Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії icon

Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії




Скачати 343.54 Kb.
НазваВступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії
Сторінка1/3
Дата03.07.2012
Розмір343.54 Kb.
ТипЗакон
  1   2   3




ЛЕКЦІЯ 1


ВСТУП. Перший закон термодинаміки


    1. Предмет, розділи та методи фізичної хімії


Хімічні реакції повязані з різними фізичними процесами: теплопередачею, поглинанням або виділенням теплоти, поглинанням або випромінюванням світла, електричними явищами, змінюванням обєму тощо. У хімічних реакціях повязані фізичні та хімічні явища, вивчення цього взаємозвязку – основна задача фізичної хімії. Головна увага у фізичній хімії приділяється дослідженню законів проходження хімічних процесів, стану хімічної рівноваги, вивченню будови та властивостей молекул, що дозволяє вирішувати основне завдання фізичної хімії – передбачати проходження хімічного процесу і його кінцевий результат. Це дає можливість керувати хімічним процесом, тобто забезпечити більш швидке та повне проходження реакції. Такі найважливіші виробничі процеси, як синтез та окислювання аміаку, одержання сірчаної кислоти, виробництво етанолу з природного газу, крекінг нафти, одержання чавуну в доменних печах, виробництво металів, напівпровідників і композиційних матеріалів та багато інших, засновані на результатах фізикохімічного дослідження реакцій, які є основою цих процесів.

Найбільш важливими розділами фізичної хімії є: будова речовини, хімічна термодинаміка, хімічна кінетика, електрохімія. Кожен розділ має свою внутрішню структуру і досить часто розглядається окремо. Наприклад, у хімічній термодинаміці виокремлюються такі підрозділи: основні закони, термохімія, вчення про розчини, хімічну та фазову рівновагу тощо. Як окрема наука від фізичної хімії відокремилася колоїдна хімія.

Сьогодні фізична хімія – окрема дисципліна зі своїми методами дослідження, яка є теоретичною базою прикладних хіміко-технологічних дисциплін. Вона заснована на застосуванні методів квантової хімії, термодинаміки та хімічної кінетики.


    1. ^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ХІМІЧНОЇ ТЕРМОДИНАМІКИ


Термодинаміка історично виникла як вчення про теплові машини. У подальшому, коли з’ясувалося, що її основні положення мають принципове значення, термодинаміка сформувалася в окрему фундаментальну наукову дисципліну, яка вивчає взаємні перетворення теплоти, роботи і різних видів енергії. Термодинаміка базується на експериментально встановлених законах – принципах термодинаміки.

Хімічна термодинаміка застосовує положення та закони загальної термодинаміки для вивчення хімічних явищ. Сьогодні застосування термодинамічних методів для дослідження хімічних реакцій допомагає виявити реакції у системі, що розглядається, при заданих температурі, тиску та концентраціях можуть проходити спонтанно (тобто без затрат роботи ззовні); яка межа спонтанного їх проходження і як належить змінювати ці умови, щоб процес проходив у потрібному напрямку та степені. На основі термодинамічних методів можна визначити також максимальну кількість роботи, яка може бути одержана від системи або мінімальну кількість роботи, яку необхідно затратити ззовні для здійснення процесу. Разом з тим термодинамічні методи дозволяють визначити теплові ефекти різних процесів. Все це має велике значення і для теоретичного дослідження, і для розв’язання задач прикладного характеру.

Одним із основних понять хімічної термодинаміки є поняття термодинамічної системи. Системою називається тіло або група тіл, які взаємодіють енергетично, і теоретично або фізично віддалені від тіл, що їх оточують. Тіла, які оточують термодинамічну систему, називаються зовнішнім або навколишнім середовищем.

Системи класифікують на ізольовані, закриті та відкриті. Ізольовані системи не обмінюються з навколишнім середовищем ані речовиною, ані енергією. Закрита система обмінюється з навколишнім середовищем тільки енергією. Відкрита система обмінюється з навколишнім середовищем і речовиною, і енергією.

^ Гомогенною системою називається система, всередині якої немає поверхонь, що відокремлюють одні частини системи від інших (суміші газів).

Гетерогенною системою називається система, яка складається з двох або декількох частин, різних за фізичними властивостями або за хімічним складом та відмежованих поверхнями розподілу (лід та вода, рідина та її пара, дві рідини, які не змішуються).

Фазою називається гомогенна частина гетерогенної системи, яка має однаковий склад, фізичні та хімічні властивості, відокремлена від інших частин поверхнею поділу, при переході через яку відбувається стрибкоподібне змінювання її властивостей. Фази бувають тверді, рідкі та газоподібні.

^ Компонентом термодинамічної системи називають деяку речовину, що входить до системи, яку можна видалити із системи і яка може існувати у вільному стані.

Стан термодинамічної системи може визначатися сукупністю її фізичних та хімічних властивостей. Усі величини, які характеризують будь-яку властивість системи, що розглядається, називаються термодинамічними параметрами. Стан термодинамічної системи, яка складається з чистої речовини і перебуває в рівновазі, визначається параметрами Р, V, T. Звязок між цими параметрами за відсутності силових полів у загальному вигляді описується рівнянням f(P,V,T)=0. Це рівняння називається рівнянням стану. Для визначення стану термодинамічної системи за відсутністю будь-якої дії з боку навколишнього середовища достатньо задати два параметри. Третій параметр може визначатися з рівняння стану. Задані параметри називаються незалежними параметрами.

Найпростішим рівнянням стану є рівняння стану ідеального газу (рівняння Менделєєва-Клапейрона):

PV=nRT, де Р – тиск, Т – температура, V - молярний обєм, n – кількість молів ідеального газу, R – універсальна газова стала. Розраховуємо R. Відповідно до закону Авогадро 1 моль будь-якого газу при Т=273 К і Р0=101325 Па займає обєм V=22,410-3 м3, тоді


.


Універсальна газова стала за фізичним змістом є роботою, яку здійснює один моль газу при нагріванні його на один градус при постійному тиску.

У реальному газі при збільшенні його щільності, значному підвищенні тиску та зниженні температури параметри газу змінюються більш складним способом. Рівняння Вандерваальса є найбільш простим, що якісно та правильно відбиває різницю між реальним і ідеальним газом:





На відміну від рівняння Менделєєва-Клапейрона в цьому рівнянні враховується міжмолекулярна взаємодія а/V2 та обєм молекул b.

Найбільш теоретично обґрунтованим рівнянням стану реального газу є рівняння з віріальними (силовими) коефіцієнтами





де В, С, D, … - віріальні коефіцієнти, що обумовлені відповідно парними (В), потрійними (С), почетвереними (D) тощо зіткненнями молекул, які є для даного реального газу функціями однієї лише температури.

Термодинамічна система за визначених умов може перейти у стан, який характеризується постійністю її параметрів за часом. Такий стан системи називається станом рівноваги. Стан системи, у якому відсутня рівновага, називається нерівноважним.

Зміни стану термодинамічної системи, що повязані із змінами її параметрів, називається термодинамічним процесом. Процес зміни стану системи може бути рівноважним і нерівноважним. Рівноважним називається процес, який розглядається як безперервна низка рівноважних станів системи. В усіх частинах такої системи тиск, температура, питомий обєм та інші фізичні властивості однакові. Процес, в якому система проходить через нерівноважні стани, називається нерівноважним процесом (рис. 1.1).




Рисунок 1.1 – Схеми ізотермічних процесів розширення газу:

а, б – нерівноважні; в – рівноважні


Термодинамічні процеси бувають оборотними та необоротними. Оборотним є рівноважний процес, якщо при проходженні його у зворотному напрямку система приходить у початковий стан і у зовнішньому середовищі при цьому не відбувається ніяких змін. Процеси, які не задовольняють цю умову, є необоротними. До них належать всі нерівноважні процеси, а також рівноважні процеси, які допускають оборотність, але зі зміною навколишнього середовища.

У термодинаміці розрізняють чотири типи процесів у залежності від умов їх проходження:



1 – ізотермічний (Т=const, а тому RT=PV=const);

2  ізобаричний (Р=const);

3 – ізохоричний (V=const);

4 – адіабатичний (Q = 0).

У хімічній термодинаміці важливе значення мають ізобарно-ізотермічний (Р,Т=const) і ізохорно-ізотермічний (V,T=const).

Рисунок 1.2 – Графік основних термодинамічних процесів

Найважливішою характеристикою термодинамічної системи є її внутрішня енергія U, яка являє собою суму енергій поступального, обертального та коливального руху молекул, потенційної енергії сил взаємодії між молекулами, енергії внутрішньомолекулярної, внутрішньоатомної, внутрішньоядерної та інших видів енергії. Однак у поняття внутрішньої енергії не входять кінетична та потенційна енергія системи як єдине ціле.

Внутрішня енергія є функцією стану системи. Це означає, що її зміна не залежить від шляху проходження процесу, а залежить лише від початкового та кінцевого станів системи, тобто

 U = U2 – U1.

Інша термодинамічна функція, яка так само є функцією стану системи і має велике значення, це ентальпія Н, яка повязана із внутрішньою енергією співвідношенням Н=U+PV.

Слід відзначити, що абсолютні величини внутрішньої енергії і ентальпії систем не можуть бути знайдені, але для застосування хімічної термодинаміки під час вивчення хімічних явищ важливо знати тільки їх змінювання при переході системи з одного стану в інший. Очевидно, H=U+(PV). Враховуючи рівняння Менделєєва-Клапейрона PV=nRT, при T=const одержуємо H=U+nRT.


    1. ^ ФОРМИ ОБМІНУ ЕНЕРГІЄЮ: ТЕПЛОТА ТА РОБОТА


У хімічній термодинаміці розглядаються два основних способи обміну енергією між системою і навколишнім середовищем: обмін енергією у вигляді тепла і обмін енергією у вигляді роботи. Перший спосіб обміну енергією здійснюється при безпосередньому контакті тіл, які мають різну температуру. При цьому енергія передається від тіл з більшою температурою до тіл з меншою температурою.

Енергія, яка передається одним тілом іншому при їх взаємодії, яка залежить тільки від температури цих тіл, і яка не повязана з перенесенням речовини, називається теплотою процесу. У термодинаміці прийнято енергію, одержану системою у формі теплоти, називати підведеною теплотою і мати за позитивну, а віддану – називати відведеною і мати за негативну.

Другий спосіб обміну енергією обумовлений наявністю силових полів або зовнішнього тиску. При такому обміні термодинамічне тіло повинно рухатися в силовому полі або під дією зовнішнього тиску змінювати свій обєм. Такий спосіб обміну енергією називається передачею енергії у вигляді роботи, а енергія, яка передається одним тілом іншому при їх взаємодії, яка не залежить від температури цих тіл і не повязана безпосередньо з перенесенням тепла від одного тіла до іншого, називається роботою процесу. Роботу прийнято мати за позитивну, якщо вона здійснюється системою щодо навколишнього середовища, і негативною, якщо її здійснює навколишнє середовище щодо системи.

Робота визначається добутком шляху, який проходить система під дією будь-якої сили, на цю силу. Уявимо собі циліндр з рухомим поршнем площею S (рис.1.3). Поршень навантажений і утворює тиск Р. Очевидно, що сила, яка діє на поршень, буде дорівнювати PS. Якщо поршень перемістився на елементарну відстань dh, то при цьому виконується елементарна робота А=PSdh. Але Sdh=dV, тому A=PdV. Остаточна робота визначається інтегруванням цього рівняння:


,

де V1 і V2 - обєми, відповідні початковому та кінцевому станам.


Р Р

1

2


S dh


V


Рисунок 1.3 – Робота сил Рисунок 1.4 – Графічне

розширення подання роботи


У діаграмі Р – V робота характеризується площею, розміщеною під кривою процесу ( рис.1.4). З рисунка видно, що робота не є функцією стану системи, оскільки залежить від шляху процесу. Те саме можна сказати і про теплоту. Таким чином, елементарна теплота Q та елементарна робота А не являють собою повних диференціалів параметрів стану і є лише нескінченно малими кількостями теплоти і роботи. В хімічній термодинаміці теплоту і роботу прийнято виражати у Дж/моль.


    1. ^ ПЕРШИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ.

ТЕПЛОЄМНІСТЬ


Перший закон термодинаміки являє собою постулат, який випливає з багатовікового досвіду людства. Існує декілька формулювань першого закону термодинаміки, які рівноцінні одне одному і випливають одне з одного. Перший закон термодинаміки безпосередньо повязаний з законом збереження енергії: в будь-якій ізольованій системі запас енергії залишається постійним. Звідси випливає закон еквівалентності різних форм енергії: різні форми енергії переходять одна в одну в суворо еквівалентній кількості.

^ Перший закон термодинаміки можна записати так: вічний двигун першого роду неможливий, тобто неможливо побудувати машину, яка виконувала б механічну роботу, не витрачаючи на це відповідної кількості енергії.

Як уже зазначалося, система може обмінюватися енергією з навколишнім середовищем у формі теплоти і роботи. Досвід показує, що зміна внутрішньої енергії системи дорівнює алгебраїчній сумі цих двох величин, тобто для нескінченно малих змінювань

dU = Q - A.

Знак “мінус” перед величиною роботи відповідає розглянутому правилу знаків. Вираз часто записують у вигляді

Q = dU + A.

Ці обидва вирази є математичними формами першого закону термодинаміки, який можна сформулювати так:

теплота, яка поглинається системою витрачається на змінювання внутрішньої енергії та здійснення системою роботи.

Для випадку, коли єдиним видом роботи, яку здійснює система, є робота розширення

Q = dU + PdV.

У термодинаміці важливе значення має властивість системи, яка одержала назву  теплоємність. Теплоємність – це кількість наданої системі теплоти віднесена до спостерігаємого при цьому підвищення температури. Розрізняють середню та істинну С теплоємності:


і


Знайдемо звязок між ними

і .

Підставляючи значення Q у вираз для , отримаємо

.

Теплоємність, як правило, розраховують або на 1 кг речовини (питома теплоємність), або – на 1 моль (молярна). У фізичній хімії використовують переважно молярні величини.

Для газів істотне значення мають теплоємності при постійному обємі СV та при постійному тиску СР.

При V = const Q = dU i


.


При Р=const та Н=U+PV, або U=H–PV, знаходимо dU=dH–PdV і підставляємо це значення у формулу для першого закону термодинаміки. Отримуємо


Q = dH – PdV + PdV = dH.


Отже,

.


Щоб знайти звязок між СР та СV, треба продиференціювати за температурою вираз Н = U + PV:


.


Для одного моля ідеального газу і СРV + R або СР – СV = R.


Теплоємність підлягає правилу адитивності:


теплоємність складних термодинамічних систем

дорівнює сумі теплоємностей їх складових частин:

С = С1 + С2 + С3 + … + Ск.


Залежність теплоємності індивідуальних речовин від температури, як правило, описують емпіричною степеневою низкою:

.


Для багатьох речовин коефіцієнти цієї низки наведені у таблицях.


^ 1.5 РОЗРАХУНОК ТЕПЛОТИ І РОБОТИ В ОСНОВНИХ ТЕРМОДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСАХ


1) Ізотермічний процес (Т=const).

При T=const dT=0 і dU=CVdT=0, тобто QT = AT = PdV.

Отже, вся підведена теплота витрачається на виконання роботи:



Для ідеального газу при , тобто




2) Ізохоричний процес (V=const).

При V=const dV=0. Отже, AV = PdV = 0.

Рівняння першого закону термодинаміки набуде такого вигляду: QV = dU = CVdT.


Звідки


Щоб відшукати значення цього інтеграла треба знати конкретний вид функції . Для ідеального газу i


3) Ізобаричний процес (Р = const).

У цьому випадку АР = PdV і з урахуванням рівняння Менделєєва-Клапейрона




Далі QP = dU + AP = CVdT + RdT = (CV + R)dT = CPdT i





Для відшукання цього інтеграла потрібно знати конкретний вид функції . Для ідеального газу і .


4) Адіабатичний процес (Q=0).

Оскільки газ не отримує теплоти ззовні, робота при адіабатичному процесі виконується за рахунок зменшення внутрішньої енергії і газ охолоджується: dU+A=0 л,
A = - dU = -CVdT.

Для ідеального газу теплоємність не залежить від температури, тому для одного моля газу





Але із рівняння Менделєєва-Клапейрона i .

Отже,



І оскільки СР – СV = R, то , або

, де  = СРV.


д) Ізобарно-ізотермічний процес (Р,Т = const).

Які у випадку ізотермічного процесу ( див. п. а)


Q = dU + PdV = PdV = A.


Звідки


  1   2   3

Схожі:

Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconЗакон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії
Кожен розділ має свою внутрішню структуру і досить часто розглядається окремо. Наприклад, у хімічній термодинаміці виокремлюються...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconПерелік питань до іспиту з фізичної і колоїдної хімії
Предмет хімічної термодинаміки. Основні положення хімічної термодинаміки. Основні поняття термодинаміки: система, процес, термодинамічні...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconТип модуля: обов’язковий Семестр: VIII обсяг модуля
Термодинамічна система. Перший закон термодинаміки. Витікання газів через сопло. Дроселювання газів. Другий закон термодинаміки....
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconXimija gruntiv sem plan
Предмет, зміст і методи хімії ґрунтів. Сучасна структура хімії ґрунтів. Значення хімії ґрунтів у вирішенні питань ґенези, функціонування,...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconНазва модуля: Термодинаміка І теплові процеси при зварюванні. Код модуля: ттес 6076 С01
Робоче тіло параметри стану робочих тіл, закони ідеальних газів. Газові суміші, способи задання газових сумішей. Теплоємність газу....
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconПрограма навчального курсу " аналітична хімія"
Предмет і завдання аналітичної хімії. Основні темпи та характеристика хімічних реакцій, які використовуються в аналітичній хімії....
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconСеместровий план
Вступна лекція. Хімія як предмет природознавства зв’язок хімії з іншими науками. Основні поняття і закони хімії. Еквівалент. Закон...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconПрограма з хімії для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
Предмет І задачі хімії, Місце хімії серед природничих наук. Явища фізичні та хімічні. Екологічні проблеми хімії. Роль хімії в охороні...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconПрограма фахового іспиту з хімії для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
Предмет І задачі хімії. Місце хімії серед природничих наук. Явища фізичні та хімічні. Екологічні проблеми хімії. Роль хімії в охороні...
Вступ. Перший закон термодинаміки Предмет, розділи та методи фізичної хімії iconМодуль а заняття №1 Вступ. Предмет, завдання й методи науки про мову
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник. / М. П. Кочерган. – К. Вц „Академія”, 2008. – с. 7 – 16
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи