Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
Сторінка1/13
Дата02.07.2012
Розмір2.3 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет


П. І. Гайда, П. Є. Трофименко, М. М. Ляпа


ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПОЛЬОТУ І

КОНСТРУКЦІЇ РАКЕТ


Навчальний посібник


Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України


Суми

Сумський державний університет

2011

УДК 629.76 (075.8)

ББК 68.501я72

Г 14


Рецензенти:

О. М. Загорка – доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Київського національного університету оборони України;

^ В. К. Майборода – доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Київського інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України;

^ О. Л. Глушкевич – кандидат військових наук, доцент Київського центру воєнно-стратегічних досліджень


Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для слухачів, курсантів та студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-6555 від 22.07.2011 р.)




Г 14



Гайда П. І.

Основи теорії польоту і конструкції ракет : навчальний посібник / П. І. Гайда, П. Є. Трофименко, М. М. Ляпа. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – 248с.

ISBN 978-966-657-396-7


Навчальний посібник містить: основні відомості про рух ракет у просторі; системи координат, за допомогою яких описують рух літальних апаратів; сили та моменти, що діють на ракету в польоті; фактори, які впливають на розсіювання ракет; наведені рівняння руху літальних апаратів для АДТ і ПДТ.

Посібник призначений для студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу напряму підготовки «Бойове застосування з’єднань, частин і підрозділів, озброєних комплексами тактичних ракет».

УДК 629.76 (075.8)

ББК 68.501я72

© Гайда П. І., Трофименко П. Є.,

Ляпа М. М., 2011

ISBN 978-966-657-396-7 © Сумський державний університет, 2011


Зміст

С.

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


Скорочення, прийняті в тексті посібника . . . . . . . . . . . .


Розділ 1 Загальні положення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.1 Короткий історичний огляд розвитку ракетної зброї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.2 Загальні поняття про реактивний рух . . . . . . . . .

1.3 Рівняння руху ракет у загальному вигляді . . . . .

1.4 Основні закони класичної механіки . . . . . . . . . . .

1.5 Рівняння поступального та обертального руху тіл змінної маси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.6 Фізична сутність та формула сили тяги . . . . . . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . . .


Розділ 2 Основні відомості щодо руху літальних

апаратів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.1 Швидкість та траєкторії польоту ракет . . . . . . .

2.2 Траєкторії руху ракет у центральному полі

тяжіння та космічні швидкості . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2.1 Колова траєкторія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2.2 Еліптична траєкторія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2.3 Параболічна траєкторія . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2.4 Гіперболічна траєкторія . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.3 Формула Ціолковського щодо ідеальної

швидкості руху ракети . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.4 Загальні відомості щодо траєкторії польоту

балістичної ракети . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . .


Розділ 3 Системи координат, що описують рух ракет . .

3.1 Загальна характеристика систем координат, що

використовується для опису просторового руху ракет .

3.2 Системи координат, що використовуються для опису руху центра мас ракети . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.3 Системи координат, що використовуються для опису руху навколо центра мас ЛА . . . . . . . . . . . . . . .

3.4 Взаємна орієнтація основних систем координат

3.5 Перетворення координат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.5.1 Матриця напрямних косинусів для переходу від стартової до зв’язаної системи координат . . . . . . . . . .

3.5.2 Матриця напрямних косинусів для переходу від зв’язаної до швидкісної системи координат . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . .


Розділ 4 Сили та моменти, що діють на ракету в польоті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.1 Загальна характеристика сил, що діють на

ракету в польоті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.2. Сили тяжіння та коефіцієнти перевантаження .

4.3. Відхилення по дальності і напрямку, обумовлені дією сили Коріоліса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.4 Аеродинамічна сила, її склад та причини

виникнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.5 Підіймальна та бокова сили . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.6 Сила лобового опору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.7 Аеродинамічні моменти. Управляючі сили та моменти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.7.1 Аеродинамічні моменти . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.7.2 Способи створення управляючих сил та

моментів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . .


Розділ 5 Рівняння руху літальних апаратів . . . . . . . . . . .

5.1 Рівняння руху літальних апаратів як

математична модель польоту . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5.2 Рівняння руху ракет на активній ділянці

траєкторії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5.3 Рівняння руху ракет на пасивній ділянці

траєкторії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . .


Розділ 6 Стійкість і стабілізація руху ракет . . . . . . . . . . .

6.1 Фактори, які впливають на розсіювання ракет .

6.2 Загальні поняття щодо стійкості руху і

стабілізації ракет . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6.3 Стабілізація ракет оперенням . . . . . . . . . . . . . . .

6.4. Стабілізація обертанням . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . .



Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


^ Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


6


10


11


11

18

21

26


32

39

42


43

43


50

52

55

57

58


58


64

69


70


70


72


77

82

87


87


92

93


94


94

95


104


112

121

127


134

138


146

161


162


162


164


171

178


179

179


180

187

196

212


213


215


217



Вступ


Ракетні війська як складова одного із основних родів Сухопутних військ ракетних військ і артилерії - є головним засобом вогневого ураження противника в бою та операції. Вони можуть знищувати засоби ядерного нападу противника, угруповання його військ, авіацію на аеродромах і об’єкти ППО; уражати резерви, пункти управління, руйнувати вузли комунікацій та інші важливі об’єкти. На приморських напрямах можуть залучатися для ураження сил флоту противника, його морських десантів. Володіючи значною дальністю ураження, могутністю, точністю пусків, здатністю до широкого маневру і можливістю швидкого зосередження ударів по різноманітних об’єктах, ракетні війська сьогодні і в майбутньому будуть залишатися одним із найважливіших засобів ураження противника та забезпечення успішного виконання поставлених завдань загальновійськовими з’єднаннями, частинами. Це вимагає від офіцерського складу ракетних військ всебічної підготовки як у теоретичному плані, так і в плані практичного виконання задач, що визначені в керівних документах.

Підготовка висококваліфікованих офіцерів-ракетників, які володіють фундаментальними теоретичними знаннями і практичними навичками з бойового застосування ракетного озброєння повною мірою залежить від умов організації навчального процесу у вищому навчальному закладі. У свою чергу, якість підготовки слухачів пов’язана, по-перше, - з рівнем професійної майстерності науково-педагогічних працівників (знання навчального матеріалу, військового досвіду, методики його доведення, зв’язок з науковими дослідженнями та інше), а по-друге, це стан матеріально-технічного забезпечення (зразки озброєння, засоби навчання, дидактичні засоби, наявність літератури і т. ін.). За таких умов командувач Сухопутних військ вимагає суттєвого підвищення рівня технічної і спеціальної підготовки молодших офіцерів ракетних військ як кадрових, так і запасу. Це дасть змогу уміло застосовувати ракетне озброєння в різних видах бойових дій, у складних умовах обстановки.

Метою написання даного навчального матеріалу стала необхідність розкриття програмного матеріалу з предметів «Конструкція ракет», «Наземне обладнання ракетних комплексів», викладеного українською мовою, для навчання студентів за програмою підготовки офіцерів запасу.

Навчальні предмети «Конструкція ракет», «Наземне обладнання ракетних комплексів» поряд з «Тактикою ракетних військ», «Топогеодезичною підготовкою» і «Експлуатацією ракетного озброєння» займають провідні місця у підготовці спеціалістів ракетних військ. Із 379 годин навчального часу з військово-технічних предметів 147 годин належать «Конструкції ракет». У результаті вивчення повного курсу програми навчального предмета «Конструкція ракет» студенти повинні:

знати:

- основні закони механіки;

- фізичну сутність руху матеріальної точки в просторі;

- види траєкторії та умови використання;

- системи координат, що використовуються для управління польотом ракет;

- сили та моменти, що діють на ракету під час польоту, та способи управління ними;

- фактори, що впливають на розсіювання траєкторії руху ракети та способи стабілізації;

уміти:

- розрахувати швидкість польоту ракети;

- користуватися математичним апаратом перетворення координат із однієї системи в іншу;

- визначати величину і напрями сил та моментів, що діють на ракету під час польоту;

- проводити розрахунок аеродинамічних сил балістичних ракет;

- користуватися системою диференціальних рівнянь для активної та пасивної ділянок траєкторії польоту балістичної ракети.

Саме зміст цих знань і умінь розкривається у посібнику.

Навчальний посібник складається із шести розділів, кожен із яких містить у собі відповідний матеріал, визначений навчальною програмою «Конструкції ракет».

У першому розділі показана історія розвитку ракетної техніки і вклад учених на різних етапах цього процесу. Наведені загальні поняття щодо реактивного руху, основних законів класичної механіки, а також рівнянь поступального і обертального руху літальних апаратів змінної маси.

У другому розділі розміщений навчальний матеріал, що висвітлює теоретичні питання швидкості і траєкторії польоту ракет, поняття ідеальної швидкості польоту та загальні відомості щодо траєкторії польоту балістичної ракети.

Третій розділ навчального посібника розглядає питання систем координат, що використовуються як при дослідженні характеру польоту ракети в період її проектування, так і в практиці підготовки польотного завдання під час бойового пуску ракети.

Четвертий розділ розкриває характер сил та моментів, що діють на ракету і впливають на траєкторію її польоту, висвітлені способи створення сил та моментів, що управляють польотом ракети.

У п’ятому розділі розкривається зміст математичного моделювання польоту ракети як на активній, так і пасивній ділянках траєкторії польоту та математична модель руху ракети на ділянці програмного розвороту.

У шостому розділі висвітлюється сутність стійкості та стабілізації польоту ракети, викладені основні теоретичні поняття та способи досягнення стабілізації руху ракети в просторі.

Разом з тим при написанні посібника використовувався матеріал відповідної тематики, розроблений у ВВНЗ системи освіти Міністерства оборони України, насамперед Харківського університету Повітряних сил і Військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету. Необхідно зазначити, що навчальний посібник з питань теорії польоту ракет для студентської аудиторії, які отримують кваліфікацію офіцерів запасу, розроблюється вперше і має можливість подальшого удосконалення.

Автори висловлюють щиру вдячність: заслуженому діячу науки і техніки України, доктору військових наук, професору О. М. Загорку; заслуженому працівнику народної освіти України, доктору педагогічних наук, професору В. К. Майбороді; заслуженому працівнику освіти України, кандидату військових наук, професору В. О. Колеснікову, кандидату військових наук, доценту О. Л. Глушкевичу; кандидату технічних наук, старшому науковому співробітнику Грабчаку В. І.; кандидату технічних наук, доценту Лисенку В. М.; Новаку Д. А. за корисні поради і зауваження, які вони надали під час підготовки посібника та рецензування його рукопису.


^ Скорочення, прийняті в тексті посібника


АДТ – активна ділянка траєкторії

БР – балістична ракета

ГЧ – головна частина

ДТП – двигун на твердому паливі

КЛА – космічні літальні апарати

ЛА – літальний апарат

НОРК – наземне обладнання ракетних комплексів

ОУ – органи управління

ПАТ – пороховий акумулятор тиску

ПДТ – пасивна ділянка траєкторії

ППТ – плоско - паралельне поле тяжіння

ПТКР – протитанкова керована ракета

РВіА – ракетні війська і артилерія

РВ – ракетні війська

СА – стандартна атмосфера

СК – система координат

ЦМ – центр мас

ЦПТ – центральне поле тяжіння

ЦТ – центр тяжіння

ШСЗ – штучний супутник Землі


Розділ 1


^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


    1. Короткий історичний огляд розвитку ракетної зброї


Космонавтика (від грецького ??????) – Всесвіт і ??????? - мистецтво мореплавання процес дослідження космічного простору за допомогою автоматичних і керованих космічних апаратів, а також самі польоти в космічний простір.

Сам термін був запропонований одним із піонерів радянської ракетної техніки Г. Е. Лангемаком (1898–1938).

Космічними досягненнями, що широко використовуються сьогодні великою кількістю галузей і напрямків фундаментальної науки, маємо бути вдячні перш за все тим ученим, які зробили вклад у розвиток теорії і практики ракетобудування.

Теорія польоту ракет має визначну історію і її здобутки базуються на великій кількості наукових досліджень, які тією чи іншою мірою стосуються даної галузі. Насамперед це питання аеродинаміки, закони механіки, теорія автоматичного регулювання, теорія коливань, метеорологія, геодезія та ін.

Роботи з дослідження механіки матеріальних систем, сил і моментів, що діють на літальні апарати, відомі ще з середини ХIX століття, коли на науковому рівні почали розглядати основи ракетної техніки і перша спроба була зроблена К. І. Константиновим (1817–1871).

Піонером теоретичних основ ракетної техніки є М. І. Кибальчич (1853–1881), заслугою якого слід вважати те, що він довів можливість використання ракето динамічного принципу створення підйомної сили, що виключає повітря, як опорне середовище. У своїх роботах М. І. Кибальчич порушив цілу низку проблем будування ракетної техніки, а саме, конструкція ракет та принципи управління ракетою. Він також зробив проект космічного апарату для польоту людини.

Друга половина XIX століття характерна прогресом розвитку цілої низки наук, які теж пов’язані з подальшим розвитком ракетної техніки та галузей науки з теоретичного обґрунтування проблемних питань.

Так, наприклад, М. Є. Жуковський (1847–1921) зробив значний вклад у теорію аеродинамічного принципу руху. Він є автором ряду положень теорії польоту балістичних ракет.

Заснований під керівництвом М. Є. Жуковського та С. О. Чаплигіна (1869–1942) ЦАДІ (Центральний аеродинамічний інститут) став каталізатором у подальшому розвитку аеродинаміки як науки.

Суттєвих здобутків було досягнуто в аеродинаміці російськими вченими М. О. Забудським (1853–1917) та М. В. Маєвським (1823–1892), особливо в питаннях «Зовнішньої балістики».

З питань систем управління польотом ракети суттєвий внесок зроблено І. О. Вишнєградським (1831–1895) та О. М.Ляпуновим (1857–1918).

У кінці XIX на початку XX століття вагомі результати з питань теорії та конструкції ракетобудування та управління польотом ракет досягли вчені Франції, США, Німеччини, Австрії. Так, німецький учений Герман Оберт (1894–1989) у 1920 р. у своїх працях виклав принципи міжпланетних польотів.

Американський учений Робер Годдард (1882–1945) у 1923 р. почав розроблення рідинного ракетного двигуна, працездатний екземпляр якого було створено в кінці 1925 р.

У Німеччині питаннями ракетобудування займалася Німецька компанія міжпланетних сполучень, і вже 14.3.1931 р. здійснили запуск ракети з двигуном, що працює на рідинному паливі. Вагомий внесок у розвиток ракетобудування зробив Вернер фон Браун (1912–1977), який почав працювати в цій компанії з 1932 р. У 1936 р. він був призначений технічним директором і завдяки його безпосередній участі 03.10.1942 р. був здійснений успішний запуск ракети А-4 з дальністю польоту 320 км, а з 1944 р. почалось її бойове застосування під назвою V-2.

Слід відмітити таких учених, як: Робер Есно-Пельтрі (1881–1957) (Франція), який розглядав і досліджував питання теорії ракетної техніки, Е. Зенгер (1905–1964) (ФРГ) та ін.

У розробленні теорії руху велика заслуга належить професору І. В. Мещерському (1859–1935), яким уперше засновано новий розділ теоретичної механіки – «механіка тіл змінної маси», до яких відносять і ракети. Наприкінці XIX століття у своїй роботі «Динаміка точки змінної маси» він уперше вивів основне рівняння руху тіла змінної маси. На основі цього рівняння та аналізу вертикального руху ракети І. В. Мещерський вивів «рівняння вертикального польоту ракети». Це рівняння та інші положення, що були розроблені І. В. Мещерським, виконані для визначення найважливіших закономірностей польоту ракет.

Засновником теорії реактивного руху – «Ракетодинаміки і космонавтики» вважається Костянтин Едуардович Ціолковський (1857–1935).

Перші наукові дослідження К. Е. Ціолковського відносять до 1880–1881 р. Не знаючи про вже зроблені відкриття, він написав роботу «Теорія газів», у якій виклав основи кінетичної теорії газів.

З 1896 р. К. Е. Ціолковський систематично займався теорією руху реактивних апаратів. Думки про використання ракетного принципу в космосі висловлювалися К. Е. Ціолковським ще в 1883 р., а закінчив наукові дослідження теорії реактивного руху в 1896 р.

К. Е. Ціолковський вивів формулу (вона одержала назву «формула Ціолковського»), що встановила спiввiдношeння між:

- швидкістю ракети в будь-який момент;

- швидкістю витікання газів із сопла;

- масою ракети;

- масою підривних речовин.

У 1903 р. він опублікував книгу «Дослідження світових просторів реактивними приладами», де вперше довів, що єдиним апаратом, здатним здійснити космічний політ, є ракета. У цій книжці він заклав основи теорії ракет і рідинного ракетного двигуна. У даній праці К. Е. Ціолковський:

- довів неможливість виходу в космос на аеростаті або за допомогою артилерійського обладнання;

- вивів залежність між вагою палива й вагою конструкцій ракети для подолання сили земного тяжіння;

- висловив ідею бортової системи орієнтації за Сонцем або іншими небесними світилами;

- проаналізував поводження ракети поза атмосферою, у середовищі, вільному від тяжіння;

- вирішив питання посадки космічного апарата на поверхню планет, позбавлених атмосфери.

У 1911 р. опубліковано другу частину праці «Дослідження світових просторів реактивними приладами». К. Е. Ціолковський досліджує питання з подолання сили земного тяжіння, визначає швидкість, необхідну для виходу апарата в Сонячну систему «друга космічна швидкість» і час польоту.

Таким чином, на межі ХІХ-ХХ століть К. Е. Ціолковський першим у світі науково вирішив основні питання теорії польоту та заклав теоретичні основи сучасної ракетної техніки і космічних польотів.

Багато технічних та конструктивних ідей К.Е. Ціолковського запроваджено у сучасних ракетах усього світу. На роботах К. Е. Ціолковського зростало ціле покоління радянських учених зі світовим іменем, таких, як: Ф. А. Цандер (1887–1933), Ю. В. Кондратюк (1897–1942), М. І. Тихомиров (1860–1930), В. А. Артем'єв (1885–1962), Г. Е. Лангемак, В. П. Глушко (1908–1989), М. К. Тихонравов (1900–1974), Ю. О. Победоносцев (1907–1973), С. П. Корольов (1906–1966) та ін. Завдяки цим ученим теоретичні основи ракетної техніки набули не тільки подальшого розвитку, а й широкого практичного використання. Апогеєм цього були великі досягнення Радянського Союзу у космічній галузі та у розробленні і створенні сучасних бойових ракет та реактивних снарядів.

Становлення космічної галузі в Україні розпочалося в 1937 р. зі створенням у Харківському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, яка здійснила запуск великої стратосферної ракети біля Харкова.

У 1951 р. за рішенням Радянського уряду на базі автомобільного заводу, що будувався у Дніпропетровську, розміщено завод № 586 для виробництва радянських ракет. Головним конструктором був призначений М. К. Ягель (1911-1971). Дана установа в 1966 р. перетворена в Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро – в конструкторське бюро «Південне». У підготовці запуску першого супутника Землі брали участь такі підприємства України, як «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр та інші.

Наприкінці цього екскурсу в історію розвитку сучасної теорії польоту і теорії ракетної техніки необхідно навести прізвища вчених, що працювали і працюють над складними питаннями теорії польоту, таких, як: А. А. Космодем'янський, А. Є. Охоцимський (1921), Д. А. Погорєлов, М. М. Баутін, М. М. Красовський (1924), М. М. Моісеєв (1917), А. А. Лебедев та ін.

Сучасні знання з теорії польоту літальних апаратів формувалися завдяки досягненням таких наук, як небесна механіка, астрономія, аеродинаміка, теоретичні основи ракетодинаміки та теорії оптимального управління. Крім того, теорія польоту є подальшим розвитком і практичним додатком динаміки твердого тіла. Вона розглядає політ різних літальних апаратів: літаків, ракет та реактивних снарядів, супутників Землі, артилерійських снарядів, авіаційних бомб тощо.

Теорія польоту займається вирішенням чотирьох основних завдань.

^ Перше завдання полягає у розрахунку траєкторії руху ракет за раніше визначеними даними. Для вирішення цього завдання необхідно, по-перше, правильно визначити сили, що діють на ракету та реактивний снаряд у польоті, та, крім того, знайти величини цих сил у кожний момент часу.

Це завдання дуже складне, бо кількість сил, що діють на ракету в польоті, характер їх змін у процесі руху, а також кількість рівнянь, що описують рух ракети, залежить від призначення ракети, її конструкційних особливостей, способу стабілізації у польоті та особливостей її траєкторії руху.

^ Друге завдання полягає у визначенні оптимальних режимів руху ракети та оптимальної траєкторії її польоту.

Третє завдання теорії польоту полягає у стабілізації літальних апаратів у польоті та визначенні умов щодо їх управління.

^ Четверте завдання полягає у вивченні факторів, що впливають на розсіювання траєкторій ракет, та у розгляді способів зменшення цього розсіювання й підвищення точності пусків.

Теорія польоту спирається на математику і механіку, вона тісно пов'язана з теорією автоматичного регулювання, теорією коливань, метеорологією та геодезією. У свою чергу, теорія польоту повинна визначити всі основні параметри траєкторії польоту, після чого можна було б визначати необхідні характеристики системи управління ракети.

Траєкторія польоту дає підстави для розроблення правил та способів пуску ракет, підготовки вхідних даних, а також обґрунтовує необхідність внесення поправок до цих даних. Методи теорії польоту використовуються під час розрахунків характеристик руху за даними траєкторних спостережень під час випробувальних пусків.

Складним питанням, що потребує окремого розгляду, є теорія польоту ракети як пружного тіла та теорія польоту ракети з урахуванням руху рідинного наповнення ракети (пального). У цьому випадку теорія польоту наближається до теорії коливань.

При вирішенні завдань теорії польоту велика кількість діючих факторів з малою кількістю припущень може враховуватися під час розрахунку цих завдань на електронно-обчислювальних машинах.

Достатньо універсальним, але складним і трудомістким є метод чисельного інтегрування за допомогою ЕОМ. Тільки невелику кількість порівняно простих завдань теорії польоту можна вирішити за допомогою табличного і аналітичного методів.

При вивченні «Основ теорії польоту і конструкції ракет» основна увага приділяється найбільш характерним особливостям і закономірностям завдань теорії польоту та систематизації відомих методів їх вирішення. Знання цих методів та закономірностей дає можливість студентам ознайомитися з основними завданнями теорії польоту.

Під час викладення матеріалу не буде різниці в термінах «ракета» та «реактивний снаряд», оскільки буде розглядатися тільки теорія польоту цих тіл.

Під терміном «ракета» зазвичай розуміють усі види ракет, однак у тих випадках, коли термін «реактивний снаряд» стосується конкретного зразка виробу, він у матеріалах лишається без змін. При розгляді загальної теорії руху без урахування конструктивних особливостей того чи іншого класу ракет використовують термін «літальний апарат».

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconКонспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Сумський державний університет
Внутрішній економічний механізм підприємства: конспект лекцій / укладач Н. В. Мішеніна.– Суми : Сумський державний університет, 2012....
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет icon2 фінансова система
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україНи Сумський державний університет
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет
В. о декана фпк по в. В. Божкова " " 2013р
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Про підготовку до початку 2012/13 навчального року : наказ Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 25 травня 2012...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи