Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів icon

Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів




НазваТенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів
Дата03.07.2012
Розмір155 Kb.
ТипДокументи




УДК 378(4):378.014.5(477)


ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ


Базиль О.О., Соколов С.В.

Сумський державний університет

м. Суми, Україна


Постановка проблеми. За останні роки в системах освіти відбулися істотні структурні зміни, зумовлені розвитком Інтернет та його зростаючим впливом на всі сторони діяльності суспільства. За даними закордонних експертів, у XXI столітті кожен працюючий буде повинен мати вищу освіту - мінімальний освітній рівень, необхідний для виживання людства [1]. ЮНЕСКО наводить такі показники про кількість людей на планеті, залучених до вищої освіти: 1970 рік — 28 мільйонів, 1991 рік — 65 мільйонів, 2000 рік — 79 мільйонів, 2015 рік — 91 мільйон. Найбільше зростання кількості студентів відбувається нині і триватиме в майбутньому в країнах, що розвиваються. Так, у цих країнах кількість студентів у 1970 році становила тільки 7 мільйонів, а вже у 1990 році - 30 мільйонів осіб.

Крім того, як проголошує Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті: „Освіта - стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені”.

Активна міжнародна консолідація у сфері освіти та науки спрямована на приєднання України до процесу створення єдиного європейського наукового й освітнього простору - зони „Європейської вищої освіти”, у рамках якої освіта набуває прозорості, конкурентоздатності та стає порівнюваною. Європа визнає освіту та дослідження основою для побудови науково організованого суспільства, тому здатність університетів максимально використовувати можливості, які виникають у сфері міжнародного співробітництва, виявляється вирішальною для їхнього процвітання.

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов’язує глибше вивчати та аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті. „Ідеалом виховання є високоосвічена, професійно компетентна, всебічно розвинена особистість, яка наділена глибокою національною свідомістю, державницькою відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими, тілесними, духовно-моральними, естетичними, родинними і патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю та ініціативою” [2]. В умовах корінних змін в суспільстві, як було відзначено на Всесвітній конференції ЮНЕСКО, спостерігаються певні протиріччя в системі вищої освіти: зниження якості освіти, в свою чергу, призводить до зростання рівня безробіття серед осіб з вищою освітою [3].

Стає очевидним, що сьогодні більш ніж коли-небудь зовнішні фактори визначають внутрішню політику сучасного вищого навчального закладу. Завтрашній день вимагає від університетів уміння приймати миттєві рішення, інтернаціоналізувати свою діяльність з врахуванням пануючих у світі тенденцій, витримувати напружену конкуренцію, створювати широку мережу співробітництва з зовнішніми організаціями, якісно і вчасно реагувати на виникаючі нові виклики та ефективно реалізовувати існуючі можливості.

Усе це дозволяє припустити, що попереду ще серйозні та глибокі зміни у сфері освіти і, насамперед, у вищій, що за свідченням багатьох вчених сьогодні стає локомотивом „суспільства, заснованого на знаннях”. Не випадково, одна з останніх Доповідей Всесвітнього Банку так і називається: „Формування суспільства, заснованого на знаннях. Нові задачі вищої школи” [4].

^ Аналіз останніх досліджень. Проблеми міжнародної діяльності вищих навчальних закладів та вироблення підходів до формування концепції розвитку міжнародного співробітництва розглядають такі українські автори, як В.Г. Кремень, М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, О.В. Співаковський, В.З. Грищак. На актуальності питань співробітництва університетів із зарубіжними організаціями, фондами, грантодавцями наголошують О.І. Шнирков, І.О. Мінгазутдінов, С.А. Шмельова, Т.Ю. Подобєдова. Не дивлячись на те, що за останнє десятиліття відбулися значні зміни у вищій школі, які спричинили реформування системи вищої освіти України у відповідності до міжнародних стандартів та норм, важливим сьогодні залишається розкриття тих можливостей, які дозволяють сучасному університету інтегруватись до світового освітнього простору.

Аналіз практики здійснення міжнародної діяльності українських університетів дозволяє констатувати, що існує розрив між потенційними можливостями та реальним впровадженням заходів з міжнародного співробітництва. Отже виникає необхідність розвитку теорії та практики, а також всебічного вивчення та застосування існуючого досвіду з міжнародного співробітництва.

^ Метою статті є розкрити загальні підходи до реалізації концепції розвитку міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів України та охарактеризувати сучасні тенденції щодо визначення завдань, вибору форм, напрямів та принципів міжнародної діяльності у європейському та світовому форматі.

^ Основна частина. Спроби надати вищій школі загальноєвропейський характер мали місце ще у середині минулого століття, коли у 1957 році було підписано Римську угоду. Згодом, ці ідеї набули розвитку у рішеннях Конференції міністрів освіти 1971 та 1976 років, в Маастрихтській угоді 1992 року. Протягом наступних років, завдяки впровадженням різноманітних програм Ради Європи, було розроблено загальні підходи до вирішення транснаціональних проблем вищої освіти. Перш за все, до них можна віднести розширення доступності вищої освіти, підвищення академічної мобільності, забезпечення мобільності на ринку праці, створення системи навчання протягом життя, зближення освітніх програм, систем та законодавчих норм у сфері освіти.

Наступним кроком у цьому напрямку стала прийнята в 1997 році 43 країнами (в тому числі і Україною) Лісабонська конвенція, яка декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільними на європейському ринку праці. 25 травня 1998 року міністри освіти Франції, Італії, Великобританії та Німеччини підписали так звану Сорбонську декларацію “Про гармонізацію європейської системи вищої освіти”, завдання якої – створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди. 19 червня 1999 р. міністри освіти 29 європейських країн підписали Болонську Декларацію, яка започаткувала так званий «Болонський процес», який на сьогоднішній день охопив майже всю Європу і мета якого полягає у створенні - не пізніше 2010 року - гармонізованого Європейського простору вищої освіти, що сприятиме поліпшенню якості та модернізації європейської вищої освіти, а також більшій мобільності студентів та викладачів між різними університетами Європи. В 2005 році до Болонського процесу приєдналася і наша держава.

Україна виступає одним із активних учасників інтеграційних процесів у сфері вищої освіти, про що свідчать висновки експертизи Ради Європи Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, а також практики впровадження задекларованих норм [5].

Сучасні уявлення про зростання ролі університетів у забезпеченні соціального та економічного розвитку країн, зміцнення дружніх стосунків та взаємопорозуміння між ними, що сформульовано у Програмному документі Всесвітньої конференції ЮНЕСКО з вищої освіти (9 жовтня 1998 року), Спільній декларації міністрів освіти Європи у Болоньї (19 червня 1999 року), повинні бути обов’язково враховані у концепції діяльності сучасного вищого навчального закладу, особливо у розрізі міжнародного співробітництва. Саме вищі навчальні заклади відіграють ключову роль в популяризації загальноєвропейських етичних та культурних цінностей та підготовці лідерів майбутнього. Європейська Комісія впроваджує цілий ряд міжнародних програм співпраці в сфері вищої освіти. На сьогоднішній день Україна бере участь в наступних програмах Європейської Комісії:

  • Програма Tempus, яка розроблена для надання допомоги соціальним і економічним перетворенням в країнах-партнерах. Програма Tempus сприяє розвитку в цих країнах систем вищої освіти шляхом максимально збалансованого співробітництва із партнерами із країн ЄС.

  • Програма Erasmus Mundus - це програма співпраці та мобільності у сфері вищої освіти, яка спрямована на розвиток Європейського Союзу як всесвітнього центру досконалості освітнього процесу та посилення міжнародних зв’язків у сфері вищої освіти через підтримку високоякісних європейських магістерських курсів.

  • „Вікно зовнішньої співпраці Erasmus Mundus” - програма підтримує створення партнерських консорціумів між вищими навчальними закладами Європи та третіх країн.

  • Програма Жана Моне - це освітня програма, мета якої полягає у підвищенні рівня знань та поінформованості суспільства в ЄС та поза його межами про питання європейської інтеграції, через стимулювання викладання, дослідницької діяльності та дискусій з питань Європейського Союзу.

Міжнародне співробітництво українських університетів з вищими навчальними закладами за кордоном не лише сприяє встановленню стратегічних партнерських зв’язків, а й надає можливість отримання позабюджетного фінансування від міжнародних фондів, програм та ініціатив, що діють в галузі освіти. Крім цього, необхідно враховувати і той факт, що рівень розвитку міжнародних відносин, участь у міжнародних освітніх проектах, доступність інформації про міжнародні програми та можливість участі в індивідуальних грантах студентів, аспірантів, адміністраторів та інших співробітників значно покращують конкурентоздатність сучасного ВНЗ. І це, у період зростання конкуренції між закладами вищої освіти як державного, так і недержавного секторів у прагненні набрати більшу кількість студентів за контрактами, є досить вагомою перевагою.

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності вищих начальних закладів України повинна ґрунтуватися на здатності студента самостійно набувати знань та навичок, на створенні вищим навчальним закладом найбільш ефективного навчального середовища для забезпечення розвитку і практичної реалізації такої здібності. Завдання вузу – не тільки і не стільки навчити студента конкретним знанням, а навчити його вчитися. Отже особливе значення надається потребі підготувати студента в умовах прискореного розвитку науки та техніки з набуттям ним навичок самостійного навчання протягом всієї професійної діяльності. За такою системою навчальний план має незмінне «ядро» нормативних дисциплін і широкий перелік дисциплін за вибором студента. За допомогою викладача – радника студент може скласти бажаний для нього навчальний план, зробивши акцент на певному напрямі в тій чи іншій галузі науки та техніки. Отже, вуз має можливість створити величезну кількість спеціалізацій, не руйнуючи провідної, базової схеми підготовки фахівця.

У нинішній моделі вищої освіти в Україні мають місце спроби впровадження системи дисциплін за вибором в освітньо – професійних програмах на основі розробки технології їхньої реалізації. Підготовка фахівця за напрямами професійного спрямування передбачає таку її побудову, коли пристосування до потреб ринку здійснюється на завершальних етапах формування фахівця. Це її провідна засада. Вона надає більшої гнучкості системі фахової освіти щодо тих освітніх послуг, яких потребує суспільство, а також забезпечує адекватність їх потребам ринку праці.

Місія сучасного вищого навчального закладу полягає у розширенні міжнародного співробітництва, забезпеченні рівних умов для доступу професорсько-викладацького складу, науковців та студентів до міжнародних освітянських джерел, пропаганда досягнень університету за кордоном, сприяння розвитку міжнародної співпраці, удосконалення програм підготовки фахівців відповідно до вимог Болонського процесу, зміцнення міжнаціональних освітніх і культурних зв’язків. З однієї сторони, цьому сприяє глобальна тенденція інтернаціоналізації освіти у цілому світі, з іншої – трансформаційні процеси і входження України у світовий економічний та освітній простір, шляхами якого і є співробітництво, партнерство та інтеграція [6].

Пріоритетним завданням сьогодення є реалізація міжнародних та європейських новітніх освітніх проектів, які дозволяють здійснювати вдосконалення системи акредитації та підвищувати якість освіти в Україні, узгодити систему вищої освіти з проблемами ринку праці, рухатися в напрямку Болонського процесу, забезпечувати конкурентоспроможність вищих навчальних закладів.

Кожен з українських університетів – учасників світового освітнього простору повинен сьогодні приділяти значну увагу розвитку міжнародних зносин як важливого компоненту навчального процесу, налагодженню та інтенсифікації взаємовигідної співпраці із закордонними організаціями, освітніми фондами і провідними науковими школами, що сприятиме підвищенню наукового потенціалу викладачів, аспірантів і студентів, зростанню їхньої кваліфікації відповідно до світових стандартів. При цьому необхідно максимально враховувати національні особливості, традиції та пріоритети існуючої системи освіти і знаходити найбільш привабливі шляхи та форми співробітництва.

Разом з тим, необхідним є проведення перспективної політики у сфері міжнародної освіти, метою якої є включення українських вищих навчальних закладів у європейську співдружність як гідних і рівноправних членів.

Специфічними цілями розвитку міжнародного співробітництва університету на сучасному етапі можуть бути: презентація закладу як одного з провідних освітніх центрів, покращання та зміцнення його репутації; інтернаціоналізація навчального процесу шляхом розвитку міжнародної академічної мобільності; збільшення кількості міжнародних договорів та підвищення ефективності міжнародної діяльності; досягнення високого рівня конкурентоспроможності результатів навчальної та науково-дослідної діяльності; підвищення міжнародного авторитету диплому та його визнання освітніми асоціаціями та організаціями країн світу; пошук додаткових джерел фінансування та залучення коштів від міжнародної діяльності до бюджету університету. Переслідуючи вказані цілі, ВНЗ сприятиме посиленню вагомості української освіти, її розвитку із врахуванням передового світового досвіду.

Відповідно до зазначеного міжнародна діяльність університетів спрямовується на вирішення низки завдань з поступової інтеграції вищої школи у світове освітнє і наукове співтовариство. Серед них:

– вивчення сучасних світових тенденцій розвитку освіти;

– аналіз і прогнозування процесів міжнародного співробітництва;

– організація діяльності університету відповідно до вимог Болонського процесу;

– забезпечення доступу всіх зацікавлених сторін до інформації про потенційні можливості міжнародного співробітництва;

– розробки механізмів протидії негативному впливу відтоку "мізків", одночасно заохочуючи мобільність викладачів, адміністративного персоналу і студентів;

– розширення інституційних партнерських зв’язків і встановлення нових стійких контактів;

– створення можливостей для окремих викладачів, науковців, студентів самостійно встановлювати зв’язки з вищими навчальними закладами та організаціями за кордоном;

– формування баз даних про найбільш цікаві наукові роботи університету і виконавців, здатних гідно представляти освітній потенціал закладу;

– впровадження досягнень зарубіжних наукових шкіл та провідного науково-методичного досвіду;

– формування міжнародних науково-дослідних колективів та консорціумів для здійснення спільних досліджень у галузі фундаментальних та прикладних проблем;

– добір, ініціювання, реалізація та координування міжнародних проектів, в т.ч. пов'язаних із прийомом закордонних викладачів, науковців, студентів;

– організаційне забезпечення участі представників університету у міжнародних освітніх виставках, конференціях, семінарах, тренінгах;

– формування механізму взаємодії факультетів та підрозділів у міжнародній діяльності;

– розширення членства у міжнародних освітніх організаціях;

– забезпечення наступності кращих освітніх традицій організації міжнародного співробітництва.

Вирішення зазначених задач можливе через застосування різноманітних форм міжнародного співробітництва. До них ми відносимо співпрацю з провідними закордонними університетами, реалізацію міжнародних освітніх програм і проектів, здійснення спільної науково-дослідної, видавничої діяльності, організацію міжнародних науково-практичних семінарів і конференцій, обмін викладацькими кадрами і розвиток студентської мобільності. Однак, бар’єри візового характеру, матеріального забезпечення викладачів та науковців під час їх перебування закордоном та інші труднощі й досі заважають взаємним академічним потокам Заходу-Сходу. Також існує тенденція не „розумової циркуляції”, а „відпливу розумового потенціалу”, що найчастіше залежить від умов оплати праці. Викладачі з європейських країн можливо б і зацікавилися перспективами роботи в Україні, але відсутність достатньої кількості інформації на міжнародному рівні про українські вищі навчальні заклади та низька заробітна плата перешкоджає потенційному приїзду сюди іноземних спеціалістів.

Особливого значення набуває проблема цільового пошуку, знаходження та грамотного використання позабюджетних джерел фінансування, іноземних інвестицій, яка є доволі новою для нашої системи освіти. По даним роботи [7] у сферу освіти, науки і наукового обслуговування надходить всього 0,1% коштів іноземних інвесторів. Тож виникає необхідність у вивченні цієї проблеми, а, відтак, у виробленні власної політики та практичних заходів у цьому напрямку, оскільки від цього залежатиме успіх реалізації того чи іншого міжнародного заходу [8].

Основними принципами здійснення міжнародної діяльності повинні бути: забезпечення вільного доступу до інформації студентам, викладачам та науковцям університету, представникам ВНЗ інших країн; цільова підтримка міжнародної академічної мобільності; взаємовигідність людських та фінансових аспектів міжвузівських обмінів; підтримка розвитку міжнародного співробітництва у забезпеченні якості освіти; оптимізація формування та витрачання коштів; стимулювання інноваційної діяльності спеціалістів, які забезпечують підготовку та функціонування міжнародних навчальних програм, займаються міжнародною рекламою ВНЗ.

Виходячи із сформульованих цілей і завдань, університети повинні окреслювати пріоритетні напрямки діяльності у сфері міжнародного співробітництва та форми їх реалізації. Серед низки напрямів розвитку міжнародної діяльності ми виділили наступні:

  1. Досягнення високого міжнародного рівня конкурентоспроможності освіти: повноправна і повноцінна участь університету в міжнародному процесі розвитку освіти; підвищення конкурентоздатності на світовому ринку освітніх послуг; забезпечення стійких зв'язків із закордонними партнерами і високої якості підготовки випускників університету на світовому ринку освіти і праці.

  2. Міжнародна студентська мобільність і академічні обміни: створення оптимальних умов академічної мобільності для викладачів і студентів університету; стійке забезпечення освітнього процесу висококваліфікованими кадрами, що володіють міжнародним досвідом організації навчальної роботи й оцінки якості знань.

  3. Підвищення ефективності міжнародної діяльності: найбільш повне використання потенційних можливостей і ресурсів університету для досягнення максимальних результатів в усіх напрямках і аспектах міжнародної діяльності.

  4. Використання досвіду провідних закордонних університетів в інтенсифікації розвитку науки та інноваційних технологій.

Вказані напрямки, на наш погляд, є базовими для перспективного планування роботи з міжнародного співробітництва, проведення відповідної політики та вирішення організаційних, фінансових та кадрових питань управління міжнародною діяльністю, впровадження інновацій у сфері розвитку міжнародних програм, міжнародних розробок та міжнародної пропаганди університетів України.

Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку міжнародного співробітництва розробляються шляхи їх здійснення, основні заходи та показники прогресу. Обов’язково повинні бути визначені та вирішені головні організаційні задачі, в т.ч. формування ефективної інфраструктури і механізмів взаємодії з державними структурами та міжнародними організаціями.

Висновки. Таким чином, складання концепції розвитку міжнародної діяльності та участь у спільних освітніх проектах мають стратегічне, концептуальне значення для вищого навчального закладу, особливо, коли вони поєднуються у єдиній стратегії, ведуть до якісних зрушень чи вдосконалення робочого процесу або структури ВНЗ та узгоджуються з концепцією розвитку університету, проблематикою наукової діяльності та навчальними планами закладу. Очевидною є необхідність подальших досліджень з міжнародного вектору співробітництва, широкого розповсюдження результатів аналізу накопиченого досвіду під час організації та проведення семінарів, тренінгів, конференцій та підготовки спеціальних методичних посібників з метою активізації міжнародної діяльності українських університетів. Це надасть їм змогу не лише отримати доступ до новітніх технологій і методик у навчальній сфері, підвищити свою конкурентоспроможність, але й якнайшвидше стати повноправними членами світового науково-освітнього товариства.


^ Перелік використаної літератури

  1. Базиль О.О., Трохан Є.В. Тенденції та проблеми розвитку дистанційної освіти в Україні // Міжнародна науково-практична конференція (3 – 5 червня 2008 р.) «Інформаційно-комунікаційні технології навчання», Умань, с. 14-15.

  2. Національна доктрина розвитку освіти України у 21 столітті.-К.:Освіта.-2001. – С. 2-3.

  3. Высшее образование в ХХІ в.: подходы и практические меры (ЮНЕСКО, Париж, 5-9 октября, 1998 ) // Alma Mater.- К.- 1998.- №11.- С.3-9.

  4. Формирование общества, основанного на знаниях. Новые задачи высшей школы. – М.: Весь мир, 2007. – 232 с.

  5. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу / За ред. Кременя В.Г. - Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. – 147 с.

  6. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. - Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2003. – 52 с.

  7. Ходикіна В.В. Міжнародна науково-технічна інтеграція України в контексті стратегії інноваційного розвитку - Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.05.01; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2008.

  8. Шнирков О.І., Мінгазутдінов І.О. Фандрайзинг: основні особливості та форми. – К.: ІМВ, 2004.

Резюме

У статті розглянуті завдання інтеграції вищої школи у світове освітнє і наукове співтовариство. Розкриті основні напрямки та загальні підходи до реалізації концепції розвитку міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів України.


Резюме

В статье рассмотрены задания интеграции высшей школы в мировое образовательное и научное сообщество. Раскрыты основные направления и общие подходы к реализации концепции развития международного сотрудничества высших учебных заведений Украины.


Summary

In the article the tasks of integration of higher school in the world educational and scientific association are viewed. The basic directions and general methods to realization of conception of international cooperation development of higher educational schools of Ukraine are exposed.


Ключові слова:

Міжнародне співробітництво, вищий навчальний заклад, інтеграція, освіта, концепція, мобільність.


Ключевые слова:

Международное сотрудничество, высшее учебное заведение, интеграция, образование, концепция, мобильность.


Keywords:

The international cooperation, higher education school, integration, education, conception, mobility.

Схожі:

Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconТенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів
move to 0-16835565
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconЗаявка на участь у ІІ міжнародній науково-практичній конференції: «Функціонування громадських організацій у вищих навчальних закладах: стан, проблеми, стратегії розвитку міжнародної співпраці»
«Функціонування громадських організацій у вищих навчальних закладах: стан, проблеми, стратегії розвитку міжнародної співпраці»
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconСтипендії для українських студентів на навчання у провідних польських внз грантові програми
Міжнародної Академічної та Наукової Співпраці запрошує Вас взяти участь у польсько-українському проекті
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconСтипендії для українських студентів на навчання у провідних польських внз, Грантові програми
Міжнародної Академічної та Наукової Співпраці запрошує Вас взяти участь у польсько-українському проекті
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconПрограма міжнародної науково-практичної конференції
Міжнародна співпраця університетів як невід’ємна складова інноваційного розвитку вищої школи
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconПроект резолюція міжнародної науково-практичної конференції
«Міжнародна співпраця університетів як невід'ємна складова інноваційного розвитку вищої школи»
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconІнформація про участь у міжнародній науково-технічній співпраці Протягом 2012 року продовжувався розвиток наукової міжнародної співпраці кдму імені С.І. Георгієвського
Протягом 2012 року продовжувався розвиток наукової міжнародної співпраці кдму імені С.І. Георгієвського
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconНа засіданні вченої ради Українського
Звання почесного доктора нуфвсу присвоюється ученим І фахівцям зарубіжних країн за заслуги в розвитку міжнародної співпраці у сфері...
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconГлобалізація І трансформація еколого-економічних реформ в Україні
Україні. Виникає необхідність розвитку міжнародної співпраці на засадах вдосконалення системи управління екологічними процесами....
Тенденції розвитку міжнародної співпраці українських університетів iconВища атестаційна комісія україни
Галузь науки, яка досліджує роль І місце спорту в житті людини та суспільства, особливості його розвитку, загальні тенденції функціонування...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи