\"Затверджено\" icon

"Затверджено"




Скачати 175.21 Kb.
Назва"Затверджено"
Дата02.07.2012
Розмір175.21 Kb.
ТипДокументи

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри фармації

зав. кафедри фармації

професор___________Р.Б.Косуба


Протокол №____ від ______________200 р.


Протокол №____ від ______________200 р.


МетодичнІ вказівки ____

для самостійної позааудиторної підготовки з теми:

Розчини високомолекулярних сполук. Вплив структури молекул високомолекулярних сполук на їх розчинність. Приготування розчинів пепсину, желатину, крохмалю, метилцелюлози та інших напівсинтетичних та синтетичних високомолекулярних сполук. Колоїдні розчини. Визначення, характеристика та вимоги до них. Технологічні прийоми приготування колоїдних розчинів. Оцінка якості.


Навчальний предмет:

аптечна технологія лікарських засобів

ІІІ курс фармацевтичного факультету,

спеціальність “Фармація

ОКР „Бакалавр”

(заочна форма навчання 4 та 4,5 роки)

6 годин


Методичні вказівки склали

доц. Геруш О.В.

асист. Горошко О.М.

асист. Сахацька І.М.


Чернівці 2008

Тема: Розчини високомолекулярних сполук. Вплив структури молекул високомолекулярних сполук на їх розчинність. Приготування розчинів пепсину, желатину, крохмалю, метилцелюлози та інших напівсинтетичних та синтетичних високомолекулярних сполук. Колоїдні розчини. Визначення, характеристика та вимоги до них. Технологічні прийоми приготування колоїдних розчинів. Оцінка якості.

^ Навчальний предмет – аптечна технологія лікарських засобів. ІІІ курс

Факультет – фармацевтичний

Тривалість - 6 год.

1. Актуальність теми: Фізико-хімічні властивості ВМС та колоїдних розчинів мають визначальний вплив на вибір оптимальної технології і тому освоєння основних правил і набуття вмінь та навичок приготування ВМС і колоїдних розчинів має велике значення для засвоєння даної теми.

^ 2. Навчальнi цілі:

2.1. Студент повинен знати:

- Характеристику ВМС.

- Технологію обмежено (пепсину) та необмежено набухаючих ВМС (желатину, крохмалю).

- Технологію розчинів захищених колоїдів (коларголу, протарголу, іхтіолу).

- Правила додавання лікарських речовин до розчинів захищених колоїдів.

- Оцінку якості і зберігання ВМС та колоїдів.

- Оформлення до відпуску у відповідності до вимог ДФ і відповідних інструкцій.

2.2 Вміти:

- Оцінювати правильність виписування рецептів і здійснювати перевірку доз сильнодіючих речовин (при необхідності)

- Користуватися ДФ, іншою НТД і довідковою літературою для пошуку необхідної документації щодо приготування розчинів.

- Вибирати і обґрунтувати оптимальну технологію розчинів ВМС та захищених колоїдів за індивідуальними прописами.

^ 3. Матеріали для самостійної позааудиторної роботи

3.1 Міжпредметна інтеграція

Дисципліни


Знати


Вміти


  • Попередні:

1. Латинська мова


Основи латинської термінології, структуру рецепта



Читати рецепти латинською мовою

Наступні:

1. Організація та економіка фармації

2. Фармакологія



Правила виписування рецептів згідно нормуючих документів

Визначення доз і їх класифікацію


Оцінювати правильність оформлення рецептів згідно нормуючих документів.

Перевіряти разові і добові дози, коректувати їх.

Міжпредметна інтеграція:

1. Неорганічна та фармацевтична хімія

2. Фізика



Властивості ВМС, захищених колоїдів та допоміжних речовин

Одиниці виміру маси та об΄єму тіла



Вміти знаходити властивості речовин у ДФ і довідковій літературі.

Користуватися терезами та мірним посудом


^ Зміст

Високомолекулярні сполуки (ВМС) - природні і синтетичні речовини з молекулярною масою від декількох тисяч до мільйона і більше.

Молекули цих сполук це гігантські утворення, які складаються з сотень і навіть тисяч окремих атомів, зв'язаних один з одним силами основних валентностей, тому такі молекули прийнято називати макромолекулами.

Молекули ВМС найчастіше це довгі нитки, що переплітаються між собою або згорнуті в клубки, причому довжина їх значно більша поперечника. Так, довжина молекули целюлози дорівнює 400-500 нм, а поперечника - 0,3-0,5 нм. Отже, ці молекули різко анізодіаметричні і при зіткненні з відповідним розчинником утворюють істинні (молекулярні) розчини.

Характерна особливість більшості ВМС - наявність у їх молекулах ланок, що багаторазово повторюються. Це повторення залежить від ступеня полімерилізації. Звідси ці речовини мають ще й другу назву - полімери.

Дослідженнями останніх десятиліть доведено, що розчини ВМС не можна віднести до типових колоїдних систем, хоч вони мають властивості, характерні для колоїдних розчинів: своєрідність часток розчиненої речовини; рух, аналогічний броунівському; малі швидкості дифузії в їх розчинах через великі розміри молекул ВМС, внаслідок чого вони не здатні проникати через напівпроникні мембрани; малі значення осмотичного тиску; більш повільне проходження в розчинах ряду процесів (включаючи й хімічні), підвищена схильність до утворення різноманітних хімічних комплексів та ін. Усе це вказує на те, що розчини ВМС суміщують у собі властивості як істинних, так і колоїдних розчинів. Пояснюється це тим, що в розчинах ВМС розчинена речовина, роздрібнена на молекули і, отже, вони являють собою гомогенні й однофазні системи. При розчиненні ВМС розчини утворюються самовільно, тобто не треба спеціальних добавок для їх утворення. Розчини ВМС - термодинамічно рівноважні системи, які тривалий час є стійкими, якщо немає впливу зовнішніх факторів (наприклад, розчинів електролітів). Вони за молекулярно-кінетичними властивостями нічим не відрізняються від розчинів низькомолекулярних сполук. Незважаючи на те, що макромолекули не виявляються в ультрамікроскопі, ці розчини мають здатність світлорозсіювання, що приводить до опалесценції або деякої мутності розчину.

Усі ВМС внаслідок великої молекулярної маси нелеткі і не здатні переганятися. З цієї ж причини вони досить чутливі до впливу різних зовнішніх факторів. Макромолекули легко розпадаються під впливом навіть незначної кількості кисню та інших деструктивних агентів. Більшість ВМС при підвищенні температури розм'якшуються поступово і не мають певної температури плавлення. У цих речовинах температура розкладу нижче температури кипіння, у зв'язку з чим вони можуть перебувати тільки в конденсованому стані.

Гігантські ланцюгоподібні молекули ВМС по окремих ланках неоднорідні, мають дифільний характер. Окремі ланки складаються з атомних груп, що мають полярний характер. До їх числа належать -СООН, -NН2, - ОН та ін. Ці радикали добре взаємодіють з полярними рідинами (водою, спиртом та ін.) - гідратуються, інакше кажучи, вони гідрофільні. Поряд з полярними макромолекулами містять неполярні, гідрофобні радикали –СН3, -СН2, - С6Н5 та ін., які можуть сольватуватися неполярними рідинами (бензол, петролейний ефір та ін.), але не можуть гідратуватися. В природних ВМС майже завжди переважають полярні групи, тому, потрапляючи в воду, вони ведуть себе як гідрофільні речовини. Чим більше полярних ділянок у молекулі ВМС, тим краще вона розчинна в воді.

Властивості ВМС залежать не тільки від величини, а й від форми їх молекули. ВМС, які володіють сферичними молекулами (гемоглобін, печінковий крохмаль, пепсин, трипсин та ін.) є порошкоподібними речовинами і при розчиненні майже не набухають. Розчини цих речовин мають малу в’язкість навіть при порівняно великих концентраціях і підпорядковані законам дифузій і осмотичного тиску.

ВМС з сильно асиметричними лінійними, витягнутими молекулами (желатин, целюлоза та її похідні) при розчиненні сильно набухають і утворюють високов’язкі розчини.

Розчинення ВМС з лінійними молекулами супроводжується набуханням, останнє є першою стадією їх розчинення. Причиною набухання є те, що при розчиненні відбувається не тільки дифузія молекул розчинної речовини в розчинник, як це відбувається при розчиненні низькомолекулярної речовини (НМР), але й дифундування розчинника в ВМС. Набухання полягає в наступному: моле­кули низькомолекулярної рідини-розчинника, рухливість яких у багато разів більша за рухливість макромолекул, проникають у занурену в неї ВМС, заповнюючи вільні простори між макромолекулами. Далі розчинник почи­нає надходити всередину набухаючої речовини в наростаючій кількості завдяки гідратації полярних груп вказаних сполук. Основне значення гідратації полягає в ослабленні міжмолекулярних зв'язків, розпушуванні цих сполук. Утворювані просвіти заповнюються новими молекулами розчинника. Розсу­ванню ланок і ланцюгів макромолекул сприяють і осмотичні явища, що відбуваються одночасно з гідратацією полярних груп високомолекулярних сполук.

Після того, як будуть зруйновані зв'язки між макромолекулами, тобто коли нитки їх будуть достатньо відсунуті одна від одної, макромолекули, одержавши здатність до теплового руху, починають повільно дифундувати в фазу розчинника. Набухання переходить у розчинення, утворюючи однорідний істинний (молекулярний) розчин. Таким чином, розчинення ВМС з лінійними макромолекулами відбувається в дві стадії: перша (сольватація-гідратація) супроводжується виділенням тепла, тобто зменшен­ням вільної енергії і об'ємним стисненням. Основне призначення її при розчиненні зводиться до руйнування зв'язків між окремими макромолекулами. У другій стадії набухання рідина поглинається без виділення тепла. Розчинник просто дифузно всмоктується в петлі сітки, утвореної заплутаними нитками макромолекул. У цій стадії відбувається поглинання великої кількості розчинника і збільшення об'єму набухаючої ВМС у 10-15разів, атакож змішування макромолекул з маленькими молекулами розчинника, що можна розглядати як чисто осмотичний процес.

Слід мати на увазі, що набухання такої сполуки не завжди закінчується її розчиненням. Дуже часто після досягнення відомого ступеня набухання процес припиняється. Набухання може бути необмеженим і обмеженим. Необмежене набухання закінчується розчиненням. Сполука спочатку поглинає розчинник, а потім при тій же температурі переходить у розчин. При обмеженому набуханні високомолекулярна сполука поглинає розчинник, а сама в ньому не розчиняється, скільки б часу не перебувала в контакті. Обмежене набухання такої сполуки завжди закінчується утворенням елас­тичного геля (драглів). Проте обмежене набухання, обумовлене обмеженим розчиненням, часто при зміні умов переходить у необмежене. Так, желатин і агар-агар, набухаючи обмежено в холодній воді, в теплій воді набухають необмежено, чим користуються при розчиненні цих речовин.

Набухання ВМС носить вибірковий характер. Вони набухають лише в рідинах, які близькі їм за хімічною будовою. Так, сполуки, що мають полярні групи, набухають у полярних розчинниках, а вуглеводні - тільки в неполярних рідинах.

Розчини ВМС, якщо вони перебувають у термодинамічній рівновазі, є, як і істинні розчини, агрегатно стійкими. Проте при введенні великої кількості електролітів спостерігається виділення ВМС із розчину. Але це явище не тотожне коагуляції типових колоїдних систем, яка відбувається при введенні невеликої кількості електроліту і є необоротним процесом.

Виділення з розчину ВМС відбувається при додаванні великої кількості електроліту і є оборотним процесом - після видалення з осаду електроліту промиванням або діалізом вона знову стає здатною до розчинення. Різний і механізм обох явищ.

Коагуляція - відбувається в результаті стиснення подвійного електричного шару і зменшення або повного зникнення електричного заряду, що є основним фактором стійкості. Виділення з розчину полімеру при додаванні великої кількості електроліту пояснюється простим зменшен­ням розчинності ВМС у концентрованому розчину електроліту і прийнято називати висолюванням. Висолююча дія різних осадників є наслідком їх власної сольватації, при якій відбувається затрата розчинника, що веде до зниження розчинності ВМС. При додаванні нейтральних солей їх іони, гідратуючись, віднімають воду в молекул ВМС.

При висолюванні головну роль відіграє не валентність іонів, а їх гідратованість. Висолююча роль електролітів, головним чином, залежить від аніонів, причому за висолюючою дією аніони можна розташувати в такому порядку: сульфат іон, цитрат іон, ацетат іон, хлорид іон, роданід іон.

Висолюючу дію мають не тільки аніони, а й катіони, такі як літій, натрій, калій, рубідій, цезій. З цих сполук найчастіше застосовуються сполуки, що містять катіони натрію і калію. Вони займають друге місце після аніонів по висолюючій дії. При додаванні електроліту розчинність ВМС знижується і вона випадає в осад.

Чим вища гідратованість іонів, тим сильніша їх висолююча дія. Тому при приготуванні розчинів ВМС за прописами, до складу яких входять осадники, доцільно останні додавати до розчину ВМС у вигляді розчину. ВМС необхідно обов'язково розчиняти в чистому розчиннику, так як у розчині солей розчинення цих речовин відбувається важко.

У випадку, якщо концентрація висолюючих розчинів незначна, слід у першу чергу приготувати розчини ВМС і в ньому розчини речовини, які викликають висолювання.

Дегідратація розчинної сполуки, а отже, і висолювання її можуть бути викликані і неіонізованими речовинами, наприклад, спиртом. Висолююче діють також концентровані розчини цукру (сиропи). Ці речовини гідратуються за рахунок макромолекул. Розчинник, затрачений на їх гідратацію, уже втрачає здатність брати участь у розчиненні первинно розчиненої ВМС. Цукор і спирт мають сильну дегідратуючу дію при введенні в значній кількості, тому їх необхідно додавати до розчину ВМС частинами при збовтуванні.

Під дією перелічених факторів спостерігається також явище коацервації, тобто розподіл системи на два шари, Коацервація відрізняється від висолювання тим, що речовина, тобто дисперсна фаза, не відділяється від розчинника у вигляді твердого пластівчастого осаду, а збирається спочатку в невидимі неозброєним оком жирні краплі, які поступово змішуються в краплі більшого розміру, а потім відбувається розшарування на 2 шари: перший концентрований шар полімеру ВМС і розчинника, другий – розведений розчин того ж полімеру. Під дією низьких температур можливі і такі явища як желатування, або драгління і синерезис.

Від висолювання драгління відрізняється тим, що не відбувається розподілу системи з утворенням осаду, а вся вона в цілому переходить в особливу проміжну форму свого існування – драглі, або гель, причому цей стан характеризується повною втратою текучості. Наприклад, розчин желатину драгліє при пониженні температури, при підвищенні її набуває текучості і стає розчином, який можна застосовувати. Процес драгління може відбуватися в самих драглях, що може привести до розподілу на 2 фази: концентровані драглі і розчинник, який містить молекули ВМС. Це явище драгління, що відбувається в драглях, називається синерезис.

За характером розчинення ВМС поділяються на необмежено (пепсин, трипсин, екстракти, полівініловий спирт, полівінілпіролідон, декстран та інші) і обмежено набухаючі (крохмаль, желатина, похідні целюлози та інші). Необмежено набухаючі ВМС розчиняються у воді самочинно. При виготовленні розчинів обмежено набухаючих ВМС часто виникає потреба виконати додаткові операції, найчастіше підігріти.

Розчини ВМС не фільтрують, при необхідності проціжують через ватний тампон, попередньо промитий гарячою водою або крізь марлю.

За застосуванням ВМС класифікують:

^ 1. Лікарські речовини - пепсин, трипсин, панкреатин.

2.Допоміжні речовини (стабілізатори, суспензій, основи для мазей, плівкоутворювачі, жиросахара).

ВМС та їх розчини використовуються в медицині як ЛЗ (ферменти, полісахариди, слизи, екстракти і т.д.) і як допоміжні речовини при приготуванні різних ЛФ (основи для супозиторіїв та мазей, емульгатори, стабілізатори, пролонгатори, солюбілізатори, коригенти як добавки при приготуванні кровозамінників), а також як пакувального матеріалу при відпусканні ЛП і для виготовлення флаконів, плівок, пробок, банок та інших пакувальних виробів.

При готуванні розчинів ВМС слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

1. Готуючи розчини необмежено набухаючих ВМС (пепсин, трипсин, панкреатин) керуються загальними правилами готування розчинів.

2. При виготовленні розчинів пепсину доцільно використовувати розчин кислоти хлоридної в розведенні 1:10, а також необхідно дотримуватися послідовності змішування компонентів розчину. Враховуючи те, що пепсин інактивується в сильно кислому середовищі, спочатку готують розчин кислоти, а потім розчиняють пепсин. Проціджують розчин пепсину тільки при необхідності через пухкий тампон вати, попередньо промитий гарячою водою. Мікстура з пепсином повинна бути прозорою, з легкою опалесценцією. Помутніння вказує на недостатню чистоту пепсину - присутність у ньому домішок нерозчинних білків.

3. Розчинення густих і сухих екстрактів у чистому розчиннику доцільно проводити у ступці при помішуванні товкачиком і поступовому додаванні води.

Густі екстракти відважують на кружечку фільтрувального паперу. Екстракт беладонни зручніше використовувати у вигляді розчину 1:2.

4. Розчини крохмалю в рецепті можуть бути прописані як відвар або слиз. Якщо не вказана концентрація крохмалю в розчині, то готують 2% розчин - в концентрації 1:50 (за прописом ДФ ХІ ст. 34).

Для попередження висолювання натрію бромід і хлоралгідрат додають до розчину крохмалю у вигляді розчину невеликими порціями при перемішуванні, або розчиняють у сухому вигляді у готовому слизу. Слиз чи відвар крохмалю дозують за масою. Розчин крохмалю не проціджується, за необхідності проціджують через подвійний шар марлі у гарячому вигляді.

5. Розчини желатини доцільно готувати у фарфоровій чашці. При приготуванні розчину желатини води беруть в 4-кратній кількості від желатину, тобто в 4 рази більше. Період набухання желатину – 45-60 хв. Потім доводять водою розчин желатину до необхідного об’єму. Проціджують через подвійний шар марлі. Рекомендувати хворому перед вживанням розчин желатини підігріти.

Метилцелюлоза належить до обмежено набухаючи речовин у гарячій воді. При нагріванні понад 500 С у водних розчинах можлива коагуляція метилцелюлози, але при охолодженні відбуваються зворотні процеси і метилцелюлоза повністю переходить у розчин. Проте тривале нагрівання розчинів приводить до зниження в’язкості. Для приготування водних розчинів метилцелюлозу заливають водою, нагрітою до 80-900 С (для повнішого і швидшого розчинення) в кількості Ѕ від необхідного об’єму одержуваного розчину. Після охолодження до кімнатної температури додають решту холодної води і перемішують до одержання однорідної маси. Охолоджені розчини прозорі.

^ Колоїдні розчини - ультрамікрогетерогенні дисперсні системи, проміжні між справжніми розчинами і грубодисперсними системами (суспензіями, емульсіями).

Частинки дисперсної фази колоїдних розчинів, які складаються з агрегатів, атомів і молекул називаються міцелами, не розчинні в дисперсійному середовищі.

В фармацевтичній практиці найчастіше застосовуються природні захищені колоїди, які складаються з колоїдного компоненту і ВМС (коларгол, протаргол, іхтіол).

Захищені колоїди характеризуються самочинністю розчинення і відносною стабільністю.

Приготування колоїдних розчинів залежить від властивостей лікарських речовин і впливу зовнішніх факторів: наявності електролітів, водовіднімаючих речовин, температури, механічних впливів (довготривале збовтування, перемішування), дії світлі. При тривалому зберіганні колоїдні розчини старіють.

Колоїдні розчини не фільтрують; проціджують їх в міру потреби через попередньо промиту вату.

У фармацевтичній практиці застосовують, в основному, три захищених колоїдних препарати. Це коларгол, протаргол та іхтіол. Оскільки розмір часток захищених колоїдів такий, що вони не проходять крізь фізіологічні мембрани, вони позбавлені здатності всмоктуватися і їх препарати проявляють тільки місцеву дію.

Коларгол і протаргол використовують як антисептики, в’яжучі, протизапальні засоби. Їх розчини застосовуть для змазування слизових оболонок дихальних шляхів, в очній практиці, для промивання сечового міхура, гнійних ран і т.д.

^ Протаргол (срібло білкове) (Argentum proteinicum) - це аморфний порошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабо гіркого, злегка в’яжучого смаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить 7,8-8,3% (у середньому 8%) окису срібла. Роль захисного колоїду виконують продукти гідролізу білка (альбумінати).

^ Коларгол (срібло колоїдальне) (Argentum colloidale) це зеленувато або синювато-чорні пластинки з металічним блиском, розчині у воді, містить 70% окису срібла і 30% продуктів гідролізу білка (натрієві солі лізальбінової і протальбінової кислот), які виконують роль захисного колоїду.

Іхтіол - це амонієва сіль сульфокислот сланцевого масла. Це майже чорна або бура сиропоподібна рідина зі своєрідним різким запахом і смаком. Розчинний у воді, гліцерині, спиртово-ефірній суміші. Водні розчини при розбовтуванні сильно піняться. Є природним захищеним колоїдом.

При готуванні колоїдних розчинів слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

1. При виготовленні розчинів протарголу використовують здатність протарголу до набухання. Наважку протарголу обережно насипають тонким шаром на поверхню води і залишають не збовтуючи до повного розчинення. Для прискорення розчинення протарголу його розтирають з кількома краплями гліцерину, а потім додають воду.

2. Коларгол у воді розчиняється повільно. Тому для прискорення розчинення застосовують два способи приготування розчину в залежності від концентрації прописаного розчину:

- у флакон для відпуску фільтрують (проціджують) воду, висипають коларгол і вміст флакону струшують до повного переходу його в розчин. Цей метод зручний при невеликих концентраціях коларголу (до 1%).

- якщо слід приготувати розчини більшої концентрації, то роблять таким чином: коларгол поміщають у ступку, додають невелику кількість води. Суміш залишають на 2-3 хв для набухання, розтирають, а потім потроху при помішуванні додають решту води. При необхідності розчин фільтрують через скляний фільтр, проціджують через розпушений клубочок вати, промитий гарячою водою. Розчин світлочутливий, тому відпускають у флаконі з темного скла.

3. Розчини коларголу і протарголу проціжують в міру потреби через попередньо промитий жмутик вати. Відпускають у склянках з оранжевого скла.

4. Розчинення іхтіолу можна проводити безпосередньо в склянці для відпуску (якщо іхтіол не дуже густий), або при розтиранні у ступці з невеликою кількістю води.

^ Оцінка якості колоїдних розчинів – перевіряють колір, запах (органолептичний контроль), документацію (відповідність рецепта і паспорта письмового контролю), відхилення в об’ємі, відсутність механічних включень, якість закупорювання, оформлення до відпуску.


^ 3.2. Рекомендована література:

Навчальна

- Основна:

1. Государственная фармакопея СССР.-11-е изд.-М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336с.-Т.2.- 40с.

2. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. -М.: Медицина, 1968. - 1079 с.

3. Государственная фармакопея СССР. - 9-е изд. - М.: Медгиз, -1961. - 911с.

4. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм.-М.: Медицина, 1991.

5. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600 с.

6. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991.- 496с.

7. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988.-497с.

8. Перцев І.М., Шевченко Л,Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303 с .

9. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм.-К.: Вища школа, 1987.-290с.

- Додаткова:

1. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 1 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 1-2. - С. 9-21.

2. К проблеме создания новых лекарственных форм. Сообщение 2 / Г.С.Башура, А.И.Тихонов, А.Г.Башура, Е.А.Семенова, А.А.Яремчук, В.Д.Чередниченко //Фармаком. - 1995. - № 5-6. - С. 15-20.

3. Машковський М.Д. Лекарственные средства.-М.:Медицина, 2000.-Т.1-2.

4. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ М. Медицина 1978.

5. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків.-К.: Вища школа, 1972.

6. Р.Б.Косуба, В.І.Кучер Основи медичної рецептури. м. Чернівці, 2000.

7. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарсвенных форм Т.С.Кондратьева, Л.А.Иванова Ю.И.Зеликсон М. Медицина 1986.

8. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

9. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И.Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981.-184 с.

10. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

Інструкції та накази:

1. Н-з № 360 від 19.07.05 р. Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень. Зміни до наказу № 360 – наказ № 440 від 04.07.06 р.

2. Н-з № 233 від 25.07.97 р. Перелік безрецептурних ЛЗ.

3. Н-з № 356 від 18.12.97 р. Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів...

4. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

5. Н-з № 96 від 03.04.91р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

6. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.

7. Н-з № 275 від 05.05.06 р. “Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів”.

^ 3.3. Матеріали для самоконтролю:

Контрольні питання:

1. Високомолекулярні сполуки, їх характеристика.

2. Класифікація ВМС.

3. Застосування ВМС як лікарських і допоміжних речовин.

4. Особливості приготування розчинів ВМС необмежено і обмежено набухаючих.

5. Оцінка якості розчинів ВМС, зберігання та оформлення до відпуску згідно вимог нормативних документів.

6. Характеристика колоїдних розчинів, їх властивості і механізм стабілізації. Захищені колоїди.

7. Особливості приготування розчинів коларголу, протарголу, іхтіолу.

8. Оцінка якості колоїдних розчинів, зберігання та оформлення до відпуску згідно вимог нормативних документів.

Схожі:

\"Затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"Затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"Затверджено\" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\"Затверджено\" iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
\"Затверджено\" icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
\"Затверджено\" iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
\"Затверджено\" iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
\"Затверджено\" iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
\"Затверджено\" iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
\"Затверджено\" iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
\"Затверджено\" iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи