Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с icon

Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с




НазваКвіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с
Сторінка1/25
Дата10.07.2012
Розмір3.45 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Квіт С.М.


Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – ВЦ "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с.


ISBN 966-594-125-9


Сергій КВІТ (1965) – доцент Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор книжок "Свобода стилю" (1996), "Основи герменевтики" (два видання – 1998 і 1999), "В межах, поза межами і на межі" (1999), "Понад часом" (1999). У новій моно­графії розглядається ідеологічна, естетична, журналістська, політич­на та організаційна діяльність Дмитра Донцова, головного редактора "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939). Порушуються проблеми історії української літератури та жур­налістики ХХ століття, актуальні питання сучасних естетичних дис­кусій, філософії й теорії літератури.

Для викладачів вищих навчальних закладів, журналістів, політиків.


Науковий редактор: чл.-кор. НАНУ ^ Дончик В.Г., д-р філол. наук.

Рецензенти: проф. Дашкевич Я.Р., д-р іст. наук; проф. Шкляр В.І., д-р філол. наук; проф. Штогрин Д.М., д-р філософії (Іллінойський університет, США).


Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка 30 вересня 1999 року.


ISBN 966-594-125-9


К

0801000000

ВЦ "Київський університет", 2000


© Квіт С.М., 2000.


В моїм місті – врочисті дзвони,

перемоги грімкі акорди.

В моїм храмі – стрункі кольони,

стрімких арок нап'яті хорди.


А над містом і храмом вітер,

Мчить він юний, звитяжний, ярий,

ніби тони могутніх цітер

хтось потужний шбурля за хмари.


Ти ж не зможеш, не зможеш бути

в тім високім, лункім соборі:

твому серцю в долинних путах

не піднестись суворо горі!


Угорі, на самотній чаті

хай твій друг сам один зістане:

там – уста лише ймуть мовчати

чи змовляти присяжне "Amen".


Леонід Мосендз (Зодіяк. – Прага, 1941)

ВСТУП


Постать Дмитра Донцова має притягальну силу. Вона неординар­на і контраверсійна. Досі його бурхливій діяльності даються проти­лежні оцінки, від некритичної апологетики до однозначного запере­чення. З початком ХХI століття Донцов інтригує, захоплює, залиша­ється недомовленим, недостатньо осмисленим і зрозумілим. Ця праця має на меті дати оцінку Дмитрові Донцову на тлі його доби, від по­чатку ХХ століття до другої світової війни. Повоєнна еміграційна творчість розглядається лише у стосунку до вістниківства.

В основі структури книжки лежать два головні принципи: біогра­фічно-хронологічний та ідеологічний. Досліджуються відновлення, функціонування протягом 1922-1939 років і закриття ЛНВ і "Віст­ника", естетична та ідеологічна концепції Дмитра Донцова, його діяльність як редактора, ідеолога та есеїста, спроба ще одного від­новлення журналу по війні на еміграції. У підсумку розглядається методологічне значення донцовської спадщини для культурного і політичного життя сучасної України.

При написанні монографії були використані праці самого Дмитра Донцова (книжки та публікації в періодиці), спеціальні розвідки про нього, написані в діаспорі, зокрема Степана Ленкавського, Михайла Сосновського, Володимира Яніва, Григорія Васьковича, Олександра Мотиля, також в Україні: Ярослава Дашкевича, Олега Багана, Миколи Ільницького, Богдана Харахаша, Юрія Вільчинського та ін.; велика допоміжна література. Джерельна база була суттєво доповнена архівними матеріалами Центрального Державного Історичного Архіву у м. Києві, Центрального державного Архіву вищих органів влади, Центрального державного Архіву громадських об'єднань у м. Києві, Відділу рукописів Центральної Наукової Бібліотеки ім. В.Вернадського НАН України. Було задіяно велику кількість фактологічного матеріалу з архіву "Вістника", зібраного у Варшаві і опрацьованого Галиною Сварник.

Книжка не має на меті відтворити якусь об'єктивну картину, оскільки саме поняття об'єктивності є вкрай розмитим і невизначеним. Зроблена спроба подати власну інтерпретацію творчої спадщини й діяльності Дмитра Донцова, постаті видатної і незаслужено упослідженої, надзви­чайно важливої для розуміння історії України ХХ століття.

Методологічна база монографії ґрунтується передусім на фактоло­гічному дослідженні першоджерел. Проте інтерпретація має не констатаційний, а ідеологічний характер. Окреслюється коло проб­лем, що над ними працював Дмитро Донцов, з'ясовується, про що він говорив у своїх працях і, по можливості, – що хотів сказати. Тобто виявляються і застосовуються ті критично-філософські концепції, насамперед романтичної природи, які практично використовував Донцов. Ми виходимо з донцовських пріоритетів, оцінюємо їхнє зна­чення й адекватність для доби, кони вони були поставлені на порядок денний, і – для наших часів. Наше ставлення до Дмитра Донцова прагне всебічного осмислення, а не формулюється звичайною опози­цією "чорне – біле", чим характеризується переважна більшість при­свячених йому розвідок.

Перша спроба системного об'єктивного погляду належить Михай­лові Сосновському. Однак надто стихійно, пристрасно і непересічно виглядає Донцов для того, щоб сьогодні в академічній науці утвер­дилася якась виважена наукова теорія щодо нього. Адже ставлення до Дмитра Донцова навіть таких відомих науковців, як Юрій Шевельов, не можна назвати об'єктивним, незважаючи на його декларативну незаангажованість. Дійсна науковість вимагає не абстрактної "абсо­лютної" об'єктивності, якої насправді не існує, а наукової поряд­ності, такої академічної суб'єктивності, яка характеризується чесніс­тю дослідника із самим собою, врівноваженої з методологічним ін­струментарієм та особистісною інтенційністю.

Постать Дмитра Донцова належить не лише академічній науці, – досі це також проблема поточних політичних та ідеологічних борінь. Науковці стають заручниками політики. Причому найбільш заідеоло­гізованими виглядають представники ліберального спектру, як-от Григорій Грабович, з кола яких не припиняються спроби шельмуван­ня Донцова та його прихильників і навіть табуювання цього імені. Чи не найцікавішою спробою нового погляду на лідера вістниківців у нашому часі є численні публікації Галини Сварник, подекуди поле­мічно загострені, в яких містяться маловідомі або й зовсім невідомі архівні документи та їх наукове тракутвання.

У монографії діяльність Дмитра Донцова розглядається з погляду реального позитиву, звертається увага не тільки на протиріччя і розбіж­ності, але також на взаємодоповнення існуючого тоді ідеологічного тла. Скажімо, можна розглядати Дмитра Донцова та В'ячеслава Липинського як особистих ворогів та ідеологічних противників, а можна навіть, до певної міри, як однодумців, як це зробив Володимир Янів: "Досить основ­но вже розпрацьоване питання окциденталізму України в нашій літературі під ідеологічно-політичним аспектом; вистачить пригадати імена, без винятку, ідеологів останніх десятиріч, з підкресленням, зокрема, при­страсних виступів Липинського і Донцова"1.

З таких самих позицій можна по-іншому поглянути на стосунки Донцова з іншими українськими консервативними середовищами, ідеологічна програма яких не була розрахована на межову ситуацію, в якій опинилася Україна. "Консерватизм з його гаслами поступового еволюційного розвитку, програмою реформ, з переконуваннями гро­мадянства в неодмінності лояльності супроти чужої держави не міг конкурувати з дійовою, войовничою ідеологією крайнього націо­налізму у боротьбі за впливи в українському суспільстві. Ширші кола суспільності явно не сприйняли раціональної концепції Степана То­машівського. Це були змушені визнати провідники галицького кон­серватизму. О.Назарук в листі до В.Панейка від 1 червня 1933 року з гіркотою констатував небажання молодшого покоління пізнати інші, тобто нерадикальні напрямки національно-політичного життя. "Не забуду ніколи, – писав він далі, – з яким болем усміхався покійний Томашівський, коли говорилося про повну публіки салю на викладах Донцова... А Томашівський ніколи не удостоївся запросин від сту­дентського товариства, щоб дав їм відчит. Ти знаєш, що був се чо­ловік амбітний і був би дав їм чудово вироблені лекції". Сучасники просто не виявили потреби у тих лекціях".2

Дмитро Донцов був ворогом статичності. Його приваблювали рух і динаміка. Він пропонував українському суспільству те, чого йому бракувало, виробляючи інший, відмінний, завжди інакший погляд на, здавалося б, звичайну ситуацію. Тому, скажімо, принципова анти­російська настанова пояснюється не певною патологією чи поло­нофільством, а саме необхідністю виховання української самодо­статності, важливістю духовного і політичного відмежування Укра­їни від Росії. Його полемічний і пророчий дар, блискуча стилістика, іронічність, ерудиція і послідовність зрештою відіграли величезну роль у формуванні нормального українського мислення. Але за останні десятиліття в Україні та діаспорі багато що з донцовської спадщини було викривлено, втрачено і забуто.

Дмитра Донцова неможливо зрозуміти поза романтизмом. До такої методології нас наближають слова одного з найяскравіших представ­ників українського націоналістичного резистансу, з покоління, вихова­ного "на Донцові", його однодумцях і послідовниках, нашого сучасника Зеновія Красівського: "Моє розуміння Добра і Зла, Правди і Кривди, Радощів та печалей, політичної наснаги певної категорії людей, народу матеріялізувалися у слові. Постійна боротьба за збереження свого націо­нального, політичного, просто людського "я" вимагала ґранично чіткого розмежування і стала домінантою мойого політичного вираження".3 Ідеалізм Донцова привів його до суттєвого ідеологічного досягнення, актуального дотепер, – ідеального бачення проблеми. Він знав, чого прагнув і якого стану справ хотів досягти. Без цього неможлива широка національна мобілізація. Мається на увазі не тільки підготовка до війни, а взагалі вирішення посутніх проблем, що відносяться до царини захисту національних інтересів. Отже, спробуємо зрозуміти Дмитра Донцова в його головних ідеях і настановах.


Примітки:


1Янів В. Проблеми психологічного окциденту України // Визволь­ний Шлях. – 1965. – Ч.10. – С.1042.

2Швагуляк М. Степан Томашівський і західноукраїнський консер­ватизм // Україна. Культурна спадщина, національна свідомість, дер­жавність. – Львів. – 1997. – Вип. 3-4. – С.334.

3Красівський З. Невольницькі плачі. – Лондон, 1984. – С.119.


^ 1. ЧОРНЯВИЙ СТУДЕНТ ІЗ ТАВРІЇ


Сонячна і безжурна Таврія стала батьківщиною Дмитра Донцова. Народився він 17 серпня 1883 року за старим стилем. Побутові умови в батьківському домі були добрими. Великий вплив на формування особистості Донцова мав його дід, як тоді казали, свідомий українець. Батьки померли в ранньому віці: батько у 1894, на 54 році життя, а мати, яка мала всього 39 років, наступного року. "По смерті батьків ним, його сестрами й братами опікувалася рідня по матері"1.

Пізніше виникла легенда, що Дмитро Донців походив з роду ко­зацького полковника Федора Донця, першого колонізатора Слобо­жанщини, про якого згадує Дмитро Багалій. Цей факт, одначе, до­кументально не підтверджений. Відомо, що Донцови володіли землями в селі Демовщина Богуславського на Київщині (документ 1843 р.), також 66 десятинами від села Липець Харківського округу (документ 1783 р.) і 24 десятинами землі урочища Верхні Проходи, пожалуваних 1683 року сотнику Прокофію Донцю (документ 1783 р.), мали 217 підданих села Грязне – все на Слобожанщині2. Проте чи були всі вони або хтось із них родичами самого Дмитра Донцова досте­менно невідомо. Прізвище досить розповсюджене, у документах зустріча­ються як Донці, так Донцови і Донцови-Захаржевські.

Чорнявий Дмитро Донцов належав до степового типу, поширеного на всьому півдні України, що також давало привід недругам випи­нати його російське походження, російські впливи і російську мен­тальність. Надзвичайно цікавим є його лист до Євгена Маланюка, написаний 19 вересня 1931 року. Дмитро Донцов згадував рідну Тав­рію. "Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Сторо­женко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя (батько мав їх в бібліотеці). (...)

Родився я в Таврії, де і провів перші 17 літ життя, в країні, яку можна назвати нашою Америкою, етнографічною мішаниною з Укра­їнців, Поляків, Жидів, Болгарів, Німців, Греків, Турків і Росіян. Звід­ки російські впливи? Одинокі російські впливи могли б іти від товаришів-жидів в реальній школі. І я короткий час належав до гурт­ка самоосвіти, але хутко його покинув, бо одна колежанка мала паскудний гачкуватий ніс, а другий колєґа завжди цибулею пахнів. З дитинства (мав велику бібліотеку до розпорядження)3 кохався в літе­ратурі заграничній, яку – в рос(ійських) перекладах ковтав з "Истор(ического) Вєстника", або з перекладів. Вже маючи 14 літ знав Гюґо, Дікенса, Понсон де Терайля, Жаколіо, Ксав'є де Метра, автора "Рокамболя", Ґете, Шілєра, Сервантеса, Мопасана. Родина теж була "таврійська", цебто мішана, дід до кінця життя не навчився по-російськи, мати називалася Франціска (Франя), тітка – Поліна, їх вітчим був німець-колоніст, оповідала мати, що прабабка моя була італійка. Змалку пригадую як в тумані читала мати на голос – під страшний регіт присутніх – "Не в добрий час" Стороженка або Гого­ля. Звідки (...) російські впливи у мене? Мав дядька майора (що бився в 1855 р. на Кавказі), який з традиціями "штоса" і "гусар на саблю опіраясь" – мав майже комплєт видатних французьких письменників, який я в цілости перечитав. Де тут російські впливи? В подвіррю мого батька одну з кам'яниць винаймала у нього одна шкоцька родина (Віннінгів), він був, що копав артезянські колодці. Моєми приятелями дитинства були Гарри, Джім, Лізей, Кейт, Джен, в віці від 3-х до 14 літ. Звідки ж у мене якісь російськй впливи?

Що я не був в 1908 р. тим, що тепер? Певно еволюція в мене була, але дві засадничі речі (від котрих решта – "приложиться") були у мене завше: ворожість до російської суспільности, не тільки до царату, і підкреслення потреби боротьби, а не угоди з нею, ну і відповідний тон... (...). Чому (...) не назове Макіявеля, Муссоліні, Сореля, Ніцше?".4

З Донцовим взагалі важко було дискутувати. Його заперечення російських впливів хоч і можуть бути правдивими, проте не запе­речують глибокого знання й майже інтуїтивного відчуття російської культури, яка разом з ідеологічною риторикою не могла не нав'язу­ватися дитині з початкової школи. Але іронічний склад розуму Дмит­ра Донцова, схильність до самоосвіти швидко дозволило йому пере­конатися в пародійності імперської культури ще змалку. Донцов за­кінчує у Мелітополі реальне училище. 1900 року він залишає рідне місто і переїздить до Царського села біля Петербургу, де продовжує освіту. "Склавши іспити, він записався на юридичний факультет Пе­тербурзького університету, який закінчив у 1907 році".5

Олександр Лотоцький також учився в той час у Петербурзі. Він згадує, що "в петербурзькій студентській громаді дістав ідейне охре­щення Дмитро Ів. Донцов. Студентом вражав надзвичайною працьо­витістю. Найчастіше його можна було зустріти в публичній бібліоте­ці, – там він збирав запаси того знання, що стало опісля основою його виразно національного світогляду".6

Подібні свідчення залишив і Дмитро Дорошенко: "Ще навесні 1903 року я зауважив у читальні університетської бібліотеки незнайомого мені студента, що постійно читає видання Наукового Товариства ім. Шевченка й взагалі читає українські наукові книжки з Галичини, що їх можна було діставати з бібліотеки лише за спеціяльною рекомендацією котрогось з професорів. Це був Донцов".7

У російській північній столиці Дмитро Донцов сформувався як публіцист, набув перший досвід політичної роботи, увійшовши до кола українських соціал-демократів. "Д.Донцов, як провідний член УСДРП, скоро виробив собі ім'я популярного соціялістичного пуб­ліциста, а коли заходами української фракції в Другій Державній Думі в Петербурзі почала виходити газета "Наша дума", він став одним з її редакторів".8 Є також відомості про те, що у 1907-1908 рр. Донцов також належав до Мелітопольської організації партії есерів. Він був соціалістом лише до тієї межі, коли ця доктрина не пере­тиналася з українськими інтересами. Ще в Петербурзі він знайо­миться із "Самостійною Україною" Миколи Міхновського, а коли 1904 року Українська Студентська Громада переходила на соціаліс­тичні позиції, відходячи від ідеї самостійності, Донцов був одним з тих, хто очолили опозицію.

Під час перебування в Києві у 1905 і 1907 роках його двічі заареш­товують і він потрапляє до Лук'янівської в'язниці. Після другого арешту й восьми місяців ув'язнення, через хворобу виникає загроза життю Донцова. Заходами брата, сестри і Валентини Яновської-Радзимовської його випускають на поруки, 1908 року він виїжджає в Галичину. У 1909-1911 роках Дмитро Донцов учиться у Віденському університеті. Тут стається подія, яка пізніше вплинула на все його життя. Дмитро Донцов знайомиться і 1912 року одружується з українською студенткою Марією Бачинською – вірним другом і співробітником, яка любила і підтримувала його навіть після розлу­чення, до самої своєї смерті. Постать дружини відіграла виняткову роль не лише в особистому, але також у професійному і творчому житті Донцова.

Анатолій Бедрій пише про віденський період: "Цілий час свого побуту на терені Австро-Угорської імперії, Д.Донцов інтенсивно використовував для якнайбільшого здобуття знання гуманітарних наук (так як це він робив перед тим у Петербурзі), чим він згодом не раз викликав подив у других. На Віденськім університеті він закінчив 4 семестри і 1911 р. переїхав до Львова, де продовжував студії. Ступінь доктора юридичних наук він одержав 1917 року".9

Дмитро Донцов бере активну участь в українському політичному житті. Його еволюція від марксизму до націоналізму була швидкою і виразною. На першому студентському з’їзді у Львові, 1909 року, він виступає із соціалістичним "антиклерикальним" рефератом "Школа а релігія", в якому мало не засуджує церковне "мракобісся". Виступ на другому студентському з їзді у Львові, 1913 року, називався "Сучасне положення нації і наші завдання". Цей реферат мав величезний резо­нанс не лише в українському середовищі, а також серед усієї російсь­кої соціал-демократії, на що вказують виступи Володимира Леніна.10 Дмитро Донцов стверджує необхідність відокремлення України від Росії. Хоч в тексті проглядається певна лояльність до Австро-Угор­щини, стає очевидним наступний крок, тут ще не зумовлений – державна незалежність України. На території Російської імперії цен­зурою були заборонені обидва видання. Перше – за соціалізм, друге – за сепаратизм і націоналізм.11

Остап Грицай згадував, який вплив мав у ті часи Дмитро Донцов на Євгена Коновальця, засновника Української Військової Органі­зації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН): "Як один з чільних представників ЦЕСУСУ, – який у той час мав уже за собою чотири роки свого існування, – Коновалець брав участь у II Всеукраїнському студентському з'їзді в липні 1913 р. у Львові. На ньому він виголосив реферат "Справа університету". Поза тим з їзд залишився полковникові у тривкій пам'яті, особливо завдяки відо­мому рефератові Дмитра Донцова "Сучасне положення нації і наші завдання". (...) "Знайомство з людьми цього кола – говорив Полковник, – дало мені змогу зро­зуміти гаразд принцип соборности України і кермуватись ним як основною засадою в моїй праці далі. При тому не без значення для нас було й те, що ці діячі в хаосі тодішніх політичних обставин орієнтувалися з усією рішучістю на Австрію і при її допомозі надіялися – на випадок сподіваної тоді війни – повести успішно нашу національну справу. Можу сказати, що обіч науки у проф. Боберського та акту Січинського,12 знайомство з придніпрянською еміґрацією – це третій найважливіший момент моєї молодости".13

Остап Грицай продовжує: "Зокрема, про згаданий уже реферат Донцова Полковник висловлювався ще й тепер з живим признанням, зазначаючи, що на галицькому ґрунті та в тодішніх умовах нашого життя він, завдяки своїй ширшій та сміливішій концепції, був своє­рідною сенсацією".14

Зустріч і знайомство Євгена Коновальця із Дмитром Донцовим, без перебільшення, мало величезне значення для майбутнього Укра­їни. Микола Климишин, одноліток Степана Бандери, який проходив разом з ним по Варшавському процесі, називає діяльність цих двох людей тими чинниками, "що мали найбільший вплив на виховання молоді, яка виростала в двадцятих і, головно, тридцятих роках бурем­ного ХХ століття".15

Того ж 1913 року Дмитро Донцов через конфлікт на національ­ному ґрунті виходить з УСДРП. Своїми публіцистичними й есеїстич­ними виступами він поступово стає відомою постаттю всеросійського політикуму, свого роду метафорою української чужорідності в межах Російської імперії. Так, лідер російських кадетів П.Мілюков, висту­паючи 19 лютого 1914 року на засіданні Державної Думи казав: "У мене в руках недавно опублікована брошурка, з якою я радив би вам уважно познайомитися: це книжка такого Донцова "Модерне москво­фільство"... Я скажу вам: бійтеся його! Якщо ви будете продовжувати вашу політику, Донцови будуть числитися не одиницями і не десят­ками, а сотнями, тисячами, мільйонами".16

Впливи Дмитра Донцова дійсно зростають з величезною швидкіс­тю. Олена Степанів згадує про величезне значення його публіцистич­них виступів для мілітаризації українського суспільства в Галичині, зокрема для розгортання січового руху.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconКвіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с
Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconСказка глава Отец (Фото 1)
Портрет привлекает внимание каждого. Новая соседка, увидев портрет, расплакалась: «Это же Абрашка!». Семьдесят лет прошло с того...
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconІгсн основи політичної науки
Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: Мауп, 2000. – 384 с
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconГост 5402. 1-2000
Принят межгосударственным Советом по стандартизации, метрологии и сертификации (протокол №17-2000 от 22 июня 2000 г.)
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconНаукова монографія, наукова стаття, теза доповіді Наукова монографія
Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту...
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconГост 5402. 2-2000 (исо 2477-87) межгосударственный стандарт
Принят межгосударственным Советом по стандартизации, метрологии и сертификации (протокол №17-2000 от 22 июня 2000 г.)
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconДиогена Одесского портрет
Диогена Одесского портрет изображение Диогена Одесского на гербе философского факультета
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconМетодичні рекомендації до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: Мауп, 2000. – 384 с
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Под ред. А. М. Корбута, А. А. Полонникова. – Минск: бгу, 2008. – 260 с. – (Образовательные исследования)
Квіт С. М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц \"Ки­ївський університет\", 2000. – 260 с iconПрограмні питання
Філософія національної ідеї – М. Костомаров, М. Драгоманов, М. Грушевський, Д. Донцов, В. Липинський
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи