“Затверджено” icon

“Затверджено”




Скачати 331.1 Kb.
Назва“Затверджено”
Дата11.07.2012
Розмір331.1 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


Затверджено”


на методичній нараді

кафедри пропедевтики дитячих хвороб

Завідувач кафедри


професор ____________ Нечитайло Ю.М.

“___” ___________ 2008 р.


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 3 курсу спеціальність «Лікувальна справа» та «Педіатрія»

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Модуль 2. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ,

^ МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ТА СЕМІОТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ.

Змістовий модуль 6. Система дихання у дітей.

Тема заняття № 5

Анатомо-фізіологічні особливості, методика дослідження органів дихання у дітей.

Тема заняття № 6

^ Перкусія легень у дітей.

Тема заняття № 7

Аускультація легень у дітей. Семіотика захворювань органів дихання.

Тема заняття № 8

Додаткові функціональні та інструментальні методи дослідження дихання.


Навчальний предмет:

«Пропедевтична педіатрія»

3 курс

спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія»

Кількість годин – 8


Методичну розробку склав:

доцент Безрук В.В.


Чернівці – 2008

^ 1. Актуальність теми: Хвороби органів дихання - найбільш часта патологія в дітей, тому що кожні дві дитини з трьох, батьки яких звертаються до педіатра, мають респіраторні захворювання. У структурі причин дитячої смертності хвороби органів дихання, займають третє місце, слідом за перинатальною патологією й уродженими пороками розвитку. За даними ВООЗ щорічно у світі умирають від ОРЗ близько 2,2 млн. чоловік. В даний час респіраторна захворюваність у дітей України складає приблизно 5000 на 1000 дітей у рік, хоча частота звертання - 1000-2000 на 1000. У теж час, за даними вірусологів, гострими респіраторними вірусними інфекціями діти у віці до трьох років хворіють щорічно від 2 до 12 разів (захворюваність максимальна на 2-м і 3-м році за рахунок зростання „соціалізації” дитини, тобто контакту з великою кількістю людей - як дітей, так і дорослих), у 3-7 років діти хворіють в середньому 6 разів у рік, у 7-17 років - 3 рази в рік. У середньому від народження до закінчення школи дитина хворіє ГРВІ близько 60 разів. У наступний 17-літній період дорослий хворіє ГРВІ звичайно 1 разів у рік. Як і в дорослих, у дітей значна частина ГРВІ може протікати малосимптомно чи безсимптомно. Таким чином, хвороби органів дихання в дітей виникають частіше і протікають більш важко, чим у дорослих, з більш швидким розвитком дихальної недостатності, що зв'язано як з анатомо-фізіологічними особливостями органів дихання, так і особливостями реактивності дитячого організму.

^ 2. Тривалість заняття: 8 год.

3. Навчальна мета (конкретні цілі):

  • Збирати анамнез у хворого з хворобою органів дихання.

  • Проводити об’єктивне обстеження органів дихання з врахуванням вікових особливостей дитини.

  • Інтерпретувати отримані дані дослідження.

  • Аналізувати основні синдроми ураження органів дихання.

  • Призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при захворюванні органів дихання.

^ 4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

  1. Анатомія людини.

  2. Гістологія.

  3. Фізіологія.

  4. Патологічна анатомія.

  5. Патологічна фізіологія.

  6. Догляд за хворими.

  7. Променева діагностика.

Знати будову та функції органів дихання, патологічну анатомію та фізіологію органів дихання, правила догляду за дітьми із захворюваннями органів дихання, правила медичної етики та деонтології.

Оцінити зміни функціонування органів дихання, що свідчать про порушення стану дитини, проводити об'єктивне обстеження хворої дитини для виявлення симптомів та синдромів, що свідчать про ураження органів дихання та стан важкості дитини.

Вміти доглядати за дитиною із захворюваннями органів дихання, готувати дітей до інструментальних та лабораторних досліджень органів дихання, проводити інтерпретацію результатів рентгенологічного дослідження органів грудної клітки.

^ 5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

5.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Голосове тремтіння.

Коливання, що передаються від голосових зв'язувань по стінках бронхів і бронхіолам на поверхню грудної клітки.

Перкусія легень.

Метод об’єктивного обстеження шляхом вистукуванням зігнутим пальцем - середнім чи вказівним по ділянкам тіла над легенями.

Аускультація легень.

Метод об’єктивного обстеження шляхом вислуховування дихальних шумів над легенями за допомогою фонендоскопу.

Бронхофонія.

Проведення звукової хвилі з бронхів на грудну клітку за допомогою аускультації.

Ларингоскопія.

Дослідження голосової щілини.

Бронхоскопія.

Дослідження бронхів.

Спірогафія.

Метод дослідження зовнішнього дихання.

5.2. Теоретичні питання до заняття №5:

  1. Особливості ембріогенезу органів дихання і аномалії їх розвитку.

  2. Анатомо-фізіологічні особливості системи дихання у дітей.

  3. Методика клінічного обстеження органів дихання у дітей.

Теоретичні питання до заняття №6:

  1. Топографічна та порівняльна перкусія легень у дітей.

  2. Семіотика порушень.

Теоретичні питання до заняття №7:

  1. Порівняльна аускультація легень. Везикулярне, пуерильне, жорстке дихання.

  2. Семіотика уражень і основних захворювань органів дихання у дітей.

  3. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності, основні клінічні прояви.

  4. Спірографія.

Теоретичні питання до заняття №8:

  1. Додаткові методи дослідження органів дихання.

5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті №5:

  1. Клінічне обстеження дитини з ураженням органів дихання.

  2. Оцінка загального стану хворої дитини.

Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті №6:

  1. Клінічне обстеження дитини з ураженням органів дихання.

  2. Оцінка загального стану хворої дитини.

  3. Виявлення перкуторних симптомів ураженням органів дихання.

Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті №7:

  1. Клінічне обстеження дитини з ураженням органів дихання.

  2. Оцінка загального стану хворої дитини.

  3. Виявлення симптомів та синдромів ураженням органів дихання.

Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті №8:

  1. Інтерпретація результатів додаткових методів дослідження органів дихання.

Зміст теми:

^ ЕМБРІОГЕНЕЗ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Розвиток органів дихання починається на 3-й тижні ембріонального розвитку і продовжується протягом тривалого часу після народження дитини. На 3-й тижню ембріогенезу із шийного відділу ентодермальної трубки з'являється випинання, що швидко росте, а на каудальному відділі його виникає колбовидне розширення. На 4-й тижні воно поділяється на праву і ліву частини - майбутня права і ліва легені, кожна з який деревоподібно гілкується. Випинання, що утворилися, вростають у навколишню мезенхіму, продовжуючи поділятися, на кінцях їх з'являються кулясті розширення - зачатки бронхів - усе більш дрібного калібру. На 6-й тиждень формуються часткові бронхи, на 8-10-й - сегментарні. Типове для дорослої людини число повітряносних шляхів утвориться вже до кінця 16-й тижня розвитку плоду. З цього ентодермального зачатка утвориться епітелій легень і дихальних шляхів. Гладком’язеві волокна і хрящі бронхів формуються з мезодермальной мезенхіми (формування хрящового каркаса трахеї і бронхів починається з 10-й тижня розвитку плоду). Це так звана псевдозалозиста стадія розвитку легень. До нижніх часток легень підходить більше число бронхів, повітряносні шляхи яких мають велику довжину в порівнянні з верхніми.

Каналікулярная фаза (реканалізації) - 16-26 тиждень характеризується утворенням просвіту в бронхах, продовженням розвитку і васкулярізацією майбутніх респіраторних відділів легені. Завершальна фаза (альвеолярна) - період утворення альвеол - починається з 24 тижня, до народження не закінчується, утворення альвеол продовжується й у постнатальному періоді. До моменту народження в легенях плоду нараховується близько 70 млн. первинних альвеол.

^ АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Органи дихання в дітей мають відносно менші розміри і відрізняються незакінченістю анатомо-гістологічного розвитку. Ніс дитини раннього віку відносно малий, носові ходи вузькі, нижній носовий хід відсутній. Слизиста оболонка носа ніжна, відносно суха, багата кровоносними судинами. Унаслідок вузькості носових ходів і рясного кровопостачання їхньої слизової оболонки навіть незначне запалення викликає в маленьких дітей утруднення дихання через ніс. Дихання же через рот у дітей першого півріччя життя неможливо, тому що великий язик відтискує надгортанник дозаду. Особливо вузьким у дітей раннього віку є вихід з носа - хоани, що часто є причиною тривалого порушення в них носового дихання.

Придаткові пазухи носа в дітей раннього віку розвиті дуже чи слабко зовсім відсутні. У міру того як збільшуються в розмірах лицьові кісти (верхня щелепа) і прорізуються зуби, зростають довжина і ширина носових ходів, обсяг придаткових пазух носа. До 2 років з'являється лобова пазуха, збільшується в обсязі гайморова порожнина. До 4 років з'являється нижній носовий хід. Цими особливостями пояснюється рідкість таких захворювань, як гайморит, фронтит, етмоїдит у ранньому дитячому віці. Через недостатній розвиток печеристої тканини в дітей раннього віку слабко зігрівається вдихуване повітря, у зв'язку з цим дітей не можна виносити на вулицю при температурі нижче -10° С. Печериста тканина добре розвивається до 8-9 років, цим пояснюється відносна рідкість кровотеч з носа в дітей 1-го року життя. Широка носо-сльозна протока з недорозвиненими клапанами сприяє переходу запалення з носа на слизисту оболонку очей. Проходячи через ніс, атмосферне повітря зігрівається, зволожується й очищається. У порожнину носа виділяється 0,5-1 л слизу в добу. Кожні 10 хвилин через носоглотку проходить новий шар слизу, що містить бактерицидні речовини (лізоцим, комплемент і ін.), секреторний імуноглобулін А.

Глотка в дітей відносно вузька і має більш вертикальний напрямок, чим у дорослих. Лімфоглоткове кільце в немовлят розвинуто слабко. Глоткові мигдалини стають видимими лише до кінця 1 -го року життя. Тому ангіни в дітей до 1 року бувають рідше, ніж у більш старших дітей. До 4-10 років мигдалини вже розвиті добре, і може легко виникати їхня гіпертрофія. У пубертатному періоді мигдалини починають перетерплювати зворотний розвиток. Мигдалини є як би фільтром для мікробів, але при частих запальних процесах у них може формуватися вогнище хронічної інфекції, що викликає загальну інтоксикацію і сенсибілізацію організму. Розростання аденоїдів (носоглоткової мигдалини) найбільш виражено в дітей з аномаліями конституції, зокрема з лімфатико-гіпопластичним діатезом. При значному збільшенні аденоїдів - 1,5-2-й ступеня - їх видаляють, тому що в дітей порушується носовий подих (діти дихають відкритим ротом - повітря не очищається і не зігрівається носом, і тому вони часто хворіють на простудні захворювання), змінюється форма обличчя (аденоїдне обличчя), діти стають розсіяними (подих ротом відволікає увагу), погіршується їхня успішність. При дихання ротом порушується також постава, аденоїди сприяють формуванню неправильного прикусу.

Гортань у дітей раннього віку має воронкоподібну форму (пізніше - циліндричну) і розташована трохи вище, ніж у дорослих (на рівні 4-го шийного хребця в дитини і 6-го шийного хребця - у дорослого). Гортань відносно довше і вужче, чим у дорослих, хрящі її дуже податливі. Несправжні голосові зв'язки і слизиста оболонка ніжні, багаті кровоносними і лімфатичними судинами, еластична тканина розвита слабко. Голосова щілина в дітей вузька. Голосові зв'язування в дітей раннього віку коротше, ніж у старших, тому в них високий голос. З 12 років голосові зв'язування в хлопчиків стають довше, ніж у дівчаток. Зазначені особливості гортані пояснюють легкий розвиток у дітей стенотичних явищ навіть при помірних запальних змінах слизової оболонки гортані. Велике значення має також підвищена нервово-м'язова збудливість маленької дитини. Осиплість голосу, відмічувана часто в маленьких дітей після лементу, частіше залежить не від запальних явищ, а від слабості м'язів голосових зв'язувань, що стомлюються легко.

Трахея в немовлят воронкоподібної форми, просвіт її вузький, задня стінка має більш широку фіброзну частину, стінки більш податливі, хрящі м'які, легко здавлюються. Слизувата оболонка її ніжна, багата кровоносними судинами і сухувата внаслідок недостатнього розвитку слизуватих залоз, еластична тканина розвинута слабко. Секреція залоз забезпечує шар слизу на поверхні трахеї товщиною 5 мкм, швидкість просування якого - 10-15 мм/хв (забезпечується віями - 10-30 вій на 1 мкм2). Ріст трахеї відбувається паралельно з ростом тулуба, найбільше інтенсивно - на 1-м року життя й у пубертатному періоді. Особливості будови трахеї в дітей приводять при запальних процесах до легкого виникнення стенотичних явищ, визначають часті ізольовані (трахеїти), комбіновані з ураженням гортані (ларинготрахеїти) або бронхів (трахеобронхіти) ураження. Крім того, у зв'язку з рухливістю трахеї може відбуватися її зсув при однобічному процесі.

Бронхи до народження досить добре сформовані. Ріст бронхів інтенсивний на 1-м року життя й у пубертатному періоді. Слизувата оболонка їх багато васкуляризована, покрита шаром слизу, що просувається зі швидкістю 3-10 мм/хв, у бронхіолах повільніше - 2-3 мм/хв. Правий бронх є як би продовженням трахеї, він коротше і ширше лівого. Цим порозумівається часте влучення стороннього тіла в правий головний бронх. Бронхи вузькі, хрящі їх м'які. М'язові і еластичні волокна в дітей 1-го року життя розвиті ще недостатньо. Ніжність слизової оболонки бронхів, вузькість їхнього просвіту пояснюють часте виникнення в дітей раннього віку брон-хіолітів із синдромом повної або часткової обструкції.

Легені в немовлят важать близько 50 м, до 6 мес маса їх подвоюється, до року потроюється, до 12 років збільшується в 10 разів, до 20 років - у 20 разів. Легеневі щілини виражені слабко. У немовлят легенева тканина менш повітряна, з рясним розвитком кровоносних судин і сполучної тканини в перегородках ацинусів і недостатньою кількістю еластичної тканини. Остання обставина пояснює відносно легке виникнення емфіземи при різних легеневих захворюваннях. Слабким розвитком еластичної тканини частково пояснюється схильність дітей раннього віку до ателектазів, чому сприяють також недостатня екскурсія грудної клітки, вузькість бронхів. Цьому ж сприяє недостатня продукція сурфактанта, насамперед у недоношених дітей. Особливо легко виникають ателектази в задньонижніх відділах легень, тому що ці відділи особливо погано вентилюються в зв'язку з тим, що дитина майже увесь час лежить на спині, і легко виникає застій крові. Ацінуси недостатньо диференційовані. У процесі постнатального розвитку утворюються альвеолярні ходи з типовими альвеолами. Їх кількість швидко збільшується протягом 1-го року і продовжує наростати до 8 років. Це приводить до збільшення дихальної поверхні. Кількість альвеол у немовлят (24 млн.) у 10-12 разів, а їхній діаметр (0,05 мм) - у 3-4 рази менше, ніж у дорослих (0,2-0,25 мм). Кількість крові, що протікає через легені в одиницю часу, у дітей більше, ніж у дорослих, що створює в них найбільш сприятливі умови для газообміну.

Формування структури легень відбувається в залежності від розвитку бронхів. Після поділу трахеї на правий і лівий головні бронхи кожний з них поділяється на часткові бронхи, що підходять до кожній частці легені. Потім часткові бронхи поділяються на сегментарні. Кожен сегмент має самостійну вентиляцію, кінцеву артерію і міжсегментарні перегородки з еластичної сполучної тканини. Сегментарна будівля легень уже добре виражено в немовлят. У правом легені розрізняють 10 сегментів, у левом - 9. Верхні ліва і права частки поділяються на три сегменти - 1, 2 і 3-й, середня права частка - на два сегменти - 4-й і 5-й. У левом легені середній частці відповідає язичкова, що також складається з двох сегментів - 4-го і 5-го. Нижня частка правої легені поділяється на п'ять сегментів - 6, 7, 8, 9 і 10-й, лівої легені - на чотири сегменти - 6, 8, 9 і 10-й. У дітей пневмонічний процес найбільше часто локалізується у визначених сегментах (6, 2, 10, 4, 5-м), що зв'язано з особливостями аерації, дренажною функцією бронхів, евакуацією з них секрету і можливого влучення інфекції.

Зовнішній подих, тобто обмін газів між атмосферним повітрям і кров'ю капілярів легень, здійснюється за допомогою простої дифузії газів через альвеолярно-капілярну мембрану внаслідок різниці парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі і венозній крові, що притікає по легеневій артерії в легені з правого шлуночка. У порівнянні з дорослими в дітей раннього віку маються виражені відмінності зовнішнього дихання в зв'язку з розвитком ацинусів, численними анастомозами між бронхіальними і пульмональними артеріями, капілярами.

Глибина дихання в дітей значно менше, ніж у дорослих. Це порозумівається невеликою масою легень і особливостями будівлі грудної клітки. Грудна клітка в дітей 1-го року життя як би знаходиться в стані вдиху в зв'язку з тим, що передньозадній її розмір приблизно дорівнює бічному, ребра від хребта відходять майже під прямим кутом. Це обумовлює діафрагмальний характер дихання в цьому віці. Переповнений шлунок, здуття кишечнику обмежують рухливість грудної клітки. З віком вона з інспіраторного положення поступово переходить у нормальне, що є передумовою для розвитку грудного типу дихання.

Таким чином, анатомічні і функціональні особливості системи органів дихання в дітей створюють передумови до більш легкого порушення дихання, чим у дорослих.

^ ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

При проведенні обстеження хворого з патологією органів дихання варто з'ясувати наступне:

1) чи є ураження органів дихання ведучим у даного хворого;

2) де локалізується основний патологічний процес - у верхніх дихальних шляхах, гортані, бронхах, легень, плеврі, середостінні;

3) чи має бронхолегеневий процес дифузний (розповсюджений) чи локальний характер;

4) який тип порушення вентиляції переважає - обструктивний або рестриктивний;

5) чи є даний епізод гострим захворюванням або загостренням хронічного процесу;

6) чи зв'язане захворювання з інфекцією; яку інфекцію (вірусну, бактеріальну і т.д.) можна вважати ведучої;

7) чи грає алергія роль у розвитку хвороби, який її тип;

8) чи ймовірна генетична обумовленість захворювання;

9) який можливий прогноз хвороби для життя хворого й у відношенні розвитку стійких змін;

10) який був ефект лікування в минулому.

Відповіді на ці питання чи на деякі з них іноді можна одержати вже при першому огляді хворого, що дозволяє визначити диференційно-діагностичне коло захворювань на підставі симптомів, що виявляються, і синдромів і провести необхідні додаткові дослідження.

^ МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Дослідження органів дихання включає збір анамнезу, огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, лабораторні й інструментальні методи дослідження.

Анамнез. Необхідно з'ясувати наступне:

  • немає чи в дитини утруднення носового дихання;

  • який характер виділень з носа (серозні, слизуваті, слизисто-гнійні, сукровичні, кров'янисті);

  • чи вільно дитина ссе материнські груди;

  • немає чи кашлю;

  • якщо є кашель, установити його характер (гавкаючий, хрипкий, нападоподібний, сухий, вологий);

  • у який час доби переважно дитина кашляє;

  • якщо дитина відкашлює харкотиння, який її характер;

  • чи буває блювота при кашлі;

  • немає чи хворій у грудях, животі, боках;

  • якими захворюваннями органів дихання дитина хворіла раніше;

  • чи не було контакту з хворими гострими інфекційними захворюваннями, хворими туберкульозом.

Важливий також алергологічний і родинний анамнез обстежуваного.

Огляд починають із загального огляду, оцінки стану свідомості, положення хворого в ліжку, поводження дитини. Дуже важливо оцінити колір шкірних покривів, фарбування носогубного трикутника. Обов'язковий ретельний огляд порожнини носа. Якщо вхід у ніс закритий виділеннями або кірками, необхідно видалити їх ватним тампоном.

Зів оглядають наприкінці обстеження, тому що викликане при цьому занепокоєння дитини можуть заважати дослідженню. У дітей першого року життя мигдалини звичайно не виходять за передні дужки. У дошкільному віці спостерігається звичайно гіперплазія лімфоїдної тканини, мигдалини при огляді виходять за передні дужки, щільні і по кольорі не відрізняються від слизової оболонки зіву.

Голос дитини має велике значення для судження про стан верхніх дихальних шляхів.

Для диференціювання ураження дихальних шляхів велике значення має кашель, його характер, частота, час виникнення. На кашель варто звертати увагу як при розпитуванні матері, так і при об'єктивному дослідженні. Кашель легко можна викликати подразненням зіву шпателем.

При огляді грудної клітки звертають увагу на її форму, участь мускулатури в дихання, синхронність участі в диханні обох половин грудної клітки.

Важливе значення має оцінка глибини дихання, його частоти і ритму.

Підрахунок числа дихання краще проводити під час сну дитини; підрахунок ведуть протягом не менш 1 хв. У новонароджених і маленьких дітей можна користатися стетоскопом, розтруб якого тримають біля носа дитини.

Частота дихання. Щоб оцінити відхилення від норми, потрібно знати вікові особливості типу і частоти дихання. Ніж молодше дитина, тим більше часте в нього подих. У немовляти подих поверхневе, газообмін більш енергійний, чим у дорослих, що компенсується більш частим подихом.

Ритм дихання в дітей відрізняється значною мінливістю. Нестійкість ритму і короткі (до 5 с) зупинки дихання (апное) можуть спостерігатися й у доношених немовлят. У віці до 2 років, але головним чином протягом перших місяців життя, ритм дихання може бути неправильним, особливо під час сну.

При огляді звертають увагу на тип дихання. У дітей раннього віку спостерігається черевний тип дихання. У хлопчиків він зберігається і далі, у дівчинок з 5-6-літнього віку тип дихання стає грудним.

^ Пальпація грудної клітки виконується обома руками, при цьому долоні накладають на досліджувані ділянки симетрично. Здавлюючи грудну клітку попереду назад і з боків, визначають її резистентність - відчуття піддатливості. Чим менше дитина, тим більше податлива грудна клітка. При підвищеному опорі говорять про ригідність.

Голосове тремтіння також визначається руками, що лежать на симетричних ділянках грудної клітки. Дитина в цей час вимовляє слова, що викликають вібрацію голосу, наприклад "тридцять три", "сорок чотири" і т.д. Коливання, що уловлюються при цьому, передаються від голосових зв'язувань по стінках бронхів і бронхіолам на поверхню грудної клітки.

^ Перкусію легень важливо проводити при правильному положенні дитини, що забезпечує симетричність розташування обох половин грудної клітки. При неправильному положенні перкуторний звук на симетричних ділянках буде неоднаковим, що може привести до помилкової оцінки отриманих даних. При перкусії задньої поверхні варто запропонувати дитині схрестити руки на груди й одночасно злегка нахилитись; при перкусії передньої поверхні дитина повинна опустити руки уздовж тіла.

Передню поверхню грудної клітки в дітей раннього віку зручніше за все перкутувати в положенні лежачи на спині; спину перкутують у положенні сидячи, причому маленьких дітей хтось повинний підтримувати.

Дитини, що не вміє тримати голову, можна перкутувати, поклавши його на чи живіт узявши на ліву руку.

Розрізняють перкусію опосередковану і безпосередню. Безпосередню перкусію роблять вистукуванням зігнутим пальцем - середнім чи вказівним. Найчастіше безпосередню перкусію застосовують при дослідженні дітей раннього віку.

При вистукуванні здорових легень визначається ясний легеневий звук. На висоті вдиху цей звук проясняється ще більше, на висоті видиху, навпаки, він трохи коротшає. Однак легеневий звук не скрізь однаковий. Праворуч у нижчележачих відділах через близькість печінки він коротше, ліворуч через близькість шлунка приймає тимпанічний відтінок (так званий простір Траубе).

Аускультація. Положення дитини, що вислуховується, таке ж, як і при перкусії. Вислуховують симетричні ділянки обох легень.

У немовлят і дітей у віці 3- 6 мес вислуховується трохи ослаблене дихання, з 6 мес до 5-7 років - пуерильне. В останньому випадку дихальний шум більш голосний і тривалий в обох фазах дихання. Виникнення пуерильного дихання в дітей пояснюється особливостями будови органів дихання:

  • більш коротка відстань від голосової щілини до місця вислуховування через малі розміри грудної клітки, що сприяє домішку ларінгеального дихання;

  • вузький просвіт бронхів;

  • велика еластичність і тонка стінка грудної стінки, що збільшують її вібрацію;

  • значний розвиток інтерстиційної тканини, що зменшує легкість легеневої тканини.

У дітей старше 7 років дихання поступово набуває характеру везикулярного. При цьому видих чутний ще досить добре перед тим, як майже зникнути при везикулярному дихання.

Бронхофонія - проведення звукової хвилі з бронхів на грудну клітку за допомогою аускультації. Пацієнт вимовляє по можливості низьким голосом (низькі звуки краще передаються) прості і чіткі слова, що містять букви "ш" і "ч", наприклад "чашка, сподіваючись". Бронхофонію досліджують обов'язково над симетричними ділянками легень.

^ ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Рентгено- і радіологічні методи: рентгенографія легень, томографія (звичайно використовується для детального дослідження кореня легень), рентгенографія придаткових пазух носа, бронхографія (уведення контрастної речовини в бронхи), легенева артеріографія й аортографія (оцінюється стан легеневого кровообігу), радіологічне сканування легень.

Ендоскопічні методи. Ларингоскопія (дослідження голосової щілини): у дітей раннього віку проводять під наркозом, у дітей більш старшого віку застосовують непряму (за допомогою дзеркала) ларингоскопію. Бронхоскопію в дітей перших 3-4 років виконують твердим бронхоскопом під загальним наркозом; у більш старших дітей можливе проведення фібробронхоскопії при місцевій анестезії слизової оболонки носоглотки.

Мікробіологічні методи. Досліджують мазки з зіву і носа, бронхіальний секрет. При необхідності проводять плевральну пункцію, бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження плевральної рідини.

Алергологічна діагностика. Виконують шкірні (аплікаційні, скарифікаційні), внутрішньошкірні і провокаційні проби з алергенами. Визначають загальний Іg Е і специфічні Іg Е до різних алергенів.

Дослідження функції зовнішнього дихання. Виконують спірографію, за допомогою якої визначають життєву ємність легень (ЖЕЛ), загальну ємність легень, резервний обсяг вдиху, резервний обсяг видиху, функціональну залишкову ємність, залишковий обсяг, швидкість потоку повітря на чи видиху вдиху (ФЖЕЛ, ОФВ1, МСВ 25, 50, 75% від ЖЕЛ).

Гази крові. Визначають парціальну напруга кисню і вуглекислого газу, рН у змішаній капілярній крові.

^ СЕМІОТИКА УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Вимушене положення характерне для приступу бронхіальної астми. Дитина сидить, спираючи руками об край ліжка з піднятими плічми. Порушення, рухове занепокоєння розвивається при стенозуючому ларинготрахеїті (синдромі крупа), нападі бронхіальної астми.

У довгостроково кашляючих дітей (при коклюші, хронічних неспецифічних захворюваннях легень) формується характерний зовнішній вигляд: бліде пастозне обличчя і такі ж повіки (унаслідок порушення відтоку лімфи - лімфостазу), ціаноз губ, набряклі шкірні вени, крововиливи в склери.

Важливим симптомом утруднення дихання є напруга крил носа, ніздрей, що вказує на напружену роботу дихального апарата.

Діагностичне значення мають виділення з носа: прозорі, слизуваті звичайно спостерігаються при гострих катарах (грип, риніт); слізисто-гнійні з домішкою крові (сукровичні виділення) характерні для дифтерії. Присутність плівки на носовій перегородці дозволяє поставити діагноз дифтерії до бактеріологічного дослідження.

При аденоїдних вегетаціях формується аденоїдний тип обличчя: обличчя бліде, одутле, з відкритим ротом, піднятою верхньою губою і підійнятим носом.

У маленьких дітей (до 2- 3-місячного віку) у кутах рота, під язиком при пневмонії можна помітити пінисті виділення, причина яких - проникнення запального ексудату з дихальних шляхів у порожнину рота.

При огляді зіву виявляється запалення мигдалин (катаральна, фолікулярна, лакунарна ангіна). Непрямою вказівкою на наявність у дитини приступів спастичного кашлю служить ранка на під'язичному зв'язуванні (вуздечці язика), що виникає від поранення її різцями під час кашлю.

Колір шкірних покривів відбиває ступінь виразності дихальної недостатності. Чим менше напруга кисню, тим більше виражений і розповсюджений ціаноз. Ціаноз при легеневих поразках під час плачучи звичайно підсилюється, тому що затримки дихання, що спостерігаються при цьому, приводять до вираженого зниження рО2. Гострі розлади дихання (стенозуючий ларинготрахеїт, стороннє тіло, запалення легень, ексудативний плеврит тощо) звичайно викликають явища загального ціанозу.

Ціаноз пальців рук, акроціаноз, "барабанні палички" (стовщення кінцевих фаланг пальців рук) указують на застійні явища в малому колі кровообігу, хронічну гіпоксію. Цей симптом характерний для дітей, що страждають хронічними захворюваннями легень.

Голос. Зміна голосу дитини вказує на захворювання слизової оболонки гортані з поразкою голосових зв'язок. При гострих респіраторних інфекціях (частіше при парагрипі) розвивається набряк слизової оболонки нижче голосових зв'язувань - ларингіт, що клінічно виявляється грубим гавкаючим кашлем і осиплістю голосу. При дифтерії гортані, коли виникає крупозне запалення голосових зв'язувань з утворенням плівки, голос зникає (афонія). Носовий відтінок голосу буває при хронічних нежиті й аденоїдах, заглотковіх абсцесах, пухлині мигдаликів. Грубий низький голос характерний для мікседеми.

Кашель. Грубий гавкаючий кашель виникає при катаральних станах гортані і трахеї, при крупі. При бронхітах характер кашлю міняється в залежності від стадії хвороби: болісний сухий кашель, що підсилюється при розмові і плачі дитини, що нерідко заважає їй спати, спостерігається в початкових стадіях бронхіту, а також при трахеофарингітах. При розрішенні бронхіту кашель стає вологим, починає виділятися мокротиння. Діти першого року життя, а іноді і старшого віку мокротиння заковтують. При ураженні плеври і плевропневмоніях кашель короткий, болючість його підсилюється при глибокому вдиху. При значному збільшенні бронхіальних лімфатичних вузлів кашель здобуває своєрідний бітональний характер - спастичний кашель,

Укорочення перкуторного звуку може бути обумовлено:

  • зменшенням повітряності тканини легені:

  • при запаленні легень внаслідок інфільтрації і набряку альвеол і межальвеолярных перегородок;

  • при крововиливах у легеневу тканину;

  • при значному чи набряку рубцюванні легень;

  • при спадінні легеневої тканині - ателектазі, при здавлінні легені плевральною рідиною, значно розширеним серцем, пухлиною;

  • порожниною в легенях зі скупченням у ній рідини (мокротиння, гній, кіста);

  • заповненням плеврального простору ексудатом, трансудатом, фібринозними спайками.

Тимпаничний відтінок звуку з'являється в наступних випадках:

  • виникнення в легких утримуючих повітря порожнин: при руйнуванні тканини легені внаслідок запалення (каверна при туберкульозі легень, абсцес), пухлин (розпад), при утворенні кист, диафрагмальной грижі, пневмотораксу;

  • набряк легень, початок запалення, розрідження запального ексудату в альвеолах.

Коробковий звук - голосний перкуторний звук з тимпанічним відтінком - з'являється в тому випадку, якщо еластичність легеневої тканини послаблена, а її повітряність підвищена (емфізема легень).

Зменшення рухливості легеневих країв обумовлюється:

  • утратою легеневою тканиною еластичності (емфізема при бронхіальній астмі);

  • сморщиванием легеневої тканини;

  • запальним чи станом набряком легеневої тканини;

  • наявністю спайок між плевральними листками.

Причиною повного припинення рухливості можуть бути:

  • заповнення плевральної порожнини рідиною (плеврит, гидроторакс) чи газом (пневмоторакс);

  • повне зарощення плевральної порожнини;

  • параліч діафрагми.

Патологічні процеси в бронхолегеневій системі формують патологічні типи дихання.

Причини ослабленого дихання:

  • загальне ослаблення дихального акта зі зменшенням надходження в альвеоли повітря (сильне звуження гортані, парез дихальних м'язів і т.д.);

  • відсутність доступу повітря у визначену частину чи частки частку легені в результаті закупорки (стороннім тілом), утворення чи ателектазу сдавления бронха (пухлиною і т.д. ); значному бронхоспазме, синдромі обструкції, викликаному набряком і скупченням слизу в просвіті бронхів;

  • відтискування частини легені при скупченні в плеврі рідини (экссудативный плеврит), повітря (пневмоторакс); легеня при цьому відходить усередину, альвеоли при дихання не розправляються;

  • утрата легеневою тканиною еластичності, ригідність (мала рухливість) альвеолярних стінок (емфізема);

  • сильне стовщення плеври (при рассасывании экссудата) чи зовнішніх шарів грудної клітки (ожиріння);

  • початкова чи заключна стадія запального процесу в легенях при порушенні тільки еластичної функції легеневих альвеол без інфільтрації й ущільнення.

Посилене дихання можливе в наступних випадках:

  • при звуженні дрібних чи дрібних бронхів, при їхньому чи запаленні спазмі - приступі астми, (посилення відбувається за рахунок видиху);

  • при пропасних захворюваннях;

  • при компенсаторному посиленні дихання на здоровій стороні у випадку патологічних процесів на іншій.

Твердий подих звичайно вказує на поразку дрібних бронхів, зустрічається при бронхітах і бронхопневмоніях. При цих захворюваннях запальний ексудат зменшує просвіт бронхів, що і створює умови для виникнення цього типу дихання.

Патологічні процеси в легенях супроводжуються хрипами різного характеру; унаслідок гарної вібрації грудної клітки в дитини хрипи іноді можна чітко визначити, прикладаючи руки до грудної клітки. Хрипи чутні головним чином наприкінці вдиху, тому важливо одержати глибокий вдих у дитини.

Хрипи. Сухі хрипи. Розрізняють свистячі (дискантові, високі) і басові (низькі, більш музичні). Перші частіше бувають при звуженні бронхів, особливо дрібних; другі утворяться від коливання густого мокротиння, особливо у великих бронхах, що дають резонанс. Сухими хрипами називають їхній тому, що в їхньому утворенні рідина не грає великої ролі. Вони відрізняються мінливістю і мінливістю, зустрічаються при ларингітах, фарингітах, бронхітах, астмі.

Варто відрізняти від хрипів крепітацію, що утвориться при разлипании термінальних відділів бронхіол. Локально обумовлена крепітація свідчить про пневмонічне вогнище.

Семіотика ураження дихальної системи у дітей: зміна форми та екскурсії грудної клітки, кашель і чихання, кровохаркання, біль у ділянці грудної клітки, біль у грудній стінці, зміна видів дихання, зміна глибини дихання, зміни типу дихання, зміни ритму дихання, задуха, ціаноз, патологічні зміни при пальпації грудної клітки, біль при пальпації, зміни голосового тремтіння, поява звуку тертя плеври, хрипів, підшкірної емфіземи, зміни резистентності грудної клітки, патологічні перкуторні та аускультативні симптоми.

^ СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

  1. синдром стридорозного дихання;

  2. синдром гіпервентиляції;

  3. синдроми гіповентиляції (синдром гіповентиляції, синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини, синдром ателектазу та субателектазу);

  4. обструктивні синдроми („хриплячий синдром”, синдром ізольованої обструкції верхніх дихальних шляхів, синдром гіпотонічної дискінезії трахеї та великих бронхів, синдром генералізованої обструкції);

  5. обмежуючі синдроми(рестриктивний обмежуючий синдром, синдром накопичення рідини у плевральній порожнині, синдром накопичення повітря у плевральній порожнині),

  6. синдром гіпоксії;

  7. синдром дихальної недостатності;

  8. респіраторний дистрес синдром новонароджених

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

1. Яка середня частота дихання (з перерахованих) має бути у новонародженої дитини в стані спокою в нормі?


1. 40-60 дихальних рухів за хвилину*

2. 30-35 дихальних рухів за хвилину

3. 20-25 дихальних рухів за хвилину

4. 16-18 дихальних рухів за хвилину

5. 10-15 дихальних рухів за хвилину

2. Швидкій генералізації інфекції у дітей раннього віку з ринітами та ГРВІ сприяє?

1. вузькість носо-слізного каналу

2. добра васкуляризація ніжної слизової оболонки

3. сполучення лімфатичної системи носа з субдуральним та субарахноїдальним просторами*

4. все перераховане

5. нічого з перерахованого

3. Для якого стану характерні наступні показники обстеження дитини: задишка з’являється при фізичному навантаженні, збільшений хвилинний об’єм дихання, рО2 80-90 мм рт.ст., рСО2 45-55 мм рт.ст.?

1. розладів дихання не визначається

2. дихальна недостатність І ступеня*

3. дихальна недостатність ІІ ступеня

4. дихальна недостатність ІІІ ступеня

5. дихальна недостатність ІV ступеня

4. У дитини 7 років при топографічній перкусії нижня межа лівої легені по середній пахвинній лінії визначається на рівні?

1. 6 ребро

2. 7 ребро

3. 8 ребро

4. 9 ребро*

5. 10 ребро

5. Знайдення альвеолярних клітин у харкотинні свідчить?

1. про наявність алергії у дитини

2. про наявність гельмінтозу у дитини

3. про наявність запального процесу*

4. про наявність у дитини кровотечі

5. діагностичного значення не має

6. До методів дослідження зовнішнього дихання відносять:

1. бронхоскопія

2. рентгенографія

3. пневмотахометрія*

4. оксигемометрія

5. бронхографія

7. Наявність якого синдрому дозволяють запідозрити наступні клінічні ознаки: хриплий голос, інспіраторний стридор, дзвінкий кашель, набухання шийних вен, біль за грудиною, відсутність ефекту від призначення бронхолітиків?

1. синдром накопичення рідини у плевральній порожнині

2. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині

3. синдром ізольованої обструкції верхніх дихальних шляхів*

4. вогнищевого ущільнення легеневої тканини

5. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

8. Найбільш частими скаргами у дітей із захворюваннями органів дихання є?

1. висипка на шкірі та слизових

2. головний біль, запаморочення

3. кашель, нежить, біль у грудній клітці*

4. біль у животі, нудота

5. біль у кістках та суглобах

9. Який тип дихання характерний для новонароджених дітей?


1. черевний тип*

2. грудний тип

3. змішаний тип

4. все перераховане

5. нічого з вказаного

10. Яка середня частота дихання (з перерахованих) має бути у дитини 1 року в стані спокою в нормі?

1. 40-60 дихальних рухів за хвилину

2. 30-35 дихальних рухів за хвилину*

3. 20-25 дихальних рухів за хвилину

4. 16-18 дихальних рухів за хвилину

5. 10-15 дихальних рухів за хвилину

11. Чим обумовлена рідкість носових кровотеч у дітей раннього та дошкільного віку?

1. недорозвиненістю пещеристої тканини*

2. доброю васкуляризацією ніжної слизової оболонки

3. малими розмірами та вузькістю носових ходів

4. відсутністю нижнього носового ходу

5. все перераховане вище

12. Для якого стану характерні наступні показники обстеження дитини: помірна задишка у спокої, підвищення частоти дихання порівняно з віковою нормою на 25%, рО2 70-80 мм рт.ст., рСО2 50-70 мм рт.ст.?

1. розладів дихання не визначається

2. дихальна недостатність І ступеня

3. дихальна недостатність ІІ ступеня*

4. дихальна недостатність ІІІ ступеня

5. дихальна недостатність ІV ступеня

13. При мікроскопії харкотиння дитини, хворої на бронхіальну астму характерним є?

1. нейтрофіли та лімфоцити

2. нейтрофіли та альвеолярні клітини

3. спіралі Куршмана та кристали Шарко-Лейдена*

4. жирові шари та еластичні волокна

5. криштали гемосидерину та жирних кислот

14. У дітей до 3-5 років при аускультації легень вислуховується:

1. везикулярне дихання

2. жорстке дихання

3. бронхіальне дихання

4. ослаблене везикулярне дихання

5. пуерильне дихання*

15. Який синдром виникає при ексудативному плевриті?

1. синдром накопичення рідини у плевральній порожнині*

2. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині

3. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

4. синдром генералізованої обструкції

5. синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини

16. Бочкоподібна деформація грудної клітки характерна для:

1. гостра пневмонія

2. бронхіальна астма*

3. аспірація стороннього тіла

4. гострий ларингіт

5. абсцес легень

17. „Гавкаючий” кашель з хриплим обертоном характерний для:

1. гострої пневмонії

2. приступу бронхіальної астми

3. стенозуючого ларингіту*

4. ексудативного плевриту

5. туберкульозу легень

18. Для якого синдрому характерне обмеження можливості легень до розширення та спадання?

1. синдром гіповентиляції

2. синдром гіпервентиляції

3. синдром рестриктивного обмеження*

4. синдром обструкції дрібних бронхіол

5. синдром ателектазу

19. Притуплення перкуторного звуку над легенями вказує на:

1. гострої пневмонії*

2. стенозуючого ларингіту

3. бронхіальна астма

4. обструктивний бронхіт

5. бронхоектазу

20. Який метод дозволяє провести спірографічне дослідження кожної легені окремо?

1. бронхографія

2. спірографія

3. бронхоспірографія*

4. ангіографія

5. капнографія

21. Яке нормальне значення індексу Тіфно?

1. 10-20% життєвої ємності легень

2. 30-40% життєвої ємності легень

3. 50-60% життєвої ємності легень

4. 70-80% життєвої ємності легень*

5. 90-95% життєвої ємності легень

22. Який синдром виникає після травм грудної клітки і характеризується обмеженням дихальних рухів, задишкою, тимпанічним перкуторним звуком, ослабленим диханням або відсутністю дихання, бронхофонії та голосового тремтіння?

1. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині*

2. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

3. синдром гіпотонічної дискінезії трахеї та великих бронхів

4. синдром ателектазу та субателектазу

5. синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини

23. Про яку патологію може свідчити положення „ортопное” у дитини

1. напад бронхіальної астми*

2. гострий ексудативний плеврит

3. каверна або абсцес легень

4. приєднання серцевої недостатності

5. нічого з перерахованого

24. Чому у дітей раннього віку часто виникає запальний стеноз гортані („несправжній круп”)?

1. висока гідрофільність та васкуляризація підслизового шару*

2. низька гідрофільність та васкуляризація підслизового шару

3. лійкоподібна форма гортані

4. все перераховане

5. нічого з перерахованого

Б. Задачі для самоконтролю:

  1. Дівчинка 3 років поступила в стаціонар із скаргами батьків на підвищення температури тіла до 39, сухий кашель, поганий апетит. Хворіє на протязі 2-х діб, захворіла гостро. При огляді шкіра бліда, чиста, періоральний ціаноз. Зів гіперемований. ЧД - 36 за хв. Над легенями перкуторно справа під лопаткою притуплення перкуторного звуку, аускультативно ослаблене везикулярне дихання. ЧСС – 110 за хв. Тони серця ритмічні, звучні. Межі серцевої тупості не змінені. Живіт м'який, не болючий. Печінка + 0,5 см. Селезінка не пальпується. Стілець оформлений. Сечовипускання без особливостей. Ураження якої системи у дитини? Який клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення?

  2. Дитина 2,5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 38,5. При огляді шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 56 за хв., утруднений видох, дистантні хрипи, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно коробковий перкуторний звук, аускультативно дифузні сухі, свистячі хрипи на видосі з обох боків. Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка виступає на 0,5 см. з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. Яка система уражена? Про який клінічний синдром необхідно думати? Які специфічні ознаки цього синдрому?

  3. Дитина 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 56 за хв., дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання . Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка виступає на 0,5 см. з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. Яка система уражена? Про який клінічний синдром необхідно думати? Які специфічні ознаки цього синдрому?

  4. Дівчинка 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 40 за хв. в спокої, дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання . Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 65мм.рт.ст., рСО2 80мм.рт.ст., рН крові 7,2. Ураження якої системи у дитини? Який синдром у дитини? Які специфічні ознаки цього синдрому?

  5. Дівчинка 15 років поступила в педіатричне відділення із скаргами на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 28 за хв. в спокої, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання. Тони серця ритмічні, звучні, 98 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 75мм.рт.ст., рСО2 60мм.рт.ст., рН крові 7,35. Ураження якої системи у дитини? Який синдром у дитини? Які специфічні ознаки цього синдрому?

  6. Дівчинка 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 40 за хв. в спокої, дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, дистантні хрипи. Над легенями перкуторно перкуторний звук з коробковим відтінком, аускультативно дифузні сухі свистячі хрипи з обох боків. Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 65мм.рт.ст., рСО2 80мм.рт.ст., рН крові 7,2. Ураження якої системи у дитини? Який синдром у дитини? Які специфічні ознаки цього синдрому?

Література.

Основна:

  1. Мазурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней. – СПб.: Фолиант, 2000. – 928 с.

  2. Наказ МОЗ України №18 від 13.01.2005 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія».

  3. Нечитайло Ю.М., Сорокман Т.В., Тимощук В.В. Дихальна система у дітей. Навчальний посібник для студентів та лікарів-інтернів.- Чернівці, 2001.- 54 с.

  4. Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г. Пропедевтична педіатрія. – К., 1999. – 578 с.

Додаткова:

  1. Майданник В.Г. Основи клінічної діагностики в педіатрії. – К., 1998. – 213 с.:іл.

  2. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми / За ред. В.Г.Майданника, К.Д.Дуки. – К.: Знання України, 2002. – 234 с.

Наукова:

  1. Лукьянова Е.М. Медицинские и педагогические аспекты проблемы сохранения здоровья детей // Международный медицинский журнал. – 2003. – №3. – С. 6-9.

  2. Майданник В.Г. Перспективи розвитку клінічної педіатрії в ХХІ столітті // Педіатрія, акушерство і гінекологія. – 2002. – №1. – С. 8-12.

Методична:

1. Нечитайло Ю.М., Безрук В.В. Довідник студента з вивчення дисципліни «Пропедевтична педіатрія» - Чернівці, 2008. – 24с.


Методичну вказівку склав

доцент кафедри Безрук В.В.

Рецензія позитивна

доцент кафедри Ковтюк Н.І.


Схожі:

“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
“Затверджено” iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
“Затверджено” icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
“Затверджено” iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
“Затверджено” iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
“Затверджено” iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
“Затверджено” iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
“Затверджено” iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи