МетодичнІ вказівки icon

МетодичнІ вказівки




Скачати 192.86 Kb.
НазваМетодичнІ вказівки
Дата02.07.2012
Розмір192.86 Kb.
ТипДокументи

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри фармації

зав. кафедри фармації

професор___________Р.Б.Косуба


Протокол №____ від ______________200 р.


Протокол №____ від ______________200 р.


МетодичнІ вказівки ____

для самостійної позааудиторної підготовки з теми:

Лікарські форми, що застосовуються в гомеопатії. Характеристика, класифікація, технологія. Оцінка якості.


Навчальний предмет:

аптечна технологія лікарських засобів

ІІІ курс фармацевтичного факультету,

спеціальність “Фармація

ОКР „Бакалавр”

(заочна форма навчання 4 та 4,5 роки)

4 години


Методичні вказівки склали

доц. Геруш О.В.

асист. Горошко О.М.

асист. Сахацька І.М.


Чернівці 2008

^ Тема: Лікарські форми, що застосовуються в гомеопатії. Характеристика, класифікація, технологія. Оцінка якості.

Навчальний предмет – аптечна технологія лікарських засобів. ІІІ курс

Факультет – фармацевтичний

Тривалість - 4 год.

^ 1. Актуальність теми. Гомеопатичні лікарські засоби застосовуються для лікування з 18 ст. Німецький професор Ганеман запропонував гомеопатію, як метод цілісної індивідуальної терапії, а не лікування окремого органа. Популярність гомеопатії на сьогоднішній день характеризується ефективністю та майже повною відсутністю побічних дії та алергічних реакцій.

^ 2. Навчальні цілі:

2.1. Студент повинен знати:

  • основні принципи гомеопатичного лікування;

  • номенклатуру гомеопатичних засобів;

  • розведення гомеопатичних ліків.

2.2. Вміти:

  • пояснити основні риси гомеопатії;

  • приготувати гомеопатичні розчини.

^ 3. Матеріали самостійної доаудиторної роботи

3.1 Міждисциплінарна інтеграція:

Дисципліни


Знати


Вміти


1. Латинська мова

Основи латинської термінології.

Читати рецепти латинською мовою

2. Фармакогнозія


Дія препаратів з рослинної сиро­вини на організм.

Заготовляти і приводити до стандар­тного стану ЛРС.

3. Неорганічна, орга­нічна та фармацев­тична хімія.

Фізико-хімічні властивості ЛР. Показники якості ЛЗ.

Проводити випробування гомеопати­них лікарських засобів згідно фармакопей­них показників.


Зміст

Слово „гомеопатія” походить від грецьких слів homoios – схожий та pathos – страждання, хвороба. Гомеопатія – це метод лікування хвороб за допомогою малих доз лікарських засобів, які в здоровому організмі людини у великих дозах спричиняють подібну хворобу.

Основоположником гомеопатії є німецький вчений Ганеман (1755-1843). Ним були сформульовані три основні принципи гомеопатії:

- подібне виліковується подібним (принцип подібності);

- дія лікарських засобів збільшується в міру зменшення їх доз (принцип „малих доз”);

- принцип потенціювання (динамізації) (щоб „подібні” ліки мали лікувальний ефект, їх необхідно готувати шляхом поєднання серійних розведень і енергійного струшування; чим вище розведення, тим більшу активність мають ліки).

^ ТЕХНОЛОГІЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

Номенклатура гомеопатичних лікарських засобів. З регламентацією номенклатури і якості гомеопатичних лікарських засобів справа досить суперечлива. В гомеопатичних аптеках нашої країни як фармакопея використовується книга «Гомеопатичні лікарські засоби» (М., 1967), якає перекладом з німецького видання «Керівництво по приготуванню гомеопатичних ліків» Вільмара Швабе, написаного ним ще в 1827 р. У цьому керівництві (фармакопеї) зібрані основні прописи С.Ганемана з деякими доповненнями і уточненнями.

Це керівництво застосовується гомеопатичними аптеками більш ніж у 70 країнах Європи та Америки. У нас же воно не дозволене і не заборонене. Керівництво «Гомеопатичні лікарські засоби» складається із вступу, загальної частини, гомеопатичної фармації (технологія приготування гомеопатичних лікарських засобів, загальні методи дослідження гомеопатичних лікарських препаратів) і спеціальної частини (основні і додаткові засоби). Арсенал гомеопатичних лікарських засобів нараховує близько 2000 назв. До спеціальної частини цього керівництва включено 514 засобів, з них застосовується близько 300. Як лікарські засоби в гомеопатичній практиці використовуються речовини рослинного (близько 78%), тваринного (близько 6%) і мінерального походження (близько 14%), включаючи й найсильніші отрути очкової та гримучої змій, бджолиної отрути та ін. Останнім часом використовуються й продукти хвороби під назвою «нозоди». Так, наприклад, з рослинної сировини застосовуються офіцинальні лікарські рослини (наперстянка, дурман, м'ята та ін.), а також лікарські рослини, популярні в народній медицині.

Із засобів тваринного походження використовуються, крім указаних вище зміїних і бджолиних отрут, шпанські мушки, морська губка та ін.

Решта засобів є специфічно гомеопатичними (графіт, жаба, сепія, мухомор, туя, кактус, барбарис, болиголов та ін.). Застосовуються також лікарські засоби імпортні, виключені з номенклатури або зняті з виробництва.

Деякі речовини мінерального походження використовувалися ще Ганеманом (сірчана печінка, видобута з устрічних черепашок; кремнезем -з гірського кришталю і молочного цукру, графіт, нафта і т.д.).

Крім того, застосовуються метали (золото, свинець, ртуть, мідь, платина), а також різні солі, окиси металів і кислот (цинку сульфат, камфора та ін.).

В багатьох випадках назви гомеопатичних засобів у керівництві даються за архаїчною номенклатурою XVIII і XIX століть.

Характерна особливість для гомеопатії — приготування з указаних вище речовин основних (первинних) лікарських препаратів з певним вмістом лікарських засобів.

До основних гомеопатичних засобів належать:

есенції (першонастойки – це соки, вижаті із свіжих рослин);

тинктури (настойки), аналогічні звичайним настойкам;

розчини, які готуються з речовин, що розчиняються в 45 і 90% спирті або воді;

тритурації (розтирання), приготовлені з різних сухих речовин.

Рідкі вихідні речовини (есенції, настойки, розчини) об'єднуються під назвою «вихідні тинктури». Тверді речовини носять назву «вихідні субстанції».

Рідкі ліки готують з вихідної тинктури шляхом розведення з індиферентною речовиною (водою, спиртом, молочним цукром). Розведення проводиться або в співвідношенні «Д» (десяткова шкала) або «С» (сотенна шкала). Ганеман спочатку працював із сотенною шкалою, потім перейшов до 50000 розведення (шкала «М»). Зараз використовуються всі шкали, але «М» — рідше. Кожне розведення «Д» або «С» містить лікарської речовини в пропорції до розчинника 1:9 або 1:99, так що загальна кількість ліків завжди становить 10 або 100 одиниць. У процесі розведення одна частина з попереднього розведення вноситься в склянку з наступним розведенням і багаторазово струшується. За аналогією виготовляються порошкові розтирання з молочним цукром.

^ Ліки за десятковою шкалою готуються за таким основним правилом.

Перше десяткове розведення повинно містити 1/10 частину лікарської речовини. Кожне наступне готується з 1 частини попереднього розведення і 9 вагових частин індиферентної речовини (спирт, цукор, вода).

^ Розведення ліків за сотенною шкалою готується за таким правилом.

Перше сотенне розведення повинне містити 1/100 частину лікарської речовини. Кожне наступне готується з 1 частини попереднього розведення і 99 вагових частин індиферентної речовини.

Ці гомеопатичні правила приготування розведень і розтирань поширюються як на гомеопатичні засоби, так і на деякі засоби, описані в ДФ.

^ Розведення рідких речовин (розчинів, есенцій, тинктур) проводять у приміщенні, захищеному від безпосередньої дії сонячного світла. Застосовувані для цього склянки повинні мати об'єм на 1/2-1/3 більше об'єму розводжуваної речовини. Назву ліків і розведення, для якого призначена склянка, вказують як на пробці, так і на склянці.

Розведення великої кількості виконують нижчевказаним способом, при цьому працюють з ваговими співвідношеннями, при розведенні малої кількості — з краплями.

А) ^ Для десяткової шкали:

Склянки з назвою і позначенням розведень від Д1 до ДЗО, починаючи з Д2, наповнюються кожна 45% винним спиртом. Перше десяткове розведення готується з есенції. Кожне розведення готують шляхом 10 сильних розбовтувань зверху вниз, після чого одна частина тільки що приготовленого розведення переноситься в наступну склянку і т.д.

Б) ^ Для сотенної шкали:

Склянки з назвою ліків з С1 до СЗО ставлять на стіл у ряд і в кожну, починаючи з другої, за допомогою мензурки додають 99 частин 45% винного спирту. Із есенції, настойки або розчину готують перше сотенне розведення: одну частину поміщають у склянку, позначену цифрою 1, закупорюють і змішують шляхом десятикратного сильного розбовтування зверху вниз. Із другого розведення вносять одну частину в склянку з позначенням 3, десять разів струшують і таким чином розведення продовжують у всіх склянках, причому щоразу одну частину попереднього розведення поміщають у наступну склянку, яку струшують десять разів. Більш високі розведення готують також.

Таким чином, в гомеопатії використовуються два способи позначення ступеня розведення лікарських засобів:

— десяткова (децимальна) шкала позначається літерою «Д» або римською цифрою X; у ній вихідне розведення становить 1:10, а кожне наступне відповідно вище попереднього в десять разів;

— сотенна (центисимальна) шкала позначається літерою «С» або зовсім без літери — тільки арабською цифрою номер розведення, в ній кожне розведення вище попереднього в 100 разів.

Гомеопатичні лікарські форми застосовуються як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання; причому номенклатура їх досить обмежена. Так, наприклад, для внутрішнього застосування призначаються: порошки (Triturationes); цукрові пілюлі — крупинки (Pilulae), краплі (Gutta), розчини (Solutiones), таблетки (Tabulettae), для зовнішнього застосування користуються оліями (Оlеа), мазями (Unguenta) і спиртовими розчинами (Solutones або Dilutiones).

^ Приготування основних гомеопатичних препаратів. Усі гомеопатичні препарати готують за точно вказаними параграфами керівництва «Гомеопатичні лікарські засоби» (гомеопатична фармакопея), в якому міститься 9 таких параграфів. За першими трьома готують есенції виключно із свіжих рослин, причому залежно від роду рослини з неї вижимають сік, який потім змішують з різною кількістю спирту. За четвертим — тинктури із сухих рослин і тварин, а також із живих тварин. За п'ятим — водні розчини, за шостим — спиртові розчини, а за сьомим, восьмим і дев'ятим — розтирання (тритурації) з різних сухих речовин.

Гомеопатичні галенові препарати і рідкі лікарські форми готують не в масо-об'ємній, а в ваговій концентрації.

Есенції. Методи їх приготування, в основному, залежать від процентного вмісту соків, які в свіжих рослинах. Розрізняють три методи..

Перший — застосовується для соковитих рослин, що містять не менше 60% соку. Дуже подрібнені, перетворені в кашку рослини або їх частини поміщають у серветки або мішки з невибіленої чистої тканини і ретельно віджимають під пресом. Одержаний сік змішують з рівною за масою кількістю 90% етилового спирту, сильно розбовтують і залишають відстоюватися на 8 діб, потім фільтрують. Приготовлені таким чином есенції повинні бути цілком прозорими. Одержана есенція містить лікарські речовини — соку 1:2.

Для отримання першої децимальної потенції беруть одержаної есенції 2 частини й змішують з 8 частинами 45% спирту. Наступні розведення готують звичайним способом і першу центисимальну потенцію готують з 2 частин одержаної есенції і 98 частин 45% спирту, наступні — як звичайно. Вказаним методом есенції готують з листків наперстянки, з цілої рослини блекоти, дурману, кропиви, беладони, аконіту та ін.

Другий — застосовується для менш соковитих рослин, що містять менше ніж 60% соку. Спочатку визначають вміст соку з невеликої проби сировини видавлюванням. В отриманому соку після фільтрування визначають твердий залишок і кількість вологи в вихідній сировині. Процентний вміст соку розраховують за формулою:

X =(100 х а) : (100 - б),

де а — кількість вологи;

б — кількість твердих речовин.

Після цього подрібнену рослинну масу зволожують половинною кількістю за масою 90% етилового спирту, ретельно перемішують до утворення кашки. Потім додають ще спирту в кількості, що дорівнює за вагою певній кількості рослинного соку, старанно змішують і настоюють протягом 8-14 днів. Після мацерації віджимають, рідину зливають у флакон, ретельно закупорюють і відстоюють у прохолодному місці протягом 8 діб, після чого фільтрують. Одержана есенція прозора і має розведення 1:2.

Усі наступні розведення (десяткові й сотенні) готують, як і за першим методом. Так одержують есенції з трави горицвіту, листків сумаху отруйного та ін.

Третій — застосовується для рослинних матеріалів, мало соковитих або тих, що містять колоїдні речовини, смоли, жирної олії. В цьому випадку вдаються до умовного визначення соку, для чого окрему пробу свіжої рослини розтирають з однаковою кількістю води до утворення кашкоподібної маси і залишають на 24 години в закритому посуді. У віджатій рідині визначають твердий залишок (с) і в окремій пробі цієї сировини вологу (а). Кількість соку визначається за формулою:

Х= 100 х (а + с) : (100 - с).

Після цього до подрібненої рослинної сировини додають половинну кількість 90% етилового спирту, ретельно перемішують, добавляють ще спирту в кількості, подвоєній по відношенню до умовного вмісту соку, і мацерують протягом 8-10 днів. Потім рідину зливають і залишок рослинної маси віджимають. Обидві рідини зливають, відстоюють і фільтрують. Готова есенція має розведення 1:2. Перше десяткове розведення готують змішуванням 3 частин одержаної есенції з 7 ваговими частинами 60% спирту. Перше сотенне розведення готують змішуванням 3 частин есенції з 97 ваговими частинами 60% спирту. Подальше розведення готують звичайним способом.

За цим методом готують есенції із свіжого кореня жовтого жасмину, чистотілу, із свіжих квітучих рослин ромашки аптечної, нагідок, індійського тютюну, гриба мухомора т. д.

Настойки. Готують із висушеної рослинної сировини або свіжих тваринних тканин. Одну частину грубого порошку висушеної рослинної сировини змішують у посудині з п'ятьма частинами етилового спирту (концентрація спирту вказується у власних статтях), добре закупорюють і настоюють протягом двох діб при частому збовтуванні. Потім масу переносять у перколятор, заливають етиловим спиртом із розрахунку суха сировина : настойка 1:10 і перколюють зі швидкістю 20 крапель за хвилину. Якщо неможливо використати метод перколяції, то настойки готують методом мацерації.

Для цього подрібнену рослинну сировину змішують з половинною кількістю 90% спирту і настоюють при перемішуванні протягом 2 діб. Після цього добавляють ще спирту з розрахунку 10 частин на 1 вагову частину маси і при перемішуванні настоюють 14 днів. Потім витяжку зливають, залишок віджимають і об'єднані витяжки фільтрують. В одній частині одержаної настойки міститься 0,1 г лікарських речовин (1:10), тобто тинктура відповідає першому десятковому розведенню /IX/.

Крім того, настойки одержують змішуванням 2 частин есенції і 8 частин 45% етилового спирту або 3 частин есенції та 7 частин 60% спирту.

Настойки із живих істот тваринного походження готують також у концентрації (1:10).

Для приготування настойки із свіжих тваринних тканин їх ретельно подрібнюють у фарфоровій ступці. Одну частину подрібненої тканини заливають 10 частинами етилового спирту відповідної концентрації і настоюють у добре закритій скляній посудині протягом 14 діб при частому збовтуванні. Потім настойку зливають, залишок віджимають, обидві рідини об'єднують, відстоюють протягом 8 діб і фільтрують. Приготовлені тинктури відповідають першому десятковому розведенню. Одна вагова частина основної тинктури з 9 ваговими частинами спирту утворюють друге десяткове розведення і т.д. Перше сотенне розведення готують, змішуючи 10 частин основної тинктури з 90 частинами спирту, а для наступних розведень застосовують уже 45% спирт.

Як есенції, так і гомеопатичні тинктури стандартизуються за питомою вагою, твердими залишками й вмістом спирту. Найчастіше застосовують настойки, приготовлені з насіння блювотного горіха, бджіл, із соку голівок маку, сухих шпанських мушок, гірких гарбузів та ін.

Розчини. Гомеопатичні розчини готують як спиртові, так і водні.

Водні: розчиняють 1 частину лікарського засобу в 9 частинах очищеної води. При цьому виходить перше десяткове розведення. Перше сотенне розведення одержують, розчиняючи 1 частину речовини в 99 вагових частинах води очищеної. Фільтрують після приготування розчину.

Спиртові: розчиняють 1 частину лікарського засобу в 9 або 99 вагових частинах етилового спирту (90, 60 або 45%). Концентрація його вказується у власних статтях.

Із есенції, настойок і розчинів в аптеках готують рідкі розведення за десятковою та сотенною шкалами на 45% етиловому спирті.

Тритурації. Готують їх із найрізноманітніших речовин (есенцій, тинктур, металів, мінеральних речовин, речовин тваринного походження і т.д.). Як розчинник використовують молочний цукор, тому що він найменш гігроскопічний. Готують за одним із таких методів.

Перший — застосовується для розтирання сухих лікарських речовин різного походження. Через те, що процесу розтирання надається особливо важливе значення, тому він точно регламентований. Взяту кількість молочного цукру ділять на 3 частини, одну з них висипають у ступку і перемішують декілька разів для затирання пор ступки, додають лікарських засобів і протягом 6 хвилин ретельно й сильно розтирають цю суміш, потім 4 хвилини перемішують фарфоровою ложечкою. Після цього добавляють другу третину молочного цукру й знову розтирають 6 хвилин і перемішують 4 хвилини. Нарешті додають останню порцію цукру, також розтирають і перемішують, після цього далі розтирають у кульовому млині протягом 40 хвилин.

У цьому випадку після розтирання виходить перша децимальна потенція.

Для одержання першої децимальної потенції 1 вагову частину лікарського засобу змішують з 99 ваговими частинами молочного цукру, а всі наступні розведення як у першому, так і в другому випадку одержують звичайним шляхом.

Після третього центисимального розведення з тритурації можна приготувати рідкі ліки або пілюлі, для чого одну вагову частину третього центисимального розведення розчиняють у 50 вагових частинах води і після цього добавляють 50 крапель 90% спирту.

Рідкі розведення з порошків (тритурацій) готують так. Одну вагову частину тритурації лікарської речовини в третьому сотенному розведенні розчиняють у 79 вагових частинах води, добавляють 20 вагових частин 90% етилового спирту й розбовтують десять разів у посудині, наповненій на дві третини. Виходить розведення 4 (четверте сотенне). Одну вагову частину розведення 4 змішують з 99 ваговими частинами 45% етилового спирту, розбовтують десять разів — виходить розведення 5. Наступні сотенні розведення готують змішуванням однієї вагової частини попереднього розведення і 99 вагових частин 45 % етилового спирту.

Другий метод застосовується для приготування тритурації з рідинами — розчинами водними або спиртовими. Для цього беруть 2 краплі розчину водного або 4 краплі спиртового розчину (залежно від питомої ваги) вихідної речовини, що відповідають 0,1 г лікарського засобу, розтирають за наведеними вище правилами з 99 або 9 ваговими частинами молочного цукру і одержують перше сотенне або друге десяткове розведення. Із зміїних отрут також спочатку одержують тритурації з молочним цукром до третього розведення, після чого розводять спиртом і відпускають у рідкому вигляді або пілюлях у розведеннях 6, 12.

Третій метод застосовується для приготування тритурацій із есенцій і тинктур, для чого 2 вагові частини есенції, приготовленої за першим і другим методами, змішують і розтирають з 9 або 99 ваговими частинами молочного цукру, при цьому одержують перше децимальне й перше центисимальне розведення. Інші розведення готують звичайно.

Для одержання першого розведення з есенції, отриманої третім методом, беруть 3 вагові частини есенції і розтирають з 9 або 99 ваговими частинами молочного цукру. При змішуванні однієї вагової частини тинктури (яка вже є другою десятковою потенцією) з 9 ваговими частинами молочного цукру виходить перше децимальне розведення. Інші розведення готують звичайно.

^ ВЛАСНА ТЕХНОЛОГІЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

Усі лікарські препарати, які використаються в гомеопатичній практиці для внутрішнього і зовнішнього застосування, як правило, готують із основних вихідних препаратів (есенції, тинктури, тритурації, розчини) у точній відповідності з параграфами, викладеними в керівництві «Гомеопатичні лікарські засоби» (Гомеопатична фармакопея). При цьому при описуванні кожного лікарського засобу, що входить у фармакопею, вказується відповідний параграф, за яким готується лікарський препарат з цього засобу і ступінь його розведення.

^ Лікарські форми твердої консистенції. До цієї групи лікарських форм належать порошки, крупинки і таблетки, які застосовуються для внутрішнього вживання. На відміну від звичайних лікарських форм указані лікарські форми не ковтають, а розсмоктують у роті. В гомеопатичній практиці найчастіше використовують крупинки і порошки.

Порошки (Triturationes). Порошки готують і відпускають у вигляді відповідних розведень твердих і різних рідких засобів. Для дозування порошків застосовують спеціальні скляні або кістяні лопаточки, або ж просто тупий кінець пишучого пера. Доза на один прийом -близько 0,2 г.

Гранули (пілюлі, крупинки) готують з цукру рафінаду в аптеках або на фармацевтичних підприємствах. У міру необхідності в гомеопатичних аптеках вони просочуються певною кількістю рідких препаратів (есенції, тинктури і т.д.). Після просочування крупинки висушують, кожна має вагу 0,032-0,033 г. Якщо в рецепті кількість крупинок не прописано, то їх відпускають 10,0 г.

Таблетки (Tabulettae). Таблетки це ті ж самі тритурації, тому що їх пресують без додавання будь-яких допоміжних речовин, причому кожна таблетка відповідає разовій дозі тритурації, тобто близько 0,2 г. Приймають таблетки так же, як тритурації та крупинки.

^ Рідкі лікарські форми призначаються як для внутрішнього, так і зовнішнього застосування, причому дуже рідко у вигляді первинних есенцій і тинктур. Найчастіше користуються відповідними розведеннями за десятковою або сотенною шкалами. Для одноразового приймання всередину рідкі лікарські препарати призначають по 5-8 крапель у чайній ложці води або без води. Кількість діючої речовини в одній краплі залежить від ступеня розведення. Так, наприклад, 5 крапель першого десяткового розведення відповідають 0,025 г, другого — 0,0025 г і т.д.

Рідкі лікарські форми застосовуються у вигляді мікстур, крапель, обмивань, примочок, розтирань, змазувань, олійних розчинів та ін.

Розчини (Solutiones або Dilutiones). Мікстури в гомеопатичній практиці використовуються дуже рідко. Інколи застосовують їх у дитячій практиці. Для приготування водного розчину десяткового або сотенного розведень беруть 10 крапель відповідного розведення на 30,0 г очищеної води і призначають по 1 чайній ложці декілька разів у день.

Розчини для зовнішнього застосування часто готують із есенцій і тинктур, для чого 20 крапель розчиняють у півсклянці перевареної або очищеної води.

Краплі (Guttae). Це одна із найпоширеніших лікарських форм, яка дозується за допомогою піпетки. Відпускають, як і інші лікарські препарати, в кількості 10,0 г.

Олії (Оlеа) призначаються винятково для зовнішнього застосування у вигляді 10 % розчину лікарських засобів (есенцій, тинктур) у прованській (маслиновій), мигдалевій або соняшниковій оліях.

Лініменти (оподельдоки рідкі). Основу оподельдоку готують змішуванням 2 вагових частин спирту мильного, 1 вагової частини води і 1 вагової частини 96 % етилового спирту. Її потім змішують з різною кількістю (3,5,10%) настойок. Наприклад, оподельдок Ледум містить 10% настойки багна, оподельдок Рус — 5% настойки сумаху отруйного.

^ М'які лікарські форми. Мазі (Unguenta). Як основи використовуються вазелін і ланолін. Мазі готують за загальними правилами, викладеними в однойменній статті ДФ. Якщо немає вказівок у власних статтях, то з несильнодіючих засобів мазі готують 10% концентрації, із сильнодіючих — 5%. Деякі мазі готують в іншій концентрації.

У мазях, а також у лініментах, спиртах та інших формах для зовнішнього застосування принцип малих доз не використовується.

Супозиторії. Як основа застосовується масло какао. Супозиторії готують змішуванням основи з есенцією або настойкою з розрахунку на 1 супозиторій 2 краплі есенції або 20 крапель настойки, попередньо згущених за допомогою випарювання.

^ Оцінка якості гомеопатичних препаратів

Якість рідких препаратів визначають за такими показниками: густина рідини, вміст етилового спирту, екстрактивних речовин, жирних олій, алкалоїдів, відновників; забарвлення есенцій, настойок і рідких розведень; капілярний і капілярно-люмінісцентний аналіз рідких розведень та ін.

Рівномірність розподілу лікарської речовини в тритураціях визначають за допомогою лупи або мікроскопа. В низьких розведеннях можна визначити забарвлення, запах, смак відповідних лікарських речовин. У деяких випадках для перевірки тритурації використовують явище перекристалізації лікарських речовин з перенасичених розчинів.

Величину часток металів і вугілля в тритураціях міряють під мікроскопом.

^ 3.2. Рекомендована література:

Навчальна

- Основна:

1. Государственная фармакопея СССР.-11-е изд.-М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336с.-Т.2.- 40с.

2. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. -М.: Медицина, 1968. - 1079 с.

3. Государственная фармакопея СССР. - 9-е изд. - М.: Медгиз, -1961. - 911с.

4. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм.-М.: Медицина, 1991.

5. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600 с.

6. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991.- 496с.

7. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988.-497с.

8. Перцев І.М., Шевченко Л,Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303 с .

9. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм.-К.: Вища школа, 1987.-290с.

- Додаткова:

1. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 1 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 1-2. - С. 9-21.

2. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 2 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 5-6. - С. 15-20.

3. Машковський М.Д. Лекарственные средства.-М.:Медицина, 2000.-Т.1-2.

4. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ М. Медицина 1978.

5. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків.-К.: Вища школа, 1972.

6. Р.Б.Косуба, В.І.Кучер Основи медичної рецептури. м. Чернівці, 2000.

7. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарсвенных форм Т.С.Кондратьева, Л.А.Иванова Ю.И.Зеликсон М. Медицина 1986.

8. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

9. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И.Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981.-184 с.

10. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

Інструкції та накази:

1. Н-з № 360 від 19.07.05 р. Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень. Зміни до наказу № 360 – наказ № 440 від 04.07.06 р.

2. Н-з № 233 від 25.07.97 р. Перелік безрецептурних ЛЗ.

3. Н-з № 356 від 18.12.97 р. Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів...

4. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

5. Н-з № 96 від 03.04.91р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

6. Н-з № 276 від 27.09.91р. О нормах отклонения ,допустимых при изготовлении ЛС .

7. Н-з № 583 від 19.07.72р. Единственные правила оформлении лекарств изготовляемых в аптеках.

8. Н-з № 530 від 4.06.82р. Об утверждении этикеток для оформления лекарств, изготовляемых в аптеках.

9. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.

10. Н-з № 275 від 05.05.06 р. “Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів”.

11. Н-з №626 від 15.12.2004 р. „Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки”.


    1. Матеріали для самоконтролю:

Контрольні питання:

1. Визначення гомеопатії, основні принципи гомеопатії.

2. Номенклатура гомеопатичних лікарських засобів.

3. Розведення ліків у гомеопатії.

4. Приготування основних гомеопатичних препаратів:

- есенцій;

- настойок;

- розчинів;

- тритурацій.

5. Приготування твердих, рідких та м’яких гомеопатичних лікарських форм.

Тести для самоконтролю:

  • сотенне розведення в гомеопатії означає співвідношення ЛР до розчинника:

  1. Розведення 10:90;

  2. Розведення 1:99;

  3. Розведення 40:60;

  4. Розведення 10:1000.

  • потенціювання в гомеопатії означає:

  1. Підсилювання;

  2. Розведення;

  3. Розведення і багатократне струшування;

  4. Вище розведення.

Схожі:

МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
МетодичнІ вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
МетодичнІ вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи