До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини icon

До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини




Скачати 135.77 Kb.
НазваДо прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини
Дата01.07.2012
Розмір135.77 Kb.
ТипДокументи

ДО ПРЕКРАСНОГО ЧЕРЕЗ ПРЕКРАСНЕ: ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Сіденко Олена,

студентка 34 ДІ групи Інституту розвитку дитини

Мерехтіння зірок в небі... подив... захоплення... замилування... почуття прекрасного... вірш про красу зоряного неба... людина! Адже, і справді, „людина виділилася зі світу тварин і стала обдарованою істотою не тільки тому, що зробила своїми руками перше знаряддя праці, а й тому, що побачила глибину синього неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої заграви і ранкової зорі, багряний захід перед вітряним днем, безкрайню далечінь степів, журавлиний ключ у небесній блакиті, відблиск сонця в прозорих краплях вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий осінній день, ніжне стебельце і голубий дзвіночок проліска, - побачила і здивувалася й почала створювати нову красу".* [4; 369] Серед різних засобів виховання -виховання красою у видатного педагога В.О.Сухомлинського - на першому місці. Він не агітує за естетичне виховання, Василь Олександрович показує, що без естетичного виховання взагалі ніякого виховання немає. „Прекрасне -могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості". [1; 177] Дуже важливо, щоб естетичне виховання розпочиналося вже з раннього дитинства і здійснювалося всебічно. За В.О.Сухомлинським, „найважливіше завдання естетичного виховання -навчити дитину бачити в красі навколишнього світу, в красі людських стосунків духовне благородство, доброту, сердечність, і на цій основі утверджувати прекрасне в самій собі". [4; 369] Ні в чому вихователю не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні відчуття краси. Виховання почуттів - найважливіше в роботі педагога. Ефективність методів, прийомів, засобів естетичного виховання залежить, насамперед, від того, наскільки гармонійно поєднується освіта і виховання, наскільки доцільно формуються і реалізуються справжні потреби людини, від культури бажань, співвідношення інтелектуального розвитку й активної діяльності, багатства моральних стосунків окремих членів колективу. Все це впливає на людину і робить її сприйнятливою або „товстошкірою" до могутності краси.

Кожній людині відомо, що без вміння відчувати прекрасне, не вдасться жити повноцінним щасливим життям. В.О.Сухомлинський підходив до цієї проблеми з усією відповідальністю і підкреслював неабиякий вплив краси на формування особистості людини. Але також він зазначав, що почуття прекрасного не дається людині від народження, його треба пробуджувати в серці дитини вже з раннього віку. В.О.Сухомлинський розказує, що інколи доводилося чекати дуже довго, доки в якийсь момент серце дитини затремтить, пебреповниться щастям і по-справжньому з захопленням осягне красу. Тому педагогу треба чекати, вірити в дитину, заохочувати її і в кінцевому результаті дитина полюбить прекрасне. Однією з важливих умов для розвитку естетичних потреб, переконань, почуттів, переживань є глибокий інтелектуальний розвиток особистості. Але це повинно бути не звичайне нагромадження знань, умінь і навичок, а творчий діяльний розум, здатний переживати і оцінювати благородні вчинки, дії людей, самостійно осягнути важливість високоморального життя, прагнути до естетичного і морального самовдосконалення. „ВІД того, як у роки дитинства розвивається пам'ять на прекрасне ,великою мірою залежить здатність захоплюватися і зневажати, любити й ненавидіти". [1; 178] Тому В.О.Сухомлинський прагнув до того, щоб естетичне виховання знаходило свої відображення в усіх сферах життя дитини - і в розумовій та фізичній праці, і в громадській діяльності, і в творчості, і в стосунках з людьми, і в вияві загальнолюдських почуттів і емоцій. Дитина повинна сама дійти висновку, відчувати душею, що красу треба любити, цінувати й берегти, бо краса робить людину кращою, підносить її, облагороджує її почуття, робить щасливою. „Сприймання, осмислення прекрасного — це основа, стрижень естетичної освіченості, серцевина тієї естетичної культури, без якої почуття залишаються глухими до всього благородного і високого в житті". [1; 178]

Свій ідеал естетичного виховання талановитий педагог убачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинилася перед ним у подиві, зробила його частинкою свого життя.

В.О.Сухомлинський вчить спочатку відчувати красу природи, потім красу мистецтва і, нарешті, підводить вихованців до розуміння вищої краси: краси людини, її праці, її вчинків і життя.

Природа є могутнім засобом виховання особистості дитини. Вона навчить відчувати, переживати, співчувати, захоплюватись, милуватись набагато більше, ніж звичайна бесіда вихователя з дітьми в умовах дошкільного закладу. „Краса природи - це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, що породжує і ліниву, і сонну, і інертну думку". [5; 211] Тому педагог В.О.Сухомлинський створив свою школу під блакитним небом, де діти перебували перед початком навчання у школі. Дуже шкода, що у наш час широко не розповсюджені такі „школи під блакитним небом", адже в них діти набували набагато більше знань, умінь та навичок, ніж під час звичайних стаціонарних занять. В сучасних умовах педагоги передових шкіл найчастіше використовують новітні інформаційні технології для ознайомлення і залучення дітей до світу прекрасного. Наприклад, за допомогою мультимедійних презентацій вихователі створюють умови для дітей, за яких діти можуть поринути у світ прекрасного, побачити ліс, луки, гори...

В.О.Сухомлинський підкреслював, що „перед лицем краси я бачу кожну дитину такою, якою вона є насправді, під впливом краси вона стає такою, якою повинна бути". [5; 211] В.О.Сухомлинський вчив дітей прислухатися серцем до всього, що нас оточує, бачити у всьому свою неповторність, красу. Великий виховний сенс він вбачав в тому ,щоб дитина

осягала як велику таємницю пробудження життя в природі. „Перші весняні квітки І бруньки, що розкрилися, перші ніжні стеблинки трави, перший метелик, перше кумкання жаби, перша ластівка, перший грім, перша весняна купіль горобця - все це розкриваю перед дітьми як красу вічного життя". [2; 410] Але найвища цінність спілкування з природою розкривається лише під час того, коли дитина залишається з красою наодинці. „Тонке відчування краси природи, захоплення нею - джерело радості буття і розуміння цінності життя". [1; 179] В.О.Сухомлинський вважав, що без цього не може бути й мови про повноцінний всебічний розвиток особистості.

Але не можна вважати, що природа здійснила виховний вплив на дитину, якщо в самої дитини не виникло бажання творити красу, піклуватися про її збереження. І дуже важливо, щоб дитина навчилася сприймати працю не лише, як спосіб виживання, тобто, якщо не будеш працювати - то помреш з голоду, а, щоб дитина отримувала задоволення від власне праці. Адже виховує не саме по собі докладання фізичних зусиль, а той моральний стан творчого піднесення всіх почуттів особистості, яка займається улюбленою справою, прагне досягти успіхів, докладає зусиль, переживає невдачі і все-таки йде до своєї мети, і в кінцевому результаті переживає найкращі почутті радості, вдоволення, самореалізації, гордості від уміння створювати не лише потрібні, а й красиві матеріальні цінності. Досягти від дітей такого ставлення до праці водночас і складно, і легко. Головне, щоб сам вихователь був прикладом для дітей, створював сам красу, захоплювався працею по-справжньому. Тоді вихованці будуть бачити яскравий вогник захоплення в очах педагога і самі прагнутимуть працювати. В.О.Сухомлинський заохочував кожну дитину створювати вдома свій домашній куточок краси. Це може бути маленький куточок в саду, за яким дитина доглядає влітку, восени, навесні, а взимку - можна створити такий куточок і у власній кімнаті. Діти створювали такі куточки сумісно в дитячому садку. А вже вдома вони могли проявити свою індивідуальність, творчість у створенні власної краси. Звичайно, спочатку дітям допомагали батьки, але поступово діти навчалися працювати самі. Щоб надихнути дитину на працю, потрібне мудре, яскраве, переконливе слово вихователя. „Слово - перша іскра, що запалює факел, який освітлює світ прекрасного". [2; 411] В В.О.Сухомлинського є дуже багато морально-етичних казок, які наштовхують дітей до розуміння важливості праці, потрібної для творення прекрасного.

Входження мистецтва в духовний світ дитини починається з пізнання краси слова. Слово - могутній засіб відточування, виховання витончених відчуттів. В.О.Сухомлинський вчив дітей прислухатися до гудіння бджіл, слухати пісню жайворонка, шелест листя. Діти поринали у зовсім інший світ, розливалися в ньому душею, сприймали якнайтонші відтінки слова, і лише тоді в них виникало бажання виразити всю красу своїх відчуттів у слові. Для цього діти складали казки, в яких виявляли себе, свої почуття, емоції, переживання якнайкраще. „Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру". [5; 167] Вихователь повинен, перш за все, ставити високі вимоги до свого мовлення,

збагачувати свій словниковий запас, добирати різні відтінки одного і того ж слова, якими можна було б краще висловити свої почуття, знаходити „в невичерпній скарбниці нашої рідної мови перлини, які запалюють вогник захоплення в дитячих очах". [5; 167] Бо словом можна, як створити красу душі, так само і спотворити її.

Особливо велике значення в естетичному вихованні займають живопис і музика. За допомогою живопису розвивається вміння бачити красу, а за допомогою музики - відчувати її. В.О.Сухомлинський наголошував, що дія живопису і музики розпочинається там, де закінчується слово. „Якщо музика є книгою для читання з мови почуттів, то буквар цього предмета починається із слухання музики природи, з пізнання краси звуків, що народжуються довкола нас". [3; 554] 3 самого дитинства діти вчаться слухати і розуміти музику квітучого саду, весняних лук, осіннього дощу. Все це дуже близьке дітям, викликає радісні емоції і дає поштовх для подальшого сприйняття і осмислення музичних творів. Розглядання з дітьми картин теж дуже складний засіб емоційно-естетичного впливу. „Азбукою пізнання живопису є безпосередні спостереження природи". [3; 557] Під впливом музики і живопису діти осягають красу, в них просинається творча думка, вони намагаються висловити свої думки, і так здійснюється естетичне виховання. В дітей виникає бажання ще і ще подивитися чудову картину або прослухати музичний твір. І все це говорить про те, що в душі дитини поступово зароджується почуття прекрасного, поступово, непомітно, ніби розкривається маленький пуп'янок і перетворюється у красиву чарівну троянду... „Ознакою естетичної і загальної культури людини є вміння знаходити в музиці і живописі засіб вираження своїх почуттів, переживань". [4; 385]

Залучаючи дітей до світу прекрасного, В.О.Сухомлинський завжди використовував ряд психологічних моментів і педагогічних заповідей. Перш за все, виховання прекрасним ґрунтується на позитивних емоціях. Там, де починається хоч щонайменший примус дитячої душі, про естетичне виховання не може й бути і мови. Заплакана або засмучена дитина не сприймає вже нічого, навіть самого тричі прегарного оточення, яке їй буде пропонуватися. Прекрасне тільки тоді може сприйматися і бути прекрасним, коли дитина емоційно підготовлена до цього, із завмиранням серця, з трепетом душі чекає зустрічі з ним.

Світ прекрасного для дитини починається в сім % Делікатність відчуття людини, емоційна сприйнятливість, вразливість, чуйність, співпереживання, проникнення в духовний світ іншої людини - усе це набуто, перш за все, у сім'ї. Мати - це світло сонця, любові, добра, ласки, весь світ в руках матері. І від того, який він, цей світ, залежить, якою виросте людина. Для В.О.Сухомлинського культ матері - це результат серйозних роздумів про необхідність зв'язку поколінь, про передачу духовної культури. Але ми не можемо не брати до уваги ті сім'ї, які не є взірцем морально-естетичної досконалості для своїх дітей. Як показує практика, В.О.Сухомлинський знав таких сімей дуже багато. Морально не пїдготовлені до народження і виховання дітей батьки, вважає В. О. Сухомлинський, є великим нещастям для суспільства. Останнім часом стало досить помітним явище, як невідповідність між фізіологічною готовністю до народження дітей і морально-психологічною зрілістю молодих батьків та усвідомлення їх батьківської місії і ролі, величезної відповідальності перед суспільством за виховання своїх дітей. Велике горе приходить тоді, пише Сухомлинський, коли такі дорослі діти приводять на світ дітей - біда і суспільству, і дітям. Частина з таких батьків не обізнана з елементарними правилами виховання дітей у сім'ї. Сімейні конфлікти, ненормальні відносини тощо призводять до розлучення молодих пар І як результат - важкі діти, трагедія для дітей і батьків. Діти, які виростають у таких неблагополучних сім'ях, як правило, стають важкими у вихованні. Бо погіршуються умови їхнього морального розвитку в сім'ї, їм не вистачає батьківської турботи, тепла і ласки. "Важкі діти"- це передусім результат неправильного виховання, вад сімейного життя, несприятливого психологічного клімату і ненормальних стосунків у сім'ї.

Молоді батьки повинні розуміти, що шлюб розпочинається з готовності до великої і відповідальної соціальної ролі - виховання дітей, успіх якої залежить передусім від духовного багатства, вірності коханню, взаємної поваги і спілкування, педагогічних знань і умінь.

Сім'я стає могутньою виховною силою, що облагороджує наших дітей лише тоді, коли ви батьку й мати, бачите високу мету свого життя, живете в ім'я високих ідей, що підносять звеличують вас у очах ваших дітей. Сім'я в нашому суспільстві створюється як первинний осередок багатогранних моральних відносин - господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних. Вступаючи в шлюб, він і вона сповненні передчуття радості, щастя, повноти духовного життя. Саме від цього залежить виховна, облагороджуюча сила сім'ї, моральне обличчя і доля ваших дітей.

Деякі батьки вважають, що слухняність дітей визначається рівнем їхньої свідомості. Коли дитина підросте, вона почне розуміти, що батькам треба коритися, і тоді її легко буде дисциплінувати. А поки що ці батьки надають дітям-дошкільникам повну свободу виявлення своїх примх.

У сім'ї, де є діти, повинна здійснюватися батьківська влада. Батьківська влада - це право і можливість батька і матері підкоряти своїй волі дітей, право встановлювати свої, зумовлені життям конкретної сім'ї, вимоги.

Батьківська влада може правильно здійснюватися тільки тоді, коли вимоги матері і батька будуть розумними і спрямовані на виховання дитини.

В.О.Сухомлинський подовгу намагався доторкнутися до чутливих струнок душі дитини і запалити в ній вогник довіри, надії, захоплення. Дитина повинна, бачачи зло, розуміти, що це - зло, якому не місце в її житті. Вона повинна прагнути до добрих вчинків і бачити у світі не лише погане, а і красиве, вічне. Не можна дозволити поселитися в серці дитини невпевненості у собі, розчаруванню, не можна дозволити дитині зневіритися у собі і перестати бачити прекрасне. Треба вправляти її душу і робити водночас сильнішою, чуйнішою, справедливішою. Адже всі діти люблять казки, в яких добро завжди перемагає зло. Справжній педагог зможе вселити в дітей упевненість, що в житті відбувається саме так, і добро набагато сильніше, розумніше від зла. „Краса учить розпізнавати зло і боротися з ним". [2; 414]

„Естетичне виховання починається з багатого емоційного підтексту відносин між членами колективу, чуйності, сердечності, задушевності. У гармонійному поєднанні краси, що оточує людину, і краси самої людини провідна роль належить красі людських взаємовідносин". [3; 534] Дитина ще не може свідомо зрозуміти цю красу, але вона відчуває ЇЇ серцем, і для дитини краса виявляється в справедливості. Справедливість викликає в дитини почуття радості, гармонії з оточуючим. Справедливість ніби відкриває дитячі очі і серце на красу. А несправедливість навпаки вбиває в дитині здатність сприймати красу, робить її серце крижаним, черствим, глухим до прекрасного. Найважливішим завданням вихователів є формування в дітей правильного уявлення про прекрасну людину, ЇЇ вчинки, почуття, переживання, піднесені і величні думки. Але найкраще виховання здійснюється високоморальним прикладом поведінки самого вихователя. Справжній вихователь передусім розкриває дітям красу людського у собі. Діти повинні щохвилини відчувати тонку емоційно-естетичну реакцію на свої вчинки, поведінку. „В уявленні про людську красу - ідейність, вірність переконанням, незламність волі, людяність, непримиримість до зла". [1; 180] Вихователь повинен прагнути формувати в дітей бажання стати морально красивим. Бо „краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки якому так чи інакше ставишся до себе". [2; 414] Але людина не може одночасно цінувати красу, а сама не уособлювати її. „ Єдність внутрішньої і зовнішньої краси - це естетичне виявлення моральної гідності". [2; 413] Найкраще можуть розказати про людину, про красу її душі - її очі. Чим вищий інтелектуальний, естетичний, моральний, духовний розвиток людини, тим яскравіше виявляється духовний світ людини у зовнішніх рисах. Це закономірно, що духовно красива людина намагається підкреслити свою індивідуальність і мати гарний зовнішній вигляд. Вже з дитинства вихователі багато уваги звертають на охайний вигляд одягу, взуття, зачіски. Бо не може людина захоплюватись прекрасним, але не виявляти його в своєму зовнішньому вигляді. Це ж стосується і оточення, в якому перебуває дитина. Усе, з чим стикається дитина, повинно бути красивим. „Естетична

дітей з таких сімей і не намагатися щось змінити в душі дитини лише через те, що сім'я для них не є зразком чистоти, доброти, любові?! Навпаки, В.О.Сухомлинський найбільше переживав саме за таких дітей. Він подовгу намагався доторкнутися до чутливих струнок душі дитини і запалити в ній вогник довіри, надії, захоплення. Дитина повинна, бачачи зло, розуміти, що це - зло, якому не місце в її житті. Вона повинна прагнути до добрих вчинків і бачити у світі не лише погане, а і красиве, вічне. Не можна дозволити поселитися в серці дитини невпевненості у собі, розчаруванню, не можна дозволити дитині зневіритися у собі і перестати бачити прекрасне. Треба вправляти її душу і робити водночас сильнішою, чуйнішою, справедливішою. Адже всі діти люблять казки, в яких добро завжди перемагає зло. Справжній педагог зможе вселити в дітей упевненість, що в житті відбувається саме так, і добро набагато сильніше, розумніше від зла. „Краса учить розпізнавати зло і боротися з ним". [2; 414]

„Естетичне виховання починається з багатого емоційного підтексту відносин між членами колективу, чуйності, сердечності, задушевності. У гармонійному поєднанні краси, що оточує людину, і краси самої людини провідна роль належить красі людських взаємовідносин". [3; 534] Дитина ще не може свідомо зрозуміти цю красу, але вона відчуває ЇЇ серцем, і для дитини краса виявляється в справедливості. Справедливість викликає в дитини почуття радості, гармонії з оточуючим. Справедливість ніби відкриває дитячі очі і серце на красу. А несправедливість навпаки вбиває в дитині здатність сприймати красу, робить її серце крижаним, черствим, глухим до прекрасного. Найважливішим завданням вихователів є формування в дітей правильного уявлення про прекрасну людину, ЇЇ вчинки, почуття, переживання, піднесені і величні думки. Але найкраще виховання здійснюється високоморальним прикладом поведінки самого вихователя. Справжній вихователь передусім розкриває дітям красу людського у собі. Діти повинні щохвилини відчувати тонку емоційно-естетичну реакцію на свої вчинки, поведінку. „В уявленні про людську красу - ідейність, вірність переконанням, незламність волі, людяність, непримиримість до зла". [1; 180] Вихователь повинен прагнути формувати в дітей бажання стати морально красивим. Бо „краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки якому так чи інакше ставишся до себе". [2; 414] Але людина не може одночасно цінувати красу, а сама не уособлювати її. „ Єдність внутрішньої і зовнішньої краси - це естетичне виявлення моральної гідності". [2; 413] Найкраще можуть розказати про людину, про красу її душі - її очі. Чим вищий інтелектуальний, естетичний, моральний, духовний розвиток людини, тим яскравіше виявляється духовний світ людини у зовнішніх рисах. Це закономірно, що духовно красива людина намагається підкреслити свою індивідуальність і мати гарний зовнішній вигляд. Вже з дитинства вихователі багато уваги звертають на охайний вигляд одягу, взуття, зачіски. Бо не може людина захоплюватись прекрасним, але не виявляти його в своєму зовнішньому вигляді. Це ж стосується і оточення, в якому перебуває дитина. Усе, з чим стикається дитина, повинно бути красивим. „Естетична

обстановка створюється такою гармонією нерукотворного і зробленого людиною, яка пробуджує почуття радості". [1; 182] Але важливо, щоб діти не лише вбачали красу у яскравих речах. Важливо бачити красиве у повсякденному, звичайному. В прищепленні цих якостей полягає майстерність вихователя.

Одна з граней педагогічної системи В.О.Сухомлинського стосується лікування красою. В ньому характеризується складність і багатогранність тонких духовних впливів на почуття, серце, а через серце й на розум. „Весною і влітку, восени і взимку я ходжу з дітьми до лісу, в поле, в сад, у діброву, на луг - слухати музику природи. Це один з найдійовіших засобів лікування красою. Пробуджуючи серце, краса ніби відкриває найпотаємніші куточки, і вони стають чутливими до слова вчителя". [5; 306]

Краса - це радість нашого життя! „Краса - один із струмочків, що живлять доброту, сердечність, і любов!" [2; 410]

Отже, естетичне виховання дітей дошкільного віку - це важливий і незамінний складник загального процесу виховання. І спадщина великого учителя Василя Олександровича Сухомлинського є яскравим свідченням тому.


Список використаної літератури

1. Сухомлинський В.О., Вибрані твори. В 5-ти т. Т.1, 2, 3, 4, 5., К.: „Рад.школа" 1976.

Схожі:

До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconЗавдання, засоби та форми фізичного виховання дітей дошкільного віку
Фактори, що впливають на стан здоров’я дитини, засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconПоложення Закону „Про дошкільну освіту", „ Базовий компонент дошкільної освіти в Україні про музичний розвиток дітей дошкільного віку", планування педагогічної роботи музичних керівників днз. План
Діагностичне обстеження музичного виховання й розвитку дітей молодшого дошкільного віку
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconПрограма актуальні проблеми теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку для спеціальності 010101 Дошкільне виховання
Зм І. Теоретико-методологічні засади сучасної теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconІнституту розвитку дитини нпу імені М. П. Драгоманова у 2014 році денна форма навчання
Бакалавр з дошкільної освіти. Вихователь дітей дошкільного віку. Практичний психолог
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconКазка як засіб виховання у дітей дошкільного віку почуття власної гідності
У казках можна знайти повний перелік людських почуттів, проблем і образні способи їх розв’язання. Саме тому доцільно поглиблено вивчити...
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconЦимерман І. Л. Естетичне виховання дітей дошкільного віку у системі педагогічних поглядів софії русової
Законах України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", Базовому компоненті дошкільної освіти, є забезпечення естетичного розвитку...
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconПрограма з дошкільної педагогіки пояснювальна записка
України “Про дошкільну освіту”, Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Примірного статуту дошкільного навчального закладу,...
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини icon«затверджено» Ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
України “Про дошкільну освіту”, Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Примірного статуту дошкільного навчального закладу,...
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconМ. П. Драгоманова інститут розвитку дитини диплом
Роль інноваційних технологій у підвищенні рухової активності дітей старшого дошкільного віку”
До прекрасного через прекрасне: естетичне виховання дітей дошкільного віку сіденко Олена, студентка 34 ді групи Інституту розвитку дитини iconПрограма теорія І методика розвитку рідної мови дітей дошкільного віку для спеціальності 010100 «Дошкільна освіта»
Навчально-методична карта дисципліни «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей дошкільного віку»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи