“ Затверджую” icon

“ Затверджую”




Скачати 361.72 Kb.
Назва“ Затверджую”
Дата02.07.2012
Розмір361.72 Kb.
ТипДокументи



Міністерство охорони здоров’я України

Буковинський державний медичний університет

Затверджую”


В. о проректора із науково-педагогічної роботи

Професор Ахтемійчук Ю. Т.

“___”______________ 2010 р.


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З УРОЛОГІЇ


На 2010-2011 навчальний рік


спеціальність медична психологія

факультет медичний

кафедра хірургії та урології

курс 4

семестри 7, 8

лекції 12 акад.годин

практичні заняття 24 акад.годин

самостійна підготовка 18 акад.годин

залік

( 7 семестр)
^

Всього 54 акад.години



Робоча програма складена на основі “Програма для студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації” (Київ, 2002, 28 с.).


Робоча навчальна програма схвалена на засіданні кафедри 16. 03.2010 р. (протокол № 12).

Зав. кафедри хірургії та урології,

професор Іфтодій А.Г.


Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з дисциплін хірургічного профілю “17” 06. 2010 року (протокол № 1 ).

Голова предметної методичної комісії

з хірургічних дисциплін, професор Полянський І.Ю.


Розділ 1. Мета та завдання урології.


    1. Мета вивчення урології.


Урологія відноситься до хірургічних хвороб, які займають важливе місце у системі підготовки лікаря. Урологія вивчає фізіологію та патологію органів сечової системи чоловіків та жінок та статевої системи чоловіків.

Головною метою викладання урології є навчити студентів обстежувати хворих з урологічними захворюваннями, вміти узагальнювати отримані дані для установлення діагнозу, диференційної діагностики, орієнтуватися в методах консервативного, інструментального та оперативного лікування, готувати хворих до операції, вести п/о період.


    1. Завдання щодо вивчення дисципліни.


Студент повинен знати :

  • основну клінічну симптоматологію найбільш розповсюджених урологічних захворювань та сучасні методи діагностики;

  • головні спеціальні методи лікування урологічних хворих;

  • методи ранньої діагностики новоутворень сечостатевої системи, принципи їх лікування;

  • діагностику та лікування ургентних станів;

  • методи діагностики та лікування запальних захворювань верхніх та ніжних основних шляхів, статевих органів;

  • діагностику, лікування туберкульозу в урології;

  • методи діагностики, лікування, метафілактики СКХ.


Студент повинен вміти:

  • проводити фізикальне обстеження урологічного хворого;

  • проводити катетеризацію сечового міхура;

  • проводити цистоскопію;

  • оцінювати зміни лабораторних показників крові та сечі;

  • визначати ступінь порушення функції нирок;

  • проводити ректальне обстеження простати;

  • проводити надлобкову пункцію сечового міхура;

  • володіти головними видами блокад, що використовуються при урологічній патології.




    1. Перелік дисциплін та їх розділів, знання яких необхідно для вивчення урології:

  • анатомія людини – будова сечових органів та статевої системи чоловіків;

  • гістологія – особливості гістологічної структури відповідних органів;

  • фізіологія – функціонування нирок, сечового міхура, чоловічої статевої системи у нормі та патології;

  • медична хімія – фізико-хімічні процеси, що лягають в основу життєдіяльності сечостатевої системи;

  • патологічна анатомія – зміни у відповідних органах при їх патології;

  • топографічна анатомія та операційна хірургія – топографія заочеревинного простору, тазу та операції на їх органах;

  • фармакологія – речовини, що впливають на функцію нирок, антибактеріальні речовини, уросептики;

  • пропедевтика внутрішніх хвороб – методи обстеження хворих, інтерпретація лабораторних показників;

  • загальна хірургія – принципи діагностики ургентної патології, принципи проведення операцій.


^ ЗМІСТ ПРЕДМЕТУ


ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ І ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Нирки. Дані огляду ділянки нирок. Пальпація нирок. Диференційно-діагностичне значення зміни контурів поперекової ділянки. Основні патологічні процеси, які при пальпації симулюють ураження нирок. Діагностична цінність симптому «поштовхування» по попереку. Сечоводи. Методика пальпації ділянки сечоводів; болючі точки. Сечовий міхур. Основні патологічні процеси, що призводять до збільшення сечового міхура. Діагностична цінність огляду і перкусії ділянки сечового міхура. Передміхурова залоза, сім’яні міхурці. Методика пальцьового ректального дослідження. Нормальні дані, отримані при ректальній пальпації передміхурової залози. Доброякісна гіперплазія і рак передміхурової залози - пальпаторна характеристика. Запальні зміни в передміхуровій залозі. Дані пальпації при туберкульозі простати. Діаліз секрету передміхурової залози і його діагностична цінність. Основні патологічні процеси, при яких можна пропальпувати сім’яні міхурці. Уретра (сечівник). Методика пальпації і огляду. Дані пальпації, їхня діагностична цінність. Органи калитки. Роль огляду для попереднього діагнозу враження органів калитки. Основні патологічні процеси, що призводять до враження яєчок, їхня пальпаторна діагностика. Діафаноскопія і її диференційно-діагностична цінність.

^ Характеристика змін сечі при урологічних захворюваннях. Методика збору «середньої порції» сечі. Діагностична цінність зміни добової кількості сечі. Колір і прозорість сечі. Фактори, що впливають на забарвлення сечі. Питома вага і осмолярність сечі. Значення динамічного визначення питомої ваги сечі (проба Зимницького). Реакція сечі в нормі і її зміни при різних патологічних станах органів сечової системи. Протеїнурія справжня і несправжня. Імунохімічне дослідження білків у сечі. Піурія. Двусклянкова проба і її діагностична цінність. Методи кількісної оцінки ступеню лейкоцитурії: за Нечипоренко, Каковським, Амбурже. Провокаційні тести. Бактеріурія: «значима» і та що не має клінічного значення. Засів сечі на флору і чутливість до антибіотиків. Гематурія. Види гематурії. Уробілінурія. Виявлення атипових клітин у сечі і їхнє значення в діагностиці бластоматозних уражень органів сечостатевої системи. Циліндрурія. Біохімічні зміни сечі. Роль вивчення обмінних порушень. Сперматограма: олігозооспермія, аспермія, азооспермія, некроспермія, гемоспермія.

^ Оцінка функціонального стану нирок. Методика визначення і фактори, що впливають на діурез. Проби на розведення і концентрацію. Визначення вмісту азотистих шлаків у крові. Поняття про «середню молекулу». Кліренс крові по креатиніну.

Можливості хромоцитоскопії, экскреторної урографиї в оцінці функціонального стану нирок, верхніх сечових шляхів.

^ Радіоізотопна діагностика. Ренографія, фармакопроба з еуфіліном. Сканування, динамічна сцинтиграфія нирок. Характеристика методів і їхня діагностична цінність.

^ Ультразвукові методи дослідження і лікування. Сканування в реальному масштабі часу. Крізьшкірне, ендовезикальне, трансректальне дослідження органів сечостатевої системи. Пункційне дослідження нирки, миски, передміхурової залози під УЗ-контролем.

^ Методи вивчення уродинаміки. Цистоїдна теорія скорочення сечоводів. Урофлоуметрія, цистоманометрія, визначення профілю внутріуретрального тиску — принципи методів, параметри, які оцінюються, їхні нормальні значення і патологічні зміни.

Уросеміотика. Болі в ділянці нирок і верхніх сечових шляхів. Їхня загальна характеристика, етіологія, іррадіація і локалізація. Ниркова колька.

Етіологія, патогенез болю при враженні сечового міхура. Етіологія, патогенез і характер болю в чоловічих статевих органах.


Розлади сечовипускання. Дизурія. Визначення, етіологія, патогенетичні механізми. Полакіурія. Ніктурія. Нетримання і неутримання сечі. Види, розпізнавання, клінічна картина. Нічне нетримання сечі. Гостра і хронічна затримка сечі. Поняття про залишкову сечу, методи визначення її кількості, діагностична цінність. Парадоксальна ішурія, етіологічні фактори, патогенетичний механізм, клінічна картина.

^ Порушення сечовиділення. Поліурія. Фізіологічна і патологічна поліурія. Олігурія. Визначення, етіологічні фактори. Анурія. Види анурії: преренальна, ренальна, постренальна. Етіологія. Патогенетичний механізм розвитку анурії. Діагностика.


^ ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ І ЕНДОСКОПІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В УРОЛОГІЇ

Катетеризація сечового міхура. Види еластичних катетерів: Нелатона, Тімана, Фолея; показання до застосування й основні прийоми їхнього введення. Шкала Шарьєра номерів катетерів і бужів. Можливі ускладнення катетеризації сечового міхура, їхня профілактика і лікування.

Бужування уретри. Покази до застосування бужів.

Уретроскопія і цистоскопія. Інструменти для ендоскопічних інструментальних обстежень урологічних хворих. Техніка виконання уретроскопії, цистоскопії і хромоцистоскопії — планові й екстрені покази до них. Місця найбільш частої локалізації патологічних процесів у сечовому міхурі. Ускладнення цистоскопії, їхня профілактика і лікування. Техніка катетеризації сечоводу. Уретеропієлоскопія.

^ РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В УРОЛОГІЇ

Оглядовий знімок. Інтерпретація оглядового знімка: тіні кістково-м'язового апарату, скелетотопія нирок, зображення тіней нирок, тіні патологічних утворень.

^ Екскреторна урографія. Необхідні умови виявлення анатомічного стану сечових шляхів при екскреторній урографії. Доза і шляхи введення рентгенконтрасної речовини. Підготовка хворого до екскреторної урографії. Методика виконання інфузійної, ортостатичої, на вдиху і видиху і компресійної урографій. Інтерпретація урограм і їхній опис. Протипокази до екскреторної урографії, можливі ускладнення.

^ Ретроградна пієлоуретерографія з рідкою контрастною речовиною, пневмопієлографія, ретроградна пієлографія за методою Клямі. Техніка виконання, кількість контрастної речовини, що вводиться в миску. Інтерпретація пієлоуретерограм. Переваги і недоліки ретроградної пієлоуретерографії. Профілактика інфекційно - запальних ускладнень.

^ Антеградна пієлографія — крізьшкірна пункційна чи з використанням встановленого під час операції дренажу. Показання, ускладнення, інтерпретація результатів.

^ Комп'ютерна томографія нирок і сечових шляхів. Дозволяюча спроможність методу, і його діагностичні можливості.

Томографія на основі ядерно-магнітного резонансу.

Ниркова ангіографія. Сутність методики ниркової ангіографії. Цінність ниркової ангіографії як функціонально-морфологічного методу. Показання, протипоказання до ниркової артеріо- і венографії, ускладнення і їхня профілактика. Ангіографічні ознаки різних патологічних процесів у нирках: аномалії нирок, гідронефротична трансформація, пухлини нирок, кісти нирок, нефроптоз, нефрогенна гіпертензія, пієлонефрит і т.ін.

Поєднання діагностичних судинних методів з лікувальними маніпуляціями при урологічних захворюваннях: балонна дилятація артеріальних стенозів, емболізаційна терапія. Показання до них і принципи виконання.

Цистографія. Сутність методу, показання і способи виконання цистографії. Модифікації цистографії: мікційна, осадова, поліцистографія, перицистографія. Діагностична цінність цистографії при різних урологічних захворюваннях: доброякісна гіперплазія передміхурової залози, камені сечового міхура, аномалії розвитку, дивертикули, пухлина, туберкульоз, нейрогенний сечовий міхур. Значення цистографії при поза- і внутрішньочеревинних розривах сечового міхура. Профілактика інфекційно-запальних ускладнень при виконанні цистографії.

Уретрографія. Техніка уретрографії і її види: ретроградна, низхідна, уретрографії. Діагностична цінність уретрографії: при каменях і сторонніх тілах уретри, при пухлинах уретри, при пошкодженнях уретри. Ускладнення при уретрографії і їхня профілактика.

^ АНОМАЛІЇ НИРОК І СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

Частота аномалій органів сечостатевої системи. Ембріологічні дані про розвиток нирок і верхніх сечових шляхів. Сучасна класифікація аномалій нирок і сечовивідних шляхів. Клінічне значення аномалій нирок — порушення уро- і гемодинаміки при аномаліях нирок. Можливі діагностичні й тактичні помилки при аномаліях нирок.


^ УШКОДЖЕННЯ НИРОК, СЕЧОВОДІВ, СЕЧОВОГО МІХУРА,

СЕЧІВНИКА

Ушкодження нирок; відкриті й закриті. Ушкодження нирок у поєднанні з травмою інших органів. Класифікація. Симптоматика. Діагностика. Рентгенологічне дослідження, екскреторна урографія, ретроградна пієлографія, аортографія; радіоізотопні й ультразвукові методи діагностики. Лікування: консервативне й оперативне — показання.

Ятрогенні враження нирок і сечоводів при катетеризації, виконанні паранефральної блокади, крізьшкірної пункційноі нефростомії.

^ Травми сечового міхура. Закриті й відкриті ушкодження сечового міхура. Внутрішньо- і позаочеревинні розриви сечового міхура. Роль перелому кісток тазу у виникненні позаочеревинного розриву. Сечові затоки, характерні наслідки внутрішньо- і позаочеревинних розривів сечового міхура.

Відрив шийки сечового міхура. Симптоматика. Діагностика: огляд, пальпація, перкусія. Проба з наповненням сечового міхура. Цистографія — основний метод діагностики ушкоджень сечового міхура. Техніка виконання.

Ушкодження сечового міхура під час оперативних втручань на органах черевної порожнини, малого таза, при гінекологічних операціях, пологах, акушерських посібниках, під час ендоскопічних маніпуляцій і операцій. Лікування. Особливості операцій при внутрішньоочеревинному і позаочеревинному розриві сечового міхура. Способи дренування сечового міхура і паравезикальної клітковини.

^ Ушкодження сечівника у чоловіків. Причини ушкодження уретри і механізми травми. Симптоматика. Діагностика. Небезпека катетеризації в діагностиці розриву уретри. Висхідна уретрографія, її переваги і діагностична цінність. Лікування. Эпіцистостомія, дренування тазової клітковини. Можливість первинної пластики уретри в перші години після її ушкодження.

Пластичні операції на уретрі при її стриктурах: по Хольцову, по Соловову, насильницька тунелізація по Фронштейну, внутрішня оптична уретротомія. Їхні особливості і віддалені результати.

^ Ушкодження органів калитки. Закриті й відкриті. Лікування — консервативне й оперативне (резекція яєчка, видалення яєчка). Перекрути яєчка: етіологія, симптоматика, діагностика, лікування.

НЕФРОПТОЗ

Визначення. Етіологія, патогенез. Спланхноптоз. Симптоматика. Рентгенодіагностика. Диференційна діагностика. Ускладнення нефроптозу. Види лікування хворих на нефроптоз. Операція нефропексії. Можливі ускладнення оперативного лікування.


^ НЕСПЕЦИФІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

Пієлонефрит. Етіологія, патогенез. Шляхи проникнення й поширення інфекції. Роль мисковониркових рефлюксів, венозного застою, значення загального стану макроорганізму, його імунобіологічної реактивності у виникненні пієлонефриту. Зміни в нирці і сечових шляхах, що сприяють виникненню й поширенню інфекції. Первинний і вторинний пієлонефрит. Гострий і хронічний пієлонефрит.

Переважне враження інтерстиціальної тканини й осередковий характер враження нирок при пієлонефриті. Різні патоморфологичні форми гострого пієлонефриту: серозний, апостематозний, абсцес і карбункул нирки, некротичний папіліт. Клініка, характерні симптоми гострого пієлонефриту.

Діагностика. Загальний вигляд хворого. Дані фізикального дослідження. Хворобливість у ділянці ураженої нирки. Позитивний симптом Пастернацького. Лабораторні методи дослідження. Значення аналізу крові: лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво. ШОЕ. Значення порівняльного лейкоцитозу. Аналіз сечі. Значення методів кількісного визначення формених елементів і бактерій у сечі.

Значення хромоцистоскопії і рентгенологічних методів дослідження у визначенні первинності й вторинності пієлонефриту.

Лікування: консервативне й оперативне. Особливості лікування пієлонефриту вагітних. Види оперативного лікування. Ургентні методи відновлення пасажу сечі й катетеризація нирки, крізьшкірна пункційна нефростомія. Екстракорпоральні методи очищення крові при гнійно-запальних процесах у нирках.

Причини переходу гострого пієлонефриту в хронічний: роль зміни реактивності організму, цукрового діабету, атеросклерозу, ожиріння, характеру інфекції, порушеного пасажу сечі, недостатнього лікування та ін.

Класифікація хронічного пієлонефриту. Результат хронічного пієлонефриту, пієлонефроз, пієлонефротично зморщена нирка.

Симптоматика хронічного пієлонефриту. Діагностика: лабораторна й рентгенологічна. Лікування хронічного пієлонефриту: значення відновлення пасажу сечі; антибактеріальне лікування; найбільш розповсюджені вітчизняні і закордонні антибіотики й антибактеріальні хімічні препарати, які застосовуються в урології; значення визначення чутливості мікрофлори сечі. Тривалість лікування. Клініка, симптоматологія, діагностика, лікування гострого паранефриту.

ЦИСТИТ

Етіологія, патогенез. Шляхи проникнення інфекції у сечовий міхур: уретральний — висхідний, ренальний — низхідний, лімфогенний і гематогенний. Види інфекції: неспецифічна, специфічна. Фактори, що сприяють виникненню циститу: місцеві й загальні. Симптоматика й перебіг. Лікування й профілактика.

УРЕТРИТ

Етіологія й патогенез уретритів. Класифікація. Види збудників (бактерії, найпростіші, дріжджоподібні гриби), алергени, хімічні й фізичні фактори.

Специфічні й неспецифічні уретрити. Клінічний перебіг і симптоматологія. Діагностика уретритів: клінічна, бактеріологічна. Уретроскопії і її види. Лікування уретритів і їхніх ускладнень.

ПРОСТАТИТ

Етіологія й патогенез. Класифікація простатитів. Характер морфологічних змін: катаральний, фолікулярний, паренхіматозний простатит, абсцес передміхурової залози, парапростатит. Клінічний перебіг: хронічного й гострого простатиту. Діагностика. Пальпація передміхурової залози через пряму кишку. Показання й протипоказання до масажу передміхурової залози. Дослідження секрету передміхурової залози. Біопсія простати трансректальна і промежинна. Ультразвукове сканування передміхурової залози. Лікування гострого простатиту - загальне й місцеве. Антибактеріальна терапія. Оперативне лікування. Розкриття абсцесу (особливості й небезпеки). Лікування хронічного простатиту. Протизапальна терапія. Лікування пірогеналом. Види фізіотерапії. Санаторно-курортне лікування. Прогноз гострого й хронічного простатиту.

ОРХОЕПІДИДИМІТ

Етіологія й патогенез. Шляхи проникнення інфекції. Гострий і хронічний орхоепідидиміт. Лікування: антибіотикотерапія, фізіотерапія. Оперативне лікування.

^ ТУБЕРКУЛЬОЗ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

Роль загальних несприятливих умов і місцевих факторів у патогенезі туберкульозу нирок.

Симптоматика туберкульозу нирок. Основні форми клінічного перебігу туберкульозу нирок: 1) гематурична; 2) ниркової кольки, 3) хронічного «циститу», 4) хронічного «пієлонефриту». Клініко-рентгенологічні форми туберкульозу нирок: відсутність деструкції, «паренхіматозний» чи інфільтративний туберкульоз, початкова деструкція папілярний туберкульоз), невеликі каверни, деструкція що далеко зайшла (полікавернозний туберкульоз, туберкульозний піонефроз).

Діагностика туберкульозу нирок. Необхідність активних профілактичних обстежень для раннього розпізнавання туберкульозу нирок. Клінічні методи діагностики: анамнез, огляд, пальпація). Лабораторні методи діагностики (загальний аналіз сечі, посіви сечі, біопроби, провокаційні туберкулінові проби). Ендоскопічні методи: цисто- і хромоцистоскопія, біопсія. Рентгенологічні методи дослідження.

Лікування. Консервативне лікування. Оперативне лікування: нефруретеректомія, резекція нирки, кавернектомія, кавернотомія, пластичні операції з приводу післятуберкульозних стенозів сечоводу й зморщування сечового міхура.

Патогенез туберкульозу статевих органів. Взаємозв'язок туберкульозу нирок і статевих органів.

^ СЕЧОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

Поширеність сечокам'яної хвороби на земній кулі й в Україні. Частота нефролітіазу в чоловіків і жінок, у залежності від віку, умов життя. Рецидивуючий характер сечокам'яної хвороби.

Етіологія й патогенез. Значення тубулопатій в етіології сечокам'яної хвороби. Экзо- і ендогенні фактори в етіології сечокам'яної хвороби. Клімат, особливості харчування, роль питної води. Гіповітаміноз А і Д. Роль паращитоподібних залоз у регуляції кальцієво-фосфорного обміну й патогенезі сечокам'яної хвороби. Травми кіст, остеомієліт, остеопороз, тривала гіподинамія — фактори, що сприяють каменеутворенню. Роль місцевих факторів у каменеутворенні: порушення пасажу сечі, інфекція сечовивідних шляхів, порушення мікроциркуляції нирки. Сучасні теорії механізму каменеутворення: 1) гіпернасиченість — кристалізація; 2) теорія матриць; 3) відсутність інгібіторів кристалізації («захисних» колоїдів, пірофосфату).

Характеристика каменів за формою, локалізацією і хімічному складу. Рентгенооптичні властивості конкрементів.

Клінічні прояви. Патогенез ниркової кольки, гематурії при сечокам'яній хворобі. Клінічна картина ниркової кольки: диференційна діагностика з хірургічними захворюваннями.

Олігоанурія, ниркова недостатність при сечокам'яній хворобі.

Лабораторні й спеціальні Методи дослідження. Зміни в загальних аналізах крові, сечі — у момент ниркової кольки, у спокійний період. Біохімічні дослідження крові, сечі при сечокам'яній хворобі. Можливості оглядової урографії у виявленні конкрементів у сечовивідних шляхах. Екскреторна урографія в момент ниркової кольки, у спокійний період. Роль ангіографії при сечокам'яній хворобі, коралоподібному нефролітіазі. Радіоізотопні методи дослідження при сечокам'яній хворобі — радіоізотопна ренографія, сцинтіграфія, непряма ангіографія. Ультразвукове дослідження нирок при сечокам'яній хворобі.

Лікування. Лікувальні заходи при нирковій кольці. Сечокам'яна хвороба й пієлонефрит — тактика і лікувальні заходи. Імовірність самостійного відхождення конкрементів. Лікування, спрямоване на вигнання конкрементів невеликих розмірів. Літоліз уратних каменів цитратами, Ендоскопічні методи витягання й дроблення конкрементів. Низведення конкрементів літоекстракторами Дорміа, Цейса. Крізьшкірна пункційна літотрипсія й літоекстракція при каменях нирок. Дистанційна літотрипсія.

Показання до оперативного лікування при сечокам'яній хворобі: у плановому порядку, в екстреному порядку. Анатомічні обґрунтування хірургічних доступів до нирки, різних відділів сечоводу. Види оперативного дренування нирки.

Камені сечового міхура, зв'язок з інфравезикальною обструкцією. Методи трансуретральної хірургії при каменях сечового міхура. Камені передміхурової залози. Лікувальна тактика.

^ ГІДРОНЕФРОЗ, УРЕТЕРОГІДРОНЕФРОЗ

Визначення і патогенетична сутність гідронефрозу й уретерогідронефрозу. Причини гідронефротичної трансформації, уретерогідронефрозу.

Клінічні прояви гідронефрозу й уретерогідронефрозу, диференційна діагностика. Екскреторна урографія. Стадії гідронефротичної трансформації. Ретроградна уретеропієлографія, ангіографія при гідронефрозі. Крізьшкірна пункційна антеградна пієлоуретерографія, нефростомія. Визначення функціонального стану нирки при обструкції, роль деблокування. Радіоізотопні методи дослідження при гідронефрозі.

Показання до оперативного лікування гідронефрозу. Принципи й види пластичних операцій при гідронефрозі. Хірургічна корекція уретерогідронефрозу — методики уретероцистоанастомозу, антирефлюксні заходи.

^ ДОБРОЯКІСНА ГІПЕРПЛАЗІЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Етіологія й патогенез. Патологічна анатомія. Периуретральні залози — вихідний пункт росту аденоми. Патологічні зміни, що виникають у сечовому тракті при
розвитку доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Поняття інфравезикальної обструкції. Патогенез стадій перебігу доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Клінічні прояви захворювання в різних стадіях.

Ускладнення доброякісної гіперплазії простати; гостра затримка сечі, гематурія, інфекційні захворювання, хронічна ниркова недостатність.

Дані анамнезу, їхня роль у діагностиці доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Пальцеве ректальне дослідження.

Рентгенологічні методи діагностики, які застосовуються при доброякісної гіперплазії передміхурової залози — екскреторна урографія, цистографія по Кнайзе-Шоберу. Роль крізьшкірного і трансректального ультразвукового досліджень у діагностиці стану передміхурової залози.

Консервативне лікування. Хірургічне лікування: позитивні сторони й недоліки методу. Одноетапна і двохетапна простатектомія. Показання й протипоказання до простатектомії. Трансуретральна електрорезекція доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ускладнення і їхня профілактика.

^ РАК ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Етіологія. Стадії хвороби в залежності від ступеня проростання пухлиною капсули передміхурової залози й метастазування по класифікації ТNМ.

Шляхи метастазування пухлини передміхурової залози. Дані анамнезу і пальцевого ректального дослідження. Біопсія передміхурової залози. Значення ультразвукового дослідження в діагностиці і динамічному спостереженні за перебігом раку передміхурової залози.

Лікування: простатектомія, променева терапія, трансуретральна електрорезекція, естрогенотерапія. Антиандрогенні механізми лікувального впливу: кастрація, фармакотерапія.

^ ПУХЛИНИ НИРОК

Доброякісні пухлини нирок (аденома, ліпома, фіброма). Злоякісні пухлини нирки (аденокарцинома, саркома, змішана пухлина — пухлина Вільмса). Доброякісні папілома, ангіома) і злоякісні пухлини (папілярний рак, плоскоклітинний рак, епідермоїдний рак) балії нирки. Сучасна класифікація пухлин нирок із використанням системи ТNМ Гематогенне поширення пухлини нирок і найбільш часта локалізація метастазів.

Симптоматологія. Ранні «атипові» ознаки (перманентна мікрогематурія, циліндрурія, еритроцитоз, лейкоцитоз, гіперпірексія, артеріальна гіпертензія, прогресуюча слабкість, поганий сон і апетит і т.д.). Класична тріада симптомів (гематурія, біль, пальпована пухлина). Особливості гематурії, її причина. Симптоми «варикоцеле», «голови медузи» і передумови для їхнього виникнення. Частота й характеристика паранеопластичних симптомів раку нирки. Особливості папілярного рака миски й сечоводу.

Роль цистоскопії у діагностиці джерела гематурії. Радіоізотопні методи діагностики пухлини нирки і її метастазів. Місце й значення УЗ-сканування в діагностиці об'ємних утворень нирки. Рентгенодіагностика: екскреторна урографія, ретроградна пієлографія. Значення комп'ютерної томографії у діагностиці раку нирки і його метастазів. Діагностичні можливості ниркової ангіографії. Емболізаційна терапія раку нирки.

Види операцій при гіпернефроїдному раку нирки і папілярному раку миски. Перед- і післяопераційна рентгено- і радіотерапія. Результати, позитивні сторони й недоліки променевої терапії при пухлинах нирок. Хіміотерапія пухлини та її метастазів. Гормонотерапія. Прогноз оперованих хворих.

^ ПУХЛИНИ СЕЧОВОГО МІХУРА

Етіологія й патогенез. Патологічна анатомія. Доброякісні й злоякісні пухлини: атипова папіллярна фіброепітеліома, папілярний рак, солідний рак, залозистий рак, хоріонепітеліома.

Класифікація раку сечового міхура по стадіях, прийнята Міжнародним протипухлинним союзом. Шляхи поширення й метастазування рака сечового міхура.

Симптоматика і клінічний перебіг. Залежність клінічної картини хвороби від виду пухлини, характеру її росту і локалізації. Гематурія ініціальна, тотальна і термінальна, дизурія. Діагностика. Значення цистоскопії у визначенні виду, локалізації й ступеню інфільтративного росту пухлини. Цитологічне дослідження осаду сечі.

Екскреторна урографія, низхідна цистографія, висхідна цистографія, осадова цистографія; сполучення цистографії з перицистографією і томографією, поліцистографія. Пряма і радіоізотопна лімфангіоаденографія в діагностиці метастазів пухлини сечового міхура в лімфатичні вузли. Діагностичні можливості УЗ-сканування, комп'ютерної томографії у визначенні глибини проростання пухлини сечового міхура.

Лікування. Оперативні методи лікування пухлин сечового міхура: резекція сечового міхура з уретероцистоанастомозом чи без нього, із видаленням уражених регіонарних лімфовузлів, цистектомія з уретеросигмостомією, інші методи відведення сечі. Застосування лазерної техніки в лікуванні раку сечового міхура. Променева терапія як додатковий до оперативного метод лікування хворих із пухлинами сечового міхура. Хіміотерапія. Значення внутрішньоміхурової хіміотерапії з використанням протипухлинних антибіотиків групи адріаміцину. Місце ендоскопічної хірургії в лікуванні раку сечового міхура й показання до неї.

^ ПУХЛИНИ ЯЄЧКА

Паталогоанатомічна характеристика доброякісних і злоякісних пухлин яєчка. Класифікація по системі ТNМ. Патогенетичне значення травми й ектопії яєчка в розвитку пухлини. Значення низведеня яєчка в профілактиці його пухлини. Шляхи метастазування і найбільш часта локалізація метастазів.

Екскреторна урографія і ретроградна пієлографія в діагностиці метастазів пухлини яєчка в позаочеревинний простір. Диференціальна діагностика об'ємних утворень калитки (пухлина яєчка, неспецифічний і специфічний орхоепідидиміт, водянка оболонок яєчка, гематома). Роль УЗ-сканування в діагностиці і диференціальній діагностиці об'ємних утворень калитки і позаочеревинних метастазів. Оперативне лікування пухлини яєчка в сполученні з променевою і хіміотерапією.

^ РАК СТАТЕВОГО ЧЛЕНА

Етіологія. Роль фімозу і баланопоститу в розвитку раку статевого члена. Діагностика. Роль цитологічного дослідження відбитків і матеріалу біопсії. Метастазування. Принципи лікування.

^ НЕФРОГЕННА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ

Види нефрогенної гіпертензії: паренхіматозна, вазоренальна. Етіологія й патогенез вазоренальної гіпертензії. Місце й умови утворення реніну в нирках.

Морфологічні зміни в нирковій артерії і її розгалуженнях, що призводять до артеріальної гіпертензії (атеросклероз, фібромускулярна дисплазія, аневризми, артеріовенозна фістула, тромбоз ниркової артерії, інфаркт нирки і т д.). Роль нефроптозу в розвитку вазоренальної гіпертензії. Клінічний перебіг і симптоматика. Діагностика. Екскреторна урографія, ренографія і динамічна сцинтіграфія, непряма ниркова ангіографія. Ангіотензиновий, каптопріловий тести. Ниркова ангіографія — основний метод діагностики вазоренальної гіпертензії. Ізольоване визначення активності реніну в крові з вен нирок і його роль у діагностиці гіпертензії.

Лікування: консервативне, оперативне.

Хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит і ін. причини гіпертензії. Патогенез. Вторинне враження ниркової артерії при пієлонефриті. Зморщена нирка як джерело виникнення гіпертензії.

^ ВЕНОЗНА ГІПЕРТЕНЗІЯ В НИРЦІ

Етіологія й патогенез ниркової венозної гіпертензії. Вплив венозного застою в нирці на рівень системного артеріального тиску. Клінічні й лабораторні симптоми стенозу ниркової вени. Клінічні прояви венозної гіпертензії у нирці — варикоцеле, оварико-варикоцеле, гематурія, гідронефроз. Методи оперативного лікування венозної гіпертензії у нирці.

^ НЕЙРОГЕННІ РОЗЛАДИ СЕЧОВИПУСКАННЯ

Нейрорегуляція акта сечовипускання. Причини нейрогенних розладів сечовипускання на різних рівнях нейрорегуляції. Динаміка й характер порушень сечовипускання при травмі спинного мозку. Діагностика нейрогенних розладів сечовипускання. Енурез. Принципи лікування нейрогенних розладів сечовипускання.

^ ГОСТРА Й ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

Гостра ниркова недостатність. Етіологія, патогенез, клініка й діагностика, класифікація. Принципи консервативної терапії. Гемодіаліз за допомогою апарата «штучна нирка» — показання, принцип роботи. Застосування перитонеального, шлункового, інтестинального діалізу, гемофільтрації, окремої ультрафільтрації, гемосорбції, плазмаферезу, плазмосорбції.

Хронічна ниркова недостатність. Етіологія і патогенез, стадії й форми клінічного перебігу. Клініка. Діагностика. Оперативне лікування хворих у термінальній стадії хронічної ниркової недостатності. Показання до гемодіалізу, перитоніального діалізу.

Трансплантація нирки. Показання до трансплантації нирки. Підготовка реципієнта. Вибір донора. Ведення післяопераційного періоду, сучасні імунодепресивні препарати.

^ ІНШІ УРОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Водянка оболонок яєчок. Види водянок. Методи хірургічного лікування. Кіста придатка яєчка. Ретроперитоніальний фіброз.

Чоловіча безплідність. Секреторна й екскреторна аспермія. Етіологія, патогенез. Методи діагностики. Консервативне й оперативне лікування.

^ Тематичний план лекций та практичних занять.


2.1 Тематичний план лекцій з урології для студентів 4-го курсу медичного факультету (спеціальність «медична психологія») на 2010 -2011 навчальний рік.





Тема
^

Обсяг у год




Сечокам‘яна хвороба.

2


Пієлонефрит.


2



Пухлини нирок і сечового міхура.

2



Аденома і рак простати.

2



Гостра і хронічна ниркова недостатність.

2



Ургентні стани в урології

2




Всього

12



Схвалено на засіданні кафедри «16» березня 2010 року (протокол №12 ).


Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.


^ 2.2. Тематичний план практичних занять з урології для студентів 4-го курсу медичного факультету (спеціальність «медична психологія») на 2010-2011 навчальний рік.



Тема


Обсяг у годинах

  1. 1.

Симптоматика та семіотика урологічних захворювань. Психологія урологічного хворого.


2



Лабораторні та інструментальні методи обстеження в урології. Психологія урологічного хворого на діагностичному етапі.


2



Рентгенологічні, ультразвукові та радіоізотопні методи обстеження. Психологічні аспекти діагностичного етапу.


2



Аномалії органів сечостатевої системи. Психологічні аспекти діагностики та лікування хворих з аномаліямі органів сечостатевої системи.


2



Травми органів сечостатевої системи. Психологія хворого: діагностичний етап – передопераційний етап – операція – післяопераційний період.


2



Сечокам'яна хвороба. Психологія хворого: діагностичний етап – передопераційний етап – операція – післяопераційний період.


2



Гострий пієлонефрит, паранефрит. Хронічний пієлонефрит. Нефрогенна гіпертензія. Психологічні аспекти діагностикі та лікування хворих.

2



Пухлини нирок. Психологія хворого: діагностичний етап – передопераційний етап – операція – післяопераційний період.

2



Пухлини сечового міхура. Психологія хворого: діагностичний етап – передопераційний етап – операція – післяопераційний період.

2



Гіперплазія передміхурової залози та рак простати. Пихологія хворого: діагностичний етап – передопераційний етап – операція – післяопераційний період.

2



Туберкульоз сечостатевої системи. Психологічні аспекти діагностикі та лікування хворих.

2



Хронічна ниркова недостатність. Психологічні аспекти діагностикі та лікування хворих. Залік з урології.

2












Всього

24



Схвалено на засіданні кафедри 16.03.2010 р. (протокол № 12).


Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.


2.3. Перелік тем, які виділені для самостійного вивчення з урології для студентів 4-го курсу медичного факультету (спеціальність « медична психологія») на 2010 -2011 навчальний рік.





ТЕМА

Обсяг у год.



Нефроптоз

2



Нефрогенна гіпертензія

2



Гострий та хронічний простатит

2



Паразитарні захворювання органів сечостатевої системи

2



Новоутворення нирок

2



Новоутворення сечового міхура

2



Сечостатеві нориці у жінок

2



Новоутворення простати та статевих органів

2



Нейрогенні розлади сечовипускання

2




Всього

18



Схвалено на засіданні кафедри 16 .03.2010 р. (протокол № 12).

Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.


^ Перелік методик та лікарських маніпуляцій,

якими повинен володіти студент ІУ курсу.


- вміти зібрати анамнез в урологічного хворого

  • проводити фізікальне обстеження урологічного хворого

  • проводити катетерізацію сечового міхура

  • проводити цистоскопію

  • оцінювати зміни лабораторних показників крові та сечі

  • визначати ступінь порушення функції нирок

  • проводити ректальне обстеження простати

  • проводити надлобкову пункцію

  • фіксування постійного катетеру в чоловіків та жінок

  • оцінювати оглядову та екскреторну урограму

  • оцінювати уретроцистограму.



Схвалено на засіданні кафедри 16 .03.2010 р. (протокол № 12).


Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.

^ БІЛЕТНА ПРОГРАМА ЗАЛIКУ

З УРОЛОГII для студентів 4-го курсу медичного факультету (спеціальність «медична психологія») на 2010-2011 навчальний рік.


1. Дизуричнi явища.

2. Симптомокомплекс ниркової кольки.

3. Гематурiя.

4. Протеїнурiя.

5. Уретрорагiя.

6. Патологiчнi видiлення з сечiвника.

7. Патологiчнi змiни сперми.

8. Нормальний загальний аналiз сечi.

9. Проба по Нечiпоренко.

10. Проба по Зимнiцкому.

11. Проба Фольгарда.

12. Проба Реберга-Тареева.

13. Пiелоендоскопiя.

14. Хромоцистоскопiя.

15. Цистоскопiя.

16. Екскреторна урографiя.

17. Iнфузiйна урографiя.

18. Ретроградна пiелографiя.

19. Цистографiя, пневмоцистографiя.

20. Уретрографiя.

21. Аномалii кiлькостi нирок.

22. Аномалii положення нирок.

23. Аномалii взаеморозташування нирок.

24. Аномалii структури нирок.

25. Аномалii сечового мiхура.

26. Нефроптоз, клiнiка, дiагностика, лiкування.

27. Уретерогiдронефроз.

28. Аномалii зовнiшних статевих органiв.

29. Класифiкацiя закритих пошкоджень нирок.

30. Внутриочеревинi та позаочеревинi пошкодження сечового мiхура.

31. Пiелонефрит, класифiкацiя.

32. Клiнiка, дiагностика, лiкування гострого пiелонефриту.

33. Класифiкацiя циститiв. Клiнiка гострого циститу.

34. Парацистит, перицистит.

35. Цисталгiя.

36. Уретрит.

37 .Простатит.

38 .Епiдидимiт, орхiт.

39.Туберкульоз нирок, класифiкацiя, клiнiка, дiагностика.

40.Туберкульоз сечового мiхура.

41.СКХ, етiопатогенез, клiнiка, дiагностика.

42. Лiкування СКХ.

43. Пухлини нирок, класифiкацiя по ТNM.

44. Клiнiка, дiагностика, лiкування пухлин нирок.

45. Пухлина Вiльмса.

46. Пухлини сечового мiхура, класифiкацiя по TNM.

47. Клiнiка, дiагностика, лiкування пухлин сечового мiхура.

48. Аденома передмiхуровоi залози, етiопатогенез, класифiкацiя.

49. Клiнiка першоi стадii аденоми простати, дiагностика, лiкування.

50. Клiнiка другоi стадii аденоми простати, дiагностика, лiкування.

51. Клiнiка третьоi cтадii аденоми простати, дiагностика, лiкування.

52. Рак простати, класифiкацiя по TNM.

53. Клiнiка, дiагностика, лiкування раку прстати.

54. Дифiранцiйна дiагностика аденоми та раку простати.

55. Пухлини яечка,к ласифiкацiя, дiагностика, лiкування.

56. Гостра недостатнiсть нирок, класифiкацiя.

57. Преренальна ГНН.

58. Ренальна ГНН.

59. Постренальна ГНН.

50. Стадii ГНН.

61. Лiкування ГНН.

62. Хронiчна недостатнiсть нирок, етiопатогенез.

63. Стадii ХНН.

64. Латентна стадiя ХНН.

65. Компенсована ХНН.

66. Iнтермiтуюча ХНН.

67.Термiнальна ХНН.

68. Дiагностика ХНН.

69. Лiкування ХНН.

70. Хiрургiчнi методи лiкування гострого пiелонефриту.

71. Невiдкладнi стани в урологii.


Схвалено на засіданні кафедри 16 .03.2010 р. (протокол № 12).

Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.

Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з дисциплін хірургічного профілю “17” 06. 2010 року (протокол № 1).

Голова предметної методичної комісії

з хірургічних дисциплін, професор Полянський І.Ю.


^ Розділ 3. ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ


Поточний контроль знань студентів здійснюється під час проведення практичних занять і включає перевірку знань теоретичного матеріалу та контроль оволодіння основними практичними навичками, які передбачені методичними розробками занять з відповідних тем.

Проміжний контроль знань студентів проводиться на 3 підсумкових заняттях з навчальних блоків, під час курації хворих та захисту написаних історій хвороб. Проміжний контроль передбачає тестовий контроль, перевірку практичної підготовки, співбесіду.


^ 3.1. Методика проведення заліку З УРОЛОГII для студентів 4-го курсу медичного факультету (спеціальність «медична психологія») на 2010-2010 навчальний рік.

Підсумковий контроль знань студентів здійснюється під час проведення заліку, який складається з наступних етапів:

  1. Прийом засвоєних практичних навичок відповідно вимог програми.

  2. Рішення тестових ситуаційних задач.

  3. Оцінка рентгенограм.

  4. Співбесіда по засвоєному теоретичному матеріалу /згідно питань, винесених на залік/.


Перевірка практичної підготовки - робота з хворими ( вміння зібрати анамнез, провести фізікальне обстеження, інтерпретувати лабораторні дані, рентгенологічні знімки) і виконання урологічних маніпуляцій, згідно переліку методик та лікарських маніпуляцій, якими повинен володіти студент ІУ курсу.

Схвалено на засіданні кафедри 16 .03.2010 р. (протокол № 12).

Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.

Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з дисциплін хірургічного профілю 17.06. 2010 року (протокол № 1).

Голова предметної методичної комісії

з хірургічних дисциплін, професор Полянський І.Ю.


3.2. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ З УРОЛОГІЇ У СТУДЕНТІВ 4-го КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «медична психологія”) НА 2010-2011 РІК.


Крітерії оцінювання встановлюються у відповідності до вимог професійної підготовки, згідно існуючих навчальних планів та програм з урологій та майбутньої практичної діяльності випускника.

«ЗАРАХОВАНО»

  • виставляється студенту, який добре знає програмний матеріал з урології; грамотно і по суті викладає його, який не допускає суттевіх помилок у відповідях на запитання, правильно використовує теоретичні положення при вирішенні практичних питань і завдань, володіє необхідними навичками та прийомами їх виконання.

«НЕЗАРАХОВАНО»

  • виставляється студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттеві помилки, невпевненно, із труднощами виконує практичні завдання з урології.


Схвалено на засіданні кафедри 16.03.2010 р. (протокол № 12).

Зав. кафедри хірургії та урології,

проф. Іфтодій А.Г.

Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з дисциплін хірургічного профілю “17” 06. 2010 року (протокол № 1).

Голова предметної методичної комісії

з хірургічних дисциплін, професор Полянський І.Ю.


3.3. Рекомендована література:

Основна література:

  1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. – К.: Вища шк., 1993.- 712 с.

  2. Лопаткин Н.А. Урология. – М.: Медицина, 1995.- 512 с.

  3. Лопаткин Н.А., Пугачев А.Г. Детская урология. - М.: Медицина, 1986.- 496 с.

  4. Руководство по урологии в 3-х томах /под редакцией Н.А. Лопаткина/. – М.: Медицина, 1998. 23. Наказ від 06.12.2006 № 604 Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „ Урологія”.

  5. Наказ МОЗ України №223 від 22.10.93 р. „Про забір та здачу використаних медичних виробів одноразового застосування із пластичних мас”. Наказ МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. „ Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВИЛ-інфекцію/СНІД”

  6. Наказ МОЗ України №233 від 29.07.96 р. „Про удосконалення протитуберкульозної служби та затвердження інструкції щодо надання медикосанітарнї допомоги хворим на туберкульоз” та Наказ ЧОУОЗ від 30.04.98 р. №98 „Про удосконалення протитуберкульозної служби у Чернівецькій області”.

  7. Наказ МОЗ України №168 від 03.05.2001 р. „Про оптимізацію диспансеризації населення на етапі реформування системи охорони здоров’я в Україні”.

Додаткова література: :

  1. Возианов А.Ф., Сеймивский Д.А., Бекмуратов У. Болезни мочевого пузыря у детей.- К.: Здоров”я, 1992.- 216 с.

  2. Гидронефроз// Під ред. В.С.Карпенка.- К.: Здоров”я, 1991.- 240 с.

  3. Доброкачественная гиперплазия простаты// Під ред. Н.А.Лопаткина.- Москва: ЭТКП, 1997.- 170 с.

  4. Ерухимов Л.С. Рак мочевого пузыря. М.: Медицина, 1988.- 183 с.

  5. Калугина Г.В., Клушанцева М.С., Шехаб Л.Ф. Хронический пиелонефрит.- М.: Медицина, 1993.- 240 с.

  6. Камышан И.С., Камышан С.А., Камышан Е.И. Туберкулез мочевых и половых органов.- К.: Издательство, 1995.- 352 с.

  1. Лопаткин Н.А., Люлько А.В. Аномалии мочеполовой системи. Киев: Здоров'я, 1987.- 414 с.

  1. Лопаткин Н.А., Люлько А.В. Оперативная урология М.: Медицина, 1986.- 480 с.

  2. Лопаткин Н.А., Шахад А.Л. Урологические заболевания почек у женщин.- М.: Медицина, 1985.- 240 с.

  3. Люлько А.В. Атлас-руководство по урологии.- К.: Вища школа, 1990.-240 с.

  4. Люлько А.В. Неотложная помощь в урологии.- К.: Здоровье, 1996.-288 с.

  5. Люлько А.В. Пиелонефрит.- К.: Здоровье, 1989.- 270 с.

  6. Мильков Б.О. Соединение тканей в хирургии.- Черновцы, 1992.- 110 с.

  7. Портной А.С. Хирургическое лечение аденомы предстательной железы.- М.: Медицина, 1989.- 256 с.

  8. Порушення уродинаміки січевивідних шляхів у дітей/ О.В.Люлько, О.В.Терещенко, Д.А.Сеймівський та ін.- Дніпропетровськ: Пороги, 1995.- 380 с.

  9. Серняк П.С., Возианов А.Ф., Коваленко Н.В., Логвиненко Л.В. Острая почечная недостаточность.- К., 1988. – 140 с.

  10. Трапезникова М.Ф., Люлько А.В., Матвеев Б.П. Справочник по онкоурологии.- К.: Здоров”я, 1989.- 144 с.

  11. Устименко Е.М. Травма почек.- М.: Медицина, 1981.- 224 с.

  12. Чиж А.С., Пилотович В.С., Колб В.Т. Методы исследования в урологии и нефрологии.- Минск: Высшая школа, 1992- 415 с.

  13. Чухриенко Д.П., Люлько А.В. Атлас операций на органах мочеполовой системы.- М.: Медицина, 1984.- 373 с.

  14. Шабат В.М. Туберкульоз нирки.- К., 1978.

  15. Шашилев В.И. Рак мочевого пузыря. М.: Медицина, 1983.- 192 с.

  16. Someren A. Urologic pathology with clinical and radiologic correlatons.- New York: Macmillian Publishing, 1989.- 756 p.

Перелік технічних та інших навчально – наочних засобів,

які використовуються у навчальному процесі на курсі урології:


1.Урологический инструментарий-катетеры,бужи,цистоскопы.

2.Музей паталого-анатомических препаратов-апостематозный неф-

рит, пионефроз,вторично-сморщенная почка,поликавернозный туберкулез

почки, гипернефрома, папиллярная опухоль почечной лоханки,опухоль моче-

вого музыря, аденома простаты, опухоль яичка,разрыв почки.

3.Учебные стенды - лекарственные препараты и контрастные вещест-

ва, наиболее часто применяемые в урологии ,рецепты этих препаратов.

4.Альбом отечественных урологов.

5.Цистоскопический атлас

6.Набор рентгенологических снимков.

7.Набор таблиц по темам-

-Неспецифические воспалительные заболевания мочеполовой

системы

-классификация пиелонефрита

-Диагностика мочекаменной болезни

-Хирургическое лечение туберкулеза почек и мочевых путей

-диагностика рака мочевого пузыря

-Туберкулез мочеполовых органов

-Виды рентгендиагностики

-повреждения мочевого пузыря,мочеиспускательного канала

-схема метафилактики мочекислых камней

-гематурия

-инструменты для эндоскопической диагностики и лечения

-оперативное лечение рака мочевого пузыря

-аномалии нижних мочевых путей и половых органов

-цистоскопическая диагностика урологтческих заболеваний

-симптоматика и клиническое течение вазоренальной артериаль-

ной гипертензии

-пиурия

-этиология и патогенез вазоренальной артериальной гипертен-

зии

-метастазирование гипернефроидного рака почки

-оперативные доступы к мочевому пузырю через переднюю брюш-

ную стенку

-эмбриогенез мочевыделительной системы человека

-опухоли яичек и полового члена

-диагностика рака почек и верхних мочевых путей

-повреждения почек и мочеточников

-продольный разрез почки

-круговое иссечение крайней плоти

-расположение конкрементов в мочевых путях

-радилизотопная ренография

-анурия

-схема метафилактики оксалатокаменной болезни

-илеоцистопластика

-сафено-кавернозный анастомоз при приапизме

-интракавернозное протезирование полового члена

-яичко

-инструментальное лечение мочекаменной болезни

-радиоизотопные методы исследования в уронефрологии

-вазоэпидидимоанастомоз с головкой придатка яичка

-уретерогидронефроз

-нормальные показатели в биологических жидкостях

-задняя пиелолитотомия

-острый и хронический пиелонефрит

-международная классификация рака мочевого пузыря

-паранефральная блокада

-мочевой пузырь

-оперативное лечение рака мочевого пузыря

-классификация рака мочевого пузыря

-расположение конкрементов в мочевых путях

-чрезпузырная аденомэктомия

-мочеполовой аппарат

-сагитальный разрез таза взрослого мужчины

-аденома предстательной железы.Надлобковый мочепузырный свищ

-склетотопия почки

-аномалии расположения почек

-водянка оболочек яичка

-внепузырная позадилонная аденомэктомия

-классификация опухолей яичка

-схематическое расположение рентгенологических признаков

поликистоза почек

-классификация анурий

-схема профилактики щелочных камней

-мочеиспускательный канал взрослого и новорожденного

-варикоцеле

-аномалии верхних мочевых путей

-дренирование околопузырного пространства по Буяльскому-Мак-

Уортеру

-диагностика и лечение гидронефроза

-оболочки яичка

8.Слайдпроектор и набор слайдов.


Схожі:

“ Затверджую” icon«затверджую» «затверджую» Проректор з наукової роботи Національного університету «Львівська політехніка»

“ Затверджую” icon«затверджую» «затверджую» Проректор з наукової роботи Національного університету «Львівська політехніка»

“ Затверджую” iconФорма навчання навч
Дисципліна Загальна гідрологія „затверджую” „затверджую”
“ Затверджую” iconФорма навчання навч
Дисципліна Меліорація птк „затверджую” „затверджую”
“ Затверджую” iconЗатверджую затверджую
Примітка: послідовність занять залежать від наявності тематичних хворих в клініці
“ Затверджую” iconЗатверджую затверджую
Примітка: послідовність занять залежать від наявності тематичних хворих в клініці
“ Затверджую” iconЗатверджую затверджую
Примітка: послідовність занять залежать від наявності тематичних хворих в клініці
“ Затверджую” iconЗатверджую затверджую
Примітка: послідовність занять залежать від наявності тематичних хворих в клініці
“ Затверджую” iconЗатверджую» Декан медичного ф-ту №1 Проф. Івнєв Б. Б. «Затверджую»
Графік консультацій викладачами кафедри дерматовенерології у (8) семестрі 2011-2012 н р
“ Затверджую” iconЗатверджую Директор Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Г.І. Білянін Затверджую
Розробка методичних рекомендацій щодо підготовки до І-ІІ етапів Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін
“ Затверджую” iconЗатверджую затверджую
Б. Б. Івнєв проф. А. Г. Джоджуа 2011 р. 2011 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи