз крові біохімічний:

протеїнограма, рівні холестерину, креатиніну, сечовини;


на етапі діагностики(о)

при призначенні лікування


2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф),

щорічно(о)

загальний аналіз сечі;

на етапі діагностики(о)

при призначенні лікування


2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф)

добова екскреція білка;

на етапі діагностики(о)

при призначенні лікування


2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф)

аналіз сечі за Нечипоренком;

на етапі діагностики(ф)

при призначенні лікування


2 рази/місяць(ф),

надалі щоквартально (ф)

аналіз сечі за Зимницьким

на етапі діагностики(ф)

при призначенні лікування


раз/місяць(ф),

надалі щоквартально (ф)




  • Інструментальні дослідження

Вид обстеження

ГН на етапі діагностики та лікування

Частота

Контроль

артеріального тиску

При наявності артеріальної гіпертензії

щодня

Дослідження очного

дна

На етапі діагностики

та при лікуванні

одноразово

щоквартально

ЕКГ

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

Контроль ваги тіла

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

УЗД сечової системи з імпульсною доплерометрією

На етапі діагностики

одноразово

УЗД органів черевної порожнини

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

Рентгенологічне дослідження нирок, кісток, легень

На етапі діагностики

за необхідністю

Радіонуклідні дослідження (непряма ренангіографія, динамічна та статична реносцинтіграфія)

На етапі діагностики та при контролі лікування

одноразово та за необхідністю

Біопсія нирки пункційна


На етапі діагностики, до призначення програмного лікування, при несприятливому перебізі захворювання

Одноразово

Ангіографія судин нирок

На етапі діагностики

Одноразово,

за необхідністю



^ Б. Додаткові дослідження проводяться за наявністю показань на етапі діагностикиосновного захворювання та в процесі лікування для контролю можливих ускладнень чи побічної дії препаратів і включають:

^

добовий моніторинг артеріального тиску;

функціональні дослідження сечового міхура;

ехоенцефалографію;

фонокардіографію;

ехокардіографію з оцінкою функціонального стану серця.

^

Кратність проведення обстежень визначається індивідуально.




  • Консультації спеціалістів


окуліста, кардіолога, ревматолога, уролога (за необхідністю (ф))


Підвищення АТ







Сімейний та клінічний анамнез: тривалість гіпертензії та попередній рівень підвищеного АТ,

вказівки на наявність вторинної гіпертензії: сімейний анамнез ниркового захворювання (полікістоз), інфекції сечової системи, гематурія, паренхіматозне захворювання нирок, вживання препаратів/речовин: пероральних контрацептивів, нестероїдних протизапальних препаратів, носових крапель, кокаїну, еритропоетину, циклоспорину; епізоди пітливості, головного болю, тривоги, серцебиття (феохромоцитома); епізоди м’язової слабкості та тетанії (альдостеронізм).

^ Фактори ризику:наявність сімейного та особистого анамнезу гіпертензії, серцево-судинних захворювань, гіперліпідемії, цукрового діабету, куріння, дієтичних звичок, ожиріння, фізичні перевантаження, особливості особи.

^ Попередня гіпотензивна терапія: використані препарати, їх ефективність та побічні дії.

Обстеження:

Загальні тести: глюкоза плазми, загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів високої щільності, тригліцериди натщесерце, сечова кислота, креатинін, калій сироватки, гемоглобін, гематокрит, загальний аналіз сечі, ЕКГ.

^ Рекомендовані тести: ехокардіографія, ультразвукове дослідження сонних і стегнових артерій, С-реактивний протеїн, мікроальбумінурія, кількісна протеїнурія, дослідження судин очного дна.

^ Розширене обстеження при ускладненій гіпертензії: оцінка функції судин мозку, серця і нирок;

Пошук вторинної гіпертензії: визначення реніну, альдостерону, кортикостероїдів, катехоламінів, артеріографія, ультразвукове дослідження нирок та наднирників, комп»ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія мозку






Відсутня патологія нирок: лікування у кардіолога, ендокринолога, тощо





Вазоренальна гіпертензія: консультація уролога




^

Ренопаренхімна гіпертонія











Протокол лікування основного захворювання нирок та протокол лікування

артеріальної гіпертензії при захворюваннях нирок



^ Рис.1 Алгоритм діагностики ниркових гіпертензій


Таблиця 1

Можливі діагнози при поєднанні

артеріальної гіпертензії з нижчеперерахованими синдромами





Артеріальна гіпертензія

+


визначені

синдроми

набряки;

гематурія;

протеїнурія

абдомінальний синдром,

сечовий синдром


новоутво-рення в черевній порожнині, сечовий чи нефротич-ний синдром

протеїнурія,

лейкоцитурія

порушення азотовидільної функції нирок

сечовий синдром

можливі діагнози

Гломерулоне-фрит

Нефро-птоз

Пухлина,

паранео-пластична нефро-патія

Інтерсти-ціальний нефрит

Хронічна ниркова недостатність

Ниркова дисплазія, полікістоз



^

Цільовий АТ


сист> 140 діастол > 85 мм рт. ст.


Модифікація способу життя

Зменшення маси тіла

Обмеження вживання солі <1,3 г Na або <5 г кухонної солі /добу

Усунення шкідливих звичок

Фізичні навантаження:

45 хв швидкої ходи щодня


Медикаментозне лікування


Гіпотензивні

препарати I ряду

монотерапія

Ефект є



Ефекту немає








Комбінації одного, двох, трьох… препаратів I ряду







Р
^ Поєднання препаратів

I і II рядів
ис. Алгоритм лікування артеріальної гіпертензії

п
Спостереження
ри хронічних захворюваннях нирок.


Стратегія лікування АГ полягає в сталості терапії, використанні зростаючих доз препаратів на тлі малосольової дієти (>5 г солі /добу) з досягненням цифр АТ (140/85 мм. рт. ст.) та утриманням його постійно на цьому рівні.


Основні групи гіпотензивних препаратів.

I група (основного, базисного ряду):

1.діуретики: - тіазидові (або тіазидоподібні)

петльові

2. блокатори ?-адренорецепторів

3. блокатори Са-каналів

  1. інігбітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ)

  2. блокатори рецепторів до ангіотензину II

  3. блокатори ?1 – адренорецепторів перважно переферичної дії

II група (другого ряду, застосування яких обмежене побічними ефектами):

  1. блокатори ?2 – адренорецепторів переважно центральної дії

  2. комбіновані блокатори (?- і ? – адреноблокатори)

III група (третього ряду, які проходять клінічні випробуванння)

  1. антагоністи імідозолінових рецепторів

  2. антагоністи рецепторів серотоніну

  3. активатори К- каналів

  4. стимулятори синтезу простацикліну

IV група. Вазодилятори прямої і непрямої дії.

Препарати І (базисного) ряду мають побічні (вторинні) ефекти, особливо при захворюваннях нирок за умов довготривалого застосування.

Побічні ефекти тіазидових діуретиків ( див. додаток 1) – це порушення електролітного обміну, розвиток гіповолемії, погіршення ліпідного обміну обмежує їх застосування у хворих з нефротичним синдромом. У той же час вони здатні потенціювати дію інших гіпотензивних препаратів, що дозволяє використовувати їх у невеликих дозах з блокаторами Са-каналів та ІАПФ з невисоким ризиком розвитку побічних ефектів.

Хворим з нефротичним синдромом у гіпертензивній стадії захворювання більш показані блокатори Са-каналів, які поряд зі зниженням системного АТ та антипроліферативним ефектом, викликають певну корекцію дисліпідемії (особливо похідні дигідроперидину) та ІАПФ. ІАПФ необхідно призначити всім хворим з діабетичною нефропатією на тлі цукрового діабету І та ІІ типів, хворим з недіабетичними ураженнями нирок незалежно від рівня АТ та протеїнурії, але їх добова доза залежить від рівня АТ. Крім гіпотензивного ефекту, ІАПФ здатні зменшувати протеїнурію, позитивно впливати на внутрішньониркову гемодинаміку, блокувати фактори росту та запалення, зменшувати проникність базальної мембрани клубочків, покращувати функції ендотелію.

Застосовують ІАПФ трьох класів (табл.2).

Каптоприл -добре вивчений препарат з нефропротекторною дією, однак він короткодіючий (6-8 годин) та призначається 3- 4 рази на добу. Препарати 2 класу мають більш тривалий період напіввиведення (18-24 години) та призначаються 1-2 рази на добу. Препарати 3 класу діють напротязі 24 годин та забезпечують м”який стабільний ефект.

Ці препарати - проліки, що поступають в організм у неактивному стані і потребують метаболічної активації у печінці. За рахунок ліпофільності ІАПФ схильні до кумуляції в жировій тканині та мало ефективні у пацієнтів з надмірною вагою.

Таблиця 2

Класифікація ІАПФ (L.Opie, 1999).

Клас 1

Ліпофільні ліки:

каптоприл, алацеприл, альтиоприл

Клас 2

Ліпофільні проліки

Підклас 2А

Препарати з переважно нирковою екскрецією:

беназеприл, хінаприл, периндоприл, цилазаприл, еналаприл

Підклас 2В

Препарати з двома основними шляхами екскреції:

моексиприл, раміприл, фозиноприл

Підклас 2С

Препарати з переважно печінковою екскрецією:

спираприл, трандалоприл

Клас 3

Гідрофільні ліки:

лізиноприл, лібензаприл, церонаприл


Обмеження натрію та призначення діуретиків збільшують антипротеїнуричний ефект ІАПФ.

Найкращими препаратами для лікування АГ та профілактики ураження нирок при цукровому діабеті визнані блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА) (табл.3). Вони зменшують загальний периферичний опір судин, забезпечують поступове та стійке зниження АТ, органопротекторну дію на серцево-судинну систему та нирки, проявами якої є регрес гіпертрофії серця та судин, сповільнення прогресування атеросклерозу, зменшення тиску у клубочках нирок, корекція функції мезангіальних клітин, запобігання процесам склерозування клубочків

Таблиця 3.

Клінічна фармакологія препаратів БРА (Messerli et al.,2000)

Препа-рат

Відносна афінність до рецепторів АТ1

Спосіб антагонізму до рецепто-рів

Звільнення з рецепторів

Біодоступність (%)

Вплив їжі на ефект препара-ту

Активний метаболіт

Пері-од напівжиття (год)

Зв’язок з про-теї-на-ми

Дозу-вання (мг/добу)

Лозар-тан

50

Конкур.

Швидке

33

Мінім.

Так

6-9

99,8

50-100

Вальзартан

10

Неконкур.

Повільне

25

Зменшення на 40-50%

Ні

6

95

80-320

Канде-зартан

280

Неконкур.

Повільне

42

Немає

Так

9

99,5

4-16

Ірбезартан

5

Неконкур.

Повільне

70

Немає

Ні

11- 15

90

150-300

Епрозартан

100

Конкур.

Швидке

13

Немає

Ні

5-9

98

200-400

Телмі-зартан

-

-

-

50

Немає

Ні

24

-

40-240



На сьогодні проводяться численні дослідження вивчення ефективності комбінованого (одночасного) призначення ІАПФ та блокаторів рецепторів АII при хронічних захворюваннях нирок .

Блокатори кальцієвих канальців (група ніфедіпіну- гідроперидинові), ефективно зменшують АТ, однак не впливають на рівень протеїнурії та прогресування ХНН, що пов’язано з їх властивістю різко зменшувати тонус аферентної артеріоли, та посилювати гідравлічний удар при високому системному АТ. Навпаки, негідроперидинові блокатори кальцієвих канальців (верапаміл, дилтіазем) практично не впливають на механізм ниркової авторегуляції, сприяють зменшенню протеїнурії, гальмують проліферацію мезангія та фіброз клубочків та інтерстиція.

При артеріальній гіпертензії ренопаренхімного походження для довготоривалого застосування дещо обмежене використання -блокаторів без внутрішньої симпатоміметичної активності (ВСА). Ці препарати (атенолол, бетабетоксолол, метапролол, пропранолол і ін.) викликають гіпертригліцеридемію та знижують рівень ліпопротеїдів високої щільності, що є небажаним ефектом за умови нефротичного синдрому. Цих ефектів позбавлені ?-блокатори з ВСА (ацебуталол, талінолол, пенбуталол і ін.), тому їх застосування має переваги. Необхідно пам’ятати, що всі ?-блокатори зменшують кровообіг у нирках та можуть зменшувати клубочкову фільтрацію на 10-20% (вийняток – надолол).

Постсинаптичні ?1 – адреноблокатори (доксазозин, празозин, теразозин) значно поліпшують показники ліпідного обміну, знижують вміст загального холестерину та холестерину ліпідів низької щільності, що обумовлює доцільність їх застосування при нефротичному синдромі. У той же час препарати цієї групи викликають ефект “першої дози” та ортостатичну гіпотензію, особливо на тлі прийому діуретиків.

Вибір антигіпертензивних препаратів в залежності від клінічного перебігу захворювання нирок подано в таблиці 4.
^
Таблиця 4
ВИБІР АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРАТІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ

ВІД КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК.

Клінічний варіант перебігу

Препарати, які рекомендуються*


Сечовий синдром

Блокатори Са-каналів

ІАПФ або

блокатори рецепторів АII

Діуретики тіазидові

?-блокатори з ВСА

?1 – адреноблокатори

Нефротичний синдром

Блокатори Са-каналів

?1 – адреноблокатори

ІАПФ або блокатори рецепторів

АII

?-блокатори з ВСА

Діуретики тіазидові

* - подані з врахуванням переваги.

Частіше використовують зразу два препарати у менших дозах, що ефективно у 80-85% хворих. Дані багатоцентрових досліджень свідчать, що досягнення цільового АТ при хронічних захворюваннях нирок відбувається при призначенні кількох препаратів (табл.5).

Вазодилятатори прямої і непрямої дії використовуються для лікування гіпертензивних кризів та ангіоспастичної (гіпертензивної) енцефалопатії.


Таблиця 5.

^ ЯК ПОЄДНУВАТИ ГІПОТЕНЗИВНІ ПРЕПАРАТИ?

Препарат


Переважно

Можна

З обережністю

Не рекомендується

ІАПФ

Діуретики

Са-блокатори

?1 – адрено

блокатори

?-блокатори

Діуретики, якщо

Cr>0.22 mmol/l.

?2 – адрено

блокатори


?-блокатори з ВСА (кардіо

селективні)

Діуретики

Са-блокатори

(похідні дигідро

перидину)

ІАПФ

?1 – адрено

блокатори



Са-блокатори

(похідні феніл

алкіламіну та бензотіазепіну)

?2– адрено

блокатори


Са-блокатори

ІАПФ

?1 – адрено

блокатори

?2– адрено

блокатори

___


Діуретики,

-блокатори з ВСА


___

?1 – адрено

блокатори


Діуретики

Са-блокатори

ІАПФ

?-блокатори

(кардіоселек-тивні)

___

?2– адрено

блокатори



Лікування можна вважати ефективним за умови досягнення у хворого цільового АТ, відсутності гіпертонічних криз та стабілізації гіпотензивного ефекту з можливими коливаннями АТ протягом доби ± 10 мм рт. ст.

^ Ускладнення та побічні ефекти гіпотензивних препаратів

Призначення ІАПФ потребує контролю рівня креатиніну. Напротязі перших 2-х місяців може спостерігатися транзиторне підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, яке розглядається як наслідок змін ниркової гемодинаміки. Частіше погіршення біохімічних показників крові спостерігаються при призначенні ІАПФ хворим з вже існуючою хронічною нирковою недостатністю. Дані зміни потребують ретельного спостереження за хворими без відміни препарату та моніторування показників азотемії. У більшості хворих через 3-6 тижнів функціональні показники нирок покращується, а рівень креатиніну швидко стабілізується, а потім знижується. Збільшення рівня креатиніну <30% на фоні прийому ІАПФ, не вважається показанням для їх відміни. Особливо ретельний контроль каліемії та креатинінемії необхідний у хворих з рівнем останнього > 0,25ммоль/л. При прогресуючому погіршенні функції нирок на фоні призначення ІАПФ або блокаторів рецепторів А ІІ, слід виключити двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки.

Гіперкаліємія є потенційним ускладненням призначення ІАПФ, особливо у хворих на цукровий діабет з нефротичним синдромом та хронічною нирковою недостатністю. Її розвиток можливий при паралельних гемотрансфузіях (62%), кровотечах (носові, шлунково-кишкові), гемолізі, застосуванні медикаментів (тріамтерен, маніт, спіронолактон, пеніцилін G), сепсисі.

Виникнення гіперкаліємії потребує дієтичних обмежень: найбільше калію міститься у грибах, горіхах, арахісі, мигдалі, зернятах соняшника, фісташках, фруктах (абрикоси, банани, виноград, диня, суниця, персики, мандарини, сухофрукти), овочах (горох, боби, соя, щавель, чечевиця, картопля), какао, шоколад. Клінічно гіперкаліємія проявляється м’язевою слабкістю, брадікардією. Лабораторно - збільшення концентрації калію у плазмі, на електрокардіограмі- атріо-вентрикулярна блокада, інверсія комплексу QRS, високий та гострий зубець T. Гіперкаліємія на фоні призначення ІАПФ рідко потребує медикаментозного лікування, однак необхідно пам’ятати про доцільність застосування глюконату кальцію 10%-10мл довенно кожні 3-5 хв. до покращення ЕКГ, глюкози 30%-500мл + інсулін 30 ОД; лактату Na -100 ммоль.

Хворі з артеріальною гіпертензією на тлі захворювань нирок повинні протягом всього життя перебувати під диспансерним наглядом, за необхідністю постійно корегуючи гіпотензивну терапію і обстежуючись не рідше ніж 1 раз на 3 місяці, а за умови розвитку ХНН щомісячно.

Додаток 1.

^ Сечогінні препарати

Петльові діуретики (фуросемід, торасемід, урегіт)

  • Секретуються в проксимальних канальцях

  • Мають значну салуретичну дію

  • Діуретичний ефект швидкий

  • Зменшення об`єму зовнішньо клітинної рідини понижує їх ефективність

Побічні дії

  • Гіповолемія

  • Гіпокаліемія

  • Метаболічний алкалоз

  • Порушення толерантності до глюкози

  • Артеріальна гіпотонія

  • Порушення серцевого ритму

  • Гострий тубуло-інтерстиційний нефрит

  • Блювота, діарея

  • Апластична анемія

Протипоказання

  • Значні порушення з боку печінки

  • Важка форма цукрового діабету

  • Гіпокаліемія

  • Застосування разом з ототоксичними препаратами

Взаємодія

  • З саліцилатами - посилення токсичної дії

  • З серцевими глікозидами, ГК, пеніциліном - ризик гіпокаліемії, гіпомагніемії

  • З інгібіторами АПФ - зниження тиску з порушенням функції нирок

  • З нестероїдними протизапальними препаратами - зменшення гіпотензивного та діуретичного ефекту

  • З непрямими антикоагулянтами - посилення діурезу та гіпокаліемії

  • Доцільно застосовувати з калійзберігаючими діуретиками

Калійзберігаючі діуретики (верошпірон, тріамтерен, амілорид)

  • Діє в кінцевій частині дистальних канальців

  • Спіронолактон структурно наближається до альдостерону, обумовлює конкурентну взаємодію

  • Тріамтерен і амілорід не є антагоністами альдостерону

Побічні дії

  • Блювота, діарея

  • Підвищення азотистих речовин в крові

  • Порушення менструального циклу, аменорея

  • Алергічний дерматит

  • Гіперкаліемія

Протипоказання

  • Анурія

  • Гостра ниркова недостатність

  • Хронічна ниркова недостатність 2-3 ст.

  • Гіперкаліемія

Взаємодія

  • З іншими діуретиками - потенціює їх ефект, рекомендовано зменшення дози останніх до 50%

Осмотичні діуретики (манітол)

  • Збільшують відток рідини з тканин

  • Фільтруються в клубочках і не реабсорбуються в канальцях

  • Зменшують реабсорбцію натрію

  • Знижують опір ниркових судин, посилюючи в них кровоплин

Побічні дії

Протипоказання

  • Анурія

  • Недостатність кровообігу

  • Дегідратація

Взаємодія

Тіазідні діуретики (гіпотіазід, циклометіазид, оксодолін)

  • Діють на дистальний каналець

  • Не змінюють концентраційну спроможність нирок

  • Збільшують екскрецію з сечею калію, магнію, хлору, фосфатів

  • Затримують в організмі кальцій

  • Не залежать від кислотно-лужного стану організму

Побічні дії

  • Загострення подагри

  • Ортостатична гіпотонія

  • Тахікардія

  • Фотосенсибілізація

  • Некротизуюий васкуліт

  • Гіпокаліемія

  • Гіперглікемія

  • Холестатична жовтяниця

Протипоказання

  • Подагра

  • Підвищена чутливість до сульфаніламідів

  • Важка ниркова та печінкова недостатність

  • Цукровий діабет

Взаємодія

  • Не комбінуються з калійзберігаючими діуретиками

  • З гангліоблокаторами – посилення ортостатичної гіпотонії


Література


  1. Зуева Н.А., Ефимов А.С. Новое в патогенезе и лечении сахарного диабета и его хронических осложнений // “ЗВД”.-2003.-88с.

  2. Рябов С.Н., Наточин Ю.В. Функциональная нефрология. СПБ, 1997, стр. 122-130.

  3. Каплан Н. Специальные проблемы артериальной гипертензии. //Мат. II междун. нефрол. семинара. Москва. 1997-Москва-1997.-С.94-102.

  4. Ритц Е. Артериальная гипертензия при заболеваниях почек. . //Мат. II междун. нефрол. семинара. Москва. 1997-Москва-1997.-С.94-102.

  5. Таран О.І. До питання про артеріальну гіпертензію у хворих на ХГН та її лікування// Врач. Практика.- 1999, №2.-С.54-56.

  6. Baldvin D. S. Chronic glomerulonephritis: Non-immunological mechanism of progressive patients with chronic glomerular disease and normal renal function//. Kid. int.-1982.-№ 21ю-Р. 109-120.

  7. M. Barton, Luscher T. F. Endotelin antogonists for hypertension and renal disease// Kid.int.-1982.- №21.- Р. 549-556.

  8. Brenner R. M, Wronce E. M. The epidemic of cardiovascular disease in end-stage renal disease// Nephrology and Hypertension.- 1999, V.8, №3.- Р.365-366.

  9. Frishman W. H. Current cardiovascular drugs. Second edition. Philadelphia. Current medicine, 1995.11-25.

  10. Kaplan N. Clinical hypertension. Sixth edition. Baltimore: Willifins & Wilkins, 1994. 1-462.

  11. Peterson JC, Adler S, Burkart JM et al. Blood pressure control, proteinuria and the progression of renal disease. The Modification of Diet in Renal Disease Study// Ann Intern Med.- 1995.-N123- P. 754- 762.

  12. Locatelli F, Del Vecchio L, D’ Amico M, Andrulli S. Is it the agent or the blood pressure level that matters for renal protection in chronic nephropathies? // J.Am Soc Nephrol.- 2002.-N 13.- [Suppl 18].- P. 324- 342.

  13. Epstien M., Tobe S. What is the optimal strategy to intensify blood pressure control and prevent progression of renal disease? //Current Hypertension Reports.-2001.-V.3.-P. 422-428.

  14. Jafar TH, Schmid CH, Landa Met al Angiotensin- converting enzyme inhibitors and progression of nondiabetic renal disease. A meta -analysis of patient level data. Ann Intern Med.- 2001.-N71- P. 71- 87.

  15. Klag M.J., Whelton P.K., Randall B.L. et al. Blood pressure and end-stage renal disease in men // N.Engl.J.Med.-1996.-V.334.-P.13-18.

  16. Brenner BM, Cooper ME, De Zeeuw D et al. Effects of losartan on renal and cardiovascular outcomes in patients with type 2 diabetes and nephropathy?// N Eng J Med.-2001.-N345.-P.861-869.

  17. Yusuf S., Pfeffer MA, Swedber MA,et al. Effects of candesartan in patients with chronic heart and preserved left ventricular ejection fraction : the CHARM-Preserved Trial//Lancet (Puflished online).-2003.

  18. Lewis EJ, Hunsicker LG, Clarke WR at al. Renoprotective effect of the angiotensin- receptor antagonist irbesartan in patients with nephropathy due to type 2 diabetes// N Eng J Med.-2001.-N145.-P.851-860.

  19. Sympatetic overactivity in renal failure controlled by ACE inhibitor: clinical significance/ P.J. Blankestelijn, G. Ligtenferg, I.H.H.T.Klein, H.A.Koomans // Nephrology, Dialysis, Transplantation. – 2000. - Vol.15. - №6. - P.755-757.



Головний нефролог

МОЗ України

Професор Колесник М.О.


Форма інформованої згоди пацієнта

Я,___________________ одержав роз»яснення з приводу діагнозу і інформацію щодо особливостей перебігу захворювання.

Мені запропоновано план обстеження і лікування згідно ПРОТОКОЛУ І 12.0, отримав повні роз»яснення про характер, цілі і тривалість, можливі несприятливі ефекти діагностичного процесу а також у тім, що я повинен робити під час їх проведення.

Я ознайомлений з необхідністю дотримання режиму у ході лікування, регулярно приймати медикаментозні препарати, негайно повідомляти лікаря про будь-яке погіршення самопочуття, погоджувати з лікарем всі додаткові призначення медикаментів і їх вживання.

Я сповіщений, що недотримання рекомендацій лікаря, режиму прийому препарату, безконтрольне самолікування можуть ускладнити лікування і негативно позначитися на стані здоров»я.

Мене проінформували про ймовірний перебіг захворювання при відмові від лікування.

Я мав можливість задати будь-які питання, які мене цікавлять стосовно стану свого здоров»я, захворювання і лікування і одержав на них задовільні відповіді.

Я одержав інформацію про альтернативні методи лікування, а також їх вартість.


Бесіду провів лікар_____________________________підпис


Пацієнт погодився з запропонованим планом лікування у чому розписався

_____________________________,


чи розписався його законний представник____________________________,

чи свідки, які присутні при бесіді____________________________________


Пацієнт не погодився з запропонованим планом лікування у чому розписався_____________________________,


чи розписався його законний представник____________________________,

чи свідки, які присутні при бесіді

Схожі:

Протокол надання медичної допомоги хворим з icon6. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з гострим перитонітом
Для кого призначений протокол (потенційні користувачі): клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострим перитонітом,...
Протокол надання медичної допомоги хворим з icon5. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з гострою непрохідністю кишок
Для кого призначений протокол (потенційні користувачі): клінічні протоколи надання невідкладної медичної допомоги хворим з гострою...
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconПротокол надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю (хнн). Інформація про розробників
Протокол надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю (хнн)
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconПротокол надання медичної допомоги хворим із забоєм головного мозку тяжкого ступеня, дифузним аксональним ушкодженням

Протокол надання медичної допомоги хворим з iconІнформація про розробників
Протокол надання медичної допомоги хворим на Гострий та хронічний гломерулонефрит з сечовим та нефритичним синдромом
Протокол надання медичної допомоги хворим з icon3. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з перфорацією порожнистого органу Зміст
Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з перфорацією порожнистого органу
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconПротокол надання медичної допомоги хворим із назальною ліквореєю
Основним симптомом назальної ліквореї є витікання рідини з одного чи двох носових ходів або затікання її по задній стінці глотки
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconПротокол надання медичної допомоги хворим з діабетичною ретинопатією
Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий діабет, яка в термінальній стадії призводить...
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconПротокол надання медичної допомоги хворим із струсом головного мозку
Чмт. Патоморфологічно сгм характеризується мозаїчними мікрострутурними змінами лише на клітинному І субклітинному рівнях (плазматичних...
Протокол надання медичної допомоги хворим з iconЗатверджено” наказ моз україни від 13. 06. 2005 №271 клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на хронічні гепатити мкх-10
Токсичне ураження печінки з картиною гепатиту, що не класифікується в інших рубриках
Протокол надання медичної допомоги хворим з icon1. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострими запальними захворюваннями черевної порожнини Зміст
Призначено для лікарів хірургів, які надають медичну допомогу хворим з невідкладними хірургічними захворюваннями
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи