Тема Технологічність конструкції технічного засобу icon

Тема Технологічність конструкції технічного засобу




Скачати 158.62 Kb.
НазваТема Технологічність конструкції технічного засобу
Дата11.07.2012
Розмір158.62 Kb.
ТипДокументи

Тема 1.5. Технологічність конструкції технічного засобу


1.5.1. Основні положення про технологічність і конструктивне відпрацювання конструкції

Безперервне удосконалення конструкції виробу обумовлюється його призначенням та умовами експлуатації. Конструкція повинна бути найменш трудомісткою та матеріаломісткою, технологічною при виготовленні, надійною і зручною при експлуатації.

Технологічність конструкції характеризується сукупністю оптимальних витрат праці, засобів, матеріальних ресурсів і часу в процесі технічної підготовки виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту виробу. Ці показники оцінюються у порівнянні з існуючими однотипових конструкцій виробу. Технологічна конструкція відрізняється від існуючої високими експлуатаційними показниками, мінімальними трудо- і матеріаломісткістю, а також собівартістю. У свою чергу, показники технологічності суттєво залежать від технологічного процесу виробництва заготовок, їх обробки різанням та складання деталей. Із сукупності варіантів технологічного процесу з економічних позицій необхідно вибрати такий, який забезпечував задані показники в якісному та кількісному відношеннях і точність деталей, складальних одиниць і виробу в цілому. Зміна обсягу випуску виробів і типу виробництва вимагає переходу технологічного процесу виготовлення деталей і їх складання до іншого. У зв’язку з цим технологічна конструкція виробу для одного обсягу виробництва може бути нетехнологічною для іншого. Залежно від обсягу виробництва вибирають найбільш економічний технологічний процес. Отже, технологічність конструкції є важливим показником її якості.

Відпрацювання конструкції виробу на технологічність передбачає вирішення комплексу заходів з метою забезпечення її рівня за регламентованими показниками. Відпрацювання спрямоване на більш повне використання конструкторських і технологічних можливостей, а також підвищення техніко-економічних показників виробництва. Вона здійснюється безперервно, починаючи з проектування виробу і продовжуючи при підготовці виробництва та наступного випуску виробу. Технологічність конструкції вирішується за наступними напрямками: виробничому, що визначається щодо виготовлення виробу; експлуатаційному – до підготовки та обслуговуванні виробу під час експлуатації, транспортуванні й зберіганні, а також виконанні його технічного обслуговування; ремонтному – зручності й простоти ремонту. Таким чином, відпрацювання конструкції на технологічність полягає в конструктивних та технологічних рішеннях.

Конструктивне відпрацювання припускає наступне:

  1. спрощення компоновки та розчленування виробу на окремі складові частини з метою полегшення монтажу і регулювання;

  2. забезпечення незалежного складання одиниць виробу;

  3. скорочення числа та спрощення форми деталей;

  4. максимальну уніфікацію застосованих конструкційних матеріалів і використання технологічних заготовок деталей;

  5. обґрунтований вибір баз, простановку розмірів, а також установлення шорсткості оброблюваної поверхні деталей і допусків на розміри, що забезпечують найбільш економічний вид взаємозамінюваності;

  6. встановлення раціональних монтажних зазорів і натягів;

  7. стандартизацію і уніфікацію деталей складальних одиниць, агрегатів, що підвищує серійність і спрощує виробничий процес;

  8. зручність регулювання конструкції;

  9. забезпечення контролепридатності;

  10. забезпечення вільного доступу інструментів до поверхонь у процесі виготовлення, технічного обслуговування та ремонту.

Технологічне відпрацювання конструкції включає в себе і забезпечує: спадкоємність засвоєних виробництвом конструктивних типових рішень; застосування високопродуктивних автоматизованих і автоматичних технологічних процесів обробки та складання із забезпеченням заданої точності та якості виготовлення; мінімальна витрата матеріалів на виготовлення; застосування сучасних методів і засобів контролю точності та якості виробів.

Експлуатаційне відпрацювання повинно забезпечувати експлуатаційну надійність та ремонтопридатність виробу, зручність його обслуговування в процесі експлуатації, зниження трудомісткості й вартості робіт, мінімальну масу виробу.

При вирішенні задач із підвищення технологічності конструкції виробу, складальної одиниці або деталі керуються наступними положеннями. Технологічна конструкція дає можливість використовувати високопродуктивні й ефективні технологічні процеси обробки та складання. Впровадження цих процесів пов’язано з великими витратами, вони ефективні тільки при масовому випуску виробів відпрацьованої конструкції. Перехід від меншого випуску до більшого вимагає зміни конструкції і, у крайньому разі до корінної її переробки. Оцінка технологічності конструкції здійснюється за базовим показником, що приймається за вихідний при порівнянні і вказаному в технологічному завданні на розробку конструкції.

Відпрацювання конструкції здійснюється для виробу в цілому, тому що підвищення технологічності окремих елементів не дає належних результатів. У вирішенні поставлених завдань суттєву роль відіграє конструктивна спадкоємність і уніфікація виробу. Під конструктивною спадкоємністю розуміють такий напрямок у конструюванні машин, коли вони одного або різного призначення є різновидом однієї конструкції, що прийнята за основу, і утворюють конструктивно нормалізований ряд. У цьому випадку конструюванню підлягають тільки елементи, зміна яких диктується установленими технічними умовами на проектовану машину. Інколи буває достатньо внести тільки зміни в сполучення складальних одиниць або деталей.


1.5.2. Методика оцінки технологічності розробки

Об’єктивна оцінка технологічності конструкції проводиться за показниками, які розподіляються на основні й додаткові (техніко-економічні, технічні). Основними показниками є трудомісткість виготовлення конструкції машини і технологічна собівартість, що визначається сумою витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення без урахування вартості комплектуючих виробів. Складовими технологічної собівартості є вартість матеріалу, заробітна плата робітників з відповідними нарахуваннями, витрати на енергію, технічне обслуговування, ремонт та амортизації обладнання, інструменту і пристроїв, а також вартість змазуючих, охолоджуючих і обтирочних матеріалів. Для деталей з прокату ціна матеріалу визначається вартістю прокату, витраченого на виготовлення. При отриманні заготовок за допомогою лиття або кування вартість матеріалу є відпускною собівартістю заготовки. Заробітна плата робітників визначається трудомісткістю виготовлення машини, яка включає отримання заготовки, її обробку різанням, термічну обробку та ін. Загальна трудомісткість виготовлення виробу складається із трудомісткості виготовлення кожної деталі, складання та випробування складальних одиниць, а також готового виробу.

Техніко-економічні показники визначаються відносною і питомою трудомісткістю та собівартістю. Технічні показники характеризуються коефіцієнтами уніфікації, стандартизації, застосування типових технологічних процесів, використання матеріалів, точності та шорсткості та ін.

Рівень технологічності розробки з трудомісткості виготовлення визначається відношенням досягнутої трудомісткості виготовлення виробу до базового показника, а по собівартості – аналоговим відношенням собівартості технологічної до базового показника. Технологічність конструкції можна оцінювати шляхом порівняння двох і більше варіантів конструкції до і після її відпрацювання на технологічність. Найбільш повно її характеризує вартість виготовлення виробу.

Обробка різанням і складання виробу характеризуються не тільки трудомісткістю, але й іншими показниками оцінки на технологічність конструкції.

^ Маса виробу. У процесі конструювання розробник завжди прагне отримати мінімальну масу виробу шляхом правильного його розрахунку, вибору конструктивних форм деталей, що забезпечують можливість отримання заготовок з мінімальними припусками на обробку, і застосуванням високоміцних матеріалів. Знаходження розрахунковим шляхом дійсних напружень у деталях дає можливість конструктору встановлювати розміри й форми деталей і, як наслідок, отримати їх масу без підвищених запасів щодо міцності. При мінімальній масі виробу трудомісткість його виготовлення буде найменшою.

Технологічність конструкції за цим показником характеризуються не тільки виробничо-технологічним, але і експлуатаційним фактором. Практика показує, що при великій масі виробу, наприклад тролейбуса, для його пресування потрібні великі витрати енергії. Тому важливим показником є матеріаломісткість виробу, яка являє собою відношення маси M до його потужності N.

^ Використовані матеріали. Крім розглянутого вище показника оцінка технологічності конструкції може проводитися за допомогою коефіцієнта використання матеріалу. Конструкція виробу, що передбачає використання мінімальної кількості різних марок сталей, чавунів та інших матеріалів, буде відрізнятися високою технологічністю. Збільшення кількості ускладнює процеси виробництва заготовки, обробки різанням і процесу виробництва в цілому. В даному разі для виготовлення заготовок потрібне велике число нагрівальних агрегатів і пристроїв для забезпечення відповідних температурних режимів, ускладнюється обробка різанням бо вимагає застосування різних різальних інструментів у зв’язку із значним різновидом конструкційних матеріалів, збільшуються іх запаси на підприємстві, ускладнюються умови зберігання.

^ Взаємозамінюваність складальних одиниць і деталей. Поточне виробництво побудовано на взаємозамінності складальних одиниць і деталей. У разі її відсутності значно підвищується трудомісткість виготовлення, тому що складання проводиться за методом пригонки і заважає роботі конвейера, ускладнює процес зміни зношуваних деталей при ремонті виробу.

У різних галузях машинобудування застосовують різні методи досягнення заданої точності. Найбільш поширеним, наприклад, у автомобілебудуванні, є метод повної взаємозамінюваності. Знаходить застосування також складання з неповною взаємозамінюваністю. Але деякі деталі, спряжені з високою точністю (2-3 мкм), складають методом групової взаємозамінюваності. Масове виготовлення деталей з високою точністю викликає певні труднощі, тому їх виготовлення здійснюється з розширеними виробничими допусками та послідовним сортуванням на групи за видами спряжених деталей. Технологічність виробу значно підвищується, якщо при виготовленні забезпечується принцип незалежності обробки деталей, складання окремих складальних одиниць.

^ Уніфікація складальних одиниць і деталей. Підвищення технологічності конструкції досягається за рахунок застосування великого числа уніфікованих складальних одиниць і деталей. Уніфікація узагальнює конструктивні рішення без оформлення спеціального документу, нормалізація – у вигляді усередні-заводських і відомчих нормалей, а стандартизація – державних стандартів.

Нормалізацією можуть бути охоплені складальні одиниці, деталі, елементи з’єднання, сортамент матеріалів та ін. При використанні уніфікованих складальних одиниць і деталей скорочується обсяг робіт при проектуванні, значно зменшуються трудомісткість і собівартість виготовлення через можливість використання високопродуктивного обладнання, стандартизованого інструменту. Крім того, скорочується номенклатура запасних частин, бо на різні типи засобів замість зношуваних вузлів і деталей можна встановлювати нові, знижується трудомісткість ремонту. Наприклад, для кількох модифікацій вантажних автомобілів і автобусів використовується один тип двигуна, рульовий механізм, прилади електрообладнання, підшипники та ін. Таким чином, уніфікація складальних одиниць і деталей дозволяє, знижуючи вартість зазначених виробів і забезпечуючи їх виготовлення, випускати більше їх модифікацій.

Уніфікувати можна діаметри отворів та валів і допуски на них, діаметри і довжину болтів, різьбові, шліцьові й шпоночні з’єднання, модулі зубчастих коліс, марки, профілі та розміри заготовок і т.д. У результаті уніфікації різко скорочується асортимент різальних, вимірювальних і інших інструментів, що в кінцевому підсумку спрощує постачання цехів, ліній та робочих місць. Отже, збільшення числа уніфікованих конструктивних елементів підвищує технологічність конструкції.

Коефіцієнт уніфікації деталей, що характеризує технологічність конструкції, дорівнює

, (1.44)

де - відповідно загальна кількість і число уніфікованих складальних одиниць, деталей або конструктивних елементів з’єднань.

Серед порівняльних варіантів найбільш технологічним вважається той, що характеризується більшим коефіцієнтом уніфікації. Але в конструкції виробу не можуть бути уніфіковані всі деталі через наявність оригінальних деталей особливої конструктивної форми, що обумовлені їх призначенням. У цьому випадку технологічним буде виріб з мінімальним коефіцієнтом уніфікації по конструктивних елементах деталей і їх з’єднаннях, тобто чим менше оригінальних деталей у конструкції, тим вона технологічніша.


1.5.3. Технологічність конструкції деталей,
обумовлена обробкою різанням


Деталь, що підлягає обробці різанням, буде технологічною, якщо її конструкція передбачає застосування раціональної заготовки, форми і розміри якої максимально наближені до готової деталі, а також використання високоефективних процесів обробки. Основні вимоги до технологічності деталі зводяться до наступного:

  • простота форми поверхонь, що підлягають обробці різанням;

  • легка доступність поверхонь і зручність їх обробки;

  • можливість максимального використання стандартизованих і нормалізованих інструментів;

  • можливість простого і швидкого встановлення заготовки деталі;

  • необхідна жорсткість деталі;

  • забезпечення мінімального числа установ заготовки в процесі обробки та вимірювання;

  • рівномірне розміщення маси заготовки відносно її осі.

Технологічна конструкція деталі характеризується простотою форми поверхонь, раціональним проставленням розмірів, допусків і шорсткості оброблюваних поверхонь. Крім вказаних вимог, мінімальна за трудомісткістю та високоякісна обробка різанням заготовки повинні забезпечуватися доброю оброблюваністю. Наприклад, заготовки із сталі з низьким вмістом вуглецю (до 0,3%) неможливо обробити з малою висотою нерівностей поверхні, тому що вони погано шліфуються і шорсткість Ra складає не менше 2,5 мкм. Деталі із твердих матеріалів можна обробляти з меншою висотою нерівностей повнрхні. Так, заготовки деталі з твердістю понад HRC 45 обробляються різальним з полікристалевих надтвердих матеріалів або абразивним інструментом. Заготовки деталей з алюмінієвих сплавів перед обробкою різанням піддають термічній обробки.

Проста форма поверхонь деталей спрощує обробку різанням, скорочує її трудомісткість і знижує металомісткість. У конструкції деталі пази й канавки слід передбачати з можливістю обробки дисковою фрезою, що забезпечує більш високу продуктивність у порівнянні з пальцевою. Не повинно бути фіксованих виступів поверхні, тому що їх наявність заважає обробці площин і торців. Необхідно уникати різноманітності типорозмірів отворів, допусків і різьб, по можливості передбачати різьбу в наскрізних отворах, а при зовнішній різьбі мати канавку для виходу інструменту.

Крім вищевказаного, технологічність заготовки може бути підвищена за рахунок скорочення числа оброблюваних поверхонь, а також заміни кількох деталей однією литтєвою заготовкою. При конструюванні деталей з прокату, литтєвих і гарячештампувальних заготовок невідповідальні поверхні треба залишати без обробки. В окремих випадках незначна коректива конструкції дає можливість виготовити деталь з профільного прокату, що різко знижує метало- і трудомісткість обробки. Щодо підвищення рентабельності виготовлення необхідно при проектуванні деталей трубчастої форми максимально використовувати сортамент безшовних труб. Заготовки, отримані литтям під тиском, мають високу технологічність, потребують незначної обробки і відзначаються високим коефіцієнтом використання металу.

Нижче розглянемо приклади поліпшення конструкції деталей, що піддаються обробці різанням. На рис.1.30 наведені два варіанти конструкції фасонної шпильки, що призначена для кріплення гальмового диску до маточини колеса. Шпилька (рис.1.30, а) має по середині буртик, з лівого боку – різьбу, а з правого – передбачена циліндрична центруюча частина і різьба меншого діаметра. Конструкція вузла передбачає щільний вхід шпильки в отвір маточини 1 колеса з натиском буртика на виточку. Потім на її надягається гальмовий диск 2 і закріплюється гайкою 3. Шпильку можна виготовити на автоматі з продуктивністю за зміну близько 500 штук.

Зважаючи на наявність різьби різного діаметра, її отримують обробкою тиском з кожного боку окремо. Запропоновано інший варіант конструкції шпильки з однаковою різьбою (рис.1.30, б) на кінцях більше економічний. Цю шпильку можна отримати висадкою з продуктивністю більш 1000 штук за зміну і різьбу виконують одночасно з двох боків. У цілому загальна трудомісткість виготовлення шпильки варіанта “а” у 5 разів більша, ніж варіанта “б”. Таким чином, незначна зміна конструкції поліпшує її технологічність.




Рис. 1.30 – Конструкція фасонної шпильки для кріплення гальмового диска до маточині колеса вантажного автомобіля


Нижче розглянемо приклад поліпшення конструкції зубчастого колеса, що підлягає механічній обробці різанням. У колеса (рис.1.31а) диск 1, що зв’язує маточину 2 із зубчастим вінцем 3, розміщений симетрично відносно осі 00, яка проходить на однакових відстанях від торців зубчастого вінця і маточини, а в колеса (рис.1.31б) диск зсунутий.

Обробку різанням колеса з нерівномірним розподілом маси, щоб уникнути появи вібрації, виконують при більш низьких режимах різання, ніж колеса з рівномірним розподілом. Крім того, зазначена конструкція зубчастого колеса в процесі охолодження при термічній обробці буде схильна до більшої деформації. Це пов’язано з тим, що верхня частина вінця буде охолоджуватися швидше нижньої.



Рис.1.31 – Конструкції зубчастих коліс: а і г – технологічні; б і в – нетехнологічні


У результаті після зазначеного виду операції отримуваний отвір матиме форму конуса, розширеного вгору. Разом з цим у зубчастого колеса з рівномірним розподілом маси форма отвору викривляється мало. Велика деформація колеса з нерівномірним розподілом обумовлює збільшення припуску на шліфування отвору. Отже, трудомісткість та собівартість виготовлення зубчастого колеса, показаного на рис. 1.31, б буде вище в порівнянні з іншою конструкцією (рис.1.31, а).



Рис.1.32 – Варіанти конструкції деталей: а – корпусних із співвісними отворами; б – типу кришок; 1 – нетехнологічна; 2 – технологічна


У корпусних деталях співвісні циліндричні отвори слід розмішувати із зменшеним діаметром у даному напрямку (рис.1.32, а). У деталях типу кришок (рис.1.32, б) необхідно передбачати таке розміщення отворів, які дозволяли б їх обробляти при одній установці. При цьому спрощується конструкція пристрою.


1.5.4. Відпрацювання технологічності конструкцій елементів виробів з урахуванням методів отримання заготовок

Технологічність литтєвих деталей. У процесі відпрацювання технологічності конструкції литтєвої деталі треба враховувати використання точних методів лиття, не допускати різких змін товщини стінок, вибирати базові поверхні при відливці, враховуючи технологічні бази, які використовують під час обробки різанням.

Площина розйому моделі повинна бути плоскою, що спрощує використання машинного формування. Беручи до уваги, що зовнішні стінки охолоджуються швидше внутрішніх, слід останні передбачати більш тонкими у порівнянні із зовнішніми. Для запобігання створенню посадочних раковин необхідно уникати зайвого матеріалу на перетинанні стінок, виступах або напливах.

^ Технологічність штампованих деталей. З метою поліпшення технологічності гарячештампувальних деталей треба передбачити вільне віддалення заготовки із штампу в площині, перпендикулярній до площини його розйому. При цьому остання може бути прямою або криволінійною залежно від форми деталі.

При виробництві холодноштампувальних заготовок (деталей) широко використовують вирубку, гнучкість, об’ємне штампування, видавлювання. Точність деталей, отриманих витягуванням, відповідає 8-му квалітету. У підлягаючих термообробці деталях не повинно бути різких переходів, наявності зайвого металу і довгих пазів, бо вони сприяють утворенню зон залишкових напружень, коробленню поверхні деталі та утворенню тріщин.

^ Технологічність конструкції зварних деталей. Під час відпрацювання технологічності зварних деталей необхідно враховувати, що поведінка металу при зварюванні визначається місцевим нагріванням до температури плавлення. Ріст розміру зерна в зоні з’єднання, структурні перетворення, що відбуваються, викликають зміну фізико-механічних властивостей вихідного металу. У біляшовних зонах виникають залишкові напруження, що викликають короблення деталей.

^ Конструктивна особливість деталей із пластмаси. Конструкції деталей не повинні мати поверхонь, що утруднюють витягнення деталей з пресформи. Ця обставина викликає необхідність використання розйомних матриць і пов’язана з підвищенням вартості виготовлення та експлуатації пресформи. У деталях із пластмаси кути й кромки виконують з плавними закругленнями, що полегшує течію матеріалу у них і підвищує міцність деталей, а також усуває небезпеку виникнення тріщин. Відсутність у перерізах деталі різких переходів виключає короблення та нерівномірну усадку.


1.5.5. Вплив технологічності конструкції на її собівартість

Технологічна собівартість визначається витратами на здійснення технологічного процесу. Витрати, що складають технологічну собівартість, розподіляються на два види. Перший вид витрат А залежить від числа виготовлюваних деталей і змінюється пропорційно річному випуску. До витрат даного виду відносять заробітну плату робітників, витрати на експлуатацію обладнання (вартість ремонту, електроенергії, змазуючих і обтирочних матеріалів, охолоджуючої рідини), витрати на експлуатацію різальних інструментів і пристроїв. Другий вид витрат В практично не залежить від річного випуску деталей. До нього відносять заробітну плату наладчиків, відрахування на амортизацію обладнання та спеціальних пристроїв.

Технологічна собівартість Cm виготовлення деталей визначається згідно з виразом:

, (1.45)

де - витрати, віднесені до однієї деталі;

В - річні витрати, що не залежать від річного випуску деталей.

Залежність технологічної собівартості варіантів технологічного процесу (або операції) має лінійний вигляд (рис.1.33).



Рис.1.33 – Залежність технологічної собівартості Cm від річного обсягу N деталей для двох варіантів


Порівняння варіантів при заданому обсягу випуску деталей зводиться до порівняльної оцінки технологічної собівартості варіантів 1 і 2 за формулами:

; ;

; . (1.46)

Технологічна собівартість порівняльних варіантів буде однаковою при певному критичному обсягу випуску Nпр деталей:

. (1.47)

Звідси

. (1.48)

При річному випуску оптимальним буде варіант 1 технологічного процесу, а при - варіант 2 (див. рис.1.33).

У разі, коли для здійснення того чи іншого технологічного процесу необхідні капітальні витрати, наприклад, на спеціальне обладнання та автоматизацію, ефективність витрат може бути виявлення через термін окупності:

, (1.49)

де - капітальні витрати, пов’язані з реалізацією запропонованого варіанта процесу (операції);

, - норма часу відповідно для першого і другого варіантів;

, - заробітна плата робітника за 1 год.;

, - накладні витрати на заробітну плату робітників відповідно для першого і другого варіантів (можна приймати собівартість роботи верстата за 1 год.).


Запитання для самостійного контролю

  1. У чому полягають основні положення технологічності конструкції?

  2. Дайте характеристику конструктивного, технологічного та експлуатаційного відпрацювання конструкції

  3. Які існують показники для об’єктивної оцінки технологічності розробки?

  4. Як характеризуються з технологічної точки зору для оцінки показники при обробки різанням і складанні виробу?

  5. Перелічіть основні вимоги до технологічності деталі, обумовлені механічною обробкою різанням, та шляхи її досягнення

  6. У чому сутність відпрацювання конструкції елемента виробу з урахуванням методів отримання заготовок?

  7. Який вплив має технологічність конструкції на її собівартість?




Схожі:

Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconТема Технологічність конструкції технічного засобу
Безперервне удосконалення конструкції виробу обумовлюється його призначенням та умовами експлуатації. Конструкція повинна бути найменш...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу icon7 Монтажна технологічність будівельних конструкцій
Монтажна технологічність – це ступінь пристосованості даної конструкції до перевезення І власне монтажу з мінімальними витратами...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconТехніко-економічне обгрунтування необхідності списання майна, що перебуває на балансі Чернівецького національного університету ім Ю. Федьковича
«Актів технічного стану основного засобу» (додаються), фізичного та морального зносу (100%) пропонується провести списання основного...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу icon«Будівельні конструкції (металеві конструкції)» та «Будівельні конструкції»
Будівельні конструкції (металеві конструкції)» та «Будівельні конструкції» (для студентів 3 курсу денної форми навчання за напрями...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconРгр з курсу "Будівельні конструкції (металеві конструкції)"
Ргр з курсу "Будівельні конструкції (металеві конструкції)" (для студентів 3 курсу денної, 4 курсу заочної форми навчання та для...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconТема вступ. Предмет І завдання курсу
Вітчизняна історія, значення її як наукової дисципліни І засобу формування національної самосвідомості
Тема Технологічність конструкції технічного засобу icon«Будівельні конструкції (залізобетонні конструкції)» та «Залізобетонні конструкції»
Міське будівництво та господарство та слухачів другої вищої освіти спеціальності 092103 06010103 - міське будівництво та господарство...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconХарківська національна академія
Лугченко О.І. Будівельні конструкції. Частина Металеві конструкції: навчальний посібник. ? Харків: хнамг, 2006. – 159 с
Тема Технологічність конструкції технічного засобу iconМашинознавство, обробка матеріалів у машинобудуванні
Все це є причиною інтенсивного зносу та частих поломок інструменту І, в свою чергу, висуває підвищені вимоги до конструкції фрез...
Тема Технологічність конструкції технічного засобу icon"Архітектурні та будівельні конструкції" та "Будівельні конструкції"
Гідротехніка (водні ресурси)" та для студентів 3 курсу денної форми навчання напряму 060101 «Будівництво» спеціальності "тгв"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи