Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Сторінка1/4
Дата02.07.2012
Розмір0.65 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3   4

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет фізичного виховання і спорту України




ПАВЛЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ



УДК: 796:001.89


ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ НАЦІОНАЛЬНИХ КОМАНД ДО ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР




24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з фізичного виховання і спорту




^




Київ – 2012

Дисертацією є рукопис




Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України




^

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор

Платонов Володимир Миколайович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, ректор




^ Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Полякова Тетяна Дмитрівна, Білоруський державний університет фізичної культури, проректор з наукової роботи;



доктор педагогічних наук, професор ^ Максименко Георгій Миколайович, Луганський національний університет імені Т. Г. Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, професор кафедри олімпійського та професійного спорту;

доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент ^ Козіна Жаннета Леонідівна, Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри циклічних видів спорту та спортивних ігор




Захист відбудеться 26 квітня 2012 р. о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).




^

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).




^

Автореферат розіслано 23 березня 2012 р.




Учений секретар


спеціалізованої вченої ради В. І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність. У сучасному суспільстві наука продовжує бути одним із провідних факторів розвитку різних сфер людської діяльності. Найважливіше її призначення – виробництво знань та впровадження їх у практику. Проте, має місце суттєве протиріччя між великими обсягами отриманих наукових знань та спроможністю втілити найактуальніші з них в ту чи іншу сферу практики (М. Кайку, 2004). Особливо гостро ця проблема стоїть у спорті вищих досягнень, де високі спортивні результати стали частиною глобальної конкуренції між країнами. Для досягнення переваг спортсменів на найважливіших міжнародних змаганнях від науковців вимагають не тільки розбудови знань, а й удосконалення та формування технологій їх використання. Необхідність підвищення ефективності впровадження досягнень науки, науково-технічного прогресу, передового досвіду у спортивну практику робить науково-методичне забезпечення (НМЗ) важливою складовою системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті (Ф. Суслов та ін., 1995;
Т. Абсалямов, 2003; Х. Созанськи, 2003; В. Платонов, 2004, 2009; В. Дрюков,
Т. Містулова, 2004; М. Кобринський та ін., 2007).

Наукове опрацювання НМЗ підготовки спортсменів здійснюється переважно у рамках фундаментальних та прикладних досліджень інших проблем олімпійського спорту: реалізації окремими країнами державної політики з розвитку спорту вищих досягнень (В. Платонов, 2004, 2010; Г. Дігель, М. Фарнер, 2009; J. Riordan, 1986;
M. Green, B. Houlihan, 2007, 2011; M. Nicholson, 2010), підготовки спортсменів в олімпійських циклах (В. Дрюков, 2002; В. Платонов та ін., 2005, 2009;
C. Португалов, Б. Шустін, 2006; М. Масрі, 2006: А. Головачев, 2008; Y. Moon,
S. Youn, 2004), вдосконалення системи підготовки в окремих видах спорту
(М. Булатова, 1997; О. Демінський, 2003; Г. Лісенчук, 2004; Р. Ахметов, 2005;
Ю. Шкребтій, 2005; А. Дьяченко, 2005; Т. Полякова, 2010; Г. Максименко, 2010;
В. Виноградов, 2010; Ж. Козіна, 2011; J. Wesson, 2002). Великий обсяг емпіричного матеріалу, що стосується НМЗ, міститься у документальних джерелах з підготовки національних команд. Практично відсутні дослідження, що узагальнюють теоретичні та емпіричні знання про систему науково-методичного забезпечення спортивної підготовки. На сьогодні виникла важлива проблема невідповідності наявного рівня розрізнених знань про НМЗ та його значущості для системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті.

Аналіз підходів до формування системи науково-методичного забезпечення свідчить про необхідність вирішення даної проблеми шляхом узагальнення історичних та сучасних теоретичних напрацювань і практичного досвіду з підготовки національних команд, які займали лідируючі позиції на Олімпійських іграх у різні періоди розвитку світового співтовариства. У Союзі Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), Німецькій Демократичній Республіці, інших країнах колишнього соціалістичного табору було сформовано ефективну систему науково-методичного забезпечення, що надавала їм перевагу перед іншими країнами на Олімпійських іграх. Було визначено основні напрями, організаційні форми, управлінські засади та зміст науково-методичного забезпечення (М. Озолін, 1970; Д. Харре, 1971; Л. Матвєєв, 1977; В. Платонов, 1980, 1987; В. Суслов та ін., 1995; Л. Хоменков, 1996; G. Schnabel et al., 1994). Набутий досвід перейняли країни, які були зацікавлені у покращенні спортивних досягнень своїх національних команд на Олімпійських іграх. Приклад Австралії, Китаю, Японії, Великої Британії, Кореї та інших країн свідчить, що адаптоване до місцевих умов, традицій науково-методичне забезпечення створило передумови для значного підвищення рівня світових досягнень національних команд за короткий термін (В. Платонов, 2010;
J. Bloomfield, 2003; F. Hong, 2010; B. Houlihan, 2011; Y. Moon, S. Youn, 2008;
M. Yamamoto, 2008).

Положення, що успішно реалізовувалися в умовах колишньої соціалістичної системи, вимагали науково обґрунтованої модернізації у нових соціально-політичних реаліях, які склалися наприкінці ХХ ст. Істотним недоліком наукових праць зарубіжних учених, представлених на матеріалі країн, що мають високі спортивні досягнення на сучасному етапі, є часте ігнорування наступності в розвитку системи олімпійської підготовки, замовчування наукових розробок, досвіду та досягнень радянської школи (В. Платонов, 2010). Тому формування системи принципів та способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності з науково-методичного забезпечення олімпійської підготовки має ґрунтуватися на інтеграції базових методологічних основ і сучасних тенденцій. Відповідно до такого концептуального підходу доцільно визначити перспективні шляхи удосконалення організації науково-методичного забезпечення підготовки національних команд України до Олімпійських ігор. Отже, тема досліджень набуває актуального значення.

^ Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційну роботу виконували відповідно до «Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001–2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, тема 1.28 «Оптимізація науково-методичного забезпечення підготовки спортсменів високої кваліфікації на різних етапах олімпійського чотириріччя», № державної реєстрації 0101U004943 (співвиконавець теми), «Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр.» Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, тема 1.3.5 «Організаційні та практичні основи науково-методичного забезпечення підготовки національних команд до Олімпійських ігор», № державної реєстрації 0106U010995 (керівник теми) та «Зведеного плану у сфері фізичної культури і спорту на 2011–2015 рр.» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, тема 2.14 «Організаційно-методологічні основи педагогічного та психологічного забезпечення підготовки збірних команд України», № державної реєстрації 0111U004107 (керівник теми).

^ Мета дослідження – визначити місце науково-методичного забезпечення у сучасній системі олімпійської підготовки, охарактеризувати його структуру та зміст як найважливішого фактору, що визначає успіх національних команд на Олімпійських іграх.

^ Завдання дослідження.

  1. Здійснити ретроспективний аналіз науково-методичної літератури та охарактеризувати методологічні основи науково-методичного забезпечення підготовки національних команд до Олімпійських ігор.

  2. Виявити сучасні тенденції науково-методичного забезпечення підготовки національних команд провідних спортивних країн до Олімпійських ігор.

  3. Розробити концептуальну модель системи науково-методичного забезпечення підготовки спортсменів в олімпійському спорті.

  4. Провести аналіз науково-методичного забезпечення підготовки українських спортсменів до Олімпійських ігор відповідно до інноваційного процесу.

  5. Сформувати цілісну систему організації, функціонування та розвитку національної інфраструктури науково-методичного забезпечення підготовки збірних команд України до Олімпійських ігор.

^ Об'єкт дослідження – система підготовки національних команд до Олімпійських ігор.

Предмет дослідження – науково-методичне забезпечення як складова системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті.

^ Методологія дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження склали загальні положення та настанови діалектичного і наукового методів та системного підходу, адаптовані відповідно до досягнення поставленої мети. Базовою методологічною настановою наукового дослідження було трансформування теоретичних та емпіричних знань з підготовки національних команд, які мають високі результати на Олімпійських іграх, в органічну цілісність – взаємозалежні, взаємопов’язані та взаємообумовлені системи знань та діяльності з НМЗ підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Теоретичну основу склали основні положення теорії олімпійського спорту (М. Озолін, 1970; В. Платонов, 2009; Л. Матвєєв, 2010), теорії систем (Л. Берталанфі, 1960; О. Богданов, 1989; І. Блауберг, 1997; Е. Юдін, 1997), теорії управління (О. Рой, 2008; В. Черняк, 2008; Л. Бурганова, 2009), теорії організації (Р. Дафт, 2006; В. Парахіна, Т. Федоренко, 2008; Б. Мільнер, 2009) та наукознавства (П. Рачков, 1974; С. Кара–Мурза, 1989; Г. Добров, 1998). Емпірична база ґрунтувалась на узагальнених явищах, подіях та фактах підготовки національних команд, які домоглися успіхів на Олімпійських іграх.

^ Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи були використані такі методи: теоретичні загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння та узагальнення), системні (структурний аналіз, функціональний аналіз, структурно-функціональний аналіз, історичний метод, синергетичний аналіз та системне моделювання), емпіричні (вивчення друкованих та електронних джерел інформації, опис).

^ Наукова новизна.

У результаті наукових досліджень у дисертації вперше:

– упорядковано та зведено у цілісну систему організаційно-методологічні основи науково-методичного забезпечення підготовки національних команд, які мають високі спортивні досягнення на різних етапах сучасної історії олімпійського спорту. До методологічних основ формування системи НМЗ у країнах колишнього соціалістичного табору віднесено: державне регулювання спортивної та наукової діяльності, директивне планування спортивної підготовки та науково-дослідної роботи, екстенсивну кадрову політику у сферах науки та спорту, пріоритетність наукових розробок проблем спорту вищих досягнень, діяльність комплексних наукових груп, поширення знань переважно через видавничу продукцію. Визначено сучасні тенденції організації НМЗ: посилення впливу наукового компоненту у системі управління спортом, систематизація нормативно-правової бази спортивної науки, розгалуженість мережі наукових та навчальних закладів, створення національних спортивних тренувальних центрів, зростання кількості та якості наукових послуг, розвиток інформаційно-комунікаційних інфраструктур, стимулювання наукової діяльності. Показано історичну наступність організаційно-методологічних основ НМЗ підготовки спортсменів в олімпійському спорті;

– розроблено концептуальну модель НМЗ підготовки національних команд до Олімпійських ігор, яка структурно упорядкувала сукупність понять та причинно-наслідкових зв'язків між ними в історичному, цільовому, інтеграційному, компонентному, функціональному, структурному, управлінському, ресурсному та комунікаційному аспектах. Виділено три групи факторів: ті, що обумовлюють формування НМЗ спортивної підготовки, фактори реалізації НМЗ підготовки до Олімпійських ігор та фактори, що впливають на НМЗ олімпійської підготовки;

– сформовано цілісну систему організації, функціонування та розвитку національної інфраструктури науково-методичного забезпечення підготовки збірних команд України до Олімпійських ігор. Показано, що усвідомлення потреб і можливостей використання інновацій у спортивній підготовці веде до прийняття ряду нормативних та регламентуючих документів, опрацювання та перевірки різних організаційно-управлінських, кадрових, інформаційних та матеріально-технічних засад. Подальший розвиток національної інфраструктури пов’язаний з поширенням та реалізацією у стабільних умовах нововведень, котрі дають позитивний ефект у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних спортсменів на світовій арені;

– визначено етапи розвитку НМЗ підготовки спортсменів – емпіричний, теоретичний та технологічний, які пов’язані з формуванням системи знань та удосконаленням системи олімпійської підготовки національних команд;

– виділено якісні властивості НМЗ спортивної підготовки, що визначають його цілісність та особливості як системи. Виконання властивих функцій (пізнавальної, експертної, практичної, технологічної, інституційної та управлінської) здійснюється з дотриманням специфічних принципів (адаптивності та динамічності, інтеграції та збалансованості, пріоритетності, інформатизації, комерціалізації);

– розроблено гнучку адаптивну організаційно-управлінську структуру науково-методичного забезпечення підготовки національних команд до Олімпійських ігор, де тимчасові робочі наукові об’єднання (комплекси, служби, групи) впроваджують у практику інноваційні технології та розробки, які є результатом фундаментальних і прикладних досліджень постійно існуючих навчальних та наукового-дослідних закладів, перерозподіляючи їхній кадровий та матеріально-технічний ресурси;

– доповнено та розширено характеристики системності НМЗ олімпійської підготовки його розвиток, функціонування, склад, структуру, організацію та середовище;

– доповнено і уточнено уявлення про систему забезпечення підготовки збірних команд даними про структурно-функціональні зв’язки її підсистем. Показано, що удосконалюючи інші складові системи забезпечення спортивної підготовки, НМЗ тим самим створює найсприятливіші умови і для свого розвитку.

^ Практична значущість дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних пропозицій до структури та змісту системи НМЗ підготовки національних команд, організації, функціонування та розвитку національної інфраструктури НМЗ спорту вищих досягнень у сучасних умовах. Результати роботи можуть бути використані в загальній системі підготовки спортсменів в олімпійському спорті, у практичній діяльності державних структур, навчальних закладів, наукових установ та організацій, причетних до НМЗ підготовки національних команд до Олімпійських ігор.

Результати досліджень використовували під час вирішення практичних завдань, пов’язаних із плануванням, організацією й проведенням НМЗ підготовки збірних команд України до Олімпійських ігор. Надані рекомендації та пропозиції враховували під час підготовки матеріалів з наукового забезпечення до нової редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт»; заходів з виконання Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007–2011 рр., затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 р. № 1594; «Стратегії формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 р.», схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 592-р; «Стратегії розвитку спорту в Україні», ініційованої Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту 2010 р.; а також «Положення про організацію науково-методичного забезпечення підготовки спортсменів України – кандидатів на участь в Іграх ХХІХ Олімпіади», затвердженого спільним наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту і Національного олімпійського комітету України від 12 квітня 2007 р. № 1133/79; «Положення про паспорт спортсмена», затвердженого наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту від 8 листопада 2007 р. № 4006, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Головні положення дисертаційної роботи використовували в організаційних та практичних заходах комплексу з НМЗ підготовки спортсменів України – кандидатів на участь в Іграх ХХІХ Олімпіади; були підґрунтям програми розвитку психологічної служби збірних команд України, положення про організацію роботи мобільних діагностичних лабораторій, концепції розвитку Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту.

^ Особистий внесок здобувача. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто і відображають авторське бачення вирішення проблеми підвищення ефективності НМЗ підготовки спортсменів в олімпійському спорті та формування цілісної системи НМЗ підготовки національних команд до Олімпійських ігор.

^ Апробацію результатів дисертації здійснювали у вигляді доповідей на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми спорту вищих досягнень в сучасних умовах» (Київ, 2003); «Фізичне виховання і спорт у сучасних умовах» (Черкаси, 2004); IV Міжнародній конференції з тренування (Серрес, 2004); XIІ, XIII, XIV Міжнародних науково-методичних конференціях «Управління удосконаленням тренованості та працездатності спортсменів» (Спала, 2003, 2004, 2005); Міжнародній науковій конференції «Олімпізм і спортивна наука» (Мінськ, 2006);
Х Об'єднаній Міжнародній сесії президентів або директорів НОА та членів НОК (Олімпія, 2010); ІІ, IV Міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених «Молодь та олімпізм» (Київ, 2009, 2011); VІІІ, ІХ, Х, ХІ, XIV,
XV Міжнародних наукових конгресах «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Алмати, 2004; Київ, 2005; Гданськ, 2006; Мінськ, 2007; Київ, 2010; Кишинів, 2011).

Публікації. Результати дослідження викладено в 62 роботах, з них –
1 монографія, 49 статей у наукових журналах і збірниках (33 з них – у фахових виданнях), 12 методичних рекомендацій і публікацій, які додатково відображають результати наукових досліджень.

^ Структура та обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на
428 сторінках. Робота містить вступ, шість розділів, висновки, список використаних літературних джерел (423 найменування), додаток. Вона ілюстрована 24 таблицями і 96 рисунками.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; вказано на зв'язок із науковими планами, темами; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологію та методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи; а також визначено особистий внесок здобувача, представлено інформацію про апробацію результатів та публікації за темою дисертаційної роботи.

Перший розділ дисертації «^ Формування науково-методичного забезпечення олімпійської підготовки (історичний аналіз)» присвячено ретроспективному вивченню НМЗ підготовки національних команд до Олімпійських ігор й характеристиці його методологічних основ. Формування олімпійської підготовки як системи більшість фахівців пов’язують із виходом на міжнародну спортивну арену спортсменів колишнього СРСР та інших соціалістичних країн, які за дуже короткий час посіли передові позиції на Олімпійських іграх. Серед ключових особливостей радянської системи спортивної підготовки виділяють централізоване управління і контроль, державну підтримку, підготовку висококваліфікованих тренерів, етапність та нормативність багаторічної підготовки, пошук та підтримку талановитої молоді, комплексність проведення внутрішніх змагань відповідно до Олімпійських ігор, активне використання можливостей спортивної медицини та спортивної науки (В. Суслов та ін., 1995;
Л. Хоменков, 1996; В. Платонов, 2004, 2009; D. Howell, 1975; G. Schnabel et al., 1994; M. Green, 2007).

Показано, що для передової системи НМЗ були характерними: державне регулювання спортивної та наукової діяльності, директивне планування спортивної підготовки та науково-дослідної роботи, екстенсивна кадрова політика у сферах науки та спорту, пріоритетність наукових розробок проблем спорту вищих досягнень, перевага діяльності комплексних наукових груп, поширення знань переважно через поліграфічну продукцію.

Представлено напрями адаптації методологічних основ НМЗ до сучасних політичних, соціальних та економічних умов. Розвиток спортивної науки та практики здійснювався згідно з державними директивними документами, зі строго централізованим управлінням і контролем, на основі бюджетного фінансування
(М. Крамер, 1971; А. Корольова, 1980; К. Ульрих, 1980; Є. Разумовський, 1982;
С. Вайцеховський, 1984; А. Чесноков, 2007). Його відповідність певним політичним, соціальним та економічним умовам забезпечувала високі спортивні досягнення спортсменів колишніх соціалістичних країн на Олімпійських іграх. Зміни цих умов вимагають модифікації моделі, що проіснувала кілька десятиліть без кардинальних перебудов. У державному регулюванні актуальним стає перехід до різноманітних правових і економічних механізмів стимулювання олімпійського спорту й спортивної науки. Вони мають залишатися національним надбанням, пріоритетом у державній політиці країни.

Для розвитку науки та спорту у соціалістичних країнах була характерною загальнодержавна планово-командна система. Дотримання директив виконання державних завдань було обов’язковим для всіх установ, організацій, оскільки відповідно до них розподілялись ресурси (Л. Гатовський, 1971; Е. Громадський, 1971; Т. Абсалямов, С. Вайцеховський, 1985; В. Зуєв, 2004; J. Baur et al., 1998). Це сприяло зосередженню всіх наявних ресурсів країни на забезпеченні високих досягнень спортсменів цих країн на світовій арені, часто за рахунок інших складових спортивної сфери. В умовах ринкових відносин плани мають набувати стратегічного рекомендаційного характеру з можливістю оперативного використання альтернативних шляхів вирішення поставлених завдань залежно від досягнень науково-технічного прогресу, особистої зацікавленості фахівців у високій продуктивності і якості їхньої роботи, ресурсних можливостей країни.

Для кадрової політики СРСР був характерним екстенсивний розвиток, пріоритетною рисою якого було збільшення кількості наукових та науково-педагогічних працівників (В. Лапко, 1984; В. Зациорський та ін., 1988; Г. Алексєєв, 1990; Д. Шведов, 2002; Н. Rцder, 2006). Перехід сфери фізичної культури та спорту у 1980–1990 рр. в умовах обмежених ресурсів на інтенсивний шлях розвитку вимагає структурної перебудови використання кадрового потенціалу країни.

Досягненню спортсменами соціалістичних країн значних успіхів сприяла стійка увага науковців до розробки актуальних питань спортивної підготовки
(В. Зациорський, 1963, М. Озолін, 1970; А. Тер-Ованесян, 1972; Л. Матвєєв, 1977;
В. Платонов, 1980; А. Віру, 1984; А. Пуні, 1985; Р. Пілоян, 1988; А. Лехверт, 1989). Однак, за останні 20 років проблематика спорту вищих досягнень та підготовки спортивного резерву втратила пріоритетне місце в наукових дослідженнях сфери фізичної культури і спорту (В. Баранов та ін., 2006). Тому актуальним стає пошук шляхів поновлення зацікавленості наукових працівників цих країн до фундаментальних і прикладних досліджень для задоволення потреб спортивної практики без шкоди для іншої наукової проблематики сфери фізичної культури і спорту.

Комплексні наукові групи (КНГ) розглядали як основну організаційну форму НМЗ підготовки національних команд (Є. Грозін, 1969; І. Вржеснєвський, 1972;
Л. Жданов, 1978; В. Мартинов, 1984; Ю. Фомін, З. Смеловська, 1998). Взаємозалежне та взаємообумовлене поєднання прикладної та теоретичної наукової діяльності наукових груп забезпечувало вирішення як завдань конкретного виду спорту, так і розвиток спортивної науки. Спрямування значних ресурсів на спорт вищих досягнень давало можливість створювати комплексні групи з усіх олімпійських видів спорту, що було пріоритетним напрямом активізації діяльності з НМЗ підготовки збірних команд, але разом з тим, завуалювало повільний рух якісних її перетворень, застосування інших організаційних форм.

Важливим засобом впровадження наукових розробок у практичну діяльність, разом із інститутом КНГ, була видавнича діяльність. Для задоволення потреб спортивної практики у соціалістичних країнах планомірно розвивалося наукове видавництво (В. Козьміна, 1970; В. Лях, 1998; С. Пронін, 2005; В. Бобирь,
С. Тюленьков, 1976; Е. Аракелян, І. Шаргородська, 1990). Однак із бурхливим зростанням у світі знань з підготовки спортсменів вирішувати питання їх поширення тільки шляхом друкованих видань ставало все складніше. Тому подальший процес поширення нових знань, передового практичного досвіду, досягнень науково-технічного прогресу нерозривно пов'язаний з міжнародною інтеграцією та електронними інформаційними технологіями.

Було зроблено узагальнення, що під час вирішення проблеми формування системи НМЗ олімпійської підготовки на сучасному етапі першочерговим є модернізація методологічних основ передової системи підготовки національних команд країн колишнього соціалістичного табору.

У другому розділі дисертації
  1   2   3   4

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України лахно олена геннадіївна
Роботу виконано у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України icon­­­­Про формування варіативної складової
Міністерства освіти І науки, молоді І спорту України, схвалення відповідною комісією Науково–методичної ради з питань освіти Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України арєшина юлія борисівна
Роботу виконано в Інституті фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Міністерство...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни анікєєв дмитро михайлович
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України бібік руслан вікторович
Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України скомороха ольга станіславівна
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України воробйова анастасія володимирівна
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconФорма № н 04 міністерство освіти І науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ міністерство освіти І науки, молоді та спорту автономної республіки крим рвнз «кримський гуманітраний університет» (м. Ялта) інститут економіки та управління кафедра затверджую

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет фізичного виховання І спорту україни
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання І спорту України, Міністерство освіти І науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання і спорту України
Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи