Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет icon

Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет




Скачати 82.22 Kb.
НазваКотенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет
Дата10.07.2012
Розмір82.22 Kb.
ТипДокументи


Котенко Н. В., Ілляшенко Т.О.


РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН


Сумський державний університет


В роботі досліджено сучасні проблеми функціонування вільних економічних зон, запропоновано введення територій з особливим статусом - еколого-економічних регіонів - на прикладі Сумської області.

This paper is devoted to research the modern problems of free economic zones, to propose the introduction of territories with special status - ecological-economic regions – by the example of the Sumy region.

Ключові слова: вільна економічна зона, еколого-економічний регіон, зона сталого розвитку, преференція.


Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) є однією з найважливіших складових елементів стратегії експортної орієнтації будь-якої країни, що особливо актуально в кризові часи. Головна мета таких зон полягає у залученні місцевого та іноземних капіталів, розширенні експорту, зростанні валютних доходів, отриманні доступу до нових технологій, покращанні стану платіжного балансу і, в кінцевому підсумку, розвитку національної економіки і її більш ефективний (тісній) інтеграції в світову економіку [1].

Україна вже має певну практику щодо створення та функціонування вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Але загальні висновки багатьох політиків та експертів залишаються невтішними: ці зони не тільки не стали епіцентрами економічного «буму», але й виявилися значними «дірками», через які на внутрішній ринок линув потік безмитних та безакцизних товарів народного споживання [2]. Таким чином, перше головне завдання, на вирішення якого було спрямовано політику створення ВЕЗ та ТПР – сприяти залученню як зовнішніх, так і концентрації внутрішніх інвестицій за рахунок надання з боку держави особливо сприятливих в основному фіскальних умов для розвитку бізнесу – було не вирішене.

Ще однією причиною, через яку було в основному організовано такі преференції, стали значні територіальні диспропорції у розвитку вітчизняної економіки як у виробничій сфері, так і у сфері послуг. На жаль, ВЕЗ та ТПР не стали визначальним інструментом щодо виведення депресивних територій із затяжної кризи, адже замість створення нових конкурентних переваг, бізнес в таких зонах продовжував базуватися на експлуатації вже наявних географічних та ресурсних переваг. Влада сподівалась, що за рахунок спецзон можна буде досягти якісно нового рівня розвитку та підняття високотехнологічного виробництва. Але лише 5 % вкладень носили інноваційний характер[3].

Особливу увагу викликає питання ідентифікації кінцевого реципієнта та вигодонабувача від функціонування таких пільгових територіальних утворень. Думки багатьох експертів збігаються в тому, що це далеко не громада чи держава та суспільство в цілому. Головні переваги отримує обмежено коло «нечистих на руку» бізнесменів, які таким чином вирішили дилему пільгового ввозу «сірого» капіталу, який спочатку було напівлегально накопичено на території України, успішно витягнуто з національного обігу, а потім на пільгових умовах знову повернено під виглядом іноземних інвестицій. І саме географічне розташування територій з пільговим інвестиційним режимом (Донецька, Закарпатська, Чернігівська, Житомирська області) підтверджують тезу про те, що їх створювали, в першу чергу, як канали пільгової репатріації доходів для фінансування бізнесу в Україні [4].

ВЕЗ – це частина національної території (іноді відокремлена від загальних митних меж держави), що має розширену самостійність у вирішенні господарських проблем, особливий режим розвитку та преференційні умови економічної діяльності для національних та іноземних підприємців.

Не дивлячись на значну розповсюдженість останніми роками в світі такого інструменту сприяння соціально-економічному розвитку (ВЕЗ створюють не лише найбагатші та найрозвиненіші країни – США, Японія, майже вся Західна Європа, але й країни, що розвиваються (Індія, Сінгапур, Тайвань, Латиноамериканські країни), та країни з перехідною економікою (країни Центральної та Східної Європи), пропонований ними набір преференцій найчастіше співпадає та містить наступні складові:

  • безмитний імпорт у зону сировини, напівфабрикатів, машин та устаткування для організації експортного виробництва, а також безмитного зберігання й переробки транзитних вантажів;

  • різного роду знижки по ставках митних тарифів на зовнішніх та внутрішніх кордонах зони;

  • звільнення іноземних інвесторів від сплати податку на прибуток на термін від 5 до 20 років;

  • зниження ставок оподаткування й орендної плати;

  • повне чи часткове звільнення від оподаткування прибутків, що реінвестуються;

  • повне або часткове звільнення від оподаткування доходів, що переказуються за кордон;

  • звільнення від сплати податку на нерухомість (майно, власність), податку на додану вартість, на покупки;

  • відміна податку на доходи іноземного персоналу, що працює на території ВЕЗ;

  • безліцензійне вивезення за кордон продукції власного виробництва іноземних фірм та ввезення її в зону для власних потреб;

  • спрощена процедура отримання віз та дозволів[5].

Найзагальнішими критеріями, за яким можливо провести класифікацію ВЕЗ є наступні:

  1. за характером діяльності або за функціональним призначенням їх поділяють на зони вільної торгівлі, екстпортно-виробничі зони, науково-промислові парки, офшорні центри;

  2. за ступенем інтегрованості в національну та світову економіку: екстравертний та інтравертний типи ВЕЗ;

  3. за галузевими ознаками (торгові, туристичні, рекреаційні, тощо);

  4. за характером власності (державні, приватні, змішані – найпоширеніші в світі).

Враховуючи процес еволюції форм ВЕЗ у світовій економіці виділяють три покоління: 1 – зони вільної торгівлі, 2 – експортно-виробничі, 3 – технопарки, технополіси, офшорні центри. З урахуванням цілей та принципів концепції сталого розвитку останнім надбанням сучасної регіоналістики є поява нового четвертого типу вільних економічних зон - еколого-економічних зон.

Еколого-економічні зони або зони сталого розвитку - це території, на яких здійснюється експериментальна апробація нового господарського механізму раціонального природокористування та безпечного збалансованого стійкого розвитку. Важливою відмінністю еколого-економічних зон від інших видів ВЕЗ є характер здійснюваної на їх території діяльності, що не руйнує і не забруднює навколишнє середовище. Загалом на обраних територіях повинно пропагуватися і усілякими способами заохочуватися виробництво екологічних товарів і послуг.

В Україні рішення про створення спеціальних (вільних) економічних зон приймається централізовано нормативними актами найвищого органу законодавчої влади – Верховною радою України. Нажаль, на теперішній момент як діюче законодавство, так і різноманітні законопроекти, передбачають надання преференцій лише депресивним територіям, в межах яких показники соціально-економічного розвитку, значно нижчі від відповідних середніх показників по країні (валовий внутрішній продукт на одного мешканця, рівень безробіття, частка зайнятих та темпи зростання окремих сфер та галузей економіки, щільність населення, рівень депопуляції населення, рівень середньої заробітної плати чи рівень доходів на одного місцевого мешканця, рівень злочинності серед населення). Як видно, в системі оціночних показників відсутні критерії якісного стану екосистеми території, що говорить про повну відсутність екологічної складової в існуючих і потенційно можливих механізмах розвитку депресивних територій.

На наш погляд, в Україні еколого-економічні зони доцільно створювати не лише на максимально забруднених територіях з метою відновлення якісних екологічних показників, а і у відповідності до світової практики у сприятливих для цього місцях - на унікальних, екологічно визначних територіях (гірські території, території з сприятливим кліматом, рекреаційними можливостями та ін.).

Не останнім фактором, здатним зробити остаточний вплив на рішення щодо створення еколого-економічної зони повинна бути напрацьована в межах території ефективність реалізації програм, спрямованих на покращення екологічної ситуації.

Сумська область, на наш погляд, максимально відповідає зазначеним критеріям, що дозволяє на її основі з метою формування експериментальної моделі стійкого розвитку створити еколого-економічний регіон (ЕЕР) «Слобожанщина».

В ЕЕР «Слобожанщина» повинні бути встановлені жорсткі екологічні норми й стандарти, що відповідають міжнародним вимогам. Учасниками еколого-економічної зони можуть бути суб‘єкти господарювання, які взяли на себе зобов‘язання в межах своєї основної діяльності забезпечити відновлення й збереження екосистем, генетичного фонду тваринного й рослинного світу, раціональне використання земельних, водних, рекреаційних та інших природних ресурсів, створення умов для їх відновлення; розвиток інженерної інфраструктури (впровадження нових технологій, мереж і споруд енергопостачання, теплозабезпечення, водопостачання, каналізації), впровадження енергозберігаючих систем інженерно-технічного забезпечення населених пунктів; поліпшення санітарно-гігієнічного та екологічного стану населених пунктів, створення безпечних для життя і здоров'я людини умов, впровадження сучасних систем збирання, вилучення, переробки та знешкодження відходів; забезпечення захисту від несприятливих природних явищ, запобігання виникненню техногенних аварій та ліквідації їх наслідків; проведення наукових досліджень, які б сприяли вирішенню соціально-економічних, екологічних та інших питань забезпечення сталого розвитку населених пунктів; створення інформаційних систем по використанню наукових досліджень, статистичних та інших даних про населені пункти, передового досвіду щодо забезпечення їх сталого розвитку; здійснення міжнародного співробітництва щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів; удосконалення чинного законодавства та розроблення нових нормативно-правових актів з питань регулювання планування і забудови населених пунктів, реформування соціальної, житлової, інвестиційної політики, землекористування, охорони довкілля, діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадян і юридичних осіб у сфері забезпечення сталого розвитку населених пунктів[6]. Значних прав у сфері прийняття рішень щодо організації взаємовідносин суб‘єктів господарювання з територіальною громадою потрібно надати громадськості.

Для суб‘єктів підприємницької діяльності, що діють в еколого-економічному регіоні, повинно бути передбачено ряд податкових пільг, а також можливість одержання непрямих бюджетних трансфертів (прямих, непрямих та прихованих дотацій) за рахунок місцевих фінансових ресурсів. Головними джерелами формування останніх в межах ЕЕР повинні стати наступні:

  • податки, що сплачують суб‘єкти ЕЕР;

  • доходи від комерційної діяльності адміністрації ЕЕР;

  • відрахування до страхового фонду ЕЕР та фонду розвитку підприємництва;

  • продаж цінних паперів та майна ЕЕР;

  • отримані кредити;

  • випуск облігацій адміністрацією ЕЕР;

  • реалізація регіональних лотерейних білетів;

  • доходи, отримані в результаті проведення торгів, ярмарків, виставок-продажів тощо.

Таким чином впровадження в життя цілей екологічно сталого розвитку неможливо без участі підприємницьких структур, органів державного та муніципального управління, а також громадськості. Найкращий синергетичний ефект такого співробітництва досягається за умов реалізації децентралізаційних процесів та надання більшої фінансової автономії кожному з учасників, що можливо шляхом впровадження еколого-економічних територій.


Список літератури.

  1. Вишняков Я.Д. Глобальный экологический кризис и пути выхода из него: эколого-экономические и управленческие аспекты // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. - №5. – с.60.

  2. Жалило Я. Специальные экономические зоны и их особые судьбы в Украине//Інвестиції: практика та досвід. – 2003. - №9. – с.9.

  3. Птицын Д. Блеск и нищета СЭЗ // Інвестиції: практика та досвід. – 2003. - №9. – с.15.

  4. Вдович П. Как и для кого вводили льготы// Інвестиції: практика та досвід. – 2003. - №9. – с.12-13.

  5. Васенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку / В.К. Власенко – Суми: Видавництво «Довкілля», 2004. – с.151.

  6. Постанова  Верховної Ради України вiд 24.12.1999  № 1359-XIV Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів [Електронний ресірс] - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1359-14.

1


Схожі:

Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconКотенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет
move to 0-16812831
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconРеалізація концепції сталого розвитку територій за допомогою соціо-еколого-економічної компонети
Перехід до моделі сталого розвитку зумовлено сучасними тенденціями розвитку цивілізації. Спрямованість економіки тільки на зростання...
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Україні, синтезовано концепцію генераційного ядра "сталого розвитку" – "народногосподарського фінансово-інноваційного конвеєра чинників...
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconЗвiт про науково-дослiдну роботу узгодження еколого-економічних інтересів шляхом формування ефективного фінансового механізму управління природокористуванням
Дослідження науково-методичних підходів до узгодження еколого-економічних інтересів
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет icon1. 1 Основні терміни з курсу «Бюджетна система»
Бюджетна система: конспект лекцій / укладачі: К. В. Ілляшенко, Т. О. Ілляшенко. – Суми : Сумський державний університет, 2011. –...
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconПроект створення системи забезпечення сталого розвитку регіону Основна мета
Створення структури щодо системного забезпечення умов сталого розвитку території Луганської області
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconН. С. Ілляшенко Провайдинг інновацій Конспект
Провайдинг інновацій : конспект лекцій / укладач Н. С. Ілляшенко. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – 125 с
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconКорупція як інституційний бар’єр на шляху країни до сталого розвитку
На шляху до збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку країни необхідне умонтування в систему господарських відносин таких...
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconМиколаївський державний аграрний університет бібліотека економічне зростання І збалансований (сталий) розвиток
Черваньов, І. Г. Інвайронментальні аспекти соціально-економічної концепції сталого розвитку [Текст] [Текст] / І. Г. Черваньов //...
Котенко Н. В., Ілляшенко Т. О. Реалізація концепції сталого розвитку території шляхом впровадження еколого-економічних зон сумський державний університет iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Буковинський, В. С. Інституційні основи державної політики щодо екологічної безпеки в контексті сталого розвитку / В. С. Буковинський...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи