МетодичнІ вказівки icon

МетодичнІ вказівки




Скачати 137.27 Kb.
НазваМетодичнІ вказівки
Дата02.07.2012
Розмір137.27 Kb.
ТипДокументи

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри фармації

зав. кафедри фармації

професор___________Р.Б.Косуба


Протокол №____ від ______________200 р.


Протокол №____ від ______________200 р.


МетодичнІ вказівки ____

для самостійної позааудиторної підготовки з теми:

Неводні розчинники, характеристика, вимоги до них (етиловий спирт, хлороформ, ефір, гліцерин, олії, поліетиленоксиди, силікони, диметилсульфоксид та ін.).


Навчальний предмет:

аптечна технологія лікарських засобів

ІІІ курс фармацевтичного факультету,

спеціальність “Фармація

ОКР „Бакалавр”

(заочна форма навчання 4 та 4,5 роки)

6 годин


Методичні вказівки склали

доц. Геруш О.В.

асист. Горошко О.М.

асист. Сахацька І.М.


Чернівці 2008

^ Тема: Неводні розчинники, характеристика, вимоги до них (етиловий спирт, хлороформ, ефір, гліцерин, олії, поліетиленоксиди, силікони, диметилсульфоксид та ін.).

Навчальний предмет – аптечна технологія лікарських засобів. ІІІ курс

Факультет – фармацевтичний

Тривалість - 6 год.

^ 1. Актуальність теми: При виготовленні рідких лікарських форм як розчинник використовують не тільки воду очищену, а також гліцерин, олії, спирт етиловий. Зараз з’явилась можливість дещо розширити асортимент розчинників за рахунок кремнійорганічних сполук та інших синтетичних речовин. Тому розгляд даної теми має теоретичне і практичне значення.

^ 2. Навчальні цілі.

2.1. Студент повинен знати:

  • класифікацію неводних розчинників, вимоги до них та переваги застосування;

  • характеристику летких та нелетких неводних розчинників.

2.2. Вміти:

  • користуватися ДФ та іншою НТД та довідковою літературою для пошуку необхідної інформації з питань одержання, транспортування, вимог, які ставляться до неводних розчинників;

  • обгрунтовувати доцільність і переваги застосування комбінованих розчинників та особливості технології розчинів на комбінованих розчинниках;

  • проводити розрахунки за формулами та алкоголеметричними таблицями для приготування спирто-водних сумішей;

  • оцінювати якість неводних розчинів.

^ 3. Матеріали самостійної доаудиторної роботи

3.1 Міжпредметна інтеграція

Дисципліна

Знати

Вміти

Латинська мова

Основи латинської термінології

Виписування та читання рецептів латинської мови

Мікробіологія, гігієна

Правила асептики, умови експлуа­тації та правила техніки безпеки при роботі з апаратурою

Дотримання правил асептики та са­нітарного режиму для забезпечення санітарного режиму в аптеці.

Неорганічна, орга­нічна, фармацевтична хімії

Фізико-хімічні властивості речовин.

Проводити випробування неводних лікарських засобів, згідно фармако­пейних показників

Організація та еконо­міка фармації

Положення НТД щодо організації виробництва лікарських засобів.

Забезпечувати асептичні умови для виробництва лікарських засобів.


Зміст

У процесі приготування рідких лікарських форм завжди застосовується розчинник, який і є відповідним дисперсійним середовищем. Як розчинники в медичній практиці для приготування розчинів застосовують окрім води очищеної неводні розчинники – етиловий спирт, гліцерин, жирні і мінеральні олії, рідше - ефір, хлороформ.

Неводні розчинники розрізняють: леткі (спирт етиловий, хлороформ, ефір) та нелеткі (гліцерин, жирні олії, вазелінове масло).

Згідно наказу № 197 всі розчинники дозують за масою, винятком є спирт етиловий всіх концентрацій – дозується за об’ємом.

До розчинників, які застосовуються при приготуванні рідких ліків, висуваються певні вимоги, які полягають у наступному:

- повинні бути стійкими при зберіганні, хімічно і фармакологічно індиферентні;

- мати високу здатність розчиняти;

- не мати неприємних смаку і запаху;

- повинні бути дешевими, загальнодоступними і одержуватися простим способом;

- не повинні бути вогненебезпечними і леткими;

- не повинні служити середовищем для розвитку мікроорганізмів.

^ Етанол, спирт етиловий (Spiritus aethylicus, spiritus vini) – це прозора, безбарвна рухлива рідина з характерним запахом і пекучим смаком, кипить при 780 С. З фармацевтичною метою застосовується етанол, який одержують шляхом зброджування сировини, що містить полісахариди, в основному, картоплі та зерна.

Спирт етиловий можна віднести до неводних розчинників з певною часткою умовності, бо застосовують не абсолютний етанол, а водно-спиртові розчини різної міцності. Концентрацію їх виражають в об’ємних відсотках, які показують кількість мілілітрів абсолютного етанолу в 100 мл розчину при 200 С.

Спирт змішується у всіх співвідношеннях з водою, гліцерином, ефіром, хлороформом. Він нейтральний, не окислюється киснем повітря, має бактеріостатичну й бактерицидну дії в залежності від концентрації. Найбільші антисептичні властивості має спирт 70%, тому що легко проникає всередину клітини через оболонку мікроорганізмів і вбиває протоплазму. В концентраціях вище 70% спирт викликає денатурацію білкової оболонки, що перешкоджає його проникненню всередину клітини до протоплазми, тому бактерицидна властивість спиртів більш високих концентрацій не проявляється.

До негативних властивостей спирту слід віднести його неіндиферентність, п'янку дію; смертельна доза 96 % спирту етилового близько 210-300 мл. Він сприяє осадженню білків, ферментів, легко займається, має високу гігроскопічність, несумісність з окислювачами (наявність у молекулі гідроксильної групи): калію перманганатом, бромом, концентрованою кислотою азотною та ін. Займистість і леткість спирту прямо залежать від його міцності. З деякими солями (кальцію хлоридом, магнію нітратом) він дає кристалічні сполуки.

Якість етанолу регламентується ДФ XI (Spiritus aethylicus 95 %).

При змішуванні спирту етилового і води відбувається контракція (стиснення), що супроводжується виділенням тепла і зміною об'єму, причому об'єм суміші завжди менший суми обох об'ємів. Наприклад, при змішуванні 500 мл спирту етилового і 500 мл води об'єм суміші, що при цьому вийде, буде дорівнювати не 1000 мл, а 940. Це явище пов'язане з утворенням спиртогідратів різного складу з взаємоущільненням молекул спирту й води при їх розташуванні в просторі. Максимум стиснення спостерігається в водно-спиртовій суміші, яка має міцність 54-56 %. При концентрації спирту 35 % і нижче явище контракції при розбавленні спирту водою не спостерігається. Спирт міцністю нижче 40 % має, подібно до води, гідролітичні властивості, а в концентрації вище 40 % цієї здатності не має.

Міцність спирту визначають за допомогою спиртометрів, рефрактометричним методом або за густиною спиртового розчину.

Розбавлення спирту водою або змішування водно-спиртових розчинів різної концентрації є повсякденними операціями в аптеці.

Проте, враховуючи особливості спирту етилового, при його змішуванні з водою доводиться щоразу розраховувати необхідну кількість спирту й води. Для полегшення цих розрахунків і попередження можливих помилок у додатках до ДФ XI наведеш довідкові таблиці, якими фармацевт-бакалавр повинен навчитися користуватися при розведенні спирту. Зберігають спирт у добре закупорених бутлях темного скла в прохолодному місці віддалік вогню.

Хлороформ (Chloroformium). Це безбарвна, прозора рухлива летка рідина з характерним запахом і солодким смаком. Змішується у всіх співвідношеннях зі спиртом етиловим, ефіром. У хлороформі добре розчиняються лікарські речовини, нерозчинні або малорозчинні в воді: кислота борна, бутадіон, камфора, левоміцетин, хлорбутанолгідрат, ментол та ін. Він має , наркотичну та дезінфікуючу дії, належить до сильнодіючих речовин (список Б), тому застосування його обмежене.

Використовується, головним чином, у лікарських формах для зовнішнього застосування. В неводних розчинах хлороформ звичайно прописують у комбінації з будь-яким основним розчинником: спиртом етиловим, жирними оліями та ін. Більш широко він використовується в технології лініментів. На відміну від спирту етилового хлороформ дозують за масою. Пари не займаються, але шкідливі для здоров'я. Зберігають у добре закупорених ємкостях у прохолодному захищеному від світла місці.

^ Ефір медичний (Aether medicmales). Це безбарвна, прозора легкозаймиста рідина своєрідного запаху пекучого смаку. Ефір медичний часто називають просто ефіром. Він розчиняє багато лікарських речовин. Розчиняється в 12 частинах води, змішується у всіх співвідношеннях зі спиртом етиловим, хлороформом, петролейним ефіром, жирними й ефірними оліями. За розчинною здатністю він аналогічний хлороформу: в ньому розчиняються ті ж лікарські речовини і приблизно в тій же концентрації, що і в хлороформі.

Пари ефіру отруйні, вони мають схильність опускатися на підлогу, дуже рухливі й можуть нагромаджуватися на далекій відстані від джерела випаровування. Температура займання ефіру - 40°С. Він так же, як і хлороформ, має наркотичну дію, належить до списку Б, у неводних розчинах використовується рідко і тільки в комбінації з іншими розчинниками, дозують його за масою.

У технології готових лікарських засобів ефір знаходить застосування при приготуванні деяких настойок і екстрактів, а також у виробництві колодію.

Враховуючи легку займистість ефіру, вибухонебезпечність його парів з повітрям, при роботі з ним необхідно суворо дотримуватись техніки безпеки. Зберігають ефір медичний у добре закупорених ємкостях у прохолодному захищеному від світла місці віддалік вогню.

Гліцерин (Glycerinum) це безбарвна сироподібна прозора гігроскопічна рідина солодкого смаку нейтральної реакції. Розчиняється в воді, спирті і в суміші ефіру зі спиртом, але не розчиняється в ефірі, хлороформі та жирних оліях. У гліцерині легко розчиняються: кислота борна, натрію тетраборат, хлоралгідрат, натрію гідрокарбонат, танін, протаргол, калію йодид, кристалічний фенол, цинку сульфат, анестезин, атропіну сульфат та ш. Гліцеринові розчини легко змиваються водою і мають меншу адсорбцію розчинених речовин. Цим відрізняється він від розчинів жирних олій.

У фармацевтичній практиці застосовують не абсолютний гліцерин (так же, як і етанол), а розбавлений водою з вмістом гліцерину 86-90% і густиною 1,225-1,235, тобто з вмістом води 12-15%. Це пов'язано з тим, що безводний гліцерин дуже гігроскопічний і має подразнюючі властивості. Застосовують його, головним чином, у лікарських формах для зовнішнього застосування.

Розчини гліцерину в концентраціях 25% і вище виявляють антисептичну дію, більш розбавлені - хороше живильне середовище для мікроорганізмів. Внаслідок великої в'язкості розчинення в ньому лікарських речовин при кімнатній температурі відбувається повільно, тому його слід виконувати при нагріванні на водяній бані до температури 40-60°С. Через високу гігроскопічність зберігають гліцерин у добре закупорених ємкостях.

^ Жирні олії (Olea pinguia) це суміші складних ефірів гліцерину і вищих жирних кислот. За зовнішнім виглядом - це прозорі або злегка зафарбовані олійні рідини без запаху або зі слабким характерним запахом. У медичній практиці застосовують тільки олії, які одержувються холодним пресуванням.

Жирні олії застосовуються в технології вушних і носових крапель, мазей, лініментів, ін'єкційних розчинів, як розчинник для неполярних і малополярних лікарських засобів: камфори, ментолу, фенілсаліцилату, кислоти бензойної, фенолу кристалічного, тимолу, алкалоїдів, деяких вітамінів та ін. Як усі жири, олії рослинні не змішуються з водою, малорозчинні в спирті етиловому, але легко в ефірі і хлороформі.

Для приготування лікарських форм найчастіше використовують мигдальну (Oleum Amygdalarum), персикову (Oleum Persicorum), оливкову (Oleum Olivarum), соняшникову (Oleum Helianthi) та інші олії. Якість їх регламентується в ДФ для кожної олії певними показниками: величиною густини, числом омилення, йодним, кислотним числами та ін.

Розчинення лікарських речовин у них, як у гліцерині, слід виконувати при нагріванні на

водяній бані.

Будучи біологічно нешкідливими, фармакологічно індиферентними, олії рослинні, на жаль, мають невисоку хімічну стабільність. Присутність у їх складі ненасичених жирних кислот є причиною згіркнення рослинних олій. При цьому в результаті окислення і гідролізу жирів утворюються перекисні сполуки, альдегіди та інші продукти. Олії набувають неприємного смаку і запаху.

Світло, кисень повітря, а також волога, різні мікроорганізми посилюють ці процеси. Зберігають жирні олії в добре закупорених і наповнених доверху ємкостях у прохолодному захищеному від світла місці.

^ Масло вазелінове (Oleum vaselini, paraffinum liquidum) - рідкий парафін, це фракція нафти, яку одержують після відгону гасу. Це безбарвна, прозора масляниста рідина без смаку і запаху, суміш граничних вуглеводнів (С10 Н22 - С15Н32). Змішується у всіх співвідношеннях з ефіром, хлороформом, бензином, оліями, крім рицинової, не розчиняється в воді і спирті. Масло вазелінове - хороший розчинник для йоду, камфори, ментолу, тимолу, йодоформу, кислоти бензойної та інших лікарських засобів. За розчинюючою здатністю його можна порівняти з оліями рослинними.

Проте слід відзначити, що сполуки, які містять гідроксильні та карбонільні групи, в маслі вазеліновому розчиняються значно гірше, ніж у жирних оліях. Наприклад, резорцин добре розчиняється в жирних оліях (близько 5%), а в маслі вазеліновому - практично нерозчинний і т.д.

Масло вазелінове не всмоктується через шкіру та слизові оболонки і уповільнює резорбцію лікарських речовин. Суттєвим недоліком його є те, що при нанесенні на шкіру воно в значній мірі не перешкоджає її газо- і теплообміну, що при запалювальних процесах, безумовно, небажано.

З цієї причини, а також через обмежену розчинну здатність масло вазелінове в технології неводних розчинів використовується рідше, ніж олії рослинні, головним чином, у розтираннях та краплях для носа. Ширше воно застосовується при виготовленні мазей.

Зберігати масло вазелінове слід у закритих ємкостях у захищеному від світла місці.

Димексид (Dimexidum) - диметилсульфоксид. Це сіркоорганічна сполука, похідна діоксиду сірки, в молекулі якого один атом кисню заміщений двома метильними групами. У фармацевтичну практику ввійшов порівняно недавно. У нас синтезований у 1966 р. Це безбарвна прозора рідина або безбарвні кристали зі специфічним запахом, дуже гігроскопічний.

Димексид добре змішується зі спиртом етиловим, ацетоном, гліцерином, хлороформом, ефіром, олією рициновою. З водою змішується в усіх пропорціях, у співвідношенні 2:1 утворює з водою гідрат, що супроводжується значним виділенням тепла.

В димексиді легко розчиняються лікарські речовини різної хімічної природи. Очевидно, це обумовлено високою полярністю димексиду (діелектрична проникність 49,0 при 25°С), а також здатністю утворювати асоціати, сполуки включень (адукти) та іншими властивостями.

Цікавість до цього розчинника пов'язана не тільки з його високою розчинною здатністю, а й властивістю швидко проникати через пошкоджені тканини, проводячи з собою лікарські речовини. Крім того, димексид має знеболюючу, протизапальну та жарознижувальну дії, а також антимікробну активність. Ці властивості димексиду, поряд з його біологічною нешкідливістю, дозволяють передбачити ширше його застосування в технології різних лікарських форм: емульсій, лініментів, мазей, а також говорить про можливість зниження доз лікарських речовин у розчинах, приготовлених у димексиді.

Зберігають його в щільно закритих банках у захищеному від світла місці.

При приготуванні рідких ліків як розчинники також використовуються ПЕО-400, Есилон-4, Есилон-5.

^ 3.2. Рекомендована література:

Навчальна

- Основна:

1. Государственная фармакопея СССР.-11-е изд.-М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336с.-Т.2.- 40с.

2. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. -М.: Медицина, 1968. - 1079 с.

3. Государственная фармакопея СССР. - 9-е изд. - М.: Медгиз, -1961. - 911с.

4. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм.-М.: Медицина, 1991.

5. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600 с.

6. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991.- 496с.

7. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988.-497с.

8. Перцев І.М., Шевченко Л,Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303 с .

9. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм.-К.: Вища школа, 1987.-290с.

- Додаткова:

1. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 1 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 1-2. - С. 9-21.

2. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 2 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 5-6. - С. 15-20.

3. Машковський М.Д. Лекарственные средства.-М.:Медицина, 2000.-Т.1-2.

4. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ М. Медицина 1978.

5. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків.-К.: Вища школа, 1972.

6. Р.Б.Косуба, В.І.Кучер Основи медичної рецептури. м. Чернівці, 2000.

7. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарсвенных форм Т.С.Кондратьева, Л.А.Иванова Ю.И.Зеликсон М. Медицина 1986.

8. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

9. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И.Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981.-184 с.

10. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

Інструкції та накази:

1. Н-з № 360 від 19.07.05 р. Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень. Зміни до наказу № 360 – наказ № 440 від 04.07.06 р.

2. Н-з № 233 від 25.07.97 р. Перелік безрецептурних ЛЗ.

3. Н-з № 356 від 18.12.97 р. Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів...

4. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

5. Н-з № 96 від 03.04.91р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

6. Н-з № 276 від 27.09.91р. О нормах отклонения ,допустимых при изготовлении ЛС .

7. Н-з № 583 від 19.07.72р. Единственные правила оформлении лекарств изготовляемых в аптеках.

8. Н-з № 530 від 4.06.82р. Об утверждении этикеток для оформления лекарств, изготовляемых в аптеках.

9. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.

10. Н-з № 275 від 05.05.06 р. “Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів”.

11. Н-з №626 від 15.12.2004 р. „Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки”.

3.3. Матеріали для самоконтролю:

Контрольні питання:

1. Класифікація неводних розчинників, вимоги до них.

2. Характеристика летких розчинників.

3. Характеристика нелетких розчинників.


4. Матеріали для післяаудиторної роботи. Тематика НДРС.

“Основні напрямки вдосконалення технології та оцінки якості неводних розчинів. Впровадження нових перспективних розчинників”.

Схожі:

МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до проведення семінарських та практичних занять з курсу «Методика викладання у вищій школі» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій» окп «Магістр»
Методичні вказівки до виконання дипломної роботи спеціаліста: підготовка, написання, захист. Методичні вказівки / Упор. Ґудзь П....
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Міжнародний маркетинг² для студентів напряму...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Менеджмент в енергетиці» для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу, індивідуальні завдання та методичні вказівки до їх виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ²Менеджмент персоналу² для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка енергетики" для студентів напряму...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до їх вивчення, контрольні питання для самоперевірки, що наведені після кожної теми дисципліни, методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Економіка та фінанси підприємства" для студентів...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до вивчення тем, перелік розділів, що виносяться на самостійне опрацювання студентів, варіанти індивідуальних завдань, перелік літератури. Методичні вказівки укладені з урахуванням вимог державного освітнього стандарту
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” для студентів спеціальності...
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни «Mенеджмент», завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Mенеджмент» для студентів напрямів 050502 –...
МетодичнІ вказівки icon2765 Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних та самостійних занять з курсу «Методи синтезу та оптимізації» для студентів
МетодичнІ вказівки iconМетодичні вказівки
С. С. Душкін, Т. О. Шевченко методичні вказівки для проведення практичних занять, лабораторних робіт
МетодичнІ вказівки iconФінанси І кредит методичні вказівки
Методичні вказівки по проведенню практичних занять з дисципліни «Банківські операції»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи