Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) icon

Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік)




Скачати 498.96 Kb.
НазваВплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік)
Сторінка1/2
Дата01.07.2012
Розмір498.96 Kb.
ТипДокументи
  1   2
1. /Vpliv.docВплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік)


ВПЛИВ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ НА РОЗВИТОК ТА БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ЗВУКОВОЇ РОЗВІДКИ


1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ЗВУКОВОЇ РОЗВІДКИ ДО

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1909 – 1941 РІК)


У Росії вперше у світі у 1909 році російській офіцер Н.А.Бенуа створив перший зразок звукометричної станції і розробив метод роботи звукової розвідки, який увійшов в історію як метод «різниці часу».

Перша звукометрична станція системи Бенуа являла собою комплект, що складався з реєстраційного приладу чотирьох звукоприймачів і акумуляторних батарей. Запуск реєстраційного приладу здійснювався за допомогою кнопки зі спостережного пункту - поста попередження[1].

На початку першої світової війни був організований перший у світі підрозділ звукової розвідки (ПЗР) - невеликий звукометричний загін, що складався з шести чоловік. Загін був озброєний звукометричною станцією системи Бенуа.

У серпні 1914 р. цей звукометричний загін, вперше в умовах ведення бойових дій, засік стріляючу батарею противника, помилка засічки складала 3% дальності засічки.

У листопаді 1914 р. на краківському напрямі звукометричним загоном було успішно проведено перше коректування вогню своєї артилерії по батареях противника, що були засічені тим же загоном.

Подальше успішне використання звукової розвідки в умовах ведення бойових дій показало, що звукова розвідка є одним із ефективних засобів розвідки при визначенні координат стріляючих батарей противника.

У 1914-1915 рр. російськими конструкторами Володкевичем, Желтовим, Левіним, Лебеденко були вперше розроблені звукометричні станції хронографічного типу з записом моментів підходу звукових хвиль від звукоприймачів. Застосування хронографічного методу запису при забезпеченні високої чутливості звукоприймачів до звукових сигналів визначило найбільш раціональні шляхи розвитку звукометричної апаратури.

Конструкторами Володкевичем, Желтовим було створено реєструючий прилад, у якому вперше замість секундоміру-хроноскопу було використано стрічкопротяжний механізм.

У звукометричній станції, що була розроблена конструктором Лебеденко, був використаний хронографічний метод запису з використанням мембранних звукоприймачів.

Розроблена інженером - механіком Левіним звукометрична станція вперше в історії техніки звукометрії використовувала чорнильний запис на реєструючому приладі. Станція мала стрічкопротяжний механізм, який приводився в дію за допомогою часової пружини з регулятором [1].

У зв’язку з розробкою звукометричної станції Левіна у 1915р. Московський аєродінамічний інститут провів вперше найбільш повні дослідження теоретичних принципів звукової розвідки.

У 1916 р. на Південно-західному фронті були організовані звукометричні загони, які були озброєні новітньою звукометричною станцією ВЖ (станція Володкевича - Желтова).

У тому ж 1916 році для звукометричних загонів, що мали на озброєнні станцію ВЖ, була розроблена і видана інструкція під назвою: «Вказівки для служби звукових станцій ВЖ». Ці вказівки давали практичні рекомендації щодо бойового застосування звукової розвідки, в яких добре були розроблені питання, які мають практичне значення і на теперішній час. Вже тоді було записано, що «Вогонь слід відкривати негайно після виконання звукової засічки батареї противника, щоб пристрілювання проводилося за метеорологічних умов, що мало відрізняються від умов, при яких зроблена засічка».

У Західній Європі прилади звукометричної розвідки з’явилися лише у період першої світової війни – через п’ять років після появи їх у Росії.

Незважаючи на наполегливі і плідні спроби російських конструкторів вирішити завдання забезпечення армії новим засобом артилерійської розвідки – звуковою розвідкою, вона не отримала широкого використання, причинами цього було, перш за все, низька матеріально-технічна база у Росії того часу, а також недооцінка значення звукової розвідки.

Подальший розвиток звукової розвідки почався після закінчення громадянської війни. Про це свідчить те, що вже у 1921 р. при науково-технічному відділі ВСНХ була організована комісія особливих дослідів зі звукової розвідки. У наступному році створюється перший ПЗР - московський артилерійський звукометричний загін, який був озброєний звукометричними станціями системи Бенуа. У 1927 р. ПЗР створюється в складі розвідувального артилерійського дивізіону (роадн), а через два роки аналогічні підрозділи формуються в багатьох частинах артилерії.

Лише 1924 року талановитими конструкторами Данилевським і Євтюховим була розроблена оригінальна станція ДЕ-27. Станція ДЕ-27 з мікрофоном теплової дії у 1930 році була прийнята на озброєння в армії. Після суттєвих конструктивних доопрацювань у 1932 році на озброєння була прийнята удосконалена станція ДЕ-27 з вугільним мікрофоном. У 1936 році було покладено початок створення звукометричної станції СЧЗ-36 (станція з чорнильним записом 1936р.). Після зміни системи синхронізації станція стала називатися СЧЗМ-36 (станція з чорнильним записом модернізована 1936 р.), яка 1938 році була прийнята на озброєння армії [1].

Одночасно з розробкою приладів для звукової розвідки йшла розробка питань бойовою застосування ПЗР. Так, у 1938 р. був виданий новий Порадник «Артиллерийская инструментальная разведка, ч.III, Служба звуковой разведки», який без змін був перевиданий у 1941р.

У 30-х роках продовжувався процес удосконалення організаційних форм артилерійської інструментальної розвідки (АІР).

До 1936 р. система організації частин і підрозділів АІР мала вже досить стійке оформлення. Основу цієї системи складали окремі розвідувальні артилерійські дивізіони, до складу яких входили чотири батареї: топографічна, звукова, оптична і батарея фотограмметричної розвідки. Для порівняння варто нагадати, що перший роадн в США був створений тільки в 1939 р.

В артилерійських полках були створені розвідувальні батареї, що складалися з чотирьох взводів: топографічного, звукометричного, взводу фоторозвідки і вимірювально - пристрілювального взводу.

Відділення метеорологічної служби мали завдання - метеорологічне забезпечення звукової розвідки.

Отже, вже до початку війни з Фінляндією підрозділи і частини АІР мали стійку і доцільну організаційну структуру. Радянсько-фінляндська війна була гарною перевіркою для розвідувальних підрозділів. Хоча підрозділам АІР доводилося діяти в тяжких умовах північно-західного театру воєнних дій, вони успішно виконали покладені на них завдання. Про це свідчать підсумкові цифри війни з Фінляндією. Так, 65% артилерійських батарей противника були розвідані звуковою розвідкою, 16% - засобами спряженого спостереження, 10% - артилерійською авіацією, 5% - вимірювально - пристрілювальними взводами і 4% - аеростатами спостереження. Як висновок можна зазначити, що звукометричні підрозділи у боротьбі з артилерією противника мали провідну роль. Тому на початку 40-х років в організацію ороадн була введена друга батарея звукової розвідки[2].

Таким чином, можна зазначити, що напередодні Великої Вітчизняної війни у результаті безперервного розвитку та удосконалення апаратури, питань тактичного використання і організаційно-штатної структури підрозділів звукова розвідка стала одним із головних засобів розвідки артилерії і мінометів противника.

2 Застосування підрозділів звукової розвідки в ВеликІй Вітчизняній війні


У період ВВВ ПЗР були озброєні звукометричними станціями із чорнильним записом зразка 1936 р. (СЧЗМ-36).

Практика показала, що ця станція мала гарні властивості, вона могла працювати на будь-якій місцевості за будь-яких погодних умов. Розвідка артилерії противника за звуком, у середніх метеорологічних умовах, велася на дальності до 12 км; за сприятливих умов дальність розвідки зростала до 20 км[1].

До складу звукометричної станції СЧЗМ-36 входили шість комплектів приладів звукового поста (рис.2.1), два комплекти приладів поста попередження (рис.2.4), прилади центральної станції (рис.2.3), а також прилади для обробки звукометричних стрічок, відліків і визначення координат цілей.



Рисунок 2.1 - Прилади звукового поста: 1 — звукоприймач; 2 — трансформатор; 3 — акумулятор; 4 — телефон


Для встановлення технічного зв'язку звукових постів з постом попередження і з центральною станцією служили засоби зв'язку (до 50 км дротового кабелю і телефонні апарати).



Рисунок 2.2 - Звукоприймач з відкритою кришкою:1 – бак; 2 – мембрана


Звукоприймач (рис.2.2) складається з баку, мембрани і вугільного мікрофона. Мембрана звукоприймача була зроблена з тонкого алюмінію. Вона сприймала звукові хвилі низької частоти, що утворювалися при пострілі з гармати (міномета) або при розриві снаряда.



Рисунок 2.3 – Реєструючий прилад станції СЧЗМ-36


Станції СЧЗМ-36 успішно застосовувалися в роки ВВВ.




Рисунок 2.4 - Прилади посту попередження станції СЧЗМ-36:

1 – попереджувач; 2 - телефон


Досвід ВВВ показав, що в Радянській армії звукометрична апаратура, принципи її роботи, висока кваліфікація артилерійських розвідників і тактика бойового застосування ПЗР знаходилися на більш високому рівні, ніж в арміях інших країн, у тому числі і в армії фашистської Німеччини.


2.1 Досвід застосування підрозділів звукової розвідки в контрбатарейній боротьбі


Під час другої світової війни роль звукової розвідки значно зросла, тому що боротьба з артилерійськими і мінометними батареями противника в будь-яких видах бою стала першочерговим завданням радянської артилерії.

Контрбатарейна боротьба розглядалася як найголовніше бойове завдання у всіх видах бою. Це завдання передбачалося вирішувати, перш за все, силами і засобами артилерійських груп далекої дії (ДД), які були створені у корпусах та дивізіях. Групи ДД складалися з частин корпусної артилерії і артилерії резерву головного командування (АРГК), засобів повітряної розвідки і підрозділів АІР. Необхідною умовою успіху контрбатарейної боротьби вважалося створення у 1,5 рази переваги над противником, що повинно було забезпечити одночасне або послідовне подавлення батарей противника у відносно короткий термін часу[3].

Для розвідки, подавлення або знищення артилерійських батарей були підготовлені фахівці, засоби АІР, повітряна розвідка, корпусна, армійська артилерія і гарматна артилерія РГК.

У боротьбі з артилерією противника найбільш значну роль серед всіх видів АІР мала звукова розвідка. Звукова розвідка артилерії противника великого калібру у середніх метеорологічних умовах велася на дальності до 12 км; при сприятливих умовах дальність розвідки зростала до 20 км. В окремих випадках вдавалося вести розвідку на дальностях до 27 км. Можливості звукової розвідки цілком задовольняли вимогам контрбатарейної боротьби[3].

Так, за період з липня 1943 р. по квітень 1945 р. у найбільш великих операціях ВВВ звукова розвідка брала участь у визначенні координат у середньому 90% загальної кількості розвіданих усіма способами артилерійських батарей[1].

У ході війни при організації контрбатарейної боротьби виникло багато труднощів, обумовлених, з одного боку, несприятливими умовами загальної оперативної обстановки, недостатністю засобів розвідки і ураження у перший період війни, з іншого боку - зростання розмаху контрбатарейної боротьби у зв'язку із застосуванням протидіючими сторонами в боях великої маси артилерії.

Успіх контрбатарейної боротьби значною мірою залежав від ступеня розкриття артилерійського угруповання противника. Це завдання в основному вирішувалося артилерійською розвідкою. Недолік засобів розвідки ускладнював вирішення цього завдання. Лише з кінця 1942 р., з підвищенням вогневих можливостей радянської артилерії і накопиченням бойового досвіду, стала успішно вестися розвідка батарей противника. Повні дані про артилерійське угруповання вдавалось отримувати лише на основі складання достовірних розвідувальних відомостей, які були отримані з різних джерел різними способами розвідки. При цьому основним засобом була звукова розвідка.

У перші роки ВВВ відбувався процес вироблення найбільш доцільних методів управління і використання засобів артилерійської розвідки в інтересах контрбатарейної боротьби, хоча це не завжди вдавалося.

Так, у липні 1943 р. у 61-й армії на волховському напрямку була значна кількість засобів для ведення розвідки, однак слабке управління ними з боку штабу артилерії армії призвело до недостатньо цілеспрямованого їх використання. Штаб одного з розвідувальних дивізіонів взагалі виявився у відриві від своїх підрозділів. Коли ж була створена група ДД, то розвідувальні дивізіони лише «підтримували зв'язок з артилерійськими частинами групи», а завдання командири розвідувальних дивізіонів одержували не від штабу групи, а визначали самі. У результаті розвідка велася не узгоджено, ефективність контрбатарейної боротьби знижувалася. Нечітке управління ПЗР в 1 і 2 гв. арміях на донбаському напрямку навесні 1943 р. призвело до того, що два взводи звукової розвідки розгорнулися на одній позиції, а другий важливий напрямок залишився взагалі без засобів звукової розвідки[5].

Ретельна організація артилерійської розвідки приносила високі результати. Так, при плануванні артилерійського наступу командувач артилерії 2-го Білоруського фронту наказував: «…одним із головних завдань підготовчого періоду є ретельна організація розвідки. Основними завданнями артилерійської розвідки ставлю наступне:

6. До 14.4.45 розгорнути всі засоби артилерійської інструментальної розвідки.

Бойові порядки батарей звукової розвідки повинні бути розгорнуті з урахуванням захоплення на ділянці сусідніх армій смуги шириною 3-4 км.

7. Усі розвідані артилерійські і мінометні батареї до 16.4.45 закріпити за дивізіонами груп ДД і контрмінометними групами. При всякому прояві вогневої діяльності батарей противника засікати їх за звуком і не пізніше, ніж через 30 хвилин після засічки створювати звуковий репер у районі цілі тим дивізіоном, що її буде подавляти.

Усі батареї, засічені ПЗР, обов'язково перевірити фотографуванням і візуальним переглядом з літаків. Не менш як по 1/3 батарей провести контроль зі спостереженням з літака по реперах на незначному віддаленні від цілі.

Від командувачів артилерією армії вимагаю особисто систематично проводити аналіз розвіданих артилерійських і мінометних батарей противника.»[6].

Тому, враховуючи досвід ВВВ, штаб артилерійської групи повинен бути основним організатором розвідки артилерії противника, а здійснювати безпосереднє планування та управління ПЗР повинен пункт управління артилерійською розвідкою (ПУАР). При цьому першочергову увагу потрібно приділяти розподіленню та використанню ПЗР для викриття артилерії та мінометів противника. Таким чином, в роки ВВВ було запроваджено початок організації розвідувально – вогневої взаємодії між ПЗР та засобами ураження.

Досвід ВВВ дає нам багато прикладів вдалої організації зв’язку та управління ПЗР з боку артилерійських груп, що сприяло досягненню успіху в боротьбі з артилерією противника. Так, на Північно-Західному фронті (за повідомленням гвардії капітана Крилова) 1 квітня 1943 р. батарея звукової розвідки (БЗР) займала бойовий порядок на рубежі відм. 26,1 - Сичево (у 8 км східніше Стара Русса, рис. 2.5)[7].

У смузі розвідки батареї противник зосередив велику кількість артилерії. Вже протягом перших 10 днів у результаті ретельно спланованої звукової розвідки були виявлені і засічені 43 артилерійські батареї противника.

Усього звуковою розвідкою в даній смузі було виявлено і засічено 94 артилерійських, 15 мінометних і 4 зенітних батарей противника. На цій ділянці звукова розвідка була основним засобом розвідки через те, що місцевість майже не проглядалася через густі лісові масиви.

Артилерія противника посилювала вогневу активність. Так, протягом 7 травня було розвідано 24 артилерійських і мінометних батарей противника.

БЗР засікала батареї противника не тільки під час її слабкої вогневої діяльності, але і у періоди її інтенсивної вогневої діяльності, вибираючи для цього моменти тимчасового затишку.

Головна увага в роботі БЗР зверталася на точність визначення координат вогневих позицій батарей противника. Для цього завжди засікали цілі по декілька разів, а потім, складаючи і аналізуючи записи однієї і тієї ж цілі, які були зроблені у різних умовах, отримували досить достовірні дані.

Правильність визначення таким методом координат вогневих позицій (ВП) противника неодноразово підтверджувалася отриманням координат тих же цілей у результаті обробки стрічок із записами, порівнюючи їх з даними інших видів розвідки, а також з результатами стрільби нашої артилерії по даних цілях.

Швидкість у роботі БЗР досягалася використанням для дешифрування шаблонів стрічок раніше засічених цілей, злагодженістю в роботі особового складу, гарною підготовкою його і великим практичним досвідом, придбаним за час війни.

Виконуючи завдання з розвідки і визначення координат артилерійських і мінометних батарей противника, БЗР також приймала участь у коригуванні вогню своєї артилерії, з якою мала чіткий і стійкий зв’язок. Координати засічених цілей негайно передавалися в штаб групи. За допомогою БЗР були пристріляні 13 звукових реперів. За час дії БЗР на даній ділянці було проведено понад 40 коригувань вогню нашої артилерії.



Рисунок 2.5 - Бойовий порядок батрзмр на рубежі відм. 26,1 - Сичево


Координати розривів повідомлялися через 3-4 хвилини після одержання записів. Точний вогонь наших артилеристів змушував артилерію противника часто змінювати ВП.

Незабаром артилерія противника стала уникати ведення вогню одиночними батареями; вона відкривала вогонь відразу декількома батареями, роблячи вогневі нальоти без попереднього пристрілювання, побоюючись, що батареї, що ведуть пристрілювання, будуть засічені нашою звуковою розвідкою.

З початком бою одна стрілецька частина ввірвалася в розташування противника в смузі розвідки нашої БЗР. Піхота противника за підтримкою масованого артилерійського вогню кілька разів намагалася повернути втрачені позиції, але щораз батареї противника підвергалися могутньому і точному вогню нашої артилерії, що стріляла за даними звукової розвідки, з перенесенням вогню від звукових реперів[7].

У роки ВВВ для визначення координат артилерії противника з характеристикою «точно» з початком ведення розвідки вживалися заходи щодо визначення і урахування поправок на систематичну помилку, для чого створювалися звукові репери. Звуковим репером є центр групи розривів, координати якого визначені ПЗР. При створенні наземного звукового реперу підрозділ повинен засікти не менше чотирьох розривів, а при утворенні повітряного реперу не менше шести розривів.

При сприятливих для засічки звуку метеорологічних умовах, ретельно виконаній топографічній прив'язці постів ПЗР, куту засічки, що більше чи дорівнює 30° і кількості відліків по цілі не менш трьох, серединна помилка в дальності при визначенні координат цілі ПЗР з урахуванням систематичної помилки складає 0,9-1 % дальності засічки, а серединна помилка напрямку - 3-4 поділки кутоміра.

Якщо за погодними умовами систематичну помилку визначити неможливо, то помилки у визначенні координат цілі звукометричним шляхом значно зростають. При цьому потрібно відзначити той факт, що систематична помилка для всіх баз буде спрямована у один бік. Завдяки цьому дуже сильно зростає помилка у напрямку; збільшення помилки в дальності є менш суттєвим. Це цілком підтвердилося під час ВВВ. Були випадки, коли місцевість та погодні умови не дозволяли засікати розриви оптичними приладами з наземних спостережних пунктів, а отже, визначати систематичну помилку при засічці БЗР. Так було при прориві одного з укріплених районів противника. Координати цілей визначалися за допомогою БЗР з урахуванням тільки впливу вітру.

Після зайняття цього укріпленого району координати ВП батарей противника були визначені прив'язкою. Порівняння цих координат з координатами, які були отримані за допомогою БЗР, дало можливість визначити точність останньої. У результаті обробки матеріалу, представленого трьома стрілецькими корпусами, були отримані дані, що наведені в табл. 2.1.


Таблиця 2.1 Дані стрілецьких корпусів

Серединні помилки/Корпуси

I

II

III

Середина помилка в дальності

1,5% Дз

1,5% Дз

1,5% Дз

Середина помилка в напрямку, п.к.

7

12

18


При визначенні координат цілі за допомогою БЗР без врахування систематичної помилки серединна помилка складала: за дальністю порядку 1,5% дальності засічки (Дз) та у напрямку - 10-15 поділок кутоміру. Наведені вище величини серединних помилок при визначенні координат цілі за допомогою БЗР свідчать, наскільки важливо визначати і враховувати систематичну помилку[8].

При веденні вогню артилерією немає дріб'язків, якими можна було б зневажити, особливо коли мова йде про надійне ураження батарей з метою завоювання вогневої переваги над противником або послаблення діяльності його артилерії. До чого можуть привести, здавалося б, незначні недогляди, можна переконатися на прикладі, що мав місце в 61 армії на Волховському напрямку. Армійська група АДД 61 12 липня 1943 р. вела вогонь на знищення 12 батарей противника. Вихідні установки для стрільби на ураження були визначені перенесенням вогню від давно створених звукових реперів. Однак ні відзначання, ні контролю стрільби перед переходом на ураження не проводилося. У результаті в ході наступу наших військ з'ясувалося, що тільки дві батареї противника були знищені, чотири подавлені, а на п'яти позиціях поблизу не виявилося жодної вирви[5].

Враховуючи досвід застосування звукової розвідки у ВВВ, можна зробити висновок, що для точного визначення координат артилерії і мінометів противника командирам ПЗР необхідно вживати всіх заходів для створювання звукових реперів і визначення та врахування систематичної помилки. При проведенні пристрілювання за допомогою ПЗР безпосередньо по цілі при перенесенні вогню від звукового репера систематична помилка автоматично виключається.

Контрбатарейна й контрмінометна боротьба значною мірою залежала від способів визначення установок для стрільби на ураження батарей противника. У Правилах стрільби наземної артилерії 1942 р. (стор. 153) було записано, що «ніякою кількістю снарядів не можна окупити істотних помилок у визначенні установок для ураження».

У тих випадках, коли місцевість чи погодні умови не дозволяють визначити систематичну помилку, стрільбу по батареях противника, які засічені ПЗР, потрібно проводити за допомогою того ж ПЗР (пристрілюванням безпосередньо по цілям чи перенесенням вогню від звукового репера). У цих умовах перенесення вогню від репера або повна підготовка не забезпечать потрібної точності.

Приклад з досвіду ВВВ свідчить який результат можна отримати, коли стрільба по цілі ведеться із застосуванням ПЗР, яким ціль була засічена.

Німецька 105-мм тригарматна батарея розташовувалася на північно-східній околиці сел. Болотово. Засічка батареї противника була підтверджена взводом звукової розвідки перед початком бою 24 липня 1942 р. двічі[1].

Після повторної засічки по цій батареї був відкритий вогонь, що коректувався тим же взводом звукової розвідки. При обстеженні місцевості після захвата позиції нашими військами (табл. 2.2) було знайдено 19 вирв від розривів наших снарядів на відстані від 3 до 25 м від гармат, 3 вирви посередині окопу середньої гармати (пряме влучення) і до десятка вирв у радіусі 25—100 м від гармат (рис. 2.6).

Таблиця 2.2 Результати розвідки батареї противника

Дані звукової розвідки

Дані, що були отримані обстеженням після звільнення сел. Болотово

Х=41920

У=05025

Калібр 105-мм, число гармат, що стріляли - одна

Координати середньої гармати

Х=42230

У=05280

Калібр 105-мм, число гармат – три.


За розповідями мешканців сел. Болотово в цей вечір, 24 липня, дві гармати німецької батареї були розбиті вогнем нашої артилерії, а третю, уцілілу, у ніч із 24 на 25 липня німці перетягнули на руках на протилежний кінець села, оскільки всі засоби тяги батареї були пошкоджені.





Розлютовані нашою точною стрільбою, німці вчинили в ту ж ніч облаву та повальні обшуки в мешканців села. На горищах і у підвалах вони шукали «шпигунів» з радіостанцією, вважаючи, що така точність вогню можлива лише за наявності коригувальника, розташованого десь поблизу батареї[1].

Тому, враховуючи досвід ВВВ, і в сучасних умовах необхідно проводити пристрілювання цілей, координати яких були надані ПЗР, за допомогою того ж ПЗР.

У ВВВ з обох сторін застосовувалися велика кількість артилерії і ведення інтенсивного вогню знижувало ефективність звукової розвідки.

При цьому особовий склад ПЗР в цих складних умовах знаходив прийоми та способи ведення розвідки. Так, за повідомленнями, при великій активності артилерії БЗР засікала лише великі калібри[9].

У моменти найбільшої вогневої активності обох сторін звичайно робота батареї звукової розвідки ускладнюється, тому що всі звуки на полі бою фіксуються на стрічці. Однак при цьому не виключається можливість засічки гармат великих калібрів (починаючи з 152-мм), що мають найбільш потужну дульну хвилю.

Для цього були застосовані шунти станції, за допомогою яких збільшували чи зменшували шунтування в залежності від активності бою. При цьому усе найбільш слабкі звуки на стрічці не реєструвалися, а записи потужних звуків виділялися особливо чітко.

Це давало можливість засікати окремі гармати великих калібрів навіть у період посиленої стрільби усіх вогневих засобів[9].

Таким чином, досвід ВВВ показує, що засічка артилерії противника при масовому її застосуванні з двох боків ускладнена, але можлива при відповідній тренованості особового складу ПЗР.

За досвідом низки операцій ВВВ, у середньому, вдавалося розкрити артилерійське угруповання противника і визначити координати його батарей до початку артилерійської підготовки не менш, ніж на 70%. В окремих операціях цей показник досягав 80-90%, що вважалося цілком достатнім для успішного ведення контрбатарейної боротьби[12].

Під час ВВВ було багато прикладів вдалого застосування звукової розвідки. Так, у боях під Харковом тільки в смузі одного військового з'єднання було подавлено 150 цілей, засічених звукометристами капітана Іванова. Перед наступом на фронті Ржищів - Канів звукометристами було розвідано близько 100 гітлерівських батарей і 50 окремих гармат. В операціях по розгрому фашистських загарбників під Ленінградом і Києвом значна роль у виявленні батарей противника також належала звуковій розвідці[13].

Якщо звернемося до розвідувальних даних, що були отримані у деяких великих операціях ВВВ за період з липня 1943 р. до останньої Берлінської операції квітня 1945 р., то побачимо, що зі всіх засобів АР, що застосовувалися для виявлення батарей противника, найбільш ефективною була звукова розвідка, яка визначила 90% загальної кількості розвіданих батарей; аерофоторозвідка встановила або підтвердила 32% і оптична розвідка 27% розвіданих батарей (частина батарей була визначена двома - трьома різними засобами одночасно) [10].

Таким чином, боротьба з артилерійськими й мінометними батареями противника протягом всієї ВВВ була найважливішим завданням в усіх видах бою. У боротьбі з артилерією противника найбільш значну роль серед всіх видів АІР мала звукова розвідка.

Досвід ВВВ показує, що для успішного ведення розвідки артилерії противника необхідні:

поєднання засобів розвідки та ураження - організація розвідувально – вогневої взаємодії між ПЗР та засобами ураження;

організація стійкого управління ПЗР з боку артилерійських груп;

злагодженість і тренованість всього особового складу ПЗР;

ретельна обробка отриманої інформації, її аналіз і безупинний зв'язок зі штабом артилерійської групи;

висока точність визначення координат батарей противника;

визначення та врахування систематичної помилки для досягнення точної роботи звукової розвідки;

врахування інтенсивності вогню артилерії і мінометів;

стрільбу по батареях противника, які засічені ПЗР, потрібно проводити за допомогою того ж ПЗР (пристрілюванням безпосередньо по цілях або перенесенням вогню від звукового репера).


2.2 Особливості бойового застосування підрозділів звукової розвідки в контрмінометній боротьбі


Радянська артилерія вступила у ВВВ, маючи розроблені положення про боротьбу з артилерійськими батареями противника, але не мала досвіду організації контрмінометної боротьби.

На початку війни з труднощами вирішувалися завдання розвідки мінометів противника. Спроби вести розвідку мінометів з використанням тих же самих прийомів і способів, які застосовувалися для розвідки артилерійських батарей, до успіху не призвели. Не вдавалося засікати міномети за звуком їх пострілів за допомогою звукометричних засобів через слабкий імпульс в апаратурі. Бойові властивості й легкість маскування мінометів дуже ускладнювали їх виявлення. Боротьба з мінометами стала набувати першочергового значення.

Артилеристи Ленінградського фронту, проявляючи творчість і використовуючи умови позиційної боротьби, одними з перших в 1942 р. встановили, що для виявлення мінометів противника можна застосовувати звичайні засоби оптичної, звукової і повітряної розвідки, при цьому обов’язково враховувати особливості розташування мінометів на місцевості, їх бойовий порядок, силу звуку пострілу, ознаки, що демаскують і т.д.

Досвід звукометристів - командира БЗР гвардії старшого лейтенанта Томасова, начальника пункту обробки гвардії лейтенанта Богатова, начальника поста попередження гвардії сержанта Воронова й інших показав, що можна засікати стріляючі міномети противника, але при зменшених параметрах бойового порядку БЗР[11].

З повідомлення старшого лейтенанта Томасова[7]:

«У грудні 1942 р. наша БЗР отримала завдання розвідати мінометну групу противника. Завдання було новим, достатнього досвіду з цього питання не було, при цьому бойовою роботою вже було доведено, що засічка мінометів звукометричною апаратурою цілком можлива і батарея провела засічку п'яти мінометів у звичайних умовах роботи. Тепер засічка мінометів стала основним завданням. Одразу виникло питання, як розташувати звукоприймачі? Командир батареї вирішив розгорнути акустичні бази на фронті 2,5 км і віддаленні від переднього краю 0,5-1 км та виставити двох розвідників - попереджувачів. Наближенням бойового порядку до переднього краю і звуженням геометричної бази досягалося найкраще прийняття звукових хвиль мінометів, що поширюються недалеко і слабкочутні. Необхідність двох розвідників - попереджувачів обумовлювалася близькістю бойового порядку до переднього краю.

Такий бойовий порядок виявився дуже вдалим, і батарея не пропустила жодного діючого міномета противника. Умови для звукової розвідки були сприятливі. По-перше, маючи перед собою водну перешкоду, противник ставив міномети дуже близько до переднього краю, по-друге, метеорологічні умови протягом усього періоду ведення розвідки сприяли роботі ПЗР, тому що віяв спокійний, побіжний вітер. Розвідники, що знаходилися на передньому краї, чітко чули в умовах зимової відлиги, особливо ранком і вночі, постріли мінометів всіх калібрів, ясно відрізняючи їх від пострілів гармат. Дешифрування стрічки ускладнювалося лише великою кількістю записів.

Запис пострілів гармати починається різким рухом пера, запис же міномета - плавним; кінці списів мінометного запису закруглені; амплітуда коливання пера відрізняється від амплітуди при засічці гарматного пострілу. Крім того, запис звуку пострілу міномета нетривалий, він має 1-1/2-2 періоди і спокійно переходить у пряму. Запис мінометів великого калібру схожий на запис гармат, і дешифрування їх ніяких особливих ускладнень не мало. Міномети не великого калібру записуються слабкіше і записи їх більш дрібні, але при ретельному дешифруванні їх можна знайти, тому що початок запису буває виражений досить чітко.

При незначному поривчастому вітрі записи мінометів виділяються тільки, починаючи з 105-мм калібру.

Хвилі розривів снарядів (мін), за умов близького розташування бойового порядку від переднього краю, значно відстають від запису хвиль пострілів і при методичному вогні не є перешкодою.

Значними труднощами при засічці мінометів є підтримка безперебійного зв'язку між звукоприймачами і реєструючим приладом. Лінії зв'язку йдуть уздовж фронту і часто рвуться внаслідок обстрілу. Тому, доцільно розгортати всі шість постів з акустичними базами на фронті 600-700 м, щоб зберігалася можливість вести розвідку навіть у випадках виходу з ладу одного-двох постів. У зимових умовах добре ізольований кабель краще класти прямо на сніг, не даючи йому вмерзати.

При віддаленні бойових порядків звукометричних взводів від переднього краю на 3-4 км БЗР все ж таки засікала міномети за наявності сприятливих метеорологічних умов, при цьому міномети (переважно калібру 105-мм) засікалися на віддаленні до 6-7 км.»

За наказом начальника артилерії фронту Г. Ф. Одинцова в 1942р. були проведені дослідні стрільби із засічки стріляючих мінометів, які підтвердили правильність висновків звукометристів - ентузіастів.

Поряд зі зміною бойового порядку робилися спроби підвищити чутливість звукометричної станції, наприклад, шляхом паралельного включення на кожному пості по два звукоприймачі й ін.

До початку 1943 р. було встановлено, що ПЗР для виявлення мінометів противника варто розгортати на відстані 1,5-2 км від переднього краю, на скороченій акустичній базі (800-1000 м), з наближенням до переднього краю постів попередження до 400-500 м. Для забезпечення безперервності (стійкості) роботи звукової розвідки прокладаються, як правило, дві лінії дротового зв'язку. Позитивний досвід Ленінградського фронту був успішно використаний і на інших фронтах[12].

Контрмінометні групи (КМГ), опанувавши методами і способами виявлення і ураження мінометів противника, стали більш ефективно вести контрмінометну боротьбу. Так, наприклад, на Ленінградському фронті, при прориві блокади Ленінграда на початку 1943 р., найбільш успішно розгорнулася боротьба з мінометами в операції 67 армії на синявинському напрямку. Якщо раніше вдавалося виявляти лише окремі мінометні батареї противника, то до початку цієї операції було розвідано 60 ВП 81-мм і 22 позиції 105-мм мінометів, розташованих у ярах, кар'єрах та за залізничними насипами. Після ретельного аналізу даних звукової і оптичної розвідки більша частина мінометних батарей була уражена вогнем КМГ в період артилерійської підготовки атаки. У кожному з шести вогневих нальотів на одну мінометну батарею великого калібру витрачалося 40-60 снарядів, а всього за артилерійську підготовку - 250-300 снарядів і мін. Огляд ВП противника показав досить високу ефективність вогню на ураження.

Враховуючи досвід двох операцій, які були проведені на початку 1945 р. 2-м Прибалтійським та 2-м Білоруським фронтами, звукова розвідка встановила місцезнаходження 70% усіх розвіданих мінометів[1].

На Ленінградському фронті при прориві оборони на Карельському перешийку в травні 1944 р. з 41 розвіданих у смузі прориву ВП мінометів противника п'ятьома взводами звукової розвідки було підтверджено 38 вогневих позицій (більше 90%).

Однак слід зазначити, що на деяких фронтах до кінця війни розвідка мінометів противника мала істотні недоліки, що знижувало ефективність боротьби з ними. Так, наприклад, у Львівсько-Сандомирській операції на звукову розвідку прийшлося лише 7-8% розвіданих мінометів[5].

Досвід ВВВ показав, що засічка звуковою апаратурою мінометних батарей значно складніше, ніж артилерійських, але цілком можлива, і для цього необхідно:

тренувати особовий склад ПЗР у веденні розвідки мінометів противника;

для ведення розвідки мінометів противника розгортати ПЗР на віддалені 1,5 – 2 км від переднього краю;

не виключати можливість засічки мінометних батарей противника малого калібру;

мати на звукометричній апаратурі можливість регулювання підсиленням чутливості слабих звуків пострілів та автоматичного проведення селекції цілей, що проявили себе за звуком пострілів (гармати, міномети, безвідкатні гармати);

для ведення розвідки в заданому районі особливої уваги звукометрична апаратура повинна дозволяти оператору встановлювати межі району ведення розвідки артилерії та мінометів противника за дальністю, це також дозволить зменшити чи зовсім позбутися впливу деяких сторонніх чи найбільш слабких(гучних) звуків.

Досить висока ефективність звукової розвідки в роки ВВВ дозволяє вважати її й у сучасних умовах одним із основних засобів розвідки артилерії й мінометів противника, а також забезпечення боротьби з нею.


2.3 Особливості використання звукової розвідки в різних бойових умовах в роки Великої вітчизняної війни.


Завдяки добре організованій контрбатарейній і контрмінометній боротьбі з залученням засобів звукової розвідки з нашої сторони німці в другій світовій війні несли велику втрату у своїй артилерії і мінометах. Недарма в наказі по 38-му німецькому армійському корпусу було сказано: «особливу увагу звертаю на звукомаскування батарей, росіяни дуже точно і швидко засікають батареї засобами звукової розвідки». Виконуючи подібного роду накази, німці застосовували звукомаскування[14]. Про це свідчать приклади[15], наведені нижче.

Так, перед операцією з прориву блокади Ленінграда тривалий час наша звукова розвідка засікала батарею противника, координати якої виявлялися в середині густого лісу. Це викликало сумнів, тому що в цьому місці не було ні стежок, не просік, ні галявин. До того ж аерофотозйомка не підтверджувала наявності тут батарей противника. Але пізніше, коли наші війська захопили цей ліс, все ж знайшли там німецьку батарею; вона була саме в тому місці, на яке вказували дані ПЗР. Для цієї батареї німці спеціально вирубали ділянку лісу, причому дерева були тільки звалені, суччя ж і листя були залишені на місці. На аэрофотознімку це місце виглядало як звичайний захаращений куточок лісу й не викликало ніякої підозри.

Під час наступальної операції однієї з армій Ленінградського фронту в серпні 1943 р. звукова розвідка визначала координати вогневої позиції батареї противника, яка знаходилася на болоті. За всіма даними це болото було непрохідне, топке і непридатне для розміщення на ньому батареї. При просуванні наших військ вперед там була виявлена німецька батарея. При цьому виявилося, що німці побудували на болоті в кілька рядів плоти і на них встановили батарею 105-мм гармат.

Таким чином, з досвіду ВВВ, для достовірного визначення координати цілей, які виявлені засобами звукової розвідки, якщо можливо, перевіряти іншими засобами розвідки.

Висновки про ступінь достовірності розвідувальних відомостей варто робити досить обережно і продумано, обов'язково співставляти їх з іншими даними. Іноді відомості, які підтверджуються низкою джерел, виявляються хибними, а ті, що на перший погляд є недостовірними, вперше отриманими й нічим не підтвердженими, достовірними[1].

Так, наприклад, 10 лютого 1945 р. у районі 6 км на захід від Кюстрина на р. Одер нашій БЗР вдалося засікти двогарматну 105-мм батарею. За координатами батарея виявилася розташованою безпосередньо на березі ріки. Через те, що при наступних засічках за координатами вогнева позиція цієї батареї знаходилася посеред річки, а іншими засобами розвідки ціль не була підтверджена, артилерійський штаб, не довіряючи даним звукової розвідки, не включив ціль для ураження.

У перших числах березня 1945 р. під час наступу ця батарея противника зустріла нашу піхоту сильним вогнем і завдала їй значних втрат.

Нашій піхоті вдалося захопити вогневу позицію цієї батареї. При обстеженні вогневої позиції виявилося, що батарея була розташована впритул до берега біля самого урізу води р. Штром і ретельно замаскована в прибережних кущах і заростях.

Таким чином, звукова розвідка дала вірні координати батареї, однак незвичайне розташування її вогневої позиції на річці ввело в оману[10].

Досвід ВВВ вплинув на бойове застосування ПЗР у різних видах бою.

Так, на марші та в передбаченні зустрічного бою ПЗР діє у складі передового загону (авангарду) або у складі колони головних сил.

ПЗР, який діє у складі передового загону (авангарду), розгортається в бойовий порядок із зав’язуванням бою головною похідною заставою для ведення розвідки і обслуговування стрільби артилерії передового загону (авангарду) .

При знаходженні у складі колони головних сил батарея (взвод) звукової розвідки повинна бути в постійній бойовій готовності до швидкого розгортання в бойовий порядок з початком ведення бойових дій передовим загоном (авангардом) з метою ведення розвідки і обслуговування стрільби артилерії головних сил.

Для успішного виконання цього завдання необхідно мати безперервний зв'язок з вогневими підрозділами, що обслуговуються. Це підтверджується досвідом ВВВ.

Наприклад, у період боїв за м. Калинковичи та м. Мозир в 1943 р. один з артилерійських полків, якому був доданий ПЗР, виділив у його розпорядження радіостанцію з двома радистами, що забезпечило безперебійний зв'язок з вогневими підрозділами при коригуванні стрільби по засічених батареях противника[16].

У період Великої Вітчизняної війни ПЗР успішно виконували поставлені завдання з розвідки артилерії і мінометів противника у наступі. Так, наприклад, під час підготовки Ідрицької операції Північно-Західного фронту в січні 1944 р., коли аерофотозйомка районів вогневих позицій противника не відбувалася через несприятливі метеорологічні умови, ПЗР за 7 днів розвідали 48 батарей противника, з них 35 батарей було засічено від 3 до 8 разів[16].

Приклад з досвіду ВВВ[7] свідчить про успішну роботу ПЗР в період наступу наших військ.

У листопаді 1942 р. наші війська готувалися перейти в наступ південніше ст. Нелідово, щоб прорвати оборону противника і перерізати шлях Оленіно - Білий.

Наш розвідувальний артилерійський дивізіон отримав завдання розвідати артилерійські і мінометні батареї противника на фронті наступу дивізії і вести коригування вогню своєї артилерії.

1-й звуковий взвод БЗР дивізіону розгорнувся на рубежі по фронту в 4 км. Лісисто-болотиста місцевість сильно ускладнювала прокладання ліній зв'язку і обладнання постів, а головне - саму засічку батарей противника.

Окопи на 3-му і 4-му звукових постах (рис. 2.7) швидко наповнювалися водою, і звукоприймачі не можна було закопувати. Сильний, рвучкий вітер ускладнював обробку стрічок. Довелося обгорнути звукоприймачі шинелями і плащ-наметами.

Систематично повторювалися сильні вогневі нальоти артилерії противника, і вони часто порушували зв'язок постів з центральною реєстраційною станцією. Незважаючи на всі перешкоди, звуковий взвод за кілька днів до початку наступу зумів знайти і засікти шість батарей противника. За день до наступу батареї артилерійського полку дивізії, за даними звукового взводу, підготували дані для стрільби по батареях противника і пристріляли репери.

Вранці 25 листопада 1942 р. при проведенні артилерійської підготовки атаки були подавлені всі цілі, що були засічені звуковим взводом. Однак, коли наша піхота пішла в наступ, по ній раптово відкрили вогонь батареї противника, які раніше себе не виявляли. Вогонь нашої артилерії не давав можливості звуковому взводу їх засікти. Доводилося вичікувати, коли стрільба стане рідшою і можна буде з суцільного гулу обрати постріли окремих гармат. Через 25-30 хвилин звуковий взвод зумів засікти одну 150-мм батарею в районі Малий Ярцево і дві 105-мм - у районі Старобельє (рис. 2.7). Координати їх були повідомлені на командний пункт артилерійського полку. Незабаром по кожній батареї противника був по черзі відкритий зосереджений вогонь дивізіону, противник швидко припинив стрільбу, і наша піхота знову піднялася в атаку.



Рисунок 2.7 - Бойова робота 1-го взводу звукової розвідки

під час наступу наших військ. Калінінський фронт. Листопад 1942 р.


Коли наші частини просувалися в район вогневих позицій противника, то виявилося, що батарея в районі Малий Ярцево була знищена нашим вогнем, а в батареї у районі Старобельє було виведено з ладу більшість гармат, а гарматні номери вбиті чи важко поранені.

Як вчить досвід ВВВ, під час підготовки до наступу батарея (взвод) звукової розвідки повинна розгортатися в заданій смузі розвідки і вести розвідку артилерії і мінометів противника, а також обслуговувати стрільбу своєї артилерії.

З початком наступу наших військ розвідка артилерії противника для контрбатарейних груп є найбільш важким завданням. Противник, що відступає, часто відводить частину артилерії на тиловий оборонний рубіж, а іншою її частиною забезпечує ар'єргардні бої, поступово переміщаючи вогневі позиції. Звукова розвідка тут ускладнена внаслідок швидкоплинності бою і швидкості переміщення артилерії. Однак на окремих ділянках, де противник чинить сильний вогневий опір і затримує наші війська, розгортання ПЗР є обов'язковим, причому вони повинні застосовувати прискорені методи розгортання і топоприв’язки. Переміщення ПЗР в ході бою повинно відбуватися стрибками в 6-8 кілометрів[17].

Досвід ВВВ показав, що в обороні ПЗР розгортається на максимально можливому фронті. Між базними пунктами і центральним пунктом встановлюється дротовий зв’язок; радіозв’язок готується як запасний засіб.

Усі елементи бойового порядку повністю обладнаються в інженерному відношенні і ретельно маскуються.

Крім основного рубежу розгортання, ПЗР вибирає й підготовляє запасний рубіж розгортання в глибині оборони.

За відсутності безпосереднього зіткнення з противником ПЗР може бути розгорнутий на тимчасовому рубежі перед переднім краєм головної смуги оборони із завданням виявлення угруповання артилерії й мінометів противника і обслуговування стрільби своєї артилерії в період бою за смугу забезпечення.

Досвід ВВВ показує, що для рішення тимчасових бойових завдань ПЗР може бути тимчасово розгорнутий на інших напрямках.

Так, у листопаді 1942р. на Північнокавказькому фронті німці підтягли в район ст. Терек (північніше м. Орджонікідзе) батарею 210-мм калібру для обстрілу одного з наших аеродромів і тилів армії. Повітряна розвідка не змогла виявити цю батарею. Тоді було поставлене завдання ПЗР засікти далекобійну батарею противника.

ПЗР виконав розгортання на скорочених акустичних базах, а топографічний взвод провів топографічну прив'язку звукових постів. Коли батарея противника знову відкрила вогонь по аеродрому, її негайно засік ПЗР.

За отриманими від ПЗР координатами вогневої позиції батареї ціль була подавлена. Виконавши поставлене завдання, ПЗР­ повернувся на колишній рубіж розгортання[16].

З досвіду ВВВ місце для центрального пункту (ЦП) обирають посередині лінії звукових постів або за середньою базою на віддаленні не більше 1 км (в обороні на віддаленні до 2 -
  1   2

Схожі:

Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconЯковенко В. Повсякденне життя житомирян в умовах окупації (липень 1941 – грудень 1943 рр.)
Великої Вітчизняної війни належить до однієї з найбільш недосліджених І сфальсифікованих сторінок історії нашого народу
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconБібліотека нук пропонує у травні
Науково-методичні видання вчених нук (удмту, мкі) учасників Великої Вітчизняної війни
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconДуховний материк митця іван Федорович Драч
П'ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев'ятому – народився Іван Федорович...
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconСумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка Бібліотека Сумщина на сторінках періодичної преси Інформаційний список літератури за 2 квартал Суми
Андрієнко, П. Боєць невидимого фронту [Текст] : [уродженець Сумщини Кузьма Савелійович Гнідаш – учасник Великої Вітчизняної війни,...
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconКриворіжжя в роки Великої Вітчизняної війни
Бухтіяров, В. Визволення, 1943-1944: до 50-річчя визволення Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників [Текст] : розповідь про...
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconМіністерство освіти І науки україни київський національний університет технологій та дизайну кафедра українознавства місто Севастополь в роки Великої Вітчизняної війни
Гора складена з бентонітової глини, в давнину використовуваної як мило (сапун, по-турецьки (мило) ). Пануючи над підступами до міста...
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconЗатверджено: Голова приймальної комісії
Об'єкти вивчення, мети І задачі попередньої розвідки. Обґрунтування глибини розвідки
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconПрограма фахового вступного випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр»
Об'єкти вивчення, мети і задачі попередньої розвідки. Обґрунтування глибини розвідки
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconВиконання Плану заходів з підготовки та відзначення у 2012 році 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року
Чернiвцi, вул. I. Франка, 20; тел./факс: (0372) 52-73-36, е-mail: cv ipo@ukr net
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconЩодо розвитку конкурентних переваг вітчизняної освіти та науки відповідно до тексту звернення Президента України з Посланням до Українського народу
Відповідно, другий пріоритет – розвиток конкурентних переваг вітчизняної освіти та науки
Вплив великої вітчизняної війни на розвиток та бойове застосування артилерійської звукової розвідки історія становлення та розвитку артилерійської звукової розвідки до великої вітчизняної війни (1909 – 1941 рік) iconУкраїнські національні збройні формування в період Другої світової війни
України, про який йдетьс Остаточну істину встановити часом тяжко, а часом просто неможливо, оскільки в умовах війни з-за конспірації...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи