Завдання з економічної частини дипломного проекту icon

Завдання з економічної частини дипломного проекту




Скачати 255.52 Kb.
НазваЗавдання з економічної частини дипломного проекту
Дата01.07.2012
Розмір255.52 Kb.
ТипДиплом

ЗАВДАННЯ

з економічної частини дипломного проекту


Економічна частина є завершальним розділом дипломного проекту, в якому необхідно розрахувати:

  1. капітальні вкладення або витрати на реалізацію проекту,

  2. експлуатаційні витрати для базового (існуючого) і спроектованого варіантів,

  3. зниження собівартості продукції після впровадження нової техніки,

  4. економічну ефективність проекту.




  1. Визначення капітальних вкладень


Капітальні вкладення включають всі витрати, пов’язані з реалізацією проекту. До них відносяться витрати на придбання технологій і обладнання, доставку на підприємство, монтаж і налагодження, на розробку проекту по заміні технологій і обладнання. Якщо у підприємства не вистачає власних коштів на цю заміну, воно може взяти кредит в банку. В цьому випадку капітальні витрати називаються інвестиціями.

Ціна придбання технологій і обладнання визначається на основі прейскурантів ( у керівника економічною частиною дипломного проекту).

Витрати на доставку визначаються виходячи з маси вантажу, відстані і тарифу залізничних перевезень 1т. вантажу на відстань 1 км. Витрати на монтаж обладнання визначають розрахунковим методом на основі нормативів вартості монтажних робіт. Аналогічно визначають витрати на налагоджувальні роботи. Для укрупнених розрахунків ці види витрат можуть прийматися рівними 13 % від вартості обладнання [1].

Витрати на будівельні роботи (влаштування фундаментів) визначають розрахунковим методом на основі нормативів витрат на будівництво в процентах від вартості електричних машин (для укрупнених розрахунків вказаний норматив витрат можна прийняти рівним 10 %).

Одноразові витрати на поповнення оборотних фондів в зв’язку з впровадженням нової техніки визначаються добутком кількості необхідних запасів основних матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин на їх вартість. Необхідні запаси визначають з використанням системи технічного обслуговування і ремонту енергетичного обладнання (ТОР ЕО).

До інших капітальних вкладень відносяться, зокрема витрати на технічні заходи з охорони навколишнього середовища, покращення умов праці. До них включається також залишкова вартість не повністю зношеного обладнання, що ліквідується:

,

де – відповідно залишкова, первісна і ліквідаційна вартість обладнання, що ліквідується, – річна або квартальна норма амортизаційних відрахувань, t – число років (кварталів), що відпрацювало обладнання.


  1. ^ Розрахунок експлуатаційних витрат


Експлуатаційні витрати розраховуються для базового (існуючого) і нового варіантів.

Витрати на експлуатацію включають в себе витрати на обслуговування і ремонт, амортизаційні відрахування, вартість споживаної електроенергії, вартість втрат електроенергії та інші.

Витрати на обслуговування і ремонт обладнання розраховують у відповідності з системою ТОР ЕО. Розрахунок витрат повинен виконуватись на основі тривалості і структури ремонтного циклу, трудомісткості ремонтних робіт і простоїв обладнання в ремонті, норм витрат основних матеріалів, комплектуючих виробів і запасних частин.

Калькуляція обслуговування і ремонтів повинна включати такі статті:

    • основні матеріали,

    • комплектуючі вироби,

    • запасні частини,

    • тарифна заробітна плата,

    • премія,

    • доплати,

    • відрахування в спеціальні фонди соціального захисту,

    • цехові витрати.

Перелік необхідних основних матеріалів, комплектуючих виробів і запасних частин визначається з [2]. Їх ціна – з прейскурантів.

Для розрахунку заробітної плати обслуговуючого і ремонтного персоналу необхідно визначити чисельність персоналу і його кваліфікацію. Крім тарифної заробітної плати, повний фонд заробітної плати включає в себе: премію (не більше 15-20 %), доплати за роботу в понаднормовий час та інші (не більше 15-20 %) і відрахування в спеціальні фонди (38,05 %).

Амортизаційні відрахування визначаються шляхом перемноження норми амортизації на балансову вартість об’єкту основних фондів. Середня річна норма амортизації встановлюється як величина, обернена до нормативного терміну служби (амортизаційного періоду). Наприклад, для електромеханічного обладнання норма амортизації складає 10 % річних.

Вартість споживаної електроприводом активної електроенергії (вартість втрат електроенергії) можна оцінити за формулою

,

де P – потужність електропривода,

? – коефіцієнт корисної дії (ККД) електропривода,

Ф – річний час роботи електропривода,

сo – тариф на електроенергію (сo = 58,2 коп/кВт·год (1 клас напруги – 35-110 кВ); сo = 77,14 коп/кВт·год (2 клас напруги – 0,38-10 кВ).

Вартість реактивної електроенергії.

Оплата за споживання і генерування реактивної електроенергії визначається за формулою:

П = П1 + П2 – П3,

де П1 – основна оплата за споживання і генерування реактивної потужності; П2 – надбавка за недостатнє оснащення електричної мережі споживача засобами компенсування реактивної потужності (КРП); П3 – зниження оплати за споживання і генерування реактивної електроенергії в разі участі споживача в оптимальному добовому регулюванні режимів мережі ЕК в розрахунковий період.

Основна оплата за спожиту і генеровану реактивну електроенергію визначається за формулою:

,

де n – число точок розрахункового обліку реактивної енергії;  

– кількість спожитої реактивної енергії в точці обліку за розрахунковий період, кваргод;

 – кількість генерованої реактивної енергії в мережу ЕК в точці обліку за розрахунковий період, кваргод;

К=3 – нормативний коефіцієнт урахування збитків енергосистеми від генерування реактивної електроенергії з мережі споживача;

– економічний еквівалент реактивної потужності (ЕЕРП), який характеризує частку впливу реактивного перетоку в точці обліку на техніко- економічні показники в розрахунковому режимі, кВт/квар;

c0 – фактична середня закупівельна ціна на електроенергію, що склалася за розрахунковий період, грн./ (кВтгод).

За умови зонного обліку реактивної електроенергії, плата за генерування нараховується тільки в зоні нічного провалу добового графіка.

Надбавка за недостатнє оснащення електричної мережі споживача засобами КРП визначається за формулою:



де ;

– нормативне базове значення коефіцієнта стимулювання капітальних вкладень у засоби КРП в електричних мережах споживача;

– фактичний коефіцієнт реактивної потужності споживача в середньому за розрахунковий період .

Зниження плати П3 за споживання та генерування реактивної електроенергії можливе за умов достатнього оснащення електричної мережі споживача засобами КРП, наявності зонного обліку спожитої і генерованої електроенергії, виконання споживачем обумовленого ЕК добового графіка споживання і генерування реактивної електроенергії та наявності його оперативного контролю.

До інших витрат відносяться: вартість мастильних матеріалів, вартість паперу і чорнил для самописних приладів, спирту для промивання контактів реле, витрат на спецодяг і т.п. Ці витрати визначають прямим підрахунком за нормами витрат.


^ 3. Розрахунок зниження собівартості продукції.


В результаті впровадження нової техніки можливі два варіанти:

а) відбувається повна зміна технологічного процесу або повна реконструкція цеху і змінюються всі складові собівартості продукції,

б) зміни незначні і покращуються лише окремі показники собівартості.

В першому випадку варіанти порівнюються за повною собівартістю продукції.

В другому випадку визначають зміни за тими статтями, на які впливає застосування нової техніки. Економію витрат знаходять як суму змін витрат.


^ 4. Визначення економічної ефективності проекту


При розрахунках ефективності можуть застосовуватись як інтегральні (дисконтні), так і спрощені показники, а також ті і інші разом. Застосування дисконтних методів вимагає обґрунтування розрахункового періоду (горизонту планування), за який припускається визначати інтегральні витрати і результати інвестиційного рішення. Як правило, в якості його вибирають нормативний термін служби (амортизаційний період).

Ефективність інвестицій з коротким інвестиційним циклом можна визначити, використавши метод зведених витрат. Зведені витрати (З) являють собою суму поточних витрат на виробництво (собівартість) одиниці продукції (С) та добутку капітальних вкладень (К) і нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень (Ен), тобто:



Найкращим (економічно вигідним) вважається варіант інвестування з найменшими зведеними витратами.

Однією з переваг методу зведених витрат є можливість в деяких випадках визначити оптимальний варіант аналітичним шляхом. Іншою істотною перевагою зведених витрат є те, що методика розрахунку економічного ефекту при впровадженні нової техніки базується на методі зведених витрат.

Різниця зведених витрат за порівнюваними варіантами характеризує економічний ефект від реалізації кращого. Річний економічний ефект від здійснення окремого привабливого заходу, що обумовлює зниження собівартості продукції або потребує додаткових капітальних вкладень, розраховується за формулою:

,


де Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності (норма дисконту), Ен = 0,2. Індексами 1 і 2 позначено відповідно базовий і новий варіант.

При цьому може додатково обчислюватися коефіцієнт абсолютної ефективності (рентабельність) капітальних вкладень як відношення прибутку на одиницю продукції до питомої величини капітальних вкладень:

.

Нормативний коефіцієнт ефективності Ен характеризує ту прибутковість, з якою кошти вкладаються в ту чи іншу галузь. Це означає, що, якщо розмір капітальних вкладень К, то до кінця року передбачається доход Ен·К. Крім того, нормативний коефіцієнт дозволяє звести капітальні вкладення К до розмірності експлуатаційних щорічних витрат С.

Якщо порівнюються два варіанти і один з них має більші капітальні вкладення і більші поточні витрати, то він є менш економічним. Зниження поточних витрат можна досягнути, як правило, за рахунок більш прогресивної, але й більш дорогої техніки.

Зведені витрати дають відповідь на питання, що в даних конкретних умовах вигідніше: прийняти більш дорогий варіант, але з меншими поточними витратами протягом року або вибрати варіант більш дешевий, але з більшими щорічними витратами.

За зведеними витратами можна порівнювати будь-яку кількість варіантів. Найбільш економічним буде той, у якого зведені витрати мають найменше значення.

Критерієм економічної ефективності може бути прийнятий термін окупності То капітальних вкладень або розрахунковий річний економічний ефект. Термін окупності

,

де – додаткові капіталовкладення по і-му варіанту,

– зниження собівартості продукції, річний доход чи економія по і-му варіанту.


  1. ^ Приклад (порівняльна ефективність капіталовкладень)


Розробляється нова система електропривода на базі перетворювача частоти Altivar-28 ATV-28HD23N4 для приводу головного приводу токарно-револьверного верстата моделі 16К20Т1. Був використаний асинхронний двигун з коротко замкненим ротором SIEMENS 180M 1LG8 163-2AA.

Розрахунок капітальних вкладень зроблений у табл. 5.1 і 5.2


Таблиця 5.1 – Кошторис витрат на електроустаткування базового варіанта

Найменуван.

прейскуранта

Найменування обладнання

К-сть

Кошторисна вартість, грн.

Одиниці обладнання

Монтажні роботи

Всього

Зарплата




Двигун МР 132 LA

1

2210

221

115




Коробка швидкостей

1

520

52

26




Тахогенер ПТ-32

1

120

12

6

Разом по устаткуванню, грн

11332

Резерв, грн

3399,6

Транспортні витрати, грн

453,28

Заготівельно-складські витрати, грн

135,98

Загальна сума капітальних витрат Кб, грн

15320,86


Таблиця 5.2 – Кошторис витрат на електроустаткування нового варіанту

Найменуван.

прейскуранта

Найменування обладнання

К-сть

Кошторисна вартість, грн.

Одиниці обладнання

Монтажні роботи

Всього

Зарплата




Двигун 1LG8 163-2AA

1

1100

110

55




ATV-28HD23N4

1

10250

1025

512,5




Імпульсний датчик HOG10 D 1024 I


1


310


31


15,5

Разом по устаткуванню, грн

13409

Резерв, грн

670,45

Транспортні витрати, грн

536,36

Заготівельно-складські витрати, грн

160,9

Загальна сума капітальних витрат Кб, грн

14776,71


Річні амортизаційні відрахування по першому та другому варіантах (при нормі амортизаційних відрахувань 25 %):

Заб = 3830,22 грн.,

Зан = 3694,18 грн.

Витрати на споживану електроенергію визначаються для кожного елемента по кожному варіанті за формулою:

,

де – ефективний фонд часу роботи, години;

^ Квм – коефіцієнт ввімкнення (використання за часом);

Кз – коефіцієнт завантаження (використання за потужністю).

Номінальна потужність для базового варіанту складає 48 кВт, для нового варіанту – 36 кВт.

Коефіцієнт корисної дії для обох варіантів обчислений як добуток коефіцієнтів корисної дії двигуна і тиристорного перетворювача. Для першого варіанту коефіцієнт корисної дії буде дорівнювати 82,88 %, для другого – 90,25 %. Коефіцієнт використання за часом приймемо рівним 0,8 в обох варіантах, а коефіцієнт використання за потужністю по базовому варіанту дорівнює 0,62, а по новому варіанту – 0,97. Вартість електроенергії дорівнює 0,7714 грн/ кВт·год. Ефективний фонд часу по обох варіантах при роботі цеху в три зміни і протягом 95 % часу в році складає:

Теф = 360·0,95·24 = 8208 годин

Витрати на електроенергію по двох варіантах складуть:

Зеб = 186657,14 грн.,

Зен = 173221,119 грн.

Поточний ремонт електроустаткування здійснюється на місці встановлення електроустаткування з його відключенням і зупинкою силами змінного ремонтного персоналу, що обслуговує даний агрегат.

Для визначення заробітної плати робітників необхідно визначити чисельність й ефективний фонд часу одного робітника. Чисельність робітників визначається трудомісткістю ремонтних робіт.

Для визначення трудомісткості ремонту електроустаткування потрібно скласти графік планово-попереджувальних ремонтів на підставі положення про планово-попереджувальні ремонти, у якому зазначені тривалості ремонтних періодів, а також норми трудомісткості кожного виду ремонту.

Графіки планово-попереджувальних ремонтів за рік по кожному варіанту представлені в таблицях 6.3 і 6.4.

Ефективний фонд часу одного робітника складається з днів, що залишилися після вирахування з 365 календарних днів вихідних (104 дня), святкових (18 днів), відпустки (24 дня), днів на суспільні і державні обов’язки (1,5 %) і інших невиходів (1,5%). При тривалості робочого дня 8 годин ефективний фонд часу складе Т = 1699,8 год.

Оскільки ефективний фонд часу значно перевищує необхідний час, то вважаємо, що робітник задіяний в обслуговуванні не тільки цього, але й інших об’єктів. Заробітну плату визначимо через трудомісткість ремонтів і тарифну годинну ставку електромонтера, що складає 7 грн./год.

Тарифна заробітна плата за ремонт по першому варіанту складає:

Ззтб = 7 · 213 = 1491 грн.

Тарифна заробітна плата за ремонт по другому варіанту складає:

Ззтн = 7 · 151 = 1057 грн.

Крім тарифної заробітної плати в повну суму виплат входять:

  • премії (20 % від тарифної ставки);

  • додаткова заробітна плата (10 % від тарифної ставки);

У цілому всі доплати складають 30 % від тарифної заробітної плати.

Сума повних виплат по базовому та новому варіантах складе:

Зпвб = 1,3 · 1491 = 1938 грн.

Зпвн = 1,3 · 1057 = 1374,1 грн.

Витрати на матеріали і комплектуючі вироби складають:

  • при капітальному ремонті – 50 % від тарифної заробітної плати;

  • при середньому ремонті – 35 % від тарифної заробітної плати;

  • при поточному ремонті – 15 % від тарифної заробітної плати.

Для базового та нового варіантів витрати на матеріали складають:

Змб = 1491 (0,5 + 2·0,35 + 17·0,15) = 5591,25 грн.

Змн = 1057 (0,5 + 2·0,35 + 13·0,15) = 3963,75 грн.

Цехові і загальнозаводські витрати приймаємо 80 % від тарифної заробітної плати. Для базового та нового варіантів вони складуть:

Ззвб = 1491·0,8 = 1192,8 грн.

Ззвн = 1057·0,8 = 845,6 грн.

У кошторисі річних експлуатаційних витрат інші витрати приймаються в розмірі 1 % від суми капітальних вкладень

Зінб = 0,01·15320,86 = 153,21 грн.

Зінн = 0,01·14776,71 = 147,76 грн.

Для аналізу експлуатаційних витрат складемо таблицю 5.3.


Таблиця 5.3 – Експлуатаційні витрати

Найменування витрат

Базовий варіант

Новий варіант

Амортизація

3830,22

3694,18

Витрати на електроенергію, грн.

186657,14

173221,12

Заробітна плата, грн.

1938

1374,1

Витрати на матеріали, грн.

5591,25

3963,75

Цехові і загальнозаводські витрати, грн.

1192,8

845,6

Інші витрати, грн.

153,21

147,76

Разом – експлуатаційні витрати, грн.

199362,62

183246,51


Оскільки ми розраховуємо ефективність нової системи при впровадженні, то необхідно порівнювати капітальні витрати, капітальні вкладення й експлуатаційні витрати, використовуючи відносні показники.

Для порівняння капітальних вкладень використовуємо відносну економію капітальних вкладень, що розраховується по наступній формулі:

,



При порівнянні експлуатаційних витрат використовуємо показник відносної економії (зменшення) витрат:





Як видно за результатами обчислень, нова система електропривода ефективніше базової. Економія капітальних вкладень пояснюється тим, що встановлена потужність нової системи менше базової. Зниження експлуатаційних витрат пояснюється тим, що нова система більш надійніша, потребує меншої кількості ремонтів та затрат на матеріали.

На підставі вище наведеного можна побачити, що економічно обґрунтовано, що, вибираючи асинхронний двигун і тиристорний перетворювач частоти з векторним принципом керування, досягається економія як капітальних витрат, так і експлуатаційних витрат.


  1. Приклад (абсолютна ефективність капіталовкладень)


^ 6.1 Визначення продуктивності роботи ескалатора.

Теоретична продуктивність ескалатора при заповненні всіх рівнів сходового полотна і за відсутності пересування пасажирів по рівнях.


, (6.1)

де n - пасажири, що розміщуються на одному рівні;

v - швидкість руху сходового полотна (рівнів), м/сек;

tст - крок рівнів сходового полотна.

З аналізу формули (6.1) виходить, що продуктивність прямо пропорційна кількості пасажирів, що розміщуються на одному рівні і швидкості руху сходового полотна:

(чол/год),

Швидкість руху сходового полотна впливає на щільність заповнення ескалатора. Увійти на повільно рухомі рівні значно легше, ніж на швидко рухомі. Крім того, вхід на рухомі рівні вимагає деякого навику. Заповнення сходового полотна залежить від багатьох факторів: величини і конфігурації вестибюлів і направляючих бар'єрів, кількості пасажирів, що знаходяться перед входом на ескалатор, ширину рівнів. Фактична продуктивність ескалаторів залежить навіть від дня тижня і години дня і не стільки від величини пасажиропотоку, скільки від його інтенсивності. При поїздці на роботу пасажири квапляться і менше зважають на зручності — в цьому випадку продуктивність різко зростає. Зростає вона, але менше, увечері, при поверненні з роботи.

Вплив кожного з перерахованих чинників на величину продуктивності ескалатора достатньою мірою не вивчено і тому доводиться користуватися коефіцієнтом заповнення сходового полотна що враховує вплив всіх чинників.

Фактична продуктивність ескалатора:


,


де - коефіцієнт заповнення сходового полотна (=0.8)

У випадку, коли =0.8 короткочасно (1—2 хв) продуктивність ескалатора з шириною рівня на 2 людини, досягає 14 000 пасажирів в годину.


Визначення тривалості роботи ескалатора.

Час роботи ескалатора визначається годинами роботи метрополітену а фактично складає 19 год (5.00-0.00)


^ 6.2 Розрахунок норми виробітку ескалатора

Неможливо досить точно визначити кількість людей які має перевезти ескалатор за зміну. Тому ми приймаємо, що нічні та обідні години компенсують години «пік»

Розрахуємо норми виробітку на ескалаторі:

,

де – час зміни (= 19 год),

(чол.)

При роботі на спуск продуктивність ескалатора зростає в результаті пересування пасажирів по сходовому полотну.


^ 6 3 Річний план-графік ТОР ЕО

Планова тривалість ремонтного циклу Tпл приводних двигунів:

роки.

Утримання ескалатора в постійно працюючому стані здійснюється за планово-попереджувальною системою технічного обслуговування і ремонту. Вона охоплює такі види технічного обслуговування:

Таблиця 6.1 - Планово-попереджувальна система технічного обслуговування і ре­монту

Вид технічного обслуговування

Періодичність виконання технічного обслуговування

Змінне обслуговування (ЗО)

Кожної зміни

Технічне обслуговування № 1 (ТО-1)

Через кожні 600 машино-годин (через кожні 25 робочих днів при нормально навантаженій роботі)

Технічне обслуговування № 2 (ТО-2)

Через кожні 2500 машино-годин

(через кожні 100 робочих днів при нормально навантаженій роботі) один раз в рік

Річне обслуговування (РО)

Один раз в рік



^ 6.4 Визначення чисельності персоналу

Визначення чисельності основного виробничого персоналу, ремонтного персоналу і інженерно-технічного персоналу, який забезпечить виконання планового об’єму праці, будемо проводи відповідно технічної документації на обслуговування ескалатора.

1) Основним виробничим персоналом є оператор. Оператор – працівник який має середню технічну освіту. Він повинен мати навички у керуванні електричним видом транспорту, таким як ескалатор. Отже обов’язково повинен пройти навчання, та отримати спеціальний дозвільний документ. Після проведення навчання працівник допускається до роботи.

2) Ремонтним персоналом є електромеханік та електрослюсар.

Електромеханік повинен стежити за роботоздатністю ескалатора і виконувати його плановий огляд. Його головною задачею є електропривод і автоматизація ескалатора. За наявності пошкоджень він повинен усунути їх у найкоротший термін. Отже, електромеханік повинен бути 6-го розряду. Електрослюсар повинен допомагати електромеханіку і власноруч виконувати заміну деталей, при більш трудомістких операціях необхідно викликати представників заводу або спеціальної сервісної бригади. Отже достатньо кваліфікації електрослюсаря 5-го розряду.

3) Інженерно-технічним персоналом є начальник дільниці, майстер і механік. Начальник дільниці потрібний для керування процесом роботи. Майстер потрібний для виконання ремонтів і усунення складних пошкоджень при потребі. Механік потрібний для усунення пошкоджень з механікою та доглядом за її раціональним використанням.

Основний виробничий персонал: оператор.

Ремонтний персонал: електромеханік 6-го розряду та електрослюсар 5-го розряду.

Інженерно-технічний персонал: начальник дільниці, майстер, механік.


^ 6.5 Планування собівартості продукції

Розрахунок заробітної плати

Розрахунок зарплати приведено у таблиці 3.2.1. З урахуванням того, що тарифна ставка першого розряду дорівнює 7 грн. Розрахуємо тарифну ставку оператора, електромеханіка 6-го розряду та електрослюсаря 5-го розряду:

Тарифні коефіцієнти для 6 розряду: 1,97; для 5 розряду: 1,73 (табл. 5.2). Розраховуємо тарифні ставки:







Таблиця 6.2 – Тарифна сітка погодинників

Тарифні розряди

I

II

III

IV

V

VI

Тарифні коефіцієнти

1

1,18

1,36

1,54

1,73

1,97



Таблиця 6.3 – Фонд заробітної плати виробничого персоналу

Робітники

Кількість робітників

Годинна ТС

Місячна ТС

Відсоток премії

Сума премії

ЗП на одного робітника

Всього

1.Оператор

1

11,9

2094

30

628

2722

2722

2.Електромеханік 6-го розряду

1

13,79

2427

25

607

3034

3034

3.Електрослюсар 5-го розряду

1

12,11

2131

30

639

2770

2770

4.Начальник дільниці

1



3000

30

750

3250

3250

5.Майстер

1



2500

20

300

1800

1800

6.Механік

1



2500

25

300

1500

1500

ВСЬОГО

6

15076



Реальний фонд робочого часу одного робітника розраховується в таблиці 6.4. При плануванні втрат потрібно передбачити їх скорочення у співставленні з минулим роком і врахувати те, що прогули не плануються.

Таблиця 6.4 – Реальний фонд робочого часу одного робітника



Показники

Фактич. за минулий рік

План

В тому числі по кварталах

І

ІІ

ІІІ

ІV

1

Кількість календарних днів

365

365

90

92

92

92

2

Святкові та вихідні дні

0

0

0

0

0

0

3

Кількість робочих днів (без днів необхідних на планові та внепланові технічні ремонти)

360

360

88

90

91

91



Сума виплат належних працівникам за час відпусток, що їм надаються, розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за рік на відповідну кількість календарних днів року за вирахуванням святкових та робочих днів) і множення отриманого результату на кількість календарних, наданої і оплачуваної відпустки.


Таблиця 6.5 – Час відпусток працівникам

Відпустки

Тривалість відпустки, в днях

Кількість робітників

Кількість днів відпустки

1. Основні

24

6

144

2. Додаткові:

2

3

6

3. Учбові







Всього днів відпустки

150



Середня тривалість відпустки на одного робітника знаходиться так:

(днів).

Фонд додаткової заробітної плати складає:

,

(грн).

Отже, фонд річної заробітної плати:

(грн).


Витрати на електроенергію

Основними елементами, які споживають струм в ескалаторі, є:

  1. Електричний двигун;

  2. Тиристорний випрямляч;

  3. Блок живлення контролера;

  4. Комутаційна апаратура;

  5. Релейні апарати захисту та вмикання (контактори, РКД).



Таблиця 6.6 – Технічні характеристики споживаної потужності по електричним елементам ескалатора.

Елементи електричної схеми

Потужність, кВт

Електричний двигун 4П-335-35-250-У3, кВт

250

Тиристорний випрямляч на тиристорах Т133-500, кВт

10

Блок живлення контролера TWIDO моделі ABL7CEM24006, кВт

0.015

Комутаційна апаратура

5

Сумарно

265.015


Отже, розрахуємо витрати електроенергії при роботі ескалатора:

,

де . – номінальна сумарна споживана потужність, =265,015 кВт (табл. 6).

.

Отже, плата за електроенергію становить:

,




Сума відрахувань на амортизацію основних фондів

Кошторис залишкової вартості електромеханічного обладнання та розрахунок річних амортизаційних відрахувань відображені у таблиці 6.7

Таблиця 6.7 – Розрахунок річних амортизаційних відрахувань

Найменування

Залишкова вартість, тис. грн.

Норма амортизації, %

Річна сума амортизаційних відрахувань, тис. грн.

Ескалатор (ЛТ-2)

400000

10

40000

Двигун 4П-335-35-250-У3

85000

10

8500

^ TWIDO TWD LMDA 40DTK

5000

10

500

Контактори, реле захисту, магнітні пускачі

15000

10

1500

Всього

505000



50050


^ 6.6 Вартість проїзду ескалатором


Розрахуємо величину кількості пасажирів, яку перевозить ескалатор за 4 роки (час окупності проекту):

,

де – статистичний коефіцієнт використання ескалатора (показує у % скільки в середньому перевозиться пасажирів від максимально можливої розрахованої кількості). =40 %.

(чол.)

Знаходимо повні витрати на проект:

,

де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань;

В – вартість обладнання.

ФПВ = (156706 + 1395781 + 50050)4 + 505000 = 6,92 х 106 грн.

Знайдемо вартість однієї поїздки для одного пасажира:

,


Схожі:

Завдання з економічної частини дипломного проекту iconМетодичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту з розробки електромережних об’єктів
Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту з розробки електромережних об’єктів (для студентів денної...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconК. О. Великих методичні вказівки до виконання економічної частини диплом
Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту з розробки електромережних об’єктів (для студентів денної...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconОцінка економічної ефективності
Оцінка економічної ефективності. Методичні вказівки для виконання економічної частини дипломного проекту (для студентів усіх спеціальностей)....
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconМетодичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту студентів спеціальності «Інженерна екологія»
Оцінки річного еколого-економічного ефекту від проведення природоохоронних заходів (Е) (додаток 2)
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconО. С. Качев К. О. Великих методичні вказівки до виконання е кономічної частини диплом
Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту з електрозабезпечення промислових підприємств (для студентів...
Завдання з економічної частини дипломного проекту icon2781 Методичні вказівки до дипломного проекту «Розрахунок загальнообмінної вентиляції»
Методичні вказівки до дипломного проекту «Розрахунок загальнообмінної вентиляції» з розділу «Охорона праці» /Укладачі: Л. О. Гурець,...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconМетодичні вказівки до дипломного проекту «Розрахунок загальнообмінної вентиляції»
Методичні вказівки до дипломного проекту «Розрахунок загальнообмінної вентиляції» з розділу «Охорона праці» /Укладачі: Л. О. Гурець,...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconМіністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства Методичні вказівки до дипломного проекту з містобудування
Методичні вказівки до дипломного проекту з містобудування (для студентів 5 курсу денної І 6 курсу заочної форм навчання спеціальності...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconМетодичні вказівки щодо виконання вимог державних стандартів та інших нормативних документів при виконанні розрахункової частини розділу
Охорона праці” дипломного проекту для студентів денної та заочної форм навчання за напрямами: 0910 – “Електронні апарати”, 0914 –...
Завдання з економічної частини дипломного проекту iconСтруктура дипломного проекту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» з спеціальності 05050201 «технології машинобудування» титульний аркуш завдання реферат зміст вступ
Службове призначення та характеристики об’єкту виробництва. Аналіз технічних вимог на виріб
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи