І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» icon

І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти»




НазваІ. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти»
Сторінка3/8
Дата03.07.2012
Розмір1.65 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 3.

1. Організаційно-правове забезпечення вищої освіти.

2. Сутність і класифікація форм організації навчання.

3. Інші організаційні форми навчання (професійний тренінг, його етапи).


^ 1. Організаційно-правове забезпечення вищої освіти.

Основи правового статусу ВНЗ зазначені таким чином.

ВНЗ заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

1. ВНЗ згідно з законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності ВНЗ.

  1. Акредитовані ВНЗ у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об’єднаннями. Усі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.

3. У ВНЗ державної і комунальної форм власності кількість студентів,
прийнятих на 1 курс на навчання за державним замовленням, має становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на 1 курс.

Сучасний соціальний і економічний розвиток країни потребує перебудови вищої школи і визначає такі її основні напрями:

– розвиток активності, самостійності і творчих здібностей майбутніх фахівців;

– забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які, по-перше, матимуть ґрунтовну теоретичну й практичну підготовку з фаху, по-друге, зможуть самостійно приймати рішення, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, а отже, створювати власними силами нові науково-технічні цінності в майбутньому;

– формування в молодих фахівців прагнення до неперервної самоосвіти, здатності постійно оновлювати здобуті у вищій школі наукові знання, вміння швидко адаптуватися до змін та коригувати професійну діяльність.

Виконання цих завдань вимагає пошуку шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розроблення нових методів та форм взаємодії викладача і студента. Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці й діям, будуть насправді міцні. Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування в студентів навичок самостійної творчої роботи.

^ 2. Сутність і класифікація форм організації навчання.

У вищому закладі освіти функціонують різноманітні форми організації навчання, серед них найбільш поширені: лекція, лабораторне та практичне заняття, семінар, самостійна робота, практика, курсове та дипломне проектування тощо.

У дидактиці ці форми тлумачаться як способи управління пізнавальною діяльністю для вирішення певних дидактичних завдань. У той же час, лекція, семінар, практичне заняття, самостійна робота виступають як організаційні форми навчання.

Протягом усієї історії вищої школи, з моменту зародження і до наших днів провідною організаційною формою і методом навчання є лекція. З неї починається перше знайомство студента з навчальною дисципліною, саме лекція закладає підвалини наукових знань. Студенту слід усвідомити, що за певних умов лекційна форма навчання не може бути замінена ніякою іншою. Особливо це стає відчутним тоді, коли не вистачає підручників; новий навчальний матеріал із тієї чи іншої теми ще не знайшов свого віддзеркалення в існуючих підручниках і т. ін. Разом із тим, молодий науковець повинен мати чітке уявлення про вимоги до лекції. Педагоги, науковці формулюють їх по-різному. Проте основними вимогами до лекції є: моральний аспект лекції і викладення, науковість й інформативність, доказовість й аргументованість, наявність певної кількості яскравих переконливих прикладів, фактів, обґрунтувань і наукових доказів, емоційність форми викладу, активізація мислення слухачів, постановка питань для роздумів; чітка структура й логіка викладу матеріалу, методична обробка виведення головних думок і положень, формулювання висновків; виклад матеріалу доступною і зрозумілою мовою, використання, по можливості, аудіовізуальних дидактичних матеріалів. Ці вимоги лежать в основі критеріїв оцінки якості лекції.

Якщо раніше лекція була головним джерелом інформації, то тепер, при забезпеченні навчального процесу інформаційними комп’ютерними мережами, аудіовізуальними засобами навчання й передавання інформації, підручниками і навчально-методичними посібниками, призначенням лекції стало гнучке управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, яке спрямоване на розвиток пізнавальних інтересів, спонукання до активної діяльності, формування самостійного наукового і пізнавального мислення та на систематичне оволодіння знаннями.

Великого значення для розвитку творчої активності студента на лекції набуває його спрямованість, психологічна готовність до сприймання лекції, а також певний рівень попередніх знань, на які нашаровуватимуться нові знання.

Серед мотивів навчання виділимо мотиви пізнавального інтересу і мотиви обов’язку та відповідальності. Мотиви інтересу виявляються в прагненні студента глибше проникнути в суть явища, що вивчається. Мотиви обов’язку пов’язані насамперед з усвідомленням суспільної й особистої необхідності у зв’язку з майбутньою професією.

Студента перед вивченням лекційного курсу потрібно ознайомити з програмою. Він має знати, з яких розділів вона складається, яка послідовність викладу матеріалу, яка рекомендується основна й додаткова література.

Важливе значення в лекції має аналіз фактів, їх порівняння, установлення між ними зв’язків, аргументація висунутих положень, узагальнення й висновки. Конспектуючи лекцію, студент привчається вмінню виділяти поетапний план, за яким подаватиметься матеріал, намагається не тільки зрозуміти, але й запам’ятати. Лекцію слід відпрацьовувати того ж дня; можна порівняти свої записи із записами товариша, прочитати підручник і внести до конспекту відповідні доповнення, уточнити окремі положення.

Запровадження в навчальний процес сучасних технологій супроводжується перерозподілом часу, який відводиться на різні форми навчання.

За умов застосування нових технологій навчання докорінно змінюється роль лектора, викладача. Тепер завдання лектора – не викладення готової інформації з певної навчальної дисципліни, а формування мотивів зацікавленості в ній, що має стати стимулом подальшого самостійного вивчення передбаченого навчального матеріалу. Це спонукає викладача обирати такі теми лекцій, виклад яких сприяв би залученню студентів до активної розумової діяльності. До таких лекцій можна віднести:

– проблемний виклад матеріалу;

– проблемний виклад із наступною роботою студента за певним планом;

– комбіновану лекцію, яка включає реконструктивно-варіативну діяльність студентів;

– комбіновану лекцію, яка включає частково-пошукову діяльність студентів;

– лекцію, у процесі якої створюються проблемні ситуації.

Для підвищення рівня знань студентів та їх активної діяльності можна скористатися такими методичними прийомами:

1. Проведення лекційної атестації (завдання за темою на окремих картках, відповідь – наприкінці лекції).

2. Використання на лекціях опорних схем (при підготовці до чергової лекції студент відтворює опорну схему попередньої лекції і здає її на перевірку).

3. Розроблення планів-конспектів за темою (визначаються мета, основні питання для аналізу, запитання для самоконтролю).

4. Розподіл завдань для випереджального вивчення відповідного теоретичного матеріалу.

До основних типів лекції науковці відносять: вступну, тематичну, оглядову, заключну тощо.

Призначення вступної лекції полягає в тому, щоб дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкрити структуру й логіку конкретної галузі науки, культури, взаємозв’язок з іншими дисциплінами, особливості вивчення найбільш складних тем тощо. Головне завдання лекції – сприяти розвитку в студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.

Тематична лекція має різноманітне значення у загальній структурі курсу. Вона присвячується розкриттю конкретних тем навчальної програми (звідси її назва). Що стосується оглядової лекції, то її переважно читають перед або підчас виробничої практики, її головне завдання полягає в тому, щоб сприяти забезпеченню належного взаємозв’язку й наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів. Оглядову лекцію читають також студентам перед виконанням дипломної роботи, або державними іспитами, абітурієнтам – перед вступними іспитами. Її нерідко ще називають установча лекція, на якій студенти знайомляться з:

- особливостями технології навчання на прикладі дисципліни;

- специфікою дисципліни;

- організаційними формами занять, їх тематикою;

- рівнем вимог і критеріями оцінювання знань, умінь та навичок;

- строками виконання контрольних заходів, складання індивідуальних завдань;

- зв’язком з іншими видами занять, зокрема із самостійною роботою студентів;

- літературними джерелами та коментарями до деяких із них.

У заключній лекції підводяться підсумки вивченого й викладеного матеріалу з даного предмета в цілому шляхом виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальними завданнями заключної лекції є стимулювання інтересу студентів до глибшого вивчення даного предмета, визначення методів самостійної роботи в певній галузі.

^ Лекції інформаційного типу в сучасних умовах навчання втрачають своє виключне значення, яке вони мали при традиційному навчанні. Перевага віддається лекціям проблемним, пошуковим, оглядовим, настановчим, концептуально-аналітичним.

Лекція стає процесом, під час якого в студентів формуються знання, забезпечуються мотиваційний компонент і загально-орієнтований етап оволодіння науковими знаннями. Посилюється роль лекції в якісному управлінні самостійною роботою студентів.

^ Проблемна лекція наближається до творчої, пошукової, дослідницької діяльності й забезпечує досягнення таких основних цілей:

- засвоєння теоретичних знань;

- розвиток творчого професійного мислення;

- формування пізнавального інтересу до змісту навчального предмета і професійної мотивації майбутнього спеціаліста.

Основне завдання лектора полягає не лише в передачі інформації, а й у залученні до аналізу об’єктивних протиріч розвитку наукових знань і способів їх вирішення. Зміст проблемних лекцій відображає новітні досягнення науки і передові технології. Навчальні проблеми за своєю складністю для студентів доступні й ураховують їхні пізнавальні можливості. Лекції проблемного та діалогового типу дозволяють забезпечувати творче засвоєння майбутніми спеціалістами принципів і закономірностей науки й технології, методів одержання нових знань, а також використання знань у практичній діяльності. Сутність проблемного навчання полягає в пошуковій діяльності студентів, яка складається з постановки питань, розв’язування проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі й поясненні знань викладачем, у різноманітній самостійній роботі.

Розвиток світової і вітчизняної системи освіти, її гуманізація, тенденція особистісно орієнтованого навчання зумовили виникнення нових форм, таких як проблемна лекція, лекція удвох, лекція-візуалізація, лекція-прес-конференція. Окремо за кожною з цих лекцій студенти можуть скласти собі конспект, а також підготувати доповідь на семінарське заняття.

Процес навчання у вищій школі передбачає практичні заняття, які мають за мету поглиблене вивчення дисципліни. Структура практичних занять в основному однакова:

*вступ викладача;

*відповіді на запитання студентів;

*практична частина як планова;

*заключне слово викладача.

Проте загальне не виключає, а передбачає одиничне, особливе. Отже, кожне практичне заняття має певні особливості.

^ Практичні та лабораторні заняття спрямовані на поглиблення теоретичного матеріалу й формування практичних умінь та навичок, а також уміння аналізувати й застосовувати одержані знання для вирішення практичних завдань.

Мета практичного заняття – розширення, поглиблення та деталізація наукових знань, одержаних студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення вмінь і навичок, розвиток наукового мислення та мовлення студентів. Метою лабораторного заняття є формування практичних умінь та навичок під час навчального дослідження чи експерименту.

Видом практичного заняття є семінар. Це організаційна форма, під час якої викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Дидактична мета семінару – поглиблення й закріплення інформації, перевірка та оцінка знань, повторення вивченого, розвиток творчого мислення, уміння використовувати теоретичні знання на практиці, повідомлення нової інформації тощо.

Відповідно до завдань і змісту в сучасній вищій школі поширені семінарські заняття трьох типів:

* просемінар;

* власне семінар;

* спеціальний семінар.

Семінари-практикуми відрізняються від звичайного семінарського заняття структурою. Таке заняття передбачає повторення теоретичного матеріалу та виконання практичного завдання (індивідуального чи мікрогрупового). Зазвичай група поділяється на мікрогрупи (3 – 5 осіб). Мікрогрупі видається завдання. Викладач при цьому спостерігає, щоб під час виконання групової роботи працював кожен студент. Різновиди семінарів-практикумів залежать від теми заняття. Змінюється зміст обговорюваних питань, але структура здебільшого залишається без змін. Вона залежить від індивідуального стилю діяльності викладача, рівня підготовленості студентів. У сильній групі індивідуальні завдання ускладнюються.

Детальне ознайомлення з характеристикою кожного із типів семінарських занять можна знайти у працях А. Алексюка, Г. Ващенка, В. Галузинського, М. Євтуха, І. Підласого та ін.

Протягом навчання у вищому закладі освіти студенти виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи.

Найпростішою з них є реферат – доповідь на певну тему, що включає огляд відповідних літературних джерел або виклад змісту наукової роботи. Слід зазначити, що реферат охоплює не лише висвітлення відповідної інформації, а й ставлення до неї того, хто готує реферат. Написання реферату сприяє:

*оволодінню прийомами опрацювання літературних джерел;

*творчому підходу до формулювання проблеми й обґрунтуванню її актуальності;

*вмінню систематизувати матеріал;

*визначенню основних положень, їх аргументації;

*самостійному формулюванню висновків.

Важливою формою індивідуальних занять є курсова робота. Вона представляє собою навчальне завдання для студента, який уже має певний досвід наукової діяльності, набутий у процесі роботи над рефератами та опанування знань із педагогіки, психології і спеціальних дисциплін. Цей досвід дає можливість майбутньому студентові виконувати самостійне дослідження, що за своїм змістом відповідає науково-методичному пошуку. Тому курсова робота не повинна обмежуватися реферуванням літературних джерел, а включати елементи нових здобутих знань. Виконання курсової роботи передбачає таку послідовність дій: вибір теми та висвітлення її актуальності; складання списку літератури та її критичний аналіз; визначення теоретичного підходу до розв’язання визначеної проблеми, мети, завдань, і методів дослідження; проведення, якщо потрібно, експерименту та збір фактичного матеріалу; обробку отриманих результатів, їх якісний і кількісний аналіз; обґрунтування розроблених методичних рекомендацій та формування висновків проведеного дослідження, а також оформлення курсової роботи за існуючими вимогами та її захист. На особливу увагу заслуговує визначення теоретичного підходу до розв’язання проблеми та розробка методики її дослідження. Ці складові курсової роботи мають бути взаємопов’язаним між собою і розкривати зв’язок науки і практики.

Виконання дипломної роботи передбачає реалізацію різнопланових функцій: загальнонаукову (контролюючу, навчальну, виховну); специфічні функції виявлення, виміру та оцінки професійної компетенції студента. Виконання дипломної роботи – це перша серйозна спроба наукової творчості майбутнього фахівця, випробування власних сил, усвідомлення та оцінка своїх можливостей. Дипломні робота досить важко диференціювати на окремі види. Усі вони так чи інакше відбивають цілісну структуру наукового дослідження, її окремі елементи. Але залежно від того, який тип наукового знання переважає, дипломну роботу умовно можна віднести до певного виду. Найхарактернішими є методологічні, теоретичні, експериментальні і та ін. дипломні роботи.

Провідне місце серед організаційних форм навчання у вищій школі займають діалоги, дискусії, ділові ігри і «круглі столи».

^ 3. Інші організаційні форми навчання (професійний тренінг, його етапи).

Підготовка компетентного спеціаліста залежить від чіткої, цілеспрямованої організації навчального процесу. Складність, багатоаспектність і взаємозалежність організаційних форм вимагають в умовах модульної технології нових методів, підходів та ідей.

Однією з популярних форм навчання, яка може бути використана для формування професійних умінь та навичок, є тренінг.

Тренінг — діяльність, метою якої є формування знань, умінь і навичок, що потрібні в певних професіях (групі професій) або для виконання функцій у будь-якій сфері економічної активності. Тренінг дозволяє за короткий час одержати знання та вміння, які неможливо засвоїти при звичайних формах. Ігровий момент занять, акценти на виконання практичних завдань сприяють мобілізації можливостей і здібностей всіх учасників тренінгу.

Функціональні тренінги спрямовані на формування нових знань і освоєння нових технологій у конкретній сфері діяльності.

Для тренінгу характерним є інтенсивний ритм роботи, повне «занурювання» в реальні ситуації, які змодельовані на занятті; емоційна насиченість, інтелектуальна напруга тощо.

Відмінність професійного (фахового) тренінгу від традиційних форм навчання – у вправах.

Якщо під час тренінгу фахівець навчається володінню соціальною ситуацією, то у вправах ? тільки певним способам діяльності. Можна виділити дві групи професійного тренінгу:

- за видом професійної діяльності фахівців;

- за формою професійного спілкування.

Основні елементи професійного тренінгу:

  • Педагогічний задум;

  • Банк професійно-орієнтованих ситуацій;

  • Предмет тренінгу;

  • Поле гри тренінгу;

  • Ролі й функціональні обов’язки учасників;

  • Система оцінок у тренінгу.

Підготовчий етап:

  1. Розроблення та погодження структурних елементів тренінгу з його учасниками.

  1. Визначення проблемних професійно-рольових груп.

  1. Доведення до відома учасників інформації про умови тренінгового процесу.

  2. Керівник заняття (викладач) звертає увагу на психолого-педагогічну ідею тренінгу, пояснює механізм формування комплексного вміння ділової поведінки того, хто навчається. Тут важливо збуджувати інтерес у студентів до інформації, яка повідомляється.

5. На підготовчому етапі важливо створити сприятливий клімат у групі:

- довіру й поважливе ставлення до учасників;

- упевненість керівника в необхідності взаємодопомоги учасників тренінгу в їх діловому співробітництві;

- урахування індивідуальних інтересів учасників.

6. Проведення педагогічної діагностики з визначення готовності студентів до тренінгу.

Основний етап:

1. Організація ігрового модулювання (імітації) професійної обстановки і введення першої професійно-орієнтованої ситуації. Основні способи пред’явлення соціальних ситуацій: відеопоказ ситуацій, магнітофонний запис радіопередачі, розмови, документи, комплект ділових паперів тощо.

2. Під час тренінгу дуже важливі суб’єктивно-об’єктивні відносини між учасниками, особливо на певному етапі; обов’язкова особиста позиція кожного учасника тренінгу; творча атмосфера на занятті тощо.

3. Управління оптимальним поєднанням індивідуальної та групової діяльності учасників під час оволодіння професійно-орієнтованою ситуацією. Видача індивідуальних проблемно-пошукових завдань учасникам тренінгу; постановка проблемних питань, розв’язання яких зачіпає інтереси проблемних груп; безперервний аналіз результатів роботи з оволодіння соціальною ситуацією та ін.

4. Подальший розвиток професійних ситуацій та їх обставин:

- ускладнення першої професійно-орієнтованої ситуації;

- створення нових проблемних груп чи ролей учасників тренінгу;

- корекція діяльності органів управління.

^ Етап оцінювання

1. Організація дискусії з аналізу одержаних результатів тренінгового процесу:

- визначення результатів вирішення конкретних ситуацій;

- виявлення сукупності прийомів, які складають комплексні вміння та навички ділової поведінки учасника тренінгу;

- визначення умов, які сприяють ефективному вирішенню професійно-орієнтованих ситуацій;

- обґрунтування особистого й колективного внеску слухачів у розв’язання проблеми, заохочення учасників.

2. Підведення підсумків заняття:

  • подання одержаних результатів, порівняння з метою заняття;

  • узагальнення одержаних результатів;

  • висновки та рекомендації.



1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconІ. П. Дроздова тести з курсу «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти»
«Світлотехніка І джерела світла»; 092101 – «Промислове І цивільне будівництво»; 092103 – «Міське будівництво та господарство»; 092108–...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconІ. П. Дроздова програма навчальної дисципліни та
Педагогіка та психологія вищої освіти” (для студентів 5 курсу денної форми навчання напряму підготовки 050107 меп, 090603 месе, 090605...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconІ. П. Дроздова програма навчальної дисципліни та
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни “Педагогіка та психологія вищої освіти” (для студентів 5...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconІ. П. Дроздова програма навчальної дисципліни та
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни “Педагогіка та психологія вищої освіти” (для студентів 5...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconГосподарства
Стислий конспект лекцій з курсу «Педагогіка І психологія вищої освіти» (для студентів-магістрів 5 курсу напряму 0501 «Економіка І...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconПрограма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність підготовки 03010201 «Психологія» окр "Магістр"
Основи психологічного консультування, Політична психологія, Юридична психологія, Психологія управління, Психологія конфлікту, Клінічна...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconГрафік модульних занять 1 рік навчання (магістратура) Субота 17. 11. 12р
Педагогіка, психологія та методика викладання у вищій школі– проф. Андрєєва О. М. (ауд. 320)
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconПрограма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність підготовки 03010201 «Психологія» окр "Магістр" окр «спеціаліст» − 03010201 Психологія
Основи психологічного консультування, Політична психологія, Юридична психологія, Психологія управління, Психологія конфлікту, Клінічна...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconІ. П. Дроздова програма навчальної дисципліни та
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни “Психологія І педагогіка” (для студентів 1 курсу денної форми...
І. П. Дроздова «методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» iconПрограма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 соціально-політичні науки спеціальність підготовки 03010201 "Психологія" окр «Спеціаліст»
Основи психологічного консультування, Політична психологія, Юридична психологія, Психологія управління, Психологія конфлікту, Клінічна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи