Покликання журналістського слова icon

Покликання журналістського слова




Скачати 91.86 Kb.
НазваПокликання журналістського слова
Дата10.07.2012
Розмір91.86 Kb.
ТипДокументи

Покликання журналістського слова

Журналістська інформація – продуктивна сила, хоча може бути й руйнівна. Тому проблеми змісту сучасної комунікації були предметом дискусії на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Комунікативна ідентифікація в інформаційному просторі України», присвяченій ювілею Заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка, академіка Академії наук вищої освіти України Олександри Антонівни Сербенської.

Провідні науковці з Києва, Львова, Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Луганська, Черкас, Житомира, Луцька, Рівного, Тернополя, Чернівців, Ужгорода впродовж двох днів, 5-6 березня 2009 року, на факультеті журналістики університету обговорили питання: медіакультура і проблеми соціальних комунікацій; теорія і практика української журналістики; електронні засоби масової інформації в контексті формування національного інформаційного простору в Україні; медійний діалог України зі світом; преса і література як соціокультурний чинник української історії; медійний текст і редакторська діяльність; онлайнова журналістика; реклама як морально-етична категорія в системі засобів масової комунікації.

Висловлюючи турботу про сучасний інформаційний простір Держави, учасники конференції прийняли звернення до Президента України Віктора Ющенка, Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, працівників засобів масової комунікації України, у якому обгрунтували потребу кардинальних змін у діяльності ЗМІ щодо подальшого утвердження державницьких ідеалів, виховання почуття соціальної відповідальності у працівників ЗМІ, вироблення фундаментальних засад ідентифікації нації, патріотичного виховання дітей і молоді.


ЗВЕРНЕННЯ

учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції „Комунікативна ідентифікація в інформаційному просторі України” до Президента України

Віктора Ющенка, Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, працівників засобів масової інформації України

Важливе надбання українців – виборена впродовж століть незалежність, демократизація суспільства, політичний та ідеологічний плюралізм – без глибоко продуманого, прозорого механізму контролю, захисту, регулювання перетворюється на непримиренну протилежність: з одного боку – демократичний принцип свободи слова, вибору, діяльності ЗМІ, а з другого – нехтування українськими національними інтересами, яке може призвести до непоправних втрат у сфері психологічній, духовно-моральній, культурній, економічній, державного будівництва загалом.

Захист національного інформаційного простору є обов’язком служб безпеки України, запорукою стійкості, незалежності держави. Адже людські спільноти творяться мережами інформаційних комунікацій, через які йде інформація, що забезпечує життєдіяльність державного організму, важливих його структур, певним чином визначає місце України в світі. Національна мережа засобів масової комунікації – це один з «трьох китів», на якому базується політика, пов’язана з державотворчими процесами, яка має необмежені ресурси для виховання національної самосвідомості, гуртування інтелігенції, формування повноцінної політичної еліти (поки що вона, як любили казати поляки, „коритна”), формування громадянського суспільства.

У сучасних умовах вирішальна роль у творенні людських спільнот належить телебаченню, газетам, радіо, літературі для масового читача, аудіо й відео, а також сфері діловодства.Однак 90% книг, які є у продажу в Україні, видані в Росії; 80 відсотків газет і журналів – не тільки російськомовні, але за багатьма з них у той чи інший спосіб стоїть Росія; більшість фільмів, які демонструються в Україні, – або російські, або перекладені в Росії; абсолютно переважають на українському ринку касети і СD із записами «зірок» російської естради; фільми на дисках – у перекладі винятково російською; на телебаченні панують російські розважальні програми; FМ-радіостанції більше, ніж на 90 відсотків, передають музику іноземних виконавців. Такий стан справ має у світовій політології давно усталене визначення –культурний колоніалізм. Щоби виправити цю трагічну ситуацію, потрібна досконала законодавча база, що сприяла б формуванню й утвердженню українського гуманітарного простору, в якому був би відповідний сегмент для задоволення культурних потреб національних груп (меншин), які живуть в Україні.

На Заході, де ринок давно „править бал”, виписано чіткі пра­вила його поведінки: як тільки він вступає у суперечність з державними, а отже, національ­ними інтересами, закони такого ринку в тій чи іншій сфері пе­рестають діяти. В Україні ж телерадіоефір, за оцінками фахів­ців, на 90 % заполонений чужо­земною агресивною, насиль­ницькою, порнографічною ма­совою "культурою", брехливою і цинічною рекламою. Велика кількість FМ-радіоорганізацій і телекомпаній, на відміну від дрото­вого мовлення Національної ра­діокомпанії, годує українських громадян спримітивізованими витворами, сурогатами, видаючи їх за модерне мистецтво, про­пагує "естетику зла", денаціо­налізує, тобто зросійщує, аме­риканізує і навіть африканізує дітей, підлітків, як і загалом суспільство. Псевдобізнесова, псевдоринкова політика, у якій застрягла велика кількість радіотелеорганізацій, друкованих видань, не допомагає утвер­дженню високих моральних, ду­ховних, національних ідеалів, української патріотично-грома­дянської свідомості. Навпаки, велика кількість так званих рейтингових передач — витонче­ний засіб масового психопрограмування, спрямований на нівелювання при­родної сутності українців, зни­щення культурно-національно­го життєвого середовища, істо­ричної пам'яті, українського державницького духу, що заг­рожує безпеці української нації, держави. З 19 мільйонів радіоточок, які функціонували в Україні на початку 90-х років минулого століття, нині діє лише приблизно 5 мільйонів. Кількість їх безупинно зменшується. Якщо мислити стратегічно, керуючись насамперед національно-державницькими інтересами, то потрібно відновити зруйновану (може, й зумисно, щоб не чути було українського слова, поробити українців „глухими” до нього!?) мережу дротового радіомовлення. Зрозуміло, що це вимагає грошових затрат. Та кошти можна виділити, але треба позбутися байдужості, аполітизму, зневаги до інформаційно-національної безпеки України. Комуністична партія в недалекому минулому для реалізації своєї антинародної, протиукраїнської, антигуманної політики знаходила кошти, щоб скрізь було чути голос Кремля. Українська держава також може й у нинішній скрутний час віднайти гроші для того, щоб у кожній оселі працювала радіоточка, доносила до сердець людей суть української національної ідеї. Нехай цей "анахронізм більшовицької епохи" попрацює на утвердження української України. Адже кабельне телебачення в Україні бурхливо розвивається. Чи не тому, що за змістовим наповненням воно не українське?

Цифрове телерадіомовлення повинно базуватися на принципах розширення і утвердження українського національного інформаційного простору. Чи з його впровадженням буде забезпечено громадян України належними технічними засобами (приймачами), щоби можна було приймати усі три програми Національної радіокомпанії України? Надзвичайно важливо, щоби громадянам України були створені усі належні умови для слухання українських за духом і мовою передач Національної радіокомпанії України. А може трапитися так: проводове радіо буде зруйноване остаточно, а інших засобів, щоб у кожній оселі можна було слухати Українське радіо, не буде.

Інтернет-ЗМІ, з огляду на їхню „економність”, гнучкість та здатність краще адаптуватися до мінливих реалій, мають шанс упродовж найближчих кількох років перейти на якісно інший рівень функціонування. Це вимагає від керівництва університетів та інститутів, від усіх кафедр, пов’язаних з проблемами соціальних комунікацій, звернути посилену увагу на вишкіл фахівців в галузі онлайнових ЗМІ.

Найактуальнішим нині у сфері ЗМІ (державних і приватних) є створення здорового морально-психологічного мікро- і макроклімату для порозуміння і об’єднання різних регіонів України з метою спільного вирішення соціально-економічних проблем, питань розвитку української мови, освіти, науки, культури на національних засадах. Головне – об’єднати українську націю не насильницьким підпорядкуванням одних соціальних груп чи класів іншим, а усвідомленням спільних інтересів, прагненням зберегти самобутність народностей, до чого громадяни мають іти шляхом взаємопізнання, взаєморозуміння, злагоди. Цьому активно можуть сприяти обмінні теле- і радіопередачі й сторінки в газетах Сходу, Півдня, Півночі, Заходу і Центру України.

Інформаційна війна за серця і розум українців набирає найнебезпечніших обертів. Її зміст втілюється у старі й нові форми впливу на читачів, гляда­чів, радіослухачів. Кардинальна мета агресорів – не допустити всебічного формування і утвердження української національної ідентичності, яка є най­потужнішим морально-психологічним підґрунтям, фундаментом розвитку української України.

До антиукраїн­ських агресив­них інформацій­них складників належить тема про загальноросійський народ. Ідеологічною зброєю дорево­люційних російських політиків була концепція загальнослов'янської єд­ності. У часи комуністичного режиму для білорусів, росіян і українців при­думали концепцію „древнерусской" народності; активно пропагували нову іс­торичну спільність людей різних на­ціональностей – радянський народ, для якого пріоритетними є російська мова, культура. Все, що не росій­ське, комуністичне керівництво вва­жало консерватив­ним, пережитками українського бур­жуазного націона­лізму.

Фальшива версія «общерусского народа», «малорусской ветви Вели-короссии», «общерусского языка», як і московський неославізм, є лише позолотою для імперської пастки, яка одурманює, отруює українство. Багато ЗМІ в Україні під впливом Москви і промосковських власників та політиків перетворилися на антидер­жавні та підривні органи, що діють за законами психологічної війни. У деяких на­ших регіонах дуже мало лояльних до України ЗМІ, що дозволяє створювати своєрідне „ін­формаційне гетто", куди позитивна інформація про Україну пробива­ється через силу, уривками й епізо­дично. А це, в свою чергу, створює ідеальні умови для масового маніпулювання свідомістю людей, яких штучно ізолювали від повноцінної та різноманітної загальноукраїнської інформації. Таких людей можна організувати й кину­ти „на амбразури", втягнути в будь-яку авантюру. Не випадково спроби розблокувати „інформаційне гетто" виклика­ють абсолютно істеричну реак­цію в їхніх „архі­текторів" – внутрішніх і зовнішніх антиукраїнців.

Відомо, що безпам’ятні після себе не залишають нічого. Безпам'ятні є генетичною сирови­ною для інших культур, а значить і для інших держав. Політика націо­нальної пам'яті – це політика пова­ги до себе і до інших. Етнос, народ повертається до своєї гідності че­рез історію, національну історичну пам'ять, на основі якої формується історична свідо­мість народу у ви­значенні його май­бутнього. Недарма стільки визначних мислителів писали про те, що той, хто контролює минуле, той визначає й грядуще. Тому нинішня соціально-економічна, політико-ідеологічна, морально-психологічна ситуація в Україні вимагає особливо уважного і виваженого підходу до очищен­ня пам'яті від брехні, утвердження правди як духовного поняття. Адже нація не може жити й успішно роз­виватися, коли вона не має чіткої духовної платформи, сформованої на основі фактів історії, яку пишуть неупереджено, де не приділяють на­лежної уваги патріотичному вихо­ванню людей.

Закликаємо представників законодавчої, виконавчої і судової влади, політиків, всіх працівників засобів масової інформації, національно свідомих українців пропагувати й утверджувати у народній свідомості ідеали україноцентризму, сутність якого визначається категоріями національної гідності, патріотизму, повагою громадян до Української держави, цілеспрямованою працею задля всебічного розвитку всіх життєвих сфер і забезпечення добробуту людини, збереження її духовних і культурних надбань; всі політичні події у світі та в Україні розглядати крізь призму національних інтересів України, обстоювати її добре ім'я та рівноправність у світовому співтоваристві.


^ Учасники конференції :

Надія Бабич, професор кафедри історії і культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

^ Галина Грицько (Шаповалова), доцент кафедри журналістики Ужгородського національного університету

Надія Зелінська, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства

Іван Крупський, доктор історичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка

^ Василь Лизанчук, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Академії наук вищої освіти України

Ігор Лубкович, доцент, декан факультету масової комунікації та інформаційних технологій Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука (м. Рівне)

Ігор Михайлин, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

^ Михайло Присяжний, доцент, декан факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка

Олександра Сербенська, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Академії наук вищої освіти України

^ Людмила Ткач, професор кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Олена Федоренко, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Юрій Фінклер, доктор філологічних наук, доцент, завідувач кафедри редакторської та рекламної майстерності Галицького інституту імені В. Чорновола національного університету „Києво-Могилянська академія”

Всього понад 50 підписів






Схожі:

Покликання журналістського слова iconДодаток до наказу від 05. 06. 2012 р. №01-01/220 положення про Всеукраїнський методичний турнір «Моє покликання методист»
Це Положення визначає порядок проведення Всеукраїнського методичного турніру «Моє покликання – методист» у системі післядипломної...
Покликання журналістського слова iconАнкета А. Йовайш «Що мені подобається?» Анкета ( А. Йовайш ) спрямована на дослідження інтересів І прагнень особистості як складових потенційного чи актуального покликання
...
Покликання журналістського слова iconОфіційна транслітерація українського алфавіту латиницею Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. №55
Бб–Bb, Вв–Vv, Гг передається латинською Hh, Ґґ–Gg, Дд–Dd, Ее–Eе, Єє–Ye (на початку слова), ie (в інших позиціях), Жж–сполученням...
Покликання журналістського слова iconОфіційна транслітерація українського алфавіту латиницею Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. №55
Бб–Bb, Вв–Vv, Гг передається латинською Hh, Ґґ–Gg, Дд–Dd, Ее–Eе, Єє–Ye (на початку слова), ie (в інших позиціях), Жж–сполученням...
Покликання журналістського слова iconПрограма з медіакомунікацій
Письмовий іспит зі спеціальності спрямований на з’ясування дослідницького, аналітичного та фахового практичного журналістського потенціалу...
Покликання журналістського слова iconЗміни та доповнення до колективного договору
У останньому реченні п 10 слова «Керівник секції…» замінити на слова «Керівник комісії…»
Покликання журналістського слова iconЗміни та доповнення до колективного договору
У останньому реченні п 10 слова «Керівник секції…» замінити на слова «Керівник комісії…»
Покликання журналістського слова iconUdc 255: 29. 1 Title of the paper
Ключові слова: should not exceed five words. Collocation «Ключові слова» in bold
Покликання журналістського слова iconИванова В. В
Аннотация и ключевые слова приводятся на трех языках (украинском, русском и английском). Аннотацию и ключевые слова на языке публикуемого...
Покликання журналістського слова iconIshchenko V. L. Effective teaching strategies of business english: experience of poltava university of economics and trade ключевые слова
Ключевые слова: стратегия «Учимся вместе», учебные материалы, метод кейсов, презентация, деловая корреспонденция
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи