Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна




Скачати 440.2 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна
Сторінка1/2
Дата02.07.2012
Розмір440.2 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО

ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ


ХРИПКО ІННА ВАСИЛІВНА


УДК 796.011.3-057.874


ВПЛИВ ПРОГРАМ З ТРАДИЦІЙНИМИ ТА ІННОВАЦІЙНИМИ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ


24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення


АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту


Київ – 2012



Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


^ Науковий керівник

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор

КРУЦЕВИЧ Тетяна Юріївна,

Національний університет фізичного виховання і спорту України,

завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання


^ Офіційні опоненти:

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор

МОСКАЛЕНКО Наталія Василівна,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту,

проректор з наукової роботи


кандидат педагогічних наук, професор

^ АРЕФЬЄВ Валерій Георгійович,

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова,

завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання та спорту

Захист відбудеться 23 березня 2012 р. о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.02 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1)


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1)


Автореферат розісланий «21» лютого 2012 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. В.  Коробейніков


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення рівня фізичного здоров'я молодого покоління є одним з головних завдань фізичного виховання, яке регламентоване низкою державних документів: Закон України «Про фізичну культуру і спорт» (2009 р.), Державний стандарт базової і повної середньої освіти (2004 р.), Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007–2011 рр.

Вивчення стану функціонування системи фізичного виховання України в сучасних умовах дає право констатувати, що криза системи існує не лише в частині її матеріально-технічного забезпечення, а й в плані не сприйняття молоддю жорстко організованих форм занять, з їх прагматичною спрямованістю й утилітарними завданнями (Т. Ю. Круцевич, 2006; Н. В. Москаленко, 2007 – 2009; О. Т. Литвин, 2009; В. Г. Арефьєв, 2011). Традиційна система фізичного виховання стає менш ефективною у питаннях зміцнення здоров’я, підвищення рівня життєдіяльності молодого покоління і вимагає негайних заходів щодо оновлення її структури та змісту (Н. В. Карачевська, 2007; Ю. О. Усачов, В. П. Семененко, О. В. Давиденко, 2007; В. В. Білецька, 2007). Авторами запропоновано підходи до вдосконалення програмно-нормативних основ фізичного виховання (М. М. Булатова, О. Т. Литвин, 2008; Т. Ю. Круцевич, 2010), перегляду критеріїв ефективності системи фізичного виховання (В. М. Платонов, 2006; М. М. Булатова, 2007); обґрунтування змісту програм з фізичної культури (М. Д. Зубалій, 2006; В. І. Майєр 2006; Т. Ю. Круцевич, 2006; І. В. Бакіко, 2007; Т. Т. Ротерс, 2007); удосконалення системи контролю фізичного стану в процесі фізичного виховання (І. В. Іваній 2008; Н. Л. Носова, 2008; Н. М. Гончарова, 2009; Т. Ю. Круцевич, М. І. Воробйов, Г. В. Безверхня, 2011).

Розробка і впровадження інновацій у навчальний процес школярів є одним з актуальних завдань сучасного фізичного виховання (J. Carter, 2007;
О. О. Харитонова, 2009; Н. В. Москаленко, 2009; F. Brooks, 2010; Л. В. Шуба, 2011; Т. Є. Віленська, 2011). Питаннями впровадження інноваційних засобів рухової активності у процес фізичного виховання молодших школярів займалося багато науковців (О. В. Шиян, 2003; В. П. Семененко, 2005; C. Corbin, 2007;
Н. В. Москаленко, 2009; М. В. Чернявський, 2011; Г. В. Жук, 2011 та ін.). Позитивний досвід організації занять з використанням популярних видів рухової активності мають зарубіжні системи фізичного виховання (T. Strong, 2008;
L. Borsdorf, L. Boeyink, 2011; S. Virgilio, 2011; Ch. Sutherland, 2011).

Проте, незважаючи на велику кількість праць, присвячених впровадженню окремих видів рухової активності у навчальний процес загальноосвітньої школи, порівняльне оцінювання ефективності програм не здійснювали. Питання, які стосуються впливу загальновизнаних та інноваційних засобів рухової активності, форм і методів фізичного виховання на показники фізичного стану молодших школярі залишаються поза увагою дослідників. Для підвищення ефективності процесу фізичного виховання потрібно враховувати цілу низку показників, серед яких найбільш значущими є мотивація до занять й адекватність впливу різних інноваційних програм на фізичний стан дітей молодшого шкільного віку.

Ці положення пояснюють актуальність теми дисертаційного дослідження, яка пов'язана з необхідністю вирішення наукового завдання, що має істотне теоретичне і практичне значення для вдосконалення системи фізичного виховання школярів.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до теми 3.2.8. «Теоретико-методичні основи формування здорового способу життя школярів та молоді» (номер державної реєстрації 0109U004237) Зведеного плану НДР у галузі фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

У 2011 р. дослідження виконували згідно з темою 3.1 «Вдосконалення програмно-нормативних засад фізичного виховання в навчальних закладах» (номер державної реєстрації 0111U001733) Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011–2015 рр. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Роль автора полягає у вивчені впливу програм з традиційними та інноваційними засобами фізичного виховання на фізичний стан молодших школярів.

^ Мета роботи – оцінити вплив програм занять з традиційними та інноваційними засобами фізичного виховання на фізичний стан молодших школярів та розробити рекомендації щодо змістового наповнення навчальних програм з фізичної культури для учнів молодшої школи.

Завдання:

  1. За даними спеціальної літератури вивчити сучасний стан та напрями вдосконалення програм з фізичного виховання у молодшій школі.

  2. Дослідити вікові особливості фізичного стану, пізнавальної та мотиваційної сфери дітей молодшого шкільного віку.

  3. Визначити адекватність інноваційних експериментальних програм віковим особливостям фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

  4. Розробити технологію оцінювання ефективності програм фізичного виховання і встановити доцільність застосування інноваційних засобів рухової активності у процесі фізичного виховання молодших школярів.

^ Об'єкт дослідження – процес фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – динаміка показників фізичного стану під впливом програм з традиційними та інноваційними засобами фізичного виховання молодших школярів.

^ Методи дослідження. Теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури, аналіз документальних матеріалів; педагогічні методи дослідження; антропометричні методи; фізіологічні методи дослідження; експрес-оцінювання рівня соматичного здоров'я дітей; психодіагностичні методи; методи математичної статистики.

^ Наукова новизна отриманих даних:

– уперше розроблено технологію оцінювання ефективності інноваційних програм з фізичного виховання, яка передбачає та дає змогу вчителю вибрати оптимальний варіант для певного контингенту дітей та умов матеріально-технічної бази школи;

– уперше визначено характер впливу традиційних та інноваційних засобів рухової активності на розвиток фізичних здібностей та пізнавальну і мотиваційну сферу молодших школярів, який залежить від спрямованості засобів фізичного виховання;

– доведено, що найефективніше є програма фізичної культури з комплексним використанням засобів фізичного виховання в урочній формі занять, а не з модульним наповненням одного з видів рухової активності на третьому уроці фізичної культури;

– визначено структуру головних факторів, які характеризують фізичний стан, пізнавальну та мотиваційну сферу учнів молодших класів, що дало змогу розробити критерії ефективності інноваційних програм;

– розширено дані про специфіку взаємозв'язку між пізнавальною, мотиваційною сферою та фізичними здібностями молодших школярів у різні вікові періоди;

– доповнено дані про вікові особливості морфо-функціонального стану організму молодшого шкільного віку та їх пізнавальної і мотиваційної сфери;

– отримано дані, які доповнюють та уточнюють теоретико-методичні засади щодо визначення напрямів удосконалення навчально-виховного процесу з предмету «Фізична культура» з учнями молодших класів.

^ Практична значущість роботи. Практична значущість отриманих результатів полягає в розробці практичних рекомендацій щодо змістового наповнення навчальної програми з фізичної культури у школі та рекомендацій оцінювання ефективності інноваційних програм.

Матеріали, подані в дисертації, можуть бути використані у процесі фізичного виховання учнів молодших класів, на практичних заняттях студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання, на курсах і семінарах підвищення кваліфікації викладачів фізичного виховання. Розроблені практичні рекомендації можна застосовувати у практичній діяльності спеціалістів з фізичного виховання,
а також в подальшому дослідженні проблеми фізичного виховання молодших школярів.

Результати досліджень впроваджено в навчальний процес Національного університету фізичного виховання і спорту України, зокрема у викладанні дисциплін «Теорія і методика оздоровчої фізичної культури та масового спорту» за темою «Методика фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми і підлітками»; у лекціях з курсу «Теорія і методика фізичного виховання» за темою «Фізична культура у системі загальної освіти дітей шкільного віку», а також під час розроблення нової навчальної програми з фізичної культури для молодшої школи, про що свідчать акти впровадження.

^ Особистий внесок здобувача полягає у визначенні напрямів дослідження, безпосередньої організації і здійснення досліджень, виконанні основного обсягу теоретичної роботи, аналізі та інтерпретації отриманих результатів, упровадженні отриманих даних у процес фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

^ Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційної роботи були наведені та обговорені на всеукраїнських наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 2007, 2008); Conferinţei ştiintifice internaţionale a doctoranzilor Сultura fizică:probleme ştiinţĩfice ale ĩ?vămăntului şi sportului (Chişinău, 2007); Міжнародному науковому конгресі «Стратегия развития спорта для всех и законодательных основ физической культуры и спорта в странах СНГ» (Chişinău, 2008); ХІІ Міжнародному науковому конгресі «Современный олимпийский и паралимпийский спорт и спорт для всех» (Москва, 2008); І Міжнародній науковій конференції молодих вчених, (Київ, 2008); ХІV Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ 2010); на науково-методичних конференціях кафедри ТМФВ та лабораторії «Теоретико-методологічних основ фізичного виховання школярів та молоді» НДІ НУФВСУ (Київ, 2006–2011).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження були наведені у 8 наукових працях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях України.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, практичних рекомендацій, висновків і списку використаних джерел. Текст дисертації викладено на 227 сторінках комп'ютерного набору, цифрові дані подані у 39 таблицях та ілюстровані 35 рисунками. У роботі використано
232 літературних джерела.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичну значущість роботи, особистий внесок дисертанта, вказано сферу апробації результатів досліджень, вказано кількість публікацій автора, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Сучасний стан та напрями вдосконалення програм
з фізичного виховання у молодшій школі»
проаналізовано, узагальнено і систематизовано дані, які характеризують особливості організації фізичного виховання молодших школярів в навчально-виховному процесі.

Вивчено чинники, що впливають на ефективність фізичного виховання учнів початкових класів, розкрито шляхи формування інтересу до занять фізичною культурою, встановлено коло нетрадиційних для школи видів рухової активності, які викликають зацікавленість школярів молодшого шкільного віку, методи формування у дітей мотивів, інтересів і потреб у заняттях фізичною культурою та розвитку пізнавальних здібностей засобами фізичної культури.

У процесі вивчення наукової літератури виявлено, що питання, які стосуються визначення впливу загальновизнаних та інноваційних засобів рухової активності, форм і методів фізичного виховання на фізичний стан молодших школярів, залишаються поза увагою дослідників, це свідчить про потребу вирішення завдань, що мають істотне теоретичне та практичне значення для вдосконалення системи фізичного виховання школярів.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано й обґрунтовано систему взаємодоповнювальних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням, подано організацію дослідження.

З метою визначення показників фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку здійснювали антропометричні вимірювання, які відображають рівень сформованості морфологічних ознак: довжину тіла (ДТ) та масу тіла (МТ), обхватні розміри різних частин тіла, шкірно-жирові складки, динамометрію кисті. Фізіологічні методи дослідження застосовували для оцінювання стану серцево-судинної системи (частоту серцевих скорочень у спокої (ЧССсп), артеріальний тиск систолічний (АТсист) та діастолічний (АТдіаст), індекс Робінсона, індекс Кердо); стану дихальної системи (життєву ємність легень (ЖЄЛ), проби Штанге, Генча); експрес-оцінку рівня соматичного здоров'я дітей (методика Апанасенка Г. Л.), фізичної роботоздатності (індекс Руф’є). Психодіагностичні методи застосовували для оцінювання пізнавальної (методика «Візерунок» Л. І. Цеханської, методика
Я. А. Анфімова «Коректурна проба») та мотиваційної сфери (методика
Н. Г. Лусканової).

Педагогічні методи досліджень містили: педагогічне спостереження, рухові тести та педагогічний експеримент, який здійснювали з метою визначення ефективності різних програм фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

Отримані результати обробляли за допомогою методів математичної статистики (метод середніх величин, вибірковий метод, кореляційний, факторний аналіз).

Дослідницьку роботу здійснювали на базі Києво-Печерського ліцею № 171 «Лідер», школи-дитячий садок «СОФІЯ», загальноосвітньої школи I–III ступенів № 78, загальноосвітньої школи I–III ступенів № 108 м. Києва, Броварської загальноосвітньої школи I–III ступенів № 9, Броварської гімназії ім. С. Олійника з дітьми 2–4 класів у період з 2006 до 2008 року. Дослідження було проведено у декілька етапів.

На першому етапі – (жовтень 2005 – серпень 2007 рр.) було проведено детальний аналіз сучасних літературних джерел, вивчено науково-теоретичні й методичні аспекти фізичного виховання в загальноосвітній школі, були відібрані й апробовані методи дослідження, які відповідають меті та завданням дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, розроблено програму дослідження, індивідуальні карти обстеження, проведено констатуючий експеримент з метою визначення фізичного стану дітей молодшого шкільного віку. У констатуючому експерименті взяли участь 759 учнів 2–4 класів.

На другому етапі – (вересень 2007 – травень 2008 рр.) розроблено та обґрунтовано технологію оцінювання експериментальних програм із фізичного виховання. З метою вивчення впливу програм з традиційними та інноваційними засобами фізичного виховання на фізичний стан молодших школярів було проведено перетворюючий експеримент, у якому взяло участь 224 школяра, які навчаються в 2 класі, з них 123 – хлопчики та 101 дівчинка.

На третьому етапі – (червень 2008 – червень 2010 рр.) результати, отримані під час досліджень, були оброблені методами математичної статистики. Проведено аналіз та узагальнення результатів дослідження.

На четвертому етапі – (липень 2010 – вересень 2011 рр.) здійснювали систематизацію отриманих результатів. Сформульовано основні висновки за матеріалами проведеного дослідження, розроблено рекомендації з удосконалення системи фізичного виховання молодших школярів. Підготовлено дисертаційну роботу до апробації та офіційного захисту.

У третьому розділі «Характеристика фізичного стану дітей молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання» наведено дані констатуючого експерименту. За результатами медичного огляду на початку навчального року всі школярі віднесені до основної та підготовчої медичних груп.

Для вивчення вікових особливостей динаміки фізичного стану дітей молодшого шкільного віку нами визначено морфо-функціональні показники, фізичну роботоздатність, фізичну підготовленість, а також показники пізнавальної і мотиваційної сфери.

Дослідження показало, що темпи фізичного розвитку молодших школярів відповідають віковим фізіологічним нормам. Найбільший приріст у показнику довжини тіла на 4,2 % (р<0,05) зафіксовано у хлопчиків з 3 до 4 класу, а в дівчаток з 2 до 3 класу – на 4 % (р<0,05).

Визначено, що серед учнів 2 класу спостерігається найбільша частка дітей,
а саме 77,2 % з низьким та нижчим за середній рівнем фізичного розвитку за індексом Кетле, тоді як серед учнів 4 класу найменша частка таких дітей склала 33,5 %.

Показники частоти серцевих скорочень й артеріальний тиск у стані відносного спокою відповідали наведеним у спеціальній літературі віковим нормам та не мали значних відмінностей між класами (табл. 1).

^ Таблиця 1

Показники функціонального стану серцево-судинної системи школярів
2–4 класів, (n=759)



Клас

Стать

n

ЧСС,

уд∙хв -1

АТсист.,

мм.рт.ст.

АТдіаст.,

мм.рт.ст.



S



S



S

2

х

123

80,8

8,1

120,5

14,8

75,0

9,2

д

101

94,9

12,2

116,0

12,5

72,5

7,8

3

х

133

78,5

9,2

115,1

13,8

72,7

9,3

д

127

87,8

9,6

109,3

12,6

72,0

9,1

4

х

149

76,5

8,4

121,1

15,4

75,1

9,0

д

126

87,2

9,9

114,5

15,3

76,3

9,2

^ Примітки: х – хлопчики; д – дівчатка.


Отримані значення показника індексу Робінсона вказують на знижену функціональну здатність серцевого м’язу переважної більшості груп дітей
2–4 класів навчання: низький рівень показника мають від 40,6 до 76,5 % хлопчиків та від 53,9 до 82,2 % дівчаток.

Аналізуючи стан дихальної системи, було виявлено низький рівень ЖЄЛ, низькі показники проб Генча і Штанге, але наявною була тенденція їх деякого поліпшення з віком. У хлопчиків з 2 до 3 класу величина ЖЄЛ зросла на 14,2 % (р<0,05), а з 3 до 4 класу – на 8,3 % (р<0,05), а у дівчаток з 2 до 3 класу показник ЖЄЛ покращився на 10,9 % (р<0,05), а з 3 до 4 класу – на 11,1 % (р<0,05). Час затримки дихання у пробі Штанге підвищився у хлопчиків з 2 по 3 клас на 16,2 % (р<0,05), з 3 до 4 класу – на 4,8 % (р<0,05), а у дівчаток спостерігали покращення показників з 2 до 3 класу на 16,3 % (р<0,05), і з 3 до 4 класу – на 13,4 % (р<0,05). При цьому встановлено, що показники проби Генча підвищились лише з 3 до
4 класу у хлопчиків на 23,6 % (р<0,05), а у дівчаток – на 21,2 % (р<0,05). Великий відсоток дітей з життєвим індексом, який нижче встановлених норм, можна пояснити високим забрудненням атмосфери у м. Києві, а також низьким рівнем їх рухової активності.

Показники фізичної роботоздатності перебувають на низькому рівні, але з помітною позитивною динамікою з віком.

Результати в окремих рухових тестах дітей 2–4 класів свідчать про низький рівень розвитку більшості фізичних якостей – особливо швидкісних, швидкісно-силових та силових.

Стан фізичного здоров'я переважної більшості обстежених дітей виявився низьким або нижчим за середній, однак визначається позитивна динаміка із класу в клас, так з 2 по 3 клас кількість учнів з низьким рівнем здоров'я зменшилася на 11,8 % (р<0,05), а з 3 по 4 клас – на 2,9 % (р<0,05) за рахунок збільшення частки дітей із середнім та вищим за середній РФЗ. Загалом 99,1 % учнів 2 класу, 87,3 % учнів 3 класу, та 84,4 % школярів, які навчаються у 4 класі, мають низький рівень фізичного здоров’я. Отже, в учнів 2 року навчання склалася найбільш несприятлива ситуація: низький рівень фізичного здоров’я зафіксовано у значної частини дітей незалежно від статі, а саме у 88,6 % хлопчиків та 99,1 % дівчаток.

На відміну від таких показників як розвиток довільної сфери, а також обсяг і концентрація уваги, де спостерігається тенденція до їх покращення з класу в клас, рівень шкільної мотивації знижується. Так, у хлопчиків з 2 до 3 класу шкільна мотивація знизилась на 3,8 % (р<0,05), з 3 до 4 класу – вже на 7,5 % (р<0,05), а у дівчаток з 2 до 3 класу – на 1,7 % (р>0,05), а з 3 до 4 класу – на 3,4 % (р<0,05) за рахунок зниження частини дітей з високою шкільною мотивацією (табл. 2).

^ Таблиця 2

Показники пізнавальної та мотиваційної сфери дітей 2–4 класів (n=759)


Клас

Стать

n

Рівень розвитку довільної уваги, бал

Обсяг уваги,

к-ть знаків

Концентрація

уваги, к-ть помилок

Шкільна мотивація, бал



S



S



S



S

2

х

123

64,8

14,1

510,6

161,0

4,3

7,9

19,3

4,4

д

101

64,3

12,3

553,6

188,0

3,6

6,3

18,3

4,9

3

х

133

68,9

8,5

592,1

172,2

2,5

4,3

18,6

4,4

д

127

68,4

7,0

608,3

200,0

1,9

3,9

18,0

3,5

4

х

149

69,6

5,4

699,1

169,2

2,1

3,1

17,3

4,3

д

126

70,0

4,2

709,8

149,4

1,6

2,3

17,4

3,9

Примітки: х – хлопчики; д – дівчатка.


Отримані дані підлягали факторному аналізу, в результаті якого було виокремлено 5 – 7 факторів, що характеризують фізичний стан та показники пізнавальної і мотиваційної сфери молодших школярів та пояснюють від 55,9 до 70,2 % загальної дисперсії. Залежно від процентного внеску цих факторів можна орієнтуватися на співвідношення засобів фізичного виховання у процесі занять.

Результати факторного аналізу допомогли встановити найбільш інформативні показники компонентів гармонійного розвитку молодших школярів, такі як відносна маса тіла, фізична роботоздатність, силові здібності, частота серцевих скорочень у спокої, артеріальний тиск, проба Штанге і Генча, рівень фізичного здоров'я, рівень фізичної підготовленості, розвиток довільної сфери, обсяг і концентрація уваги,
а також мотивація до навчання. Під час дослідження було встановлено, що факторна структура фізичного стану, пізнавальної та мотиваційної сфери молодших школярів має окремі особливості залежно від статі та класу навчання, проте у головному факторі І переважної більшості дітей були наявні показники фізичного розвитку, за винятком хлопчиків 2 класу, перший фактор яких формується з показників фізичної підготовленості і має 17,5 % у загальній дисперсії вибірки. Показники функціонування серцево-судинної системи концентруються у факторі ІІ у дітей
2 і 3 класу та у хлопчиків 4 класу з часткою у загальній дисперсії від 11,7 до 12,4 %, а показники фізичної підготовленості із внеском у загальну дисперсію від 9,4 до 12,8 % складають фактор ІІІ у дітей 3 класу та хлопчиків 4 класу. Фізична роботоздатність складає фактор ІV у дітей 3 класу та дівчат 4 класу (9,2–9,8 %), показники пізнавальної сфери об’єднані у факторі V хлопчиків 2 і 3 класу (6,5–6,7 %), у факторі VІ – у дітей 4 класу та дівчаток 2 класу (5,6 – 6,9 %), а показники мотиваційної сфери – у факторі VІІ дівчаток 2 та 4 класу (5,2–5,7 %). За результатами факторного аналізу було розроблено технологію оцінювання ефективності програм фізичного виховання.

У четвертому розділі «Дослідження ефективності впровадження експериментальних програм занять у навчальний процес з фізичного виховання» викладено теоретичне обґрунтування технології оцінювання ефективності інноваційних програм занять з фізичного виховання в рамках навчально-виховного процесу (ТОЕІП) та на її основі перевірено адекватність інноваційних експериментальних програм віковим особливостям фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Технологія оцінки ефективності інноваційних програм занять із фізичного виховання (ТОЕІП) має на меті вирішити низку завдань, серед яких основним є надання викладачеві змоги зорієнтуватися у розмаїтті наявних програм з фізичного виховання й обрати оптимальну для такого контингенту дітей, залежно від поставлених завдань та з урахуванням матеріально-технічної бази певного навчального закладу і передбачає етапи (рис. 1).

Вивчення та апробація у загальноосвітніх школах м. Києва та Київської області експериментальних програм фізичного виховання учнів молодших класів свідчить, що у цих програмах, на додаток до традиційного проведення 2-х уроків фізичної культури на тиждень згідно з базовою програмою «Основи здоров’я і фізичної культури» для загальноосвітніх навчальних закладів (М. Д. Зубалій, 2006; В. І. Майєр, 2006), 3-м уроком фізичної культури (на відміну від традиційної програми), де запроваджено урок із футболу, до навчального процесу були внесені інноваційні види рухової активності.

В основі програми, школи-дитячий садок «Софія», є рухливі ігри, які підбирають зважаючи на вік дитини. Вони мають символічне змістове наповнення, спрямоване не стільки на розвиток рухових якостей, скільки на саму дитину і сферу її переживань (І. М. Дичківська, Р. Штейнер, 2004). Особливістю є технологія оцінювання навчальних досягнень учнів, яка не передбачає оцінки в балах за показниками рівня розвитку рухових якостей, а на противагу традиційному оцінюванню передбачає характеристику самого школяра, необхідність задоволення його вікових інтересів і потреб у заняттях фізичними вправами.




Експериментальна програма, як варіативний компонент базової програми якої є заняття з плавання, містить теоретичний та практичний матеріал навчально-оздоровчого, прикладного спортивно зорієнтованого характеру, розрахований на оволодіння учнями 1–4 класів різними способами плавання в рамках альтернативного 3-го уроку (В. В. Деревянко, В. О. Сілкова, 2006). Підготовчу частину уроку, на яку припадає 20 %, частіше за все проводять на суші, основна частина – це 55–60 % уроку, передбачає вирішення основних завдань, її проводять у воді, а заключна частина передбачає перехід організму у відносно спокійний стан.

Експериментальна програма з використанням ритмічної гімнастики обсягом 34 години розрахована на весь навчальний рік (Т. Т. Ротерс, 2005; О. М. Худолій, 2008). Заняття умовно розподілені на три частини: підготовчу, основну і заключну. На підготовчу частину заняття відведено 22 % часу занять, на основну – 67 % спрямована на вирішення основних завдань з навчання елементів танців,
а заключна має на меті підготовку організму до подальшої діяльності. Усі заняття проводяться під музичний супровід.

Програма уроків фізичної культури з туризму розрахована на 34 години, складається з теоретичного та практичного матеріалу і спрямована на набуття первинних знань та вмінь пішохідного туризму, краєзнавства, орієнтування на місцевості, зорієнтована на дитину, враховує її інтереси та передбачає гармонійне всебічне виховання творчої особистості (М. В. Чернявський, 2005, Г. Савельєва, 2010).

Експериментальна програма фізичного виховання з комплексним підходом до вирішення навчальних, оздоровчих та виховних завдань складається з теоретичного розділу та практичних завдань (В. М. Єрмолова, Л. І. Іванова, Г. Г. Смоліус,
Т. Ю. Круцевич, О. Д. Кривчикова, 2006). Особливістю цієї програми є розподіл матеріалу не за видами спорту, а за «школами», до яких входять вправи, об’єднані за способами рухової діяльності, а саме школа культури рухів, школа пересувань, школа м’яча, школа стрибків, школа активного відпочинку, школа розвитку фізичних здібностей, а також школа постави. Отже, комплексна програма інтегрує в собі основні види рухової активності, запропоновані в попередніх експериментальних програмах.

У рамках розробленої технології оцінювання, було визначено кількісні та якісні критерії ефективності вивчених програм за кількісними критеріями ефективності програм фізичного виховання відповідно до результатів факторного аналізу були вибрані найінформативніші 17 компонентів фізичного стану. За якісними критеріями оцінювання ефективності інноваційних програм фізичного виховання проводили відповідно до результатів педагогічного опитування, яке полягало у встановленні привабливості програми та визначенні самопочуття молодших школярів, а також у з’ясуванні її доступності, що передбачає врахування умов школи.

Оскільки найбільші відхилення у стані здоров'я обстежених були зафіксовані в учнів 2 класу, тобто вони мали найнижчі показники фізичного розвитку, функціональних систем організму, фізичної підготовленості, а також рівня розвитку пізнавальної і мотиваційної сфери, для дослідження було залучено саме цей контингент дітей. З погляду сформованості фізіологічних систем організму дитина 7-ми років вже готова до цілеспрямованого розвитку рухових координацій різної складності, що у поєднанні із зафіксованим вищим рівнем шкільної мотивації у молодших школярів порівняно зі школярами старших класів, дає можливість найефективніше впливати на фізичний стан, розвиток показників пізнавальної і мотиваційної сфери та рівень фізичного здоров'я другокласників у процесі фізичного виховання. У формуючому експерименті взяли участь 224 учні 2 класу, 123 хлопчики та 101 дівчинка.

Під час дослідження нами було визначено вплив традиційної та експериментальних програм на показники фізичного розвитку, функціональних систем організму, фізичних якостей та пізнавальної і мотиваційної сфери дітей, шляхом вивчення динаміки цих показників у школярів, а також виявлено, з якою метою доцільно використовувати певні програми в практиці фізичного виховання учнів.

У кінці навчального року після експерименту спостерігалася тенденція до зменшення частки дітей з низьким рівнем фізичного здоров’я за рахунок збільшення кількості дітей із нижчим за середній та вищим за середній рівнем фізичного здоров’я. Найбільш помітні зрушення зафіксовано у хлопчиків, які займалися плаванням та вправами, об’єднаними за способами рухової діяльності: кількість хлопчиків з низьким рівнем фізичного здоров’я за період експерименту у цих групах зменшилась на 61,9 % та на 57,1 % відповідно (р<0,05). У дівчаток кількість тих, що мали низький рівень фізичного здоров’я, зменшилась на 52,9 % та 50 % відповідно (р<0,05). При цьому у дітей з традиційним підходом до фізичного виховання вірогідних змін у рівні фізичного здоров’я не відбулося.

Кожна програма мала певний вплив як на фізичну роботоздатність школярів, так і на їх фізичну підготовленість. Найбільші зрушення у показниках фізичної роботоздатності відмічені як у хлопчиків, так і в дівчаток, які займалися на третьому уроці плаванням та за комплексною програмою. Так у хлопчиків приріст дітей із хорошою роботоздатністю зафіксовано у 9,5 % та 14,3 % відповідно (р<0,05).

У дівчаток кількість тих, хто має хорошу фізичну роботоздатність також збільшилась: серед дітей, які займаються плаванням приріст склав 5,9 % (р<0,05) та серед дітей, що навчалися за комплексною програмою – 12,5 % (р<0,05).

Фізична підготовленість учнів протягом навчального року має тенденцію до покращення, однак найбільші зрушення відбулися у групі хлопчиків, які навчались за комплексною програмою. Так, кількість тих, хто має середній рівень фізичної підготовленості збільшився на 33,3 % (р<0,05), а достатній – на 9,5 % (р<0,05). Найменші зміни у показниках відмічаються у хлопчиків, які на третьому уроці займалися футболом.

У дівчаток ефективнішими виявилися програми з плавання та комплексна програма. Перша сприяла збільшенню кількості дітей із середнім рівнем фізичної підготовленості на 47,1 % (р<0,05), друга – збільшенню із середнім (37,5 %, р<0,05)
і достатнім (6,3 %, р<0,05) рівнями.

У дітей, які навчалися за інноваційними програмами, незважаючи на підвищення показника, який характеризує обсяг уваги, вірогідних змін у хлопчиків не зафіксовано. При цьому 5 % хлопчиків (р<0,05), які займалися футболом, за обсягом уваги перейшли у градацію «нижче норми». На відміну від дівчаток, які на уроках фізичної культури плавали, займалися туризмом та розвивали рухові якості за «школами», у тих хто займався ритмічною гімнастикою обсяг уваги збільшився на 10,8 % (р<0,05). У хлопчиків, фізичне виховання яких відбувалося за комплексною програмою, концентрація уваги збільшилася на 4,8 % (р<0,05). Дівчатка мали дещо іншу ситуацію: частка дітей, які за концентрацією уваги були віднесені до норми, збільшилася у дітей які займалися рухливими іграми на 11,8 % (р<0,05), у дівчаток, що займалися плаванням та туризмом – на 5,9 % (р<0,05) відповідно, та навчалися за комплексною програмою – на 6,3 % (р<0,05).

Кількість учнів з несформованим умінням діяти за правилом змінилась у дітей, які займалися плаванням. У цій групі частка таких хлопчиків знизилась на 4,8 % (р<0,05), а у дівчаток на 5,9 % (р<0,05). У дівчаток, фізичне виховання яких проводилось за комплексною програмою, вміння діяти за правилами покращилося – на 6,3 % (р<0,05), а у дівчаток, що займалися футболом – на 5,9 % (р<0,05).

Здійснене дослідження дало змогу виявити тенденцію до збільшення кількості хлопчиків із хорошою і високою шкільною мотивацією від 9,5 % (р<0,05) у дітей, які займалися плаванням та за комплексною програмою, до 19 % (р<0,05) у дітей, які займалися рухливими іграми. Серед дівчаток приріст таких дітей коливався від 5,9 % (р<0,05) у тих, хто займався плаванням та футболом, до 12,5 % (р<0,05) у тих, хто займався за комплексною програмою.

Доведено, що типова програма має позитивний вплив на фізичну роботоздатність дітей, а також силові здібності і загальний бал фізичної підготовленості у хлопчиків. Вочевидь у футболі гравцям доводиться виконувати бігові рухи у різному темпі протягом тривалого часу, що сприяє розвитку витривалості дітей, проте силові здібності і загальний бал фізичної підготовленості покращилися винятково у хлопчиків, що зумовлено їх більшою зацікавленістю заняттями, ніж дівчаток. Отже, типову програму можна рекомендувати для розвитку фізичної роботоздатності, силових здібностей та загальної фізичної підготовленості для хлопчиків.

Своєю чергою застосування рухливих ігор зумовило підвищення рівня мотивації та загальний оздоровчий вплив у дітей незалежно від статі, що вкотре доводить ефективність ігрового методу під час занять з дітьми молодшого шкільного віку. При цьому у хлопчиків спостерігався розвиток швидкісних, а у дівчаток – швидкісно-силових якостей, що можна пояснити вдалим підбором ігор і інтересом до ігрової діяльності у дітей. Отже, програму з використанням рухливих ігор доцільно застосовувати з рекреаційно-оздоровчою метою.

Встановлено, що програма із засобами плавання виявилася надзвичайно ефективною у вирішенні завдань покращення функціонування основних систем організму, фізичної роботоздатності, рівня фізичного здоров’я і фізичної підготовленості молодших школярів, а також сприяла розвитку їх мотиваційної і пізнавальної сфери. На нашу думку, такий вплив зумовило використання рухів для розвитку плечового поясу, м’язів спини, рук і ніг, високий рівень фізичних навантажень під час помірних впливів на хребет і суглоби, які притаманні заняттям фізичними вправами у воді. Особливо підвищилися показники дихальної і серцево-судинної системи дітей, що збігається з результатами численних досліджень.
У цілому програма, що містить урок з плавання сприяє підвищенню рівня фізичного здоров’я і фізичної підготовленості школярів.

Використання програми, до якої входять заняття ритмічною гімнастикою, сприяло підвищенню фізичної роботоздатності та рівня фізичного здоров’я у молодших школярів за рахунок танцювальних вправ у помірному та швидкому темпі під музику. Водночас у цьому випадку існував більший вплив на фізичний розвиток, мотиваційну і пізнавальну сферу саме у дівчаток, що вказує на їх більшу зацікавленість заняттями ритмічною гімнастикою і пов’язану з цим більшу активність на уроках. Отже, з метою підвищення силових здібностей, фізичної роботоздатності, рівня фізичного здоров’я у дітей та розвитку пізнавальної сфери у дівчаток можна рекомендувати програму із засобами ритмічної гімнастики.

Програма третього уроку із засобами туризму має позитивний вплив на фізичну роботоздатність та рівень фізичного здоров’я молодших школярів, що пояснюється користю довгих піших прогулянок на свіжому повітрі і розвитку загальної витривалості дітей під час таких переходів. При цьому у хлопчиків зафіксовано розвиток силових здібностей, що зумовлено специфікою туризму. Це свідчить про те, що використання програми із засобами туризму має сенс для розвитку фізичної роботоздатності у дітей, підвищення рівня їх фізичного здоров’я, розвитку силових здібностей і фізичної підготовленості у хлопчиків та фізичного розвитку у дівчаток.

Як свідчать результати дослідження, програма з комплексним підходом до вирішення навчальних, оздоровчих та виховних завдань мала позитивний вплив на фізичний розвиток, функціональні показники основних систем організму, фізичну роботоздатність, рівень фізичного здоров’я, силові здібності, швидкісні здібності, загальну фізичну підготовленість, пізнавальну та мотиваційну сфери учнів. Вочевидь, саме комплексний підхід до розвитку рухових якостей найбільше сприяє гармонійному розвитку молодших школярів, тому що її зміст передбачає застосування рухів, які мають вплив на розвиток усіх груп м’язів і суглобів, на покращення постави і сприяє зростанню рухової активності молодших школярів загалом внаслідок цілеспрямованого заохочення дітей заняттями фізичними вправами.

Оцінювання ефективності програм фізичного виховання здійснювали відповідно до результатів факторного аналізу за найбільш значущими
17 компонентами фізичного розвитку, фізичної підготовленості та пізнавальної і мотиваційної сфери, що виділились в окремі фактори, такі як індекс Кетле, фізична роботоздатність, силові здібності, індекс Робінсона, частота серцевих скорочень, артеріальний тисксист та артеріальний тискдіаст, проба Штанге і Генча, рівень фізичного здоров’я, швидкісний і швидкісно-силовий індекс, загальний бал фізичної підготовленості, розвиток довільної уваги, обсяг і концентрація уваги, а також мотивація до навчання. При цьому бали нараховували або віднімали зважаючи на зареєстровані статистично значущі зрушення між досліджуваними показниками дітей до і після експерименту залежно від того позитивні чи негативні зміни було зафіксовано. Якщо протягом експерименту статистично значущих змін у величині показників не відбулося, бали не нараховувалися взагалі. За якісними критеріями оцінювання ефективності інноваційних програм фізичного виховання здійснювали за результатами педагогічного опитування, яке полягало у встановленні привабливості програми та визначенні самопочуття молодших школярів, а також у з’ясуванні її доступності, що означало відсутність потреби створення спеціальних умов та наявності спеціального обладнання. Залежності від розрахованої суми балів нами встановлювався рівень ефективності впливу програм фізичного виховання на розвиток молодших школярів.

Отже, виявилося, що найефективнішою програмою з фізичного виховання молодших школярів є програма, яка базується на комплексному підході до розвитку рухових якостей і навчанні різних видів фізичних вправ. Загальне оцінювання ефективності програми з елементами рухливих ігор, ритмічної гімнастики та з використанням елементів туризму свідчить, її ефективність перебуває на середньому рівні, традиційна програма виявилась недостатньо ефективною,
а програма з елементами плавання має вищу за середню ефективність (табл. 3).


^ Таблиця 3

Оцінювання ефективності програм фізичного виховання молодших школярів


Тип оцінювання


Стать

Рівень ефективності програм, бали

Типова програма

Експериментальна програма з застосуванням рухливих ігор

Експериментальна програма з застосуванням плавання

Експериментальна програма з використанням ритмічної гімнастики

Експериментальна програма з використанням засобів туризму

Комплексна експериментальна програма

Кількісне

оцінювання

х

+3

+6

+12

+5

+5

+15

д

+1

+7

+11

+8

+5

+16

Якісне оцінювання

х

+2

+2

+2

+1

+2

+3

д

+2

+3

+2

+2

+1

+3

Всього

8

18

27

16

13

37

Примітки: х – хлопчики; д – дівчатка.


Результати дослідження довели, що у молодшій школі не слід використовувати впливів однієї спрямованості, а насамперед треба приділити увагу створенню широкого кола рухових умінь, які в подальшому можуть стати основою для вибору виду спорту або кількох видів і навчанню їх техніки, що і передбачено середньою школою.

Наші дослідження лягли в основу розробки програми «Фізична культура
1–4 класи загальноосвітніх навчальних закладів», (Т. Ю. Круцевич, В. М. Єрмолова, Л. І. Іванова, О. Д. Кривчикова, Г. Г. Смоліус, 2011), яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462, і впроваджується
з 1 вересня 2012 року

У п'ятому розділі «Аналіз й узагальнення результатів досліджень» охарактеризована повнота рішення завдань дослідження.

У процесі дисертаційного дослідження отримано три групи даних: підтверджувальні, такі, що доповнюють наявні розроблення, й абсолютно нові результати з проблеми дослідження.

Результати наших досліджень підтверджують наявні положення стосовно неефективної організації процесу фізичного виховання молодших школярів (С. В. Кіприч, О. І. Кириленко 2007); про те, що діти молодшого шкільного віку мають низький та нижче середнього рівень фізичного здоров’я (Л. В. Квашніна, 2005; Н. М. Гончарова, 2009; І. А. Тюх, 2009), фізичної підготовленості (В. В.Білецька, 2006; Н. В. Москаленко, 2009); про низький рівень ефективності традиційної програми з фізичної культури школярів молодших класів (О. В. Давиденко, 2009; А.  В. Цьось,  2009); про необхідність пошуку ефективніших засобів рухової активності, адекватних віковим можливостям школярів
(А. Г. Васильчук 2007; Л. В. Шуба  2011); про мотивацію дітей до інноваційних видів занять (О. Л. Ковалевська, 2007; С. В. Черноусов, 2009; Г. О. Жук, 2011).

Доповнено дані щодо вікової динаміки показників фізичного розвитку (Н. М. Гончарової, 2009, М. В. Чернявського, 2011, Г. О. Жук, 2011), показників функціональної і фізичної підготовленості (В. В. Білецької, 2008; І. А. Тюх, 2009; С. В. Трачука, 2011).

Доповнено дані (С. В. Сембрата, 2003; О. В. Шиян, 2003; Г. В. Глоби, 2007; С. І. Марченко, 2008) про особливості використання інноваційних засобів у фізичному вихованні школярів.

Абсолютно новими даними є визначення адекватності інноваційних експериментальних програм віковим особливостям фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, основою яких є гармонійність фізичного розвитку, пізнавальної та мотиваційної сфери учнів; визначення характеру впливу традиційних та інноваційних засобів рухової активності на розвиток фізичних здібностей та пізнавальну і мотиваційної сферу молодших школярів, які залежать від спрямованості засобів фізичного виховання; визначено структуру головних факторів, що характеризують фізичний стан, пізнавальну та мотиваційну сферу учнів 2–4 класів, що дозволило розробити критерії ефективності інноваційних програм; доведено, що найефективнішою є програма фізичної культури з комплексним використанням засобів фізичного виховання в урочній формі занять, а не з модульним наповненням одного з видів рухової активності на третьому уроці фізичної культури.

  1   2

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни пацалюк костянтин григорович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерства освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України бібік руслан вікторович
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України воробйова анастасія володимирівна
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни анікєєв дмитро михайлович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України скомороха ольга станіславівна
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання і спорту України
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни хрипко інна василівна iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи